Розвиток стратегії підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Походження, дефініції та підходи до визначення терміна «стратегія підприємства»

Термін «стратегія» історично виник і отримав певний зміст у військовому лексиконі. На той час термін «стратегія» означав вищу сферу військової майстерності, яка вивчає закономірності і характер війни, розробляє теоретичні основи планування, підготовки і здійснення військових операцій, визначає стратегічні завдання. В такому значенні слово стратегія було відомо протягом століть.

З грецької стратегія (уфсбфзгЯб) “strategos” перекладається: «stratos» - армія, «ago» - веду) та означає мистецтво чи наука бути полководцем або мистецтво розгортання військ у бою. Значення полководців в Древній Греції було очевидним. Історія свідчить, що найбільш талановиті та успішні полководці дуже велике значення надавали правильній побудові забезпечення армії, а також рішенням, коли вступати в битву, а коли вступати в переговори з народом, політиками, дипломатами. Ще за 500 р. до н.е. поняття зустрічається в праці китайського філософа Сун-Цу «Мистецтво ведення війни». У часи Периклу (450 до н.е.) стало означати управлінські навички (адміністрування, лідерства, ораторства, влади). За часів Олександра Македонського (330 до н.е.) набуло значення навичок мобілізації ресурсів для подолання опору і створення уніфікованої системи глобального правління. На зорі розвитку державності (згадаємо, наприклад, Рим) «стратегія» визначала планування і втілення в життя політики держави й військово-політичного союзу ряду країн із використанням усіх можливих способів і методів. Наполеон Бонапарт використовував термін стратегія для окреслення процедури підготовки до проведення успішних військових дій. Оскільки війни є (на жаль і сьогодні) найбільш важливими в житті людей, народів, країн, поняття «стратегічний» в значенні «найважливіший» перейшло до складу термінології управління в цілому.

планування стратегічний управлінський

Сучасне поняття стратегії стосовно бізнесу з'явилось в середині ХХ ст. У 1962 році вчений-економіст А. Чандлер-молодший застосував термін «стратегія» щодо керівництва підприємством у праці «Стратегія і структура». Він довів, що стратегія визначає структуру, і зміни в навколишньому середовищі викликають стратегічні альтернативи, які в свою чергу можуть породжувати зміни в організаційній структурі.

Необхідність розробки підприємствами стратегії викликана нестабільністю середовища функціонування підприємств, неповнотою інформації про його майбутній стан і вплив на підприємство. Шістдесяті роки ХХ ст. ознаменувались істотними змінами на товарних, фінансових ринках, у режимах економічного регулювання міжнародного бізнесу, посиленням конкуренції у всіх сферах підприємництва. Підприємства в розвинених країнах опинилися в умовах близьких до «воєнних дій», пов'язаних із насиченням ринку, зростанням конкуренції, необхідністю боротьби за виживання. «Воєнні дії» в світі бізнесу потребували теоретичного забезпечення. Ці та інші фактори змусили представників управлінської думки глибше зрозуміти існування зовнішніх по відношенню до організації сил. З цією метою були розроблено новий підхід до управління - так зване стратегічне управління, що стало результатом еволюції підходів до планування діяльності підприємств: бюджетування, екстраполяційне планування, стратегічне планування.

Порівняльна характеристика різних типів передбачення майбутнього представлена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Еволюція розвитку стратегічного підходу до управління

На сьогоднішній день підприємства, що створюються, залежно від розуміння тенденцій розвитку економіки, галузі, підприємства, необхідності та можливостей передбачення майбутнього в дещо скороченому варіанті можуть проходити історичний шлях розвитку планування та управління підприємствами за останні 50-60 років ХХ ст.

Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства. Вони обумовлюються не тільки наявністю конкуренції та високими вимогами до якості товарів, але й необхідністю гнучко реагувати на зміни ринкової ситуації, яка не завжди сприяє процвітанню підприємства. Успішна організація - це єдиний організм і стратегія є сполучною ланкою цього апарату. Про необхідність розробки стратегії для раціонального господарювання на підприємстві достатньо влучно висловився один із авторів вчення про стратегічний менеджмент, американський вчений Ігор Ансофф. Він писав: «...компанії, за відсутності планованої і керованої стратегії, приречені на вимирання… В компаніях, яким вдається вижити, стратегічною поведінкою принаймні керують».

Різноспрямованість досліджень у галузі стратегічного управління демонструє наявність різних точок зору щодо змісту категорії стратегія в економічній науці, а саме: філософські, процесуальні, структурні, технологічні, поведінкові, результативні аспекти. Як наслідок -- наявність великої кількості концептуальних основ для визначення та впровадження стратегії (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Трактування терміна «стратегія» в сучасних дослідженнях

На сьогодні загальноприйнятого стандарту щодо змісту стратегії та її структури так і не існує, що ще раз підтверджує складність, багатоплановість і неоднозначність трактування даної категорії. Сучасні дослідники категорії «стратегія підприємства» в загальному її визначенні сходяться, хоча при розшифруванні окремих її складових займають різні позиції (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Дефініції поняття «стратегія підприємства» відомими вченими-економістами

Різноманітність дефініцій стратегії свідчить про те, що дана категорія відзначається надзвичайною складністю, обумовленою як значною кількістю різних об'єктів, до яких її застосовують, так і різноманітністю ситуацій, в котрих вони (об'єкти) знаходяться, а також цілями, які перед ними стоять.

Зарубіжна та вітчизняна література виділяє наступні підходи до визначення стратегії підприємства.

У відповідності до процесного підходу стратегія підприємства - це сукупність дій і рішень у процесі розв'язання стратегічних проблем підприємства, що дає змогу визначити його технологію. Функціональний підхід визначає стратегію підприємства як сукупність видів діяльності, спрямованих на забезпечення досягнення визначених орієнтирів підприємства, тобто це діяльність по вибору сфери і способу дій щодо досягнення довгострокових цілей організації в постійно мінливих умовах зовнішнього середовища. Інституціональний підхід - стратегія підприємства - це система з безлічі елементів, що дозволяє уявити його структурну побудову.

Концептуальний підхід з'явився наприкінці 90-х років ХХ ст. У відповідності до нього стратегія підприємства - це програмний спосіб мислення і управління, що забезпечує узгодження цілей, можливостей підприємства й інтересів працівників і акцентує на підвищення мотивацій, зацікавленості всіх працівників у його реалізації.

Таким чином, стратегія підприємства у вузькому розумінні - це процесний, функціональний та інституціональний підходи, а в широкому - концептуальний підхід.

Кожна компанія розробляє свої варіанти стратегічного плану. А тому стратегію менеджери можуть представляти: методом пристосування і встановлення взаємодії фірми, підприємства із зовнішнім середовищем; «визначником», індикатором основних напрямів досягнення поставлених цілей у здійсненні місії і концентрації зусиль на конкретних пріоритетах; основою для стратегічного аналізу, стратегічного планування й прогнозування, стратегічного управління, а також для розробки стратегічних проектів і програм перспективного розвитку підприємства; інструментом діяльності вищого керівництва й управлінського персоналу (рис 1.2).

Рис. 1.2 Сучасні погляди на роль стратегії в діяльності підприємства

Можна виділити наступні грані ролі стратегії в діяльності підприємства: стратегія як зразок; стратегія як влада; стратегія як конкурентна позиція підприємства; стратегія як система мотивації і контролю персоналу; стратегія як реакція на зовнішні виклики.

Нині в економічній літературі існує питання поєднання або поділу підходів до визначення стратегії:

· при розгляді «Стратегії як процесу» варто одержати відповіді на такі питання: яке положення займає підприємство на внутрішньому ринку? Яке положення підприємства стосовно конкретного сегменту ринку? Чого хоче досягти підприємство і яким бажає бути? Як, коли і де виробляти товари або надавати послуги для досягнення своїх цілей?

· «Стратегія як засіб» реалізації теорії бізнесу в практиці управлінської діяльності.

· «Стратегія як результат» зумовлена необхідністю встановлення конкретних орієнтирів для здійснення стратегічної діяльності.

Стратегія -- це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.

2. Еволюція концепції теорії стратегії підприємства

Багато з концепцій, що складають основу сучасного розуміння розвитку стратегії, було розроблено у першій половині ХХ століття. За першим етапом настав наступний -- етап узагальнення, коли дослідники намагались розробити загальні схеми успіху. Основним результатом цього етапу стала величезна кількість стратегічних інструментів та концепцій, які все ще застосовуються для аналізу.

Можна виокремити три напрямки досліджень стратегії підприємства (школи стратегій) щодо підходів до стратегічного управління, а також змісту поняття стратегії. Причому велика увага приділяється самому процесу формулювання стратегії підприємства як особливому мистецтву стратегічних управляючих.

Перший напрям - директивний, основою якого є технологія, послідовність та методи розроблення стратегій. До нього належать концепції дизайну, планування, позиціювання. Представники цього напрямку переймаються проблемами ідеальної стратегічної поведінки.

Другий напрям базується на основі концепцій підприємництва, когнітивної, навчання, влади, культури, зовнішнього середовища.

Третій напрямок - синтетичний, який репрезентує школа конфігурації (Configuration) - A.D.Chander, група університету McGill (H.Mintzberg, D.Miller та інші), R.E. Miles та C.C.Snow. Прихильниками є підрядчики та комплектувальники загалом, а також агенти змін в компаніях.

Рис. 1.3 Позиції шкіл відносно процесу формулювання стратегії

Всі концепції об'єднує одна спільна мета -- оптимізація діяльності компанії по відношенню до інших в одному і тому ж конкурентному середовищі. Однак цього досягти стає усе важче й важче з огляду на те, що рівень конкуренції у різних конкурентних середовищах продовжує зростати.. Отже, стає очевидним неможливість визначення стратегічного напрямку для компанії на систематичній основі, а також те, що компанія повинна постійно адаптуватись до швидкозмінних обставин, а отже рухатись в напрямку динамічної розробки стратегії. Основними еволюційними етапами цього процесу стали: концепція стратегічного планування, етап узагальнення, теорія конкурентних переваг, процеси управління стратегією та як результат етап формулювання та втілення динамічної стратегії.

Аналіз сучасної економічної літератури дає змогу виділити дві основні концепції стратегії.

Філософська концепція ґрунтується на загальному значенні стратегії для підприємства. "Стратегія як філософія, якою повинна керуватися організація». З цієї точки зору стратегію варто розглядати як: позицію організації, що не дає їй зупинитися на досягнутому, а весь час спрямовує, штовхає та орієнтує на постійний розвиток - придбання нової якості, яка активізує життєдіяльність в умовах середовища, що змінюється; найцінніше досягнення управлінської діяльності, що відкриває можливості досягнення бажаних результатів функціонування і розвитку організації.

Організаційно-управлінська концепція визначає стратегію як певний шаблон логічної і послідовної поведінки, що складається на підприємстві свідомо або стихійно, і як найголовніший елемент самовизначення на ринку у швидко змінних умовах зовнішнього середовища.

Варто пам'ятати, що стратегія - це не абстрактна річ. Вона являє собою сильну ділову концепцію (бізнес-концепцію) і набір конкретних дій, спроможних створити реальні конкурентні переваги, які здатні зберігатися тривалий час

Стратегія - це не набір заходів щодо приведення організації до ладу, не набір цілей та завдань, це відповідь на питання: «Як досягти поставлених цілей?». Вона включає в себе цілі і завдання, але що важливіше - визначає сценарій, як будуть відбуватись ті чи інші заплановані події. Стратегам не можна зупинятись, створивши документ, необхідно «продати» стратегію на внутрішньому ринку, для своїх співробітників, необхідно організувати її виконання і контроль. Стратегія - це вміння вигравати завчасно.

Размещено на Allbest.ru