Сучаснi мiкрофiльми як вид машинопрочитуваного документа

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ КЕРIВНИХ КАДРIВ КУЛЬТУРИ I МИСТЕЦТВ

Реферат

з дисципліни «Документознавство»

на тему: Сучаснi мiкрофiльми як вид машинопрочитуваного документа

Студентки 2-го курсу

групи ДIС-23

Крутiкової Анастасiї

Сергiївни

Київ 2015

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Сучасні заходи збереження інформаційних ресурсів

1.1 Важливість збереження інформаційної історично-культурної спадщини

1.2 Оцифрування документів як провідний напрям збереження інформаційно-документних ресурсів

Роздiл 2. Мікрографування документів

2.1 Ксерокопiювання документiв

2.2 Мікрофіша та мікрокарта: види, призначення, застосування

2.3 Умови зберiгання мiкроформ

Висновки

Література

Вступ

збереження оцифрування мікрографування

Актуальність проблеми. В умовах розвитку інформаційного суспільства інформаційно-документні ресурси мають надзвичайну матеріальну та духовну цінність. Інформація, що зберігається у книгозбірнях, є історичним надбанням людства, основою економічного і духовного прогресу суспільства. Тому сьогодні важливим є збереження інформаційних ресурсів різних форм та видів.

Більшість інформаційно-документних ресурсів традиційно зберігається в бібліотеках, тому однією із основних функцій бібліотек є формування та збереження накопичених суспільством інформації та знань, що має на меті забезпечення цілісності та незмінності фізичного стану різних документів. Це можливо за різних умов, одією з яких є мікрографування документів.

Діяльність бібліотек регулюється цілою низкою нормативно-законодавчих актів, таких як Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України», Розпорядження Президента України «Про комісію з комплексного обстеження стану фондів бібліотек, архівів та музеїв України», ряд Національних програм щодо збереження фондів та інших документів. В основі державної політики України в галузі бібліотечно-інформаційної справи є принцип створення умов для доступу до інформації і культурних цінностей, які зберігаються і надаються бібліотеками в користування всім верствам населення. Тому бібліотеки намагаються надати користувачам можливість широкого доступу до бібліотечних та архiвних фондів з одного боку, а з іншого - забезпечити надійне їх зберігання.

Мета курсової роботи полягає у висвітленні проблеми і окресленні провідних завдань та перспектив розвитку мікрографування … (допишіть).

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені такі завдання:

ѕ висвітлити основні поняття ….. та розкрити їх зміст;

ѕ виявити….;

ѕ дослідити проблеми зберiгання та мiкрографування документів на сучасному етапі та визначити перспективи її розвитку.

Об'єкт дослідження -- машинопрочитувані документи.

Предмет дослідження -- мікрографування документів.

Для досягнення поставленої мети в даному дослідженні були використані такі методи: (тут редагуйте під свій зміст)

ѕ метод порівняння, який було використано під час визначення рівня розвитку інформаційної сфери України та інших країн;

ѕ метод опису, завдяки якому було охарактеризовано стандартні особливості інформаційної безпеки;

ѕ метод припущення, який дав змогу визначити причини загострення проблем захисту інформації в АІС, зростання злочинності в інформаційній галузі та виникнення загроз для функціонування АІС;

ѕ системний підхід, за допомогою якого було доведено, що система державного управління сферою безпеки інформаційних ресурсів має бути розглянуто в єдності складових її елементів, до складу якої належать нормативно-законодавчи акти України, ;

ѕ метод аналізу, завдяки якому було окреслено та визначено сучасні проблеми захисту інформаційних ресурсів України, розглянувши при цьому законодавчу базу тощо;

ѕ метод узагальнення, в результаті якого були висвітлені основні проблеми і окреслені провідні завдання та перспективи розвитку захисту інформаційних ресурсів України.

Структура роботи.Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальна кількість сторінок складає … Список використаних джерел нараховує…позицій.

Роздiл 1. Сучасні заходи збереження інформаційних ресурсів

1.1 Важливість збереження інформаційної історично-культурної спадщини

Більшість документів, які багато років формували основу фондів бібліотек - це документи на паперових носіях. Їх стан донедавна почав викликати занепокоєння в багатьох країнах. Папір, виготовлений з деревини, не призначений для тривалого зберігання. При його виробництві використовується кислота, її залишки на папері активізує ультрафіолет, який надходить від сонячного світла та люмінесцентних ламп. Внаслідок хімічних реакцій в структурі паперу відбуваються певні зміни, він втрачає еластичність, стає крихким, руйнується. Погіршенню якості паперу сприяють підвищені температура та вологість, різке їх коливання у місцях зберігання. Недбале ставлення, багаторазове використання також сприяють прискоренню зношуваності документів на паперових носіях. Особливо це стосується газет. У незадовільному стані перебувають і видання другої половини Х1Х - початку ХХ століть, надруковані на кислотному папері. Частина цих документів вже є непридатною для використання.

За даними досліджень, які проводились у бібліотеках США, Західної Європи та Росії, від 30 до 60% фондів знаходиться під загрозою руйнування. Близько 10% видань на папері, що зберігаються в бібліотеках та архівах Європи, неможливо врятувати [посилання].

Збереження документів на папері є актуальним і для бібліотек України. На території нашої держави протягом століть вони гинули під час історичних катаклізмів, вивозились за кордон. Особливо великих втрат зазнали книгозбірні під час Другої Світової війни. На сьогодні колекції рідкісних та цінних видань, а також краєзнавчі фонди бібліотек України через різні обставини руйнуються і потребують спеціальних заходів зі збереження, в тому числі і в обмеженні використання.

Вирішити питання захисту інформації і одночасно зробити її широко доступною для користувачів можна таким чином:

- шляхом збереження власне документа або носія інформації;

- шляхом збереження інтелектуального змісту документа і організації доступу до нього [посилання].

Реалізація першого шляху здійснюється за допомогою заходів превентивної консервації, реставрації документів, другого - за допомогою переформатування, тобто переведення інформації на інші носії, які мають більш тривалий термін зберігання, ніж папір, та дозволяють забезпечити зручний доступ до інформації. У сучасних умовах це завдання реалізується за рахунок створення мікрофільмів, мікрофіш та електронних копій паперових оригіналів. Перенесення паперових документів на непаперові носії визначається:

- необхідністю збереження інтелектуального змісту документа;

- запобіганню зношення та старіння документа;

- необхідністю розширення доступу до інформації, що містить документ;

- економією площі зберігання;

- отримання дублікатів копій на випадок втрати, пошкодження чи знищення оригіналу.

Усі існуючі способи переведення документів на не паперові носії здійснюються в першу чергу з метою зберігання інформації, а також дають можливість зберегти друковані видання та рукописні пам'ятки від руйнування і ушкодження шляхом вилучення з використання.

Отже, основними способами переформатування паперових документів є мікрографування, ксерокопіювання та шифрування (сканування).

Важливість збереження документно-інформаційних ресурсів існує перед усім на державному рівні. Так, за часи незалежності в Україні було розроблено ряд нормативно-законодавчих актів та державних програм по оцифруванню історико-культурної спадщини.

«Державна програма розвитку культури на період до 2007 року» (2003) [посилання, знайдете в І-неті] створення бібліотечних форматів, пов'язаних із застосуванням комп'ютерних технологій (національного формату бібліографічних записів у машинопрочитуваній формі та системи авторитетних/нормативних файлів), було передбачено створення корпоративної каталогізації бібліотек, яка складається з придбання програмного продукту, а головне - створення інтегрованого каталогу бібліотечних фондів та придбання програмно-апаратних засобів для виготовлення електронних копій документів.

Указ Президента України «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій» (2005) [посилання, знайдете в І-неті] ставив за мету створити в електронній формі фонди архівів, бібліотек, музеїв та інших закладів культури, сформувати відповідні інформаційні системи, зокрема з української історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва.

«Державна програма розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на 2005-2010 рр.» (2004) [посилання, знайдете в І-неті], метою якої було створення умов для діяльності на базі впровадження сучасних інформаційних технологій, комп'ютерної та телекомунікаційної техніки.

Останньою важливою програмою була Концепція Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека - XXI» [посилання, знайдете в І-неті], де було визначено необхідність підвищення ефективності використання та доступності інформаційних ресурсів, накопичених у бібліотечних, архівних та музейних установах України, забезпечення до них доступу населення, науки та бізнесу з використанням мережі Інтернет, забезпечення умов довгострокового збереження Державного бібліотечного та Національного архівного фондів, прискорення інтеграції України у світовий інформаційний простір, а також потребою створення належних умов для роботи працівників бібліотечних та архівних установ з використанням сучасних інформаційних технологій.

Таким чином, …(маленький висновочок)

1.2 Оцифрування документів як провідний напрям збереження інформаційно-документних ресурсів

Розвиток обчислювальної техніки та інформаційних технологій створив умови для вироблення нових підходів до вирішення проблеми зберігання паперових документів шляхом створення цифрових (електронних копій).

Для створення копій використовується оцифрування - спосіб одержання і зберігання зображень у машинопрочитувальнiй формі. За допомогою сканера або цифрової фотокамери текст і зображення на паперовому носії перетворюється на подвійний цифровий код. Одержані дані зберігаються на магнітних або оптичних дисках. Потім за допомогою спеціальної програми оптичного розпізнавання знаків коду оцифрований документ перетворюється на текст, який можна редагувати за допомогою програми обробки текстів.

Необхiднiсть оцифрування визначається метою, яку переслiдує бiблiотека, мiсцем її фонду у складi нацiонального бiблiотечного фонду, уставним зобов'язаннями.

З метою збереженості фондів у бібліотеках виділяються такі категорії документів на традиційних носіях, які переводяться в електронний варіант:

- рідкісні, особливо цінні, ветхі видання (1 категорія);

- архівні примірники (2 категорія);

- видання підвищеного попиту (3 категорія);

- видання, наявні в бібліотеці в обмеженій кількості (4 категорія);

- електронні копії, створені за запитами користувачів (5 категорія).

Оцифрування видань 1 і 2 категорій дозволяє припинити чи обмежити використання оригіналу користувачами.

Видання 3 категорії зношуються у процесі використання швидше ніж інші, це призводить до необхідності їх постійної реставрації. Переведення їх в електронний варіант дозволяє уникнути реставрації.

За обмеженої кількості примірників створення електронної копії дає змогу задовольнити попит читачів у повному обсязі, в тому числі за індивідуальним і міжбібліотечним абонементами.

Окрім того, необхідно передбачити запити користувачів щодо створення електронних копій як через службу електронної доставки документів, так і безпосередньо у бібліотеці, бо ця послуга теж потребує виконання цифрових копій.

При відборі документів на оцифрування враховується також коло користувачів бібліотеки, тематичний, видовий, мовний та хронологічний склад колекцій.

Так, забезпечення збереженості бібліотечних фондів при скануванні - одна з важливих умов, від дотримання якої залежить зберігання пам'яті нації, забезпечення доступності до нової інформації. Інтенсивність випромінювання і тепло, що виробляється обладнанням, завдають шкоди матеріалу і тексту документа. За результатами досліджень, проведених НДУКД (Науково-дослідний центр консервації документів Української національної бібліотеки), з'ясувалось, що тепло, яке виділяється в процесі сканування, призводить до погіршення стану паперу. При скануванні відбуваються якісні зміни в поверхневому шарі, що псує паперову основу документа. Це не означає відмовлення від сканування, але вимагає обережного підходу до переведення документів у цифровий формат, тісного співробітництва фахівців з оцифрування та бібліотекарів для захисту документів та прискорення процесу сканування.

У бібліотеці слід розробити чіткі вимоги і обмеження на сканування, використовувати високоякісне скандувальне обладнання, що відповідає категорії документа, який сканується.

Необхідно здійснювати експертну оцінку стану рідкісних і цінних видань, вживати заходів щодо їх захисту при скануванні. Слід налагодити облік видань, що пройшли сканування; мати контрольний листок збереженості для кожного

Оригiналу з видiленням тих, якi потребують спеціальної консерваційної обробки, як: зволоження, хiмiчна очистка, вибіркова реставрація розривів, ремонт надломiв тощо.

Необхідно також визначити спосіб оцифрування друкованого видання у залежності від його категорії. Переведення в електронний вид видань 1-2 категорії повинне здійснюватися на апараті високого класу у щадному режимі. У інших випадках режим і спосіб сканування здійснюються відповідно до внутрішніх нормативних документів.

У залежності від способу оцифрування використовується таке обладнання:

- планшетні сканери (чорно-білі та кольорові);

- планетарні сканери;

- цифрові фото і відеокамери.

Оцифровувати на планшетному сканері можна копії негативів, плоскі паперові документи в задовільному стані без фарбникових носіїв. Документи повинні мати стійкі засоби нанесення тексту та зображень, і розкриватися на 180. Рекомендується один документ (йдеться про 1-2 категорії) не піддавати скануванню понад 2 рази на рік. Поряд з цим на планетарному сканері вони можуть скануватися без особливих обмежень.

Втім, папір, що містить деревинну масу, навіть на такому сканері доцільно не цифрувати частіше 2 разів на рік.

Паперові документи 1-2 категорії слід сканувати лише

1 раз. Після цього документ вилучається з процесу обслуговування і видається лише у випадках нагальної необхідності з науковою метою. У інших випадках користувачі отримують лише електронну копію.

За допомогою цифрової фотокамери доцільно оцифровувати книги, фотографії, ізовидання та видання на крейдованому папері, документи, які неможливо безпечно притиснути, великоформатні документи, розмір яких більший за планшетний сканер і які небезпечно перегортати. Документи, що розкриваються менше ніж на 90°, не рекомендується оцифровувати і в такій спосіб.

Сканування і цифрове фотографування слід здійснювати у великому чистому приміщенні зі столами, які в шість разів більші за документи, які оцифровуються. Усі лампи повинні мати UV-фільтри або мінімальну кількість UV. На місці сканування мають бути обладнані системи охолодження і вентиляції.

При оцифруванні документів слід домагатися високої якості електронних копій, для запобігання необхідності виготовляти повторну копію. Результатом добре налагодженої роботи має стати:

- вилучення оригіналів документів з процесу обслуговування, що сприятиме їхньому збереженню;

- можливість швидкого доступу до документів для великого числа користувачів одночасно.

Отже, … (висновок)

Розділ 2. Мікрографування документів

2.1 Ксерокопіювання документів

Ефективним способом збереження фондiв є ксерокопiювання. Воно дає змогу одержати копiю документа в тому самому чи iнших форматах, щоб вилучити з обiгу немiцний або ушкоджений оригiнал, вiдновити вiдсутнi сторiнки.

Ксерокопіювання здійснюється при необхідності захисту цінних та часто запитуваних видань від зносу шляхом вилучення оригіналів з обігу; заміни видань, заборгованих користувачами, відсутніх на місці з невідомих причин (так звані 0) і дефектних видань при неможливості придбати додатковий примірник. В усіх цих випадках виявлення видань для ксерокопіювання здійснюється на підставі аналізу їх використання, цінності документів, заборгованості користувачів, причин відмовлень. Крім того, у практиці бібліотек широко використовується ксерокопіювання на вимогу користувачів.

У цьому зв'язку слід відзначити, що протиріччя між вимогами до забезпечення збереження документів постійного зберігання з одного боку та активним їх використанням з іншого підсилюються руйнувальним впливом сучасних методів копіювання. Найбільш негативний вплив чинять такі фактори: інтенсивне світлове випромінювання при ксерокопіюванні, скануванні, мікрофільмуванні та фізична амортизація. Особливо небезпечним через інтенсивність випромінювання є ксерокопіювання.

Велика кількість бібліотек, особливо таких, що формують фонди національного і регіонального значення, впровадили обмеження на ксерокопіювання.

З метою запобігання пошкодженню зазвичай не підлягають ксерокопіюванню такі документи:

- рукописні пам'ятки, унікальні видання, фотографії, що мають високу культурно-історичну цінність або наявні лише в одному примірнику.

Виготовлення копії документа книжкових пам'ятників може бути здійснене лише методом цифрового фотографування без додаткового освітлення (при нормі освітлення не більше 150 люкс).

Електрографічне ксерокопіювання фрагментів книжкових пам'яток, виготовлених з паперу, що не містить деревинної маси, можливе лише для виготовлення робочої копії для подальшого використання. Для оправлених документів не повинен використовуватись аппарат площинного типу (планшетний копіювальний аппарат).

Ксерокопіювання документів, виготовлених з паперу, що містить деревинну масу, здійснюється з урахуванням їх цінності, фізичного стану, кількості примірників. Можливе одноразове ксерокопіювання єдиного примірника за умов належного зберігання. Подальше ксерокопіювання виконується з цієї копії. При незадовільному фізичному стані документа ксеро-копіювання є неможливим.

Правила виготовлення копій документів депозитарного фонду різняться в залежності від характеру паперу та оправлення документа .

Документи, виготовлені з паперу, що не містить деревинної маси, а також мають зшивне оправлення, можуть копіюватися на спеціальному книжковому ксероксі з розкриттям тому не більше 120 без обмеження обсягу, але не більше 2 разів на рік.

Документи, виготовлені з паперу, що не містять деревинної маси, з безшовним оправленням, можуть копіюватися:

- на планетарному сканері без обмежень;

- на спеціальному книжковому ксероксі фрагментарно, але не більше 30% обсягу і не більше 2 разів на рік;

- планшетних ксероксах копіювання забороняється.

Документи, виготовлені з паперу, що містить деревинну масу, з будь-яким типом оправлення можуть копіюватися на спеціальному книжковому ксероксі - не більше 1 разу на рік; на планшетних сканерах та ксероксах - тільки видання, які мають зшивне оправлення ( фрагменти до 30% обсягу і не більше 1 разу на рік);

Листовий матеріал, виготовлений з паперу, що не містить деревинної маси, копіюється без обмежень.

Листовий матеріал, виготовлений з паперу, що містить деревину масу, копіюється не більше 2 разів на рік.

Ксерокопіюванню не підлягають такі видання:

- ті, фізичний стан яких не дозволяє отримати якісну копію (з темним папером, неодноразово реставровані з відсутніми сторінками);

- примірники великого формату, що перевищує розмір скла копіювальної машини.

При ксерокопіюванні документів особливої уваги слід надавати оправленим томам.

Не копіюються:

- томи з глухим корінцем;

- видання з товщиною корінця понад 3 см;

- книги з особливо цінними палітурками;

- документи на веленовому папері та пергаменті;

- документи з сургучними печатками;

- книги, палітурки яких не дозволяють розгорнути їх на 180 внаслідок особливостей оправлення або існуючих пошкоджень.

Неприпустиме ксерокопіювання документів з текстами і позначками, виконаними залізогаловим чорнилом. При ксерокопіюванні документів з текстом, виконаним аніліновим чорнилом або кольоровими друкарськими фарбами слід обов'язково враховувати стан документа, його цінність та кількість примірників.

Рішення стосовно ксерокопіювання в кожному випадку приймаються індивідуально.

При копіюванні документів необхідно:

- тримати в чистоті скло копіювального апарата;

- не натискати на кришки та корінець палітурки;

- обережно перегортати сторінки книжок.

Ксерокопіювання документів повинно здійснюватися тільки у самій бібліотеці або в спеціалізованій організації під контролем фахівця, відповідального за їх зберігання.

2.2 Мiкрофiша та мiкрокарта: види, призначення, застосування

Мікрографування - це перенесення текстів документів на мікроформи, воно має багату історію, оскільки застосовується у бібліотеках і архівах з початку 30 років ХХ ст. У бібліотеках застосовуються два види мікроформ: мікрофільми та мікрофіші. Вид мікроформи визначається форматом носія (рулонна чи форматна плівка), а також способом розміщення мікрозображення на ньому. За видами зображення розрізняють негативні і позитивні мікроформи. Як правило, фонд мікрофільмів комплектується негативною (охоронною) і позитивною (робочою) копіями документів. Для кожного з цих видів режим збереження і використання є різним і регламентується державними стандартами [2; 3; 4].

Негативна копія є страховою, для обслуговування користувачів не видається.

Архівні мікроформи призначені для зберігання і використання на правах і замість оригіналу. Вони поділяються на мікроформи довгострокового зберігання (архів негативів) та мікроформи постійного збереження - страхові копії, які виготовляються за спеціальною технологією на високоякісній плівці. У страховому фонді зберігається майстер-негатив (негатив 1-го покоління). В архіві негативів, з яких виготовляється робоча копія, зберігається негатив.

Позитивні мікроформи (робочі) призначені для поточного використання.

Довготривалість мікрографічної плівки визначається її основою. Для виготовлення мікроформ, особливо для архівних і страхових фондів, широко використовуються плівки на поліефірній основі з сріброгалоїдним, світлочутливим шаром. Для цієї плівки характерна велика фізична міцність і хімічна стабільність основи.

Основні способи одержання копій, що використовуються в репрографії[1], умовно поділяються на фотографічні, фотоелектричні та інші в залежності від типу носія зображення.

Фотоелектричним способом копії документів одержують за допомогою копіювально-розмножувальних апаратів фірми “Ксерокс”; фотографічним - мікрофільмування здійснюється з використанням ліній "Пентакта", "Докуматор-5", "Докуматор-7", та ін.

Відбір видань для мікрофільмування здійснюється при необхідності створення страхового фонду, захисту видань від передчасного зношення, доукомплектування фонду, мініатюризації фонду відповідно до профілю його комплектування, звільнення площі зберігання.

Виявлення видань для мікрофільмування здійснюється на підставі аналізу частоти використання і їх цінності, фізичного стану, часу видання, аналізу відмовлень користувачам з метою виявлення відмовлень через причину “зайнято”.

З метою захисту оригіналів і створення страхових фондів мікрофільмуванню підлягають такі документи:

- пам'ятки писемності, що мають виключну історичну і культурну цінність;

- найцінніші дореволюційні видання;

- видання 1917-1945 рр;

- окремі колекції Х1Х-ХХ ст., що складаються з прижиттєвих видань з автографами класиків науки і культури, книг з ілюстраціями видатних художників, виданих у невеликій кількості примірників;

- єдині примірники вітчизняних видань, що мають наукову, історичну, художню чи інформаційну цінність;

- видання, що користуються підвищеним попитом;

- видання, котрим загрожує руйнування через незадовільний стан паперу.

У багатьох країнах світу на мікроформи переводяться перш за все газетні фонди. Для цього є важливі підстави. Саме газети містять важливу інформацію для наступних поколінь і інтенсивно використовуються. Газетний папір має низьку якість і швидко стає непридатним для користування. Газети неможливо пересилати по МБА через великий формат. До того ж мікрофільмування надає можливість економити 90% площі. Зокрема, у Німеччині, Росії, США значна частина періодичних видань після надходження до бібліотеки перезнімається негайно.

Мікрофільмуванню з метою економії площ підлягають також примірники мало використовуваних видань. Їх виявлення здійснюється під час перевірки фонду і приведення його у відповідність до існуючого профілю комплектування. Переведення на мікроформи паперових документів є частиною реалізації програми збереження документів у національному масштабі. При цьому насамперед враховується історико - культурне значення документів. Створюються страхові фонди рідкісних та цінних видань. Така робота вже багато років здійснюється у НБУ ім. Вернадського, ХДНБ ім. В.Г.Короленка та інших книгозбірнях. У відповідності до “Програми збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005 рр.” передбачено створення міжвідомчих регіональних центрів консервації і репрографії на базі НПБУ, ЛНБ ім. В.Стефаника, ХДНБ ім. В.Г.Короленка, ОДНБ ім. О.М.Горького, а також галузевих і регіональних служб репрографії та ремонтно-палітурних робіт при ОУНБ та відомчих бібліотеках. Одним з головних завдань цих структур має стати репродукування саме рідкісних і цінних видань.

Перелік документів, які підлягають мікрофільмуванню, визначається провідними фахівцями і затверджується дирекцією бібліотеки. Документи, відібрані для мікрокопіювання, повинні мати чорно-біле виконання, рівномірну щільність, контрастність і чіткість зображення. Мікрофільмуванню не підлягають видання, що вимагають кольорового копіювання та ті, що мають слабку тональність тексту. Якщо сторінки зшиті занадто близько до тексту, видання копіюється лише за нагальної необхідності. Дефектні видання з надірваними, пропущеними або випадаючими сторінками підлягають копіюванню після проведення попереджувального ремонту і відновлення втрачених сторінок. Отримані мікрофільми та мікрофіші включаються до спеціалізованих фондів (основного та підсобного).

2.3 Мікрофіша

Мікрофіша (МФШ) - плоска мікроформа з розташуванням мікрозображень у формі сітки.

МФШ являє собою відрізок фото-, діазо- або везикулярної плівки стандартного формату 75х125 мм, 105х148 мм, 180х240 мм, на якій у заданій послідовності розташовується мікрозображення. Читати МФШ можна на читальному апараті за допомогою діапроектора.

МФШ бувають оригіналами (з використанням систем ЕОМ) і копіями документів.

У залежності від кратності зменшення зображення при зйомці і кількості кадрів ФШ розділяють на:

- МФШ (кратність зменшення від 18^х до 24^х, кількість кадрів від 60 до 90);

- супермікрофіши (кратність зменшення від 50^х до 60^х, кількість кадрів від 200 до 300);

- ультрамікрофіши (кратність зменшення від 100^х до 150^х, кількість кадрів до 3200) [1].

Інформаційне поле МФШ складається з поля заголовка і растрового поля. Зверху розміщається людиночитаємий заголовок, що відбиває зміст документа. Запис мікрозображень у растровому полі проводять послідовно в горизонтальному і вертикальному напрямках; у рядку (ряду) -- зліва на право, у графі (колонку) -- зверху вниз. Положення кожного кадру однозначно визначається номером ряду і стовпця.

МФШ в порівнянні з рулонним мікрофільмом має ряд переваг. Пошук необхідної інформації, якщо відомо номер кадру, здійснюється більш просто, чим у рулонних мікрофільмах. Менший механічний знос плівки, тому що при пошуку проглядається лише одна мікрофіша, що містить потрібну інформацію, а не весь документ; крім того, знаючи пошукові ознаки (наприклад, номер мікрофіши і кадру), можна точно підвести потрібний кадр під об'єктив читального апарата. Для збереження МФШ можна використовувати каталожне устаткування, що випускається серійно, а пересилати мікрофішу поштою так само просто, як і звичайний лист, листівку і т.д.

Мікрокарта (МК) -- носій інформації на фотоплівці, що вставляється в апертурну або клясерну карту.

Мікрокарта -- це документ, аналогічний мікрофіші, але виготовлений на непрозорій основі (на відрізку фотографічного або звичайного папера, а також на металевій основі). Читають МК на читальних апаратах за допомогою епіпроектора (тобто у відбитому світлі). МК мають механічну міцність, схожу з міцністю книг, журналів, фотокопій. Для МК характерні всі переваги мікрофіш. Крім того, у мікрокарті можна використовувати і лицьовий, і зворотний боки, розмістивши на одній стороні пошуковий образ документа, бібліографічний опис, анотацію або реферат документа, а на іншій -- мікрозображення всього документа.

МК виготовляють двома способами:

1. Використовують негатив на рулонному носії, отриманий на плівці звичайним способом. Після прояву плівку розрізають на смужки, що монтують у ряди. Для одержання позитива монтаж копіюють контактним способом на світлочутливому папері.

2. Оригінали фотографують безпосередньо на світлочутливому форматному матеріалі. Зйомку роблять за допомогою спеціальної апаратури, у якій світлочутливий матеріал автоматично переміщається.

Різновиди мікрокарт:

* мікрокард (відповідає стандартові каталожної картки 75х125 і 105х148 мм);

* мікролекс -- 165х216 мм (два склеєних фотографічних відбитки, отриманих з негативів форматної плівки);

* мікротейп -- стандартний розмір; являє собою стандартну карту, на якій наклеєні смужки мікрозображень;

* мікрострип -- МК аналогічна мікротейпу, але на зворотній стороні смужки нанесений не клейовий шар (як на мікротейпі), а особливий склад, що стає липким тільки при зволоженні.

Мікрокарти з високою кратністю зменшення (100 - 200^х) служать для тривалого архівного збереження великих документних масивів у дуже малих обсягах.

Існують умови зберігання …. (чого там? Дописуйте. Не можна в тексті робити підзаголовки)

Мiкрографiчнi документи є результатом репрографії, мiкрогпрафiї та мiкрофiльмування. Мікроформи документів потребують спеціальних умов зберігання, що повинні відповідати вимогам державних стандартів (1,5).

Режим зберігання визначається температурою та вологістю, від цього залежить довго тривалість зберігання. Так, чорно-біла мікроплівка на поліефірній основі зі сріброгалоїдним носієм зображення може мати експлуатаційний термін зберігання 500 i бiльше років, якщо зберігається у належних умовах.

Страхові копії повинні зберігатись в ізольованих приміщеннях, забезпечених охороною і системою пожежної безпеки. У приміщеннях слід дотримуватися постійної температури від (16°до 20°С) і відносної вологості 40-50%. Слід уникати різких коливань відносної вологості та температури, що призводить до гасіння зображення на плівці. Контроль та реєстрація температурно-вологісних режимів повітря в приміщеннях здійснюється за допомогою вимірювальних приладів не менше 1 разу на добу. Для плівок є важливим світловий режим зберігання. Не допускається потрапляння прямого сонячного проміння в книгосховища та в читальні зали. Прилади штучного освітлення повинні мати закриті плафони з гладкою зовнішньою поверхнею.

Слід регулярно проводити очищення приміщень від пилу, запобігати проникненню в них шкідливих газів.

Щільність намотки рулонів мікрофільмів повинна бути такою, щоб внутрішній діаметр дорівнював не менше 30 мм, емульсійний шар зовні - для страхових мікрофільмів, а всередині - для мікрофільмів поточного користування.

Мікрофільм необхідно перемотувати рівномірно без ривків, зі швидкістю не більше 10 м/хв. Кінець та вільні витки плівки при перемотуванні не можна опускати на підлогу.

Мікроформи (МФ) необхідно брати за край, не торкаючись поля зображення.

Користувачам видається тільки позитивна плівка, негативи є недоторканними.

З метою виявлення механічних, фізико-хімічних та біологічних дефектів на МФ, змін якості фотографічного зображення необхідно здійснювати перевірку всіх МФ через 1 рік після прийняття їх на зберігання, другу перевірку - через 5 років, наступні - не менше 1 разу на 10 років.

При зберіганні МФ необхідно слідкувати за станом упаковок і заміняти їх при пошкодженні. Мікрофільми зберігаються в коробках із волого-непроникного картону. Негативні та позитивні плівки зберігаються нарізно.

Мікрофіші зберігаються в конвертах. На коробках і конвертах для їх зберігання проставляються пізнавальні надписи (шифри) чорним чорнилом. Конверти з мікрофішами розставляються в шафах у вертикальному положенні.

Мікрокопії повинні оберігатися від різких механічних дій.

У бібліотеках, які працюють з мікрофільмами, час від часу виникає необхідність транспортування документів на мікро-плівці. У таких випадках слід дотримуватись певних правил. Перед транспортуванням МФ повинні пройти акліматизацію (витримуватися не менше 3-х годин в закритих коробках при t18°-20°С, вологість 50±5%, а потім - у відкритих коробках не менше 10 годин для постійного зберігання).

Щоб не допустити конденсації вологи на МФ та запобігти механічним пошкодженням, упаковка повинна забезпечувати МФ від ударів, проникнення вологи, пилу, сонячних променів.

Мікрографування в порівнянні з іншими способами пере форматування має такі переваги:

-МФ юридично захищені, оскільки дані, які вміщені на

них, неможливо змінити, а відображення є адекватним

оригіналу;

- технологічні проблеми мікроформування в основному вирішені;

- розроблені й успішно використовуються різноманітні процеси мікроформування, обробки та зберігання до кументів;

- не викликає сумнівів економічна доцільність створення, дублювання та розповсюдження документів на мікроформах, бо вони дають можливість економити місце у порівнянні з паперовими носіями на 90-95%, мають високу концентрацію інформації та потребують невеликих витрат на догляд;

- мiкроворми відрізняє тривала збереженiсть, бо термiн iснування мiкроносiя практично необмежений - понад 100 або навiть i 500 рокiв.

- мікроформи стандартизовані в міжнародному масштабі;

- відпрацьовані можливості перегляду мікроформ за допомогою різноманітних читальних апаратів;

- до мікроносія неможливо занести вірус;

- при високій якості і наявності спеціального сканера мікрофільм може бути переведений у машино читану форму.

У той же час мікроформи мають і недоліки, а саме:

- апарати для читання мікрофільмів та мікрофіш незручні, а тому ставлення користувачів до них прохолодне;

- необхідне неодноразове перемотування котушки для віднайдення потрібного кадру;

- при багаторазовому використанні плівка мікрофільму вкривається подряпинами;

- кожна наступна копія втрачає дозволяючи можливість на 10%, якість відбитків знижується;

- важко контролюється дотримання необхідних вимог процесу мікрофільмування, причому якість зображення можна визначити лише по закінченні процесу мікрофільмування, дефектні кадри повинні перезніматися і врізатись у страховий негатив.

У зв'язку з цим створення мікрокопій фонду в одній бібліотеці - справа дуже копітка й потребує великих витрат. Тому виникає необхідність координації зусиль бібліотек та інших закладів в цьому питанні, що повинно забезпечити створення в Україні регіональних центрів консервації і репрографії, як то зазначено у “Програмі збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005 рр.” [посилання].

Таким чином, ……

Висновок

В умовах сьогодення в архiвах i бібліотеках України стрімко поширюється впровадження сучасних технологій копіювання документів.

У рамках державної "Програми збереження бібліотечних та архівних

Фондiв 2000-2005 рр. «започатковано створення мiжвiдомчих центрiв консервації та репрографiї»

П'ять провідних бібліотек України отримали комплекти технічних засобів для переведення рідкісних і цінних видань на електронні носії. Обласнi eнiверсальнi науковi бiблiотеки здiйснюють переведення в електронний формат регiональних iсторико-культурних фондiв.

Отже, ці позитивні процеси зроблять доступними для всіх верств населення найкращі зразки світового і національного культурного надбання і водночас значно поліпшать стан їхнього зберігання за умови дотримання певних правил і технології виготовлення копій.

Література

1. ДСТУ 13.1.203-84. Правила хранения микроформ. - Введ. 01.07.84. - М., 1988. - 5 с. - (Репрография.Микрография).

2. ДСТУ 13.1.101-93. Микрофильм документа на правах подлинника. Порядок изготовления, учета, хранения и применения. - Введ. 01.01.98. - М., 1998. - 52 с. - (Репрография. Микрография).

3. ДСТУ 13.1.117-95. Микроформы на диазопленке. Общетехнические требования и методы контроля. -Введ. 01.01.98. - К.: Госстандарт Украины, 1997. - 11 с. - (Репрография. Микрография).

4. ДСТУ 13.1.118-95. Микроформы на фототермопластической пленке. Общетехнические требования и методы контроля. - Введ. 01.01.98. - К.: Госстандарт Украины. 1997. - 15 с. - (Репрография. Микрография).

5. ДСТУ 765-92 СИБИД. Кинодокументы, фотодокументы и документы на микроформах. Общие требования к архивному хранению. Введ. 01.01.92. - М., 1992. - 20 с.

6. Борман Г. Документы спасет микрофильм // Библиотека. - 1999. - № 7. - С.74-75.

7. Бровкін А. Довгострокова програма створення страхового фонду унікальних колекцій на базі сучасного мікрофільмуючого комплексу // Бібліотеки та асоціації в світі, що змінюється: нові форми співробітництва: Матеріали 5-ої ювілейн. міжнар. конф. "Крим-98". - М., 1998. - Т.2. - С.515-517.

8. Добрусина С. Сохранность и доступность фондов. Поиск компромисса // Библиотека. - 1998. - № 4. - С.37-39.

9. Добрусина С. Сохранность документов на пленочных носителях // Небезопасные носители информации в библиотеке: Материалы всерос. обучающего семинара.-СПб.,2000.-С.22-29.

10. Дубинина С. Гибридный подход в обеспечении сохранности и доступности документов // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: 9-ямеждунар. конф. "Крым 2002". - М., 2002. - Т. 1. - С.417.

11. Комський І. Сучасні пріоритети зберігання фондів наукових бібліотек // Бібліотека і читач на порозі ХХІ сторіччя: Зб. наук. праць. - К., 1998. - С.41-43.

12. Кондратова Н. Что такое микрография // Библиотека. - 1997. - № 1. - С.42-49..

13. Незнамова Л.П., Мірошникова В.В. Досвід роботи ХДНБ у забезпеченні зберігання і доступності рідкісних видань // Короленківські читання: Матеріали наук.-практ. конф. - Х., 1999. - С.3-9.

14. Незнамова Л.П. Досвід роботи ХДНБ ім. В.Г.Ко-роленка із забезпечення зберігання і доступності рідкісних видань // Бібліотеч. планета. - 2001. - № 2, додаток. - С.6-7.

15. Основные правила хранения и использования библиотечных фондов, разработанные ИФЛА. - М., 1999. - 72 с.

16. Перминова О. Электронные документы и сохранность фондов // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: 8-я междунар. конф. "Крым 2001". - М., 2001. - Т. 2. С.555-559.

17. Пермінова О. Збереження і консервація документів: (З досвіду роботи РДБ) // Бібліотеч. вісн. - 2001. - № 2. - С.34-37.

18. Пермінова О. Здесь сохраняется достояние нации // Библиотека. - 1998. - № 2. - С.99-101.

19. Сохранение библиотечных и архивных материалов. Руководство. - СПБ. 1998. - С.152-166.

20. Федоров В.В. Международное сотрудничество в области сохранения библиотечных фондов. Состояние и перспективы // Сохранение библиотечных фондов: партнерство и сотрудничество. Материалы науч.-практ. конф. - М., 2002. - С.6-23.

21. Чебанов В. Проблемы сохранности оригиналов и электронных ресурсов в процессе сканирования документов // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: 8-я междунар. конф. "Крым 2001". - М., 2001. - Т. 2. - С.560.

22.Технология магнитных носителей и фотографических материалов. Под редакцией Ю. А. Василевского, В. С. Чульцова. М..-1988

Размещено на Allbest.ru

...