Формування і розподіл прибутку на підприємстві
Дослідження поняття та сутності прибутку, його ролі в ринковій економіці. Аналіз підходів до розподілу прибутку на підприємстві. Характеристика методів планування фінансових надходжень. Оцінка формування та розподілу чистого прибутку ТОВ "Сантепласт".
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.04.2015 |
| Размер файла | 65,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
Вступ
1. Прибуток і його роль в ринковій економіці
1.1 Поняття прибутку як економічної категорії
1.2 Джерела отримання прибутку
1.3 Поняття балансового прибутку
2. Методи планування прибутку
2.1 Метод прямого рахунку, його достоїнства і недоліки
2.2 Характеристика аналітичного методу планування прибутку
3. Розподіл і використання прибутку на підприємстві
3.1 Підходи до розподілу прибутку на підприємстві
3.2 Управління формуванням прибутку
4. Аналіз формування та розподілу прибутку ТОВ "Сантепласт"
4.1 Аналіз формування чистого прибутку підприємства
4.2 Аналіз розподілу прибутку підприємства
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
В умовах ринкової економіки отримання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює певні гарантії для подальшого існування та розвитку підприємства. Кожне підприємство, перш ніж почати виробництво продукції, визначає, який прибуток, який дохід воно зможе отримати. Але економічна нестабільність, монопольне становище товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці завдання має виконувати держава в ході здійснення економічних реформ.
Метою даної роботи є спроба з'ясувати сутність прибутку, визначити її функції в економіці, виявити джерела її формування.
Для досягнення поставленої мети нами вирішувалися такі завдання:
· Досліджувалася роль прибутку в економіці;
· Розглядалися методи планування прибутку;
· Аналізувалися шляхи використання і розподілу прибутку на підприємстві.
Предметом курсової роботи є економічні відносини з приводу формування і розподілу прибутку на підприємстві.
Об'єктом курсової роботи виступає прибуток як фінансовий результат господарської діяльності підприємства.
Курсова робота складається з вступу, основної частини і висновку. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет і об'єкт дослідження. Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. У висновку сформульовані основні результати курсового дослідження.
1. Прибуток та її роль в ринковій економіці
1.1 Поняття прибутку як економічної категорії
Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природоохоронних ресурсів) і корисної виробничої діяльності господарюючих суб'єктів є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачеві.
На стадії продажу виявляється вартість товару, що включає вартість минулого уречевленої праці і живої праці.
Вартість живої праці відбиває знову створену вартість і розпадається на дві частини. Перша являє собою зарплату працівників. Беруть участь у виробництві продукції. Її величина визначається рядом факторів, обумовлених необхідністю відтворення робочої сили. У цьому сенсі для підприємця вона представляє частину витрат по виробництву продукції. Друга частина новоствореної вартості відбиває чистий дохід, який реалізується тільки в результаті продажу продукції, що означає громадської визнання її корисності.
На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий дохід приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства випускають як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що неї означає отримання прибутку. Для виявлення прибутку необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції.
Коли виручка перевищує собівартість, підприємство отримує прибуток. Підприємець завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди її отримує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку.
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції.
По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Значення прибутку полягає в тому, що вона відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежать від зусиль підприємства. Практично всі сфери впливу підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. До певної міри залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізацію продукції і зарплати, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування. Перераховуються фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість.
По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.
По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.
В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до її отримання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвиненою конкуренції цим досягається неї тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери.
1.2 Джерела отримання прибутку
В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то, принаймні, до того обсягу прибутку, що дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. У кінцевому підсумку це припускає знання джерел формування прибутку і знаходження методів по кращому їхньому використанню.
Як свідчить світова практика, є три основні джерела отримання прибутку:
- Перше джерело утворюється за рахунок монопольного становища підприємства з випуску тієї чи іншої продукції або (і) унікальності продукту. Підтримання цього джерела на відносно високому рівні передбачає постійне оновлення продукту. Тут слід враховувати такі протидіючі сили, як антимонопольна політика держави і зростаюча конкуренція з боку інших підприємств.
- Другий джерело пов'язаний безпосередньо з виробничою і підприємницькою діяльністю. Практично він стосується всіх підприємств. Ефективність його використання заздрості від знання кон'юнктури ринку і вміння адаптувати розвиток виробництва під цю постійно мінливу кон'юнктуру. Тут все зводиться до проведення відповідного маркетингу. Величина прибутку в даному випадку залежить, по-перше, від правильності вибору виробничої спрямованості підприємства з випуску продукції (вибір продуктів, що користуються стабільним і високим опитуванням); по-друге, від створення конкурентоспроможних умов продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, строки поставок, обслуговування покупців; після продажне обслуговування); по-третє, від обсягів виробництва (чим більший обсяг виробництва, тим більше маса прибутку); по-четверте, від структури зниження витрат виробництва.
- Третє джерело виникає з інноваційної діяльності підприємства. Його використання передбачає постійної оновлення продукції, що випускається, забезпечення її конкурентоспроможності, зростання обсягів реалізації та збільшення маси прибутку.
Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні й оцінці господарської і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники. Ємним інформативним показником є балансовий прибуток.
1.3 Поняття балансового прибутку
Балансовий прибуток включає три укрупнених елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства, фінансові результати від позареалізаційних операцій.
Розглянемо докладно всі складові частини балансового прибутку. Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, яка може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Фінансовий результат визначається окремо по кожному виду діяльності підприємства, що належить до реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Він дорівнює різниці між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах і витратах на її виробництво і реалізацію.
Виручка приймається в розрахунок без податку на додану вартість і акцизів, які, будучи непрямими податками, надходять до бюджету. З виручки також виключається сума націнок, що надходить торговим і постачальницько-збутових підприємствам, які беруть участь у збуті продукції. Підприємства, що експортують продукцію, виключають і експортні тарифи, направляються в доход держави. При цьому грошові надходження, пов'язані з вибуттям основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів, продажна вартість валютних цінностей, цінних паперів не включаються до складу виручки.
Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства - це фінансовий результат, не пов'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відображає прибутки (збитки) за іншої реалізації, до якої відноситься продаж на сторону різних видів майна, що значиться на балансі підприємства.
Підприємство самостійно розпоряджається своїм майном. Воно має право списувати, продавати, ліквідувати, передавати в статутні фонди інших підприємств будівлі, споруди, устаткування транспортні засоби та інші основні фонди, матеріальні цінності, отримані в процесі зносу і розбирання будівель, продавати окремі об'єкти, товарно-матеріальні цінності та інші види майна. Фінансовий результат має місце тільки при продажі перерахованих видів майна, а також при іншому вибуття не до амортизованих об'єктів в деяких випадках. При реалізації основних фондів фінансовий результат визначається як різниця між проданою ціною реалізованих на сторону основних засобів та їх залишковою вартістю з урахуванням понесених витрат по реалізації.
Під іншим майном підприємства розуміються сировину, матеріали, паливо, запчастини, нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки і т.д.) валютні цінності (іноземна валюта, дорогоцінні метали), цінні папери. Різниця між продажною ціною цих видів майна підприємства та їх балансовою вартістю (з урахуванням понесених у зв'язку з цим витрат) складає фінансовий результат, що впливає на суму балансового прибутку.
Фінансові результати від позареалізаційних операцій - це прибуток (збиток) за операціями різного характеру не відносяться до основної діяльності підприємства і не пов'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконанням робіт, наданням послуг. Фінансовий результат визначається як доходи (збитки) за мінусом витрат по позареалізаційних операцій.
Перелік позареалізаційних прибутків (збитків) підприємства різнорідний і досить великий. Значна питома вага можуть складати доходи від довгострокових і короткострокових фінансових вкладень і доходи від здачі майна в оренду, (вони враховуються у складі позареалізаційних прибутків, якщо здача майна в оренду не є основною діяльністю підприємства).
2. Методи планування прибутку
2.1 Метод прямого рахунку, його достоїнства і недоліки
Планування прибутку - складова частина фінансового планування і важлива ділянка фінансово-економічної роботи на підприємстві. Планування прибутку виробляється роздільно по усіх видах діяльності підприємства. Це не тільки полегшує планування, але й має значення для передбачуваної величини податку на прибуток, так як деякі види діяльності не обкладається податком на прибуток, а інші - обкладаються за підвищеними ставками. У процесі розробки планів по прибутку важливо не тільки врахувати всі фактори, що впливають на величину можливих фінансових результатів, а й, що забезпечує максимальний прибуток.
Об'єктом планування є плановані елементи балансового прибутку, головним чином, прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою для розрахунку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорах.
Прибуток від реалізації товарної продукції є основним компонентом валового прибутку підприємства розглянемо способи її планування.
Метод прямого рахунку є найбільш поширеним. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції, що випускається. У найбільш загальному вигляді прибуток - це різниця між ціною і собівартістю, але при розрахунку планової величини прибутку необхідно уточнити обсяг продукції, від реалізації якої очікується цей прибуток. Прибуток по товарному випуску планується на основі кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції, де визначається собівартість товарного випуску планованого періоду:
П тп = Ц тп - С тп;
Де П тп - прибуток по товарному випуску планованого періоду;
Ц тп - вартість товарного випуску планованого періоду в діючих цінах реалізації (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових знижок);
З тп - повна собівартість товарної продукції планованого періоду (розрахована в кошторисі витрат на виробництво і реалізацію продукції).
Прибуток на реалізовану продукцію розраховується інакше:
П рн = В рн - С рн,
Де В рн - планована виручка від реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових знижок),
П рн - планований прибуток по продукції, що підлягає реалізації в майбутньому періоді;
З рн - повна собівартість реалізованої в майбутньому періоді продукції.
Виходячи з того, що обсяг реалізованої продукції майбутнього планового періоду в натуральному виразі визначається, як сума залишків нереалізованої продукції на початок планованого періоду та обсягу випуску товарної продукції в перебігу планованого періоду без залишків готової продукції, які не будуть реалізовані в кінці цього періоду, то розрахунок планової суми від реалізації продукції прийме вигляд:
П рп = П о1 + П тп - П о2;
Де П рп - прибуток від реалізації продукції в планованому періоді;
П о1 - прибуток у залишках продукції, не реалізованою на початок планованого періоду;
П тп - прибуток по товарній продукції, планованої до випуску в майбутньому періоді;
П о2 - прибуток у залишках готової продукції, яка не буде реалізована в кінці планованого періоду.
Саме така методика розрахунку лежить в основі застосування укрупненого прямого методу планування прибутку, коли легко визначити обсяг реалізованої продукції в цінах і за собівартістю.
Інший різновид методу прямого рахунку - метод по-асортиментного планування прибутку. Прибуток визначається по кожній асортиментній позиції, для чого необхідно розташовувати відповідними даними.
Прибуток підсумовується за всіма асортиментним позиціям. До отриманого результату додається прибуток у залишках готової продукції, не реалізованих на початок планованого періоду. Після розрахунку прибутку від реалізації продукції вона збільшується на прибуток від іншої реалізації і плановані позареалізаційні результати.
Укрупнений метод прямого рахунку застосуємо на підприємствах з незначною номенклатурою продукції, що випускається. Метод по асортиментного розрахунку використовується при більш широкому асортименті, якщо планується собівартість по кожному виду продукції. Головним достоїнством методу прямого рахунку при відомих цінах і незмінних витратах на протязі планованого періоду є його точність.
У сучасних умовах господарський метод прямого рахунку можна використовувати при плануванні прибутку тільки на дуже короткий період часу, поки не змінилися ціни, зарплата та інші обставини. Це виключає його застосування при річному та перспективному плануванні прибутку. Розрахунок прибутку не дозволяє виявити вплив окремих факторів на плановий прибуток і при дуже великій номенклатурі дуже трудомісткий.
2.2 Характеристика аналітичного методу планування прибутку
При планування прибутку аналітичним методом розрахунок ведеться окремо за порівнянної і не порівнянної товарної продукції.
Порівнянна продукція випускається в базисному році, який передує планованому, тому відомі її фактична собівартість і обсяг випуску. За цими даними можна визначити базову рентабельність Рб.
Рб = (По: Стп) * 100%,
Де За - очікуваний прибуток (розрахунок прибутку ведеться в кінці базисного року, коли точний розмір прибутку ще не відомий);
СТП - повна собівартість товарної продукції базисного року.
Припустимо, За становить 100 тис. Ден. од.,
СТП - 400 тис. до. од.,
Тоді Рб = (100: 400) * 100% = 25%
За допомогою базової рентабельності орієнтовно розраховується прибуток планованого року на обсяг товарної продукції планованого року, але за собівартістю базисного року, але за собівартістю базисного року.
Якщо обсяг товарної продукції планованого року, за собівартістю становить 500 тис. Ден. од., То прибуток орієнтовно буде дорівнює: 500 * 25% = 125 тис. Ден. од. У цьому розрахунку враховано вплив першого фактора - обсягу виробництва. Далі розрахунок ведеться в певній послідовності:
Розраховується зміна (+, -) собівартості продукції в планованому році. Припустимо, на основі прогнозу про зростання цін на сировину, збільшенні амортизаційних відрахувань та інших факторів собівартості продукції планованого року порівняно з базисним зросте на 20 тис. Ден. од.;
Визначається вплив зміни асортименту, якості, сортності продукції. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таблицях на основі планових даних про асортимент продукції, її якість та сортності. Припустимо, прибуток зросте за рахунок цих чинників на 25 тис. Ден. од.;
Після обґрунтування ціни на готову продукцію планованого року визначається вплив зростання цін. Припустимо, збільшення цін на реалізовану продукцію в майбутньому році може дати 30 тис. Ден. од ..
Вплив на прибуток всіх вище перерахованих факторів визначається шляхом їх підсумовування. Прибуток від виробництва порівнянної товарної продукції в майбутньому році складе: 125- 20 + 25 + 30 = 160 тис. Ден. од..;
Тепер слід врахувати зміну прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок (10 тис. Ден. Од.) І на кінець планованого періоду (5 тис. Ден. Од.): 10 + 160-5 = 165 тис. Ден. од.
На відміну від методу прямого рахунку аналітичний метод планування прибутку показує вплив факторів на величину прибутку, але і він в достатній мірі не враховує вплив всіх мінливих умов господарювання на фінансові результати і не забезпечує їх достовірності насамперед через постійно мінливих умов господарювання.
3. Розподіл і використання прибутку на підприємстві
3.1 Підходи до розподілу прибутку на підприємстві
Об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під її розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій се частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенції підприємства.
Принципи розподілу прибутку можна сформулювати наступним чином:
- Прибуток, одержуваний підприємством в результаті виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як суб'єктом господарювання;
- Прибуток для держави надходить у відповідні бюджету у вигляді податків і зборів, ставки яких нс можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх обчислення і внесків до бюджету встановлюються законодавчо;
- Величина прибутку підприємства, що залишився в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;
- Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині - на споживання.
На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. З неї стягуються санкції, що сплачуються до бюджету і деякі позабюджетні фонди.
Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва та розвитку соціальної сфери.
У сучасних умовах господарювання держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат з утримання об'єктів і закладів соціальної сфери та ін. Законодавчо обмежується розмір резервного фонду підприємств, регулюється порядок формування резерву по сумнівних боргах.
Розподіл чистого прибутку - один з напрямів внутрішньо фірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу і використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних служб і затверджується керівним органом підприємства. Відповідно до статуту підприємства можуть складати кошториси витрат, що фінансуються з прибутку, або утворювати фонди спеціального призначення: фонди накопичення (фонд розвитку виробництва або фонд виробничого і науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення).
Кошторис витрат, які фінансуються з прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі,
До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, належать витрати на науково-дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, фінансування розробки та освоєння нових видів продукції та технологічних процесів, витрати з удосконалення технології та організації виробництва, модернізації устаткування, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств. У цю ж групу витрат включаються витрати з погашення довгострокових позик банків і відсотків за ними. Тут же плануються витрати на проведення природоохоронних заходів та ін. Внески підприємств з прибутку в якості внесків засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховуються спілкам, асоціаціям, концернам, до складу яких входить підприємство, також вважаються використанням прибутку на розвиток.
Розподіл прибутку на соціальні потреби включає витрати по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, організації та розвитку підсобного сільського господарства, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів і т.п.
До витрат на матеріальне заохочення відносяться одноразові заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за створення, освоєння та впровадження нової техніки, витрати на надання матеріальної допомоги робітникам і службовцям, одноразові допомоги ветеранам праці, які виходять на пенсію, надбавки до пенсій, компенсація працівникам подорожчання вартості харчування в їдальнях, буфетах підприємства у зв'язку з підвищенням цін і ін.
Весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, поділяється на дві частини. Перша збільшує майно підприємства і бере участь в процесі накопичення. Друга характеризує частку прибутку, що використовується на споживання. При цьому не обов'язково весь прибуток, який спрямовується на нагромадження, використовувати повністю. Залишок прибутки, не використаної на збільшення майна, має важливе резервне значення і може бути в наступні роки направлений для покриття можливих збитків, фінансування різних витрат.
Нерозподілений прибуток в широкому сенсі як прибуток, використана на накопичення, і нерозподілений прибуток минулих років, свідчать про фінансову стійкість підприємства, про наявність джерела дм подальшого розвитку.
Розподіл і використання прибутку товариств і акціонерних товариств мають свої особливості, зумовлені організаційно-правовою формою цих підприємств.
3.2 Управління формуванням прибутку
Досягнення високих результатів роботи підприємства припускає управління процесом формування, розподілу і використання прибутку. Управління включає аналіз прибутку, її планування і постійний пошук можливостей збільшення прибутку.
Економічний прибуток - найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню фінансових ресурсів підприємства, ефективного їх використання. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом дня роботи фінансових менеджерів.
У завдання аналізу фінансових результатів входять
* оцінка динаміки показників балансового і чистого прибутку;
* вивчення складових елементів формування балансового прибутку;
* виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток;
* аналіз показників рентабельності;
* виявлення та оцінка резервів зростання прибутку, способів їх мобілізації.
Аналіз динаміки балансового прибутку, темпів її приросту у зіставленні з динамікою величини і приросту чистого прибутку становить значний інтерес. Результати аналізу можуть свідчити про зниження темпів приросту чистого прибутку в порівнянні з балансовою, і навпаки. Корисну інформацію можна почерпнути з аналізу динаміки частки чистого прибутку в балансовій. Якщо частка чистого прибутку росте, це свідчить про оптимальну величиною сплачуваних податків, зацікавленості підприємства в результатах роботи й ефективному господарюванні.
Хороші аналітичні можливості укладені в таблиці, складеної за даними про величину балансового прибутку, її складових частин (прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг; прибутку від іншої реалізації; сальдо фінансових результатів від позареалізаційних операцій) за ряд років.
Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг займає найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства. Її величина формується під впливом трьох основних чинників: собівартості продукції, обсягу реалізації і рівня діючих цін на реалізовану продукцію. Найважливішим із них є собівартість. Кількісно в структурі ціни вона займає значну питому вагу, тому зниження собівартості дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умов. Динаміка показника собівартості продукції цікава і з іншої точки зору. Зниження витрат у масштабі народного господарства країни свідчить про рівень господарювання в цілому і відображає позитивні процеси в економіці.
На багатьох підприємствах існують підрозділи економічних служб, які займаються постатейним аналізом собівартості, вишукують шляхи її зниження. Але значною мірою ця робота знецінюється інфляцією і зростанням цін на вихідну сировину і паливно-енергетичні ресурси. В умовах різкого зростання цін і нестачі власних оборотних коштів у підприємств можливість приросту прибутку в результаті зниження собівартості виключена.
Збільшення обсягу реалізації продукції в натуральному вираженні за інших рівних умов веде до зростання прибутку. Зростаючі обсяги виробництва продукції, що користується попитом, можуть досягатися за допомогою капітальних вкладень, що вимагає направлення прибутку на покупку більш продуктивного устаткування, освоєння нових технологій, розширення виробництва. Цей шлях зараз для багатьох підприємств утруднений або майже неможливий через інфляцію, зростання цін і недоступності довгострокового кредиту. Підприємства, що володіють засобами і можливостями для проведення капітальних вкладень, реально збільшують свій прибуток, якщо забезпечують рентабельність інвестицій вище темпів інфляції.
Не вимагає капітальних витрат прискорення оборотності оборотних коштів, яке також веде до зростання обсягів виробництва та реалізації продукції. Однак інфляція досить швидко знецінює оборотні кошти, підприємствами на придбання сировини і паливно-енергетичних ресурсів спрямовується все більша їх частина, неплатежі покупців і необхідна передоплата відволікають значну частину коштів з обороту покупців. Причинами неплатежів є не лише брак оборотних коштів і нестійке фінансове становище підприємств, але і низька фінансово-розрахункова дисципліна, недоліки в роботі банківської системи, нерозвиненість вексельного обігу.
В цілому для підприємств Росії характерне зниження обсягів виробництва протягом останніх років.
У цій ситуації, здавалося б, логічно припустити різке падіння маси прибутку. Але статистичні дані свідчать про зворотне. При зростанні витрат на виробництво продукції і зниженні обсягів її випуску прибуток зростає внаслідок постійно зростаючих цін. Збільшення ціни саме по собі не є негативним фактором. Воно цілком обґрунтоване, якщо пов'язано з підвищенням попиту на продукцію, поліпшенням техніко-економічних параметрів і споживчих властивостей продукції, що випускається.
Оскільки прибуток від реалізації продукції займає найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку, то аналіз чинників, що її визначають, має значення для виявлення резервів зростання всієї балансового прибутку.
При стабільних економічних умовах господарювання основний шлях збільшення прибутку від реалізації продукції полягає в зниженні собівартості в частині матеріальних витрат. Особливо важливо це для підприємств обробних галузей (машинобудування і металообробка, металургійна, нафтохімічна та ін.), На яких питома вага вартості сировини в собівартості істотно вище, ніж на аналогічних підприємствах розвинених країн, значний вага відходів. Зокрема, в машинобудуванні питома вага металовідходів в загальному споживанні чорних металів протягом багатьох років стабільно займає більше 20%, а питома вага стружки в загальну освіту металовідходів - 45%. Це свідчить і про застосування морально застарілого обладнання.
У видобувних галузях приріст прибутку досить складно забезпечити в результаті зниження собівартості видобутку корисних копалин через природно-природних причин. В основному це може досягатися внаслідок збільшення обсягів видобутку.
У галузях, орієнтованих на кінцевого споживача, вирішальне значення мають обсяги виробництва та реалізації продукції, зумовлені попитом, рівень собівартості, але без шкоди для якості споживчих товарів.
На величину прибутку від реалізації продукції впливає склад і розмір нереалізованих залишків на початок і кінець звітного періоду. Значна величина залишків приводить до неповного надходження виручки і недоотримання очікуваного прибутку.
Залишки нереалізованої продукції утворюються з наступних причин:
* частина готової продукції закономірно осідає на складі в зв'язку з необхідністю її комплектації, упаковки, підготовки до відвантаження, накопичення до розмірів транспортної партії, виписки розрахункових документів. Збільшення залишків готової продукції на складі понад нормативної величини повинно бути предметом уваги фінансових служб підприємства: можливо, продукція не знаходить збуту через розрив господарських зв'язків або не користується попитом з іншої причини.
Такий вплив на прибуток залишків готової продукції на складі зустрічається місце на підприємствах, які випускають продукцію ,, що має натурально-речову форму. Виконані роботи та надані послуги в силу своєї специфічної форми як товару не можуть приймати вид залишків продукції на складі. Те ж відноситься і до продукції деяких галузей, наприклад, електроенергетики, транспорту, зв'язку;
* залишки товарів відвантажених, термін оплати яких не настав, можуть утворюватися при застосуванні певних форм розрахунку за відвантажену продукцію. Повна передоплата що відвантажується виключає утворення таких залишків і практикується багатьма підприємствами, але як форма розрахунків має свої недоліки;
* частина товарів відвантажених не сплачена в строк покупцем. Чи не надходження виручки в цьому випадку практично не залежить від постачальника. На жаль, ця ситуація стала типовою, обсяг неплатежів не зменшується, але підприємству все ж слід працювати в напрямку отримання доходів - припинити відвантаження покупцю, перевести його на акредитивну форму розрахунків, передати вимоги щодо стягнення неплатежів з покупця банку, оформити комерційний кредит;
* продукція відвантажена і отримана покупцем, але останній на законних підставах відмовився від її оплати. Найбільш імовірною причиною відмови може бути недотримання постачальником умов договору поставки.
Резервом збільшення балансового прибутку може бути прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства. Якщо раніше операції, пов'язані з вибуттям основних фондів, не робили помітного впливу на фінансові результати, то тепер, коли підприємства вправі розпоряджатися своїм майном, має сенс звільнитися від зайвого і не встановленого обладнання, попередньо зваживши, що вигідніше - продати його або здати в оренду . Інші операції, наприклад безоплатна передача основних засобів підприємству, не відносяться на балансовий прибуток, а відшкодовуються з чистого прибутку, призначеної на накопичення.
Фінансовий результат від реалізації іншого майна підприємства може бути і позитивним, і негативним. Це залежить від складу і продажної ціни реалізованих активів. Якщо мова йде про матеріальні активи, то слід виходити не стільки з можливості отримання прибутку, скільки з наявності запасів, які через зміни економічної кон'юнктури, асортименту продукції та з інших причин виявляються непотрібними або за величиною перевищують рівень, достатній для запланованого випуску продукції . Ця робота є одним із напрямків фінансового менеджменту, тобто управління фінансами підприємства, і повинна проводитися на підставі аналізу структури матеріальних активів. Безумовно, краще продати їх за ціною, що перевищує облікову вартість, але і в іншому випадку підприємство отримає грошові кошти, які можна залучити в оборот.
Прибуток може бути отримана від реалізації нематеріальних активів, що мають попит на ринку. Їх продажна ціна визначається здатністю приносити дохід. Для обчислення прибутку з продажної ціни виключаються витрати, пов'язані зі створенням або придбанням нематеріальних активів з урахуванням витрат за їх доведення до стану, в якому вони здатні приносити дохід.
Цінні папери купуються підприємством з різними цілями. Оскільки вони відносяться до ліквідних коштах, то підприємство, швидко звернувши їх у гроші, може здійснювати платежі і розрахунки, погашати зобов'язання. При купівлі цінних паперів важливий їх правильний вибір. Придбавати цінні папери можна лише в тому випадку, якщо є обґрунтована впевненість у зростанні їх курсової вартості, тоді їх продаж дасть позитивний фінансовий результат. При падінні курсової вартості реалізувати ці папери майже неможливо, а за відсутності доходів за ними таке вкладення коштів можна вважати не активами, а збитками. Реалізуючи цінні папери, підприємство отримує результат, який можна порівняти з номінальною вартістю цих цінних паперів.
У складі позареалізаційних операцій найбільш дохідними можуть бути фінансові вкладення. Важливо, щоб вони здійснювалися не на шкоду основної діяльності підприємства. Конкретні напрямки і структура фінансових вкладень повинні бути результатом продуманої політики підприємства на основі достовірної оцінки їх ефективності. Непрофесійний підхід до цього питання може призвести до втрати коштів, вкладених в статутний капітал інших підприємств чи спільну діяльність, у неліквідні цінні папери. В даний час практично ніякі доходи за фінансовими активами не перекривають рівня інфляції, тому для отримання реальних доходів від фінансових вкладень слід підходити до таких інвестицій дуже виважено.
Щодо надійним способом фінансових вкладень зараз можна вважати зберігання грошей на депозитному рахунку чи придбання депозитних сертифікатів. У цьому випадку повинні враховуватися щонайменше дві обставини: темпи інфляції, якщо мова йде про придбання сертифікатів, і процентна ставка податку з отриманих доходів.
Найважливішим питанням управління процесом формування прибутку є планування прибутку та інших фінансових результатів з урахуванням висновків економічного аналізу. Головною метою при плануванні є максимізація доходів, що дозволяє забезпечувати фінансування більшого обсягу потреб підприємства в його розвитку. При цьому важливо виходити з величини чистого прибутку. Завдання максимізації чистого прибутку підприємства тісно пов'язана з оптимізацією величини сплачуваних податків в рамках чинного законодавства, запобіганням непродуктивних виплат.
4. Аналіз формування та розподілу прибутку ТОВ "Сантепласт"
4.1 Аналіз формування чистого прибутку підприємства
Чистий прибуток є одним з найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Кількісно вона являє собою різницю між сумою балансового прибутку і сумою внесених до бюджету податків з прибутку, економічних санкцій, відрахувань до благодійних фондів та інших витрат підприємства, що покриваються за рахунок прибутку.
Визначимо суму нерозподіленого чистого прибутку для підприємства "Сантехтласт" за перші 6 місяців 2005 р .. Дані таблиці 4.1 показують, що фактична сума нерозподіленого чистого прибутку вище планової у звітному періоді на 850 тис. Руб. (12650 - 11800 = 850 тис. Руб.), Або на 7,2% (112 650/11800 = 107,2%). Її величина залежить від факторів зміни балансового прибутку і факторів, що визначають питому вагу чистого прибутку в загальній сумі балансового прибутку, а саме частки податків, економічних санкцій в загальній сумі прибутку.
Таблиця 4.1
Визначення суми нерозподіленого чистого прибутку ТОВ "Сантепласт" за перше півріччя 2005 р.
|
Уровень показателя, тыс. руб. |
Удельный вес в балансовой прибыли, % |
||||||
|
План |
Факт |
+,- |
План |
Факт |
+,- |
||
|
1 . Балансовая |
|||||||
|
Прибыль |
18500 |
20000 |
+1500 |
100,0 |
100,0 |
-- |
|
|
2. Налоги |
|||||||
|
из прибыли |
6300 |
6800 |
+500 |
34,05 |
34,0 |
-0,05 |
|
|
В том числе. |
|||||||
|
Налог на имущество |
1700 |
1820 |
+ 120 |
9,19 |
9,10 |
-0,09 |
|
|
Налог на прибыль |
4440 |
4806 |
+366 |
24,0 |
24,03 |
+0,03 |
|
|
Прочие налоги |
|||||||
|
и сборы |
160 |
174 |
+ 14 |
0,86 |
0,87 |
+0,01 |
|
|
3. Экономические |
|||||||
|
санкции по плате- |
|||||||
|
жам в бюджет |
400 |
550 |
+ 150 |
2,17 |
2,75 |
+0,58 |
|
|
4. Нераспределен- |
|||||||
|
ная чистая прибыль |
|||||||
|
(п.1-п.2-п 3) |
11 800 |
12650 |
+850 |
63,78 |
63,25 |
-0,53 |
Щоб визначити зміну суми нерозподіленого прибутку за рахунок факторів першої групи, необхідно зміну балансового прибутку за рахунок кожного фактора помножити на плановий (базовий) питома вага чистого прибутку в сумі балансового прибутку:
міна суми нерозподіленого прибутку за рахунок зміни балансового прибутку
Розрахуємо зміну суми нерозподіленого прибутку за рахунок інших факторів 1 групи, дані занесемо в таблицю 4.2.
Приріст нерозподіленого чистого прибутку за рахунок другої групи факторів розраховується множенням приросту питомої ваги i-го фактора (податків, санкцій, відрахувань) у загальній сумі балансового прибутку на фактичну її величину у звітному періоді:
Розрахуємо приріст нерозподіленого прибутку за рахунок зміни податку на прибуток
І також по всіх інших факторів 2 групи, отримані дані занесемо в таблицю 4.2.
Таблиця 4.2
Розрахунок впливу факторів на зміну суми нерозподіленого прибутку ТОВ "Сантепласт" за перше півріччя 2005 р.
|
Факторы изменения нераспределенной прибыли |
Расчет влияния |
Изменение суммы, тыс. руб. |
|
|
1 . Изменение общей суммы |
|||
|
балансовой прибыли |
+ 1500x0,6378 |
+956,7 |
|
|
1.1. Прибыль от реализации |
|||
|
продукции |
+ 11396x0,6378 |
+890,4 |
|
|
1.1.1. Объем реализации продукции |
-158x0,6378 |
-100,8 |
|
|
1.1.2. Структура реализованной |
|||
|
продукции |
+536 х 0,6378 |
+341,9 |
|
|
1.1.3. Средние цены реализации |
+3335 х 0,6378 |
+2127,1 |
|
|
1.1.4. Себестоимость продукции |
-2317x0,6378 |
-1477,8 |
|
|
В том числе за счет роста: |
|||
|
цен на ресурсы |
-2118x0,6378 |
-1350,9 |
|
|
ресурсоемкости |
-199x0,6378 |
-126,9 |
|
|
1.2. Сальдо операционных доходов |
|||
|
и расходов |
+ 150x0,6378 |
+95,7 |
|
|
1 .3. Сальдо внереализационных |
|||
|
финансовых результатов |
-46 х 0,6378 |
-29,3 |
|
|
1.3.1. Штрафы и пени полученные |
+80 х 0,6378 |
+51,0 |
|
|
1.3.2. Штрафы и пени выплаченные |
-106x0,6378 |
-67,6 |
|
|
1.3 3. Убытки от списания |
|||
|
дебиторской задолженности |
-20 х 0,6378 |
-12,7 |
|
|
2. Налоги из прибыли |
-(-0,05х20000)/100 |
+ 10,0 |
|
|
В том числе: |
|||
|
Налог на имущество |
-(-0,09х20000)/100 |
+ 18,0 |
|
|
Налог на прибыль |
-(+0,03x20000)7100 |
-6,0 |
|
|
Прочие налоги и сборы |
-(+0,01 х 20 000)/ 100 |
-2,0 |
|
|
3 Экономические санкции |
-(+0,58x20000)7100 |
-116,7 |
|
|
Итого |
+850 |
З таблиці випливає, що сума чистого прибутку збільшилася в основному за рахунок зростання відпускних цін і зміни структури продажів. Скорочення обсягу продажів, зростання собівартості продукції, виплачені пені і штрафи, збитки від списання боргів, економічні санкції викликали зменшення суми чистого прибутку. Тому, вишукуючи шляхи збільшення чистого прибутку, підприємству "Сантепласт" необхідно в першу чергу звернути увагу на чинники, що негативно впливають на формування чистого прибутку.
4.2 Аналіз розподілу прибутку підприємства
Нерозподілений прибуток використовується відповідно до Статуту підприємства. За рахунок її виплачуються дивіденди пайовикам товариства, створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд, частина прибутку спрямовується на поповнення власного оборотного капіталу і на інші цілі.
У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану з використання нерозподіленого прибутку, для чого фактичні дані про використання прибутку за всіма напрямками порівнюють з даними плану і з'ясовують причини відхилення від плану по кожному напрямку використання прибутку (таблиця 4.3). Наведені дані свідчать про те, що на аналізованому підприємстві на виплату по паях використано 20% прибутку, до фонду накопичення - 42, в фонд споживання - 28 і в резервний фонд - 10%.
Аналіз формування фондів повинен показати, наскільки і за рахунок яких чинників змінилася їх величина. Основними факторами, що визначають розмір відрахувань у фонди накопичення і споживання, можуть бути зміни суми нерозподіленого чистого прибутку (ПП) і коефіцієнта відрахувань прибутку у відповідні фонди (КотЧП). Сума відрахувань прибутку у фонди підприємства дорівнює їх добутку:
Ф = ПП х КотЧП.
Розрахунки представлені в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3
|
Показатель |
План |
Факт |
+, - |
|
|
1. Нераспределенная чистая прибыль |
11800 |
12650 |
+850 |
|
|
2. Использование прибыли: |
||||
|
На выплату дивидендов |
2360 |
2530 |
+ 170 |
|
|
В фонд накопления |
4720 |
5313 |
+593 |
|
|
В фонд потребления |
3540 |
3542 |
+2 |
|
|
В резервный фонд |
1180 |
1265 |
+85 |
|
|
3. Доля в распределяемой прибыли: |
||||
|
Выплаченных дивидендов |
20 |
20 |
- |
|
|
Фонда накопления |
40 |
42 |
+2 |
|
|
Фонда потребления |
30 |
28 |
-2 |
|
|
Резервного фонда |
10 |
10 |
- |
прибуток фінансовий ринковий економіка
Для розрахунку їх впливу можна використовувати один із прийомів детермінованого факторного аналізу (таблиця 4.4).
Потім треба розрахувати вплив факторів зміни чистого прибутку на розмір відрахувань у фонди підприємства. Для цього приріст чистого прибутку за рахунок кожного фактора множимо на плановий коефіцієнт відрахувань до відповідного фонду:
Розрахунки представлені в наступній таблиці.
Таблиця 4.4
Розрахунок впливу факторів першого рівня на розмір відрахувань у фонди підприємства
|
Фонд |
Сумма распределяемой прибыли, тыс. Грн. |
Доля отчислении, % |
Сумма отчислений, тыс. Грн. |
Отклонение от плана |
||||||
|
план |
факт |
план |
факт |
План |
факт |
общее |
в том числе за счет |
|||
|
ЧП |
КотчЧП |
|||||||||
|
Накопления |
11 800 |
12650 |
40 |
42 |
4720 |
5313 |
+593 |
+340 |
+253 |
|
|
Потребления |
11 800 |
12650 |
30 |
28 |
3540 |
3542 |
+2 |
+255 |
-253 |
|
|
Резервный |
11 800 |
12650 |
10 |
10 |
1180 |
1265 |
+85 |
+85 |
-- |
|
|
Выплата по паям |
11 800 |
12650 |
20 |
20 |
2360 |
2530 |
+ 170 |
+ 170 |
-- |
Дані таблиці 4.4 показують причини збільшення суми відрахувань до фондів підприємства і дивідендні виплати, що дозволяє зробити певні висновки та розробити заходи, спрямовані на збільшення суми прибутку, а відповідно і фондів підприємства.
У нашому прикладі приріст відрахувань до фондів підприємства викликаний зміною структури реалізованої продукції, підвищенням відпускних цін, доходами по позареалізаційних операцій. Негативний вплив такі чинники, як підвищення собівартості продукції, у тому числі за рахунок зростання ресурсу ємності продукції, економічні санкції за приховування прибутку, заниження податків і несвоєчасне внесення їх до бюджету, а також понадпланові відрахування прибутку в благодійні фонди.
Таблиця 4.5
Розрахунок впливу факторів другого рівня на суму відрахувань у фонди підприємства
|
Фактор |
Изменение суммы, тыс. Грн. |
|||||
|
Нераспределенной прибыли |
Отчислений в фонды |
|||||
|
накопления |
потребления |
резервный |
Дивиденды |
|||
|
1. Изменение общей суммы балансовой прибыли |
+956,7 |
+382,7 |
+287,0 |
+95,7 |
+ 191,3 |
|
|
1 . 1 Прибыль от реализации продукции |
+890,4 |
+356,2 |
+267,1 |
+89,0 |
+ 178,1 |
|
|
11.1. Объем реализации продукции |
-100,8 |
-40,3 |
-30,2 |
-10,1 |
-20,2 |
|
|
1.1.2. Структура реализованной продукции |
+341,9 |
+ 136,8 |
+ 102,5 |
+34,2 |
+68,4 |
|
|
1.1.3. Средние цены реализации |
+2127,1 |
+850,8 |
+638,1 |
+212,7 |
+425,4 |
|
|
1.1.4. Себестоимость |
||||||
|
продукции |
-1477,8 |
-591,1 |
-443,3 |
-147,8 |
-295,6 |
|
|
В том числе за счет |
||||||
|
Роста: |
||||||
|
Цен на ресурсы |
-1350,9 |
-540,4 |
-405,1 |
-270,2 |
-540,2 |
|
|
Ресурсоемкости |
-126,9 |
-52,0 |
-39,0 |
-13,0 |
-25,9 |
|
|
1.2. Сальдо операционных доходов и рас- |
||||||
|
ходов |
+95,7 |
+38,3 |
+28,7 |
+9,6 |
+ 19,1 |
|
|
1 .3. Сальдо внереализационных финансовых результатов |
-29,3 |
-11,7 |
-8,8 |
-2,9 |
-5,9 |
|
|
1.3.1. Штрафы и пени полученные |
+51,0 |
+20,4 |
+ 15,3 |
+5,1 |
+ 10,2 |
|
|
1.3.2. Штрафы и пени выплаченные |
-67,6 |
--27,0 |
-20,3 |
-6,8 |
-13,5 |
|
|
1.3.3. Убытки от спи- |
||||||
|
сания дебиторской |
||||||
|
задолженности |
-12,7 |
-5,1 |
-3,8 |
-1,3 |
-2,5 |
|
|
2. Налоги из прибыли |
+10,0 |
+4,0 |
+3,0 |
+ 1,0 |
+2,0 |
|
|
В том числе: |
||||||
|
Налог на имущество |
+ 18,0 |
+7,2 |
+5,4 |
+ 1,8 |
+3,6 |
|
|
Налог на прибыль |
-6,0 |
-2,4 |
-1,8 |
-0,6 |
-1,2 |
|
|
Прочие налоги и сбо- |
||||||
|
ры |
-2,0 |
-0,8 |
-0,6 |
-0,2 |
-0,4 |
|
|
3. Экономические |
||||||
|
Санкции по платежам |
||||||
