Господарське управління в системі регіонального агропромислового комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний технологічний університет

УДК 338.436.33

08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ГОСПОДАРСЬКЕ УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Головня Юлія Ігорівна

Чернігів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник:; доктор економічних наук, доцент Царенко Оксана Вячеславівна, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Офіційні опоненти:;

- доктор економічних наук, професор Лисецький Анатолій Степанович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідуючий відділу проблем розвитку сільського господарства;

- кандидат економічних наук, доцент Алейнікова Олена Володимирівна, Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, завідувач кафедри інвестиційного та аграрного менеджменту Інституту управління.

Захист дисертації відбудеться 23 вересня 2010 року об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.051.01 Чернігівського державного технологічного університету за адресою: 14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 95.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського державного технологічного університету за адресою: 14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 95.

Автореферат розісланий "23" серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент Ж.В. Дерій

Анотації

Головня Ю.І. Господарське управління в системі регіонального агропромислового комплексу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Чернігівський державний технологічний університет, м. Чернігів, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних, методичних питань та розробці практичних рекомендацій з менеджменту в регіональних агропромислових утвореннях, що дозволили б використати їх наявний потенціал в контексті сталого розвитку сільських територій. У роботі узагальнено, поглиблено та конкретизовано вітчизняні та зарубіжні теоретико-методичні підходи до формування сучасного механізму господарського управління у взаємодії з розвитком агропродовольчої галузі регіону. Проведено аналіз ефективності господарського управління в системі АПК та дана оцінка його впливу на використання потенціалу регіональної економіки. Запропоновано авторське трактування категорії "господарське управління АПК на регіональному рівні", а також наукові підходи та концептуальні положення побудови господарської ієрархії в АПК через інтеграцію галузевих, міжгалузевих, територіальних утворень.

Визначені напрями удосконалення механізму державного регулювання і оптимізації структури регіонального аграрного ринку України та розроблені практичні рекомендації щодо вдосконалення системи управління при створенні агропромислових формувань холдингового типу з урахуванням регіональних умов.

Ключові слова: господарське управління, агропромисловий комплекс, регіональна господарська система, регіональний агропродовольчий комплекс.

Головня Ю.И. Хозяйственное управление в системе регионального агропромышленного комплекса. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие производительных сил и региональная экономика. - Черниговский государственный технологический университет, г. Чернигов, 2010.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологичесих, методических вопросов и разработке практических рекомендаций по управлению в региональных агропромышленных образованиях, которые бы позволили использовать их имеющийся потенциал в контексте устойчивого развития сельских территорий. В работе раскрыты концептуальные основы формирования системы хозяйственного управления регионального АПК, рассмотрена сущность, взаимосвязь и отличия исходных категориальных понятий "региональная хозяйственная система", "региональный агропродовольственный комплекс", "хозяйственное управление АПК на региональном уровне", обоснованы функции, модели и особенности организации пространственных систем менеджмента.

На основе проведенного исследования определенно, что в региональном АПК сформировались разные организационно-правовые формы ведения хозяйства, которым отвечает своя система управления. Дополнена существующая классификация функций управления с их распределением на общие и отраслевые за такими признаками, как стадии управленческого процесса и характер объекта управления. Использование предложенной классификации позволит на дальнейших уровнях (предприятие, район, область) трансформировать отраслевые функции для формирования и развития многоуровневой иерархической системы менеджмента.

Обоснована необходимость хозяйственного управления в системе регионального АПК, который строится за тремя принципиальными вариантами: в форме "эластичных структур", "жесткой" системы хозяйственного управления и в форме сочетания коммерческой и некоммерческой основ.

Особое место в диссертации уделено обоснованию содержания основных элементов механизма хозяйственного управления региональным АПК как совокупности целей управления, связанных с потребностями общества, принципов, методов, рычагов влияния и инструментов регулирования. Также обоснована необходимость осуществления государственной поддержки регионального АПК, освещены основные ее направления, исходя из реальных финансовых возможностей государственного бюджета и мероприятий, которые отвечают условиям присоединения Украины в ВТО.

По результатам анализа устоявшихся методических подходов к оцениванию эффективности хозяйственного управления АПК на территориальном уровне доказана необходимость одновременного и последовательного использования критериев оценки эффективности интеграционных объединений (экономических, социальных, количественных, качественных, экстенсивных, интенсивных).

Создание на ассоциативной основе вертикальной структуры хозяйственного управления АПК дает возможность ввести новую систему менеджмента в региональных агропромышленных формированиях, что обеспечит ускорение темпов социально-экономического развития и повышения уровня использования потенциала региональных хозяйственных систем.

Доказано, что в результате интеграции и кооперации в АПК создаются большие агропромышленные формирования холдингового типа. Исходя из этого, в диссертации усовершенствованы методические принципы менеджмента хозяйственных структур холдингового типа с позиции управленческих отношений, которые базируются на экономической субординации и контроле для создания на территориальном уровне образований нового типа. Исходя из этого, предложены направления усовершенствования механизма государственного регулирования и становления оптимальной структуры регионального аграрного рынка Украины в условиях глобализации.

Golovnya Y.I. Economic management in the regional agriculture. - Manuscript.

Thesis for a degree in economics in specialty 08.00.05 - the development of productive forces and regional economy. - Chernihiv State Technological University, Chernigov, 2010.

The thesis is dedicated to theoretical and methodological issues research and elaboration of practical recommendations for management of regional agro-industrial formations that would allow them to use existing capacity in the context of sustainable development of rural areas. The work broadly and in depth specifies domestic and foreign theoretical and methodological approaches to the modern business management mechanism in conjunction with the development of agricultural and food industry in the region. The analysis of the effectiveness of economic management system in agriculture and the estimation of its impact on the use of the regional economy. The author interpreted the category "agricultural economic management at the regional lever, as well as scientific approaches and conceptual points of building economic hierarchy in agriculture through the integration branch, interbranch, regional entities.

The ways of improvement of state regulation and optimization of structure of regional agricultural market of Ukraine and practical recommendations to improve management in the creation of agricultural firms holding type, taking into account regional conditions.

Key words: economic management, agriculture, regional economic system, regional agricultural commodity complex.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасному геоекономічному просторі саме сільське господарство України в комплексі з переробною промисловістю можуть виступати локомотивом прискорення темпів розвитку національної економіки та реалізації конкурентних переваг регіональних господарських систем.

Проте, сучасні форми і методи управління АПК не сприяють раціональному використанню наявного потенціалу та ефективному розвитку продуктивних сил регіонів України. За умов, коли держава втратила важелі на розвиток галузі, а регіональне господарське управління ще не сформувалося як цілісна система, втрачаються оптимальні структурні пропорції та просторові пріоритети агропродовольчої сфери, руйнується її інфраструктурна складова, загострюється проблема продовольчої безпеки як окремих регіонів, так і країни в цілому. Нинішня фінансово-економічна криза вже раз підтвердила необхідність посилення державного менеджменту в регулюванні економічних і соціальних процесів. Держава як суб'єкт управління повинна виконувати центральну координуючу роль у функціонуванні державних, регіональних господарських організацій та системі управління ними. Особливої уваги заслуговує розгляд практики господарського управління АПК на регіональному рівні, оскільки саме тут зосереджені засоби виробництва, предмети праці, людський потенціал та потреби продовольчого ринку, які потребують формування адекватних механізмів ефективної системи господарського управління цим комплексом за умов ресурсних обмежень.

Актуальним проблемам розвитку агропродовольчої сфери регіонів, удосконалення менеджменту цими процесами в новітніх умовах присвячено праці провідних зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, серед яких І. Ансофф, О. Амоша, В. Андрійчук, П. Борщевський, М. Бутко, Б. Данилишин, О. Дацій, Л. Дейнеко, П. Гайдуцький, В. Галушко, С. Кваша, І. Кириленко, М. Корецький, М. Кропивко, А. Маршал, Л. Мармуль, А.Лисецький, І. Лукінов, Л. Мельник, О. Могильний, М. Портер, П. Саблук, О. Царенко, Л. Чернюк, О. Шпичак та інші. У цих роботах закладене вагоме методологічне та методичне підґрунтя для дослідження проблем функціонування галузі. Водночас складність процесів прискорення розвитку агропродовольчої сфери регіонів з формуванням ефективної системи господарського управління перебуває лише на початковому етапі. Так, існує нагальна потреба в опрацюванні пріоритетних напрямів відродження регіональних агропродовольчих комплексів; формуванні методологічних засад і методичних аспектів проектування траєкторії розвитку та управління інтегрованими структурами, регіональними кластерними утвореннями.

Недостатній ступінь розробки теоретико-методологічних і прикладних підходів до задіяння організаційно-управлінської складової для прискорення темпів соціально-економічного розвитку регіонів і подолання наявної просторової асиметрії підтверджують об'єктивний характер актуальності теми дисертаційної роботи, її мети, завдання та структурно-логічної побудови.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт РВПС України НАН України, зокрема виконаних у межах комплексних НДР: "Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України" (№ держреєстрації 0106U005191), "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (№ держреєстрації 0107U004762). Внесок дисертанта полягає в дослідженні теоретичних та розробці оригінальних наукових підходів щодо формування ефективної системи господарського управління в регіональному АПК.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вирішення теоретико-методологічних, методичних питань та розробка практичних рекомендацій з менеджменту в регіональних агропромислових утвореннях, що дозволили б використати їх наявний потенціал у контексті сталого розвитку сільських територій.

Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені та реалізовані такі наукові завдання:

- узагальнити результати наукових досліджень господарського управління як ключового елемента розвитку агропромислової інтеграції в регіональних господарських системах;

- поглибити і конкретизувати теоретико-методичні підходи до формування сучасного механізму господарського управління у взаємодії з розвитком агропродовольчої галузі регіону;

- дослідити світовий досвід розвитку господарської ієрархії та можливості його використання в аграрній сфері економіки регіону;

- провести аналіз ефективності господарського управління в системі АПК та оцінити його вплив на використання потенціалу регіональної економіки;

- опрацювати концептуальні підходи до моделювання інтеграційної взаємодії в регіональному агропромисловому комплексі;

- визначити напрями удосконалення механізму державного регулювання і оптимізації структури регіонального аграрного ринку України;

- уточнити понятійний апарат економічної науки, зокрема тлумачення понять "регіональна господарська система", "регіональний агропродовольчий комплекс", "господарське управління АПК на регіональному рівні";

- обґрунтувати методичні положення щодо організаційного виокремлення функцій, структури і регламентації управлінських відносин у системі менеджменту регіонального агропродовольчого комплексу;

- розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення системи управління при створенні агропромислових формувань холдингового типу з урахуванням регіональних умов.

Об'єктом дослідження є процеси господарського управління в системі регіонального АПК та їх вплив на рівень використання потенціалу регіональних господарських систем.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти формування ефективної системи господарського управління АПК як фактора розвитку продуктивних сил регіонів України.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах економічної, управлінської і споріднених з ними наук. У роботі використано: абстрактно-логічний метод - для узагальнення теоретичних засад господарського управління регіональним АПК та побудови багаторівневої господарської ієрархії в цьому сегменті регіональної економіки; методи аналізу і синтезу - для розробки системи господарського управління аграрним комплексом регіону; логічний та порівняльний аналіз - для зіставлення та оцінки ефективності діючих механізмів регіональної економічної політики та взаємозв'язку ринкового і державного механізмів забезпечення продовольчої безпеки держави і регіонів; системний підхід - для розгляду аграрної сфери як цілісної системи взаємодіючих елементів регіональної економічної системи; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану агропромислового комплексу країни та її регіонів; експериментальний - для обґрунтування концептуальних положень реалізації стратегії формування нової системи господарського управління, здатної задіяти наявний потенціал у регіональному АПК; економіко-математичні методи - для обґрунтування необхідності розробки та впровадження моделі інтеграційної взаємодії АПК регіональних економічних систем; синергетичний - для визначення ефективності діяльності у процесі функціонування інтегрованих структур у системі менеджменту регіональних агропродовольчих комплексів.

Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України щодо функціонування регіональних агропромислових комплексів та удосконалення управління ними; матеріали Міністерства економіки України, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики, інших міністерств і відомств, наукові доробки вітчизняних та зарубіжних авторів, офіційні сайти Інтернету, а також матеріали Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Економічні розрахунки виконані із застосуванням сучасних методик та комп'ютерних технологій обробки статистичних матеріалів.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, отриману автором, полягають у наступному:

уперше:

- розроблені наукові підходи та концептуальні положення побудови господарської ієрархії в АПК через інтеграцію галузевих, міжгалузевих, територіальних утворень, запровадження нової системи менеджменту в регіональних агропромислових формуваннях, що дозволяє прискорити темпи соціально-економічного розвитку та підвищити рівень використання потенціалу регіональних господарських систем;

удосконалено:

- класифікацію функцій господарського управління регіонального АПК, що, на відміну від існуючих, передбачає трансформацію на територіальних рівнях господарської ієрархії галузевих функцій за такими ознаками, як стадії менеджменту та характер об'єкта управління;

- методичні підходи до вибору засобів реалізації механізму регіональної політики економічного зростання через прискорення розвитку АПК, які порівняно з існуючими враховують склад та специфічні функції механізмів функціональної оптимізації та передбачають адаптацію моделі функціонування аграрно-промислових фінансових груп до загроз і ризиків;

набули подальшого розвитку:

- теоретико-методологічні засади менеджменту господарських структур холдингового типу з позицій управлінських відносин, що базуються на економічній субординації і контролі через створення на територіальному рівні агропромислових утворень нового типу;

- методичні підходи до реалізації функції організації в менеджменті АПК на регіональному рівні, що, на відміну від існуючих, враховують моделі організації системи господарського управління у формі "еластичних структур"; "жорсткий варіант" на бізнесовій основі та змішаного типу, які розкривають принципові напрями господарського управління агропромисловим комплексом;

- зміст дефініції "регіональна господарська система", "регіональний агропродовольчий комплекс", "господарське управління АПК на регіональному рівні", відмінність тлумачення яких полягає у врахуванні цілісної підсистеми форм і методів самостійної діяльності господарюючих суб'єктів, спрямованих на задоволення їх виробничо-економічних, фінансових і соціальних інтересів у контексті сталого розвитку регіону;

- науково-практичні аспекти необхідності розвитку продуктивних сил регіону через формування механізму господарського управління АПК на регіональному рівні, який базуються на системному підході визначення цілей управління, його принципів, методів, інструментів регулювання, що дає змогу приймати ефективні управлінські рішення для реалізації стратегії розвитку господарського самоврядування АПК у складі регіональних господарських систем.

Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розробка концептуальних засад і механізмів формування господарського управління в системі регіонального АПК України. Результати досліджень використані: Київською обласною радою V скликання при формуванні стратегії розвитку господарської ієрархії регіонального агропромислового комплексу України (довідка № 001 від 12.01.2010 р.); Всеукраїнським громадським об'єднанням "Українська аграрна конфедерація" при формуванні підходів щодо організації господарського управління регіональним АПК (довідка № 258/5 від 10.06.2010 р.); Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України у частині розробки прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку АПК (довідка № 01-11/453 від 03.08.2010 р.), впроваджені у навчальному процесі КНТЕУ при розробці програм дисциплін "Державне регулювання економіки", "Національна економіка", "Регіональна економіка" (довідка №1574/30 від 30.06.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто і знайшли відображення в одноосібних працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації були апробовані у виступах на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: "Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів" (м. Київ, 2008 р.); "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (м. Київ, 2008 р.); "Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення" (м. Київ, 2009 р.); "Перспективні напрями розвитку галузей АПК і підвищення ефективності наукового забезпечення агропромислового виробництва" (м. Тернопіль, 2009 р.); "Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України" (м. Дніпропетровськ, 2009р.); "Формування конкурентоспроможного середовища для досягнення світових параметрів факторіальних і результативних показників виробництва" (м. Тернопіль, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 наукових праць загальним обсягом 5,6 ум.др.арк., з них 7 у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 245 сторінок, з яких: 10 рисунків займають 10 сторінок, 11 таблиць - 9 сторінок, список використаних джерел (301 найменування) - 29 сторінок, 14 додатків - 19 сторінок.

Основний зміст роботи

У першому розділі - "Науково-теоретичні основи формування системи менеджменту в регіональному АПК" - розкрито концептуальні основи формування системи господарського управління регіонального АПК, розглянуто сутність, взаємозв'язок та відмінності вихідних категоріальних понять "регіональна господарська система", "регіональний агропродовольчий комплекс", "господарське управління АПК на регіональному рівні", обґрунтовано функції, моделі та особливості організації просторових систем менеджменту.

В умовах здійснення радикальних економічних реформ в Україні зростає значення розвитку продуктивних сил через інтенсифікацію агропромислового комплексу як важливої складової регіональних господарських систем. Про це свідчить той факт, що із 25 регіонів України у 17 із них агропромисловий комплекс є домінуючим у структурі валової доданої вартості регіональних господарських систем (рис.1).

Рис.1. Територіальний розподіл питомої ваги сільськогосподарських підприємств у структурі валової доданої вартості за регіональними господарськими системами

При цьому до регіонів з найбільшою питомою вагою підприємств АПК у структурі валової доданої вартості (від 60 до 65%) відносяться Вінницька, Київська, Дніпропетровська та Черкаська області, а з найменшою (від 19 до 25%) - Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська та Чернівецька області.

Для забезпечення ефективного функціонування всіх галузей АПК особливе місце займає господарське управління, оскільки воно дозволяє передбачати, враховувати та впливати на зміни зовнішнього середовища, адаптувати на засадах синергії внутрішні чинники виробництва для подальшого зростання і розвитку організації. Підходи до розгляду систем господарського управління відрізняються надто великим розмаїттям, при цьому найбільш важливим є ефективність управління в системі регіонального АПК, яка визначається рівнем використання наявного потенціалу агропродовольчого сектора регіональної економіки у ринковому середовищі. Автором пропонується комплексна оцінка ефективності управління регіональним АПК, яка визначається в результаті інтегрального поєднання показників, сформованих на основі різних класифікаційних підходів до критеріїв: виробництво основних видів сільськогосподарської сировини, стан переробної промисловості, інфраструктурного та інноваційно-інвестиційного розвитку, споживання населенням основних видів продуктів харчування, екологізація виробництва - за формулою:

І_еф.упр. = ,

де І_еф.упр. - інтеграційний параметр ефективності управління; Ів -інтегральний індекс розвитку виробництва продукції сільського господарства; Іn - інтегральний індекс розвитку переробної промисловості; Іi - інтегральний індекс інфраструктурного обслуговування галузей АПК; Іp - інтегральний індекс інноваційно-інвестиційного розвитку АПК; Іc - інтегральний індекс споживання основних продуктів харчування населенням району; Іe - інтегральний індекс екологізації виробництва.

Розвиток підприємницького середовища в аграрній сфері супроводжується пошуками ефективних форм економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Зараз у регіональній економічній системі України почалися процеси формування крупних інтегрованих структур, які інкорпорують увесь цикл, починаючи від виробництва сільськогосподарської сировини до збуту кінцевого продукту і позиціонування на регіональному ринку продуктів харчування. Створення таких потужних агропромислових інтегрованих структур дозволяє оперативно реагувати на зміни ситуації на ринку, сприяє зниженню виробничих витрат, акумулює додатковий капітал для розвитку виробництва. При цьому формується система, заснована не на адміністративних принципах, а на економічній зацікавленості всіх учасників у кінцевих результатах господарювання.

Поєднання базових положень системного та синергетичного підходів дозволяє інтенсифікувати процеси формування ефективної структури господарського управління у вигляді міжгалузевого та міжтериторіального об'єднання стратегічних потенціалів АПК для нарощування макроекономічних вимірів розвитку регіонів. Доведено, що у агропромисловому виробництві спостерігається різноманіття інтегрованих структур, які відмінні між собою за певними властивостями. Саме це дозволяє автору запропонувати оригінальний підхід до узагальнення ознак класифікації агропромислових формувань у єдину систему: за формою власності, управління, організаційно-правовою формою, сферою та масштабами діяльності.

Маловивченим напрямом інтеграції є об'єднання сільськогосподарських, переробних і обслуговуючих підприємств у нове багатопрофільне аграрне підприємство. Прикладом такої інтеграції є створені в системі Черкаського агрокомбінату 20 агрофірм, по всіх категоріях господарств якого випуск продукції сільського господарства в 2009 році порівняно з 2008 роком зріс на 137,8 % . Автор відзначає, що саме у цих умовах реалізується ідея, згідно якої господарський механізм об'єднує єдину систему - капітал, працю і управління - в комплекс всіх елементів виробничого циклу.

Результати дослідження дозволили виділити за ознакою ступінчастості - першого, другого і подальших рівнів - інтегровані управлінські структури, що зустрічаються у практиці агропромислових формувань. Так, Черкаський агрокомбінат є другим рівнем господарського управління АПК, що відображає суть вертикальної інтеграції.

Для розкриття якісних характеристик інтегрованих форм господарського управління на регіональному рівні пропонується типізація управлінських організацій залежно від майнової структури учасників, що створили орган господарського управління: державна, приватна та приватна з часткою державної власності (спільна). Такий підхід дозволяє виділити місце і роль комерційних структур у формуванні господарського управління АПК на регіональному рівні.

Узагальнюючи наявні теоретичні здобутки, автором запропоновано дефініційне визначення "господарське управління АПК на регіональному рівні" тлумачити як цілісну підсистему форм і методів самостійної діяльності господарюючих суб'єктів, що направлені на задоволення їх виробничо-економічних, фінансових і соціальних інтересів у рамках необхідності сталого розвитку регіону. Таке формулювання враховує цілеспрямовану діяльність у рамках певного організаційно-правового статусу, що спрямована на досягнення поставлених цілей та захисту майнових інтересів учасників агропромислового виробництва.

Для успішного розвитку господарського механізму необхідний ряд факторів: ріст науково-технічного і технологічного рівнів діяльності господарюючих суб'єктів, диверсифікація форм господарювання, соціальна гармонія в суспільних відносинах, зовнішньоекономічні та екологічні чинники.

Визначено, що у регіональному АПК сформувалися різні організаційно-правові форми господарювання, яким відповідає своя система управління. Серед них слід виділити товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерний, асоціативний та комбінований тип господарського управління. Спільна праця в процесі виробництва припускає здійснення функцій господарського управління, в основі виникнення та розвитку яких закладений суспільний розподіл праці. Результати дослідження дозволяють класифікувати функції управління за стадіями управлінського процесу і характером об'єкта управління з поділом на загальні (універсальні) та галузеві (конкретні, специфічні). Останні пов'язані між собою і розкривають зміст будь-якого процесу управління. Обґрунтовано, що галузеві функції управління на подальших рівнях (підприємство, район, область) трансформуються та є основою формування і розвитку багаторівневої ієрархічної системи управління.

Визначено основні елементи механізму господарського управління регіональним АПК, що включають цілі управління, зв'язок їх з суспільними потребами, принципи, методи, важелі впливу. Досліджена структура регіонального агропромислового комплексу, в якій виділено основні та забезпечувальні підсистеми, що дає можливість визначити найбільш впливові зовнішні й внутрішні чинники розвитку регіонального ринку агропродовольчої продукції та створювати моделі для прогнозування динаміки економічних показників. Дисертантом запропоновано власні механізми функціональної оптимізації при створенні інтеграційних структур у регіональному АПК шляхом визначення п'яти потенціалів, які забезпечують реалізацію цільової стратегії розвитку господарської ієрархії АПК країни.

Обґрунтовано необхідність господарського управління в системі регіонального АПК, що будується за трьома принциповими варіантами: у формі "еластичних структур" на некомерційній основі, до яких відносяться асоціації, кооперативи; "жорсткої" системи господарського управління на комерційній основі із застосуванням холдингових структур, фінансово-промислових груп тощо; організація господарського управління, що поєднує комерційну й некомерційну основи.

У другому розділі - "Аналіз та оцінка ефективності господарського управління в системі регіонального АПК" - розкрито світовий досвід розвитку господарської ієрархії та можливості його використання в аграрній сфері національної економіки, проаналізовано економічні проблеми розвитку агропродовольчої сфери в умовах СОТ, здійснено оцінку ефективності господарського управління та розроблено концептуальні підходи до моделювання інтеграційної взаємодії у агропромисловому комплексі регіонів.

З урахуванням світового досвіду розвитку господарської ієрархії виявлено необхідність дотримання наступних вимог при визначені напрямів створення і функціонування господарських структур: поєднання галузевих і територіальних принципів побудови господарської системи; застосування багаторівневої інтеграції; поєднання факторів концентрації, спеціалізації, кооперації виробництва з метою максимізації прибутку всіма учасниками; об'єднання на загальнодержавному рівні галузевих спілок у міжгалузеву організацію роботодавців для захисту загальних інтересів; входження до складу галузевих об'єднань науково-дослідницьких установ.

Доведено, що провідною умовою активізації підприємств АПК за умов посилення конкуренції в рамках СОТ є об'єднання їх зусиль на основі кооперації та інтеграції як ключового чинника ефективності агропромислового виробництва України. Автор вважає, що для гармонізації процесу ціноутворення необхідно сформувати інтегровані структури у вигляді різного типу об'єднань, завданням яких є узгодження інтересів між усіма його учасниками. Враховуючи домінуючі на ринку тенденції, потрібно, щоб держава ініціювала масштабний процес інкорпорування у регіональному АПК. Завдяки цьому корпоративна інтеграція зумовить інтенсифікацію процесів відродження конкурентних позицій сільськогосподарських підприємств на певних сегментах ринку та нарощення конкурентних переваг у межах регіональних економічних систем, відновлення збалансованості агропромислового комплексу і повну зайнятість економічно активного сільського населення. Органічне функціонування інтегрованих господарських структур управління в системі регіонального АПК забезпечить розвиток кластерних утворень, мінімізацію ринкових ризиків, активізує діяльність науково-дослідницьких установ та інноваційні процеси.

Сьогодні АПК не функціонує як єдиний господарський комплекс, керований за уніфікованою схемою. Існуючі органи господарського управління певною мірою відображають інтереси товаровиробників, але не несуть відповідальності за кінцеві результати господарювання і тому не сприяють комплексному розвитку регіональних продовольчих комплексів, захисту інтересів товаровиробників на продовольчих ринках.

Про те, що саме регіональні економічні системи (РЕС) мають значні можливості для перетворення аграрного сектора економіки у високоефективний, експортоспроможний сегмент, свідчить досвід Черкаської області. Заходи щодо удосконалення системи управління агропродовольчим комплексом дозволи регіону в однакових макроекономічних і природно-кліматичних умовах з іншими забезпечити у ряді провідних галузей АПК їх певну стабілізацію, що призвело до підвищення рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва (табл. 1).

Таблиця 1. Сільське господарство регіональних господарських систем Джерело: Розраховано за даними Державного комітету статистики України.

Виходячи з унікальності географічного положення, обсягів виробництва валової продукції сільського господарства, розміщення та спеціалізації переробних підприємств на території області, можна виділити такі елементи функціонально-територіальної структури, або агропродовольчі райони: Північно-Східний (Лівобережний), до складу якого входять Драбівський, Золотоніський та Чорнобаївський райони; Центрально-Подніпровський - Городищенський, Кам'янський, Канівський, Корсунь-Шевченківський, Смілянський і Чигиринський; Західний - Жашківський, Звенигородський, Катеринопільській, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Шполянський райони; Приміський агропродовольчий район, що охоплює територію Черкаського району і м. Черкаси. В залежності від особливостей розвитку агропродовольчих районів автор довів, що навіть в умовах економічної кризи можна забезпечити інтенсифікацію відродження конкурентних позицій у межах окремої регіональної економічної системи, відновлення збалансованості агропромислового комплексу і ефективного його функціонування.

Діагностика фінансово-економічного потенціалу Черкаського області показала, що у регіоні 3,7 % від загальної кількості аграрних підприємств є складними інтегрованими структурами у формі міжрегіональних агропромислових холдингів, що обробляють 14,5 % сільськогосподарських земель, забезпечуючи виробництво більше ніж п'ятої частини зерна, 18% цукрових буряків, близько 12% соняшнику, 8% м'яса свинини. Проте відсутність ефективного державного регулювання розвитку АПК позбавляє сільськогосподарських підприємств додаткової підтримки в питаннях нарощування конкурентних переваг на внутрішньому і зовнішньому ринках, що особливо важливо за умов реального входження України до СОТ. Тому автор пропонує розробити загальну концепцію господарського самоврядування АПК України, що має ґрунтуватися на принципах: поєднання централізації та децентралізації; збалансованості інтересів; ефективності; селективності; альтернативності; системності; комплексності та екологічної рівноваги. Зміст концептуальних положень складає побудова господарської ієрархії, що інтегрує галузеві, міжгалузеві та територіальні утворення на районному, обласному та державному рівнях. Створення на асоціативній основі нової структури господарського управління АПК дозволить відстоювати інтереси не окремих сільськогосподарських товаровиробників, а агропродовольчого комплексу в цілому, інфраструктурному розвитку та ефективно взаємодіяти з галузевими організаціями щодо реалізації продукції.

Разом з тим, між галузевими асоціаціями і спілками існують загальні інтереси, тому виникає проблема координації їх міжгалузевих відносин. За певних умов автор вважає доцільним створення Агропромислової спілки України (АПСУ) з формуванням її цілей, задач, статусу, організаційної структури тощо. Важливо зорієнтувати цю структуру на вивчення кон'юнктури ринку, логістику, маркетинг, інновації та інвестиційну діяльність, мобілізацію фінансових ресурсів з включенням до її складу вертикальної системи сільських кредитних кооперативів. На думку автора, АПСУ слід надати статус найвищого органу господарського самоврядування АПК України шляхом формалізації цього процесу через прийняття Закону України "Про асоціації і спілки товаровиробників агропромислового комплексу України". Вважаємо, що важливим напрямом для встановлення відповідності діяльності господарюючих об'єднань інтересам галузі та держави є організація державної акредитації діяльності асоціацій (спілок).

Визначено, що у результаті інтеграції й кооперації в АПК створюються господарюючі структури - великі агропромислові формування холдингового типу, первинним завданням яких є їх ефективна система господарювання через ефективне управлення.

З позиції участі капіталу управляючої компанії в інших товариствах дисертантом обґрунтовано п'ять варіантів економічної залежності (економічній субординації) в їх взаємостосунках: повна залежність (найвищий рівень контролю дочірніх структур - 100 %), пригнута залежність (високий рівень - 75 %), переважаюча (середній рівень - 51 %), часткова (малий рівень - 25 %) і незначна залежність (незначний рівень контролю дочірніх структур - 20 %).

Механізм управління холдингом полягає у тому, що управляюча компанія впливає на дочірні товариства через їх органи управління, беручи участь в їх роботі, призначаючи керівників виконавчих структур, контролюючи фінансові потоки та інвестиційну діяльність тощо.

Для виокремлення методологічних підходів до розв'язання проблем формування і розвитку холдингових відносин автор сформулював основні моделі систем управління великими корпоративними об'єднаннями холдингового типу в АПК: управління за функціями; управління за галузями; програмно-цільове управління; матрична система управління.

У третьому розділі - "Напрями формування ефективної системи менеджменту в регіональному АПК" - розроблено заходи щодо удосконалення системи управління при створенні агропромислових формувань холдингового типу, запропоновано напрями удосконалення механізму державного регулювання й становлення оптимальної структури регіонального аграрного ринку України.

За результатами діагностики автором запропоновано напрями удосконалення механізму державного регулювання аграрного ринку України в умовах глобалізації шляхом запровадження моделі та функціонування аграрно-промислових фінансових груп (АПФГ) (рис.2). Це дозволить за рахунок синергійного управлінського ефекту у виробництві та фінансовому секторі знівелювати негативні наслідки цінових диспропорцій, забезпечити стійкість регіональних АПК до загроз і ризиків.

Саме в умовах невизначеності та ризику в сільському господарстві провідною формою розвитку інтеграційних процесів мають стати "жорсткі" структури холдингового типу, які дозволяють реально управляти процесами стабілізації та розвитку збиткових сільгосппідприємств. У цьому відношенні представляє практичний інтерес досвід створення і функціонування ВАТ "Черкаський агрокомбінат", в якому більше 50% статутного капіталу належить державі. На основі проведеної оцінки становлення і розвитку ВАТ "Черкаський агрокомбінат" надана узагальнена організаційно-виробнича структура регіонального агрохолдингу.

Виходячи з цього, розроблені заходи щодо удосконалення системи правління при створенні агропромислових формувань холдингового типу. Зважаючи на це, для підвищення ефективності управління вважаємо, що необхідно дотримуватися наступних принципів: відповідність функцій управління господарських організацій їх правовому статусу; відповідальність посадовців за збитки, заподіяні діями учасників; дотримання майнових інтересів учасників; делегування учасникам повноважень з урахуванням їх інтересів на основі чіткого розмежування прав, обов'язків та відповідальності; поєднання колегіальності та єдиноначальності при ухваленні управлінських рішень. При цьому функції управляючої компанії агрохолдингу з його дочірніми підприємствами доцільно об'єднати за трьома основними напрямами: маркетингова, виробнича та економічна діяльність.

Рис. 2. Модель створення та функціонування аграрно-промислових фінансових груп у системі регіонального АПК (авторська розробка)

Досвід становлення ВАТ Черкаський агрокомбінат виявив гостру потребу в жорсткій регламентації управлінських відносин. Тому дисертантом удосконалено методичні підходи до організаційної структури районних агроутворень через визначення задач, функцій, взаємовідносин, прав, відповідальності та оцінку результатів діяльності кожного структурного підрозділу, що дозволяє підвищити ефективність управління в нових умовах господарювання.

Результати аналізу законодавчої бази господарського управління АПК свідчать про неоднозначне тлумачення її норм в частині компетенції і порядку роботи органів управління акціонерних товариств, де всі акції належать одній особі. Це дозволило автору розробити пропозиції щодо розробки та прийняття законопроекту "Про холдингові компанії у агропромисловому комплексі України".

Для забезпечення потреб продовольчого ринку України та її регіонів у продуктах харчування, виходячи із пропозицій з удосконалення господарського управління регіональними

агропродовольчими комплексами з урахуванням повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, автором розроблено прогноз нарощування обсягів виробництва продовольчої продукції в Черкаській області до 2015 року (табл.2).

Таблиця 2. Прогноз нарощування обсягів виробництва та споживання продовольчої продукції в Черкаській області Джерело: Розраховано за даними Державного комітету статистики України та Головного управління статистики у Черкаській області.

Таким чином, в умовах здійснення радикальних економічних реформ в Україні зростає значення раціонального розміщення продуктивних сил та інтенсивного розвитку агропромислового комплексу як важливої складової регіональної економічної системи.

Висновки

агропромисловий менеджмент управління господарський

У дисертації наведено теоретичні положення та напрями вирішення важливої науково-прикладної проблеми щодо комплексного господарського управління в системі регіонального АПК. За результатами ретроспективного аналізу розвитку і регулювання діяльності АПК Черкаської області подано нові науково-обґрунтовані розробки і стратегії розвитку господарської ієрархії АПК, механізми їх реалізації, що має важливе значення для формування ефективної побудови регіональної системи менеджменту. Основні результати дисертаційної роботи дали змогу сформулювати низку теоретичних і науково-практичних висновків.

1. На основі проведеного дослідження визначено, що в регіональній економічній системі України почалися процеси формування крупних інтегрованих структур, які інкорпорують увесь цикл, починаючи від виробництва сільськогосподарської сировини до збуту кінцевого продукту харчування. Поєднання базових положень системного та синергетичного підходів дозволяє інтенсифікувати процеси формування ефективної системи менеджменту у вигляді міжгалузевого та міжтериторіального об'єднання стратегічних потенціалів АПК для відновлення макроекономічних вимірів регіональних економічних систем. Узагальнюючи наявні теоретичні здобутки запропоновано дефініцію "господарське управління АПК на регіональному рівні" тлумачити як цілісну підсистему форм і методів самостійної діяльності господарюючих суб'єктів, що направлені на задоволення їх виробничо-економічних, фінансових і соціальних інтересів. Таке формулювання враховує цілеспрямовану діяльність відокремленого апарату в рамках певного організаційно-правового статусу, що направлена на досягнення поставлених цілей та захист майнових інтересів всіх учасників агропромислового виробництва в рамках концепції сталого розвитку регіону.

2. Визначено, що у регіональному АПК сформувалися різні організаційно-правові форми господарювання, яким відповідає своя система управління, що дозволяє виділити акціонерний, асоціативний та комбінований її типи. Завдяки цьому відбувається формування системи органів управління, що відображає тісний зв'язок з агропромисловими структурами, які охоплюють виробництво, переробку і реалізацію. Доповнено існуючу класифікацію функцій управління з їх розподілом на загальні та галузеві за такими ознаками, як стадії управлінського процесу і характер об'єкта управління. Використання запропонованої класифікації дозволить на подальших рівнях (підприємство, район, область) трансформувати галузеві функції для формування і розвитку багаторівневої ієрархічної системи менеджменту. Обґрунтовано необхідність господарського управління в системі регіонального АПК, що будується за трьома принциповими варіантами: у формі "еластичних структур" на некомерційній основі, до яких відносяться асоціації (спілки) юридичних осіб; "жорсткої" системи господарського управління на бізнесовій основі із застосуванням холдингових структур, фінансово-промислових груп, державних унітарних підприємств тощо; у формі конвергенції комерційної та некомерційної основ.

3. Обґрунтовано зміст основних елементів механізму господарського управління регіональним АПК як сукупність цілей управління у зв'язку із потребами суспільства, принципів, методів, важелів впливу та інструментів регулювання. Це здійснено за допомогою виділення основних та забезпечувальних підсистем, що визначають найбільш впливові зовнішні й внутрішні фактори розвитку регіонального ринку сільськогосподарської продукції для оцінювання ефективності прийнятих управлінських рішень у системі регіонального АПК. Базуючись на цих позиціях, доведено, що відправною точкою формування моделі інтеграції є еволюційний підхід до зміни принципів, за якими будується "кістяк" об'єднання холдингового типу з розробкою певних критеріїв, параметрів їх створення та функціонування у складі регіональних господарських систем. Обґрунтована необхідність здійснення державної підтримки регіонального АПК та окреслені основні її напрями, виходячи з реальних фінансових можливостей держави та заходів, які відповідають умовам приєднання України до СОТ. Встановлено, що пряма державна підтримка аграрної галузі має спрямовуватися, в першу чергу, на стимулювання підвищення ефективності виробництва за умови виконання товаровиробниками певних умов і зобов'язань перед державою.

4. На підставі аналізу зарубіжного досвіду доведена необхідність поєднання галузевих і територіальних принципів побудови господарської ієрархії, формування знизу доверху ефективної управлінської структури (спілки, асоціації, бюро тощо), що представляють інтереси селянства на всіх стадіях відтворювального ланцюга (виробництво, переробка, зберігання, збут). Органічне функціонування вертикальних господарських структур управління в системі регіонального АПК забезпечить мінімізацію ризиків шляхом отримання гарантованого доступу на цільові ринки, оптимізує витрати на науково-дослідницькі роботи, інноваційні процеси, корпоративне управління. Саме за таких умов досягається синергетичний ефект, за рахунок чого показники економічної, соціальної і технологічної ефективності новоствореної інтегрованої господарської структури вищі за суму відповідних показників цих підприємств до інтеграції.

5. При створенні інтегрованих об'єднань на стадії організаційно-економічного проектування надано перевагу процесу оцінювання властивостей сформованої організаційної структури та визначенню ефекту від спільного функціонування її підрозділів. За результатами аналізу усталених методичних підходів до оцінювання ефективності господарського управління АПК на територіальному рівні доведено необхідність одночасного та послідовного використання критеріїв оцінки ефективності інтеграційних об'єднань в умовах лібералізованого ринкового простору.

6. Виявлено, що сьогодні АПК повинен функціонувати як єдиний господарський комплекс, керований опосередкованими методами за уніфікованою схемою. Проте чинна нормативно-правова база не дозволяє повною мірою організувати ефективну господарську ієрархію. Виходячи з цього, розроблені концептуальні положення побудови організаційної структури управління, яка поєднує галузеві, міжгалузеві та територіальні утворення на районному, обласному та державному рівнях з виокремлення у якості вищого органу господарського управління Агропромислової спілки України. Створення на асоціативній основі такої структури господарського управління АПК дає змогу запровадити нову систему менеджменту в регіональних агропромислових формуваннях, що забезпечить прискорення темпів соціально-економічного розвитку та підвищення рівня використання потенціалу регіональних господарських систем.

7. Доведено, що у результаті інтеграції й кооперації в АПК створюються великі агропромислові формування холдингового типу. Виходячи з цього, у дисертації удосконалено методичні засади менеджменту господарських структур холдингового типу з позиції управлінських відносин, що базуються на економічній субординації й контролі для створення на територіальному рівні утворень нового типу. За результатами діагностики ефективності функціонування такої системи господарського управління регіональним АПК запропоновано механізм управління холдингом, що включає інструментарій взаємовідносин та взаємодії управляючої компанії з дочірніми організаціями. Це дозволило сформулювати основні моделі систем управління великими корпоративними об'єднаннями холдингового типу в АПК: управління за функціями; управління за галузями, програмно-цільове управління; матрична система управління.