Механізми здійснення державної інвестиційної політики в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

МЕХАНІЗМИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕГІОНІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

КОНДРАШОВА Марина Вікторівна

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інвестиційний регіональний маркетинговий інфраструктура

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю формування ефективного механізму державної інвестиційної політики на регіональному рівні. Це обумовлено тим, що існуючий механізм в інвестиційній сфері зазнає обґрунтованої критики, так як обсяги інвестицій практично не зростають, а віддача капітальних вкладень незалежно від джерел фінансування є низькою. Хоча необхідність активізації інвестиційного процесу постійно декларується в програмних документах і законодавчих актах, прийнятих як на державному, так і регіональному рівнях, проте досягти реальних результатів не вдається. Непослідовність або зволікання у вживанні необхідних заходів загрожує безповоротною втратою значної частини інвестиційного потенціалу, який ще зберігається як в державі, так і в її регіонах.

У цей час основними проблемами регіонів в інвестиційній сфері є гострий дефіцит джерел фінансування, відсутність стратегічних пріоритетів державної інвестиційної політики, недооцінка регіональних аспектів державної інвестиційної програми. Аналіз інвестиційної сфери економіки України за роки ринкових реформ свідчить про те, що насправді в регіонах не відбулося поліпшення інвестиційного клімату; не створені реальні передумови для відновлення їхнього виробничого потенціалу; не сформована діюча система державного управління інвестиційними процесами з боку регіональних органів управління.

Методи, що використовуються для дослідження в цій сфері не забезпечують необхідної якості вирішення позначених проблемних питань і пов'язаних з ними завдань. Регіональні органи державної влади недостатньо ефективно впливають на цей процес; не налагоджена система взаємин владних структур та учасників інвестиційних процесів у регіоні.

Оцінюючи рівень наукового опрацювання цієї проблеми, слід зазначити, що теоретичні основи державного управління інвестиційною діяльністю в регіонах досліджували у своїх працях такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як І. Ансофф, О.М. Алимов, В.Д. Бакуменко, В.Г. Бодров, М.П. Бутко, О.О. Веклич, П.І. Гаман, М.В. Гаман, В.М. Геєць, Б.М. Данилишин, О.І. Дацій, О.А. Дєгтяр, С.Б. Довбня, Л.Ф. Кальніченко, Д.В. Карамишев, Г.Б. Клейнер, М.Х. Корецький, М.А. Латинін, А.С. Лисецький, І.І. Мазур, І.А. Маркіна, А.Г. Мендрул, П.І. Надолішний, Н.Р. Нижник, Н.І. Олійник, С.Ф. Покропивний, В.С. Пономаренко, О.І. Пушкар, І.В. Розпутенко, І.Л. Сазонець, О.М. Тридід, А.М. Федорищева, Р.Х. Холл, М.П. Хохлов, З.Є. Шершньова, В.В. Юрчишин та ін.

Проте, незважаючи на широкий спектр досліджуваних проблем і не применшуючи вагомості та значущості внеску зазначених учених, варто наголосити, що на сьогодні залишаються недостатньо вивченими методичні підходи до державного управління інноваційною діяльністю в регіонах, недостатньо досліджено регіональний аспект інвестування. Особливого значення набуває науково-методична й практична розробка підходів щодо ефективної і якісної діяльності регіональних органів управління: пошуку, обґрунтуванню, реалізації й контролю пропонованих інвестиційних рішень. Все вищесказане обумовило вибір теми дисертаційної роботи й визначило коло досліджуваних у ній проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827) Національної академії, в межах НДР “Державне регулювання інноваційної модернізації промислового комплексу України” (номер державної реєстрації 0109U003003). У зазначеній науково-дослідній роботі автором як науковим співробітником обґрунтовано пропозиції з удосконалення механізмів здійснення державної інвестиційної політики в регіоні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій з удосконалення механізмів здійснення державної інвестиційної політики в регіоні.

Для досягнення цієї мети у роботі поставлено та вирішено такі завдання:

визначити сутність державної інвестиційної політики;

обґрунтувати ефективні механізми управління інвестиціями;

сформулювати принципи державного управління інвестиційними процесами;

удосконалити методику розробки державної інвестиційної політики в регіоні;

провести дослідження формування і реалізації інвестиційної політики в регіонах України;

проаналізувати елементи механізму державної інвестиційної політики в регіоні;

встановити напрями формування інвестиційного клімату регіону;

розробити напрями вдосконалення організації інвестиційної політики в регіоні;

обґрунтувати механізм формування регіональної інфраструктури управління інвестиційною діяльністю у регіоні;

визначити напрями використання маркетингового підходу як механізму управління інвестиціями в регіоні.

Об'єктом дослідження є державне регулювання розвитку регіонів України.

Предметом дослідження є механізми здійснення державної інвестиційної політики у регіоні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення механізму державної інвестиційної політики в регіоні сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату, створить реальні передумови для відновлення виробничого потенціалу регіону та призведе до ефективності регіональної системи державного управління інвестиційними процесами.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи склали наукові праці і методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних спеціалістів у галузі теорії ринкової економіки та управління інвестиційною діяльністю. У дослідженні використовувались логічно-діалектичні методи наукового пізнання, методи системного аналізу та логічного узагальнення (ці методи дали змогу вдосконалити поняття інвестицій, визначитись з напрямами механізмів їх регулювання), методи економічного і порівняльного аналізу (обґрунтувати принципи економічного стимулювання та фінансової підтримки, оцінити ефективність інвестиційної діяльності в державі та в її регіонах), графічний та ін.

Основними джерелами інформації при проведенні досліджень послужили закони України, підзаконні нормативно-правові документи, звітність Держкомстату України, матеріали Міністерства промислової політики України, наукових установ, вітчизняна і зарубіжна наукова література, а також власні дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше розроблено інструментарій застосування регіонального маркетингу в державній інвестиційній політиці, що базується на реалізації маркетингових дій, аналізі та прогнозуванні розвитку зовнішніх ринків, формуванні цілей та стратегій розвитку регіону, розробці комплексу маркетингу;

удосконалено:

методику розробки регіональної інвестиційної політики, яка включає чотири блоки: підготовчий (вибір границі планування, створення системи інформаційного забезпечення), дослідницький (з ретроспективного аналізу дій органів влади регіону до виявлення потенційних можливостей та загроз, аналізу інвестиційних потреб), основний (виявлення стратегічних альтернатив, формулювання стратегії, розробка організаційного забезпечення й механізмів контролю) та заключний (експертиза, затвердження);

організаційну структуру регіональних органів управління, які координують інвестиційні процеси в регіоні, що включають наступні основні підрозділи: комітет аналізу та інвестиційної політики, групу інвестиційної політики, обласну конкурсну комісію по розгляду інвестиційних проектів, обласну експертну групу по оцінюванню інвестиційних проектів, що включає спеціалістів зі сфери маркетингу в державному управлінні, консультаційне агентство з маркетингу;

- механізм формування регіональної інфраструктури управління інвестиційною діяльністю в регіоні, який припускає наявність двох напрямків діяльності: формування структури суб'єктів (Регіональний залогово-страховий фонд та Спільна регіонально-фінансова компанія), що дозволяють реалізувати всю процедуру інвестування на рівні регіону; формування єдиного інформаційного простору для полегшення процесу інвестування;

дістали подальший розвиток:

- принципи управління інвестиційними процесами в регіоні для дотримання загальнодержавних інтересів та їх узгодженості з інтересами суб'єктів, а саме: соціально-орієнтовані, координації та регулювання інвестиційного процесу, тактичного аналізу та проектування програм інвестиційної діяльності;

методичні підходи щодо застосування маркетингу в державному управлінні регіоном з використанням елементів матричного позиціювання, який дає змогу систематизувати проблемні ситуації на базі регіональних ціннісних орієнтирів та розробляти конкретні інвестиційні проекти.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково-практичних положень і рекомендацій щодо вдосконалення механізмів здійснення державної інвестиційної політики в регіоні, які дають змогу вдосконалити організацію інвестиційної політики та розробити регіональну інфраструктуру управління інвестиційною діяльністю.

Обгрунтовані напрями формування інвестиційного клімату регіону та вдосконалення організації інвестиційної політики в регіоні використані Київською обласною радою щодо реалізації Програми залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату Київської області на 2007-2009 рр. (довідка № 002 від 12.01.2010 р.); Міністерством промислової політики України при підготовці пропозицій щодо вдосконалення інвестиційного механізму реалізації державної промислової політики, який сприяє фінансово-економічному розвитку промислових підприємств (довідка № 01/42-1632 від 17.12.2009 р.); Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики при підготовці матеріалів та опрацюванні низки законопроектів у сфері регулювання розвитку інвестиційної діяльності в Україні (довідка № 04-13/13-947 від 22.12.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні таких дисциплін: “Історія державного управління”, “Управління ресурсами та фінансами” (довідка № 042/03 від 28.03.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення механізму здійснення державної інвестиційної політики в регіонах України.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування” (м. Київ, 2007 р.), “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008р.), “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2008 р.), “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), “Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (м. Запоріжжя, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2009 р.), “Розвиток продуктивних сил України: від. В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.), “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 18 наукових праць, з них 8 - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 5,1 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. . Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 209 сторінок, з яких - 9 рисунків, 15 таблиць, 9 додатків. Список використаних джерел містить 204 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан розробленості наукового завдання, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження механізмів здійснення державної інвестиційної політики в регіоні” розглянуто суть та зміст державної інвестиційної політики в регіоні, визначено ефективні механізми управління інвестиціями, розроблена методика регіональної інвестиційної політики.

Головною особливістю інвестиційних процесів в Україні є те, що вони відбуваються при мінливих факторах виробництва та за умов інфляції. Це у свою чергу вимагає вдосконалювання механізму управління інвестиційними процесами. Необхідний новий підхід, який є відмінним від розповсюдженого раніше у вітчизняній теорії та практиці, коли інвестиції розглядалися як капітальні вкладення та, під якими розумілися всі витрати на відтворення основних фондів, включаючи витрати на ремонт.

Зростання ролі інвестування в ринковій економіці вимагає теоретичного й практичного переосмислення його місця в системі ринкових відносин. У цьому зв'язку представляється необхідним внести певні уточнення в трактування деяких понять, які необхідні для розкриття сутності державного управління інвестиційними процесами.

На наш погляд, сутність державної інвестиційної політики можна визначити як цілеспрямовану науково - обґрунтовану діяльність регіональних органів влади та управління по залученню й ефективному використанню інвестиційних ресурсів для вирішення проблем соціально-економічного розвитку регіону й поліпшення якості життя його населення.

Процес здійснення державної інвестиційної політики в регіоні можна представити у вигляді схеми її формування й реалізації, що є послідовністю робіт, які виконують органи державного управління та місцевого самоврядування: виділенням проблем соціально-економічного розвитку регіону; визначенням генеральної мети та постановкою конкретних задач по вирішенню проблем розвитку регіону; визначенням пріоритетних напрямів інвестування в регіонах; формуванням банку даних державних інвестиційних проектів і програм; визначенням потреби в інвестиціях; оцінюванням наявних інвестиційних ресурсів; розробкою та реалізацією державної цільової програми стимулювання інвестицій в економіку регіону; контролем за виконанням державної цільової програми.

Відсутність концептуальної основи здійснення державної регіональної інвестиційної політики призвела до неможливості правильно сформувати й використовувати інвестиційний клімат, який має залучити інвестиції у регіон. Треба зауважити, що органи влади в регіонах недостатньо впливають на цей процес, оскільки ще не налагоджена система взаємин владних структур і учасників інвестиційних процесів у регіоні.

Для вирішення проблемних ситуацій у процесі інвестиційної діяльності в регіоні в роботі сформульовано принципи управління інвестиційними процесами в регіоні, що мають бути орієнтирами для поліпшення його інвестиційної привабливості. Дані принципи можна згрупувати за наступними ознаками: соціально-орієнтовані принципи управління інвестиційними процесами, спрямовані на максимальне поліпшення якості життя населення регіону; принципи управління, необхідні для координації й регулювання інвестиційної діяльності в регіоні; принципи тактичного аналізу й проектування програм інвестиційної діяльності з використанням інструментів регіонального маркетингу.

Застосування цих принципів управління інвестиційними процесами дасть змогу регіону реалізувати свої цільові настанови в оптимальному режимі та сприяти формуванню універсальних правил і установок, у межах яких повинні діяти всі підрозділи регіональних органів управління.

Метою державної інвестиційної політики в регіоні є формування механізму й системи управління інвестиційною діяльністю. Основними завданнями державної інвестиційної політики в регіоні є: розробка системи заходів щодо створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні; визначення переліку пріоритетних об'єктів інвестування, виходячи із цілей і завдань соціально-економічного розвитку регіону; розробка механізму реалізації процесу інвестування; розробка комплексу підсистем, що забезпечують, спрямованих на сприяння процесу реалізації інвестиційної діяльності регіону; формування регіональної системи управління інвестиційною діяльністю, що уможливлює забезпечення співробітництва всіх суб'єктів ринку інвестицій при розробці та впровадженні різних організаційних форм, що сприяють просуванню інвестицій і захисту інвесторів на рівні регіону.

Виходячи із цього, необхідно чітко визначити мету, завдання й вимоги до процесу інвестування, що випливають із інтересів різних суб'єктів інвестиційної діяльності. Ми вважаємо, що при формуванні державної інвестиційної політики в регіоні необхідно акцентувати увагу на наступних моментах: чітко формулювати мету інвестування; визначати вимоги до об'єктів інвестування; визначати перелік пріоритетних галузей, підприємств, виробництв для інвесторів та регіону.

Той факт, що управління на регіональному рівні характеризується своїми об'єктивними законами викликає необхідність трансформації загальноприйнятої методики стратегічного планування та доповнення її деякими специфічними ознаками.

У роботі запропонована наступна методика розробки державної інвестиційної політики в регіоні, яка представлена у вигляді схеми, що відображає певну послідовність дій і заходів, що здійснюються розроблювачами. Для зручності інтерпретації вона розділена на чотири блоки, що відображають укрупнені етапи даного процесу.

Перший етап - підготовчий, який складається з наступних кроків: вибір границі планування; створення системи інформаційного забезпечення. Другий етап - дослідницький, включає дії та заходи, що спрямовані на вивчення зовнішнього й внутрішнього середовища регіону. Третій етап розробки державної інвестиційної політики в регіоні є основним і складається з наступних кроків: формування прообразу цільової функції; виявлення стратегічних альтернатив; перевірка й відбір альтернати;, формулювання стратегії; розробка плану реалізації базової стратегії й комунікація; забезпечення й механізмів контролю; звід. Четвертий етап - власне розробка державної інвестиційної політики в регіоні, який складається з наступних кроків: експертиза (політична, фінансово-економічна, юридична); затвердження.

Розроблена регіональна державна інвестиційна політика виконає свою роль тільки за умови, якщо вона буде оформлена інституціонально. В іншому випадку державна інвестиційна політика регіону як єдиний документ буде лише відображати певні наміри органів державної влади регіону в інвестиційній сфері, не будучи для них обов'язковою до виконання. З огляду на це на останньому кроці розробки регіональної інвестиційної політики, проводиться процес її правового й організаційного закріплення. На даному етапі необхідно офіційно затвердити державну інвестиційну політику в регіоні за допомогою прийняття відповідного нормативного правового акту й призначення осіб, із числа керівництва регіону, відповідальних за її реалізацію.

У другому розділі “Оцінка механізмів здійснення державної інвестиційної політики в регіоні” розглянуто та проаналізовано особливості формування і реалізації інвестиційної політики в регіонах України, визначено основні шляхи покращення інвестиційного клімату в регіонах.

Треба зауважити, що розвиток регіонів України характеризується нерівномірністю. За даними Державного комітету статистики України, порівняно з 1990-м роком у всіх областях України збільшився обсяг інвестицій в основний капітал. Однак у 2007 р., порівняно з 2006 р., відбулося зниження обсягів у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Миколаївській, Рівненській, Черкаській, Чернівецькій областях (у 2006 р. порівняно з 2005 р. тенденції до скорочення обсягів інвестицій не спостерігалися). Інвестиційний процес свідчить про існування міжрегіональної асиметрії у територіальному розподілі інвестиційних ресурсів, нерівномірність обсягів залучення капіталовкладень.

Приросту інвестицій в основний капітал за 2008 рік досягнуто у 21 регіоні. Найбільш активно освоювались капіталовкладення у Хмельницькій області, Херсонській та Тернопільській.

Як і раніше, найвагомішу частку (32,9 %) усіх інвестицій в основний капітал спрямовано у розвиток  промислових підприємств. Продовжують збільшуватися обсяги інвестицій в основний капітал у підприємства сільського господарства, мисливства та лісового господарства, заклади освіти, у підприємства з надання комунальних та індивідуальних послуг, заклади культури та спорту, у будівництво (на 6%), торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, охорону здоров'я та надання соціальної допомоги.

За результатами 2008 року основним джерелом інвестування залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких освоєно 59,7% усіх капіталовкладень.

Державне управління іноземним інвестуванням на рівні місцевих держадміністрацій набуває важливого значення, оскільки іноземні інвестиції є вагомим джерелом фінансування розвитку економіки держави загалом та в її регіонах. Найбільші країни-інвестори у 2009 році: Кіпр (21,2%), Німеччина -(17,2%), Нідерланди (9,8%), Австрія - (6,6%). За 2008 рік в економіку України іноземними інвесторами вкладено 35723,4 млн дол. США прямих інвестицій.

Загалом приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці, тощо за січень - липень 2009 року склав 2358,6 млн дол., що на 4559,5 млн дол. США менше, ніж у попередньому році.

На сьогодні в Україні вже створено сприятливе правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера регулюється Законами України: “Про інвестиційну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна та коштів вітчизняного походження”, якими передбачено: державна гарантія захисту інвестицій, незалежно від форм власності; відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора; повернення інвестиції іноземному інвестору в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності, застосування національного режиму валютного регулювання та справляння податків на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення.

Поштовхом до нарощування інвестицій повинно стати створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів, а саме - захист прав власності, розвиток системи ринків і ринкових інструментів, розвиток інформаційної інфраструктури ринку, тощо.

З метою створення єдиного інформаційного простору для здійснення інвестиційної діяльності на всіх етапах інвестування (передінвестиційний, інвестиційний, експлуатаційний) та з урахуванням інтересів всіх суб'єктів інвестиційного процесу (регіону, інвестора, підприємства), на наш погляд, необхідно сформувати основний комплекс підсистем. Він дасть змогу визначити сукупність і послідовність всіх організаційно-економічних та правових заходів для реалізації основних напрямів інвестиційної діяльності регіону На наш погляд, в якості забезпечуючих підсистем можуть бути виділено наступні: інформаційне забезпечення, методичне забезпечення; правове забезпечення; інфраструктурне забезпечення. Ці підсистеми мають бути створені з урахуванням специфіки кожного етапу інвестування.

Поліпшення інвестиційного клімату має на увазі наявність механізму реалізації. Такий механізм містить у собі, в першу чергу, визначення джерел, методів і строків фінансування інвестицій, створення необхідної нормативно-правової бази функціонування інвестиційного ринку. Крім того, він має забезпечувати створення сприятливих умов для залучення інвестицій. Крім регіонального розрізняють загальний для країни й галузевий інвестиційний клімат, а також умови для інвестицій на окремому підприємстві. Слід зазначити, що всі вони перебувають у тісному взаємозв'язку й реалізуються на території регіону.

У цей час у державі відсутня чітко розроблена система принципів інвестиційної політики, яка забезпечує поліпшення інвестиційного клімату. Це породжує цілу низку проблем у формуванні інвестиційного процесу. Така система повинна забезпечувати ефективну взаємодію його учасників на всіх рівнях, включаючи підприємства, місцеві, регіональні й державні органи влади. При цьому інвестиційна політика, що проводиться на державному рівні, має стимулювати й активізувати інвестиційну активність суб'єктів України і підприємств. Доцільно розширити повноваження органів державної влади регіонів за економічним регулюванням та стимуляцією інвестиційної діяльності. У першу чергу це стосується податкового регулювання.

Основними напрямами поліпшення інвестиційного клімату в регіоні повинні бути: удосконалення нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності; взаємодія регіональної влади з підприємствами по залученню їх власних коштів в інвестиції; концентрація інвестицій на головних напрямках розвитку за рахунок розробки інвестиційних програм; проведення постійного моніторингу інвестиційних процесів з метою оперативного внесення у регіональну інвестиційну політику необхідних змін.

Аналіз сукупності факторів, що визначають ризики інвестування західного капіталу в українську економіку показує, що інвестиційний клімат залишається несприятливим. У глобальному рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму Україна зайняла 73-є місце (з 131 держав), британський щотижневик The Economist поставив нашу державу на 70-є (з 82) місце за підприємницькою привабливістю. Що стосується залучення капіталу, то за останній рік Україна опустилася вниз за всіма міжнародними рейтингами інвестиційної привабливості. Думки західних експертів збігаються у тому, що Україна належить до країн з досить високим рівнем інвестиційного ризику, що значно знижує її загальний рейтинг. Основні причини: корупція, громіздкий та неповороткий бюрократичний апарат, заплутані процедури оформлення бізнесу.

Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій посідають м. Київ, Дніпропетровська область (8,9%), Харківська (4,7%), Донецька (4,5%), Київська (3,7%) та Одеська.

Зазначимо також, що 36,4 % іноземних інвестицій припадає на місто Київ, а у 13 регіонах питома вага загалом складає 6,0 % (Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області та місто Севастополь).

З погляду інвестиційної привабливості Київ займає лідируючі позиції та випереджає усіх за наступними складовими: соціально-трудовому, господарському, інноваційному, фінансовому та споживчому потенціалам. Також в ньому присутні найбільш розгалужена інфраструктура та розвинута структура ринкових інститутів. Але водночас досить низький рівень природно-сировинного потенціалу та високий екологічний ризик (викиди до атмосфери забруднюючих речовин більше ніж у сто раз перевищують показники найбільш благополучної в цьому розумінні Херсонську область) знижують інвестиційну привабливість столиці.

У третьому розділі “Вдосконалення механізму державної інвестиційної політики в регіоні” визначено, що для активізації інвестиційних процесів у регіоні й зменшення різного роду ризикових складових необхідне формування відповідної системи управління інвестиційною діяльністю, з позицій її розвитку й розробки відповідного механізму управління. Створення державної регіональної системи управління інвестиційними процесами припускає визначення стратегічних і тактичних цілей та завдань, об'єктів та суб'єктів управління, формування організаційної структури, розподіл функцій, розробку відповідного механізму активізації інвестиційних процесів у регіоні.

Головною метою створення й функціонування інвестиційного механізму є розробка й реалізація комплексу заходів, спрямованих на підвищення якісного рівня життя населення регіону, шляхом формування сприятливого інвестиційного клімату, розвитку інституціональної структури інвестиційного ринку, реалізації регіональної інвестиційної політики, інвестиційних проектів і програм.

Розглядаючи суб'єкти управління інвестиційною діяльністю в регіонах, відзначимо, що в цей час у регіонах не створені спеціалізовані органи державного управління. Низка функцій у регіонах розосереджена по різних підрозділах регіональних адміністрацій. Можна виділити чотири групи організацій, які займаються питаннями, що пов'язані з інвестиційними процесами: центральні органи управління економікою і їхнього представництва на місцях; регіональні органи управління інвестиційними процесами при адміністраціях регіонів; організації, спеціально створені учасниками інвестиційного процесу для координації власних дій; міжнародні організації, що проводять свою інвестиційну політику в окремих регіонах держави.

На основі узагальнення досвіду управління розвитком інвестиційних процесів в інших суб'єктах держави пропонується новий варіант організаційної структури управління інвестиційними процесами в регіоні, що включає наступні основні підрозділи: комітет аналізу базових галузей і інвестиційної політики; групу інвестиційної політики; обласну конкурсну комісію з розгляду інвестиційних проектів; обласну експертну групу по оцінці інвестиційних проектів, що включає фахівців в області маркетингу в державному управлінні; консультаційне маркетингове агентство.

На нашу думку, в структурі інвестиційного комітету необхідно мати групу фахівців з маркетингу в державному управлінні. Окрім того, має існувати незалежне консультаційне агентство з маркетингу в управлінні, що на конкурсній основі займається маркетинговими дослідженнями й формуванням комплексу маркетингу, як на рівні регіону, так і для підготовки й оцінки окремих інвестиційних проектів на рівні підприємств. Незалежне консультаційне агентство по відповідних замовленнях працює на двох рівнях: на рівні регіону та на рівні конкретних підприємств.

Державна інвестиційна політика регіону та Програма інвестиційної діяльності регіону, що розробляється на її підставі, має ґрунтуватися з урахуванням наступних основних позицій: формування «інвестиційних пакетів» для вирішення проблем регіону; розробка механізму стимулювання й захисту від ризиків; розробка системи управління процесом інвестування (управління процесом одержання повернення кредиту).

“Інвестиційний пакет” повинен містити набір інвестиційних проектів, що здатні привести до вирішення конкретної проблеми регіону та скласти програму розподілу економічних, технічних, фінансових ресурсів і ризиків між виконавцями за часовим інтервалом.

Організація роботи по формуванню інвестиційних пакетів повинна проходити за наступними етапами:

1 етап - визначення переліку проблем регіону, виділення пріоритетів;

2 етап - визначення переліку інвестиційних пропозицій, що здатні розв'язати проблеми регіону;

3 етап - формування інвестиційних проектів на основі використання науково-технічного потенціалу суб'єктів інвестиційної діяльності;

4 етап - відбір інвестиційних проектів.

На основі результатів аналізу повинні бути виділені: інвестиційні проекти, які можна включити до програми на державному, обласному й міжнародному рівнях; інвестиційні проекти, які не можуть бути включені в перераховані вище програми, але можуть бути включені до програм підтримки на обласному рівні в організації допомоги в пошуку для підприємств потенційних інвесторів, у тому числі іноземних; інвестиційні проекти, які необхідні для дозволу проблем регіону, але не були представлені жодним суб'єктом інвестиційної діяльності.

Для інвестиційних проектів, які були відібрані на конкурсній основі в «інвестиційні пакети», необхідно розглянути систему фінансової підтримки, гарантій і захисту інвестицій. Дана система заходів, на нашу думку, повинна включати: участь держави (регіону) у фінансуванні програмних заходів; наявність механізму стимулювання іноземних інвесторів; наявність системи гарантій; наявність регіональної інфраструктури для реалізації механізму інвестування (управління процесом одержання й повернення інвестиційного кредиту) (табл. 1). Така система заходів дасть змогу значно активізувати інвестиційну діяльність в області й стимулювати залучення іноземного капіталу.

Для розв'язання завдань розвитку регіону необхідні нові підходи до управління інвестиційними процесами. Від того, яка спрямованість буде задана економічним регулятором у нормативно-законодавчих актах по інвестиційній діяльності, по реалізації стратегічних або стабілізаційних цілей залежить розвиток економіки регіону.

Важливо впливати не стільки на сам процес інвестування, скільки на формування умов, що викликають потребу в інвестиціях. На рівні регіону можна виділити маркетинговий варіант формування сприятливого інвестиційного клімату регіону, в основі якого лежить концепція максимального задоволення потреб як населення регіону, так і інвесторів, що визначають його розвиток.

Таблиця 1

Напрями стимулювання інвестиційної діяльності

Низький рівень розвитку ринкової інфраструктури є однією із причин, що впливає на рейтинг інвестиційної привабливості регіону, що досліджується.

Є два шляхи створення в регіоні ринкової інфраструктури, здатної обслуговувати інвестиційний процес:

1) стихійне формування інституту ринку інвестицій під впливом самих інвесторів, що розміщують відповідні замовлення на інформацію, організаційне, правове обслуговування;

2) цілеспрямована робота, що здійснюється за особливою регіональною програмою з єдиного центра.

При формуванні суб'єктів ринкової інфраструктури регіону, що досліджується, які сприяють активізації інвестиційної діяльності необхідно виходити з конкретних цілей і завдань інвестиційної політики регіону, щоб, з одного боку, забезпечити повну координацію робіт із залучення інвестицій і просуванню інвестиційних проектів на регіональних ринках і міжнародних ринках; а з іншого боку - усунути множинність структур і збільшення бюрократичної тяганини (зниження бюрократичного ризику) по просування інвестиційних проектів.

Механізм формування регіональної інфраструктури припускає наявність двох напрямів діяльності: формування структури суб'єктів, що дають змогу реалізувати всю процедуру інвестування на рівні регіону; формування єдиного інформаційного простору для полегшення процесу інвестування.

Виходячи із цього, пропонується використовувати наступні форми структур, в якості яких можуть виступати держава як один з основних засновників: регіональний залогово-страховий фонд; спільні фінансові компанії.

Регіональний залогово-страховий фонд (РЗСФ) є функціонально взаємозалежним комплексом органів державного управління та юридично незалежних організацій для забезпечення практичної реалізації всього технологічного циклу залучення, захисту фінансового супроводу інвестицій, забезпечення взаємозв'язку між суб'єктами інвестиційної діяльності.

Спільна регіонально-фінансова компанія (СРФК) - це компанія, що створюється з метою активізації процесу залучення інвестицій у соціально-економічний розвиток регіону на основі консолідації державного майна, майнових прав і фінансових ресурсів органів державного управління та інших її засновників.

Для реалізації заходів щодо створення єдиного інформаційного простору нами виділені основні “вузлові моменти” процесу здійснення державної інвестиційної політики в регіоні: формування “інвестиційного паспорту” Київської області та механізму відновлення інформації; формування “інвестиційних пакетів”, що забезпечують вирішення проблем регіону; формування системи заходів щодо реалізації “інвестиційного пакету”; розробка системи нормативно-законодавчих актів регулювання підприємницької діяльності, у тому числі за участю іноземних інвесторів; розробка механізму залучення й повернення інвестицій.

Для якісної роботи пропонованих структур, що створюються з метою соціально-економічного розвитку області, визначені основні блоки проблем області, туди повинні направлятися інвестиційні потоки, що становлять Програму розвитку області.

Ядром програми є інституціональні перетворення, на реалізацію яких необхідно не менш ніж три роки. На першому етапі ставиться завдання здійснити більшість інституціональних і нормативно-правових перетворень, стабілізувати соціально-економічну обстановку на рівні 1999-2000 років, почати відновлення основних виробничих фондів, збільшити виробничі інвестиції в 1,5-2,0 рази, забезпечити стабілізацію обсягів промислового виробництва, закріпити позитивні тенденції у міграції населення, народжуваності, збереженні здоров'я, розвитку соціальної сфери.

На другому етапі головним завданням є реалізація потенціалу прискорювального розвитку; необхідно максимально обновити виробничі фонди в основних галузях, збільшити обсяг виробництва в 1,5-1,6 рази, створити умови для залучення й закріплення робочої сили та населення, вийти на режим відсутності дотацій з бюджету області.

На третьому етапі потрібно почати перехід на новий технологічний уклад виробництва у провідних галузях народного господарства: освоєння високих технологій і випуск високонаукомісткої продукції у традиційних галузях і галузях виробничої інфраструктури.

Для вирішення проблем державного управління інвестиційною діяльністю у регіонах, на наш погляд, необхідно використовувати маркетинговий підхід в управлінні до формування сприятливого інвестиційного клімату. Дослідження показало, що даний підхід використовується вкрай рідко в регіонах України. Відсутні маркетингові програми розвитку територій, не передбачені організаційні структури по їх реалізації, не розроблена методологія управління регіональним маркетингом, не визначений інструментарій маркетингової діяльності. Водночас саме концепція регіонального маркетингу в управлінні в сучасних умовах є найбільш перспективною та реалізує маркетингові управлінські дії, що дають змогу залучити інвестиції у регіон.

Під регіональним маркетингом в державному управлінні ми розуміємо соціальний і управлінський процес, що необхідний для підтримки або зміни відносин суб'єктів ринкових відносин на рівні конкретного регіону та спрямований на задоволення загальних потреб і потреб окремих груп, у т. ч. соціальних, індивідів шляхом ефективного використання ресурсів регіону, а також можливостей їхньої реалізації й відтворення.

Маркетингові дослідження на рівні регіону повинні містити в собі наступні основні складові: вивчення потенціалу зовнішніх ринків; портфельний аналіз товарної політики регіону; вивчення цінової політики регіону; вивчення запитів і потреб жителів регіону по напрямах передбачуваних інвестиційних вкладень; вивчення сильних сторін регіону, що мають високий інвестиційний рейтинг на ринку; дослідження внутрішнього середовища регіону, що забезпечує виробництво товарів, реалізованих на зовнішніх для регіону ринках.

Основними завданнями розвитку регіону на основі маркетингової концепції є: підвищення рівня добробуту, зайнятості населення регіону, поліпшення його структури; поліпшення динаміки інвестиційної діяльності; створення нових виробництв і реконструкція діючих підприємств; впровадження нових інформаційних технологій; розвиток ринкової й виробничої інфраструктури й комунікацій; розвиток соціальних інститутів регіону, професійної освіти та охорони здоров'я.

Маркетингова діяльність, що спрямована на вирішення зазначених завдань розвитку регіону, вимагає управлінських впливів, у першу чергу, з боку державних органів місцевого самоврядування.

Під управлінням регіональним маркетингом розуміють аналіз, планування, реалізацію та контроль виконання програм, спрямованих на створення, підтримку й розширення вигідних відносин із зовнішніми й внутрішніми інвесторами для досягнення цільових настанов, пов'язаних з розвитком регіону.

Пропонуємо управління регіональним маркетингом з метою активізації інвестиційних процесів здійснювати за допомогою матричних елементів: ситуація, проблема, цінність, концепція, проект, які мають сприяти активізації інвестиційних процесів в органах державного управління та місцевого самоврядування.

Застосування методики управління регіональним маркетингом на підставі матричного позиціювання допомагає систематизувати проблемні ситуації на базі ціннісних орієнтирів розвитку регіону з погляду її інвестиційної привабливості і розробляти конкретні проекти з урахуванням всіх зазначених елементів маркетингової діяльності.

Розроблена система регіонального маркетингу й пропонована методика управління маркетингом повинні базуватися на пророблених організаційних аспектах інвестиційних процесів, оскільки саме відсутність правильно сформованих організаційних структур, недостатньо коректний розподіл функціональних обов'язків гальмують розвиток ефективних інвестиційних процесів у регіоні.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язане важливе наукове завдання удосконалення механізму державної інвестиційної політики у регіоні шляхом теоретичного обґрунтування і розробки практичних рекомендацій в напрямі організації структури управління інвестиційними процесами в регіоні, формування регіональної інфраструктури та використання регіонального маркетингу як інструмент механізму управління інвестиціями в регіоні. За результатами дисертаційного дослідження сформульовані такі висновки:

1. Зростання ролі інвестування в ринковій економіці вимагає теоретичного й практичного переосмислення його місця в системі ринкових відносин. Отже, інвестиційна політика має будуватися у межах загальноекономічної політики, забезпечувати розв'язання стратегічних і тактичних завдань соціально-економічного розвитку регіонів. Сутність державної інвестиційної політики можна визначити як цілеспрямовану науково обґрунтовану діяльність регіональних органів влади й управління по залученню й ефективному використанню інвестиційних ресурсів для вирішення проблем соціально-економічного розвитку регіону й поліпшення якості життя його населення.

2. Метою державної інвестиційної політики в регіоні є формування механізму й системи управління інвестиційною діяльністю. Виходячи із цього, необхідно чітко визначити мету, завдання й вимоги до процесу інвестування, що випливають із інтересів різних суб'єктів інвестиційної діяльності. При формуванні державної інвестиційної політики в регіоні необхідно акцентувати увагу на наступних моментах: чітко формулювати мету інвестування; визначати вимоги до об'єктів інвестування; визначати перелік пріоритетних галузей, підприємств, виробництв для інвестора й регіону.

Той факт, що управління на регіональному рівні характеризується своїми об'єктивними законами, викликає необхідність трансформації загальноприйнятої методики стратегічного планування та доповнення її деякими специфічними ознаками.

3. Для вирішення реальних ситуацій у процесі інвестиційної діяльності в регіоні сформульовано принципи управління інвестиційними процесами в регіоні, що є орієнтирами для поліпшення його інвестиційної привабливості. Дані принципи можна згрупувати за наступними ознаками: соціально-орієнтовані принципи управління інвестиційними процесами, спрямовані на максимальне поліпшення якості життя населення регіону; принципи управління, необхідні для координації й регулювання інвестиційної діяльності в регіоні; принципи тактичного аналізу й проектування програм інвестиційної діяльності з використанням інструментів регіонального маркетингу.

4. Запропонована методика розробки державної інвестиційної політики в регіоні відображає певну послідовність дій і заходів, що здійснюються розроблювачами. Для зручності інтерпретації вона поділена на чотири блоки, що відображають укрупнені етапи даного процесу, а саме: підготовчий, дослідницький, основний, фінальний. Розроблена регіональна державна інвестиційна політика виконає свою роль тільки за умови, що вона буде оформлена інституціонально.

5. За досліджуваний період в Україні приріст інвестицій в основний капітал досягнуто у 21 регіоні. Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці, тощо за січень - липень 2009 року склав 2358,6 млн дол., що на 4559,5 млн дол. США менше, ніж у попередньому році. Зберігається тенденція, коли іноземні інвестори в основному вкладають кошти в галузі з швидким оборотом капіталу або в невиробничий сектор, зокрема, у фінансову сферу та придбання нерухомості.

6. Виходячи з необхідності створення єдиного інформаційного простору для здійснення державної інвестиційної діяльності на всіх етапах інвестування (передінвестиційний, інвестиційний, експлуатаційний) та з урахуванням інтересів всіх суб'єктів інвестиційного процесу (регіону, інвестора, підприємства), обґрунтовано механізм управління інвестиційною діяльністю та виділено відповідні забезпечувальні підсистеми: інформаційна, методична, правова, інфраструктурна. Це дасть змоги визначити сукупність і послідовність всіх організаційно-економічних та нормативно-правових заходів, для реалізації основних напрямів державної інвестиційної політики в регіоні Ці підсистеми мають бути наповнені змістом з урахуванням специфіки кожного етапу інвестування (передінвестиційний етап, етап інвестування, етап експлуатації).

7. На сучасному етапі у державі відсутня чітко розроблена система принципів інвестиційної політики, які мають забезпечувати поліпшення інвестиційного клімату. Це породжує цілу низку проблем у формуванні інвестиційного процесу. Основними напрямами поліпшення інвестиційного клімату в Київський області повинні бути: удосконалення нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності; взаємодія регіональної влади з підприємствами по залученню власних коштів в інвестиції; концентрація інвестицій на головних напрямах розвитку за рахунок розробки інвестиційних програм; проведення постійного моніторингу інвестиційних процесів з метою оперативного внесення в регіональну інвестиційну політику необхідних змін.

8. Для активізації інвестиційних процесів у регіоні й зменшення різних ризикових складових необхідне формування відповідної системи управління інвестиційною діяльністю, з позицій її розвитку й розробки відповідного механізму управління. У процесі дослідження виявлено, що в регіонах не створені спеціалізовані органи державного управління. На основі узагальнення досвіду управління розвитком інвестиційних процесів в інших суб'єктах держави запропоновано новий варіант організаційної структури управління інвестиційними процесами в регіоні, що включає наступні основні підрозділи: комітет аналізу базових галузей і інвестиційної політики; групу інвестиційної політики; обласну конкурсну комісію з розгляду інвестиційних проектів; обласну експертну групу по оцінці інвестиційних проектів, що включає фахівців в сфері маркетингу в державному управлінні; консультаційне маркетингове агентство.

9. “Інвестиційний пакет”, який досліджено в роботі, повинен містити в собі комплекс інвестиційних проектів, що здатен вирішити конкретну проблему регіону та скласти програму розподілу економічних, технічних фінансових ресурсів та ризиків між виконавцями з урахуванням часового інтервалу. Організація роботи по формуванню інвестиційних пакетів повинна проходити наступні етапи: визначення переліку проблем регіону, виділення пріоритетів; визначення переліку інвестиційних пропозицій, що здатні розв'язати проблеми регіону; формування інвестиційних проектів на основі використання науково-технічного потенціалу суб'єктів інвестиційної діяльності; відбір інвестиційних проектів.

Для інвестиційних проектів, що було відібрано на конкурсній основі до “інвестиційних пакетів”, необхідно розглянути систему фінансової підтримки, гарантій та захисту інвестицій.

10. Для розв'язання завдань розвитку регіону необхідні нові підходи до управління інвестиційними процесами. Від того, яка спрямованість буде задана економічним регулятором у нормативно-законодавчих актах по інвестиційній діяльності, по реалізації стратегічних або стабілізаційних цілей, залежить розвиток економіки регіону. Можна виділити два шляхи створення в регіоні ринкової інфраструктури, здатної обслуговувати інвестиційний процес: стихійне формування інституту ринку інвестицій під впливом самих інвесторів, що розміщують відповідні замовлення на інформацію, організаційне, правове обслуговування; цілеспрямована робота, здійснювана за особливою регіональною програмою з єдиного центра.