Оперативне планування фінансової діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оперативне планування фінансової діяльності підприємства

Вступ

Однією із найважливіших функцій управління підприємством є планування його діяльності.

В сучасних умовах становлення ринкової економіки докорінно змінюються підходи щодо планування та його ролі в процесі розширеного відтворення в порівнянні з централізовано керованою економікою, а це породжує нові форми планування фінансово - господарської діяльності підприємств. На даному етапі розвитку економічних відносин підприємства самі зацікавлені в тому, щоб реально уявляти свій фінансовий стан не тільки сьогодні, а й на найближчу перспективу. Це необхідно для того, щоб ефективно розвивати господарську діяльність і своєчасно виконувати свої зобов'язання перед державою, партнерами по бізнесу та іншими господарськими суб'єктами.

З цих позицій в умовах нових форм планування фінансово-господарської діяльності важливе місце відводиться оперативному фінансовому плануванню (бюджетуванню) підприємств, які орієнтовані на отримання оптимального прибутку і збереження позицій підприємства на ринку товарів та послуг.

Всі керівники зацікавлені в успішному розвитку своїх підприємств та намагається впровадити концепцію управління підприємством на основі бюджетування (складання бюджетів). До того ж, дехто з них розглядає бюджетування як засіб вирішення багатьох проблем в сфері управління оборотним капіталом, витратами, фінансовими ресурсами, і навіть як спосіб підвищення мотивації персоналу підприємства.

Процес планування об'єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам однонапрямленості і скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.

За умов ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації «зверху» всієї його діяльності і надання підприємству широких прав щодо визначення та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці, а й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності нести відповідальність за кінцеві результати господарювання.

Усе це має відбитися в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства як його нова якість за ринкових умов і пряма залежність від взаємодії попиту та пропонування зумовлюють необхідність створення системи планування та управління підприємством, здатної швидко й ефективно реагувати на ринкові потреби.

В зв'язку з цим, метою написання даного наукового дослідження є дослідження теоретичних засад оперативного планування фінансової діяльності підприємства та платіжного календаря.

Відповідно до поставленої мети в роботі будуть вирішуватися наступні завдання:

1. Визначення сутності та оперативного фінансового планування підприємства.

2. З'ясування ролі оперативного фінансового планування у фінансовій діяльності підприємства.

3. Складання, застосуваня та аналіз платіжного календаря на підприємстві.

Об'єктом дослідження є оперативне фінансове планування фінансової діяльності підприємства.

1. Сутність, завдання та система оперативного планування фінансової діяльності підприємства

фінансовий планування платіжний управління

Фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Фінансове планування на підприємстві (чи внутрішньо фірмове фінансове планування) базується на використанні трьох основних нею систем:

· прогнозування фінансової діяльності;

· поточне планування фінансовою діяльністю;

· оперативне планування фінансової діяльності.

Кожній з цих систем фінансового планування притаманний певний період і свої форми реалізації його результатів (табл. 1.)

Таблиця 1. Системи фінансового планування і форми реалізації його результатів на підприємстві [12]

Системи фінансового планування	Форми реалізації результатів фінансового планування	Період планування
1. Прогнозування фінансової діяльності	Розробка загальної фінансової стратегії і фінансової політики по основним напрямкам фінансової діяльності підприємства	до 3-х років
2. Поточне планування фінансової діяльності	Розробка поточних фінансових планів по окремих аспектах фінансової діяльності
3. Оперативне планування фінансової діяльності	Розробка і доведення до виконавців бюджетів, платіжних календарів і інших форм оперативних планових завдань по усім основним питаннях фінансової діяльності	місяць, квартал

Всі системи фінансового планування знаходяться у взаємозв'язку і реалізуються у визначеній послідовності. Початковим вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка покликана визначати задачі і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу, що поточне фінансове планування створює основу для розробки і доведення до безпосередніх виконавців оперативних бюджетів по всіх основних аспектах фінансової діяльності підприємства[12].

Система прогнозування фінансової діяльності являється найбільш складною серед розглянутих систем фінансового планування і вимагає для своєї реалізації високо кваліфікованих виконавців. На кожному конкретному підприємстві система фінансового прогнозування базується на визначеній фінансовий ідеології.

Фінансова ідеологія підприємства характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, обумовлених його «місією» і фінансовим менталітетом його засновників і менеджерів.

Здійснюване з урахуванням фінансової ідеології прогнозування фінансової діяльності спрямовано насамперед на розробку фінансової стратегії підприємства.

Фінансова стратегія підприємства являє собою тему довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства, обумовлених його фінансовою ідеологією, і найбільше ефективних шляхів їхнього досягнення.

Являючись частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства прийнята фінансова стратегія носить стосовно неї підлеглий характер і повина бути погоджена з її цілями і направленнями. Разом з тим, фінансова стратегія сама робить істотний вплив на формування загальної стратегії економічного розвитку підприємства.

Це пов'язано з тим, що основна мета загальної стратегії - забезпечення високих темпів економічного розвитку і підвищення конкурентної позиції підприємства пов'язаної з тенденціями розвитку відповідного товарного ринку (споживчого чи факторингового виробництва). Якщо тенденції розвитку товарного і фінансового ринку не збігаються, може виникнути ситуація, коли цілі загальної стратегії розвитку підприємства не можуть бути реалізовані в зв'язку з фінансовим обмеженнями. У цьому випадку фінансова стратегія вносить певні корективи в загальну стратегію розвитку підприємства.

«Фінансове планування - це процес визначення обсягів фінансових ресурсів за джерелами їх цільового використання та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді. Мета фінансового планування - забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування.» [26.]

«Планування - це процес виконання цілей і шляхів їхнього досягнення. Воно охоплює всі рівні ієрархії управління підприємством.» [27.]

«Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.» [14.]

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансове планування - це процес управліня фінансами підприємства, складова частина загального планування.

Найважливішим принципом планування є вибір та обгрунтування цілей (цілепокладання), кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. Чітко визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. Розрізняють п'ять основних цілей (або груп цілей) підприємства: [15]

· господарсько-економічну, зумовлену вимогами забезпечення високої ефективності виробничої системи, випуску суспільне необхідної конкретної продукції;

· виробничо-технологічну, що відображає основне функціональне призначення підприємства - випуск певної продукції належної якості;

· науково-технічну, тобто постійне прискорення науково-технічного прогресу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції та оновленні технічної бази виробництва;

· соціальну - якомога більш повне забезпечення матеріальних і духовних потреб працівників підприємства;

· екологічну - забезпечення вимоги відтворюваності ресурсів та виготовлення екологічно безпечної (чистої) продукції.

Ефективність і реальність планів значною мірою залежить від ступеня реалізації принципу системності. Цей принцип передбачає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі.

Однією із важливих проблем та вагомою передумовою реалістичності планування є забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає: [16]

· підтримування безперервної планової перспективи, формування й періодичну зміну горизонту планування, що залежить від загальних соціально-політичних та економічних передумов, темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, вірогідності передбачення майбутнього;

· взаємо погодження довго-, середньо - та короткострокових планів;

· своєчасне коригування перспективних і поточних планів, виходячи із держаних сигналів щодо зовнішніх (регіон, економіка в цілому) та внутрішніх усередині самого підприємства) зміну мов господарювання.

Основною якісною характеристикою плану є його збалансованість, тобто необхідна та достатня кількісна відповідність між взаємозв'язаними розділами й показниками плану. Збалансованість - це визначальна умова обґрунтованості планів, реальності їхнього виконання. Головним її проявом є відповідність між потребами в ресурсах та наявністю таких.

Оперативне планування підприємства полягає в розробці найважливіших об'ємних календарних показників виробничо-господарської діяльності. Кожний процес оперативного планування передбачає виконання економістами-менеджерами таких етапів діяльності, як вибір стратегії розвитку підприємства, обгрунтування форми організації виробництва, визначення логістичної схеми руху матеріальних потоків, розробка основних календарно-планових нормативів, оперативне планування роботи виробничих підрозділів організаційна підготовка виробництва, безпосередня організація оперативної роботи, поточний контроль і регулювання ходу виробництва.

В оперативному плануванні виробництва в залежності від розроблювальних показників застосовуються такі основні методи, як об'ємний, календарний, а також їх різновиди: об'ємно-календарний і об'ємно-динамічний.

Об'ємний метод призначений для розподілу річних об'ємів виробництва і продажу продукції підприємства по окремих підрозділах і більш коротким тимчасовим інтервалам - квартал, місяць, декада, тиждень, день і годину. З його допомогою формуються місячні виробничі програми основних цехів і плануються терміни випуску продукції або виконання замовлення в усіх випускаючих підрозділах підприємства.

Календарний метод застосовується для планування конкретних тимчасових термінів запуску і випуску продукції, норма. тивів тривалості виробничого циклу і випереджень виробництва окремих робіт щодо випуску головних виробів, призначених для реалізації на відповідному ринку продукції. Даний метод грунтується на використанні прогресивних норм часу для розрахунку виробничих циклів виготовлення окремих деталей, планованих комплектів продукції і виконання складальних процесів.

Об'ємно-календарний метод дозволяє планувати одночасно терміни й об'єми виконуваних на підприємстві робіт у цілому на весь передбачений період часу - рік, квартал, місяць і т.д. З його допомогою розраховуються тривалість виробничого циклу випуску і постачання продукції на ринок, а також показники завантаження технологічного устаткування і складальних стендів у кожному підрозділі підприємства.

Об'ємно-динамічний метод передбачає тісну взаємодію таких планово-розрахункових показників, як терміни, об'єми і динаміка виробництва продукції, товарів і послуг. В умовах ринку цей метод дозволяє найбільш повно враховувати об'єми попиту і виробничі можливості підприємства і створює планово-організаційні основи оптимального використання наявних ресурсів на кожному підприємстві.

Відповідно до розглянутих методів необхідно розрізняти види оперативного планування виробництва: календарне, об'ємне і змішане.

Таким чином, задача оперативного планування полягає в розробці конкретних виробничих завдань за номенклатурою робіт і виконавців на короткі планові періоди (декаду, тиждень, добу, робочу зміну, час).

2. Методи та зміст оперативного планування фінансової діяльності підприємства

Оперативне фінансове планування доповнює систему поточного фінансового планування і є його невід'ємною умовою. Це більш короткострокове планування, яке використовують з метою контролю за надходженням і витрачанням грошових коштів безпосередньо через поточні рахунки підприємства. Оперативні плани надають можливість здійснювати систематичний контроль за забезпеченням неперервності виробничого процесу та значно підвищити ефективність фінансово-господарської діяльності. [18]

Оперативне планування є завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а також засобом виконання довго-, середньо - та короткострокових планів, основним важелем поточного управління підприємством.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць - на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та поточного регулювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.

У процесі оперативного планування треба розв'язувати такі головні завдання: [19]

· забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;

· установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;

· максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування є складовою частиною фінансової діяльності підприємства.

Фінансова діяльність - це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. [11]

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

* фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

* пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

* виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

* мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

* контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

* фінансове прогнозування та планування;

* аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

* оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Для планування фінансової діяльності підприємства складають фінансовий план - це документ, що відображає об'єм надходження і витрачання грошових коштів, що фіксує баланс доходів і напрямки витрат підприємства, включаючи платежі в бюджет на плановий період.

У процесі складання фінансового плану встановлюють джерела доходів та витрат:

- дохід від участі в капіталі (інвестиції, спільна діяльність);

- інші фінансові доходи (прибутки) - дивіденди, відсотки та ін.;

- фінансові витрати (відсотки за кредит та ін.);

- витрати від участі в капіталі (від інвестицій, спільної діяльності);

- інші витрати.

У процесі складання фінансового плану перевіряється відповідність витрат та відрахувань доходам та надходженням із річних джерел.

Згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності у процесі планування проводиться зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) у плановому періоді. Визначається фінансовий результат від операційної, звичайної, надзвичайної діяльності та чистий прибуток у плановому періоді.

Звичайна діяльність - будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її виробництво та реалізацію продукції, послуг та ін.

Надзвичайна діяльність - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно (стихійне лихо, аварії, пожежі та ін.).

Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється ув'язка кожного виду витрат та відрахувань із джерелом фінансування.

Виконання фінансового плану здійснюється у процесі виробничо-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства шляхом оперативного фінансового планування.

Під час розробки фінансового плану особлива увага приділяється оперативному фінансовому плануванню.

Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: [15]

1. Визначення цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

2. Аналіз проблеми. На цьому етапі визначають вихідну ситуацію на момент складання плану і формують кінцеву ситуацію.

3. Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирають найкращий.

4. Прогнозування. Формують уяву про розвиток ситуації, яку планують.

5. Оцінка. На цьому етапі проводять оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

6. Прийняття планового рішення. Вибирають і оформляють єдине планове рішення.

Методи планування - це конкретні способи та прийоми розрахунків показників. При плануванні фінансових показників застосовують такі методи:

- балансовий метод планування. Зміст даного методу полягає у виявленні зв'язків між показниками поану та ресурсами для забезпечення їх виконання;

- економіко-статистичний метод. Його засновано на використанні сформованих темпів змін, коефіцієнтів еластичності, структурних змін, індексів, коефіцієнтів зв'язку та ін.

- економіко-аналітичний метод. Засновано на глибокому аналізі діяльності підприємства та експертній оцінці можливих змін.

- нормативний метод планування. Планові завдання визначаються на основі норм, розцінок та тарифів.

Ретельний аналіз поточного фінансового стану дає змогу сформулювати реальні фінансові цілі, а прогнозування майбутньої діяльності підприємства - визначити найбільш оптимальні шляхи досягнення цих цілей.

Прогнозування є досить складним етапом фінансового планування, який потребує від фінансового менеджера високого рівня фахової підготовки у сфері не тільки фінансів, а й вищої математики та програмування, а також розуміння того, що математичні методи - це лише ефективний інструментарій, який не може замінити здатність фінансиста виділяти найважливішу інформацію, правильно її оцінювати та передбачати майбутні зміни на ринку.

Прогнозування завжди пов'язано з невизначеністю і передбачає багатоваріантність, оскільки фінансові плани можуть складатись при різних припущеннях щодо очікуваних змін у діяльності підприємства і кон'юнктурі ринку. Оскільки достовірні прогнози не можна отримати при неправильних припущеннях, при прогнозуванні діяльності підприємства важливо виділити і врахувати найважливіші серед множини чинників, одні з яких підлягають оцінці й управлінню, а інші мають зовнішній характер і їх не завжди можна точно оцінити.

Залежно від горизонту планування розрізняють коротко - (до 1 року), середньо - (від 1 до 3-5 років) та довгострокові (від 3-5 років) плани. Різні види фінансових планів вирішують різні завдання. Останні, в свою чергу, обумовлюються горизонтом планування. Так, основною метою короткострокового фінансового плану ванн я є ефективне управління оборотним капіталом» що передбачає забезпечення неперевності виробничого процесу та збуту продукції, підтримку ліквідності й платоспроможності підприємства на належному рівні, мінімізацію витрат на фінансування оборотного капіталу.

Оскільки більшість завдань з управління оборотним капіталом фактично пов'язані з управлінням потоком грошових коштів, у процесі короткострокового фінансового планування потрібно з великою точністю визначати основні параметри грошового потоку підприємства і складати плани руху грошових коштів з розбивкою на місяці, декади чи тижні (залежно від інтенсивності та обсягів проведення операцій підприємством). При плануванні руху грошових коштів та складанні відповідних фінансових документів необхідно правильно спрогнозувати приплив та відплив коштів із підприємства, їх розподіл у часі, виявити надлишок або нестачу коштів в окремі моменти часу з тим, щоб підготувати відповідні управлінські рішення.

Основним інструментарієм короткострокового фінансового планування на сьогодні є:

* розрахунок циклу обороту грошових коштів (фінансового циклу);

* платіжний календар, який відображує обов'язкові платежі підприємства протягом планового періоду;

* готівковий бюджет, що визначає обсяги надходжень та витрат коштів підприємства протягом планового періоду, а також моменти часу, в які очікуються ці надходження та витрати.

Метою середньо - та довгострокового планування є ефективне здійснення капіталовкладень, які б забезпечили подальше економічне зростання підприємства. Процес такого планування ґрунтується на прогнозі обсягів і специфіки виробництва, визначенні на основі цього потреби в активах, обсягах інвестицій для їх придбання, а також визначенні відповідних їм джерел фінансування. Характер і значення цільових функцій у таких планах залежать від встановленої підприємством дивідендної політики, поглядів на структуру капіталу і рівень ризику, який підприємство може на себе прийняти з тим, щоб забезпечити інтереси акціонерів та максимізувати вартість підприємства.

3. Платіжний календар як інструмент оперативного фінансового планування

В економічній літературі і практиці фінансового планування виділяють декілька форм оперативного планування: розробка платіжного календаря, касового плану, розрахунок потреби в короткострокових кредитах, плану видачі заробітної плати та інше[5].

В платіжному календарі наводяться платежі що стосуються поточної діяльності підприємства і які планується здійснити протягом планового періоду в ті чи інші моменти часу. Платіжний календар розроблюють, як правило, на поточний місяць з розбиттям на декади (10 днів) або тижні, а в разі потреби більш систематичного здійснення платежів - щоденно. Це надає змогу більш точно визначити майбутні потреби в грошових коштах і завчасно визначити і джерела їх надходження. Платіжний календар має охоплювати всі видатки і надходження коштів як в готівковій, так і в безготівковій формі.

Касовий план - це план обігу готівки підприємства, що розробляється з метою контролю за її надходженням та витрачанням. Як правило, касовий план розробляється на квартал і у встановлений строк подається до комерційного банку, з яким підприємство має договір про розрахунково-касове обслуговування. Касовий план складають за типовою формою в структурі якої чотири розділи.

Касовий план більшою мірою використовується банківськими установами для планування потреби банку в готівкових коштах, оскільки готівкові розрахунки банків з підприємствами мають бути чітко визначені і регламентуються нормативами НБУ.

Потребу у короткостроковому кредиті підприємства визначають, виходячи із показників поточного (річного) фінансового плану у випадку, коли витратна частина балансу грошових надходжень недостатня для покриття необхідних для підприємства грошових витрат, чи то для забезпечення величини нормативу власних оборотних коштів підприємства. Нестача грошових ресурсів може бути визначена також і в ході оперативного фінансового планування, чи господарської діяльності підприємства. Порядок надання і повернення кредитів визначений інструкціями НБУ і передбачає оформлення відповідних договірних документів між підприємством і банком в кожному конкретному випадку.

Більшість підприємств вдається до спрощеної системи оперативного фінансового планування, коли складається лише окремі його елементи - платіжний календар та касовий план.

Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).

Бюджет - це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів. Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді[9].

Зведений (консолідований бюджет включає: операційний і фінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.

До фінансового бюджету включаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс.

Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. На початку періоду діяльності бюджет - це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджери можуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому.

Розробка бюджетів на підприємстві характеризується терміном «бюджетування» і спрямована на вирішення двох основних завдань:

1) визначення обсягу і видатків, що пов'язані з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

2) забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсами з різних джерел.

Бюджети, що використовуються в процесі оперативного фінансового планування, класифікуються за:

1) сферами діяльності підприємства;

2) видами витрат;

3) обсягом номенклатури витрат;

4) методами розробки.

Особливою формою бюджету є платіжний календар, що розробляється за окремими видами руху грошових коштів і по підприємству в цілому (у даному разі деталізується поточний фінансовий план надходження і витрачання грошових коштів чи план доходів і видатків грошових коштів на короткий строк).

Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки, недостатність коштів, з'ясувати причину такого стану, намітити відповідні заходи, і таким чином оперативно уникнути фінансових ускладнень і забезпечити платоспроможність підприємства.

Значення бюджетів полягає у підвищенні продуктивності праці працівників підрозділів та ефективності використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Бюджетування - це стандартизований процес, відповідно самостійно розроблених підприємством та загальновизнаних вимог і процедур. До яких відносяться:

- розроблення бюджетів за всіма підрозділами, що сприяє поліпшенню координації дій усередині підприємства;

- забезпечення єдиного процесу щодо підготовки, аналізу і затвердження бюджетів;

- дотримання зкоординованої діяльності між підрозділами підприємства при розробленні бюджетів;

- структурованість бюджетів;

- обґрунтованість показників бюджетів на основі досягнутих результатів, тенденцій, економічних чинників та заданих темпів розвитку підприємства;

- відкритість бюджетів до змін (надання менеджерам прав коригування показників бюджету, виявлення та розв'язання потенційних проблем з метою постійного відслідковування змін в обсягах виробництва і продажу);

- участь у бюджетуванні менеджерів підрозділів, що відповідають за виконання бюджету.

Процес бюджетування на підприємстві включає складання оперативного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів, управління і контроль за виконанням бюджетних показників.

В процесі бюджетування враховуються такі чинники: стадії життєвого циклу продукту; постійні і змінні потреби покупців; рівень конкуренції; трудові ресурси; тенденції у розвитку технології; рівень підприємницького і фінансового ризику; потреби і ресурси виробництва; запаси на складі; вартість сировини; маркетингові і рекламні умови; ціноутворення на товари (послуги); моральне старіння товарів і послуг тощо[11].

Бюджетвання здійснюється «знизу нагору» і «зверху донизу». Бюджетування «знизу нагору» (з рівня підрозділів) проводиться із залученням їх працівників.

За складання бюджету «зверху донизу» бюджет направляється від керівництва до менеджера структурного підрозділу для його деталізації та розроблення рекомендацій.

Оперативне фінансове планування включає складання та використання платіжного календаря, касового плану і розрахунку потреби у короткостроковому кредиті.

Платіжний календар складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання. [18]

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання рахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства.

Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Для складання платіжного календаря необхідно вирішувати такі завдання: [18].

- організувати облік погодження у часі грошових надходжень і майбутніх витрат підприємства;

- сформувати інформаційну базу щодо руху грошових потоків;

- вести щоденний облік змін в інформаційній базі;

- аналізувати неплатежі (за сумами та джерелами виникнення), проводити конкретні заходи для їх подолання;

- розрахувати потреби у короткостроковому кредиті та активно придбавати позикові кошти;

- розрахувати (за сумами і строками) тимчасово вільні грошові кошти підприємства;

- аналізувати фінансовий ринок з позиції найбільш надійного та вигідного розміщення тимчасово вільних грошових коштів підприємства.

Під час складання платіжного календаря треба слідкувати за ходом виробництва й реалізації, станом запасів, дебіторської заборгованості з метою запобігання невиконанню фінансового плану. Платіжний календар складають на квартал з розбивкою по місяцях та дрібніших періодах.

У платіжному календарі має бути збалансовано надходження і витрачання коштів. Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки і, таким чином, уникнути фінансових труднощів.

Для складання платіжного календаря необхідно мати таку інформаційну базу:

- план реалізації продукції;

- кошторис витрат на виробництво;

- план капітальних вкладень;

- виписки з рахунків підприємства і додатки до них;

- договори;

- внутрішні накази;

- графік виплати зарплати;

- рахунки-фактури;

- встановлені строки платежів за фінансовими зобов'язаннями.

Ознакою погіршення фінансового стану підприємства служить перевищення планованих витрат над очікуваними надходженнями, що означає недостатність власних можливостей для покриття. У цих випадках необхідно вирішити такі завдання:

- перенести частину витрат на наступний період;

- прискорити відвантаження і реалізацію продукції;

- вжити заходів для пошуку додаткових джерел фінансування.

Надлишок коштів певною мірою свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. У табл. 6.6 наведено приблизну форму платіжного календаря.

Разом з платіжним календарем необхідно складати податковий календар, у якому вказувати, коли і які податки відповідно до законодавства має платити підприємство, що дозволяє уникнути прострочень і санкцій. Для деталізації картини можна розробляти платіжні календарі за окремими видами руху коштів. Наприклад, платіжний календар щодо розрахунків з постачальниками, платіжний календар щодо обслуговування боргу тощо.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства. [18].

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - балансу доходів і.видатків підприємства.

Касовий план - це план обороту готівки підприємства, необхідний для контролю за їх надходженням і витрачанням. Він складається за типовою формою на квартал і у встановлені строки передається в кредитну установу, з якою підприємство складає договір про розрахунково-касове обслуговування.

Касовий план потрібний підприємству дія того, щоб більш точно визначити розмір зобов'язань перед працівниками з заробітної плати, нарахувань на заробітну плату та інших виплат. При складанні касового плану використовуються такі дані, як очікувані виплати з фонду заробітної плати і фонду споживання;

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації[12].

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності.

Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці.

При цьому слід враховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

- який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

- ймовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених засобів займає важливе місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в понаднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Таким чином, використання розглянутих систем і методів фінансового планування дозволяє забезпечити цілеспрямованість фінансової діяльності підприємства та підвищити її ефективність.

Для оперативного внутрішнього аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням засобів від продажу продукції, погашення дебіторської заборгованості й інших надходжень коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками, банками й іншими кредиторами в ТОВ «Астра» був складений платіжний календар, у якому, з одного боку, підраховуються наявні й очікувані платіжні засоби, а з іншого боку - платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10,15 днів, 1 міс) [26].

Оперативний платіжний календар складався на основі даних про відвантаження і реалізацію продукції, про закупівлі засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та інших.

Для визначення поточної платоспроможності було необхідно платіжні засоби на відповідну дату порівняти з платіжними зобов'язаннями на цю саму дату.

Таблиця 2. Оперативний платіжний календар ТОВ «Астра» на 10.01.2014 р.

Платіжні асоби	Сума, тис. грн	Платіжні зобов'язання	Сума, тис. грн
Залишок коштів:	]	виплата заробітної
	1	плати	1050
у касі	-
на рахунках у банку	2500	Відрахування у фонд соціального захисту	320
Цінні папери з терміном погашення до 10.01	50	Платежі в бюджет і позабюджетні фонди	1130
Надходження коштів
до 10.01*.		Оплата рахунків
від реалізації продукції	5250	п остач ал ь н и к і в і підрядників	4150
від іншої реалізації	185	Оплата відсотків за кредити банку	180
від фінансової
діяльності	-	Повернення кредиту	850
Аванси, отримані від		Погашення іншої
покупців	500	кредиторської заборгованості	170
Кредити, позики	-	Разом	7850
Погашення
простроченої дебіторської заборгованості	120	Перевищення платіжних засобів
Інші	ЗО	над зобов'язаннями	785
1 Баланс	8635	Баланс	8635

Дані табл. 3 свідчать про те, що дохідну частину бюджету підприємства виконано на 105,7%, а витратну на 107,2%. У підсумку резерв вільної готівки і її еквівалента (короткострокових фінансових вкладень) на кінець року менший від планового на 21,4%. Наведені дані про рух коштів дозволяють бачити, у якому обсязі і з яких джерел надійшли грошові засоби і з якою метою їх використано.

Інформація про рух грошових засобів і виконання бюджету з припливу і відпливу грошових ресурсів дозволяє підприємству контролювати поточну платоспроможність, оперативно вживати коригувальних заходів для її стабілізації, що досить детально викладено в главі 14. Кредитори й інвестори можуть судити про здатність підприємства генерувати грошові ресурси, балансувати і синхронізувати грошові потоки.

Низький рівень платоспроможності, що виражається в нестачі готівки і наявності прострочених платежів, може бути випадковим (тимчасовим) і хронічним (тривалим). Тому, аналізуючи стан платоспроможності підприємства, треба розглядати причини фінансових труднощів, частоту їхнього утворення і тривалість прострочених боргів.

Причинами неплатоспроможності можуть бути: а) невиконання плану з виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку і, як наслідок, нестача власних джерел самофінансування підприємства;

б) неправильне використання оборотного капіталу: відволікання засобів у дебіторську заборгованість, вкладення в надпланові запаси та інші сфери, що тимчасово не мають джерел фінансування;

в) іноді причиною неплатоспроможності є не безгосподарність підприємства, а неспроможність його клієнтів;

г) високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за невчасну чи неповну сплату податків також може стати однією з причин неплатоспроможності суб'єкта господарювання.

Для з'ясування причин зміни показників платоспроможності велике значення має аналіз виконання плану з припливу і відпливу коштів. Для цього дані звіту про рух коштів порівнюють з даними фінансової частини бізнес-плану.

У першу чергу слід установити виконання плану з надходження коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності і з'ясувати причини відхилення від плану. Особливу увагу слід звернути на використання коштів, тому що навіть при виконанні дохідної частини бюджету підприємства перевитрати і нераціональне використання коштів можуть призвести до фінансових ускладнень.

Видаткова частина фінансового бюджету підприємства аналізується за кожною статтею із з'ясуванням причин перевитрати, що може бути виправданою і невиправданою. За підсумками аналізу повинні бути виявлені резерви збільшення планомірного припливу коштів для забезпечення стабільної платоспроможності підприємства в перспективі.

Висновки

Проведення оперативного фінансового планування допомагає значно підвищити ефективність фінансово - господарської діяльності підприємства за допомогою вирішення таких основних завдань:

- забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для його фінансової діяльності;

- виявлення резервів у господарській діяльності підприємства та спрямування їх на підвищення ефективності фінансової діяльності;

- забезпечення раціональних та взаємовигідних економічних відносин підприємства з іншими підприємствами-постачальниками матеріальних ресурсів, бюджетом та банками:

- здійснення контролю за господарсько-фінансовою діяльністю підприємства та за утворенням й використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Використання оперативного фінансового планування створює для суб'єктів господарювання такі важливі переваги:

- забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

- попереджує про можливі проблеми;

- стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

- поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

- сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Оперативне планування фінансової діяльності знаходиться у взіємозв'язку із іншими системами фінансового планування, виконує важливу роль у фінансовій діяльності підприємства і є основним важелем поточного управління підприємством.

Оперативне фінансове планування є важливою частиною фінансового плану підприємства і забезпечує підприємству стабільну платоспроможність.

Постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - балансу доходів і видатків підприємства.

Головним висновком з усього вищесказаного, є те, що без оперативного фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо - господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони і ділянки його функціонування.

Список використаної літератури

1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. №1576 - ХП.

2. Про оподаткування прибутку підприємств (в ред. Закону України від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР): Закон України від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР.

3. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473.

4. Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за №15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. №20.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. №242.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. №237.

9. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. №969/97.

10. Алексеева ММ. Планирование деятельности фирмы / Финансовая академия при правительстве РФ. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 245 с.

11. Балабанов AM., Балабанов И.Т. Финансы. - СПб.: Питер, 2000. - 192 с.

12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 384 с.

13. Балашевич БА., Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. - Минск: Университетская, 1995. - 240 с.

14. Басовский JIJZ. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 260 с.

15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - Т. 1. - К.: Ника-Центр, 1999. - 592 с.

16. Булхаков М.И. Внутрифирменное планирование. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 400 с.

17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. - М.: ЦИПКК АП, 1997. - 106 с.

18. Жмалев В.Г., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. - К.: Україна, 1994. - 454 с.

19. Завадський Й.С. Менеджмент, т. 1, К.: УФІМБ, 1997. -340 с.

20. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. - М.: Экономика, 1990. - 287 с.

21. Зудина Л.Н. Организация управленческого труда: Учеб.пособие. - М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1997. - 256 с.

22. Ильин Н.И., Луканова И.Т. и др. Управление проектами. - С.-Пб.: Два-три. 1996. - 614 с.

23. Ицкович Э.Л., Сорокин Л.Р. Оперативное управление непрерывным производством. М.: Наука, 1989. - 218 с.

24. Карминский А.М., Оленев Н.И., Примак А.Г., Фалько С.Г. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 256 с.

25. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. - К.: Знання, 1999. - 264 с.

26. Онищенко С.В.Фінансове планування - основний елемент управління фінансами підприємства // Фінанси України 9/2000;

27. Поліщук О.В. Планування результативної діяльності підприємства;

28. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - Л.: Магнолія Плюс, 2004. - 268 с.

29. Звітність ТОВ «Астра» за 2013 рік.

Размещено на Allbest.ru

...