Основи теорії і практики традиційного і сучасного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Основи теорії і практики традиційного і сучасного менеджменту

Основні положення традиційного менеджменту

Менеджмент як практика виник у зв'язку з необхідністю делегувати власником повноваження щодо управління підприємницькою діяльністю професійному управляючому-менеджеру з метою досягнення цілей організації. До основних положень, які становили основу традиційного менеджменту, можна віднести такі:

1. Менеджмент - управління бізнесом, а бізнес є виключно справою суспільства.

2. Соціальні обов'язки, тобто справи, які не можуть бути включені в рамки економічних розрахунків, скоріше виступають перепонами в менеджменті, ніж його цілями і завданнями. Вони повинні виконуватися поза підприємством і поза межами нормального робочого дня менеджера.

3. Основна функція менеджменту полягає в мобілізації енергії організації для виконання відомих і визначених завдань. Підприємництво і нововведення (крім систематичного дослідження) знаходяться поза його сферою.

Це положення протягом більш як півстоліття було значною мірою необхідністю. Наголос на управлінську сторону менеджменту - до майже повного нехтування підприємництвом як однією з функцій менеджменту - відображає реальність, притаманна економіці першої половини XIX ст. Це був період високої технологічної і підприємницької активності, період, котрий вимагав швидше адаптації, ніж нововведень, і здатності робити краще, ніж сміливості робити інакше.

4. Основну увагу менеджмент приділяє саме робітникові фізичної праці - кваліфікованому або некваліфікованому, котрий розглядався як один із ресурсів і як один з основних елементів витрат.

Найвище досягнення традиційного менеджменту полягає в тому, що він за умов спільної праці зробив робітника продуктивним. Головною його турботою до другої половини XX ст. залишалися продуктивність й управління працею робітника.

5. Менеджмент є наукою, тобто він розвивається незалежно від суб'єктивних поглядів, як і елементарні дії арифметики, закони фізики або інженерні розрахунки.

6. Менеджмент є результатом економічного розвитку. Він виник тоді, коли бізнес "переріс" господаря, котрий робив все сам. І справді, менеджмент виник на підприємствах, які з самого початку були великими (залізниці, сталеварні заводи, універсальні магазини та ін.).

У ті сфери економіки, де переважали невеликі підприємства, менеджмент прийшов значно пізніше.

Викладені вище положення тією чи іншою мірою і сьогодні лежать в основі теорії і практики менеджменту.

Основні характеристики сучасного менеджменту

Особливістю сучасного менеджменту передусім є те, що однією з головних його функцій стає підприємницька. Підприємництво перетворюється в ядро менеджменту.

Успішна підприємницька діяльність неможлива, якщо в організації (на підприємстві) не впроваджуються нововведення. Сучасний менеджер, як уже зазначалося, має бути новатором, протистояти консерватизму, орієнтувати підприємство на постійні зміни, вдосконалення технологічного та організаційного процесу залежно від кон'юнктури ринку.

Важливе завдання сучасного менеджменту - робити знання продуктивними. Основним капітальним ресурсом, головним об'єктом витрат розвинутої економіки є такий робітник, який володіє знаннями, тобто втілює у свою працю все те, що він набув у процесі систематичної освіти, а не такий, який використовує в роботі ремісничі навички або фізичну силу.

Безперечно, показники, які визначають продуктивність робітника фізичної праці (наприклад, кількість деталей, виготовлених за одиницю часу або на одиницю заробітної плати), не можна застосувати щодо робітника, який володіє знаннями. Продуктивність праці останнього насамперед визначається якістю виробленого ним товару.

Менеджмент сьогодні повинен робити здібності й можливості робітника продуктивними. Однією з передумов успішного розв'язання цього завдання є подолання відчуження робітника від засобів виробництва, виховання у нього почуття господаря.

Акіо Моріта в книжці "Зроблене в Японії" зазначає: "В кращих японських компаніях секретів або таємниць немає. Найважливіше завдання японського менеджменту полягає в тому, щоб установити нормальні відносини з робітниками, добитись ставлення до корпорації як до рідної сім'ї, сформувати розуміння того, що у робітників і менеджерів одна доля".

Компанії, які досягли в країні найбільшого успіху, - це ті, що зуміли створити віру в єдність інтересів усіх робітників і акціонерів. З точки зору японського менеджменту, найважливішим завданням організації виробництва є формування механізму групової логіки й підкорення волі лідера.

Розпочавши своє існування як специфічна риса комерційних інститутів, менеджмент стає загальним і суттєвим органом розвинутого суспільства. Сьогодні організації некомерційного характеру дедалі частіше звертаються до досвіду менеджменту, щоб навчитися управляти (лікарні, державна адміністрація, військові установи та ін.). Але це не означає, що принципи бізнес-менеджменту можуть бути перенесені на інші установи, які не мають комерційного характеру. Менеджмент починається з постановки цілей, і тому некомерційні установи (наприклад, університет, лікарня тощо) потребують управління, відмітного від управління комерційними підприємствами. Однак раціональність управлінських рішень, оцінка співвідношення виділених ресурсів і здобутих результатів - ті загальні принципи менеджменту, що цілком стосуються і некомерційних установ.

Крім зазначених особливостей сучасного менеджменту, слід також підкреслити, що нині відбувається його інтернаціоналізація, колективне осмислення нових реальностей, породжених поглибленням міжнародного поділу праці, зростанням конкуренції і взаємозалежності в світовій економіці, створенням міжнародних систем інформації, інших структур з інтеграційними властивостями.

В цілому сучасний менеджмент характеризується:

зміною змісту планування;

всебічним дослідженням факторів успішної діяльності;

орієнтацією управління на досягнення стабільних успішних результатів;

розвинутою теорією і практикою маркетингу;

розробкою ефективних технологій прийняття рішень;

широким застосуванням математичних методів і досягнень інформатики в управлінні на базі персональних ЕОМ;

розвинутою мережею розрахункових систем і засобів комунікацій;

активною участю персоналу в управлінні;

дедалі більшим зверненням до здорового глузду, простих істин, які доступні для розуміння і використання широкими масами.

Безпосередньо технологічні питання тепер не включаються в сферу компетенції спеціалістів з організації та управління. Наприклад, які добрива слід вносити в даний грунт, вирішує агроном. Спеціаліст з питань організації й управління вказує, не що робити, а як робити: організовує процес праці, обліку, контролю, дає оцінку економічній ефективності, рекомендації щодо раціонального використання робочої сили й обладнання тощо.

Менеджмент у сучасному підприємницькому секторі України

У сучасних умовах розвитку трансформаційної української економіки виникає гостра необхідність розгляду питань формування системи менеджменту, здатної вирішувати завдання підвищення ефективності підприємницької діяльності, економічного зростання суспільного виробництва.

У загальноекономічному розумінні менеджмент вживається для визначення сукупності раціональних методів і форм управління та керівництва підприємництвом (комерційним підприємством) з метою підвищення його конкурентоспроможності. Загальне завдання менеджменту як науки - дати фундаментальні уявлення про процеси регулювання стану підприємницьких структур шляхом спеціальних методів.

Досвід із вітчизняної практики свідчить, що в сучасному підприємницькому секторі України ще не сформувалась власна (національна) модель менеджменту. Це пов'язане із особливостями ринкових перетворень у вітчизняній економіці, недосконалістю механізмів взаємодії держави і суб'єктів господарювання (підприємств), відсутністю ринкового стратегічного мислення, практичного досвіду, професіональних навичок менеджменту.

Дослідження світової та вітчизняної практики свідчить, що менеджмент у підприємництві має бути спрямованим на використання двох головних чинників (їх комбінацію):

1) інноваційну діяльність(науково-технічні,економічні та організаційні нововведення) взаємоузгоджень з відповідними маркетинговими дослідженнями ринкового середовища;

2) узгодження власних розробок продукту виробництва із урахуванням бажань клієнтів і гарантією якості, а також високою готовністю до поставок певного товару або послуги.

Це має найбільше значення для успішної, ефективної діяльності будь якого суб'єкта господарювання у конкурентно-ринковому середовищі.

Інновації підштовхують товаровиробників до скорочення життєвого циклу товару, тобто часу від виникнення ідеї до появи його на ринку. Поряд із цим скорочується і ринковий цикл товару, що зумовлює необхідність скорочення часу, відведеного на окупність витрат виробництва.

На думку багатьох дослідників, впровадження менеджменту в управління підприємницькою діяльністю має будуватися на таких засадах:

1) організація має бути сприйнятливою до нововведень на основі розробки відповідної політики та методики управління (методичного забезпечення). На цій основі визначаються конкретні шляхи удосконалення управління підприємницькою діяльністю;

2) доцільно проводити систематичний вимір та аналіз ефективності дій суб'єкта господарювання;

3) має бути визначена відповідна політика відносно організаційної структури, менеджменту, кадрів, оплати та стимулювання праці;

4) доцільно ввести обмеження на те, що не слід застосовувати;

5) необхідно визначити конкретні параметри нововведення та його значення. З цією метою має бути складений план інноваційних заходів, де головною ланкою є аналіз тривалості циклу тривалості наявного продукту. На цій основі проводяться розрахунки фінансових і трудових ресурсів, кадрів для підприємницького управління.

Впровадження менеджменту в управління підприємництвом викликало появу управлінців нового типу - менеджерів. Вони є тими фахівцями, які здатні вирішувати проблеми підвищення продуктивності праці та ефективності, конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкової економіки. Менеджер - це керівник ринкової орієнтації, який самостійно організовує виробництво і забезпечує реалізацію головної мети підприємства - одержання прибутку через ринок. Він покликаний постійно удосконалювати стиль роботи виробничого колективу, широко розповсюджувати високоефективну організацію праці, створювати певні умови і стимули для найбільш повного використання потенційних можливостей кожного працівника.

Сучасній ринковій системі господарювання потрібний новий тип менеджера - спеціалізований керівник-підприємець, який має глибокі знання з ключових питань, відповідні управлінські здібності. Сучасні менеджери мають володіти технічними, економічними, соціологічними, психологічними, юридичними знаннями, вміти самостійно ставити цілі й вказувати загальні напрямки розвитку, будувати людські відносини, орієнтуватись на особистість співробітника, синтезувати різноманітні знання та навички і бути готовими йти на компроміси та ризик, розвинуте почуття відповідальності, здатність до постійного оновлення, вміння організувати наявні ресурси з точки зору ефективності, управління зовнішніми відносинами тощо.

традиційний менеджмент управління підприємницький

Сучасний стан та шляхи удосконалення системи управління підприємницькою діяльністю в Україні

Розвиток підприємництва в умовах ринкової трансформації України має стати одним із важливих чинників соціально-економічного зростання. Проте, як засвідчує аналіз господарської діяльності, рівень управління підприємництвом та його державна підтримка є ще недостатніми і не відповідають можливостям вітчизняної економіки. Так, в Україні внесок малих підприємств у валовий внутрішній продукт складає лише 10 відсотків, це у 3-4 рази нижче, ніж у більшості європейських країн.

Особливо негативним явищем стало те, що значна кількість зареєстрованих малих підприємств не діє а більша частина діючих займається такими швидкоприбутковими видами господарської діяльності, як торгівля та посередницькі послуги. Це пояснюється тим, що суб'єкти малого підприємництва розвиваються в умовах несприятливого інвестиційного клімату, що робить невигідним довгострокові виробничі вкладення.

Аналіз стану управління підприємницькою діяльністю в Україні показує, що сектор малого і середнього бізнесу потребує ефективної фінансової підтримки як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях.

Світова практика розвитку та захисту підприємництва свідчить, що доступним джерелом фінансування малого бізнесу є надання урядом гарантій повернення позик у разі неплатоспроможності малих підприємств. Це зменшує кредитні ризики і усуває головну перешкоду на шляху до надання позик суб'єктам малого підприємництва, особливо початківцям малого бізнесу. Але для цього необхідні відповідні кредитні ресурси банків. На жаль, кредитні ресурси в Україні для малого підприємництва дуже обмежені. Для більшості суб'єктів підприємницької діяльності банківський кредит залишається недоступним через надто високі відсоткові ставки. Це пояснюється тим, що в українській економіці фактично не діє механізм гарантування кредитів.

Негативно впливають на розвиток підприємництва часті зміни у регулюванні підприємницької діяльності та неоднозначність тлумачення і нормативних актів а також обмеженість інформаційного та консультаційного забезпечення.

Однією з вагомих перепон на шляху до розвитку вітчизняного підприємництва є складність чинної податкової системи та надмірний податковий тиск, які зумовлюють зростання обсягів реалізованої продукції, прихованої від оподаткування.

Негативно впливають на розвиток підприємництва складні та довготривалі після реєстраційні процедури суб'єктів господарювання, надмірне втручання органів державної влади в їх діяльність та інше.

З метою подолання зазначених недоліків та удосконалення управління підприємницькою діяльністю та Україні необхідно передбачити такі заходи:

1) подальше удосконалення законодавчої та нормативної баз щодо створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва;

2) удосконалення фінансово-кредитної політики, а саме: організація державних кредитних установ з метою пільгового кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, особливо початківців малого бізнесу;

3) удосконалення податкової політики, тобто забезпечення функціонування спрощеної системи оподаткування з наданням переваги єдиному податку та забезпечення права задіяних у секторі малого підприємництва на соціальне і пенсійне забезпечення;

4) подальше посилення державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (фінансово-кредитної, майнової та кадрової). Створення та забезпечення діяльності мережі бізнес центрів, бізнес-інкубаторів тощо;

5) забезпечення виконання заходів щодо створення єдиної автоматизованої системи державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;

6) здійснення заходів щодо поетапного створення при центрах зайнятості мережі навчальних центрів з підготовки підприємців з-поміж числа безробітних;

7) посилення відповідальності органів виконавчої влади, державних службовців за виконання відповідних законів щодо розвитку підприємницької діяльності, зокрема малого бізнесу;

8) посилення стимулювання розвитку підприємницької діяльності в галузях, що забезпечують найвищу ефективність виробництва та його конкурентоспроможність завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, випуску принципово нових видів продукції, ресурсозберігаючих технологій;

9) поліпшення інформаційного та кадрового забезпечення найбільш перспективних напрямів підприємницької діяльності;

10) посилення стимулювання зовнішньоекономічної діяльності всіх суб'єктів підприємництва.

Можливості подальшого розвитку підприємницької діяльності, розв'язання вищезазначених проблем відкриваються на основі Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (набув чинності з 15 січня 2004 р.), Указу Президента України "Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва" від 12 травня 2005 р.

Таким чином, державне управління та регулювання підприємницької діяльності - комплекс конкретних форм, методів і засобів державного впливу на діяльність суб'єктів господарювання з метою створення нормальних умов їх функціонування і розвитку, послаблення негативних тенденцій від такої діяльності.

Размещено на Allbest.ru