Професійні чесноти як чинник стабільності ділового колективу (соціально-філософський аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

УДК 141.8

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Професійні чесноти як чинник стабільності ділового колективу (соціально-філософський аналіз)

Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Ковнєров Олександр Євгенійович

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії, соціально-політичних і правових наук Слов'янського державного педагогічного університету.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Окороков Віктор Брониславович,Дніпропетровський національний університет, професор кафедри філософії.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професорВікторов Віктор Григорович, Дніпропетровський регіональний інститут Державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри філософії, соціології державного управління;

кандидат філософських наук, доцент Тарасова Наталія Юріївна, Національний гірничий університет України (м. Дніпропетровськ), доцент кафедри філософії.

Захист відбудеться 23 квітня 2010 року о 09 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступіня доктора (кандидата) філософських наук при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Г. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, к. 30.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8).

Автореферат розісланий 23 березня 2010 р.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор філософських наук, професор С.В. Шевцов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Актуальність соціально-філософського дослідження за темою дисертаційної роботи обумовлена причинами об'єктивного та суб'єктивного характеру.

До числа об'єктивних причин належать ті соціальні зміни у нашому суспільстві, що пов'язані із ринковими перетвореннями, поширенням демократії, посткомуністичними реформами у політичній, правовій, соціальній, управлінській, економічній сферах. Загальнолюдською тенденцією є поступове заміщення вроджених соціальних статусів на такі, що здобуваються людиною під час життя та характеризуються її особистою самореалізацією, працею, освітою, кваліфікацією, досвідом. Життєвий успіх все більше і більше залежить не від її походження, не від приналежності людини до певної сім'ї, клану, династії, а від активності, цілеспрямованості, наполегливості, охайності, уважності, ретельності та багатьох інших індивідуальних властивостей. Наявність таких якостей не тільки підтримує стабільність організації, а й є запорукою конкурентоспроможності і життєздатності будь-якого трудового колективу, організації, установи, підприємства. І, навпаки, відсутність таких властивостей, нехтування професійною культурою часто-густо обертається конфліктами, проявами егоїзму, корупції, інших зловживань, і, як наслідок - деструкцією спільної справи колективу.

Соціально-філософського обґрунтування потребують складні процеси мотивації людини, коли матеріальні стимули стають необхідними, але далеко не єдиними і не достатніми чинниками професійної діяльності. Дедалі більш очевидним стає те, що прогресивний розвиток суспільства напряму залежить від рівня загальноосвітньої та фахової підготовки, загальної культури, моральних і - ширше - «людських якостей» (А. Печчеі) професіоналів - активних і мислячих учасників історичної творчості.

Суб'єктивні причини актуалізації теми дослідження обумовлені насамперед тим фактом, що соціальні філософи традиційно залишають поза увагою питання професійних якостей членів ділових колективів, вважаючи їх предметом таких наук, як соціальна психологія, прикладна етика, соціологія. Проте історія філософії ХХ століття зазнала декілька «поворотів»: антропологічний, лінгвістичний, комунікативний та ін., які, будучи «коперніканські» за масштабом та «сократівські» за спрямованістю, повернули до соціальної філософії чимало проблем, пов'язаних із переусвідомленням людської повсякденності, форм спілкування, архітектоніки людських стосунків, «життєвого світу». І кожен з цих поворотів змінює світоглядно-методологічні підстави конкретно-наукових - етичних, психологічних, соціологічних досліджень. Тому звернення до проблеми професійних чеснот з боку соціальних філософів є цілком виправданим і вчасним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної науково-дослідної державної бюджетної теми кафедри філософії, соціально-політичних та правових наук Слов'янського державного педагогічного університету «Буття людини (соціально-філософський аспект)», затверджену протоколом № 11 від 23.03.2004.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Перші дослідження людських чеснот належать стародавнім філософам Сходу та античної Греції (Конфуцій, Лао-цзи, Будда, Сократ, Аристотель, Епікур, стоїки та інші). Але професійні чесноти як такі могли стати предметом соціально-філософської рефлексії не раніше, чим набув своєї розвинутої форми процес диференціації та інтеграції праці. Тому автори етико-філософських концепцій Нового часу (І. Кант, Г.В.Ф. Гегель, Ж.-Ж. Руссо) фіксували розпорошення загальної моралі, намагалися знайти раціональні підстави для відтворення втраченої єдності, або ж, як Ф. Ніцше - призивали до переоцінки всіх цінностей. Наприкінці ХІХ століття взагалі виявилося, що нормативне регулювання професійних відносин є більш ефективним, ніж апелювання до людських чеснот, на що вказували К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер. Здавалось б, «нормативна етика» остаточно перемогла, але у ІІ половині ХХ століття на Заході спостерігається відродження інтересу до «етики чеснот» у полемічних працях Г. Енском, Е. Макінтайра, Ф. Фута, Б. Уїльямса, П. Гича, Р. Херстхауса, М. Слоута, К. Свонтона, О.О'Ніла, Р. Лаудана, Дж. Драйвера та Т. Гурка. Серед радянських філософів цю проблематику розробляли А. Гусейнов, Р. Апресян, О. Дробницький, А .Разін та ін.

Виходу тематики чеснот за межі етики у значній мірі сприяли праці представників комунікативної традиції у сучасній соціальній філософії: К.-О. Апеля, Ю. Ґабермаса, Д. Бьолера, В. Кульмана, В. Гьосле та ін. - в Німеччині, А. Єрмоленка, Л. Ситниченко, М. Култаєвої, В. Купліна, М.Тура та ін. - в Україні. Загальнотеоретичні аспекти комунікації досліджували такі автори як С. Абрамова, Н. Горбач, О. Гьофе, О. Довгополова, Й. Зізілуас, С. Сарновська, А. Улітенко.

Помітний внесок в соціально-філософське осмислення проблем світогляду, «життєвого світу» особистості, повсякденного спілкування, зокрема у сфері професійної діяльності, належить представникам Київської філософської школи - М.В. Поповичу, В.І. Шинкаруку, В.П. Іванову, С.Б. Кримському, В.Г. Табачковському, В.С. Горському, М.М. Мокляку, М.О. Булатову, А.М. Лою та ін. Особливе місце в цьому переліку посідають праці В. Андрущенка, В. Вікторова, В. Воловіка, В. Малахова, О. Злобіної, О. Корха, С. Кошарного, В. Пазенка, Ю. Прилюка, М. Романенка, Н. Хамітова, в яких проблеми спілкування і комунікації стали предметом спеціального філософського аналізу.

Сутність професійних чеснот, особистості їх прояву у комунікативній культурі сучасного ділового колективу намагалися розкрити Л. Букерт, Х. Гантахалер, О. Гьофе, Г. Зех, Н. Ботвина, А. Батаршев, М. Доронина, І. Трухін. Обґрунтуванню професійних вимог, які висуває до свого члена діловий колектив, присвячені також праці А. Коваля, О. Кубрака, В. Лозового, Н. М'ясникової, М. Панова, Н. Потелло, О. Сичивиці, Г. Скиртач.

Величезна кількість авторів працює у сфері прикладної етики, намагаючись описати специфіку прояву професійних чеснот у окремих видах фахової діяльності професіоналів: юристів, медичних працівників, підприємців, журналістів, інженерів та ін. У цих працях розглядаються особливості професійної соціалізації у зазначених галузях. Зокрема, Д. Аврамов, В. Володимиров, С. Даниленко, Д. Корню досліджують чесноти журналістів, О. Гончаренко, Д. Коваленко, С. Форостовець - військових, В. Барко, Г. Гребеньков, Ю. Єлісовенко, В. Лозовой, О. Петришин, В. Халіуліна - правників, А. Іванюшкін - лікарів, М. Коць, О. Грива, В. Чернокозова - педагогів, Е. Ярська-Смірнова - соціальних робітників.

Питання підвищення виробничої культури, оптимізації спілкування, ефективності проходження інформації у колективі, вимоги до керівників та підлеглих підіймають у своїх дослідженнях О.Доброневський, В.Кредісов, М.Лукашевич, В.Мордачов, І.Осечинська, В.Панкратов, Є.Панченко, А. Фельзер, Ф. Хміль, Т. Чайка, Т. Чмут та ін.

Більш детальніше огляд літератури з теми дисертації наданий у підрозділі 1.3.

Об'єктом дослідження є професійні відносини у ділових колективах.

Предметом дослідження виступають професійні чесноти як чинник стабільності ділового колективу.

Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є соціально-філософське дослідження професійних чеснот в контексті сучасної комунікативної філософії.

Для реалізації вказаної мети у дисертації поставлені і вирішуються наступні завдання:

- уточнити визначення основних понять роботи: «чеснота», «професійна чеснота», «потреба», «цінність», «колектив», «комунікація»;

- продемонструвати здобутки та перспективи застосування комунікативної методології до вивчення професійних чеснот;

- обгрунтувати критерій типологізації професійних чеснот за рівнем комунікації;

- вказати на основні чесноти сучасного професіонала, описати вимоги, які висуває до нього діловий колектив;

- розкрити сутність «парадоксу професіоналізму»;

- визначити чинники стабільності ділового колективу, обумовити в них місце справедливості та відповідальності;

- виявити особливості інституціоналізації професійних чеснот у різних видах фахової діяльності ділових колективів;

- надати загальну характеристику процесу інституціоналізації професійних спільнот у вигляді професійних кодексів та вимог етикету.

Теоретичні джерела і методологічна основа дослідження. Дисертація побудована на теоретичних здобутках вітчизняних і зарубіжних дослідників, що працюють у методологічному полі комунікативної традиції сучасної соціальної філософії. Не відкидаючи досягнень класичної філософії, представники комунікативної традиції, насамперед К.-О. Апель та Ю. Ґабермас вбачають основне протиріччя сучасності у протистоянні «життєвого світу» і «системи». Ними обґрунтовується необхідність «комунікативного повороту» від класичної парадигми свідомості до посткласичної парадигми філософії комунікації, основними етичними принципами якої є принцип взаємопорозуміння та принцип справедливості. За А.М. Єрмоленко, у дискурсивній етиці набувають нового значення такі класичні етичні категорії, як «відповідальність», «справедливість», «рефлексія», «зрілість» та суверенність особистості, обов'язок та сумління, отримуючи нове, інтерсуб'єктивне забарвлення. І це стосується не тільки дослідження комунікативного підґрунтя названих категорій, а й виявлення тих соціально-інституціональних детермінант, які уможливлюють формування цих якостей в особистості.

Тому аналіз професійних чеснот як чинника стабільності колективу буде відбуватися, насамперед, через призму суперечності «життєвого світу» та соціальної системи, через проблему Іншого, проблему раціоналізації спілкування, через пошук шляхів співвідношення професійних і універсалістських цінностей та інші прийоми комунікативної практичної філософії.

Наукова новизна отриманих результатів. В процесі дослідження отримано низку висновків, що виносяться на захист та мають ознаки наукової новизни. В роботі:

- запропоновано типологізацію професійних чеснот за критерієм типів комунікативних процесів (дискурс, комунікативна дія, автокомунікація), відповідно до якої всі чесноти можна поділити між трьома групами: перша містить загальнолюдські чесноти, що утворюються завдяки дискурсивним практикам «ідеального комунікативного співтовариства»; друга - корпоративні чесноти, що випрацьовуються під час повсякденних комунікативних дій; третя - персоналістичні чесноти, що втілюють у «життєвий світ» особистості індивідуальні уявлення про найкращі здібності професіонала;

- проведено аналіз тези про мінімізацію настанови «волі до влади» і актуалізацію настанови «волі до взаємності», що супроводжується докорінною перебудовою ціннісних орієнтацій професіоналів з перлокутивних цілей виробничого, господарського, технологічного характеру на іллокутивні цілі, а саме - на взаємопорозуміння, тобто комунікація перетворюється на центральну категорію визначення стосунків; це пов'язано, перш за все, зі зміною орієнтирів представників комунікативної філософії у проблемі формування ділового колективу, що направлена на необхідність «граничного обґрунтування» професійних етик конвенціональним шляхом;

- дістала подальшого теоретичного розвитку концепція «внутрішнього діалогу» зрілої особистості, завдяки якому професіонал «переконує» себе у необхідності слідування чеснотам та власній творчій спроможності щодо виконання фахових завдань, а саме, внаслідок автокомунікації індивідуальні уявлення про найкращі здібності професіонала у тій чи іншій галузі діяльності втілюються у «життєвий світ» особистості професіонала;

- висвітлено положення про внутрішню суперечність мотивів професійної діяльності, що проявляється у «парадоксі професіоналізму», сутність якого полягає в тому, що головними мотивами діяльності професіоналу стають внутрішні іманентні чинники, які втрачають зв'язок із суспільними потребами; подібна практика вважає чеснотами якості ті, що технологічно допомагають індивідам стати справжніми фахівцями у своїй галузі, зокрема йдеться про партикулярні, притаманні лише даному виду діяльності критерії якості, а не суспільно визнані; гіпертрофована раціоналізація професіональної діяльності позбавляє її сенсу та перетворюється на ірраціональні установки, дегуманізується, стає загрозою для екології;

- уточнено розуміння професійності як здатності людини опановувати навички і уміння певного виду діяльності та розгорнути на їх основі власні творчі здібності, тобто, професіональний діяч наділяє свою діяльність особливим смислом, усвідомлює свою роль у колективі та суспільну значущість, постійно самовдосконалюється;

- визначено перелік чинників стабільності ділового колективу, до яких належать не лише плинність кадрів, а й більш широке коло соціальних показників (зокрема, динаміка розвитку колективу за ключовими напрямками; ступінь задоволення членів колективу умовами праці; якість управління; функціонування механізму узгодження корпоративних та індивідуальних інтересів; емоційну стійкість членів колективу перед конфліктами, морально-психологічний клімат); треба визначити, що виняткове місце, серед чинників стабільності ділового колективу, належить, перш за все, справедливості та відповідальності, які гарантують розвиток та внутрішній потенціал у спілкуванні членів колективу, а також знижують уразливість перед конфліктами та викликами зовнішнього середовища.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Результати соціально-філософського дослідження професійних чеснот як чинника стабільності ділового колективу містять низку концептуальних положень, які потребують своєї подальшої конкретизації у галузях конкретних наук: етики, соціології, психології, деонтології, теорії управління.

Одержані висновки також можуть бути використані в якості теоретико-методологічної підстави для проведення прикладних соціологічних та психологічних досліджень «людських якостей» професіоналів у різних галузях народного господарства.

Практичні рекомендації стосовно оптимізації соціальних взаємин у колективі, процесів, шляхів виховання комунікативної культури, формування морально-психологічного клімату, культивування професійних чеснот, підтримки стабільності колективу, попередження конфліктів та ін. стануть потрібні керівникам підприємств, організацій, установ всіх форм власності. Матеріали дослідження будуть корисні при розробці різноманітних професійних кодексів та правил етикету.

Нарешті, висновки дисертації можуть бути використані при розробці планів, викладанні навчальних курсів та підготовці посібників з філософії, соціології, етики, психології, менеджменту та спецкурсів, які розглядають комунікативні аспекти професійних стосунків.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки і положення основного тексту та автореферату одержані автором одноосібно. Усі статті та друковані тези доповідей написані без співавторів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри філософії, соціально-політичних та правових наук Слов'янського державного педагогічного університету, на теоретичних семінарах для аспірантів СДПУ, у виступах на Міжнародних наукових конференціях «Філософія освіти у контексті історико-філософського знання» Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2008), «Соціально-гуманітарна освіта в контексті сучасних євроінтеграційних процесів» Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2007), «Філософія освіти і сучасність» Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2007), на Регіональній науковій конференції «Філософсько-етична спадщина Г.С. Сковороди і духовний світ сучасної людини» Донецького національного технічного університету (м. Донецьк, 2007).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у шести наукових публікаціях, у тому числі в п'ятьох статтях, які були надруковані у фахових виданнях, що затверджені ВАК України.

Структура і обсяг роботи обумовлені метою і системою наукових завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, кожний з яких поділений на три підрозділи, загальних висновків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 173 сторінки. Перелік використаних джерел містить 232 найменування на 19 сторінках.

професійний чеснота діловий колектив

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, висвітлюються ступінь її розробленості, сформульовані мета і завдання дисертаційного аналізу, визначені об'єкт, предмет і методологія дослідження, окреслені наукова новизна, теоретична і практична значимість роботи, відображено апробацію результатів роботи та її структуру.

У першому розділі «Сутність професійної чесноти в комунікативній філософії та теоретико-методологічні засади дисертації» розглядається соціально-філософська специфіка аналізу професійних чеснот, визначаються основні поняття дисертаційної роботи, зокрема комунікативна філософія відокремлюється як методологічна та методична підвалини дослідження професійних чеснот, а також здійснюється огляд літератури з проблеми дисертаційного дослідження.

У першому підрозділі «Соціально-філософська специфіка аналізу професійних чеснот (визначення основних понять)» визначені основні поняття дисертації: «чеснота», «потреба», «цінності, «мотиви», «колектив», «комунікація». Водночас, соціальна-філософська специфіка роботи передбачає не лише віддзеркалення змісту цих понять, співвідношення їх між собою та з соціальною практикою, а й визначення певних світоглядно-методологічних підстав.

У другому підрозділі «Комунікативна філософія як методологічна та методична підвалини дослідження професійних чеснот» автор зазначає, що в якості методологічного підґрунтя дисертаційної роботи він зупиняється на комунікативній традиції у сучасній соціальній філософії, що репрезентована іменами Ю. Ґабермаса, К.-О. Апеля, В. Кульмана, В. Гьосле, П. Ульріха та ін. Насамперед, аналіз професійних чеснот як чинника стабільності ділового колективу відбувається через призму суперечності «життєвого світу» та соціальної системи; через проблему Іншого; проблему раціоналізації спілкування; через пошук шляхів співвідношення професійних та універсалістських цінностей, а також інших методологічних прийомів комунікативної філософії.

У третьому підрозділі «Огляд літератури з проблеми дисертаційної роботи» при написанні дисертаційної роботи автором було використано значну кількість філософських, соціологічних, психологічних, етичних, деонтологічних досліджень, які умовно - за критерієм зменшення теоретико-методологічного значення та збільшення прикладного характеру можна поділити на шість груп.

Першу групу джерел даної дисертації складають теоретичні доробки представників комунікативної традиції у сучасній філософії - «першоджерела комунікативної філософії». Друга група джерел об'єднує в собі роботи у галузі практичної філософії, а також соціально-філософські, соціологічні, соціально-психологічні дослідження, присвячені особливостям функціонування ділових колективів, виявленню місця міжособистісної, професійної, корпоративної, службової комунікації. Третю групу джерел складають праці дослідників, що працюють у галузі «етики чеснот», народження цього напрямку пов'язують із аналітикою Е. Макінтайра. Четверта група джерел містить роботи, автори яких ставлять за мету розглянути природу і сутність професійних цінностей: відповідальності та справедливості, правдивості і чесності, почуття власної гідності, поваги та самоповаги, особистостей прояву комунікативної культури ділового колективу. П'ята група джерел об'єднує дослідження окремих видів фахової діяльності професіоналів: юристів, медичних працівників, підприємців, журналістів, інженерів та ін. У цих працях розглядаються особливості професійної соціалізації у зазначених галузях. Нарешті, останню, шосту групу джерел складають роботи з теорії управління та менеджменту, в яких підіймаються питання виробничої культури, оптимізації спілкування, ефективності проходження інформації у колективі, вимоги до керівників та підлеглих.

Таким чином, у третьому підрозділі першого розділу дисертації було зроблено огляд наукових публікацій, які склали джерельну базу дослідження. Детальніше зміст зазначених праць проаналізовано у наступних розділах дисертаційної роботи.

У другому розділу дисертації «Професійні чесноти в контексті комунікативної дії» визначається сутність і типологізація професійних чеснот, зокрема встановлюються їх головні компоненти і процеси; розглядається проблема Іншого та природа взаємопорозуміння, як вимір професійних чеснот, що спрямовують їх комунікативну дію у площину взаєморозуміння, а також аналізується тип професійних чеснот, що відповідає індивідуальному ціннісному рівню, а саме «внутрішній діалог» професіонала і комунікативна культура ділового колективу.

У першому підрозділу другого розділу «Сутність і типологізація професійних чеснот (головні компоненти і процеси)» була запропонована підстава для типологізації професійних чеснот за критерієм типу комунікації. Проаналізовано вищий рівень комунікації, де «ідеальне комунікативне товариство» формує дискурс, продуктом якого, в свою чергу, є створення та безупинна мисленнєва корекція уявлень про моральний ідеал справжнього професіонала, а належні йому якості - правдивість, чесність, почуття власної гідності, справедливість, свобода, відповідальність - мають статус ціннісних універсалій.

Другий підрозділ «Проблема Іншого та природа взаємопорозуміння» розкриває другий тип чеснот, який належить колективному (корпоративному) рівню і безпосередньо обумовлений специфікою професійної комунікації, зокрема показано, що діловий колектив може існувати, якщо його членам притаманні не лише висока фахова кваліфікація, а й такі професійні чесноти, що спрямовують їхню комунікативну дію у площину взаємопорозуміння, у вимір, де мінімізується настанова «волі до влади» і, відповідно, актуалізується настанова «волі до взаємності», що супроводжується докорінною перебудовою ціннісних орієнтацій професіоналів з перлокутивних цілей виробничого, господарського, технологічного характеру на іллокутивні цілі, а саме на взаємопорозуміння.

У третьому підрозділі «Внутрішній діалог» професіонала і комунікативна культура ділового колективу» автором розглянуто третій тип професійних чеснот, який відповідає індивідуальному ціннісному рівню, тобто йдеться про внутрішній, персоналістичний рівень комунікації суб'єкта, який вказує на виняткову важливість для професіонала його спілкування з собою, тобто «автокомунікації» - безупинного діалогу, учасники якого поєднуються у свідомості однієї людини.

Саме під час автокомунікації особистість «переконує» себе у власних можливостях виконання професійних завдань. Саме з внутрішнім діалогом пов'язані такі чесноти як обов'язок і совість, а також самоповага професіонала, яка ґрунтується на толерантності, рівності прав і свобод, орієнтує на довіру й уважне ставлення до колег і клієнтів, вимагає чуйності, доброзичливості, ввічливості.

Зокрема, автор звертає увагу на те, що у гіпертрофованому вигляді, самоповага як чеснота може перетворитися на свою протилежність, обумовлюючі парадокс, який можемо назвати «парадоксом професіоналізму». Сутність цього парадоксу полягає у тому, що головними мотивами діяльності професіоналу стають внутрішні іманентні чинники («роби те, що повинен, і - будь що буде»!), які втрачають зв'язок із суспільними потребами, тобто, подібна практика вважає чеснотами якості ті, що технологічно допомагають індивідам стати справжніми фахівцями у своїй галузі, зокрема йдеться про партикулярні, притаманні лише даному виду діяльності критерії якості, а не суспільно визнані; гіпертрофована раціоналізація професіональної діяльності позбавляє її сенсу та перетворюється на ірраціональні установки, дегуманізується, стає загрозою для екології.

Третій розділ дисертації «Інституціалізація професійних чеснот в системі цінностей ділового колективу» досліджує процес кодифікації професійних чеснот і корпоративних норм, як необхідного та закономірного етапу загального процесу інституціалізації професійних чеснот. У ході зазначеного процесу, автором дається визначення колектива, як рівня зрілості соціальної спільноти та соціальної системи з високим рівнем самоорганізації, а також аналізу найважливішої ознаки соціальної системи, якою вважається цілісність, що характеризується через поняття стабільності.

Під інституціоналізацією в дисертації розуміється процес визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх в систему, яка здатна діяти у напрямку задоволення деякої суспільної потреби.

У ході інституціоналізації індивідуальна поведінка особистості перетворюється на таку, що детермінована вимогами певної інституціональної ролі. Тому професійні чесноти, котрі початково розглядалися в якості індивідуальних моральних орієнтирів професійної поведінки, з часом трансформуються на сталі зразки поведінки, на стереотипи та навіть норми колективного життя.

У першому підрозділі «Справедливість та відповідальність як чинники стабільності ділового колективу» при розгляданні чинників стабільності ділового колективу було доведено, що справедливість та відповідальність як професійні чесноти функціонально виступають не лише в якості орієнтирів для індивідуальної поведінки фахівця. Вони водночас перетворюються на норми існування колективу, обумовлюючі його стабільність. Лише таке спілкування членів колективу, яке засновано на підставах справедливості та відповідальності, може забезпечити розвиток їх внутрішнього потенціалу, знизити уразливість перед конфліктами та викликами зовнішнього середовища.

У другому підрозділі «Особливості інституціоналізації чеснот у різноманітних професійних колах» висвітлюється, що інституціоналізація чеснот веде до об'єднання форм інституціоналізації моралі, до інтеграції нормативного та аксіологічного засобів регулювань професійних відносин.

У ході огляду різноманітних проявів процесу інституціоналізації професійних чеснот у нормативній площині, автор зазначає, що всім професійним етикам притаманні спільні риси, зокрема, специфічність розуміння в професійній етиці загальнолюдських моральних цінностей позначається на особливостях прояву добра і зла в юридичній практиці, страждання і співчуття в медицині, обов'язку і совісті у бізнесі; всі без винятку професійні етики ґрунтуються на культивуванні таких чеснот як обов'язок і відповідальність; особливістю професійної етики є формування в надрах конкретної спеціальності моральних норм і цінностей, притаманних лише даному роду діяльності; у сфері професійного спілкування порушується рівність сторін S-S відносин як принципу спілкування, при цьому немає ніякого приниження, а його можливість і правила поведінки свідомо обговорюються і узгоджуються у межах деонтології професійними кодексами; особливістю професійної етики є корпоративність, тобто відданість вузьким груповим інтересам в рамках професійних об'єднань.

Третій підрозділ «Професійні кодекси та діловий етикет» показав, що процес кодифікації є необхідним етапом більш загального процесу інституціоналізації професійних чеснот. При цьому «кодифікація моралі виявляється виправданою, оскільки лише на її основі може бути вирішена проблема координації вчинків, і лише вона створює достатньо «насичений» нормативний простір, здатний сформувати цілісні механізми узвичаєної поведінки».

У висновках дисертації сформульовані основні результати дослідження, в яких розкриваються проблематика та загальна структура роботи, визначається її спрямованість, окреслюються перспективи подальшої розробки даної теми, при цьому автор вказує на те, що в сучасних умовах ділові колективи професіоналів слід визнати одним з найпоширеніших проявів соціальності. Їхня діяльність є субстанційною підвалиною людської цивілізації.

Цей факт обумовив необхідність докорінного переусвідомлення місця та ролі «людських якостей» у фаховій діяльності ділових колективів. Внаслідок проведеного нами дослідження професійних чеснот були зроблені наступні висновки:

1. Під чеснотами розуміється сукупність позитивних душевних та інтелектуальних якостей людини, її готовність і здатність свідомо і твердо слідувати добру. Чеснота є інтегральною аксіологічною характеристикою особистості, яка у своїй поведінці орієнтована на моральний ідеал. Чесноти характеризують особистість з точки зору її здатності до спілкування з собі подібними і співіснування з ними. Відповідно, професійні чесноти визначають свого роду «ідеальний тип» поведінки професіонала, необхідний конкретному колективу, суспільству або його більшості. Професійні чесноти відображують інтереси професійних груп і суспільства в цілому, детермінуючи мотиви поведінки фахівців.

2. Сучасна комунікативна практична філософія підходить до аналізу професійних чеснот з позицій їх конвенціональної легітимації в процесі ідеальної (трансцендентальної) комунікації. Отже, комунікація перетворюється на центральну категорію, яка дозволяє розглянути процес спілкування не лише у площині суб'єкт-об'єктних стосунків індивідів з пріоритетом перлокутивних цілей, а й у вимірі суб'єкт-суб'єктних відносин з орієнтацією на іллокутивні цілі. Такий вимір сприяє взаємопорозумінню зрілих особистостей, мінімізації настанови «волі до влади» і, відповідно, актуалізації у поведінці настанови «волі до взаємності», а отже - до конструктивної співпраці, співтворчості професіоналів.

3. Головним протиріччям, що розглядається у межах комунікативної філософії, є протиріччя між «життєвим світом» особистості та соціальною системою. Це протиріччя обумовлює проблему співвідношення індивідуальних чеснот - з одного боку, та корпоративних і загальнолюдських цінностей - з іншого. Ставлення суб'єкту спілкування до Іншого саме як до суб'єкту забезпечується довірою до останнього, тобто стає відомо, що можна зазвичай очікувати від Іншого. Ці очікування і утворюють той обрій наочностей традиційних життєвих форм і структур соціокультурної спільноти, які завдяки безпосередній інтеракції суб'єктів забезпечують людське взаєморозуміння щодо основних смислових взаємозв'язків повсякденності. Водночас, під час комунікації між професіоналами утворюється дискурс, що сепарує та легітимує чесноти у якості професійних. Внаслідок раціонального характеру комунікації здійснюється детрансценденталізація трансценденції, і процес легітимації чеснот набуває «поцейбічного» виміру. «Граничне обґрунтування» професійних чеснот відбувається конвенціональним шляхом на підставах толерантності, поваги, співчуття, співстраждання, взаємної довіри, готовності зрозуміти Іншого, уваги, солідарності, справедливості.

4. Типологізацію професійних чеснот доцільно проводити за критерієм типів комунікативних процесів (дискурс, комунікативна дія, автокомунікація). На думку автора, всі професійні чесноти можна віднести до трьох наступних груп:

а) загальнолюдські чесноти, що утворюються завдяки дискурсивним практикам «ідеального комунікативного співтовариства»: правдивість, чесність, почуття власної гідності, справедливість, свобода, відповідальність;

б) друга - корпоративні чесноти, що випрацьовуються під час повсякденних комунікативних дій: толерантність, повага, співчуття, довіра, готовність зрозуміти Іншого, увага один до одного, взаємна зацікавленість у вирішенні завдань, уміння слухати і чути співбесідника, шанобливе відношення до його позиції, почуття субординації, єдність слова і справи, працьовитість, обов'язковість, солідарність, вірність;

в) третя - персоналістичні чесноти, що втілюють у «життєвий світ» особистості індивідуальні уявлення про найкращі здібності професіонала: обов'язок, совість, самоповагу тощо.

5. Професійні чесноти персоналістичного рівня, які виникають внаслідок внутрішнього діалогу зрілої особистості, слід вважати найбільш автентичними, оскільки за своєю сутністю, чесноти є уособленням моралі в індивіді. Внаслідок автокомунікації індивідуальні уявлення про найкращі здібності професіонала у тій чи іншій галузі діяльності втілюються у «життєвий світ» особистості професіонала, завдяки внутрішньому діалогу професіонал «переконує» себе у необхідності слідування чеснотам та власній творчій спроможності щодо виконання фахових завдань. Водночас, існують такі різновиди професійної діяльності, які вимагають задля розкриття внутрішніх можливостей «виключення», тимчасового припинення процесу автокомунікації (військова справа, спорт та ін.).

6. Самоповага професіонала - нормальне явище для відчуття цілісності «життєвого світу» фахівця. Але у гіпертрофованому вигляді ця чеснота може перетворитися на свою протилежність, обумовлюючі «парадокс професіоналізму», сутність якого полягає у тому, що головними мотивами діяльності професіоналу стають іманентні чинники («роби те, що повинен, і - будь що буде»!), які втрачають зв'язок із суспільними потребами. Гіпертрофана раціоналізація професіональної діяльності позбавляє її сенсу, перетворюється на ірраціональні установки, дегуманізується, стає загрозою для екології тощо. Логічним виходом із такої ситуації стає відмова від ізольованості «внутрішніх» професійних чеснот та співвідношення їх з цінностями корпоративного та універсалістського рівнів. А це передбачає таку соціалізацію професіонала, культивування у нього таких пріоритетів, згідно з якими на першому місці йдуть загальнолюдські і лише потім - вузько професійні та індивідуальні цінності. Зазначені аспекти поєднуються у феномені комунікативної культури, на формування якої, власно кажучи, спрямовані всі названі типи професійних чеснот.

8. Культивування професійних чеснот сприяє визріванню організації до рівня колективу. В дисертації колектив розглядається не як будь-яка група чи організація, а як ступінь зрілості соціальної спільноти, в діяльності якої досягнення загальної мети є умовою реалізації індивідуальних інтересів її членів. Розгляд колективу як соціальної системи дозволив виявити значущість для нормального функціонування ділового колективу в одному з трьох можливих режимів (гомеостаз, гомеорез, гомеоклаз) такої властивості як стабільність.

9. Стабільність є здатність соціальної системи функціонувати, зберігаючи незмінною структуру і підтримуючи рівновагу інтересів своїх структурних елементів. Стосовно ділового колективу поняття «стабільність» описує його стійкість, надійність, довготривалість процесів, що в ньому відбуваються, поступовість, відсутність кризових станів. Чинниками стабільності ділового колективу є не лише низька плинність кадрів, як це часто визначається у літературі з менеджменту, а й більш широке коло соціальних показників, до яких належить динаміка розвитку колективу по ключовим напрямкам; ступінь задоволення членів колективу умовами праці, винагородою; якість управління; функціонування механізму узгодження корпоративних та індивідуальних інтересів; емоційна стійкість членів колективу перед конфліктами; морально-психологічний клімат тощо. Серед чинників стабільності виняткове місце належить справедливості та відповідальності, які можуть бути розглянуті не лише в якості чеснот, а й у якості загальних принципів впорядкування «життєвого світу» особистості. Інтегративний характер справедливості проявляє себе в тому, що вона стає кінцевим мірилом діяльності, вчинків людей за наявності переконань в їх правильності. Відповідальність також виникає у площині інтерсуб'єктивної дії й означає здатність індивіда правильно зрозуміти свої потреби та потреби інших. Спілкування членів ділового колективу на підставах справедливості та відповідальності гарантує розвиток їх внутрішнього потенціалу, знижує уразливість перед конфліктами та викликами зовнішнього середовища.

10. За сучасних умов існують дві зустрічні тенденції у розумінні професійних чеснот як фактора регулювання міжособистісних стосунків у діловому колективі. З одного боку, слід визнати їх підпорядковане значення більш ефективному нормативному регулюванню. З іншого боку, ніякі норми та приписи не можуть врахувати всіх нестандартних ситуацій, що виникають під час спілкування професіоналів з іншими людьми, насамперед, у галузі таких людиноспрямованих спеціальностей як медицина, право, педагогіка, журналістика, соціальна робота. Тому сьогодні є всі підстави стверджувати про відродження «регулювання-через-чесноти». Чесноти не тільки доповнюють раціонально обґрунтовані норми і принципи професійної дії, але самі інституціалізуються, підтримуючи тим самим бажану стабільність ділових колективів.

11. «Зрощування» нормативного та аксіологічного начал у професійній етиці супроводжується масовою появою етичних кодексів у найрізноманітніших сферах людської діяльності. Формування етичної інфраструктури спрямоване, насамперед, на створення дієздатних механізмів, які б забезпечували якісну етичну підготовку спеціаліста, контроль його діяльності та сприяли розв'язанню етичних проблем. Напрацьовані роками найоптимальніші прийоми спілкування втілюються у вимогах етикету, що є зовнішнім закріпленням внутрішніх чеснот та колективних норм.

12. Обґрунтування у етичних кодексах та вимогах етикету певних професійних чеснот спрямовано на узгоджену взаємодію людини, суспільства та природи.

Постановка цих проблем та шляхи їх розв'язання в комунікативній практичній філософії мають суттєве значення і для вітчизняної суспільної науки, зокрема для професійної етики, в якій актуалізується проблематика, пов'язана з процесами гуманізації та модернізації нашого суспільства. Внаслідок глобалізації людської діяльності, а також засобів комунікації цей процес постає для нас не лише зовнішнім, а й внутрішнім фактором.

Основний зміст дисертації відображений у наступних публікаціях в наукових фахових виданнях

1. Ковнєров О.Є. Соціально-філософські основи професійної етики / О. Є. Ковнєров // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури. Збірник наукових праць. - 2007. - Д.: ДНУ, 2007. - с. 182-189 (0,5 др. а.).

2. Ковнєров О.Є. Справедливість як соціально-філософська категорія професійної етики / О.Є. Ковнєров // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури. Збірник наукових праць. - 2008. - Д.: ДНУ, 2008. - с. 195-206 (0,6 др. а.).

3. Ковнєров О.Є. Сутність професійної етики у сучасній системі знання / О. Є. Ковнєров // Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія. - Вип. 18. - 2008. - Д.: ДНУ, 2008. - с. 77-85 (0,5 др. а.).

4. Ковнєров О.Є. Соціально-філософські аспекти виникнення й призначення професійної етики / О. Є. Ковнєров // Вісник Дніпропетровського університету. Сер. «Філософія. Соціологія. Політологія». - Вип. 17. - 2008. - Д.: ДНУ, 2008. - с. 144-150 (0,5 др. а.).

5. Ковнєров О.Є. Комунікативна філософія як одна з методологічних основ професійної етики / О.Є. Ковнєров // Ноосфера і цивілізація. - Вип. 6 (9). - 2008. - Донецьк: ДонНТУ, 2008. - с. 160-165 (0,5 др. а.).

за матеріалами конференцій

6. Ковнєров О.Є. Філософсько-етичні погляди Г.С. Сковороди в контексті сучасної професійної етики / О.Є. Ковнєров // Доповіді і повідомлення регіональної конференції. 21-22 листопада 2007. - Донецьк: ДонНТУ, 2007. - с. 134-138 (0, 3 др. а.).

Анотація

Ковнєров О.Є. Професійні чесноти як чинник стабільності ділового колективу (соціально-філософський аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Слов'янський державний педагогічний університет, Слов'янськ, 2010.

Дисертація присвячена проблемі дослідження професійних чеснот в контексті сучасної комунікативної філософії. Реферована робота побудована на теоретичних здобутках вітчизняних і зарубіжних дослідників, що працюють у методологічному полі комунікативної традиції сучасної соціальної філософії.

В дослідженні аналіз професійних чеснот як чинника стабільності ділового колективу відбувається, насамперед, через призму суперечності «життєвого світу» та соціальної системи, через проблему «Іншого», проблему раціоналізації спілкування, через пошук шляхів співвідношення професійних і універсалістських цінностей та інші прийоми комунікативної практичної філософії.

В дисертації показано, що колектив розглядається як ступінь зрілості соціальної спільноти, що дозволило виявити значущість для нормального функціонування ділового колективу в одному з трьох можливих режимів (гомеостаз, гомеорез, гомеоклаз) такої властивості як стабільність.

У дослідженні запропоновано типологізацію професійних чеснот за критерієм комунікативних процесів (дискурс, комунікативна дія, авто комунікація). Висвітлено положення про внутрішню суперечність мотивів професійної діяльності, що проявляється у «парадоксі професіоналізму».

Ключові слова: чеснота, професійна чеснота, потреба, цінність, колектив, професія, професіоналізм, професіонал, комунікація.

Аннотация

Ковнеров А.Е. Профессиональные добродетели как факторы стабильности делового коллектива (социально-философский анализ). - Рукопись.

Дисертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. Славянский государственный педагогический университет, Славянск, 2010.

Дисертация посвящена проблеме исследования профессиональных добродетелей в контексте современной коммуникативной философии. Рецензированная рукопись построена на теоретических достижениях отечественных и зарубежных исследователей, которые работают в методологическом поле коммуникативной традиции современной социальной философии.

В исследовании анализ профессиональных добродетелей как факторов стабильности делового коллектива осуществляется, прежде всего, через призму противоречий «повседневного мира» и социальной системы, через проблему «Другого», проблему рационализации общения, через поиск путей соотношения профессиональных и универсальных ценностей и др. приёмов коммуникативной практической философии.

Осуществлена попытка обосновать критерий типологизации профессиональных добродетелей за уровнем коммуникации; указать на основные добродетели современного профессионала, описать требования, которые предъявляет к нему деловой коллектив; в частности, определить добродетели стабильности делового коллектива, определяя в них место справедливости и ответственности, а также выявить особенности институционализации профессиональных добродетелей в различных видах профессиональной деятельности деловых коллективов.

В дисертации показано, что коллектив рассматривается как социальная система, которая позволяет выявить значимость для нормального функционирования делового коллектива в одном из трех возможных режимов (гомеостаз, гомеорез, гомеоклаз) такого свойства как стабильность.

В исследовании предложено типологизацию профессиональных добродетелей за критерием типов коммуникативных процессов (дискурс, коммуникативное действие, автокоммуникация).

Получил дальнейшее развитие тезис о минимизации наставления «воли к власти» и актуализации наставления «воли к взаимности», т.е. к конструктивному сотрудничеству, творческому взаимопониманию профессионалов; сформулирована концепция «внутреннего диалога» зрелой личности; показано положение о внутреннем противоречии мотивов профессионального поведения, которое проявляется в «парадоксе профессионализма».

Дисертантом определен перечень факторов стабильности делового коллектива, который включает в себя не только текучесть кадров, но и другие аспекты социальных процессов, в частности: динамику развития коллектива за ключевыми направлениями; степень удовлетворения членов коллектива условиями труда; качество управления; функционарование механизма согласования корпоративных и индивидуальных интересов; емоциональная стойкость членов коллектива перед конфликтами; морально-психологический климат и т.д. Автор стремился показать, что стабильным является такой деловой коллектив, который при динамичном движении кадров сохраняет свой потенциал, обеспечивая соответствие факторам производства.

Ключевые слова: добродетель, профессиональная добродетель, потребность, ценность, коллектив, профессия, профессионализм, профессионал, коммуникация.

Summary

Kovnerov O.Y. Professional virtues as a factor of stability of business stuff (social - philosophical analysis). - Manuscript.

The dissertation for the degree of candidate of philosophical sciences on speciality 09.00.03. - Social philosophy and philosophy of history. - Slovyansk State Pedagogical university, Slovyansk, 2010.

The dissertation is devoted to the problem of researching the professional virtues in the context of modern communicative philosophy. The theoretical basis of the research is formed by legacy of both ukrainian and foreign philosophers who created methodological branch of the modern social communicative philosophy.

The analysis of professional virtues as a factor of business stuff stability is conducted through such aspects as contradiction between actual reality of social life and social system, search for the ways of correlation between professional and universal virtues, problem of reasoning the process of communication, and other methodological means of modern communicative philosophy.

The dissertation reveals that business stuff, viewed as certain degree of social body maturity, possesses the following three possible modes of its normal development: harmony, progress and social balance, which are essential components of stability.

The dissertation includes professional virtues typology, conducted according to the criterion of communicative processes (discourse, communicative act, auto communication). The statement of inner contradiction between inner intentions determining professional activity is proved to occur as «paradox of professionalism».

Key words: virtue, professional virtue, need, value, stuff, profession, professionalism, professional, communication.

Размещено на Allbest.ru

...