Екологічний аудит

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Чернівецький факультет

Контрольна робота

з навчальної дисципліни «Екологічний менеджмент»

на тему: «Екологічний аудит»

Чернівці - 2015

План

1. Поняття, суть та принципи екологічного аудиту

2. Облік екологічної складової у традиційній системі бухгалтерського обліку підприємства

3. Етапи екологічного аудиту

4. Законодавча й нормативна база екологічного аудиту в Україні

1. Поняття, суть та принципи екологічного аудиту

Розвиток екологічного аудиту розпочався в розвинутих країнах (США, Канада, Німеччина) в 70-х роках 20 століття. Саме тут було сформовано основні положення концепції екологічного аудиту. В той час підприємства та корпорації розпочали притягуватись до різного виду відповідальності за порушення норм природоохоронного законодавства та нанесення шкоди навколишньому середовищу. Такі витрати на погашення сум штрафних санкцій примусили їх перевіряти свою діяльність на відповідність чинному законодавству, нормативам, вимогам. Суб'єкти господарювання замовляють послуги екологічних аудиторів для того, щоб ті об'єктивно оцінили їх екологічний стан, визначили існуючі відхилення від норм, вимог природоохоронного законодавства та міжнародних стандартів. Після проведення перевірки підприємства можуть привести їх виробничо-господарську діяльність у відповідність до вимог, а отже і підвищити свою конкурентоспроможність на ринку та інвестиційну привабливість.

Екологічний аудит - це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, за ходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з питань вимогам законодавства України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими критеріями екологічного аудиту.

Екологічний аудит проводиться з метою прийняття необхідних рішень та проведення відповідних заходів на різних рівнях управління щодо оптимізації природокористування та змен-шення негативного антропогенного впливу на довкілля.

До основних завдань такого виду перевірок належать наступні:

Збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об'єкта аудиту.

Формування висновку екологічного аудиту

Встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям аудиту

Оцінка впливу господарської діяльності об1єкта аудиту на стан навколишнього природного середовища

Оцінка ефективності, повноти і обгрунованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об'єкті екологічного аудиту.

Екологічний аудит в Україні проводиться з метою забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі господарської та іншої діяльності.

У широкому розумінні екоаудит є незалежним оглядом в інтересах виробника (власника) і держави ефективності управління природокористуванням. У цьому зв'язку мета проведення аудиту залежить від його типу: фінансовий, технічний, енергетичний, управлінський тощо. Головні завдання аудиту - збір достовірної вихідної інформації про виробничу і господарську діяльність об'єкта і формулювання на цій основі висновків про його реальний екологічний стан.

До основних принципів, якими варто керуватися при господарській діяльності, що спричиняє чи здатна спричинити негативний вплив на стан навколишнього середовища, поряд з охороною життя і здоров'ям людини, відносяться забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів і недопущення необоротних наслідків для навколишнього середовища.

Для законодавства характерні заборонні і зобов'язуючі норми, що визначають екологічні вимоги до господарської чи іншої діяльності, компенсаційні, а також заохочувальні норми. Таким чином, гармонізація відносин у сфері взаємодії економіки і стану навколишнього середовища забезпечуються шляхом формування екологічних вимог, запропонованих до джерел шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та еколого-економічне регулювання господарської діяльності.

При цьому, з огляду на процедури впровадження економічного аудиту, важливо визначити понятійний апарат, критерії і методичні принципи його застосування. Як критерії ЕА можна виділити кількісні чи якісні показники (ознаки), засновані на місцевих, регіональних, національних чи міжнародних екологічних вимогах і встановлюваних в залежності від цілей і завдань економічного аудиту.

З іншого боку, принципи, що регулюють економічний аудит, можна підрозділити на дві основні групи:

принципи професійної етики;

методологічні принципи.

Принципи професійної етики є обов'язковими для дотримання у всіх випадках проведення екоаудиту, у той же час методологічні принципи можуть в окремих випадках мати рекомендаційний характер. Серед таких принципів слід відзначити; незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність і доброзичливість.

Методологічні принципи економічного аудиту охоплюють такі основні його складові, як: планування екоаудиту, обгрунтованість оцінки значимості екоауднторських свідчень, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки екоаудиту, визначення критеріїв вірогідності; дотримання методик оцінки ризику і вибір даних; аналіз інформації і формування висновків; відповідальність за висновки; дотримання порядку документального оформлення; повне інформування клієнта щодо якості роботи екоаудитора та ін.

Очевидно, що екоаудитору повинно бути властиве безпристрасне ставлення до об'єкта перевірки і відсутність упередженості при формулюванні думки, тобто екоаудитор повинний бути об'єктивним. Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність екологічної перевірки. Другим таким фактором є умова відсутності матеріальної зацікавленості оцінювача в результатах діяльності суб'єкта, що перевіряється.

Серед важливих принципів проведення процедури екоаудиту є конфіденційність інформації. Іншими словами, екоаудитор повинний дотримуватись суворої конфіденційності щодо інформації, отриманої в процесі проведення екоаудиту. Ніяка інформація не може бути розголошена без спеціального дозволу клієнта. Винятком з даного правила є обов'язок екоаудитора (екоаудиторської фірми) надати інформацію (документацію) за рішенням судових органів чи за санкцією прокурора.

2. Облік екологічної складової у традиційній системі бухгалтерського обліку підприємства

На сучасному етапі розвитку людства за масштабами негативного впливу та наслідками екологічні проблеми не можна порівнювати з будь-якими іншими.

Дослідження у сфері екології, проведені в останні десятиліття в багатьох країнах світу, показали, що на межу екологічної кризи навколишнє середовище призвела руйнівна дія антропогенних факторів. З-поміж різних складових екологічної кризи найбільшу загрозу становить проблема засмічення невідтворюваних природних ресурсів відходами промисловості та транспорту.

Для вітчизняних підприємств характерним є первісне накопичення капіталу та орієнтація на отримання прибутку. При цьому екологічні вимоги не завжди враховуються.

Сьогодні в найбільш розвинутих країнах світу отримала розповсюдження концепція «соціальної відповідальності бізнесу» або «корпоративної соціальної відповідальності», під якою розуміють відповідальність організації (компанії, підприємства) за вплив її дій та рішень на суспільство, навколишнє середовище шляхом етичної та прозорої поведінки, яка сприятиме сталому розвитку, в тому числі здоров'ю та благополуччю суспільства, враховує очікування зацікавлених сторін, відповідає при цьому діючому законодавству та міжнародним нормам поведінки, є інтегрованою в діяльність та практикується у відносинах.

Соціальна відповідальність впливає на привабливість бізнесу для інвесторів: компанія може бути привабливою з точки зору поточної прибутковості, але вкрай нестійкою з екологічної та соціальної точок зору.

Таким чином, управління корпоративною соціальною відповідальністю у формі реалізації стратегії сталого розвитку фактично є системою управління та мінімізації нефінансових ризиків.

Слід відмітити, що пріоритетним напрямом корпоративної соціальної відповідальності є заходи у сфері охорони навколишнього середовища та «сталого розвитку».

Так, сталий розвиток - це загальна концепція відносно необхідності встановлення балансу між задовольнянням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь, враховуючи їх потребу у безпечному та здоровому навколишньому середовищі.

В основу парадигми сталого розвитку покладена триєдина концепція взаємодії економіки, суспільства та навколишнього середовища - економічне зростання, соціальна справедливість та екологічна безпека.

Як відомо, головною метою обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації користувачам з урахуванням ієрархічних рівнів управління підприємством. Тому й виникає необхідність виділяти в загальній системі обліку відповідних підсистем, що повинні забезпечувати виявлення, накопичення, систематизацію, надання, зберігання такої інформації.

Вищезазначені моменти підвищують важливість використання у вирішенні екологічних проблем відповідних управлінських інструментів, в тому числі екологоорієнтованого бухгалтерського обліку. Тобто традиційна система бухгалтерського обліку повинна бути доповнена екологічними та соціальними елементами.

Сьогодні в Україні у регулюванні ведення бухгалтерського обліку та складання звітності екологічні аспекти враховуються фрагментарно. На жаль, це пов'язано з тим, що в нашій країні ще не розроблені такі організаційні заходи, які б враховували першочергову необхідність досягнення природно-екологічної рівноваги та сприяли розвитку суспільного господарства.

Більшість науковців визначають екологічний (або екологоорієнтований) бухгалтерський облік як самостійний напрям бухгалтерського обліку господарюючого суб'єкту, який повинен забезпечити бухгалтерський облік відповідною екологічною інформацією. Тобто, в перспективі екологічний облік має стати частиною інформаційної структури бухгалтерського обліку, адже тісно пов'язаний з іншими видами бухгалтерського обліку - фінансовим, управлінським та податковим.

До основних передумов розвитку еколого-орієнтованого бухгалтерського обліку слід віднести:

1) ігнорування ролі бухгалтерського обліку у побудові концепції сталого розвитку країни та управлінні екологічною діяльністю;

2) виникнення нових об'єктів бухгалтерського спостереження;

3) відсутність методики бухгалтерського відображення природно-ресурсного потенціалу країни;

4) нерозвиненість суспільної екологічної свідомості.

На даний момент існує ціла низка підходів щодо до формування системи бухгалтерського обліку, здатної задовольнити потреби менеджменту управлінського персоналу і забезпечити зовнішні зацікавлені кола достовірною інформацією не тільки про економічні, а й про екологічні та соціальні аспекти діяльності підприємства.

Крім того, існування мають місце певні перешкоди для інтегрування екологічного обліку у систему управління вітчизняними підприємствами:

- відсутність методичних рекомендацій, положень, стандартів щодо організації екологічного обліку на підприємстві, відображення в обліку і надання користувачам екологічної інформації;

- недосконалість вітчизняного законодавства, що не стимулює підприємства до ведення соціально відповідального бізнесу;

- труднощі оцінки негативних впливів господарської діяльності на довкілля;

- складність відокремлення екологічних витрат від інших витрат діяльності підприємств.

Здебільшого підприємства надають певну екологічну інформацію у державні статистичні органи та державним екологічним інспекціям. Проте ця інформація є недостатньою для інших користувачів, що бажають задовольнити свої інформаційні потреби у цьому напрямі.

Традиційний бухгалтерський облік (як управлінський, так і фінансовий) на сучасному етапі розвитку не є придатним для адекватного врахування екологічних впливів підприємства і виконання функцій екологічно свідомого управління і контролю. Обмеження традиційної системи бухгалтерського обліку полягають у наступних моментах:

1) більшість природних втрат не можна виразити в грошовому вимірнику, вони важко піддаються навіть кількісному виміру («Не вмієш виміряти - не зможеш управляти») ;

2) екологічна інформація часто є нечіткою, динамічною, відносною;

3) важлива екологічна інформація може бути отримана не з фінансово-економічних джерел, а таких сфер, як геологія, екологія, біологія, фізика і т.ін.;

4) відсутність жорстких законодавчих вимог, обмежень або податкових стимулів враховувати та/або запобігати нанесенню шкоди навколишньому середовищу;

5) неврахування в ринкових цінах реальної обмеженості ресурсів.

Отже, під час доповнення фінансового обліку необхідно не відмовлятися від економічного продовження екологічно орієнтованого управління підприємством.

Сьогодні у світі найбільш часто розглядаються чотири основні напрямки розвитку екологічного обліку:

- фінансовий облік,

- управлінський облік (облік виробничих витрат),

- облік потоку основних засобів,

- екологічна звітність.

На наш погляд, екологоорієнтований бухгалтерський облік підприємств повинен діяти як цілісна система, що включає такі основні елементи: фінансовий облік, управлінський облік, інтегровану звітність з екологічними показниками, внутрішній екологічний контроль та екологічний аудит.

Інтеграція екологічних елементів у систему традиційного обліку повинна ґрунтуватися на системі еко-балансів. Еко-баланс - це основний інструмент отримання потрібної інформації про величину шкідливого впливу підприємства на довкілля. Як важливий інструмент екологічного аудиту і основний інструмент еко-контролінгуеко-баланс забезпечує системне виявлення, оцінювання і кількісне відображення негативного впливу діяльності підприємства на довкілля, зокрема агрегування отриманих даних і віддзеркалення таким чином «екологічного успіху» чи «неуспіху» підприємства. Саме за допомогою еко-балансів доцільно обліковувати і документувати вплив підприємства на довкілля.

Для обліку екологічних об?єктів в системі фінансового бухгалтерського обліку у Плані рахунків, вважаємо за необхідне ввести окремі субрахунки.

В системі управлінського обліку необхідно розробити методику розмежування витрат та доходів, яка б дала змогу виділити та оцінити екологічні витрати та екологічні доходи. Також потребою часу є розширення меж управлінської (внутрішньогосподарської ) звітності та іншої звітності підприємств з урахуванням вимог сталого розвитку суб'єктів господарювання. Для систематичного контролю екологічних аспектів господарської діяльності необхідно вводити нові форми звітності, а також складати так звану нефінансову або інтегровану звітність, яка б містила більш докладну та повну екологічну інформацію у нерозривному взаємозв'язку з економічними показниками діяльності підприємств (установ, організацій).

Таким чином, перспективним та надзвичайно важливим з точки зору національної безпеки напрямом розвитку бухгалтерського обліку є його екологізація. Розширення меж традиційного бухгалтерського обліку створить умови для більш повного врахування ступеню впливу діяльності суб'єктів господарювання на навколишнє середовище. А це, в свою чергу, дозволить своєчасно приймати обґрунтовані управлінські рішення стосовно запобігання негативним тенденціям розвитку підприємств та економіки нашої держави.

3. Етапи екологічного аудиту

З початку 70-х рр. XX ст. підприємства та компанії країн Європи і Північної Америки стали нести юридичну відповідальність за нанесення збитку навколишньому середовищу, що приводило їх до додаткових фінансових утрат. У цьому зв'язку підприємства почали оцінювати відповідність своєї діяльності нормам екологічного законодавства. За деякими ознаками такий підхід нагадував фінансовий аудит і тому одержав назву екологічного аудиту.

До середини 80-х рр. екологічний аудит сформувався як метод внутрішнього адміністративного керування для посилення контролю за діяльністю підприємства. Цей напрямок екологічного аудиту, введений Міжнародною торгівельною палатою, включав також оцінку відповідності стратегії діяльності компаній нормам екологічного законодавства.

Екоаудит одержав широке поширення в промислово розвинутих країнах - у Канаді, Великобританії, Нідерландах, США, Швеції, країнах ЄС і Східної Європи. В числі перших, що розробили власні програми экоаудиту, були компанії US Steel, AlliedChemical і OccidentalPetroleum.

У 1984 р. національне Агентство з охорони навколишнього середовища США розробило концепцію аудиту для федеральних агентств. Близько 40 різних федеральних агентств до 1987 р. розробили свої програми экоаудиту. Міністерство оборони США проводило екоаудит своїх військово-повітряних баз і підприємств, а відповідні протоколи представлялися на запит громадськості. Проведення екоаудиту у Франції пов'язано з підвищеним ризиком аварій, що підпадають під чинність директиви ЄС по Севезо 67/548 від 1982 р. Ця Директива з'явилася після двох великих аварій на хімічних підприємствах у Фликсборо (Великобританія, 1974 р.) і в Севезо (Італія, 1976 р.).

Екологічний аудит виділився в окремий вид аудиту в ході придбання чи передачі нерухомого майна і почав проводитися практично в рамках усіх угод з купівлі-продажу нерухомості в країнах Західної Європи і США.

Екологічний аудит став відігравати важливу роль у врегулюванні конфліктів між національними органами з охорони навколишнього середовища і компаніями-порушниками екологічного законодавства за умов, коли причина правопорушення - відсутність екологічної програми на підприємстві чи неадекватність її екологічним вимогам. В ході врегулювання позовів проти порушників природоохоронного законодавства постійно застосовувались обов'язкові програми екологічного аудиту.

Широкий розвиток одержав спеціалізований екологічний аудит з проблеми мінімізації відходів, оцінки безпеки виробленого продукту, питань професійних захворювань, контролю забруднення конкретних природних середовищ, промислової гігієни й ін. Тому крім терміну "екологічний аудит" (environmentalauditing) в міжнародній практиці зя'явився широко розповсюджений термін "аудит з питань здоров'я, безпеки і навколишнього середовища" (health, safetyandenvironmentaudit).

До кінця 1990 р. комерційні банки в ряді промислово розвинутих країн стали використовувати екологічний аудит з метою мінімізації ризиків неплатежів за позичками. Зазначені ризики обумовлені недоліками організації діяльності з охорони навколишнього середовища підприємств-позича-льників. В останні роки екологічний аудит застосовується міжнародними банками розвитку як інструмент управління навколишнім середовищем з використанням для цього оцінки минулої і поточної природоохоронної діяльності компаній і структур, що ними фінансуються.

Починаючи з 1991 р. у рамках програми "Відповідальний підхід" розроблені норми перевірки безпеки виробничих об'єктів корпорації "Сольвей" (Бельгія, хімічна промисловість) з використанням міжнародної системи норм безпеки. З кінця XIX ст. стрімко зростає чисельність аудиторських перевірок дотримання норм безпеки й екологічних вимог на фармацевтичних заводах компанії "Роше" у Швейцарії, Південно-Східній Азії, Австралії і Латинської Америки.

Сучасний екологічний аудит - це не тільки перевірка стану підприємства на предмет відповідності вимогам природоохоронного законодавства, але й основа для розробки комплексу заходів для запобігання його можливих порушень. У такий спосіб экоаудит перетворюється з "рутинного інструмента" контролю за дотриманням закону в економіко-правовий інструмент стимулювання природоохоронної діяльності підприємства.

екологічний аудит облік

4. Законодавча й нормативна база екологічного аудиту в Україні

Стандарти ISO серії 14000 встановлюють загальні вимоги до побудови системи управління навколишнім середовищем (ISO 14001, ISO 14004) та до аудиту цих систем, у тому числі до екологічного аудиту.

Разом з тим повинні бути чітко нормовані екологічні характеристики об'єктів впливу (повітря, води, ґрунту, флори, фауни, тощо), відповідні методи та засоби контролю їх стану (вимірювань, випробувань, аналізу), а також регламентовані всі процедури оцінювання та підтвердження відповідності стану об'єктів впливу, елементів системи управління нормованим чи регламентованим вимогам.

Усе це вимагає створення сучасної нормативної бази щодо якості об'єктів впливу, правил та процедур сертифікації систем управління навколишнім середовищем, правил та процедур проведення екологічного аудиту, акредитації відповідних органів з сертифікації, органів з атестації аудиторів та інших експертів.

У зв'язку з цим необхідно узгодити чинні в Україні нормативні вимоги:

- з вимогами стандартів ISO щодо якості повітря, води, ґрунтів, а також щодо методів контролю якості;

- з настановами ISO, Директивами ЄС щодо вимог до органів сертифікації, атестації, акредитації;

- з правилами ISO (Настанова 64) з включення екологічних вимог до стандартів на продукцію (послуги);

- з вимогами нормативних документів міжнародних та європейських організацій щодо класифікації, визначення характеристик, правил поводження з небезпечними та іншими відходами (за видами економічної діяльності, природними явищами) та контролю їх параметрів.

Доцільно також якнайширше застосовувати метод прямого впровадження міжнародних та європейських стандартів для об'єктів стандартизації.

Загальні кваліфікаційні вимоги до аудиторів та правил їх діяльності вказані в стандартах ISO 14010, ISO 14011, ISO 14012.

Для створення базового складу менеджерів, аналітиків, проектантів та аудиторів потрібно організувати їх підготовку на базі найбільш підготовленої до цієї діяльності установи з залученням до цього авторитетних висококваліфікованих фахівців. Для цього потрібно:

- розробити та затвердити комплекс навчальних програм та планів;

- розробити посібники, довідники, відеофільми, інші навчальні засоби;

- встановити правила відбору кандидатів, форму та засоби стимулювання підготовки, підвищення кваліфікації (чи перекваліфікації).

Стажування фахівців доцільно проводити на підприємствах, щовпроваджують екологічний аудит, у зарубіжних органах з сертифікації, у консультативних фірмах.

Размещено на Allbest.ru