Основні підходи до менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО МЕНЕДЖМЕНТУ

Зміст

Введення

1. Процесний підхід до менеджменту

2. Системний підхід до менеджменту

3. Компоненти СППР

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Менеджмент - це управління соціально-економічними та соціально-технічними системами для отримання конкретного результату.

Менеджмент - це особливий тип управління організацією в ринковій системі господарювання, для якоїхарактерні: ринкові механізми розвитку економіки, що припускають наявність конкуренції, свободи підприємництва і прийняття господарських рішень, міграційні механізми при русі капіталу, робочої сили, вільного ціноутворення, що, у свою чергу, призводить до необхідності гнучкості й адаптації в поведінціфірми па ринку, що неможливо без: орієнтації на людський фактор, високого професіоналізму, творчостіменеджера. Будь-яке підприємство для підтримки свого існування, реалізації корпоративних цілей виконує різні види діяльності, звані функціями .

Менеджмент - це процес управління в організаціях, наука про управління, мистецтво управління і люди, що складають орган управління.

Предметом менеджменту є сукупність елементів системи управління: економічний механізм, організаційні структури, маркетинг, персонал, інформація, корпоративна культура, поведінка людей в організаціях та ін..

По суті, те, що ми сьогодні називаємо менеджментом, зародилося у часи промислової революції в XIX ст. Виникнення фабрики як первинного типу виробництва і необхідність забезпечення роботою великих груп людей призвели до того, що самі власники вже не могли контролювати діяльність усіх працівників. З'явилася необхідність в управлінцях, які б могли представляти інтереси власника на місцях. Для цих цілей навчали кращих працівників.

Вони і стали першими менеджерами.

Відомо чотири основні підходи, що внесли суттєвий вклад у розвиток теорії та практики управління, а саме:

підхід з позицій виділення наукових шкіл в управлінні;

процесний підхід;

системний підхід;

ситуаційний підхід.

1. Процесний підхід до менеджменту

Процесний підхід був вперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління, які намагалися описати функції менеджера. Однак, ці автори були схильні розглядати такого роду функції як не залежні один від одного. Процесний підхід, на противагу цьому, розглядає функції управління як взаємопов'язані.

Теорію управління і результати наукових досліджень слід розглядати не як абсолютну істину, а мабуть, як інструменти, які допомагають нам зрозуміти неймовірно важкий світ організації. При правильному використанні теорія і результати наукових досліджень допомагають керівнику передбачити, що, цілком ймовірно, може трапитися, тим самим допомагаючи керівнику приймати рішення більш доцільно і уникати непотрібних помилок

Управління розглядається як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших - це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії, кожне з яких саме по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція теж являє собою процес, тому що також складається з серії взаємопов'язаних дій. Процес управління є загальною сумою усіх функцій.

Анрі Файоль, якому приписують первинну розробку цієї концепції, вважав, що існує п'ять вихідних функцій. За його словами, «управляти означає пророкувати і планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати». Інші автори розробили інші переліки функцій. Огляд сучасної літератури дозволяє виявити наступні функції - планування, організація, розпорядництво (або командування), мотивація, керівництво, координація, контроль, комунікація, дослідження, оцінка, прийняття рішень, підбір персоналу, представництво та ведення переговорів або укладання угод, фактично майже в кожній публікації з управління міститься список управлінських функцій, який буде хоч трохи відрізнятися від інших подібних же списків.

У загальному вигляді процес управління можна уявити складається з функцій планування, організації, мотивації і контролю. Ці чотири первинні функції керування об'єднані сполучними процесами комунікації й ухвалення рішення. Керівництво (лідерство) розглядається як самостійна діяльність. Воно припускає можливість впливу на окремих працівників і групи працівників таким чином, щоб вони працювали в напрямку досягнення цілей, що вкрай істотно для успіху організації.

Процес управління складається з чотирьох взаємозалежних функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

2. Системний підхід до менеджменту

Системний підхід це система -- деяка цілість, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких певною мірою характеризує ціле. Згідно з системним підходом керівник має розглядати організацію як сукупність взаємопов'язаних елементів, таких як люди, структура, завдання, технологія, що орієнтовані на досягнення певних цілей і тісно переплетені з зовнішнім світом.

Дещо спрощено організацію як систему можна описати так. Організація отримує з зовнішнього середовища інформацію, капітал, матеріали, трудові ресурси. Ці компоненти мають назву «входи». У процесі перетворення ці входи перетворюються на підприємстві у продукцію або послуги. Вони і є «виходами» організації. Якщо організація управління ефективна, то в процесі перетворення утворюється додаткова вартість. За цих умов збільшується обсяг продажу, зростають прибуток, задоволення працівників результатами своєї праці.

Системний підхід у менеджменті - це не є набір якихось інструкцій та принципів для керуючих - це спосіб мислення по відношенню до організації та управління.

Система - це певна цілісність, яка складається з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого. Всі організації являється системами.

Існує два основних типи систем: закриті і відкриті. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, що оточує систему. Відкрита система характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем. Така система не є самообеспечивающейся, вона залежить від енергії, інформації та матеріалів, що надходять ззовні. Крім того, відкрита система має здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі.

Модель організації як відкритої системи: Входи: організація отримує з навколишнього середовища інформацію, капітал, людські ресурси та матеріали. Виходи: перетворена продукція або послуги. Алгоритм системного підходу.

1.Постановка проблеми:

- Постановка завдання;

- Визначення об'єкта дослідження;

- Формування цілей;

- Завдання критеріїв і обмежень .

2. Разділення системи і зовнішнього середовища:

-Визначення меж дослідження системи;

-Первиннаструктуризація системи;

- Підрозділ загальної системи на систему і зовнішнє середовище;

-Виділення складових частин середовища;

3. Компоненти СППР

СППР -- це інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабо структурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.

Основні компоненти СППР:

інтерфейс "користувач-система",

база даних (БД)

база моделей (БМ).

Інтерфейс "користувач-система" забезпечує зв'язок з кожною із баз. Він включає програмні засоби для управління базою даних, управління базою моделей, управління і генерацію діалогу і повинний забезпечити виконання таких функцій: керувати різноманітними стилями ведення діалогу; змінювати стиль діалогу за бажанням користувача; зображати дані в різних формах і видах; надавати гнучку підтримку користувачеві.

Бази даних СППР містять як кількісну, так і якісну інформацію, яка надходить із різних джерел. Засоби створення і введення БД повинні надавати такі можливості: об'єднувати різні джерела інформації, використовуючи процедуру її "добування"; зображати логічну структуру даних термінами користувача; мати повний набір функцій управління даними.

База моделей повинна забезпечувати гнучкість моделювання, зокрема за рахунок використання готових блоків моделей і підпрограм. Управління моделями дає можливість: каталогізувати та обслужити широкий спектр моделей, які підтримують всі рівні управління; легко і швидко створювати нові моделі; пов'язувати моделі з відповідними базами даних.

СППР виникли на початку 70-х років завдяки подальшому розвитку управлінських інформаційних систем (ІС) і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами в складних ситуаціях, пов'язаних із розробкою і прийняттям рішень. На розвиток СППР істотний вплив зробили вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, особливо в галузі телекомунікаційних мереж, ПЕВМ, динамічних електронних таблиць, експертних систем. Термін СППР (DSS - Decision Support System) виник у 70-х роках і належить Геррі та Мартону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялося від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін «системи управлінських рішень».

Ціль і призначення СППР другого сусасного покоління можна визначити так:

- допомога у розумінні розв'язуваної проблеми. Сюди належить структуризація проблеми, генерування постановок задач, визначення переваг, формування критеріїв;

- допомога у рішенні задач: генерування і вибір моделей і методів, збір і підготування даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

- допомога у проведенні аналізу типу «Що? . Коли?» і т.п., пояснення ходу рішення; пошук і видача аналогічних рішень у минулому і їхні результати. управління менеджмент організація

Для сучасних СППР характерно наявність таких характеристик.

СППР дає керівнику допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку у всьому діапазоні контекстів задач. Думка людини та інформація, що генерується ЕОМ, являють єдине ціле для прийняття рішень.

СППР підтримує і посилює (але не змінює і не відміняє) міркування та оцінку керівника. Контроль залишається за людиною. Користувач «почуваєсебе комфортно» і «як удома» у системі.

СППР підвищує ефективність прийняття рішень. На відміну від адміністративних систем, де робиться акцент на аналітичному процесі, у СППР важливішою є ефективність процесу прийняття рішень.

СППР виконує інтеграцію моделей і аналітичних методів із стандартним доступом до даних і вибіркою з них. Для надання помочі при прийнятті рішень активується одна або декілька моделей. Вміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій, а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

СППР проста в роботі для осіб, що мають досвід роботи з ЕОМ.

Системи дружні для користувачів не потребують глибоких знань про обчислювальну техніку і забезпечують просте пересування по системі.

СППР побудовані за принципом інтерактивного рішення задач. Користувач має можливість підтримувати діалог із СППР у безперервному режимі.

СППР орієнтована на гнучкість і адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до рішення задач, що обирає користувач. Керівник повинен пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему.

СППР не повинна нав'язувати користувачу визначеного процесу прийняття рішень.

Користувач повинен мати вибір можливостей, щоб вибирати їх у формі і послідовності, що відповідають стилю його пізнавальної діяльності - стилю «моделей, що подаються».

Висновок

Виділення функцій менеджменту відбувається в результаті поділу і спеціалізації праці в сфері управління. Застосовуються різні класифікації функцій управління.

Діяльність щодо виконання функцій є процесом, що вимагає певних витрат ресурсів і часу.

Саме процесний підхід до менеджменту дозволив побачити взаємозв'язок і взаємозалежність функцій управління.

Процес менеджменту відображає рекомендовану послідовність виконання функцій, точніше послідовність початку дій з виконання функцій, так як здійснення багатоконтурною зворотного зв'язку приводить до одночасного здійснення функцій.

Сполучними процесами є процес комунікацій і прийняття рішень. Процес комунікацій - це процес обміну інформацією між двома і більше людьми.

Завдяки комунікацій керівники (апарат управління) отримує інформацію, необхідну для прийняття рішень, і доводить прийняті рішення до працівників підприємства.

Якщо комунікації на підприємстві налагоджені погано, рішення можуть бути помилковими.

Процес прийняття рішень - це вибір альтернативи.

У процесі виконання функцій управління менеджерам доводиться приймати велику кількість рішень: при плануванні: постановка цілей, визначення необхідних ресурсів, вибір способів досягнення цілей і завдань; при здійсненні функції організовиванія: структура виробництва, структура управління, організація виробничого процесу, допоміжних служб та обслуговуючого виробництва, організація праці робітників і фахівців.

Те, що відбувається сьогодні в теорії та практиці управління, називають "тихою управлінською революцією". Її початок збігся зі вступом розвинутого суспільства в інформаційну стадію. На зміну старому, традиційному напряму в менеджменті приходить напрямок (неформальне, засноване на лідерстві), яке прийнято характеризувати як обновленського, емпіричне або маркетингове, індивідуалістичне, "інформаційне".

Список використаної літератури

1. Виханский О. С., Наумов А. І. Менеджмент / Підручник для вузів. - М.: Гардарика, 2000.

2. Веснін В.Р. Основи менеджменту. М. - 2003.

3. Галькевич Р.С. Набоков В.І. Основи менеджменту. М. - 2002.

4. Зайцева О. А., Радугин А. А., Радугин К. А., Рогачова Н. І. Основи менеджменту / Навчальний посібник для вузів. - М.: Центр, 2001.

5. Історія менеджменту / Уч. посібник / За ред. Д. В. Валового - М.: інфа, 2003.

6. Кузнєцов Ю. В., Підлісний В. І. Основи менджменту. - СПб.: ОЛБІС, 2004.

7. Кабушкин Н. І. Основи менеджменту. - Мінськ: ЕКОНОМ-ПРЕС. 2002.

8. Кабанов А.Я. Управління персоналом організації. М. - 2001.

9. Ленд П.Е. Менеджмент - мистецтво управляти. М. 2000

10. Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту. М.: "Дело", - 2000.

11. Мескон. М. і ін Основи менеджменту - М.: Справа, 1997.

12. Основи управління персоналом: Підручник для вузів / Під редакцією Б. М. Генкіна - М.: Вища школа, 2003.

13. Фатхутдінов Р.А. Система менеджменту. М. - 2004.

14. Е. А. Уткін. Історія менеджменту. - ЕКНОС, 2002.

Размещено на Allbest.ru