Механізми державного управління вищою освітою на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.851:353

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ВИЩОЮ ОСВІТОЮ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ПОСТУПНА Олена Вікторівна

Харків - 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник -кандидат історичних наук, доцент ТАММ Анатолій Євгенович, Харківський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри соціальної і гуманітарної політики

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, доцент ЧЕРНЕЦЬКИЙ Юрій Олександрович, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, завідуючий відділом соціології НДІ соціально-гуманітарних досліджень;

кандидат наук з державного управління, доцент КОЛІСНІЧЕНКО Наталя Миколаївна, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри європейської інтеграції

Захист відбудеться 12 лютого 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (61050, м. Харків, просп. Московський, 75).

Автореферат розісланий 4 січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець



АНОТАЦІЯ

Поступна О. В. Механізми державного управління вищою освітою на регіональному рівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2010.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновані практичні рекомендації з удосконалення механізмів державного управління вищою освітою на регіональному рівні, узагальнено теоретичні засади державного управління галуззю. За допомогою системного підходу розглянуто вищу освіту як об'єкт державного управління, виявлені особливості управління на рівні регіону. Крім того, обґрунтовано існуючі моделі управління освітньою сферою. На основі обстеження різних підходів і вивчення законодавчих актів європейських країн уточнено зміст понять “вища освіта” і “державне управління вищою освітою”. Удосконалено підходи до розширення горизонтальних зв'язків внутрішньої організаційної структури управління вищою освітою на рівні регіону.

Розроблено основні положення концепції щодо управління вищою освітою на регіональному рівні, що визначають систему принципів, цілей завдань, пріоритетних напрямів і методів діяльності органів державної влади в межах адміністративно-територіальній одиниці. Доцільність розробки концепції зумовлена соціально-економічними змінами, становленням інформаційної і комунікативної культури суспільства, посиленням суспільних вимог до рівня освіченості, професіоналізму, конкурентоспроможності майбутніх фахівців на вітчизняному і світовому ринках праці, готовністю індивіду до професійного саморозвитку і самовдосконалення, формуванню власної кар'єри, відповідальності за результати своєї професійної діяльності. Головна мета концепції полягає у створенні конкретних механізмів і умов для розвитку доступної та якісної системи вищої освіти відповідно до вимог суспільства, що динамічно розвивається, запитів особистості та потреб держави з найповнішим використанням регіональних можливостей.

Ключові слова: тенденції державного управління вищою освітою, система, регіональний рівень управління вищою освітою, зміст, структура, особливості, механізми.



АННОТАЦИЯ

Поступная Е. В. Механизмы государственного управления высшим образованием на региональном уровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2010.

В диссертационной работе предложены практические рекомендации по усовершенствованию механизмов государственного управления высшим образованием на уровне региона, а также обобщены теоретические основы управления отраслью.

С помощью системного подхода рассмотрено высшее образование как объект государственного управления, выявлены особенности управления на уровне региона. Выяснено, что государственное управление высшим образованием совершается как взаимодействие между субъектом (органом власти) и объектом (высшим учебным заведением) на основе установленных между ними прямых и обратных связей. Установлено, что региональное управление высшим образованием предопределяется историческими, национальными, демографическими показателями, темпами выхода из общего кризиса системы. Специфичность региона, которая складывалась на протяжении многих лет, формируя образовательный потенциал, обуславливает сущность и форму субъектов рынка образовательных услуг.

На основе исследования разных подходов и изучения законодательных актов европейских стран уточнено смысловое значение таких понятий, как “высшее образование” и “государственное управление высшим образованием”. Предложены подходы по расширению горизонтальных связей внутренней организационной структуры управления высшим образованием на уровне региона.

Разработаны основные положения концепции управления высшим образованием на уровне региона, которые определяют систему принципов, целей, задач, приоритетных направлений и методов деятельности органов государственной власти в пределах административно-территориальной единицы. Целесообразность разработки концепции обусловлена социально-экономическими изменениями, становлением информационной и коммуникативной культуры государства, усилением общественных требований к уровню образованности, профессионализму, конкурентоспособности будущих специалистов на отечественном и мировом рынках труда, готовностью индивида к профессиональному развитию и совершенствованию, формированию собственной карьеры, ответственности за результаты своей профессиональной деятельности. Главная цель концепции состоит в создании конкретных механизмов и условий для развития доступной и качественной системы высшего образования, которая отвечает требованиям общества, запросам личности и потребностям государства с наиболее полным использованием возможностей региона.

Ключевые слова: тенденции государственного управления высшим образованием, система, региональный уровень управления высшим образованием, содержание, структура, особенности, механизмы.



ANNOTATION

Postupna O.V. The mechanisms of the public administration of higher education at regional level. - Manuscript.

A dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration, following the speciality 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration Attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2010.

The theoretical ground and practical recommendations in the improvement of the public administration of higher education at regional level have been introduced on the basis of the research carried out and the theoretical regulations of the public higher education administration have been generalized in this dissertation. The higher education has been regarded as a public administration object and main specific features at the regional level have been discovered. Moreover, the existing education administration models have been substantiated. Having done the examination of different approaches and studied the acts of law of European countries, it had been prйcised the meaning of the definition higher education and the public administration of higher education. The attitude toward the higher education administration organization has been improved in the horizontal expansion of the connections of internal organizational higher education administration bodies at the regional level.

The main statements of the higher education administration conception at the regional level have been developed and they determine the system of principles, goals and objectives, priority directions and active methods of public authorities within limits of the administration unit. The advisability of the working out idea has been caused by social and economic changes, by formation of informational and communicative society culture, by the intention of society requirements at the educational level, professionalism, competitiveness of future specialists at the local and world lab our market and also by the readiness of an individual to improve his/her self-development and self-perfection, to make himself/herself a career and to be responsible for the results of his/her professional activity. The main idea is to establish real mechanisms and favorable conditions to develop an accessible and high-grade higher education system according to public and individual demands, needs of the country by using regional ability as much as possible.

Key words: the tendencies of the public higher education administration, a system, a regional level of higher education administration, an idea, a structure, features, mechanisms.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства все більшої актуальності набуває дослідження процесу регіоналізації освіти, що розпочався після ухвалення Європейським Парламентом у 1988 р. Хартії регіоналізму, в якій регіоналізація визначається як один із головних напрямків розвитку сучасних держав.

Регіоналізація освіти в Україні має об'єктивне підґрунтя. Вітчизняна система вищої освіти тісно пов'язана з природними, соціально-економічними, історичними, історико-географічними, соціокультурними умовами регіону, в якому вона функціонує. Так, у Національній доктрині розвитку освіти зокрема зазначається, що сучасна система управління сферою освіти розвивається як державно-громадська, яка має враховувати регіональні особливості, тенденції до розширення автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг.

Для задоволення освітніх потреб населення в Україні проводиться цілеспрямована освітня політика. Проте її реалізація ускладнюється нерівномірністю розвитку регіонів. Тому формування оптимальної моделі державного управління вищою освітою в регіоні доцільно здійснювати, збагачуючи зміст навчального процесу місцевою специфікою та спираючись на кращі освітні традиції даної території.

Процеси демократизації, автономізації вищих навчальних закладів в Україні та їх регіональне об'єднання обумовлюються формуванням єдиного освітнього і наукового простору, що останнім часом відбувається в Європі. Досягти цього можливо лише за умови поєднання діяльності суб'єктів державного управління вищою освітою та органів громадського самоврядування. Проте ще недостатньо розроблено механізми участі громадян в управлінні вищою освітою.

Таким чином, ускладнення функціонування вищої освіти як об'єкта регіонального управління на сучасному етапі розвитку українського суспільства обумовлює необхідність удосконалення механізмів державного управління з метою забезпечення оптимальних умов розвитку галузі.

Стан наукової розробки завдань. Узагальнення наукових досліджень свідчить про наявність значної кількості праць вітчизняних і зарубіжних авторів (Л. Антошкіна, Г. Балихін, Т. Боголіб, С. Гессен, С. Грімблат, К. Керр, С. Ківік, О. Куклін, Б. Лапорте, В. Лутай, В. Майборода, П. Морган, Х. Ортега-і-Гассет, К. Павловський, А. Папалі, А. Проворов, Д. Рінгольд, П. Сікорський, Т. Фініков, Г. Харман, К. Харман, Ю. Чернецький, К. Ясперс та ін.), в яких розглядаються питання розвитку вищої освіти, її адаптації до ринкових умов, наближення до європейських освітніх стандартів тощо.

Питання державного управління освітою знайшли відображення в роботах багатьох вітчизняних дослідників, а саме: Я. Болюбаша, І. Вакарчука, Л. Горбунової, Д. Дзвінчука, М. Дудки, В. Журавського, В. Князєва, В. Козакова, Н. Колісніченко, В. Кременя, В. Крижка, В. Лугового, Т. Лукіної, В. Лунячека, С. Майбороди, С. Ніколаєнка, В. Огаренка, О. Поважного, М. Степка, А. Тамма, В. Шинкарука та ін. Вони досліджують розвиток сучасної національної освітньої політики, діяльність органів державної виконавчої влади в освітній сфері, кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, а також пропонують практичні заходи з удосконалення управління освітою.

Певний внесок у дослідження питань функціонування й розвитку вищої освіти за роки незалежності України зроблено дисертантами у галузі науки державного управління. При цьому особливу увагу вони приділяють вивченню механізмів державного управління вищою освітою, характеристиці її системи, структури, форм і методів, визначенню проблем у реформуванні галузі. Однак саме цей напрямок наукових досліджень, на жаль, розробляється ще дуже повільно.

Менш розробленими є питання регіоналізації вищої освіти (В. Астахова, М. Бірюкова, Л. Голуб, Ю. Жданов, П. Куделя, О. Мельниченко, О. Мещанінов, Л. Прокопенко та ін.). Необхідність визначення місця регіонального рівня управління вищою освітою в системі загальнодержавного управління, дослідження діяльності органів державної виконавчої влади на місцях, аналізу сучасного стану функціонування механізмів вищої освіти, розробки практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління вищою освітою на певній території обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено в межах науково-дослідної теми Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Соціальна безпека Української держави та механізми її забезпечення на регіональному рівні” (державний реєстраційний номер 0106U012327). Матеріали дисертації є частиною розробки теоретичних і методичних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного управління вищою освітою на рівні регіону. державний управління освіта регіон

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій з удосконалення механізмів державного управління вищою освітою на регіональному рівні.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

- уточнити й науково обґрунтувати сутність понять “вища освіта” та “державне управління вищою освітою”;

- дослідити специфічні особливості державного управління вищою освітою на регіональному рівні;

- проаналізувати функціонування механізмів державного управління вищою освітою в Україні;

- обстежити діяльність органів державної виконавчої влади в регіоні щодо реалізації освітньої політики;

- удосконалити правовий механізм державного управління вищою освітою;

- розробити основні положення концепції управління вищою освітою на регіональному рівні;

- запропонувати підхід до організаційно-функціонального вдосконалення механізмів управління вищою освітою в регіоні.

Об'єктом дослідження є державне управління вищою освітою в Україні.

Предмет дослідження - механізми державного управління вищою освітою на регіональному рівні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань у дисертації використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи, а саме:

- порівняльно-історичного аналізу, що дає можливість простежити тенденції та закономірності державного управління вищою освітою;

- порівняльного аналізу - для визначення особливостей функціонування механізмів управління вищою освітою країн-учасниць Болонського процесу, виявлення спільних і відмінних рис у структурі освіти цих країн та значення використання їхнього досвіду в реформуванні освітньої сфери для України;

- структурно-функціонального аналізу - для з'ясування структури та функцій органів державного управління у галузі вищої освіти;

- контент-аналізу вітчизняних і зарубіжних нормативно-правових актів у галузі вищої освіти для уточнення поняття “вища освіта”;

- статистичного аналізу - для виявлення кількісних параметрів функціонування вищої освіти;

- моделювання та прогнозування - при розробці основних концептуальних положень управління вищою освітою на регіональному рівні.

Теоретичною та емпіричною базою дисертаційного дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені дослідженню функціонування і розвитку системи вищої освіти, довідкова література, дані загальнодержавної статистики та статистики по Харківській області. Нормативну основу дослідження складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Міністерства освіти і науки України, документи Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації, а також нормативно-правові акти інших країн і міжнародні документи у галузі вищої освіти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці концептуальних положень та отриманні наукових висновків, які в сукупності розв`язують важливе наукове завдання обґрунтування теоретичних засад, практичних аспектів і пріоритетних напрямків удосконалення механізмів державного управління вищою освітою на регіональному рівні.

У дисертаційному дослідженні вперше:

- розроблено основні положення концепції управління вищою освітою на регіональному рівні, зміст яких полягає у створенні конкретних механізмів і умов розвитку доступної (організація й проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості випускників навчальних закладів, здійснення відповідних заходів з оптимізації мережі вищих навчальних закладів, забезпечення соціальної захищеності учасників освітнього процесу тощо) та якісної системи вищої освіти (оновлення змісту вищої освіти, організація безперервності освіти наукових та науково-педагогічних кадрів, створення стимулів для мотивації викладацького складу вищих навчальних закладів тощо) відповідно до вимог суспільства, запитів особистості та потреб держави з найповнішим використанням регіональних можливостей;

удосконалено:

- правовий механізм державного управління вищою освітою шляхом розроблення нормотворчих підходів (внесення змін до чинного законодавства у галузі вищої освіти щодо впорядкування вищих навчальних закладів єдиному центральному органу влади; закріплення розмежування вищих навчальних закладів за функціональними можливостями; розробка положення про автономію вищих навчальних закладів);

- підхід до управління вищою освітою на рівні регіону, що ґрунтується на принципах децентралізації та демократизації, сутність якого полягає в розширенні горизонтальних зв'язків внутрішньої організаційної структури управління вищою освітою шляхом створення додаткових громадських центрів у системі галузі та передачі їм частини функцій управління;

дістало подальший розвиток:

- уточнення та наукове обґрунтування сутності понять “вища освіта” та “державне управління вищою освітою”, в яких враховуються сучасні зміни в освітній сфері;

- дослідження специфічних особливостей державного управління вищою освітою на регіональному рівні, що зумовлені історичними, соціально-економічними, традиційними та демографічними характеристиками;

- аналіз функціонування механізмів державного управління вищою освітою в Україні, який надав можливість визначити недоліки та суперечності галузі;

- обстеження діяльності органів державної виконавчої влади в регіоні, що надало можливість визначити організаційно-функціональну структуру управління вищою освітою, яка враховує демократичні тенденції розвитку суспільства.

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї та висновки розширюють наукові уявлення про механізми державного управління вищою освітою на регіональному рівні. Матеріали дисертаційної роботи можуть використовуватися при написанні підручників і навчальних посібників, навчально-методичної літератури, а також у роботі органів управління освіти і науки центрального та регіонального рівнів.

Висновки, пропозиції та рекомендації, викладені в роботі, мають практичне значення. Вони впроваджені управлінням освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 01-3851/01-09 від 28.09.2009 р.), Науково-методичним центром навчальних закладів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (акт про впровадження № 24/09 від 01.09.2009 р.), а також знайшли застосування в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження від 17.04.2009 р.).

Теоретичні положення та висновки, що містяться в дисертації, можуть бути використані для подальших досліджень питань держаного управління вищою освітою.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, висновки, пропозиції оприлюднено у доповідях й виступах автора на міжнародних науково-практичних конференціях: у м. Львові (“Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика”, березень 2007 р.; “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування”, квітень 2008 р.), м. Одесі (“Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації”, жовтень 2007 р.), м. Харкові (“Органи влади та молодіжні громадські організації. Інноваційні рішення в молодіжній політиці”, червень 2007 р.; “Демократичні стандарти державного управління”, вересень 2007 р.; “Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин”, грудень 2007 р.; “Державна молодіжна політика: регіональний аспект”, квітень 2008 р.), м. Санкт-Петербурзі (“Другі Ковалевські читання”, листопад 2007 р.). Також матеріали та результати дослідження були викладені у м. Харкові на VІІ, VІІІ та ІХ міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (березень 2007 р., березень 2008 р., березень 2009 р.).

Публікації. Зміст основних положень дисертаційного дослідження викладено в 13 наукових статтях, 6 з яких опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки “Державне управління”. Загальний обсяг публікацій становить 4,2 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 231 сторінка, у тому числі 17 рисунків (12 сторінок), 5 таблиць (7 сторінок), 6 додатків на 35 сторінках. Список використаних джерел містить 224 найменування на 22 сторінках, з них 25 найменувань - іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено стан її наукової розробки, з'ясовано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито її мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів, встановлено їх наукове значення, наведено відомості щодо апробації результатів дисертації.

У першому розділі - “Теоретичні засади державного управління вищою освітою” - розглянуто вищу освіту як об'єкт державного управління, виявлено особливості та специфіку управління вищою освітою на регіональному рівні, охарактеризовано та обґрунтовано існуючі моделі управління освітньою сферою, проаналізовано функціонування механізмів управління вищою освітою в країнах-учасницях Болонського процесу та узагальнено їх досвід.

Вища освіта протягом останніх двох десятиліть є об'єктом дослідження вітчизняних авторів. Це пояснюється тим, що, по-перше, після проголошення незалежності України відбулись трансформаційні перетворення в її політиці, економіці, соціальній сфері та ідеології, що призвело до змін у соціальних пріоритетах країни, включаючи освіту; по-друге, система вищої освіти сприяє переходу до інформаційного суспільства, а молоде покоління, яке отримало вищу освіту, є основним стратегічним резервом країни в реалізації соціально-економічних реформ; по-третє, приєднання України до Болонського процесу з метою покращення національної системи вищої освіти, пошуку і запровадження найкращих світових здобутків в освіті та науці зобов'язує керівництво країни більш активно проводити модернізацію освітньої сфери.

Узагальнюючи наукові дослідження можна дійти висновку, що всі вітчизняні автори використовують логічні методи пізнання, більшість з них користується системним методом, який найкраще розкриває сутність системи освіти та її функціональність. Це дозволяє дослідити взаємодію керованої та керуючої систем і розглядати систему освіти в цілому й вищої - зокрема як цілісну систему, що знаходиться в постійній взаємодії підсистем як на мікро- (всередині системи), так і на макрорівні (взаємодія із зовнішнім середовищем).

Як об'єкт державного управління вища освіта, відповідно до вітчизняного законодавства, представлена системою, яку складають: вищі навчальні заклади всіх форм власності; інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; органи, які здійснюють управління у цій галузі. Отже, об'єктом державного управління є система вищої освіти, на яку спрямовується владний вплив суб'єктів управління. Однак, державне управління вищою освітою має власну специфіку, тобто сукупність особливих якостей та ознак, які притаманні лише цій галузі.

З'ясовано, що саме система органів державної виконавчої влади дозволяє функціонувати й розвиватися вищій освіті в межах держави. При цьому дані органи складають цілісну систему управління вищою освітою на вищому, центральному та регіональному рівнях, яка поєднує в собі як керуючу, так і керовану підсистеми та функціонує задля досягнення необхідного результату. Крім того, існує і локальний рівень управління, представлений вищими навчальними закладами різних форм власності. Державне управління закладами вищої освіти реалізується як взаємодія між суб'єктом (органом управління) та об'єктом управління (закладом вищої освіти) на основі встановлених між ними прямих і зворотних зв'язків. Однак, вплив суб'єкта управління на об'єкт потрібно зменшити з метою сприяння власним тенденціям розвитку цих закладів.

На основі обстеження різних підходів та вивчення законодавчих актів європейських країн уточнено зміст понять “вища освіта” і “державне управління вищою освітою” з урахуванням того, що сьогодні відбуваються трансформаційні перетворення у галузі вищої освіти в контексті інтеграції України в європейський освітній простір.

З'ясовано, що світовий досвід містить багато позитивних прикладів ефективного управління освітою. При цьому в різних державах реалізовуються різні моделі управління. Узагальнення наукових джерел дозволяє дійти висновку, що автори по-різному називають ці моделі, але всі вони реалізуються в рамках двох основних підходів до управління: централізованого і децентралізованого. Разом із тим, з метою забезпечення якості вищої освіти, до управління нею все більше залучається громадськість. Можна виділити деякі спільні риси щодо мети втручання держави у справи вищої освіти: по-перше, держава забезпечує якість навчання; по-друге, фінансує систему вищої освіти й притягує вищі навчальні заклади до відповідальності за витрачені державні кошти; по-третє, задля забезпечення потреб економічного розвитку держава гарантує підготовку людських ресурсів.

Результати дослідження функціонування механізмів управління вищою освітою деяких країн європейського простору надають можливість визначити спільні й відмінні риси в організації освітньої сфери, структурі та механізмах державного управління, визначити схожість проблем у вищій освіті цих країн і України з метою використання зарубіжного досвіду для їх усунення.

Другий розділ - “Аналіз механізмів державного управління вищою освітою України” -присвячено дослідженню нормативно-правових засад державного управління вищою освітою, обстеженню сучасного стану функціонування механізмів управління вищою освітою, аналізу механізмів реалізації освітньої політики органами державної виконавчої влади на регіональному рівні.

Розглянуто процес реалізації правового механізму в управлінні вищою освітою. З'ясовано, що в ньому беруть участь органи державної влади на всіх рівнях управління (вищому, центральному, регіональному). При цьому на вищому рівні визначаються цілі, завдання, механізми реалізації державної політики у галузі вищої освіти, розробляється нормативно-правова база її функціонування та розвитку.

Органи влади центрального рівня реалізують державну освітню політику, здійснюючи контроль за її втіленням та дотриманням відповідних законодавчих актів, розробляють програму розвитку вищої освіти та її стандарти, визначають нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення вищих навчальних закладів, здійснюють аналітично-прогностичну діяльність у галузі, визначають тенденції і стратегічні напрями її розвитку, здійснюють організацію і контроль за навчально-виховною, навчально-методичною та науковою діяльністю закладів.

На регіональному рівні органи державної виконавчої влади забезпечують реалізацію державних програм у галузі вищої освіти, вивчають потребу у фахівцях на місцях, подають до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів, затверджують статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів.

Дослідження нормативно-правової бази у галузі вищої освіти дозволило зробити висновок, що в Україні створено міцну законодавчу базу, яка забезпечує розвиток даної галузі відповідно до сучасних вимог.

Разом із тим, освітня практика свідчить про наявність значних прогалин у нормативно-правовому регулюванні відносин суб'єктів навчального процесу та певних протиріч у положеннях окремих правових актів. Водночас чинний Закон України “Про вищу освіту” не повною мірою відбиває нові цілі та завдання модернізації національної системи вищої освіти в контексті європейських освітніх стандартів. Тому для вирішення проблем, що виникають при функціонуванні системи вищої освіти, необхідно вдосконалювати й розвивати її правову базу.

Визначено та обґрунтовано суперечності, що склалися у галузі вищої освіти: між галуззю вищої освіти та ринком праці (ринок праці не співпрацює з вищою освітою), всередині самої системи вищої освіти (конфлікт між потребою системи освіти та непотрібністю знань, які вона дає) і в ментальності суспільства (ставлення студентів та викладачів вищих навчальних закладів до процесу навчання). Розв'язання перелічених суперечностей потребує подальшого вдосконалення механізмів державного управління.

Доведено, що до управління вищою освітою на рівні регіону крім органів державної виконавчої влади, що реалізують освітню політику на місцях за допомогою різноманітних механізмів: організаційного, правового, соціального, фінансового, координації тощо, залучаються також і представники органів громадського самоврядування. Проте на всіх рівнях управління ще й досі залишається потужною управлінська вертикаль.

У третьому розділі - “Удосконалення механізмів державного управління вищою освітою на регіональному рівні” - запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення правового та організаційного механізмів управління вищою освітою, розкрито основні положення концепції управління галуззю на регіональному рівні.

До статті 18 “Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади” чинного Закону України “Про вищу освіту” пропонується внести зміни щодо конкретизації визначення єдиного центрального органу виконавчої влади у галузі вищої освіти, зокрема передати до його управління всі вищі навчальні заклади. При цьому вищі навчальні заклади силових міністерств мають залишитися в їх підпорядкуванні, зберігаючи за ними лише відповідну профільну підготовку студентів.

З метою надання “університетським” закладам справжньої автономії пропонується законодавчо закріпити розмежування вищих навчальних закладів за функціональними можливостями (університетські та неуніверситетські).

Розроблено основні положення концепції щодо управління вищою освітою на регіональному рівні, що визначають систему принципів, цілей завдань, пріоритетних напрямів і методів діяльності органів державної влади в межах адміністративно-територіальній одиниці. Складові цієї концепції представлені на рис. 2.

Розвиток вищої освіти в сучасних умовах потребує швидкого реагування на постійно зростаючі економічні та соціальні потреби суспільства з використанням можливостей території, на якій вони розташовані. Тому зміст регіональної політики полягає у поступовому переході від галузевого до переважно регіонального розвитку системи вищої освіти.

Вища освіта регіону має бути відкритою, гнучкою системою. Керівники та адміністрація вищих навчальних закладів мають мобільно враховувати потреби певної адміністративно-територіальної одиниці, визначати форми навчання в них.

Доцільність розробки основних положень концепції управління вищою освітою на регіональному рівні зумовлена соціально-економічними змінами, становленням інформаційної і комунікативної культури суспільства, посиленням суспільних вимог до рівня освіченості, професіоналізму, конкурентоспроможності майбутніх фахівців на вітчизняному і світовому ринках праці, готовністю індивіду до професійного саморозвитку і самовдосконалення, формуванню власної кар'єри, відповідальності за результати своєї професійної діяльності.

Основна ідея концепції полягає в тому, що управління вищою освітою в регіоні розглядається як нормативна модель, ідея, до якої мають прагнути регіони. Концепція ґрунтується на принципах прозорості, відкритості й максимальної ефективності в управлінні вищою освітою регіону та залучення до цього процесу широких кіл громадськості, неурядових організацій, органів місцевого самоврядування і органів державної виконавчої влади. Зауважимо, що концепція має лягти в основу регіональної стратегії управління вищою освітою, яка необхідна для бачення довгострокової перспективи розвитку певної адміністративно-територіальної одиниці, що робить осмисленими дії політичних сил, суспільства, органів державної влади та місцевого самоврядування.

Головна мета концепції полягає у створенні конкретних механізмів і умов для розвитку доступної та якісної системи вищої освіти відповідно до вимог суспільства, що динамічно розвивається, запитів особистості та потреб держави з найповнішим використанням регіональних можливостей.

Доведено, що визначальним принципом функціонування вищої освіти в Україні стає створення умов для розвитку демократичного управління. Фактором забезпечення демократичності є участь громадських структур в управлінні вищою освітою. Цей фактор має тенденцію до постійного зростання, що пояснюється необхідністю врахування реальних потреб все більшої частки населення країни, яке буде охоплене системою вищої освіти, а також необхідністю зростання контролю за відповідністю системи суспільним вимогам.

З метою вдосконалення організаційної структури державно-громадського управління вищою освітою на регіональному рівні необхідно розширити горизонтальні зв'язки шляхом створення додаткових центрів, які б функціонували на громадських засадах. Такими центрами можуть бути: центр науково-педагогічної підтримки; інформаційно-консультаційний центр; регіональний центр психологічної підтримки студентів; центр сприяння міжнародному співробітництву тощо.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено важливе науково-практичне завдання, яке полягає в теоретичному обґрунтуванні й розробці теоретичних засад, практичних аспектів і пріоритетних напрямків удосконалення механізмів державного управління вищою освітою на регіональному рівні. Основні результати та висновки дослідження можна узагальнити в таких положеннях:

1. Розроблено основні положення концепції управління вищою освітою на регіональному рівні, зміст яких полягає у створенні реальних механізмів та умов розвитку доступної (організація й проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу освіти випускників навчальних закладів, здійснення відповідних заходів з оптимізації мережі вищих навчальних закладів, забезпечення соціальної захищеності учасників освітнього процесу тощо) та якісної системи вищої освіти (оновлення змісту вищої освіти, організація безперервності освіти наукових і науково-педагогічних кадрів, створення стимулів для мотивації викладацького складу вищих навчальних закладів тощо) відповідно до вимог суспільства, запитів особистості та потреб держави з найповнішим використанням регіональних можливостей.

2. Запропоновано заходи з удосконалення правового механізму державного управління вищою освітою шляхом розроблення й запровадження відповідних нормативно-правових актів (внесення змін до чинного законодавства у галузі вищої освіти щодо підпорядкування вищих навчальних закладів єдиному центральному органу влади; закріплення розмежування вищих навчальних закладів за функціональними можливостями; розробка положення про автономію вищих навчальних закладів).

3. Удосконалено методичні підходи до розширення горизонтальних зв'язків внутрішньої організаційної структури управління вищою освітою шляхом створення додаткових громадських центрів у системі галузі та передачі їм частини функцій управління.

4. Уточнено й науково обґрунтовано сутність понять “вища освіта” та “державне управління вищою освітою”, в яких враховуються сучасні зміни в освітній сфері. “Вищу освіту” можна розглядати як рівень отримання освіти у вищому навчальному закладі, який складається з двох ступенів: перший - професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, другий - отримання більш високої кваліфікації, яка необхідна для проведення науково-дослідницької роботи. Переваги такого визначення полягають у відображенні обох ступенів навчання (доступенева й післяступенева), де перший буде забезпечувати зайнятість на ринку праці (буде підготовчим щаблем для подальшого навчання на післяступеневому рівні), а другий сприятиме розвитку науки.

Державне управління вищою освітою можна розглядати як діяльність, що базується на принципах державного впливу на об'єкт управління, яка знаходить своє відображення в правових формах, а також виробленні загальнонаціональних цілей для державних органів влади та спрямована на задоволення потреб суспільства в соціально-економічній сфері з урахуванням перспектив розвитку освіти, науки, техніки, технологій, культури.

5. Визначено особливості державного управління вищою освітою на регіональному рівні, які зумовлені історичними, соціально-економічними, традиційними та демографічними факторами, темпами виходу із загальної системної кризи тощо. Специфічність, що складалася протягом багатьох років, формуючи освітній потенціал, обумовлює сутність та форму суб'єктів ринку освітніх послуг.

6. Проаналізовано сучасний стан функціонування механізмів державного управління вищою освітою в Україні та визначені недоліки (повільна демократизація освіти, низький рівень фінансування освітньої сфери, невідповідна якість вищої освіти потребам ринку праці, недосконалість мережі вищих навчальних закладів, повільна автономізація університетів тощо) й суперечності між галуззю вищої освіти і ринком праці, в самій системі вищої освіти та в ментальності суспільства.

7. Визначено організаційно-функціональну структуру управління вищою освітою в регіоні, обстежено діяльність в ній органів державної виконавчої влади та з'ясовано, що в управлінні галуззю враховуються демократичні тенденції розвитку суспільства.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Поступна О. В. Проблеми української вищої освіти в контексті Болонського процесу / О. В. Поступна // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - Вип. 3 (18). - С. 209-215.

2. Поступна О. В. Нормативно-правове забезпечення вищої освіти в Україні в контексті європейської інтеграції / О. В. Поступна // Державне будівництво [Електронний ресурс] : електронне видання ХарРІ НАДУ. - 2007. - № 2. - Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007-2/doc/5/06.pdf.

3. Поступна О. В. Суперечності перехідного періоду у сфері вищої освіти України / О. В. Поступна // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип.. 4 (32). - С. 125-130.

4. Поступна О. В. Інформатизація навчального процесу - складова інтеграції до європейського освітнього простору / О. В. Поступна // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - Вип. 3 (22). - С. 433-439.

5. Поступна О. В. Досвід державного управління систем освіти європейських держав / О. В. Поступна // Ефективність державного управління : зб. наук. праць ЛРІДУ НАДУ / за заг. ред. В. С. Загорського, А. В. Ліпенцева. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 14/15. - С. 126-132.

6. Поступна О. В. Організаційно-функціональне вдосконалення механізмів управління вищою освітою на регіональному рівні / О. В. Поступна // Державне будівництво [Електронний ресурс] : електронне видання ХарРІ НАДУ. - 2009. - № 1. - Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-1/doc/2/31.pdf.

7. Поступна О. В. Проблема якості освіти і розробки критеріїв оцінки / О. В. Поступна // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 22 березня 2007 р. : у 2 ч. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. - Ч. 2. - С. 100-104.

8. Поступна О. В. Основні складові Болонського процесу / О. В. Поступна // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня 2007 р. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - С. 143-145.

9. Поступна О. В. Інформатизація управління вищим навчальним закладом / О. В. Поступна // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 4 квітня 2008 р. : у 2 ч. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Ч. 2. - С. 226-231.

10. Поступна О. В. Роль викладача як інтелектуального лідера в сучасній вищій освіті України / О. В. Поступна // Демократичні стандарти державного управління : матеріали наук.-практ. конф., 27 вересня 2007 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 39-42.

11. Поступная Е. В. Усовершенствование системы украинского высшего образования - важнейшая социокультурная проблема / Е. В. Поступная // Вторые Ковалевские чтения : материалы науч.-практ. конф., 16-17 ноября 2007 г. - СПб., 2007. - С. 294-299.

12. Поступна О. В. Ступінь узгодженості навчальних програм загальноосвітньої середньої і вищої шкіл / О. В. Поступна // Державна молодіжна політика: регіональний аспект : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 квітня 2008 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 98-101.

13. Поступна О. В. Роль держави в управлінні вищою освітою / О. В. Поступна // Державне управління та місцеве самоврядування : тези ІХ міжнар. наук. конгресу, 26-27 березня 2009 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. - С. 361-362.

Размещено на Allbest.ru

...