Використання трудового потенціалу сільського населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Спеціальність: Попит і пропозиція на ринку праці. Потенціал робочих місць. Потенціал робочої сили

АТАМАНЮК ЕЛІНА АНАТОЛІЇВНА

Київ, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес реалізації сільського трудового потенціалу значною мірою залежить від ситуації в аграрному секторі економіки. Водночас цілком очевидно, що перспективи розвитку агропромислового комплексу безпосередньо пов'язані із збалансованістю розвитку та забезпеченням максимальних можливостей реалізації сільського трудового потенціалу. Усе це зумовлює необхідність окремого наукового дослідження проблем використання трудового потенціалу сільського населення, що знаходяться на перетині інтересів економіки та особистості.

В сучасних умовах господарювання сільське населення є заручником двох основних сил, які перешкоджають збалансованому розвитку аграрного виробництва та сільських територій.

Це, з одного боку, - зацікавленість держави у збереженні низьких та доступних цін на продукти харчування при відсутності адекватної державної політики підтримки сільськогосподарського виробництва, з іншого - поширення крупних агроформувань різноманітних форм власності, зацікавлених в отриманні максимального прибутку, але байдужих до розвитку сільських територій та вирішення проблем зайнятості сільського населення. Питанням відтворення трудового потенціалу присвятили свої праці Д.П. Богиня, М.І. Гольдін, О.А. Грішнова, В.Г. Костаков, Л.С. Лісогор, І.С. Маслова, В.М. Новіков, В.В. Онікієнко, І.Л. Петрова, В.П. Піскунов, М.І. Пітюлич, Г.П. Сергєєва, М.І. Скаржинський, Л.С. Чижова, Л.В. Шаульська, багато інших дослідників.

Різні аспекти використання трудового потенціалу населення у сільській місцевості вивчали О.А. Богуцький, І.К. Бондар, В.С. Дієсперов, М.І. Долішній, О.І. Здоровцова, С.М. Злупко, Г.І. Купалова, В.І. Лишиленко, Е.М. Лібанова, І.І. Лотоцький, І.І. Лукінов, В.Ф. Машенков, С.І. Пирожков, П.Т. Саблук, М.Ф. Самодурова, В.С. Стешенко, С.Г. Струмілін, Л.Г. Ткаченко, К.І. Якуба та інші науковці.

Проте зміна умов реалізації трудового потенціалу сільського населення відбувається безперервно, що пов'язано із реформуванням відносин власності на землю, науково-технічним прогресом, соціально-економічними та політичними змінами в країні.

Це вимагає постійного вивчення особливостей та врахування специфіки сільського трудового потенціалу з метою забезпечення найвищої ефективності його реалізації на сучасному етапі розвитку. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з науковими програмами, планами, темами, що виконувались в Подільському державному аграрно-технічному університеті, зокрема з темою «Розробка заходів по підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва на основі втілення досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання виробничого потенціалу і капітальних вкладень в період становлення ринкової економіки» (державний номер 0109U006719), в межах якої дисертантом розкрито особливості розвитку соціальної сфери у сільській місцевості, розроблено напрями трансформації господарств населення та удосконалення виробничих відносин в аграрному секторі.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є створення теоретико-методологічних засад вивчення трудового потенціалу сільського населення, розкриття особливостей та закономірностей його використання, розробка напрямів та механізмів підвищення ефективності реалізації трудового потенціалу сільського населення, спрямованих на розвиток сільських громад та територій.

Відповідно до зазначеної мети у дослідженні було поставлено і розв'язано такі завдання:

- визначення специфіки трудового потенціалу сільського населення, його структурних складових;

- розкриття особливостей процесу використання трудового потенціалу населення у сільській місцевості;

- обґрунтування необхідності регулювання реалізації сільського трудового потенціалу;

- оцінка ефективності використання трудового потенціалу сільських територій;

- визначення ролі сільської територіальної громади в процесі використання трудового потенціалу її населення;

- розробка рекомендацій щодо розвитку підприємництва у сільській місцевості та удосконалення механізму державного регулювання процесу використання сільського трудового потенціалу.

Об'єктом дослідження є трудовий потенціал сільського населення України.

Предметом дослідження є особливості використання трудового потенціалу сільського населення.

Методи дослідження.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали концептуальні положення сучасних теорій ринкової економіки, праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем використання трудового потенціалу та розвитку сільських територій, регулювання зайнятості та ринку праці, чинне законодавство України, зарубіжний досвід регулювання цієї сфери. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень та спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових знаннях. У роботі було використано такі методи: історичний та логічний (при дослідженні теоретичних засад використання трудового потенціалу), абстрактно-логічний (при узагальненні теоретико-методологічних підходів до визначення поняття трудового потенціалу сільського населення, його структурних елементів та формулюванні висновків), статистико-економічний та графічний (при аналізі процесів використання трудового потенціалу сільського населення), методи аналізу та синтезу (при розробці заходів підвищення рівня використання трудового потенціалу сільського населення).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у такому...

Вперше: обґрунтовано доцільність та розроблено схему застосування технології брендингу для підвищення ефективності державного регулювання процесу реалізації трудового потенціалу сільського населення та розвитку сільських територій.

Удосконалено:

- систему моніторингу особистих селянських господарств в частині визначення відповідності їх статусу кількісним характеристикам діяльності, яка, на відміну від існуючої, враховує фактичне використання землі і дає змогу активізувати процес реалізації трудового потенціалу сільського населення;

- модель забезпечення ефективності реалізації трудового потенціалу сільського населення, яка, на відміну від відомих, ґрунтується на принципах узгодженості інтересів, тісної взаємодії та взаємного доповнення всіх суб'єктів господарської діяльності у сільській місцевості - великих агроформувань, середніх і дрібних підприємств та особистих селянських господарств.

Дістали подальшого розвитку:

- трактування поняття трудового потенціалу сільського населення з урахуванням специфіки сільського способу життя та основних позицій концепції людського розвитку, що дає змогу зосередити увагу на якісних характеристиках сільського трудового потенціалу в процесі його використання;

- система регулювання реалізації трудового потенціалу сільського населення на рівні країни (макрорівень), регіону (мезорівень), а також підприємства чи особистого селянського господарства (мікрорівень), визначено суб'єкти такого регулювання на кожному рівні залежно від факторів, які впливають на реалізацію сільського трудового потенціалу;

- засади державної політики розвитку сільських громад та територій, підвищення ефективності використання трудового потенціалу працівників аграрного сектора і їх соціального захисту шляхом перегляду порядку обчислення розмірів податків для сільськогосподарських підприємств з урахуванням не лише земельної площі, а й чисельності працівників та фонду їх заробітної плати.

Практичне значення одержаних результатів полягає у подальшому розвитку теоретичних та прикладних засад використання трудового потенціалу сільського населення.

Результати дослідження створюють передумови для формування та реалізації ефективної політики у сфері реалізації трудового потенціалу сільського населення та розвитку сільських територій.

Результати дисертаційного дослідження щодо державного регулювання використання трудового потенціалу сільського населення використані при підготовці програми зайнятості населення Кам'янець-Подільського району на 2010-1011 роки (довідка №11-01/505 від 13.07.2009 р.). Результати оцінки якісного рівня трудового потенціалу сільського населення в регіональному розрізі використані при розробці проекту Програми зайнятості населення Хмельницької області на 2010-2011 роки (довідка Хмельницького обласного центру зайнятості №17-06/2154 від 01.07.2009 р.). Пропозиції щодо напрямів державної політики розвитку підприємництва та підвищення рівня соціальної захищеності селян використані Міністерством праці та соціальної політики України при розробці проекту Концепції соціальної політики (довідка №220/10/136-09 від 25.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблено автором особисто та викладено в 6 одноосібних працях.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були представлені на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Розвиток соціально-економічних відносин в умовах глобалізації та сталого економічного зростання» (м. Хмельницький, 22-24 жовтня 2008 р.), XIV Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика» (м. Луцьк, 26-27 травня 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження і розвитку трудового потенціалу регіонів» (м. Тернопіль, 1-2 жовтня 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 6 публікаціях загальним обсягом 2,35 д. а., з них 4 - у наукових фахових виданнях обсягом 2,07 д. а. та 2 публікації у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 188 сторінок.

Робота містить 36 таблиць, 28 рисунків, з яких 9 займають повну площу сторінки. Список використаних джерел налічує 125 найменувань на 10 сторінках, 6 додатків розміщені на 23 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження використання трудового потенціалу сільського населення» сформовано понятійний апарат дослідження та обґрунтовано доцільність нового підходу до визначення трудового потенціалу сільського населення, розглянуто структуру трудового потенціалу та визначено її ключові елементи, досліджено особливості використання трудового потенціалу сільського населення та запропоновано авторську інтерпретацію системи регулювання реалізації сільського трудового потенціалу.

На основі вивчення категоріального апарату існуючих досліджень щодо ролі людини в економіці доведено необхідність застосування нового підходу до визначення сутності трудового потенціалу сільського населення, а саме - його трактування з позицій концепції людського розвитку.

Теорії економічного зростання розглядають розвиток людини як складову процесу виробництва, в якому людина має можливість реалізувати власний трудовий потенціал, лише підлаштовуючись під вимоги виробництва. Концепція людського розвитку доводить першочерговість розвитку людини, в процесі і задля якого відбувається виробництво. Інша відмінність авторського трактування полягає в урахуванні тісного зв'язку кількісних та якісних характеристик сільського трудового потенціалу із природно-біологічними ресурсами сільської місцевості.

У зв'язку з цим, поняття трудового потенціалу сільського населення пропонується розглядати як наявну та потенційну здатність сільського населення до розширення можливостей власного розвитку шляхом участі у виробництві товарів і послуг на основі продуктивного використання наявних, насамперед природних, ресурсів. Узагальнення позицій щодо структури трудового потенціалу доводить доцільність групування його елементів за демографічним, освітньо-професійним, соціально-культурним та соціально-економічним функціональними блоками, що дає змогу в подальшому визначити пріоритетний в сучасних умовах напрям розвитку та використання сільського трудового потенціалу.

Сукупність всіх характеристик формує конкурентоспроможність на ринку праці, що є надзвичайно важливим фактором реалізації трудового потенціалу, особливо в умовах праценадлишкової кон'юнктури сільського ринку праці. Застосування концепції людського розвитку у сфері реалізації трудового потенціалу сільського населення дало змогу визначити ключові елементи його структури. Ще економісти О. Богданов та Й. Шумпетер у своїх дослідженнях стверджували, що вихід із кризи пов'язаний із груповою взаємодією наділених інноваційними якостями осіб-підприємців та механізмом реалізації синергетичного ефекту групової взаємодії (самореалізацією соціальної системи). На важливості існування внутрішніх стимулюючих сил особистості наголошували у своїх дослідженнях і такі вчені, як Л. Гумільов та Х. Лейбенстайн, оперуючи поняттями пасіонарності та Х-ефективності.

Основою розвитку сільських територій та ефективного використання трудового потенціалу їх мешканців в сучасних умовах має бути сприяння розвитку у кожного громадянина особистісних, індивідуальних якостей, забезпечення можливості реалізації креативних ідей та впровадження в життя оригінальних проектів, які в подальшому можуть стати основою формування системи нових соціально-економічних відносин та підняти на якісно новий рівень життя у сільській місцевості.

У зв'язку з цим виникає потреба доповнити класифікацію елементів трудового потенціалу групуванням за ознаками суб'єктності: загальними - чисельністю населення, його статевовіковим складом, іншими параметрами, якими володіє переважна більшість людей завдяки їх співіснуванню у певному середовищі (в даному випадку - у сільській місцевості), та індивідуальними - ознаками, які притаманні здебільшого конкретній особі і удосконалення котрих залежить переважно від зусиль цієї особи. Останні мають визначальну роль у формуванні, розвитку та використанні трудового потенціалу сільського населення.

Особливістю реалізації сільського трудового потенціалу є, насамперед, значна залежність від аграрного сектора економіки, що пов'язано з обмеженістю вибору сфер зайнятості у сільській місцевості.

Похідними від неї є й інші особливості використання трудового потенціалу: сезонність, різноманіття форм господарювання та власності, менш інтенсивний вплив ринкової кон'юнктури, безпосередній зв'язок людини з природою, тісна взаємодія економічних, природних і біологічних законів та факторів. Згадані особливості, а також недосконалі соціально-економічні перетворення, які не сприяли формуванню масових верств дрібних та середніх власників на селі, доводять необхідність існування постійно діючої системи регулювання реалізації трудового потенціалу сільського населення. Сфера впливу такої системи має бути всеохоплюючою на різних рівнях та диференційованою залежно від дії різних факторів та суб'єктів. Регулювання має відбуватися як на рівні держави (макрорівень), на рівні регіону (мезорівень), так і на рівні окремого підприємства, організації чи особистого селянського господарства (ОСГ) (мікрорівень).

Особливо важливим є визначення факторів, які впливають на використання сільського трудового потенціалу, та побудова відповідної вертикалі суб'єктів, які безпосередньо здійснюють цей вплив. Така система має враховувати особливості регулювання реалізації сільського трудового потенціалу як країни загалом, так і регіону чи населеного пункту, як підприємства, організації чи особистого селянського господарства, так і окремої особи, проте головним має залишатися принцип, відповідно до якого економічний розвиток сільських територій має базуватися на всебічному розвитку сільського людського потенціалу.

У другому розділі «Оцінка рівня реалізації трудового потенціалу сільського населення» здійснено дослідження передумов формування та використання трудового потенціалу сільського населення України, проведено аналіз ефективності його реалізації, а також оцінено рівень продуктивності зайнятості у сільському господарстві.

В результаті дослідження передумов формування та використання сільського трудового потенціалу було виявлено тенденції до погіршення більшості соціально та економічно значущих процесів у сільській місцевості. Насамперед, доводиться констатувати постійне скорочення чисельності сільського населення - порівняно з 1993 р., коли показник чисельності населення України характеризувався максимальним значенням, до 2009 р. скорочення досягло більше 6,1 млн. осіб.

Це пов'язано з впливом цілої низки соціально-економічних, морально-психологічних, етичних та інших чинників довготривалої дії, низьким рівнем життя, незадовільним станом соціальної сфери, зокрема системи охорони здоров'я, погіршенням екологічних умов тощо.

Наслідком є відставання показника очікуваної тривалості життя українців від показників європейських країн. Сьогодні українські чоловіки живуть в середньому на 12-13 років, а жінки на 8-9 років менше, ніж у країнах Європейського союзу. Відповідно до статистичних даних, найбільших втрат українське населення зазнає через високу передчасну смертність. Однією з причин погіршення ситуації зі смертністю та очікуваною тривалістю життя у сільській місцевості є недостатній рівень медичного обслуговування населення. Доступність ліків та медичного приладдя у сільській місцевості в 1,5 рази нижча, ніж у містах, доступність медичного обслуговування - у 3 рази, що перешкоджає збереженню якісного трудового потенціалу. Скорочення мережі амбулаторно-поліклінічних та аптечних закладів виступає причиною погіршення здоров'я селян, які, будучи позбавленими змоги вчасно отримати медичну допомогу та попередити розвиток серйозних захворювань, не можуть зберігати здатність до продуктивної праці. Різниця між сукупними ресурсами селян та міських жителів у 2004 р. складала 6,8%, між їхніми грошовими доходами - 19,4%. Протягом наступних років ці показники збільшились до 13% та 23% (відповідно, у 1999 р. загальні доходи селян перевищували аналогічний показник для міських жителів на 11,1%).

Серед основних показників, які характеризують ефективність використання трудового потенціалу, слід, в першу чергу, назвати: чисельність зайнятих, економічно активних і економічно неактивних осіб, рівні зайнятості та економічної активності населення, рівень використання робочого часу, кількість та структуру вільних робочих місць (вакантних посад). При цьому необхідно пам'ятати, що за програмою обстеження економічної активності населення до складу зайнятих включаються особи, які зайняті у ОСГ з метою реалізації виготовленої внаслідок такої діяльності продукції. А оскільки практично кожне ОСГ займається таким виробництвом, то чисельність реально зайнятого сільського населення може бути значно нижчою, ніж виявлена в результаті опитувань.

Про нераціональність використання трудового потенціалу селян свідчить зростання у складі зайнятих частки осіб пенсійного та передпенсійного віку, зменшення чисельності економічно активного населення у працездатному віці.

Рис. - Рівень участі населення України у формальному та неформальному секторах економіки (2004-2008 рр.):

Результати досліджень доводять, що частка зневірених у пошуках роботи сільських мешканців характеризується тенденцією до зменшення, проте вперше за вісім років даний показник перевищив показник для міського населення. Ще одним негативним проявом є те, що попит на робочу силу селян залишається практично на одному рівні.

Все це призводить до зростання обсягів зайнятості сільського населення у неформальному секторі економіки.

Рівень продуктивності зайнятості у сільському господарстві характеризує виробництво валової продукції в розрахунку на одного працівника (середньорічний виробіток). У 1990-1999 рр. внаслідок стрімкого зменшення обсягів виробництва зниження виробітку у рослинництві склало 47,5%, у тваринництві - 64%.

У 2000-2008 рр. зростання річної продуктивності праці становило 4,4 рази в рослинництві та майже 7 разів у тваринництві завдяки стрімкому зменшенню чисельності працівників та зростанню обсягів виробництва.

Після проведення земельної реформи чисельність працівників сільськогосподарських підприємств зменшилася майже на 2/3. Однією із причин цього є нижчий на 40% від середнього по економіці рівень номінальної заробітної плати.

Можливість сільськогосподарських підприємств забезпечити достатній рівень оплати праці перебуває у прямій залежності від рентабельності виробництва, яка суттєво знизилась порівняно з 1990 роком, та характеризується нерівномірністю. Це спричинено здебільшого нестабільною ціновою політикою, адже інша складова рентабельності - витрати - постійно зростає. Протягом 2002-2007 рр. сукупний індекс витрат на виробництво сільськогосподарської продукції зріс у 3,72 рази, в той час як ціни на сільгосппродукцію зросли у 1,95 рази.

Третій розділ «Основні напрями удосконалення реалізації трудового потенціалу сільського населення» присвячено розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності використання трудового потенціалу на рівні сільської територіальної громади та суб'єкта сільськогосподарської діяльності, обґрунтовано необхідність та запропоновано схему реалізації державного регулювання використання сільського трудового потенціалу, що ґрунтується на принципах технології брендингу.

Ефективне регулювання сільською територіальною громадою процесів реалізації трудового потенціалу населення має базуватися на унікальній можливості комплексного використання сільського трудового потенціалу як складової потенціалу території. На сьогодні головною перешкодою цьому є несформованість інституціональних засад діяльності територіальної громади як носія корпоративного інтересу в тому числі через відсутність у територіальної громади статусу юридичної особи, існування великого кола функцій, віднесених до спільних інтересів територіальних громад та обласних і районних рад та неузгодженості питань децентралізації.

Кроком до розв'язання згаданих неузгодженостей може стати запровадження обов'язковості реєстрації статуту територіальної громади із визначенням у ньому конкретного переліку питань щодо регулювання трудового потенціалу, що сприятиме додатковому утвердженню повноважень територіальної громади та підвищенню ефективності реалізації її потенціалу. Використання сільського трудового потенціалу доцільно активізувати за двома основними напрямами: відповідно до набутої професії та участю у розробці й реалізації стратегії розвитку території на основі використання кожним членом громади власного права на участь у справах місцевого самоврядування.

Ініціатори проведення земельної реформи вбачали майбутнє села у функціонуванні переважно дрібних та середніх господарств різної спеціалізації. Однак недосконалість політики кредитування, оподаткування, ціноутворення та загалом відсутність єдиної державної стратегії розвитку АПК призвели до занепаду більшості дрібних та середніх фермерських господарств і занепаду сільської інфраструктури. А приплив закордонного та промислового капіталу спричинив утворення великих агроформувань, площі яких (відповідно до розрахунків на основі даних Держкомстату), наближаються до 50% сільськогосподарських угідь України. Процеси укрупнення сільськогосподарського землеволодіння поряд із значним фінансовим розшаруванням суб'єктів сільгоспдіяльності, інтенсифікація агровиробництва становлять перешкоду створенню необхідної кількості робочих місць для забезпечення повної зайнятості селян.

Опосередковано їх вплив виявляється у зниженні мотивації до здійснення підприємницької діяльності у зв'язку з недосконалістю оподаткування, його неадаптованістю до значного розшарування господарств за фінансовими показниками та розмірами угідь.

Проведений дисертантом аналіз спрямування коштів, які сплачуються сільськогосподарськими підприємствами до бюджетів різних рівнів, показав, що переважна більшість великих агроформувань є зареєстрованими у містах, а за чинним законодавством це означає, що податок з доходів найманих працівників та щонайважливіше - орендодавців, землями яких користуються такі підприємства, надходить не до населеного пункту, в якому проживають ці особи, а до місця реєстрації такого господарства.

Ця ситуація вимагає внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з метою забезпечення надходжень від сплати податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів населених пунктів за місцем їх проживання (їх податкової адреси) адже на відміну від міських поселень, в сільській місцевості земля є основним і досить часто єдиним засобом виробництва та наповнення місцевих бюджетів.

В сучасних умовах господарювання інтереси великих землевласників, націлених лише на отримання прибутку і не зацікавлених у облаштуванні сільської інфраструктури та забезпеченні робочих місць для селян, ідуть в розріз з інтересами сільського населення.

З метою врегулювання ситуації необхідно створити сприятливі умови для функціонування дрібних та середніх підприємств шляхом встановлення прогресивних ставок фіксованого сільськогосподарського податку залежно від розміру підприємства та відповідним його збільшенням до оптимальної величини (що також позитивно вплине на наповнення сільських бюджетів), запровадити систему розрахунку податкового навантаження на сільгосппідприємства, яка, окрім розміру земельних угідь, буде враховувати також чисельність працівників та розмір їх заробітної плати шляхом співставлення розмірів фіксованого сільськогосподарського податку на 1 га та суми нарахувань на фонд заробітної плати працівників в розрахунку на 1 га з подальшим зменшенням вдвічі розміру нарахованого до сплати ФСП при перевищенні суми нарахувань на фонд оплати праці в розрахунку на 1 га над визначеною ставкою ФСП. Така схема має бути певним стимулом для підприємств до збільшення чисельності офіційних працівників, оскільки за рахунок цього буде зменшуватись податкове навантаження.

Запропоновані кроки стануть поштовхом до розвитку підприємництва у сільській місцевості та основою підвищення ефективності використання сільського трудового потенціалу.

Модель, відповідно до якої здійснюватиметься побудова нових економічних відносин на селі, має базуватися на всебічній взаємодії та взаємодоповненні трьох основних суб'єктів діяльності на селі: великих агроформувань (які можуть бути найбільшими споживачами робочої сили), дрібних та середніх сільгосппідприємств (власники яких, будучи жителями сільських територій, зацікавленими в їх розвитку, є основними носіями трудового потенціалу з найпрогресивнішими характеристиками) та особистих селянських господарств (зайнятість в яких є можливістю реалізації трудового потенціалу для тих, хто з різних причин не може бути найманим працівником чи підприємцем). Реалізацію трудового потенціалу в особистих селянських господарствах не можна назвати повноцінною, проте велика кількість зайнятих в них вимагає врахування та врегулювання на різних рівнях особливостей такої праці. Насамперед, це стосується питань виведення із тіні діяльності, яка проводиться під прикриттям особистих селянських господарств, хоч за розмірами має належати до підприємницької діяльності. На думку дисертанта, цього можна досягти, запровадивши моніторинг відповідності особистих селянських господарств своєму статусу за різними критеріями. Це сприятиме покращенню статистичного спостереження такої діяльності, наповненню сільських бюджетів та активізуватиме використання трудового потенціалу селян.

Особливості процесу використання трудового потенціалу сільського населення вимагають постійного державного регулювання, що має здійснюватися за двома основними напрямами:

1) шляхом створення нових робочих місць і активізації платоспроможного попиту;

2) шляхом активізації ресурсного потенціалу суб'єктів сільської економіки за допомогою економічних важелів (інвестиційної, податкової та кредитної політики).

Окрім податкової політики, велике значення сьогодні має інвестиційна політика, спрямована на пошук шляхів підвищення інвестиційної привабливості сільських територій з метою зростання рівня та ефективності реалізації сільського трудового потенціалу.

Оцінка фінансування програм розвитку сільських територій, свідчить про те, що ключовою перешкодою на шляху реалізації потенціалу сільських територій є загальний підхід держави до цього процесу, який базується на принципах дотаційності. Нова стратегія розвитку сільських територій має базуватися на засадах технології брендингу способу життя у сільській місцевості з високою мобільністю населення.

Саме маркетингові підходи формування та просування бренду в даній ситуації найбільш адекватні, оскільки дають змогу на основі цілеспрямовано сформованих нових позитивних нематеріальних асоціацій та емоцій досягти цілком матеріальної якості. Формування такого бренду має бути спрямованим, з одного боку, на потенційних споживачів - сільське населення, а з другого - на пошук інвесторів такого проекту, що за умов сприятливої державної політики, закцентованої на нижчій вартості землі та робочої сили у сільській місцевості, є цілком реальним. Головною метою такого проекту має стати розширення можливостей для реалізації трудового потенціалу селян на основі формування нового іміджу сільських територій, а також створення поселень нового типу з високою мобільністю населення (на основі першочергового забезпечення якісного транспортного сполучення), що в сучасних умовах є основою забезпечення використання власного трудового потенціалу.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблеми використання трудового потенціалу сільського населення України. Результати проведеного дослідження дають змогу зробити висновки теоретичного й науково-практичного спрямування, основними з яких є такі:

1. Трактування трудового потенціалу з позицій людського розвитку дає змогу визначити трудовий потенціал сільського населення як наявну та потенційну здатність сільських мешканців до розширення можливостей власного розвитку шляхом участі у виробництві матеріальних та нематеріальних благ на основі продуктивного використання наявних, насамперед природних, ресурсів. Таке трактування дає змогу, з одного боку, відобразити сучасні тенденції економічної науки, спрямовані на розвиток людини, з іншого - зосередити увагу на основній відмінності трудового потенціалу сільського населення - тісному зв'язку із природно-біологічними ресурсами; трудовий робочий брендинг

2. Структура трудового потенціалу сільського населення включає чотири взаємопов'язані блоки: демографічний, освітньо-професійний, соціально-культурний та соціально-економічний, що в своїй сукупності визначають наявний рівень розвитку трудового потенціалу та його конкурентоспроможність на ринку праці як можливість забезпечити реалізацію власного трудового потенціалу. В структурі сільського трудового потенціалу важливо вирізняти дві групи елементів: загальні та індивідуальні. Саме сприяння розвитку та використанню останніх, як джерела новітніх ідей та рішень, має стати поштовхом до розвитку всіх сфер життя у сільській місцевості;

3. Якщо за традиційних теорій економічного зростання людина має пристосовуватися під існуючі виробничі відносини, в сучасних умовах розвиток людини є першоосновою, задля і в процесі якого відбувається реалізація трудового потенціалу. Отже, економічного розвитку сільських територій можна досягти лише шляхом розширення можливостей для реалізації трудового потенціалу їх мешканців на основі ефективного використання наявних ресурсів;

4. Значна залежність від природно-біологічних факторів, сезонність сільськогосподарського виробництва та інші специфічні особливості використання трудового потенціалу у сільській місцевості спричиняють необхідність регулювання згаданого процесу на різних рівнях: макрорівні (країна), мезорівні (регіон) та мікрорівні (підприємство, організація чи особисте селянське господарство). Система регулювання реалізації сільського трудового потенціалу має враховувати його особливості на всіх зазначених рівнях з визначенням суб'єктів, які здійснюють безпосередній вплив на цей процес;

5. Проведена оцінка передумов формування та використання трудового потенціалу сільського населення засвідчує наявність негативних процесів, зокрема зниження рівня та якості медичного забезпечення та обслуговування населення, незадовільний рівень забезпечення сільських помешкань комунальними зручностями, доступу до джерел інформації та культурного розвитку, подальше відставання рівня доходів селян від міських жителів. Аналіз зайнятості, безробіття та економічної активності сільських мешканців доводить низьку ефективність використання їх трудового потенціалу, зокрема поширення зайнятості в особистих селянських господарствах та неформальному секторі економіки в умовах зменшення можливості працевлаштування через занепад колективних та більшості дрібних і середніх господарств. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, утворення надвеликих агроформувань теж спричиняє дефіцит робочих місць і не може вважатися однозначно позитивним явищем;

6. Територіальна громада має найкращу можливість ефективного використання трудового потенціалу сільських мешканців як складової потенціалу території. Тому використання в таких умовах трудового потенціалу сільського населення доцільно активізувати за двома основними напрямами: відповідно до набутої професії та у напрямку розробки і реалізації стратегії розвитку території на основі використання кожним членом громади власного права на участь у справах місцевого самоврядування. Саме громада якнайкраще розуміє всю специфіку сільського життя і може розробити концепцію розвитку, найбільш прийнятну для реалізації трудового потенціалу та розширення можливостей власного розвитку;

7. Розвиток підприємництва у сільській місцевості є основним способом забезпечення можливості кожному її жителю реалізувати власний трудовий потенціал. Для активізації підприємницької активності у сільській місцевості необхідно забезпечити надходження від сплати податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів населених пунктів за місцем їх проживання (їх податкової адреси) та запровадити прогресивну шкалу оподаткування сільськогосподарських підприємств відповідно до їх розміру та рентабельності з допомогою фіксованого сільськогосподарського податку;

8. Головним інструментом підвищення рівня реалізації трудового потенціалу сільських мешканців має стати запровадження системи оподаткування підприємств, яка буде враховувати, окрім розміру господарства та його рентабельності, чисельність працівників та розмір їх заробітної плати. Цього можна досягти шляхом запровадження схеми розрахунку податкового навантаження на сільськогосподарські підприємства на основі співставлення розмірів нарахувань на фонд оплати праці (які доцільно об'єднати у єдиний соціальний внесок) в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь та розміру фіксованого сільськогосподарського податку на 1 га з подальшим зменшенням вдвічі нарахованої до сплати суми ФСП в разі перевищення першого показника над другим. Запропонований підхід стимулюватиме підприємства до збільшення чисельності офіційно зареєстрованих працівників, завдяки зниженню податкового навантаження за фіксованим сільськогосподарським податком;

9. Найефективнішого використання трудового потенціалу сільського населення можна досягти шляхом забезпечення збалансованого розвитку всіх типів підприємств - великих (які в оптимальних умовах можуть формувати основний попит на робочу силу), середніх і дрібних (власники яких, будучи одночасно сільськими жителями, зацікавленими в розвитку сільських територій, є основними носіями трудового потенціалу з найпрогресивнішими характеристиками) та особистих селянських господарств (зайнятість в яких є додатковою можливістю реалізації власного трудового потенціалу). Запровадження моніторингу відповідності особистих селянських господарств своєму статусу дасть змогу покращити якість статистичних даних та виявити тих, хто під прикриттям особистих селянських господарств проводить повномасштабну підприємницьку діяльність;

10. Сфера реалізації трудового потенціалу сільського населення потребує активного державного регулювання, що має здійснюватися за двома основними напрямами: створення нових робочих місць та активізації платоспроможного попиту (реформування політики доходів та системи їх оподаткування) та активізація ресурсного потенціалу суб'єктів сільської економіки за допомогою економічних важелів (інвестиційної, податкової та кредитної політики). В умовах обмеженості державних фінансових ресурсів особливої актуальності набуває другий напрям регулювання, реалізація якого сприятиме створенню сприятливого середовища для реалізації трудового потенціалу та підвищення інвестиційної привабливості сільських територій;

11. Головним завданням сучасного напряму державного регулювання реалізації трудового потенціалу сільського населення має бути зміна уявлень про сільський спосіб життя, створення нового типу сільських поселень на основі існуючих шляхом підвищення можливостей мобільності їх мешканців (зокрема маятникових міграцій до найближчих міст).

Доведено доцільність та запропоновано механізм реалізації такого проекту із застосуванням технології брендингу - формування та реалізації нового іміджу сільських територій та відповідного способу життя. Такий крок має бути спрямований, з одного боку, на розширення цільової аудиторії споживачів - сучасне та потенційне сільське населення, з другого - на залучення приватних інвестицій, які будуть спрямовані на забезпечення облаштування та розвиток сільських територій, що в умовах обмеженості фінансових ресурсів є дуже важливим.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Атаманюк Е.А. Становлення підприємництва в сільській місцевості та його вплив на формування ефективної зайнятості населення / Е.А. Атаманюк // Вісник Хмельницького національного університету. - Т. 1. - Хмельницький: ХНУ, 2008. - С. 81-83.

2. Атаманюк Е.А. Розвиток якісних характеристик трудового потенціалу сільського населення, як основа ефективності його використання / Е.А. Атаманюк // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 245: В 5 т. - Т. 4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 882-887.

3. Атаманюк Е.А. Ефективність використання трудового потенціалу сільського населення / Е.А. Атаманюк // Вісник Хмельницького націо-нального університету. - Т. 1. - Хмельницький: ХНУ, 2009. - С. 232-235.

4. Атаманюк Е. Використання трудового потенціалу сільського населення в сучасних умовах господарювання / Е. Атаманюк // Наука молода. Науковий журнал. - №12. - 2009. - С. 11-13.

5. Атаманюк Е.А. Основні напрямки державного регулювання зайнятості сільського населення / Е.А. Атаманюк // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Розвиток соціально-економічних відносин в умовах глобалізації та сталого економічного зростання» (23-24 жовтня 2008 р.). - Хмельницький: ХНУ, 2008. - С. 131-132.

6. Атаманюк Е.А. Аналіз ефективності використання трудового потенціалу сільського населення з позиції оцінки продуктивності його використання / Е.А. Атаманюк // Матеріали XIV Міжнародної науково-практичної конференції «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика» (26-27 травня 2009 року). - Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. - С. 75-76.

Размещено на Allbest.ru