Організація контролю як функції менеджменту

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет аграрного менеджменту

Кафедра менеджменту імені професора Завадського Й.С.

КУРСОВА РОБОТА

Організація контролю як функції менеджменту

Студентки 3курсу, 3 групи

Факультету аграрного менеджменту

спеціальність «Менеджмент організації»

Котеленець Юлії Миколаївни

Науковий керівник:

к.е.н., доц. Михайлов Сергій Іванович

Київ-2014

Вступ

Контроль здійснюється з метою досягнення узгодженості і синхронізації зусиль виконавців, виявлення суперечливих тенденцій і протиріч у їх діяльності. Метою моєї курсової роботи є розгляд і вивчення такої важливої функції керування в підприємстві як контроль. Курсова робота направлена на розгляд деяких теоретичних аспектів, які характеризують функцію контролю як одну із загальних функцій керування в будь-якій формальній організації, і застосування їх у діяльності господарства. Це в першу чергу такі питання як методи й форми контролю, загальні принципи організації контролю, види контролю, модель процесу контролю й т.п. Дані питання будуть розглянуті в першому розділі роботи, і будуть являти собою теоретичний мінімум необхідний для осмислення функції контролю стосовно до системи підприємства.

У другому розділі розглядаються питання реалізації функції контролю в рамках такої формальної організації як ТОВ «Агрофірма Миколаївка». Ці питання будуть переломлені через призму діяльності підприємства й конкретно через роботу організаційно контрольного відділу, як одного з відділів який відповідає за дотримання функції контролю. (розробка й реалізація рішень, контроль, планування та інші).

У третьому розділі будуть розглянуті питання удосконалення функції контролю у підприємстві.

При розгляді цих аспектів будуть застосовуватися внутрішньовідомчі матеріали (накази, інструкції, технологічні схеми й т.п.). У третьому розділі будуть показані особливості реалізації функції контролю на прикладі ТОВ «Агрофірма Миколаївка», принципи організації контролю, роль начальника відділу в реалізації функцій контролю, шляхи підвищення ефективності здійснення контролю.

Контроль пронизує весь процес керування, починаючи від створення організації й формулювання цілей.

Контроль - це функція життєво необхідна для керування й ефективного функціонування організації. Контроль є тим сполучним компонентом, що не дає процесам в організації прийняти критичний і необоротний характер. У зовнішньому прояві контроль представляє комплекс мір спостереження за підготовкою, прийняттям і реалізацією ухвалених рішень, а також оцінку фактичного стану справ у підрозділах організації.

Можна виділити наступні передумови контролю:

- невизначеність (будь-яка організація являє собою відкриту систему, тобто на неї впливають як зовнішні, так і внутрішніх факторів, викликаючи появу певних змін);

- попередження кризових ситуацій (очевидно, що вплив вищезгаданих факторів і зміни в організації підлягають керуванню, тому що вони можуть нести як позитивне, так і негативне для організації);

- підтримка успіху (ефективний менеджмент спрямований на досягнення й підтримку позитивних результатів діяльності організації).

Таким чином, у силу всього сказаного, можна зробити висновок про необхідність детального вивчення функції контролю, знаходження оптимальних способів його реалізації, підвищення ефективності контролю й повинні бути виділені такі завдання:

1. Що таке контроль;

2. Реалізація контролю на підприємстві.

3. Як удосконалити функцію контролю у господарстві.

Об'єктом вивчення курсової роботи буде ТОВ «Агрофірма Миколаївка», с. Миколаївка, Чернігівської області.

управління планування мотивація стратегічний



1. Теоретичні засади контролю як основної функції менеджменту щодо підприємницької діяльності

1.1 Застосування функції «контролю» в системі управління підприємством

Контроль - найважливіший фундаментальний елемент керування. Всі функції керування, такі як: планування, мотивація, створення організаційних структур, нерозривно пов'язані з контролем.

За Рульєв В.А., контроль - це обов'язкова функція менеджменту, є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв'язної ланки між керуючою і керованою системами.

За Дем'яненко С.І., контроль у менеджменті -- це процес забезпечення досягнення організацією поставлених цілей шляхом виявлення відхилень у виконанні планів і внесення відповідних корективів у дії або плани.

Контроль - це процес досягнення організацією намічених цілей. Він необхідний для виявлення й дозволу виникаючих проблем раніше, ніж вони придбають серйозні наслідки. Сама по собі мета, план й структура організації визначають її напрямок діяльності, контроль же розподіляючи зусилля направляє виконання робіт.

Термі н "контроль" викликає насамперед негативні емоції й асоціюється з безліччю обмежень, примусом, відсутністю самостійності. У результаті сутність контролю найчастіше неправильно розуміється людьми. Зводити контроль просто до якихось обмежень - у корені невірно.

У менеджменті контроль можна визначити як процес спостереження за тим, як підприємство рухається до наміченої мети, та коригування відхилень від прийнятого курсу в разі необхідності.

Управління фірмою взагалі неможливе без контролю. Надання повної свободи дій не робить людину керівником. При здійсненні управління особливого значення набуває принцип управління за відхиленням. Якщо все йде відповідно до поставлених завдань та відповідно до вимог стандартів, ніякого втручання не потрібно.

Мета контролю полягає у виявленні таких відхилень. Для вчасного виявлення цих відхилень необхідно мати чітке уявлення про основну мету фірми, її завдання, методи стандартизації та підготовку кадрів. Без чіткого визначення їх і без наявності достовірних стандартів неможливо сказати, що є відхиленням від плану, а що ні. Зв'язок між плануванням та контролем -- критичний, оскільки він сприяє визначенню продуктивності відносно встановлених у процесі планування стандартів.

Функція контролю включає облік і аналіз інформації про фактичні результати діяльності всіх підрозділів організації, порівняння їх із плановими показниками, виявлення відхилень і аналіз їхніх причин, розробку заходів щодо досягнення поставленої мети.

Роль та значення контролю визначається тим, що він є способом організації зворотних зв'язків, завдяки яким орган управління одержує інформацію про хід виконання його рішень. Якщо справи йдуть добре, тоді контроль дає змогу підтримувати хід справ; якщо результати гірші від очікуваних, тоді контроль допомагає внести необхідні корективи.

Менеджери оцінюють стан справ на підприємстві на основі звітів, які одержують від інших працівників організації, а також із зовнішніх джерел. Вони визначають орієнтири відповідно до наміченої на етапі планування мети й завдань. Потім, у міру необхідності, вони вносять корективи шляхом перепланування, реорганізації або переорієнтації. Таким чином, у процесі контролю виявляється, наскільки узгодженими є всі функції управління, оскільки виявляються недоліки, допущені при виконанні їх.[1,c.246]

1.2 Види контролю в господарстві

У науці менеджменту виділяють три основних види контролю, які відрізняються як за часом їхнього здійснення, так і по змісту.

Попередній контроль - це здійснення комплексу організаційних і матеріально-технічних мір спрямованих на гарантоване виконання директивних вказівок (вироблення правил, підготовка співробітників, забезпечення матеріально-технічних і соціально-психологічних умов праці) [2,с.45]. Даний вид контролю здійснюється до початку фактичних робіт. Основним засобом здійснення попереднього контролю є реалізація певних правил, процедур і ліній поводження [3,с.327]. В організаціях попередній контроль використовується в трьох ключових областях: стосовно людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт і базується на вимірі фактичних результатів роботи й коректуванню їх заради досягнення бажаних цілей. Важливим елементом поточного контролю є зворотний зв'язок. Зворотний зв'язок дуже важливий, тому що організація є відкритою системою.

Заключний контроль порівнює отримані результати з необхідними. Оцінка результатів контролю ведеться з метою вдосконалювання методів контролю й досягнення виховних цілей [3,с.53]. Заключний контроль може бути представлений у вигляді зборів, нарад, зустрічей, на яких аналізуються результати проведеного контролю. Зворотний зв'язок використовується, після того як робота виконана й необхідна для оцінки результатів контролю. Заключний контроль важливі функції:

- подає інформацію для планування;

- служить засобом оцінки результатів роботи;

- надає інформацію про виниклі проблеми, щоб уникнути їх у майбутньому;

- сприяє мотивації.

Результати контролю і їхній аналіз показують чи виконує система свої намічені цілі й головну функцію [4,с.328].

Крім того виділяють види контролю залежно від того яким образом він здійснюється й ким є суб'єкт контролю:

- Активним є контроль, що пов'язаний із втручанням у процес реалізації рішень або виконання інших функцій.

- Пасивний контроль - це контроль, що не пов'язаний із втручанням у процес реалізації рішень або виконання інших функцій.

Загальний контроль охоплює всі основні сфери діяльності контрольованого об'єкта.

Спеціальний контроль охоплює певні напрямки діяльності контрольованого об'єкта.

Зовнішній контроль являє собою контроль із боку державних і інших органів і організацій.

Внутрішній контроль - це контроль, здійснюваний усередині організації.

Самоконтроль - це контроль співробітниками власної діяльності [5,с.56].

Зобразимо все це у вигляді схеми.

Схема 1. Види контролю

Розрізняють такі принципи контролю. Будь-який вид контролю повинен здійснюватися з урахуванням певних принципів, у цьому полягає науковість підходу до здійснення контролю. Можна виділити наступні принципи контролю:

- вірогідність (результати контролю повинні бути достовірними);

- об'єктивність (іншими словами, контроль повинен відбивати об'єктивну реальність на основі існуючих фактів і подій);

- гласність (контроль повинен проводитися відкрито, за винятком особливих випадків, і результати контролю повинні бути доступні для співробітників організації);

- оперативність ( оперативність означає те, що контроль повинен проводитися, коли це необхідно, тобто в потрібнім місці й у потрібний час);

- реальність;

- спрямованість на усунення помилок і закріплення успіху (важливою особливістю ефективного контролю є те, що він являє собою імператив до дії по усуненню помилок виявлених у ході проведеного контролю) [6,с.46].

Для того, щоб бути ефективним, контроль повинен відповідати наступним вимогам:

- всеосяжність, тобто контроль повинен охоплювати всі рівні й процеси керування;

- безперервність, тобто контроль здійснюється постійно й безупинно;

- цілеспрямованість, тобто контроль повинен проводитися по основних істотних питаннях;

- своєчасність, тобто проведення розраховуючи на попередження появи негативних явищ;

- оперативність (контроль дозволяє негайно почати відповідні коригувальні міри);

- законність, тобто при здійсненні контролю необхідно керуватися встановленими правилами й не допускати відхилень від них;

- оптимальність - максимальний ефект від реалізації контролю повинен досягатися мінімальними витратами ресурсів;

- сполучити в собі перевірку якості роботи з наданням своєчасної допомоги [7,с.121]



1.3 Організація здійснення процесу контролю в підприємстві

Контроль здійснюється у формах спостереження, обстеження й експерименту.

Метод спостереження має на увазі постійне особисте спостереження за станом справ на довіреній ділянці робіт або в керованому підрозділі. Керівник відслідковує усі найбільш важливі питання від початку заходу до його завершення або на час дії наказу, розпорядження й т.д.

Процес контролю складається із трьох основних елементів:

1) установлення стандартів;

зіставлення досягнутих результатів із установленими стандартами [8,с.232].

Установлення стандартів має на увазі вироблення конкретних цілей, прогрес у відношенні яких бажаний для організації. Важливою характеристикою цих цілей є, то що їх можливо кількісно виміряти. На цьому етапі контролю очевидно проявляється тісний зв'язок між функціями контролю й планування. Цілі, які можуть бути використані як стандарти, відрізняють дві важливі особливості. По-перше, вони характеризуються наявністю тимчасових рамок, у яких повинна бути виконана робота, і, по-друге, конкретного критерію оцінки.

Критерій оцінки необхідний для визначення ступеня виконання роботи. Подібні критерії дозволяють керівництву зіставити реально зроблену роботу із запланованої. Відносно легко встановить показники результативності для таких величин, як прибуток (перерахування коштів у федеральний бюджет), обсяг продажів (обсяг товарообігу), вартість матеріалів (вартість товарів, переміщуваних через границю) і т. д., тому що вони піддаються кількісному виміру.

Однак деякі важливі цілі й завдання організації кількісно виразити неможливо. Наприклад, соціально-психологічний або моральний рівень в організації. У таких випадках вдаються до допомоги різних соціологічних опитувань і досліджень.

Для організації дуже важливо встановити показники результативності. Неминучим наслідком відсутності таких показників є керування з натхнення [8,с.234].

2) Зіставлення досягнутих результатів із установленими стандартами

Зіставлення досягнутих результатів із установленими стандартами - другий етап процесу контролю й складається в зіставленні реально досягнутих результатів із установленими стандартами. На цьому етапі повинне бути встановлене наскільки досягнуті результати відповідають очікуванням, і є чи відхилення від стандартів. Діяльність, що здійснюється на цій стадії контролю, найчастіше є найбільш помітною частиною всієї системи контролю. На цьому етапі дається оцінка, що є основою для рішення про початок дій.

Масштаб відхилень. Важливій складовій даного етапу є визначення масштабу відхилень, вимір результатів, передача інформації і її оцінка

Одна з характерних рис ефективного планування полягає в тім, що воно задає припустимі рамки можливих відхилень від стандартів. Установлення масштабу припустимих відхилень - дуже важливе питання. Якщо взято занадто великий масштаб, то виникаючі проблеми можуть придбати критичний характер. Але якщо взято занадто малий, то організація буде реагувати на дуже невеликі відхилення, що досить не прибутково, і вимагає багато часу буде скоріше заважати ніж сприяти процесу керування. У подібних ситуаціях досягається високий ступінь контролю, але його ефективність дуже низька.

Для того щоб бути ефективним контроль повинен бути економічним, тобто переваги системи контролю повинні переважувати витрати на її функціонування. Витрати на систему контролю складаються з витрат часу на збір, передачу й аналіз інформації, а також витрат на всі види встаткування, використовуваного для здійснення контролю, і витрат на зберігання, передачу й пошук інформації, пов'язаної з питаннями контролю.

Один зі способів підвищення ефективності контролю складається у використанні методу керування за принципом виключення. Цей принцип полягає в тім, що система контролю повинна реагувати тільки при наявності помітних відхилень від стандартів.

Вимір результатів, що дозволяють установити, наскільки вдалося дотримати встановлених стандартів - самий важкий і дорогий елемент контролю. Для того щоб ефективної система вимірів повинна відповідати того виду діяльності, що піддається контролю. Спочатку необхідно вибрати одиницю виміру аналогічну тої, котра використовується для характеристики стандарту.

Будь-яка система збору й обробки інформації відносно дорога. Вартість проведення вимірів найчастіше є найбільш великим елементом витрат у всьому процесі контролю. Часто саме цей фактор визначає, а чи варто проводити контроль. Тому іноді не варто прагнути виміряти всі як можна більш точно, витрати можуть бути набагато більше корисного ефекту.

Передача й поширення інформації. Передача й поширення інформації відіграє ключову роль у забезпеченні ефективності контролю, тому що обов'язково необхідно довести до відома співробітників організації як істота встановлених стандартів, так і досягнуті результати.

Подібна інформація повинна бути точної, надходити вчасно й доводити до відомості співробітників у доступному для розуміння виді. Отже, до системи передачі й поширення інформації пред'являються більші вимоги. Основні труднощі пов'язані з різними проблемами комунікаційних систем. Потрібно відзначити, що передача даних нерідко сполучена з наявність суб'єктивних помилок у виді того, що здійснюється людиною.

Оцінка інформації про результати є заключною стадією етапу зіставлення, на якій чи вирішується та, що потрібно інформація отримана й наскільки вона важлива для організації. Важлива - це та інформація, що адекватно описує досліджувані процеси й необхідна для ухвалення вірного рішення [10,с.335].

Після оцінки інформації процес контролю переходить на заключний етап, на якому вибирається одна із трьох ліній поводження:

- залишити досягнуті результати без зміни;

- усунути відхилення;

- переглянути стандарти.

Основна мета контролю полягає в тому, щоб домогтися функціонування організації відповідно до плану. Якщо зіставлення встановлених стандартів з досягнутими результатами показує, що мети досягаються, то краще нічого не вживати.

Однак іноді необхідно докладати зусиль для усунення яких-небудь відхилень. Система контролю, що не дозволяє усунути відхилення перш, ніж вони придбають критичний характер, безглузда. Проведене коректування повинна концентруватися на усуненні причин відхилень. Стадія виміру повинна показувати масштаб відхилень від стандарту й точно вказувати на причину виникаючих відхилень.

Зміст коректування полягає в тому, щоб зрозуміти причину виниклих відхилень і повернутися до правильного образу дій. Важливо відзначити, що причиною відхилень може бути будь-який змінний фактор. У силу того, що організація є відкритою системою, на неї впливають різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів.

Існують ситуації, коли не всі відхилення від стандартів варто усувати. Нерідко самі стандарти необхідно переглянути, у виді їхньої нереальності. Це виникає тому що вони ґрунтуються на планах, а плани - усього лише деяке подання про майбутнє, що може виявитися не вірним.

Часто трапляється так, що сама система вказує на необхідність перегляду стандартів. Так якщо планові завдання деякого митного органа по перерахуванню коштів у федеральний бюджет систематично не виконується на 20%, те видиме це занадто велика вимога.

Потрібно пам'ятати, що стандарти, вимоги яких виконати дуже важко, роблять марними прагнення персоналу досягти сформульованих цілей і зводять нанівець мотивацію [11,с.337].

Основні показники ефективності процесу контролю. Контроль повинен мати деякі характеристики, що роблять його найбільш ефективним. Насамперед, - це стратегічна спрямованість контролю, тобто контроль повинен відбивати загальні пріоритети організації й підтримувати їх. Діяльність, що не має стратегічного значення, не повинна піддаватися тотальному й строгому контролю. Абсолютний контроль над дрібними операціями не має змісту, і буде тільки відволікати сили від дійсно важливих цілей.

Орієнтація на результати: кінцева мета контролю полягає в тому, щоб вирішити проблеми варті перед організацією й досягти бажаних результатів. Контроль впливає на організацію. Невдало спроектовані системи контролю можуть зробити поводження людей орієнтованим на них, тобто співробітники будуть прагнути до задоволення вимог контролю, а не до досягнення цілей організації

Для того щоб бути ефективним контроль повинен відповідати контрольованому виду діяльності. Він повинен об'єктивно вимірювати й оцінювати те, що дійсно важливо.

Важливою вимогою до ефективного контролю є його своєчасність. Своєчасність полягає в наявності тимчасового інтервалу (між проведенням вимірів або оцінок), що адекватно відповідає контрольованому явищу. Значення оптимального тимчасового інтервалу визначається з урахуванням тимчасових рамок основного плану, швидкості змін і витрат на проведення вимірів і поширення отриманих результатів. Крім цього найважливішою метою контролю залишається усунення відхилень перш, ніж вони придбають необоротний характер.

Контроль повинен бути досить гнучким і пристосовуватися до змін, що відбуваються. Без достатнього ступеня гнучкості система контролю буде не діюча в тих ситуаціях, для яких вона призначалася.

Простота контролю є запорукою його ефективності. Найпростіші методи контролю вимагають менших зусиль і більше економічні. Для того щоб бути ефективним контроль повинен відповідати потребам і можливостям людей, взаємодіючих із системою контролю й реалізуючи її.

Економічність контролю має на увазі пропорційність між затрачуваними зусиллями й результатами контролю. Необхідно взяти за правило - всі витрати, чинені організацією, повинні приводити до збільшення її переваг і доходів [12,с.332].



2. Аналіз управління підприємницькою діяльністю ТОВ «Агрофірма Миколаївка»

2.1 Характеристика ТОВ «Агрофірма Миколаївка»

ТОВ „Агрофірма Миколаївка” розташоване в селі Миколаївка Чернігівської області Прилуцького району. Знаходиться в Придніпровській низовині, в зоні лісостепу і по природних умовах є типовим для цієї частини країни з сприятливими природно-кліматичними умовами для вирощування більшості сільськогосподарських культур.

Шляхова мережа у ТОВ „Агрофірма Миколаївка ” досить добре розгалужена. Шляхи з твердим покриттям ведуть до міста Прилуки (районного центра), а також через село Миколаївка проходить автошлях Н-07 --автомобільний шлях національного значення на території України, Київ--Суми--Юнаківка.

За допомогою шляхової мережі дане господарство має зв'язок з пунктами здачі та переробки сільськогосподарської продукції. Відстань від ТОВ „Агрофірма Миколаївка ” до районного центру - 38 км, до обласного центру 154 км.

У господарстві передбачена також мережа польових шляхів, яка забезпечує зв'язок між полями та кормовими угіддями. Земля в сільськогосподарському виробництві виступає в якості головного засобу виробництва. Вона є основою виробничої діяльності.

Дане підприємство займається такими галузями по КВЕД: рослинництво, вирощування зернових та технічних культур, тваринництво, надання послуг у рослинництві і тваринництві, облаштування ландшафту, виробництво цукру. Для існування підприємства села і розвитку на перспективі треба зазначити реальну ситуацію прибутків і витрат підприємства, тобто зробити фінансово-економічний аналіз підприємства.



2.2 Результат річної діяльності господарства

Організація виробництва передбачає наявність трьох основних складових: земельних ресурсів, засобів виробництва, трудових ресурсів.

А тому необхідно проаналізувати їх наявність та використання. Насамперед проаналізуємо земельні ресурси. До складу земельних ресурсів у с.-г. підприємствах відносять с.-г. угіддя, які в свою чергу поділяються на ріллю, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, землі водного і лісового фонду.

Структура угідь - це процентне співвідношення окремих її видів до загальної площі угідь. Отже, розглянемо таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 Склад і структура сільськогосподарських угідь в ТОВ «Агрофірма Миколаївка» , с. Миколаївка, Чернігівської області

Угіддя	2 011р.	2 012р.	2 013р.
	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %
Всього с/г угідь, га	1532	100	1346	100	1487	100
у т.ч. рілля	1251	81,65	1132	84,1	1213	81,57

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновки, що складову частину сільськогосподарських угідь господарства займає рілля, що свідчить про високий ступінь розораності. За досліджуваний період загальна земельна площа в користуванні господарства незначно змінилась. Загальна площа с.-г. угідь у 2013р. відносно 2011 р. зменшилась на 45 га. Це пояснюється тим, що незначна частина акціонерів вийшла з ТОВ „Агрофірми Миколаївки ”. Перейдемо до аналізу наявності та використання трудових ресурсів у ТОВ «Агрофірма Миколаївка».

Результати розрахунків та вихідні дані подано у таблиці 2.2.



Таблиця 2.2 Трудові ресурси ТОВ „Агрофірма Миколаївна ” та їх використання

Показник	2 011р.	2 012р.	2 013р.	2013р. у % до 2011р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб	84	84	84	100
в тому числі: рослинництва	59	56	58	98,31
тваринництва	25	28	26	104,00
Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього, тис. люд.-год.	162,5	158	151,1	92,98
в тому числі: рослинництва	114,14	105,33	104,33	91,41
тваринництва	48,36	52,67	46,77	96,70
Відпрацьовано одним працівником за рік, люд.-год.	1934,52	1880,95	1798,81	92,98
в тому числі рослинництва	1934,52	1880,95	1798,81	92,98
тваринництва	1934,52	1880,95	1798,81	92,98
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	1,07	1,04	1,00	х

В цілому по підприємству за досліджуваний період чисельність працівників зайнятих у сільському господарстві залишалась стабільною, що ефективно впливає на сільськогосподарське виробництво. Відпрацьовано люд/год 1 працівником зменшилось у 2013 році порівняно з 2011 роком на 7,02%, за рахунок зменшення показника відпрацьовано у сільськогосподарському виробництві всього, тис. люд.-год. Коефіцієнт використання трудових ресурсів зменшився теж на 7,02%. Це свідчить про те, що кількість відпрацьованих годин дещо не відповідають нормативам, тобто трудові ресурси використовуються не в повній мірі. Розглянемо забезпеченість підприємства основним капіталом та ефективність їх використання.

Таблиця 2.3 Динаміка забезпечення ТОВ «Агрофірма Миколаївка» основним капіталом і його використання

Показники	2 011р.	2 012р.	2 013р.	2013 р. до 2011 р.
Вартість основоного капіталу, тис.грн	9173	10392	10799	117,73
на 1 га с.г угідь	5,99	7,72	7,26	121,29
на 1 середньорічного працівника	103,07	123,71	128,56	124,73
Капіталовіддача, грн	1,13	1,06	1,00	88,50
Капіталомісткість продукції, грн	0,89	0,94	1,00	112,99
Норма прибутку, %	5,28	4,91	3,00	х

Виходячи з даних таблиці, бачимо, що, за досліджуваний період часу, середньорічна вартість основного капіталу господарства збільшилась на 17,73% або на 1626 тис. грн.

При цьому, враховуючи зменшення площі с.-г. угідь, показники оснащеності підприємства основним капіталом змінились так: капіталозабезпеченість - зменшилась на 13,7% ( на 0,8 тис. грн./га), що свідчить про недостатній рівень розвитку матеріально-технічної бази підприємства і капіталоозброєність - зменшилась на 22,6% ( на 22,3 тис. грн./чол..), що можна пояснити більшою мірою зменшенням чисельності працівників та зменшенням вартості основних фондів.

Ефективність використання основних фондів за аналізований період змінилась таким чином: капіталовіддача зменшилась на 11,5% (з 1,13 грн. у 2011 році до 1,0 грн. у 2013 році), що стало результатом зменшення виробництва валової продукції на одиницю вартості устаткування, а капіталомісткість збільшилась на 12,99% (з 0,89грн. до 1,0 грн.). Оскільки капіталомісткість - обернений показник до капіталовіддачі, то його зростання є негативною тенденцією, але у нашому господарстві в динаміці по роках цей показник зменшився. Як бачимо, норма прибутку зменшувалася порівняно з попередніми роками,а в 2013 році підприємство стало збитковим. Це свідчить про те, що підприємство не ефективно використовувало свій основний та оборотний капітал.

Тепер проаналізуємо структуру грошових надходжень від реалізації с.-г. продукції на ТОВ «Агрофірма Миколаївка».



Таблиця 2.4 Структура грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції у ТОВ “Агрофірма Миколаївка ”

Показники	2 011р.	2 012р.	2 013р.
	Сума, тис.грн	Структура, %	Сума, тис.грн	Структура, %	Сума, тис.грн	Структура, %
Зернові і зернобобові	2017,4	26,2	2717,6	29,8	2334	25,5
Соняшник	144,8	1,9	327,9	3,6	730	8,0
Соя	170,5	2,2	327,1	3,6	323	3,5
Ріпак озимий	-	-	151,9	1,7	438	4,8
Цукрові буряки	1522,8	19,8	1201,5	13,2	945	10,3
Інша продукція рослинництва	150,8	2,0	331,1	3,6	249	2,7
Всього по рослинництву	4006,3	52,0	5057,1	55,5	5019	54,8
Продукція скотарства	3617,9	47,0	4036,4	44,3	4137	45,1
В тому числі: яловичина	519,9	6,7	858	9,4	525	5,7
свинина	1322,4	17,2	1157,3	12,7	978	10,7
молоко	1775,6	23,0	2021,1	22,2	2634	28,7
Інша продукція тваринництва	20,1	0,3	-	-	1	0,0
Разом по тваринництву	3638	47,2	4036,4	44,3	4138	45,2
Всього по господарству	7705,8	100,0	9107,4	100,0	9164	100,0

За даними таблиці видно, що підприємство спеціалізується на вирощуванні зернових та зернобобових культур. В 2011 році частка їх складає 26,2%, а в 2013 році відповідно 25,5%. У 2011 році відсоток цукрового буряку складав 19,8 % від усієї продукції. Це в цілому є позитивним явищем, адже таким чином звужується спеціалізація господарства, підвищується питома вага головних галузей рослинництва. Підприємство також займається вирощуванням соняшника (2011-1,9%, 2013-8,0%), ріпака озимого (2012-1,7%, 2013-4,8%) від усієї продукції господарства та соя (2011-2,2 %, 2013-3,5 %). Також варто відмітити, що підприємство спеціалізується також на вирощуванні великої рогатої худоби. В 2011 році частка в структурі складає 47 %, а в 2013 році 45,1 % відповідно. Суттєву частку в господарстві підприємства займає молоко. В 2011 році складало 23 % від усієї продукції, а у 2013 році - 28,7 %.

Підприємство спеціалізується на вирощуванні зерна. Також набуває розвитку вирощування соняшника (2011-1,9%, 2013-8,0%) від усієї продукції. У 2011 році частка ВРХ становила 47% і свиней - 17,2%. У 2013 році ВРХ несуттєво знизилась і зменшилось поголів'я свиней порівняно з 2011 роком частка їх становить 10,7% або на 344 гол.

Тепер варто проаналізувати економічну ефективність с.-г. виробництва на даному підприємстві.

Таблиця 2.5 Результати господарської діяльності ТОВ “Агрофірма Миколаївка”

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	2013 р. у відсотках до 2011 р.
Вартість валової продукції, тис.грн	10335,7	11017,1	10769,1	104,2
на 1 га с.г. угідь	6,7	8,2	7,2	107,3
на 1 середньорічного працівника	123,0	131,2	128,2	104,2
на 1 грн виробничих витрат	0,9	0,9	0,9	95,2
Валовий прибуток, тис.грн	460,2	482,4	325,0	х
на 1 га с.г. угідь	0,3	0,4	0,2	х
на 1 середньорічного працівника	5,5	5,7	3,9	х
Рівень рентабельності, %	6,4	5,6	3,7	х

За досліджуваний період підприємство в результаті своєї господарської діяльності валовий прибуток зменшився, який у 2013 році порівняно з 2011 роком став збитковим. Але керуючись абсолютним показником, не можна зробити порівняльну характеристику економічній ефективності виробництва.

Рівень рентабельності характеризує прибутковість підприємства. В нашому випадку в підприємстві зменшується прибутковість у 2012 та 2013 році, відповідно рівень рентабельності 5,6% та 3,7 %.

Аналізуючи розвиток виробництва можна сказати, що в ТОВ “Агрофірма Миколаївка ” цілому вартість валової продукції у 2013 році і становила 10769,1 тис. грн., що порівняно з 2011 роком вартість валової продукції збільшилась і становить 104,2%. Вартість валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь збільшилась у 2013 році в порівняні з 2011 роком на 107,3%.

Отже, потрібно підтримувати тенденцію виробництва даного підприємства і проводити різні заходи для покращення ефективності виробництва, адже ТОВ “Агрофірма Миколаївка ” має гарне місцезнаходження з сприятливими природно - кліматичними умовами і родючими ґрунтами і забезпечене робочою силою.



3. Шляхи вдосконалення функції «контролю» у господарстві

3.1 Ефективне використання функції «контролю» на фірмі

Контроль ефективний, якщо має стратегічний характер, націлений для досягнення певних результатів, своєчасний, гнучкий, простий і економічний.

Кінцева мета контролю не в тому, щоб зібрати інформацію, встановити стандарти виявити проблеми, суть у тому, щоб вирішити свої завдання, які стоять перед організацією. Проведення вимірів і інформування їхні результати необхідно лише як досягнення цієї мети. Щоб бути ефективним, контроль має бути інтегрованим з іншими функціями управління.

Отже, контроль може бути ефективним тільки тоді, коли організація фактично досягає бажаних цілей і може сформулювати нові мети, що забезпечать її у майбутньому. Також, вона має відповідати контрольованому виду діяльності, об'єктивно вимірювати й оцінювати те, що справді важливо. Непідходящий механізм контролю може скоріше маскувати, чим збирати критично важливу інформацію.

Однією з аспектів ефективності контролю є його своєчасність, що полягає над винятково високої швидкості чи частоті її поведінки, тоді як у часовому інтервалі між проведенням вимірів чи оцінок, який адекватно відповідає контрольованому явища. Значення найбільш гідного тимчасового інтервалу що така визначатиметься з урахуванням тимчасових рамок основного плану, швидкості змін витрат за проведення вимірів і розповсюдження отриманих результатів. До того ж, найважливішої метою контролю залишається усунення відхилень коли, вони приймуть серйозні розміри.

Отже, система ефективного контролю -- це система, що дає необхідну інформацію персоналу до того часу , як відбудуться негативні явища, як її запобігти.

Контроль, як і план, має бути досить гнучким і пристосовуватися до змін. Незначні зміни планів нечасто трапляються пов'язані із необхідністю серйозних змін - у систему контролю.

Зазвичай, найефективнішим контролем є найпростіший контроль з погляду тих цілей, котрим він призначений. Найпростіші методи контролю вимагають менше зусиль і більше економічні, але найважливіше у тому що, якщо контроль надто складний і його не розуміють і підтримують її, то такий контроль може бути ефективним, але ж надлишкова складність веде до безладдя, що є синонімом втрати контролю за ситуацією.

Отже, основними характеристиками контролю в ТОВ «Агрофірма Миколаївка» є:

1. Стратегічна спрямованість контролю. Щоб бути ефективним, контроль повинен мати стратегічний характер, тобто відбивати загальні пріоритети організації та підтримувати їх.

2. Орієнтація на результати. Кінцева мета контролю не в тому, щоб зібрати інформацію, встановити стандарти виявити проблеми, суть у тому, щоб вирішити свої завдання, які стоять перед організацією. Проведення вимірів і сповіщення про ці результати важливо лише тоді коли це досягнуто. Коли хочете зробити контроль ефективним, ви повинні старанно стежити, щоб ці самоочевидні засоби контролю займуть важливіше місце, ніж справжня мета організації.

3. Відповідність справі. Щоб бути ефективним, контроль має відповідати контрольованому виду діяльності. Воно повинно об'єктивно вимірювати й оцінювати те, що справді важливо. Непідходящий механізму контролю може скоріш маскувати, а чи не збирати критично важливу інформацію.

4. Своєчасність контролю. А, щоб бути ефективним, контроль може бути своєчасним. Своєчасність контролю не у винятково високу швидкість чи частоті його проведення, тоді як у часовому інтервалі між проведенням вимірів чи оцінок, який адекватно відповідає контрольованому явища. Значення найбільш гідного тимчасового інтервалу що така визначатиметься з урахуванням тимчасових рамок основного плану, швидкістю вимірів і витрат за проведення вимірів і розповсюдження отриманих результатів.

5. Гнучкість контролю. Коли щось непередбачене можна прогнозувати, то контроль стає за потрібне. Контроль, як і плани, має бути досить гнучким і пристосовуватися до змін. Незначні зміни планів нечасто трапляються пов'язані з необхідністю серйозних змін - у систему контролю.

6. Простота контролю. Зазвичай, найефективніший контроль - це найпростіший контроль з погляду тих цілей, котрим від призначений. Найпростіші методи контролю вимагають менших зусиль і більше економічні. Але найважливіше у тому, що, якщо контроль надто складна і, які з ній розуміють і підтримують її, - таку систему контролю може бути ефективної. Надлишкова складність веде до безладдя, що є синонімом втрати контролю за ситуацією. А, щоб бути ефективним, контроль має відповідати потребам і можливостям людей, котрі взаємодіють із системою контролю та що реалізують її.

7. Економічність контролю. Дуже рідко прагнуть досягти з допомогою контролю досконалості у роботі організації, оскільки прогресуючим удосконаленням і поліпшення під час останніх етапах вимагають непропорційно великих витрат зусиль і коштів.

8. До контролю необхідно залучати весь персонал, бо найкращий контроль - це самоконтроль. Щоб підвищити надійність контролю, необхідно розширювати межі повноважень персоналу.

9. Контроль міжнародною рівні. Менеджери повинні як встановлювати стандарти, вимірювати результативність і робити коригувальні дії для своїх бізнесів у країні, а й здійснювати аналогічні операції для свого міжнародного бізнесу.

Коли ТОВ «Агрофірма Миколаївка» здійснює свій бізнес закордонних ринках, функцію контролю набуває додаткову ступінь складності. Контроль в міжнародному масштабі є особливо важким справою через великі числа різноманітних галузей роботи і комунікаційних бар'єрів. Результативність контролю можна поліпшити, якщо періодично проводити зустрічі відповідальних керівників в штаб-квартирі організації та по закордонах. Особливо важливим є не покладати на іноземних управляючих відповідальність за вирішення тих проблем, що від них залежать.

Створення комп'ютерної системи контролю дозволить виявити фінансові та інформаційні потоки у компанії, які у своє чергу визначать її оптимальну структуру.

Нові технології контролю - єдиний спосіб здійснити централізацію управління великої компанією, не збільшуючи «адміністративну вертикаль».

3.2 Позитивні та негативні сторони застосування функції «контролю» у виробничому процесі

При здійсненні контролю за основними змінними (час, обсяг, вартість, якість, ступінь досягнення цілі) доцільно дотримуватись сучасних наукових методик і орієнтуватись на передові практичні досягнення у аграрній сфері. Контроль не повинен обмежуватись інцидентами, як і набувати тотальної форми, яка породжує недбалість у роботі контролюючих органів і приховане або відкрите невдоволення контрольованих працівників. Недоліки в роботі краще обговорювати на робочому місці; за всіх умов контроль не повинен пригнічувати працівників, створювати напруження в колективі й призводити до конфліктних ситуацій. Навпаки, завдяки усуненню виявлених недоліків у роботі й об'єктивній оцінці діяльності працівників, ефективний контроль сприяє успішному досягненню цілей організації, породжує відчуття впевненості й задоволення від роботи у виконавців.

Ефективність функції контролю на ТОВ «Агрофірма Миколаївка» є очевидною в тому разі, коли його завдання не зводиться лише до виявлення розбіжностей між фактичними і плановими показниками. Головне в його проведенні - усунення причин, які спричиняють цю розбіжність, забезпечення безумовного виконання планів і всіх нормативних вимог, створення сприятливих умов для діяльності працівників на кожному робочому місці.

При реалізації функції контролю слід враховувати загальний режим і умови діяльності працівників апарату управління. Контроль потрібно здійснювати в такі періоди, коли спеціалісти апарату найменш завантажені основною роботою, мають можливість більше часу приділити реалізації програми спостереження чи перевірки, або чітко визначати заздалегідь час і форму контролю.

Система контролю повинна бути дієвою та ефективною, але водночас не зводитись до обмеження ініціативи, дріб'язкової опіки щодо кожної дії підлеглих.

Для підвищення ефективності контролю на підприємствах аграрного бізнесу необхідно:

- розробляти плани, які об'єктивно відбивають результати діяльності працівників;

- забезпечувати двостороннє спілкування між працівниками органів контролю та працівниками підприємства, діяльність яких контролюється;

- уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;

- застосовувати методи розробки планів, які забезпечують жорсткий, але справедливий контроль;

- використовувати методи матеріального стимулювання контролюючих органів за досягнуті результати;

- впроваджувати інформаційно-управлінську систему контролю;

- приділяти основну увагу контролю за процесам здійснення основних видів діяльності підприємства.



Висновки

Контроль, як правило, асоціюється із владою, командуванням, “піймати”, “поліпшити”, “схопити”. Таке подання про контроль веде убік від головного змісту контролю. У самому загальному виді контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

Деякі організації створили цілі системи контролю. Їхні функції складаються в посередництві між планами й діяльністю, тобто система контролю забезпечує зворотний зв'язок між очікуваннями, певними первісними планами менеджменту, і реальними показниками діяльності організації. І той, хто має сучасні й точні системи контролю, має більше шансів вижити. Для менеджменту характерно велика кількість не тільки різних видів планів, але й видів і систем контролю. Всі системи контролю завжди базувалися на ідеї зворотного зв'язку, а саме: вони зіставляють реальні досягнення із прогнозними даними. У результаті встановлюються відхилення для того, щоб або виправити негативні впливи, або підсилити дія, якщо результати позитивні.[14,c.145]

Остаточна мета контролю полягає в тому, щоб обслуговувати різні плани й мети менеджменту.

В основу створення всіх систем контролю повинні бути покладені наступні основні вимоги-критерії: ефективність контролю, ефект впливу на людей, виконання завдань контролю, визначення границь контролю.

Розрізняють наступні види контролю:

1.Попередній контроль. Він здійснюється до фактичного початку робіт. Основними коштами здійснення попереднього контролю є реалізація певних правил, процедур і ліній поводження.

У процесі попереднього контролю можна виявити й передбачати відхилення від стандартів у різні моменти. Він має різновиди: діагностичний і терапевтичний.

Діагностичний контроль включає такі категорії, як вимірники, еталони, що попереджають сигнали й т.п., що вказують на те, що в організації щось не в порядку.

Терапевтичний контроль дозволяє не тільки виявити відхилення від нормативів, але й вжити виправних заходів.

2.Поточний контроль. Він здійснюється в ході проведення робіт. Найчастіше його об'єкт - співробітники, а сам він є прерогативою їхнього безпосереднього начальника. Він дозволяє виключити відхилення від намічених планів і інструкцій.

Для того, щоб здійснити поточний контроль, апарату керування необхідний зворотний зв'язок. Всі системи зі зворотним зв'язком мають мети, використають зовнішні ресурси для внутрішнього застосування, стежать за відхиленнями для досягнення цих цілей.

3.Заключний контроль. Ціль такого контролю - допомогти запобігти помилкам у майбутньому. У рамках заключного контролю зворотний зв'язок використається після того, як робота виконана (при поточному - у процесі її виконання).

Хоча заключний контроль здійснюється занадто пізно, щоб відреагувати на проблеми в момент їхнього виникнення, він, по-перше, дає керівництву інформацію для планування у випадку, якщо аналогічні роботи пропонується проводити в майбутньому, по-друге, сприяє мотивації.

Контроль хоча й важливий, але може бути досить дорогим. Тому рішення про те, який тип контролю застосувати, вимагає ретельного обмірковування. У зв'язку із цим при організації й поводженні контролю варто враховувати ряд факторів і дати відповідь на наступні питання:

* Чи розуміють співробітники мету організації?

* Чи спроектована система контролю так, щоб забезпечити істотні, а не тривіальні виміри?

* Чи представляє діюча система контролю менеджерам інформацію, на основі якої можна діяти в розумних тимчасових рамках?

Безсумнівно, що в майбутніх контрольних системах будуть використані нові пристосування й нові досягнення, однак базис, на якому вони створюються, залишиться тим же.

Функція контролю не є кінцевим пунктом усього процесу керування організацією. На практиці такого кінцевого пункту не існує взагалі, тому що кожна управлінська функція спонукувана інший. Виникає свого роду поступовий круговий рух. Наприклад, інформація, отримана в процесі контролю, може використатися на етапі планування, організації й мотивації співробітників.

Менеджери високого рівня більшу частину свого робочого часу витрачають на здійснення функцій планування й контролю, а більше низького рівня більше зайняті підбором кадрів, організацією їхньої праці. Однак на всіх рівнях керування вони в певній мері використають і виконують всі чотири функції керування: планування, організації, мотивації й контролю.

Контроль має складну систему цілей. Вони залежать від виду контрольованих параметрів діяльності організації.

У залежності від цілі контролю в практиці менеджменту виділяються наступні його види: експедиторський, диспетчерський, вхідний, фінішний, нормо контроль, маркетинговий, управлінський, комунікативний.

Існують різні погляди на процес і місце контролю в менеджменті. За призначенням контроль буває лінійний, функціональний, операційний. За часом здійснення контроль поділяють на попередній, поточний і заключний.

Організація процесу контролювання залежить від виду технології виробництва: безперервного (контроль продукції), масового (дискретного) (контроль процесу виробництва), індивідуального (контроль фіксованих умов).

Функція контролю забезпечує порівняння даних обліку і надання інформації про величину відхилення облікових даних від планових норм для регулювання контрольованих процесів.



Література

1. Белінський П.І. Менеджмент виробництва та операцій : Підручник/ П.І. Белінський; Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -623 с.

2. Брікхем Є. Основи фінансового менеджменту : Підручник / Євген Ф. Брігхем,; Пер. з англ. В.Біленький та ін.; Київ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка, Кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту. -К.: КП "ВАЗАКО": Молодь, 1997. -998 с.

3. Василенко В. Менеджмент устойчивого развития предприятий : Монография/ Валентин Василенко,; Таврический нац. ун-т им. В.И. Вернадского. -К.: Центр учебной литературы, 2005. -645 с.

4. Завадський Й. Менеджмент: підручник. - В 2-х т. - К.: Укр.- фін. ін-т менеджменту і бізнесу, 1999.- 542 с.

5. Земляков І. Основи маркетингу : Навчальний посібник/ Ігор Земляков, Ігор Рижий, Василь Савич,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". -К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352с.

6. Ладанов И. Практический менеджмент : Пособие для руководителей, менеджеров и предпринимателей: [В 3 ч.]/ Иван Ладанов; Ред. П.И. Сергеюк. -М. : НИКА. -1992. - Сер. "Секреты современного бизнеса") Ч. 1 : Менеджер и менеджмент. -1992. -253 с.

7. Лесів Й. Сучасні методи менеджменту, основані на ринковій економіці/ Йосиф Лесів. -Ужгород: Карпати, 1994. -250 с.

8. Мартиненко М. Основи менеджменту: Підручник/ Микола Мартиненко,. -К.: Каравела, 2005. -494 с.

9. Михайлов С. Менеджмент: навчальний посібник/ 3-тє вид. стереотипне - К.: «Центр учбової літератури», 2013. - 536 с.

10. Осовська Г. Стратегічний менеджмент: теорія та практика : Навчальний посібник/ Галина Осовська, Олександр Фіщук, Ірина Жалінська,. -К.: Кондор, 2003. -190 с.

11. Сацков Н. Практический менеджмент : Методы и приемы деятельности руководителя. - Донецк: Сталкер, 1998. -445 с.

12. Сердюк О. Теорія та практика менеджменту : Навчальний посібник/ Олександр Сердюк,; М-во освіти і науки України. -К.: ВД "Професіонал, 2004. -424 с.

13. Тарнавська Н. Менеджмент: теорія та практика : Підруч. для вузів/ Наталія Тарнавська, Роман Пушкар. - Тернопіль: ВКФ "Карт-бланш", 1997. -457 с.

14. Хміль Ф. Менеджмент : Підручник для студентів вузів / Федір Хміль,. -К.: Вища школа, 1995. -350 с.

15. Хомяков В. Менеджмент підприємства : Навч. посібник/ Володимир Хомяков,. -К.: Кондор, 2005. -431 с.

16. Черкасов В. Управленческая деятельность менеджера: Основы менеджмента : Учеб. для студ. экон. спец. вузов/ Валентин Черкасов, Сергей Платонов, Владимир Третьяк; Отв. ред. А.А.Стативка. -К.: Ваклер, 1998. - 467 с.

Размещено на Allbest.ru

...