Управління інтелектуальним потенціалом підприємства (на прикладі підприємств машинобудування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 658.29:347.77+330.341.1:621(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

(на прикладі підприємств машинобудування)

Спеціальність 08.00.04 - економіка

та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

ДОКТОРУК ЄВГЕН ВАЛЕРІЙОВИЧ

Хмельницький - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Федулова Любов Іванівна, ДУ “Інститут економіки та прогнозування” НАН України, м. Київ, завідувач відділом технологічного прогнозування та інноваційної політики.

дістали подальшого розвитку:

- визначення ролі і місця категорії “інтелектуальний потенціал” у системі категорій економічної теорії; уточнення сутності інтелектуального потенціалу підприємства як здатності організації досягати економічного зростання на основі застосування знань, вмінь, навичок, досвіду, пізнавальних та духовних здібностей своїх співробітників, їх інтелектуального рівня, гнучкості організаційної структури та інших складових в умовах мінливого середовища, що забезпечують стійкі темпи приросту наявного інтелектуального капіталу і ефективність його використання. Розкриття економічного змісту поняття “інтелектуальний потенціал” з позиції загальної економічної теорії з врахуванням специфіки і особливостей природи капіталу, дозволяє глибше усвідомити економіко-правову сутність інтелектуального капіталу та механізм його функціонування;

- розробка та доведення до рівня практичної реалізації комплексу організаційно-методичних підходів до забезпечення ефективності формування та розвитку інтелектуального потенціалу, який, на відміну від інших, включає відповідні структурно-логічні схеми, методи, алгоритми, що забезпечують постановку цілей, їх реалізацію і моніторинг у загальній системі стратегічного розвитку підприємств;

- оцінка складових інтелектуального потенціалу підприємств з подальшим встановленням тенденцій та проблем розвитку (на прикладі машинобудівних підприємств Хмельницької області).

Практичне значення отриманих результатів полягає в запропонованому науково-методичному інструментарії розробки та реалізації системи управління розвитком інтелектуального потенціалу, що дозволяє управляти економічним об'єктом в межах реально діючих підприємств.

Пропозиції щодо запровадження системи управління інтелектуальним потенціалом знайшли своє відображення при затвердженні стратегічного плану економічного розвитку ВАТ “АК АДВІС” (довідка № 106/1 від 12.05.2010 р.) та при розробці системи мотивації персоналу ТОВ “Р.І.Н.О” (довідка № 101 від 6.05.2010 р.).

Результати теоретико-методологічних досліджень враховано при розробці комплексної програми мотивації персоналу на ВАТ “Термопластавтомат”. Практична значимість розробки підтверджується довідкою (довідка № 250 від 11.05.2010 р.). Застосування розробленої автором методики та комп'ютерної програми оцінки рівня компетентності працівників дасть змогу підвищити ефективність діяльності персоналу, його інтелектуальний рівень та інноваційний потенціал.

Пропозиції щодо застосування концепції інтелектуального центру інновацій знайшли впровадження при розробці програми управління інтелектуальним потенціалом ВАТ “ТЕМП” (довідка № 104 від 18.12.2009 р.). Реалізація основних положень концепції дозволить створити комплексну систему підтримки інтелектуального потенціалу, сприятливі економічні і соціальні умови для розвитку сфери наукових досліджень та розробок, постійного підвищення технологічного рівня виробництва і конкурентоспроможності продукції тощо.

Матеріали, отримані при виконанні дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Хмельницького політехнічного коледжу Міністерства освіти і науки України при викладанні дисциплін “Інвестування” та “Інформаційні системи і технології на підприємствах” (довідка про впровадження № 133 від 17.05.2010 р.).

Результати дослідження можуть бути використані як інформаційно-аналітичне джерело при підготовці рекомендацій щодо виявлення, оцінки і використання інтелектуального потенціалу персоналу організації, створення достатніх і необхідних умов реалізації цього потенціалу, конструювання мотиваційного механізму, орієнтованого на збільшення і розширення інтелектуального капіталу організації.

Практична значимість роботи полягає в тім, що отримані в дисертації результати і висновки можуть бути використані державними органами для вироблення шляхів реалізації економічної політики в інтелектуальній сфері, і зокрема, в процесі структурно-технологічної перебудови машинобудівних підприємств вітчизняної промисловості.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень доповідались на міжнародних, національних та регіональних науково-практичних конференціях та семінарах, у тому числі: Всеукраїнській науковій конференції “Інтелектуальний потенціал молоді в науці та практиці” (2006 р., м. Хмельницький); Науково-технічній конференції “Актуальні проблеми комп'ютерних технологій “АПКТ 2006” (2006 р., м. Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції “Глобалізаційно-інтеграційні процеси соціально-економічного розвитку країни” (2009 р., м. Харків); ІІ Міжнародній науковій конференції “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (2009 р, м. Суми); V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і інновації ” (2009 р., м. Перемишль, Польща).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. Сукупність отриманих наукових результатів, викладених в роботі, є власними авторськими підходами і розробками щодо формування і реалізації системи ідентифікації, управління та оцінки інтелектуального потенціалу організацій. Особистий внесок у працях наведено у списку публікацій.

Публікації. Проблематику дисертаційної роботи, її теоретичні й практичні результати викладено у 11 публікаціях, з яких 6 публікацій - в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, і 5 публікацій у збірниках тез та матеріалах науково-практичних конференцій, усі одноосібно. Загальний обсяг публікацій - 4,9 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них 27 сторінок додатків, список використаних джерел включає 177 найменувань на 16 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 185 сторінках комп'ютерного тексту, що містить 30 таблиць, з яких 3 займають 3 повних сторінки, 16 рисунків, з яких 2 на 2 повних сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено мету та завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, викладено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів і їх апробацію, наведено кількість та обсяг публікацій за результатами дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методичні аспекти формування та розвитку інтелектуального потенціалу” викладено теоретичні засади формування та розвитку інтелектуального потенціалу; здійснено ідентифікацію змісту поняття “інтелектуальний потенціал”; визначено особливості та передумови формування ІП підприємств та охарактеризовано методичні підходи до його оцінки.

В результаті дослідження обґрунтовано положення, що ступінь розвитку інтелектуальної праці та її участь у виробничих процесах багато в чому визначають конкурентоспроможність країни у світовій економіці, її експортні можливості та частку у світовому виробництві. Поняття інтелектуального потенціалу (ІП) і пов'язані з ним поняття інтелектуального капіталу (ІК), інтелектуальної власності (ІВ) та нематеріальні активи (НМА) невідокремлені від сутності нової економіки, в якій визначальним фактором забезпечення економічного зростання є інтелектуальний ресурс організацій. Саме ці компоненти найкраще ідентифікують нову економіку та визначають суттєву відмінність її від економіки природно-сировинного (індустріального) типу.

На рівні підприємства інтелектуальний потенціал характеризує, перш за все, здатність працівників застосовувати знання, вміння і навички в мінливих умовах діяльності, готовність і спроможність творчо конструювати і активно впливати на виробничі процеси. Інвестиції в працівника, як на приватному, так і на державному рівні сьогодні стають пріоритетними джерелами економічної динаміки. Ті організації (підприємства, фірми, компанії) на світовому ринку, які мають можливість виробляти і реалізовувати нові знання, створювати нові технології і використовувати їх в практичній діяльності, отримують інтелектуальну ренту, тобто надприбуток за свою інформаційно-технологічну монополію.

Узагальнення наукових підходів показало, що більшість вчених справедливо вважають інтелектуальний потенціал одним із вагомих факторів, який можливо мобілізувати в достатньо короткі терміни для завоювання стійкого стану вітчизняних підприємств на українському та світовому ринках. В той же час, управління інтелектуальним потенціалом та інтелектуальною активністю є мало опрацьованою сферою наукового знання, що знаходиться на стику економіки, психології та соціології. Й до цього часу дослідниками розглядається в більшій мірі сутність інтелектуального капіталу організації. Вважаємо, що сутність інтелектуального потенціалу організації слід розглядати у світлі однієї із сучасних концепцій стратегічного управління, а саме - ресурсного підходу, де в центрі уваги - вивчення внутрішніх можливостей фірми. Ядро кадрового потенціалу утворюють сукупні здатності працівників підприємства, які необхідні для того, щоб вибирати, виконувати й координувати дії, що забезпечують переваги на ринках товарів, послуг і знань.

Узагальнюючи існуючі методологічні підходи, запропоновано наступне означення категорії інтелектуальний потенціал (ІП) організації (підприємства): це здатність організації досягати економічного зростання на основі застосування знань, вмінь, навичок, досвіду, пізнавальних та духовних здібностей своїх співробітників, їх інтелектуального рівня, гнучкості організаційної структури та інших складових в умовах мінливого середовища, що забезпечують стійкі темпи приросту наявного інтелектуального капіталу і ефективність його використання та дозволяють отримувати інтелектуальну ренту. У цьому контексті з позицій системного підходу структурно інтелектуальний потенціал включає п'ять складових: людський капітал; інтелектуальну власність; ринкові (маркетингові) активи; структурні активи; соціальний капітал. Тобто, основою інтелектуального потенціалу є все те, що дасть змогу збільшити чи примножити вже наявні інтелектуальні ресурси, а саме: об'єкти ІВ, творчий науковий персонал, імідж компанії тощо; ефективна кадрова політика, що дає змогу зберегти та залучити висококваліфікований, креативний персонал; заходи, що стосуються правового захисту та юридичної підтримки ідентифікованих нематеріальних активів (НМА) та інтелектуальної власності (ІВ) в цілому, що дає змогу усунути небезпеку втрати частини інтелектуального капіталу (ІК) за рахунок крадіжок технологій, промислового шпигунства та інших незаконних дій; підтримка позитивного іміджу компанії, її брендів, торгових марок та інші фактори.

Доведено, що особливості інтелектуального потенціалу полягають у виконанні одночасно декількох функцій: одна з них пов'язана з кваліфікацією та професійною підготовленістю населення до продуктивної діяльності; а інша - з розвитком творчих навичок, і в тому числі теоретичного мислення. На рівні окремої організації за допомогою інтелектуального потенціалу створюються споживчі цінності, до яких входять матеріальні, фінансові та нематеріальні.

Обґрунтовано, що для здійснення якісного процесу оцінки ІП необхідний постійний моніторинг за станом і динамікою його розвитку на основі розробки і впровадження комплексної системи (програми) більш правильної діагностики, що базується на новітніх досягненнях суміжних наукових дисциплін.

У другому розділі “Стан формування та розвитку інтелектуального потенціалу підприємств” автором здійснено аналіз реалізації об'єктів інтелектуальної (промислової) власності як складової інтелектуального потенціалу та встановлено, що з усіх видів ІВ об'єкти промислової власності здійснюють найбільший вплив на розвиток науково-технологічного прогресу, так як НТП у промисловості можливо представити як накопичення наукових досягнень, які у кінцевому підсумку вносять суттєві зміни у виробництво та його ефективність.

У роботі проаналізовано стан накопичення та використання ІВ в промисловому виробництві України і на промислових підприємствах Хмельницького регіону та встановлено, що використання ОПВ в цілому по економіці збільшувалось у період з 2002 по 2005 рік (приріст складав близько 20 % у 2003, 2004 роках та 11 % у 2005 р.). У 2006 році у порівнянні з 2005 р. змін майже не відбулося, незначне зниження у розмірі 0,2 % не є суттєвим. Основою даного скорочення стало зниження використання винаходів на 20 %, в той же час приріст використання корисних моделей та промислових зразків склав відповідно 33 % та 22 %. У період 2007-2008 рр. зростання даного показника продовжилось (на 13 % і 1 % відповідно). По промисловості спостерігався постійний приріст використання ОПВ, значення якого коливались від 8 % (у 2004 р.) до 24 % (у 2003 р.). Дана тенденція змінилась у 2008 році коли був зафіксований спад близько 10 %. У галузі машинобудування ситуація аналогічна, збільшення обсягів використання ОПВ складало у середньому 24 % на рік (у період 2002-2008 років). Лише у 2006 році тенденції приросту сповільнились та склали близько 9 %. До того ж, питома вага використання ОПВ у галузі машинобудування щодо промисловості в цілому складає більше третьої частини від загальної кількості ОПВ (30,7-69,1 % відповідно у 2002 та 2008 рр.). Як бачимо, галузь машинобудування відіграє важливу роль у сфері використання ОПВ у промисловості.

Динаміка використання об'єктів промислової власності підприємствами Хмельницької області протягом 2002-2008 рр. за усіма видами такої власності має стабільно низький рівень навіть у порівнянні із середньостатистичним рівнем по Україні (рис. 1). Інтелектуальний потенціал - це показник стану інтелектуального капіталу і ефективності його використання. Тому неоцінені нематеріальні активи (НМА) також є частиною саме цього потенціалу збільшення вартості підприємства, його інвестиційної привабливості, іміджу в цілому.

Рис. 1. Використання об'єктів промислової власності (ОПВ)

Джерело: складено та розраховано автором за даними статистичного збірника “Наукова та інноваційна діяльність в Україні” за відповідні роки.

Автором статистично встановлено, що частка НМА у активі балансу вітчизняних підприємств, незалежно від розміру, форм власності, регіону та інших факторів, досить часто є не більше 1 %. Основною проблемою такої ситуації є не відсутність об'єктів інтелектуальної власності, а вибіркова оцінка НМА або нехтування підприємствами необхідності здійснення такої оцінки, що у свою чергу пов'язано зі складністю ідентифікації НМА, відсутністю чітких критеріїв комерційних переваг оцінки та реалізації, ефективних механізмів її охорони, використання, продажу.

Здійснена оцінка ринкової вартості на основі використання інтелектуального потенціалу лише на прикладі одного із реальнодіючих підприємств м. Хмельницька дозволила дійти наступних висновків: досліджуване підприємство власними силами згідно законодавства може вже зараз зарахувати вартість існуючого патенту на баланс підприємства, тим самим збільшивши свою вартість на 120 тис. грн.; за умови патентування своїх розробок у сфері виробництва опалювального обладнання, підприємство мало б можливість збільшити капіталізацію своїх активів або ринкову вартість ще у 2006 році майже на 250 тис. грн.; оцінка ОІВ дає змогу не тільки збільшити капіталізацію активів підприємства, але й збільшити інвестиційну привабливість, зменшити податкове навантаження за рахунок амортизації НМА; після належної оцінки та захисту своїх розробок підприємство має можливість продавати ліцензії на право їх використання, отримуючи за це відповідну фінансову винагороду.

Таким чином, запропоновані методичні підходи щодо оцінки ринкової вартості реально діючого підприємства на основі використання його інтелектуального потенціалу, показують їхню результативність і можуть стати основою при управлінні інтелектуальним капіталом.

Дослідження дозволили визначити наступний перелік проблем внутрішньофірмового менеджменту підприємств у сфері управління інтелектуальним потенціалом: низька кваліфікація, непідготовленість кадрів, відсутність спадковості професій, недостатньо високий загальний освітній рівень, низький ступінь згуртованості колективу; низький рівень дисципліни, відповідальності; відсутність мотивації (апатія і низька зацікавленість у зв'язку з відсутністю винагороди за інтелектуалізацію праці); недоліки керування (відсутність схеми взаємодії, низький рівень компетентності керівників у питанням нової економіки); низька соціальна захищеність; недостатня комунікабельність, низька психологічна стійкість; низький рівень взаємозамінності; недостатня фінансова самостійність підрозділів; недостатня ініціатива, самостійність у прийнятті рішень. Ці проблеми заважають ефективному управлінню інтелектуальним потенціалом підприємств, проте їх постійна діагностика та виявлення мотивів надають можливості їх вирішення та підвищення якості та результативності даного виду управління.

У третьому розділі “Розробка ефективної системи управління інтелектуальним потенціалом підприємства”, враховуючи той факт, що основа забезпечення конкурентних переваг машинобудівних підприємств визначається достатністю їх інтелектуального потенціалу і ефективним управлінням, що створює умови для розкриття особистої і колективної творчості, конкретними кроками на шляху переходу до нових технологій управління персоналом повинні стати: запровадження комплексної системи добору та оцінки працівників, механізму мотивації та надання компенсаційних пакетів, умов безперервного підвищення кваліфікації.

В роботі запропоновані концептуальні засади Системи управління інтелектуальним потенціалом підприємства (СУІПП), загальними принципами створення якої є: органічне поєднання інтелектуальних і матеріальних активів з метою досягнення стійких конкурентних переваг на ринку; планомірне підвищення інтелектуального рівня персоналу підприємства на основі професійного навчання в контексті управління знаннями й визначення ключових компетенцій; застосування засад організаційної культури та впровадження їх для реалізації соціально-економічного механізму ефективного менеджменту персоналу; технологічне та інформаційне забезпечення розумової праці персоналу, який зайнятий створенням і реалізацією інноваційних ідей у практичну площину. Концептуальну модель системи управління інтелектуальним потенціалом підприємства (рис. 2) можна представити як сукупність впливів на процес формування і розвитку ІП, що включають набір відповідних підсистем - керуючу частину, що включає вироблення і реалізацію цілеспрямованих впливів на об'єкт для досягнення поставленої мети; моніторингову частину для контролю зміни параметрів системи (збір, оцінка поточного стану об'єкта і виявлення проблемних ситуацій) і базу знань про ІП та фактори, що його формують.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Концептуальна модель системи управління інтелектуальним потенціалом підприємства

Технологічна модернізація і підвищення продуктивності найбільш тісно пов'язані із зростанням ініціативи, компетентності і неформального залучення персоналу в процес виробництва, а це неминуче пов'язано з нагромадженням специфічного людського капіталу, розвиток якого дозволяє нарощувати й удосконалювати технологічну базу виробництва. У контексті зазначеного запропонована та обґрунтована загальна схема процесу розробки стратегії технологічного розвитку підприємства, як основа формування та реалізації інтелектуального потенціалу.

З метою підвищення рівня охорони об'єктів права інтелектуальної власності а також забезпечення маркетингу результатів наукових розробок та розширення їх впровадження розроблене та запропоноване для практичного упровадження типове положення про структурний підрозділ з питань управління інтелектуальною власністю на підприємстві.

Запропоновано створити Інтелектуальний центр інновацій (ІЦІ) як форму інтеграції функцій організації та управління інтелектуальним потенціалом, місія якого - управління циклом формування та розвитку ІП підприємства на базі інтеграції освітнього, науково-технічного та інноваційного процесів; розвиток наукового та інноваційного потенціалу підприємств; формування ринку наукоємких розробок і технологій для вирішення проблем державного, регіонального напрямку та створення умов для їх комерціалізації; створення малих інноваційних підприємств та їх підтримка; залучення співробітників та студентів ВНЗ в інноваційний процес.

Серед методичних підходів до оцінки інтелектуального потенціалу розроблена комп'ютерна програма “Оцінка рівня компетентності працівника”, можливостями якої є: оцінка рівня компетентності працівника (РКП) на основі обраних експертом характеристик; створення бази даних персоналу з розрахованим РКП по кожному працівнику; можливість імпорту (експорту) даних по персоналу з зовнішніх баз даних.

Також у програмі є можливість застосування універсальних баз даних та форматів збереження інформації (.mdb; .xls та ін.), фільтрування, відбір даних за вказаними параметрами, вбудована інформаційно-довідкова система та ін. інтелектуальний потенціал управління компетентність

Пропонується концептуальний підхід до оцінки ефективності вкладення фінансових коштів у розвиток ІП. У рамках вирішення цієї задачі автором було запропоновано трактувати інвестування в ІП як особливий вид інвестиційного проекту розвитку ІП, що передбачає (у числі інших дій) здійснення інвестицій у розвиток ІП співробітників підприємства.

Інвестиції в інтелектуальний потенціал повинні бути вкладені за напрямами: освіта та всі види навчання (підготовки) на виробництві; здоров'я людини (профілактика профзахворювань, характерних для діяльності організації, надання дієтичного харчування для окремих працівників і(чи) безкоштовне харчування для всіх співробітників; медичне обслуговування за місцем роботи, сплата путівки, лікування в медичних установах, профілакторіях, санаторіях; поліпшення житлових умов, турбота про екологію робочого місця; страхування працівників від нещасних випадків); витрати на мотиваційно-системне стимулювання для розвитку трудового потенціалу і підвищення кваліфікації; міграція; інформація; фундаментальні наукові розробки; культура і дозвілля.

Інвестиції в реалізацію кожної складової ІП відносяться до ряду економічно залежних проектів, тому рішення про прийняття чи відхилення одного із напрямів впливають на величину грошових потоків, отриманих від реалізації інших та їх капітальний бюджет. Для спрощення розрахунку слід використовувати суму встановлених бюджетів, необхідних для реалізації стратегії розвитку кожної складової ІП. В такому випадку NPV (чиста поточна вартість) буде складати:

де ГП_j - величина грошових потоків, отримана за період реалізації стратегії;

В_і - бюджет функціональної стратегії.

Результатом ефективності дії системи управління ІП буде такий стан, коли частина доходів, одержуваних на стадії перетворень інтелектуального потенціалу в інтелектуальний капітал, може і повинна використовуватися для нарощування, збільшення інтелектуального потенціалу організації, щоб забезпечити постійний рух і перетворення в ІК.

ВИСНОВКИ

Виконання дисертаційної роботи, спрямованої на розв'язання важливого завдання - розробки системи управління інтелектуальним потенціалом як основи підвищення інноваційної спрямованості та ринкової вартості підприємств, дозволило дійти таких висновків:

1.  У сучасному суспільстві відбувається перехід від індустріального типу господарювання до економіки нового типу, де основним стратегічним ресурсом розвитку стають люди, що володіють знаннями, їхній інтелектуальний потенціал і зростаюча професійна компетенція кадрів. В роботі запропоновано наступне означення категорії інтелектуальний потенціал (ІП) організації (підприємства): це здатність організації досягати економічного зростання на основі застосування знань, вмінь, навичок, досвіду, пізнавальних та духовних здібностей своїх співробітників, їх інтелектуального рівня, гнучкості організаційної структури та інших складових в умовах мінливого середовища, що забезпечують стійкі темпи приросту наявного інтелектуального капіталу і ефективність його використання та дозволяють отримувати інтелектуальну ренту. Розкриття економічного змісту поняття “інтелектуальний потенціал” з позиції загальної економічної теорії з врахуванням специфіки і особливостей природи капіталу, дозволяє глибше усвідомити економіко-правову сутність інтелектуального капіталу та механізм його функціонування

2.  Узагальнення теоретико-методологічних досліджень показало, що проблематика управління інтелектуальним потенціалом організації залишається поза межами дослідницької уваги. Інтелектуальний потенціал лише позначено як явище, але він не став об'єктом управління. Проте саме інтелектуальний потенціал як економічна категорія є багатоаспектною і багатоскладовою являє собою загальну основу інтелектуального капіталу, що дозволяє запропоновано розглядати ІП як інтегровану систему, що структурно включає п'ять складових. Доведено та обґрунтовано положення, що категорії ІП та ІК не можуть бути визнані тотожними, оскільки характеризують різні сторони функціонування підприємства.

3.  Визначено особливості та передумови формування інтелектуального потенціалу, серед яких: 1) перехід в промислово розвинутих країнах від стратегії техноцентризму (підприємницька стратегія, що акцентує увагу на новітні технології і розглядає робочу силу лише як елемент витрат виробництва) до антропоцентризму - нової моделі розвитку і використання людських ресурсів, що орієнтується на висококваліфіковану, ініціативну робочу силу, інтегровану в систему виробництва і безперервно підвищувальний рівень знань та кваліфікації; 2) перетворення людини одночасно в мету, засіб і умову відтворювального процесу; 3) стимулювання інноваційної діяльності як державою, так і самими підприємствами своїх працівників до винахідницької діяльності; 4) необхідність здійснення безперервних інноваційних процесів й освоєння нової продукції вимагає безперервного нарощування інтелектуального потенціалу; 5) створення сучасних складних систем виробництва продукції та надання послуг вимагає інтеграції як знань, що відносяться до різних сфер інновацій, так і різних особистих точок зору працівників; 6) необхідність належного і ефективного правового забезпечення інтелектуальної діяльності; 7) забезпечення одержання прибутку від інтелектуальної діяльності вимагає вкладення інвестицій в її організацію і особливо в реалізацію досягнутих результатів.

4.  Обґрунтовано висновок, що в сучасній літературі існує чисельна кількість методів та моделей, за допомогою яких пропонується оцінювати як окремі складові інтелектуального потенціалу організації, так і здійснювати оцінку, вкладених в нього інвестицій. Однак, для вироблення управлінських рішень на практиці необхідним вбачається здійснення моніторингу за станом і динамікою інтелектуального потенціалу на основі запропонованої комплексної системи (програми) його більш правильної діагностики, що базується на новітніх досягненнях як економічних, так і соціогуманітарних дисциплін. Доцільно рекомендувати до звітів з інтелектуального капіталу, які вже стають популярними, додавати звіт з можливостей його збільшення, тобто з інтелектуального потенціалу. Це доповнить інформацію, яку отримує інвестор, і допоможе йому прийняти ефективне рішення.

5.  Здійснені емпіричні дослідження на рівні підприємств Хмельницької області дозволили виявити характерну закономірність, що створені за весь період функціонування знання науково-дослідного, дослідно-конструкторського, організаційно-управлінського, маркетингового та іншого характеру, внутрішньофірмова культура, досвід і кваліфікація персоналу, торговельні марки, репутація та інші подібні активи сприймаються як допоміжні ресурси і побічні продукти, використовуються досить хаотично і нераціонально, рідко розглядаються як основний ресурс, що виступає ключовим у боротьбі за реальні ринкові переваги. Виявлено тенденції і явища, що характеризують відсутність механізмів підвищення ролі інтелектуального потенціалу в економічному і соціальному житті суспільства (зокрема, інноваційно-стимулююча політика держави, поява креативних корпорацій та інформаційних відділів у традиційних компаніях, що спеціалізуються на управлінні знаннями), які відображають нехтування владою ролі та значення інтелектуального капіталу в країні, що впливає на формування аналогічної економічної поведінки на мікрорівні. Встановлено та охарактеризовано проблеми соціально-економічного, організаційного, інформаційного характеру, проблеми загального та самоменеджменту у сфері управління інтелектуальним потенціалом підприємств.

6.  Розроблена концептуальна модель системи управління формуванням та ефективним використанням інтелектуального потенціалу підприємства, включаючи максимальне застосування професійних знань і навичок персоналу як фактора стабільного економічного зростання. Вона ґрунтується на принципах системного і процесного підходів і пропонується як сукупність впливів на процес формування і розвитку ІП, що включає набір відповідних підсистем - керуючу частину, що передбачає вироблення і реалізацію цілеспрямованих впливів на об'єкт для досягнення поставленої мети; моніторингову частину для контролю зміни параметрів системи і базу знань про ІП та фактори, що його формують. Запропоновано комплекс заходів щодо удосконалення якісної складового інтелектуального потенціалу українського суспільства, які необхідно здійснювати по трьох взаємозалежних напрямках: наука, освіта, відносини інтелектуальної власності, що припускає як індивідуальний розвиток і підтримку творчої активності особистості, так і роботу на мікро- і державному рівнях відповідно вимог економіки знань, що формується.

7.  Висунуто, доведено і обґрунтовано гіпотезу щодо необхідності формування стратегії технологічного розвитку підприємства як складової загальної стратегії його розвитку та як головного напряму формування та розвитку інтелектуального потенціалу підприємств. У цьому контексті запропоновано для практичного упровадження схему розробки та вибору стратегії технологічного розвитку та Положення про структурний підрозділ з питань трансферу технологій. Керівникам підприємств пропонується: 1) забезпечити утворення структурних підрозділів, а також реорганізацію підрозділів з патентно-ліцензійної та винахідницької роботи у зазначені підрозділи з внесенням відповідних змін до штатного розкладу установ; 2) передбачити у структурних підрозділах посади наукових співробітників, що займаються питаннями кон'юнктурних, маркетингових, патентних досліджень, трансфером технологій; 3) з метою забезпечення структурних підрозділів кваліфікованими кадрами організувати для фахівців отримання післядипломної підготовки (перепідготовки) кадрів, підвищення кваліфікації за спеціальностями “Інтелектуальна власність”, “Інноваційний менеджмент”. Обґрунтовано, що однією з істотних умов успішності в назріваючій жорсткій конкурентній боротьбі за ринки збуту продукції в посткризовий період є освоєння українськими машинобудівними підприємствами запропонованого підходу до оцінки інтелектуального потенціалу і, відповідно, ефективного управління створенням, збільшенням і реалізацією інтелектуального капіталу в інноваційній продукції.

8. Запропоновано використання Інтелектуального центру інновацій як інтегруючого структурного підрозділу для забезпечення формування та використання інтелектуального потенціалу підприємства на основі аналізу та задоволення потреб споживачів, єдності науково-технічного та інноваційного процесів і формування основи для інноваційно-технологічного розвитку підприємства. Розроблена та запропонована для конкретного упровадження комп'ютерна програма для оцінки рівня компетентності працівників як складова механізмів створення інформаційної бази інтелектуального потенціалу працівника на основі міждисциплінарних методів його діагностики.

9. Пропонується концептуальний підхід до оцінки ефективності вкладення фінансових засобів у розвиток ІП. У рамках вирішення цього завдання автором запропоновано трактувати інвестування в ІП як особливий вид інвестиційного проекту, що передбачає (у числі інших дій) здійснення інвестицій у розвиток ІП співробітників підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.  Докторук Є. В. Інтелектуальний потенціал промислових підприємств : проблеми та перспективи використання / Є. В. Докторук // Економіст. - 2009. - № 7. - С. 40-44 (0,91 друк. арк.).

2.  Докторук Є. В. Інтелектуальний потенціал організацій / Є. В. Докторук // Український соціум. - 2009. - № 2. - С. 53-61 (0,61 друк. арк.).

3.  Докторук Є. В. Стан використання об'єктів промислової власності на підприємствах регіону / Є. В. Докторук // Економіка : проблеми теорії та практики. - 2008. - Т. 5, № 240. - С. 1133-1141 (0,48 друк. арк.).

4.  Докторук Є. В. Збільшення ринкової вартості компанії за рахунок використання її інтелектуального потенціалу : досвід емпіричного дослідження / Є. В. Докторук // Інтелектуальна власність. - 2008. - № 7. - С. 15-21 (0,61 друк. арк.).

5.  Докторук Є. В. Особливості оцінки інтелектуального капіталу в міжнародних стандартах оцінки / Є. В. Докторук // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - № 1. - С. 45-49 (0,55 друк. арк.).

6.  Докторук Є. В. Оцінка кадрового потенціалу як складової вартості підприємства / Є. В. Докторук // Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - № 2. - С. 31-34 (0,51 друк. арк.).

В інших наукових виданнях:

7.  Докторук Є. В. Передумови та принципи формування системи управління інтелектуальним потенціалом підприємства / Є. В. Докторук // Наука і інновації : V міжн. наук. практ. конф., 7-15 жовтня 2009 р. : зб. наук. праць. - Перемишль, Польща, 2009. - № 3. - С. 95-97 (0,13 друк. арк.).

8.  Докторук Є. В. Особливості та передумови залучення інтелектуального потенціалу для подолання наслідків кризи / Є. В. Докторук // Управління розвитком : міжн. наук. практ. конф., 2-3 квітня 2009 р. : зб. наук. праць. - Харків, 2009. - № 15. - С. 17-19 (0,26 друк. арк.).

9.  Докторук Є. В. Інтелектуальний потенціал - основа крос-культурного менеджменту / Є. В. Докторук // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій : ІІ міжн. наук. конф., 27-30 квітня 2009 р. : зб. наук. праць. - Суми. - Т. 2. - С. 26-28 (0,43 друк. арк.).

10. Докторук Є. В. Комп'ютерні системи бізнес-планування : Project Expert / Є. В. Докторук // Актуальні проблеми комп'ютерних технологій : наук. конф., 28 груд. 2006 р. : зб. наук. праць. - Хмельницький, 2006. - С. 61-64 (0,17 друк. арк.).

11. Докторук Є. В. Переваги оцінки кадрового потенціалу підприємства як складової його вартості / Є. В. Докторук // Інтелектуальний потенціал молоді в науці та практиці : всеукраїнської наук. конф., 23 травня 2006 р. : тези доп. - Хмельницький, 2006. - С. 60-62 (0,20 друк. арк.).

АННОТАЦІЯ

Докторук Є. В. Управління інтелектуальним потенціалом підприємства (на прикладі підприємств машинобудування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами. - Хмельницький національний університет. - Хмельницький, 2010.

Дисертацію присвячено розкриттю теоретичних та методичних питань формування та реалізації інтелектуального потенціалу підприємств. В роботі розглянуто та охарактеризовано методологічні підходи до ідентифікації категорії “інтелектуальний потенціал”. Визначено особливості та умови формування інтелектуального потенціалу організацій в якості одного із головних чинників подолання їх системних проблем, зокрема в умовах кризового стану.

Введено в науковий термінологічний обіг і дано визначення поняття “система управління інтелектуальним потенціалом підприємства” та уточнено зміст категорії “інтелектуальний потенціал”. Здійснено оцінку стану об'єктів інтелектуальної (промислової) власності у контексті використання інтелектуального потенціалу на прикладі підприємств Хмельницької області та визначено проблеми управління інтелектуальним ресурсом. Науково обґрунтовано та розроблено концептуальну модель системи управління інтелектуальним потенціалом та концептуальну модель інтелектуального центру інновацій як її складової. Запропоновано науково-практичні підходи до розробки технологічної стратегії підприємств та методологію формування інформаційної системи оцінки інтелектуального потенціалу в частині оцінки рівня компетентності працівників.

Ключові слова: інтелектуальний потенціал, інноваційна політика, об'єкти інтелектуальної (промислової) власності, рівень компетентності працівників.

АННОТАЦИЯ

Докторук Е. В. Управление интеллектуальным потенциалом предприятия (на примере предприятий машиностроения). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями. - Хмельницкий национальный университет. - Хмельницкий, 2010.

Диссертация посвящена раскрытию теоретических и методических вопросов формирования и реализации интеллектуального потенциала предприятий. В работе рассмотрены и охарактеризованы методологические подходы к идентификации категории “интеллектуальный потенциал”. С позиций системного подхода структурно интеллектуальный потенциал включает пять составных: человеческий капитал; интеллектуальную собственность; рыночные (маркетинговые) активы; структурные активы; социальный капитал. То есть, основой интеллектуального потенциала есть все то, что даст возможность увеличить ли приумножить уже имеющиеся интеллектуальные ресурсы.