Управління зайнятістю сільського населення в аграрній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 331.526:316.343.37:338.43(477.44)

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

(на матеріалах Вінницької області)

Павлюк Тетяна Іванівна

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Якуба Катерина Іллівна, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, головний науковий співробітник відділу соціально-економічного розвитку сільських територій

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Шкільов Олександр Васильович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри аграрної соціології та розвитку села

кандидат економічних наук, доцент Прокопенко Наталія Семенівна, ПВНЗ Київський міжнародний університет, професор кафедри економіки та менеджменту

Захист відбудеться «30» березня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, кім. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кім. 212.

Автореферат розісланий «23» лютого 2010 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук М.М.Федоров



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Із формуванням і розвитком ринкових відносин, здійсненням аграрних реформ у сфері земельних, майнових та трудових відносин відбувається перерозподіл населення за видами економічної діяльності. Надзвичайно відчутно постала проблема зайнятості у сільській місцевості. Це пояснюється негативними явищами реформування аграрної сфери - основної сфери діяльності на селі, внаслідок чого загострились існуючі і виникли нові економічні та соціальні проблеми щодо зайнятості сільського населення. Відбулося масове вивільнення працівників із колективних сільськогосподарських підприємств, скоротилася кількість робочих місць, зросло безробіття, в результаті чого знизився життєвий рівень селян.

Зайнятість для більшості населення є основним джерелом доходів і засобом забезпечення гідного життя. Тому дослідження проблем управління зайнятістю сільського населення набуває особливої актуальності і зумовлюється ще й тим, що місцеві органи влади в умовах тривалої економічної кризи недостатньо приділяють уваги регулюванню цих процесів.

Вагомим внеском у розробку методології наукового пізнання, вивчення та розкриття сутності категорії “зайнятість” внесли такі вчені: А.Г.Бабенко, К.С.Базилевич, А.Л.Баланда, І.С.Бандур, Д.П.Богиня, І.К.Бондар, О.А.Бугуцький, П.Ю.Буряк, О.В.Волкова, В.В.Герасим'юк, І.Н.Кирпа, А.М.Колот, Г.І.Купалова, В.Г.Костаков, П.П.Литвяков, Е.М.Лібанова, І.І.Лукінов, С.В.Мочерний, В.Ф.Онищенко, В.В.Онікієнко, А.Г.Савченко, Л.Г.Ткаченко, В.В.Трубін, О.В.Шкільов, В.Н.Ягодкін, К.І.Якуба та ін. Основні проблеми управління зайнятістю висвітлюють М.Ф.Кропивко, Г.В.Осовська, О.В.Крушельницька, В.М.Петюх, Н.С.Прокопенко. Питанням збереження діючих та створення нових робочих місць присвячені наукові праці Д.В.Верби, В.С.Дієсперова, Л.Г.Колешні, І.Л.Петрової, І.В.Прокопи, О.Ю.Рудченка. Результати досліджень цих вчених висвітлюють важливі аспекти впливу соціально-економічних факторів на підвищення зайнятості населення та ефективності праці в суспільному виробництві. Водночас можна констатувати недостатню розробленість проблем розвитку та трансформації окремих соціальних детермінант щодо збереження українського села і соціально-економічного розвитку сільських територій, відсутність дієвого механізму поліпшення управління зайнятістю сільського населення, що вимагає комплексного та системного підходу до вивчення цієї проблеми.

Необхідність поглибленого дослідження окресленої проблематики актуалізується загостренням питань зайнятості та соціального становища сільського населення, що вимагає всебічного наукового вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з науковою тематикою Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН, зокрема з темою ”Розробити теоретико-методичні засади відродження села та розвитку сільських територій в умовах становлення багатоукладної економіки аграрного сектора” (номер державної реєстрації 0106U006646), у межах якої дисертантом розроблені пропозиції щодо поліпшення управління зайнятістю сільського населення в аграрній сфері.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретичних і методологічних положень, аналізі та розробці пропозицій щодо підвищення зайнятості сільського населення Вінницької області в аграрній сфері, збереження діючих та створення нових робочих місць, поліпшення умов праці та соціального захисту сільського населення.

Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність вирішення наступних завдань: зайнятість сільський соціальний аграрний

розкрити сутність та зміст понять “зайнятість”, “зайняті економічною діяльністю”, “управління зайнятістю” як соціально-економічних категорій;

дослідити особливості зайнятості сільського населення в господарствах різних організаційно-правових форм та виявити основні фактори, що впливають на зайнятість в аграрній сфері;

сформулювати основні напрями щодо поліпшення управління зайнятістю в аграрному секторі економіки;

оцінити сільський ринок праці та розробити рекомендації щодо поліпшення використання робочої сили в сільському господарстві Вінницької області на сучасному етапі і в перспективі;

розробити пропозиції стосовно змін і доповнень до чинного законодавства України з питань зайнятості членів особистих селянських господарств та їх соціального захисту.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення ефективної зайнятості сільського населення з врахуванням особливостей агропромислового виробництва. Проблемні дослідження здійснені на матеріалах Вінницької області.

Предметом дослідження є сукупність механізмів управління зайнятістю сільського населення в аграрній сфері, спрямованих на зростання доходів селян та розвиток сільських територій.

Методи дослідження Теоретичною і методологічною основою роботи є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці учених з проблем зайнятості населення та соціально-економічні явища на ринку праці.

У процесі вирішення поставлених завдань використані такі методи дослідження: діалектичний як загальний метод пізнання - розкрито теоретико-методологічні основи категорій “зайнятість” і “управління зайнятістю; метод порівняльного аналізу - визначено динаміку ринку праці в умовах різних форм господарювання в аграрній сфері; статистико-економічні (групування, середні і відносні величини) - при дослідженні факторів, що впливають на зайнятість сільського населення, соціологічний - здійснено анкетування сільського населення; розрахунково-конструктивний - розраховано прогноз рівня зайнятості сільського населення досліджуваного регіону на перспективу; моделювання - розраховано інтегральний показник соціально-культурних чинників, який визначає рейтингову оцінку рівня зайнятості сільського населення 27 районів Вінницької області; графічний - проілюстровано результати дослідження.

Інформаційними джерелами слугували: законодавчі та нормативні акти, статистико-інформаційні документи Державного комітету статистики України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства аграрної політики України, Вінницького обласного центру зайнятості, Вінницького обласного управління статистики, розробки науково-дослідних інститутів, Міжнародної організації праці (МОП), річні звіти підприємств та організацій, вибіркові соціологічні обстеження та матеріали досліджень, проведених автором.

Наукова новизна одержаних результатів у межах вирішення досліджуваної проблеми полягає в наступному:

вперше:

запропоновано методику визначення рівня незареєстрованої (тіньової) зайнятості сільського населення в особистих селянських господарствах (ОСГ), що враховує додаткову зайнятість на добровільних засадах, яка приносить дохід. Запропонований підхід дозволяє зменшити виплати по безробіттю та використати їх на створення нових робочих місць в аграрній сфері;

обґрунтовано доцільність застосування інтегрального показника соціально-культурних факторів у системі управління зайнятістю, який може бути використано в державній політиці щодо покращення соціального розвитку села та підвищення життєвого рівня населення;

удосконалено:

сутність категорії “зайнятість”, яку розглядаємо в широкому розумінні як затрати життєвих сил у системі суспільно-корисної діяльності людини та в вузькому розумінні як діяльність, спрямована на створення національного продукту, що дає можливість визначити економічні втрати в результаті низького рівня зайнятості сільського населення, неповного використання річного фонду робочого часу працівників;

пропозиції щодо поліпшення залучення інвестицій для збереження діючих та створення нових робочих місць для сільського населення і насамперед молоді;

напрями щодо покращення умов праці і побуту сільського населення шляхом удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення;

дістали подальший розвиток:

застосування категорії “зайнятий економічною діяльністю” за умови, якщо дохід особи, зайнятої економічною діяльністю в грошовій або натуральній формі, знаходиться на рівні не нижчому за прожитковий мінімум та встановити межу, за якої економічно зайнятими вважати осіб, які впродовж обстежуваного тижня працювали не менше 10 годин, що відповідає українському законодавству;

пропозиції щодо підвищення рівня оплати праці у сільському господарстві шляхом зближення мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму та доведення її рівня до середнього по економіці;

питання щодо підтримки особистих селянських господарств (ОСГ), оскільки в них виробляється вагома частка сільськогосподарської продукції, що дещо вирішує проблему продовольчої безпеки країни та розширює сферу прикладання праці і зайнятості сільського населення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони формують основу для практичного вирішення проблем щодо підвищення зайнятості сільського населення в умовах реформованої аграрної сфери. Результати дослідження можуть бути використанні для розробки загальнодержавної та регіональної програм зайнятості, удосконалення чинного законодавства і нормативно-правової бази щодо трудових відносин в аграрній сфері.

Одержані в дисертаційній роботі результати використовуються в практиці роботи Вінницького обласного центру зайнятості (довідка № 14-14/4280 від 23.12.2009 р.), Головного управління агропромислового розвитку Вінницької області (довідка № 6-3/2068 від 22.12.2009 р.), а також у навчальному процесі Вінницького державного аграрного університету при викладанні дисциплін: “Основи економічної теорії”, “Політекономія”, “Макроекономіка” для підготовки студентів економічних спеціальностей (довідка № 01-1768 від 24.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій висвітлено авторські розробки щодо вирішення проблем зайнятості сільського населення в аграрній сфері. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і викладені в одноосібно опублікованих роботах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи пройшли апробацію у виступах на науково-практичних конференціях: Уманський державний аграрний університет (м. Умань, 21-22 лютого, 2007 р.); “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 21-23 лютого, 2008 р.).

Публікації. Результати досліджень опубліковані в 7 одноосібних наукових працях, з яких 5 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 4,31 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації - 199 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація містить 27 таблиць (з них 9 повністю займають площу сторінки), 24 схеми і рисунки на 8 сторінках, 5 додатків (займають 8 повних сторінок). Список використаних джерел налічує 139 найменувань, що викладені на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретико-методологічні та методичні основи дослідження зайнятості населення в аграрній сфері” розглянуто основні теоретичні положення щодо сутності та змісту поняття “зайнятість”, “зайняті економічною діяльністю” та “управління зайнятістю” як соціально-економічних категорій.

Зайнятість населення є комплексною, багатоплановою категорією і розглядається з економічної, соціальної і правової точок зору. Однак сутність та зміст поняття “зайнятість” у літературних джерелах і дослідженнях вітчизняних учених не знайшли єдиного, чіткого визначення і трактуються авторами по-різному. Одні автори пов'язують зайнятість з використанням робочої сили в процесі суспільно корисної праці. Інші відокремлюють працю від зайнятості, і вважають зайнятість суспільними відносинами між людьми. Деякі автори розглядають зайнятість лише як засіб одержання доходів для існування. Таким чином, розбіжності у поглядах науковців щодо зайнятості, як економічної категорії, викликають дискусії. Це зумовило необхідність визначитися: “зайнятість” - це відносини між людьми чи діяльність як власне процес зайнятості населення? Більшість науковців схиляється до думки, що зайнятість може розглядатись і як відносини, і як діяльність, що виникають з приводу участі різних груп населення, окремих людей у їх суспільно-корисній діяльності.

У зв'язку з цим “зайнятість”, на нашу думку, доцільно розглядати в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні “зайнятість” - це затрати життєвих сил у системі суспільно-корисної діяльності людини, у вузькому розумінні - це діяльність, спрямована на створення національного продукту. Отже, “зайнятість” населення - це система соціально-економічних відносин, пов'язана з участю людей у суспільному виробництві, яка забезпечує дохід у вигляді заробітної плати або іншої трудової винагороди.

Існує багато класифікацій зайнятості населення за її формами (рис. 1).



Рис. 1. Зайнятість населення за основними її формами

При дослідженні категорії “зайнятість” розглядається також поняття “зайняті економічною діяльністю”. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП) “зайняті економічною діяльністю” - особи у віці 15-70 років, які незалежно від місця використання праці впродовж обстежуваного тижня працювали хоча б одну годину, а також особи, які були тимчасово відсутні на роботі з незалежних від них причин.

Із 1995 р. органами Держкомстату України проводяться обстеження зайнятості населення за показниками, що відповідають критеріям МОП, згідно з якими населення віком 15-70 років поділяється на економічно активне (ЕАН) і економічно неактивне (ЕНН), яке протягом певного періоду пропонує робочу силу для виробництва товарів та послуг. Згідно з українським законодавством працездатним вважається населення у віці: жінки - 16-54 роки, чоловіки - 16-59 років. Тому, виходячи з методології МОП щодо визначення економічно активного населення, але з врахуванням вітчизняного законодавства щодо вікового цензу працездатності, до економічно активного населення, крім осіб працездатного віку, можна віднести осіб віком до 15 років та осіб старше працездатного віку, що можуть пропонувати свою робочу силу на ринку праці. Населення залежно від віку поділяється на населення у віці молодшому за працездатний, у працездатному віці та у віці старшому за працездатний. Тому методологія МОП відрізняється від методики вітчизняного законодавства щодо визначення зайнятості населення за віковими критеріями. Для економічно розвинених країн вікова межа виходу на пенсію вища ніж в Україні, тому ця методологія для них більш прийнятна порівняно з нашою країною.

Досліджуючи дану категорію, автором виявлена невідповідність методології МОП вітчизняному законодавству і стосовно тривалості зайнятості-зайнятість протягом обстежуваного періоду хоча б одну годину несумісна з українським законодавством щодо тривалості робочого часу, адже протягом однієї години людина неспроможна забезпечити себе необхідними життєвими засобами. У зв'язку з цим в Україні при розрахунку показників ринку праці необхідно користуватись методикою визначення даних показників згідно із законодавством про працю, яка є більш досконалою і прийнятною для аналізу сільського ринку праці.

В умовах реформування аграрної сфери швидкими темпами розвиваються аграрні формування з приватною формою власності. При цьому особливого значення набуває така форма зайнятості як самозайнятість. Вона має позитивні і негативні ознаки. Позитивні полягають у тому, що ця форма зайнятості грунтується: на сильній мотивації праці, на задоволенні потреб не лише сімей сільського, а й міського населення, створює робочі місця для членів своєї родини, забезпечує отримання доходів. У зв'язку з тим, що більша частина сільськогосподарської продукції виробляється в ОСГ не тільки для власного споживання, а й на ринок, вони потребують державної підтримки щодо капіталовкладень в їх господарську діяльність і удосконалення механізму управління трудовими відносинами. Серед сільського населення самозайнятість є найпоширенішою формою використання праці. Негативні ознаки самозайнятості полягають у тому, що вона, в основному, має неофіційний характер - не обліковується і не забезпечує наповнення державного бюджету, тобто носить тіньовий характер.

Особливістю зайнятості населення в сільському господарстві є нерівномірність використання праці протягом року в результаті сезонності аграрного виробництва, що зумовлено природно-кліматичними умовами. Тому скорочення сезонності є одним з найважливіших завдань удосконалення організації управління зайнятістю в аграрній сфері.

У другому розділі - “Управління зайнятістю сільського населення в аграрній сфері Вінницької області” - здійснено оцінку ринку праці на регіональному рівні, визначено зайнятість сільського населення в основних галузях аграрної сфери та основні фактори, що впливають на зайнятість сільського населення.

Природною основою формування ринку праці в сільській місцевості виступає постійне сільське населення, яке на 01.01.2009 р. в цілому по області становило 849,3 тис. осіб, серед яких 54,6% займали жінки. Динаміка природного руху сільського населення Вінницького регіону за 2001-2008 рр. свідчить про негативні тенденції демографічного розвитку у сільській місцевості - кількість померлих жителів у 2,2 раза перевищувала кількість народжених, що зумовлює зменшення жителів сіл.

Дослідження динаміки економічно активного сільського населення працездатного віку Вінницької області (за методологією МОП) свідчить, що протягом 2001-2008 рр. на сільському ринку праці спостерігаються негативні тенденції. Кількість економічно активного сільського населення зменшилась на 82,8 тис. осіб, або на 19,2% (табл. 1).



Таблиця 1 - Динаміка економічної активності, зайнятості та безробіття сільського населення працездатного віку Вінницької області за 2001-2008 рр.* (за методологією МОП)

Показники	2001 р.	2005 р.	2008 р.	2008 р. до 2001 р.
Економічно активне населення - всього, тис.осіб	430,20	399,9	347,4	80,8
Зайняті - всього, тис.осіб	409,80	380,4	330,5	80,6
Безробітні - всього, тис.осіб	20,40	19,2	16,9	82,8
Економічно неактивне населення - всього, тис.осіб	117,80	112,4	96,62	82,0
Рівень зайнятості, %	74,8	72,8	72,2	Х
Рівень безробіття, %	4,7	4,7	4,9	х

* розраховано за даними Головного управління статистики у Вінницькій області

Кількість зайнятого сільського населення зменшилась від 409,8 тис. у 2001 р. до 330,5 тис. у 2008 р., або на 19,4%, а кількість сільських безробітних відповідно - від 20,4 тис. до 16,9 тис. осіб, що зумовило зниження рівня зайнятості на 2,6 в.п. та підвищення рівня безробіття на 0,2 в.п., які в 2008 р. відповідно становили 72,2 та 4,9%.

За даними ж обласного центру зайнятості на сільському ринку праці в 2008р. зареєстровано 27,7 тис. безробітних, а рівень безробіття серед сільського населення становив 8,6%. Таким чином, залежно від методики визначення показників економічної активності населення мають місце розбіжності між рівнем безробіття - на 3,7 в.п., рівнем зайнятості - на 6,1 в.п., що свідчить про недосконалість вибіркових обстежень домогосподарств і не врахування рівня незареєстрованої (тіньової) зайнятості та прихованого безробіття.

Основною сферою прикладення праці у сільській місцевості Вінницької області залишається сільське господарство, де в 2008 р. було зайнято 40,1% сільського населення, що є результатом низького рівня фондо- та енергоозброєності праці у цій галузі. За 2001-2008 рр. забезпеченість аграрних підприємств сільськогосподарською технікою та енергоозброєність праці у сільському господарстві області знизилися відповідно на 36,8% і 32,7%, що позначилося на сільськогосподарському виробництві та рівні зайнятості сільського населення. Найменший рівень зайнятості сільського населення в 2008р. спостерігався в Іллінецькому, Чернівецькому, Чечельницькому, Оратівському, Шаргородському районах, де рівень зайнятості становить 28,5-50,1%. Відповідно і кількість зайнятого сільського населення в цих районах була найменшою.

Результати кореляційно-регресійного аналізу взаємозв'язку між рівнем зайнятості сільського населення та факторами, які впливають на зайнятість по районах Вінницької області, показали, що рівень зайнятості сільського населення на 14,0% залежить від фондоозброєності праці, на 39,7% - від кількості діючих сільськогосподарських підприємств, на 40,9% - від вартості основних виробничих фондів та оборотних засобів у сільськогосподарських підприємствах. Це означає, що із збільшенням кількості діючих сільськогосподарських підприємств та з підвищенням у них вартості основних виробничих фондів і оборотних засобів рівень зайнятості сільського населення зростає.

За даними проведеного автором соціологічного обстеження сільського населення методом анкетування, виявлено взаємозв'язок між рівнем зайнятості і продуктивністю та заробітною платою. Розрахунки показали, що коефіцієнт кореляції між рівнем зайнятості та продуктивністю праці становить 0,25 (), а коефіцієнт кореляції між рівнем зайнятості та заробітною платою - 0,2 (), що свідчить про низький рівень взаємозв'язку між зайнятістю селян і продуктивністю праці та заробітною платою в сільському господарстві. Одним з чинників недостатнього зв'язку між рівнем зайнятості та заробітною платою селян є заниження ними даних щодо номінальної та реальної її величини. Значна частина селян приховують свої доходи від трудової діяльності в особистому селянському господарстві, а заробітна плата для них не завжди є вагомим чинником і показником рівня їх життя.

Результати досліджень показали, що крім економічних показників вагомий вплив на рівень зайнятості сільського населення мають соціально-культурні фактори. Тому обґрунтована доцільність їх врахування у системі управління зайнятістю сільського населення шляхом об'єднання різнойменних соціально-культурних показників для їх співставлення. Рейтингова оцінка по районах Вінницької області показала, що в районах з вищим рівнем забезпечення сільського населення об'єктами соціальної сфери рівень зайнятості селян вищий. Для цього використано інтегральний показник соціально-культурних факторів, який визначається за формулою:

,

де, а - виступає кількість сільських населених пунктів,

хj - показник соціально-культурних факторів

(х1 - кількість бібліотек, х2 - кількість клубів, х3 - кількість загальноосвітніх навчальних закладів, х4 - кількість дошкільних закладів, х5 - кількість фельдшерсько-акушерських пунктів),

zj - питома вага соціально-культурних факторів.

Оцінка рівня зайнятості сільського населення за цими показниками може сприяти підвищенню не лише її рівня у регіоні, а й визначення чіткої державної політики щодо покращення соціального розвитку села, та підвищення життєвого рівня селян.

Вагомими в сфері зайнятості сільського населення Вінницької області виступають особисті селянські господарства. За 2000-2008 рр. чисельність зайнятих в ОСГ зменшилася на 145,4 тис., або на 30,1% і в 2008 р. становила 337,6 тис. осіб. Результати соціологічного обстеження показали, що мають місце факти, коли у селян зі статусу безробітних життєвий рівень вищий порівняно із зайнятими в суспільному виробництві. Кількість сільського населення, зайнятого в незареєстрованому (тіньовому) секторі - ОСГ становить 13,6 тис. осіб, а рівень незареєстрованої (тіньової) зайнятості сільського населення - 2,8%.

У зв'язку з цим запропоновано до зайнятих в ОСГ відносити осіб:

якщо робота їх в ОСГ є не основною, але приносить дохід;

якщо працівники, зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, отримують допомогу по безробіттю, але працюють в ОСГ на добровільних засадах.

Порівняння рівнів зайнятості сільського населення області, розрахованих за методологією МОП і за методикою згідно з вітчизняним законодавством, з врахуванням запропонованих пропозицій, свідчить про значні відхилення між ними. Найбільші відхилення між показниками зайнятості (5,5-4 в.п.) спостерігаються у Літинському, Барському, Крижопільському, Шаргородському, Теплицькому, Томашпільському, Мурованокуриловецькому районах, що свідчить про незареєстровану (тіньову) зайнятість сільського населення в цих районах.

Через неповну зайнятість населення суспільство несе економічні втрати, які у Вінницькій області розраховані за формулою:

де, Евр - економічні втрати в результаті неповної зайнятості сільського населення, тис. грн.,

ВВП - валовий внутрішній продукт, тис. грн.,

Рзс - рівень зайнятості сільського населення, %

Розрахунки показали, що економічні втрати в результаті неповної зайнятості сільського населення, в 2008 р. у Вінницькій області становили 2627,8 млн. грн., що на 62,7 млн. грн., або на 2,4% більші порівняно з економічними втратами, розрахованими за рівнем зайнятості сільського населення за методикою згідно з вітчизняним законодавством з урахуванням запропонованих пропозицій. Однак незалежно від методів розрахунку простежується прямий взаємозв'язок між рівнем зайнятості сільського населення і економічними втратами. Таким чином, якщо у Вінницькій області рівень зайнятості сільського населення згідно з вітчизняним законодавством з врахуванням запропонованих пропозицій в 2008 р. становив 68,9 %, то це завдяки високій зайнятості в особистих селянських господарствах, де зайнято майже половина сільського населення.

В результаті реформ всіх галузей економіки Вінницької області в структурі зайнятості населення сільське господарство, мисливство та лісове господарство в 2008 р. займали перше місце - 36,9%, що на 16,8 в.п. більше порівняно з 2001 р., а частка зайнятих у переробній галузі за цей період знизилася на 12 в.п. що свідчить про недостатню забезпеченість сільськогосподарського виробництва переробною галуззю. Крім того, в організаційній структурі сільськогосподарського виробництва у новостворених аграрних формуваннях Вінниччини скорочується потреба у робочій силі. В державному секторі кількість зайнятого сільського населення за 2000-2008 рр. зменшилася на 75,3 тис. осіб, або в 4,4 раза , у колективних підприємствах - відповідно на 69 тис., або в 1,7 раза, а в приватних підприємствах - зросла на 117,3 тис. осіб, або в 1,8 раза. В структурі зайнятого сільського населення в 2008 р. серед аграрних формувань перше місце займають приватні формування, в яких зайнято 2/3 сільського населення, друге - колективні господарства - 24,9%, третє - державні підприємства, де зайнято лише 5,8% працівників аграрної сфери. Зростання чисельності зайнятих у приватному секторі відбувалося, головним чином, за рахунок збільшення зайнятих у фермерських та особистих селянських господарствах. Приватний сектор в області в 2008 р. охоплював 69,1% загальної кількості аграрних працівників.

У 2008 р. в ОСГ досліджуваної області вироблено 3353,3 млн. грн. або 54,3% валової продукції сільського господарства і лише 2094,3 млн. або 45,7% -сільськогосподарськими підприємствами. В динаміці частка виробництва сільськогосподарської продукції в ОСГ за 2000-2008 рр. зростала (рис.2).

Рис.2. Динаміка структури виробництва сільськогосподарської продукції у Вінницькій області за 1995-2008 рр.

Однак мають місце причини, які стримують розвиток ОСГ. Серед них основними є фінансово-економічні механізми, зокрема відсутність пільгового кредитування фізичних осіб для придбання матеріально-технічних засобів та пально-мастильних матеріалів та недостатня кількість створення сервісних підприємств по обслуговуванню технічними засобами.

Скорочення потреби аграрної сфери в робочій силі Вінницької області зумовило різкий спад рівня зайнятості сільського населення. Прогноз зайнятості на 2009-2013 рр. показує очікуваний спад рівня зайнятості сільського населення від 68,3% в 2009 р. до 65,1% в 2013 р. Це свідчить про можливі негативні наслідки для розвитку аграрної сфери досліджуваної області, оскільки за ринкових умов господарювання ОСГ не можуть бути високопродуктивною формою організації аграрної праці і відтворення трудових ресурсів. Але в період економічної кризи особисті селянські господарства, як важлива складова багатоукладної сільської економіки, розширюють сферу прикладення аграрної праці, сприяють підвищенню рівня зайнятості сільського населення.

Внаслідок сезонності сільськогосподарського виробництва мають місце значні невикористані резерви робочого часу у цій галузі, які зумовлюють економічні втрати щодо виробництва валового внутрішнього продукту. Виходячи з річного фонду робочого часу, який в 2008 р. становив 1601 год., визначено коефіцієнт його використання по районах Вінницької області. В середньому по регіону він становив 0,94, у тому числі у галузі рослинництва - 0,78, у галузі тваринництва - 1,26. В результаті недовикористання річного фонду робочого часу в 2008 р. в області недоотримано 190,5 млн. грн. валового внутрішнього продукту, виробленого сільськогосподарськими підприємствами.

У третьому розділі - “Основні напрями поліпшення управління зайнятістю в аграрній сфері” розроблено пропозиції щодо збереження діючих та створення нових робочих місць в аграрній сфері Вінницької області, стосовно покращення умов праці та побуту сільського населення, пропозиції щодо поліпшення соціального захисту селян та управління зайнятістю сільського населення на державному рівні.

Збереження діючих та створення нових робочих місць в аграрній сфері потребує значних інвестицій. Провідне місце в економіці Вінницької області щодо інвестування робочих місць займають сільськогосподарські підприємства. В 2008 р. загальна сума інвестицій на розвиток сільського господарства в області становила 711,5 млн. грн., з них у рослинництві - 643,9 млн. грн., у тваринництві - лише 67,6 млн. грн. У структурі використання інвестицій 89,3% витрачено на придбання машин і обладнання, що на 14,2 в.п. більше порівняно з 2002 р. Іноземними інвесторами в сільське господарство Вінницької області спрямовано 18,5 млн. дол. що становить 11,5% загальних іноземних інвестицій області.

В результаті реформування аграрної галузі селяни стали власниками землі та майна, але покращення ситуації щодо зайнятості сільського населення, умов праці та підвищення рівня життя не відбулося. Для підвищення зайнятості сільського населення необхідно нарощувати та розширювати сільськогосподарські підприємства, збільшувати обсяги їх виробництва на інноваційній основі. У зв'язку з цим розроблені основні пропозиції щодо поліпшення залучення інвестицій для збереження діючих та створення нових робочих місць (рис. 3).

Навантаження безробітного населення на одне вільне робоче місце в цілому по Вінницькій області в 2008 р. становило 39 осіб, з них сільських безробітних - 25 осіб, у галузі сільського господарства - 90 осіб, що свідчить про недостатню кількість робочих місць і необхідність розвитку діючих та створення нових підприємств у сільській місцевості.

Мотивами збільшення зайнятих у приватному секторі є пошук шляхів подолання безробіття, створення альтернативних, ефективних виробництв сільськогосподарської продукції. У більшості приватних підприємств переважає ручна праця. Тому виникає необхідність удосконалення правового механізму управління зайнятістю населення, що збільшить не лише кількість робочих місць, а й покращить умови праці сільського населення. У дисертаційному дослідженні запропоновано внести доповнення до статті 25 Закону України “Про оренду землі” щодо першочергового працевлаштування кваліфікованих працівників - власників паїв у фермерських господарствах, що сприятиме вирішенню проблем зайнятості сільського населення та зменшенню міграції їх за межі області у пошуках роботи.

Крім того, у Вінницькій області в 2008 р. заслуговують на увагу заходи районних центрів зайнятості населення щодо розвитку малого і середнього бізнесу. За цей рік в області працевлаштовано 19880 безробітних, які проживають у сільській місцевості. Із них 1422 безробітних, або 7,2%, працевлаштовано на додаткові робочі місця, створені за рахунок дотацій роботодавцям та 606 безробітних, або 3,0%, за рахунок виплат одноразової допомоги безробітним для організації підприємницької діяльності.

Рис. 3. Основні пропозиції щодо поліпшення залучення інвестицій для збереження діючих та створення нових робочих місць.

У Вінницькій області набуває поширення сільський туризм, який дає можливість сільському населенню активізуватися в пошуках нетрадиційної виробничо-господарської діяльності, а також реалізувати свою продукцію без додаткових затрат, створювати нові робочі місця, сприяючи подоланню бідності серед сільського населення. Завдяки розвитку сільського туризму в більшості сіл області поліпшується економічна ситуація і побутові умови селян, зростають обсяги надання послуг та підвищується їх якість. Послуги сільського туризму надаються всьому суспільству, що впливає на збільшення зайнятості сільського населення. Розвиток сільського туризму розширює сферу прикладення праці сільського населення, створює нові робочі місця, сприяє зростанню доходів селян і їх матеріальному забезпеченню.

Серед основних завдань підвищення зайнятості сільського населення має бути суттєве покращення умов праці. Однак ця проблема в аграрній сфері залишається невирішеною. Більшість керівників сільськогосподарських підприємств не зацікавлені у її вирішенні, оскільки поліпшення умов праці найманих працівників вимагають додаткових фінансових витрат. Входження нашої країни до Світової організації торгівлі зумовлює необхідність доведення умов праці в аграрній галузі до рівня розвинених країн світу. В дисертаційному дослідженні сформульовано основні напрями щодо поліпшення умов праці сільського населення нашої країни, виконання яких наблизить їх до світових стандартів:

Проводити оцінку санітарно-побутових умов праці працівників аграрних підприємств та атестацію їх робочих місць.

Поліпшувати режим роботи сільськогосподарських працівників з врахуванням сезонності використання їх праці, яка залежить від природно-кліматичних умов аграрного виробництва.

Механізувати основні виробничі процеси, замінюючи ручну працю механізованою.

Покращувати соціально-побутові умови життя сільського населення.

Створити на кожному підприємстві незалежну службу, яка б стежила за дотриманням належних умов праці і вживала необхідних заходів щодо порушення умов праці.

Реформування аграрної сфери, що зумовило зміну власності на землю та майно, утворення різноманітних форм господарювання потребують вагомих змін у концептуальних підходах щодо управління зайнятістю сільського населення. Для поліпшення управління зайнятістю необхідно активізувати політику соціального захисту селян, яка має базуватися на науково обґрунтованих принципах та прийнятті нормативно-правових актів. На державному рівні доцільно удосконалити політику управління зайнятістю, яка має бути спрямована на забезпечення кожному сільському жителю реалізації права на працю, легальну трудову діяльність та вільний вибір професій. В законах України “Про зайнятість населення” та “Про особисте селянське господарство” необхідно внести відповідні зміни стосовно статусу безробітного населення та розробити механізм контролю за виплатами допомоги по безробіттю. Зокрема, опрацювати механізм допомоги по безробіттю особам, зайнятим в ОСГ, та наданні їм гарантованого права на пенсійне та соціальне забезпечення. Держава повинна проводити активну політику щодо управління зайнятістю і направляти соціальні кошти насамперед на розширення діючих робочих місць та створення нових.

Механізм управління зайнятістю має бути важливою складовою системи взаємопов'язаних елементів економічного, соціального та правового регулювання суспільного розвитку. Основна увага в управлінні зайнятістю має приділятися правовому елементу, який базується на законодавчих і нормативних актах, розпорядженнях, постановах, інструкціях. Найсуттєвішим, на нашу думку, напрямом удосконалення управління зайнятістю сільського населення виступає економічний механізм державного регулювання, який реалізується через формування спеціальних страхових фондів, кредитування для організації додаткових робочих місць. Особливої значущості набуває цей механізм для молоді, оскільки проблема зайнятості молодого покоління на ринку праці у Вінницькій області надзвичайно актуальна і в динаміці загострюється. Дослідження показали, що в результаті відсутності належної соціальної інфраструктури, недосконалості молодіжної політики щодо сприяння зайнятості, вагоме місце серед безробітних в аграрній сфері займає молодь, яка шукає роботу за межами сільських територій, оскільки у Вінницькій області в 2008 р. рівень безробіття молоді становив 35,5%. У зв'язку з цим необхідно посилити мотивацію населення до активного пошуку роботи, залучення людей до тих галузей, які є високопродуктивними, а молодіжна політика має бути зорієнтована на сприяння працевлаштування молоді в сільському господарстві. Розв'язанню проблеми зайнятості сільської молоді сприятиме дотримання та чітке виконання Закону України “Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю”, який набув чинності з 01.01.2006 р., але був призупинений через недостатність його фінансового забезпечення.

Одним із головних напрямів підвищення ефективності управління зайнятістю сільського населення на державному рівні є запровадження комплексу матеріальних стимулів, які забезпечували б зв'язок між продуктивністю аграрної праці та рівнем її оплати. Пропонується рівень оплати праці в сільському господарстві підвищити до середнього рівня в економіці.

Таким чином, реалізація запропонованих у дисертації напрямів управління зайнятістю на державному рівні та соціального захисту сільського населення може бути використана для вдосконалення організаційно-економічного механізму підвищення рівня зайнятості сільського населення, зниження рівня безробіття у сільській місцевості, поліпшення якості підготовки кадрів для аграрної сфери та підвищення життєвого рівня населення.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та запропоновано практичне застосування засад розвитку управління зайнятістю в аграрній сфері Вінницької області. Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки:

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України для ефективного регулювання зайнятості необхідне чіткіше визначення поняття “зайнятість”. Зайнятість населення характеризує його участь у сфері суспільно корисної праці. Тому “зайнятість” у роботі розглядається в широкому розумінні як затрати сил на виконання суспільно-корисної праці і у в вузькому розумінні як діяльність, спрямована на створення національного продукту.

Як економічна категорія “зайнятість економічною діяльністю”, на нашу думку, - це діяльність, відносини між людьми, результатом якої є дохід у грошовому або натуральному вигляді у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум для забезпечення свого життєвого рівня.

Особливого значення набуває самозайнятість як діяльність, яка має неофіційний характер, вона не оподатковується. Для держави це не вигідно, але для населення це один із способів, який допомагає сільському населенню вийти із скрутного становища через безробіття.

В результаті аграрної реформи в Україні зайнятість сільського населення Вінницької області характеризується переважно негативними тенденціями, що набувають загрозливого характеру:

збільшується кількість безробітних серед сільського населення, зменшується чисельність осіб, зайнятих в аграрній сфері;

в результаті скорочення робочих місць в сільському господарстві значна частина сільського населення виїжджає за межі області у пошуках роботи;

найнижчий рівень оплати праці в сільському господарстві призводить до знецінення праці у цій галузі;

в результаті недостатнього фінансування державою соціальної інфраструктури села відбувається її занепад, знижується рівень життя сільського населення.

Вагомий вплив на рівень зайнятості сільського населення мають соціально-культурні фактори, при дослідженні яких використано інтегральний показник. Рейтингова оцінка цих факторів по районах Вінницької області показала, що в районах з вищим забезпеченням сільського населення об'єктами соціальної сфери, рівень зайнятості вищий.

На основі розрахованого рівня зайнятості сільського населення та виробництва валового внутрішнього продукту у Вінницькій області визначені економічні втрати, які в 2008 р. становили 3312,4 млн. грн., з них 190,5 млн. грн. в результаті сезонності сільськогосподарської праці.

Для зростання рівня зайнятості сільського населення необхідно удосконалювати механізм господарювання діючих підприємств і на їх основі розширювати наявні підприємства з переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. У зв'язку з цим розроблені основні пропозиції щодо поліпшення залучення інвестицій для збереження діючих та створення нових робочих місць.

В результаті реформування аграрної сфери в досліджуваному регіоні утворились якісно нові організаційно-правові аграрні формування ринкового типу з різними формами власності, серед яких 75,1% становлять господарства з приватною власністю. Вони виробляють 54,3% валової сільськогосподарської продукції, в яких в основному переважає низькопродуктивна ручна праця. З метою зменшення ручної праці в господарствах з приватною формою власності розроблені пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства.

Для визначення статусу “зайнятих” для осіб, що працюють тільки в особистих селянських господарствах, розроблені пропозиції щодо внесення змін до законів України: “Про особисте селянське господарство” та “Про зайнятість населення”, які сприятимуть зменшенню рівня незареєстрованої (тіньової) зайнятості сільського населення в особистих селянських господарствах, та поліпшенню їх соціального захисту.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових наукових виданнях

1. Павлюк Т.І. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення / Т. І. Павлюк // Зб. наук. пр. Вінницького держ. аграр. ун-ту. - Вінниця : ВДАУ, 2006. - Вип. 24.- С. 112-117 (0,9 друк. арк.).

2. Павлюк Т.І. Рівень зайнятості та спад економічної активності населення / Т. І. Павлюк // Зб. наук. пр. Вінницького держ. аграр. ун-ту. - Вінниця : ВДАУ, 2006. - Вип. 25. - С. 74-79 (0,8 друк. арк.).

3. Павлюк Т.І. Оплата праці: сучасний стан та тенденції розвитку / Т. І. Павлюк // Зб. наук. пр. Вінницького держ. аграр. ун-ту. - Вінниця : ВДАУ, 2006. - Вип. 27. - С. 148-152 (0,75 друк. арк.).

4. Павлюк Т.І. Зайнятість сільського населення в особистих селянських господарствах Вінницької області / Т. І. Павлюк // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. Серія : “Фінанси і кредит”. - 2007. - Вип. 1. - С. 308-312 (0,93 друк. арк.).

5. Павлюк Т.І. Стан ринку праці у Вінницькій області / Т. І. Павлюк // Зб. наук. пр. Вінницького держ. аграр. ун-ту. - Вінниця : ВДАУ, 2008. - Вип. 36. - С. 241-243 (0,37 друк. арк.).

6. Павлюк Т.І. Трудові ресурси Вінниччини / Т. І. Павлюк // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції молодих учених (Умань, 21-22 лют. 2007 р.) : в 2 ч. / М-во аграр. політики, Уманський держ. аграр. ун-т. - Умань, 2007. - Ч. 2. - С. 141-142 (0,26 друк. арк.).

7. Павлюк Т.І. Соціально-економічні фактори, що впливають на зайнятість населення / Т. І. Павлюк // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації : зб. тез доп. П'ятої ювіл. міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчен. (Тернопіль, 21-23 лют. 2008 р.) : в 2 ч. / М-во освіти і науки України, Тернопільський нац. екон. ун-т . - Тернопіль : Економічна думка, 2008. - Ч.1. - С. 276-278 (0,3 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Павлюк Т.І. Управління зайнятістю сільського населення в аграрній сфері (на матеріалах Вінницької області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2010.

У дисертації розглянуто актуальні питання управління зайнятістю сільського населення в аграрній сфері Вінницької області. Запропоновано визначення категорій “зайнятість”, “управління зайнятістю” та “зайняті економічною діяльністю”. Розкрито основні методологічні та методичні підходи до визначення зайнятості населення та особливості її в аграрній сфері.

Проаналізовано стан ринку праці у сільській місцевості Вінницької області. Досліджено основні чинники, що впливають на зайнятість сільського населення. З врахуванням специфіки аграрної галузі розраховано рівень зайнятості сільського населення в основних галузях аграрної сфери.

Запропоновано основні напрями поліпшення управління зайнятістю в аграрній сфері за рахунок збереження діючих та створення нових робочих місць, покращення умов праці і побуту сільського населення та зайнятих в них осіб за рахунок залучення інвестицій.

Ключові слова: зайнятість, управління зайнятістю, зайняті економічною діяльністю, аграрна сфера, сільське населення, рівень зайнятості, безробіття, робочі місця, державне регулювання, соціальний захист.



АННОТАЦИЯ

Павлюк Т.И. Управление занятостью сельского населения в аграрной сфере (на материалах Винницкой области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр "Институт аграрной экономики" УААН, Киев, 2010.

В диссертации рассмотрены актуальные вопросы управления занятостью сельского населения в аграрной сфере Винницкой области. Предложено определения категории "занятость", "управление занятостью" и "занятость экономической деятельностью", которое более всего раскрывает Международная организация труда. Раскрыто основные методологические и методические подходы к определению занятости населения и особенности ее в аграрной сфере.

В условиях реформирования аграрной сферы быстрыми темпами развиваются аграрные формирования с частной формой собственности, что способствует развитию самозанятости. Такая форма занятости базируется на сильной мотивации труда, удовлетворении нужд не только семей сельского, но и городского населения, создает рабочие места для членов своей семьи, обеспечивает получение доходов. В связи с тем, что большая часть сельскохозяйственной продукции производится в личных крестьянских хозяйствах не только для собственного потребления но и на рынок, крестьянские хазяйства нуждаются в государственной поддержке относительно капиталовложений в их хозяйственную деятельность и усовершенствовании механизма управления трудовыми отношениями. Среди сельского населения самозанятость является распространенной формой использования труда. Отрицательные признаки самозанятости состоят в потому, что она, в основном, носит неофициальный характер - не учитывается и не приносит наполнений в государственный бюджет, т.е. носит теневой характер.

Проанализировано состояние рынка работы в сельской местности Винницкой области. Особое внимание отводится занятости сельского населения в аграрной сфере региона. Результаты исследований показали, что кроме экономических показателей весомое влияние на уровень занятости сельского населения имеют социально-культурные факторы. Поэтому обоснованная целесообразность их учета в системе управления занятостью сельского населения путем объединения разноименных социально-культурных показателей. Для этого использован интегральный показатель социально-культурных факторов.

В результате реформирования организационной структуры сельскохозяйственного производства в новообразованных аграрных формированиях Винниччины сокращается потребность в рабочей силе. С учетом специфики аграрного производства рассчитан уровень занятости сельского населения в основных отраслях аграрной сферы и определены экономические потери Винницкой области в результате низкого уровня занятости. Вследствие сезонности сельскохозяйственного производства имеют место значительные неиспользованные резервы рабочего времени в области, которые предопределяют экономические потери относительно производства валового внутреннего продукта.

Предложены основные направления улучшения управления занятостью в аграрной сфере за счет сохранения действующих и создания новых рабочих мест, улучшение условия работы и быта сельского населения и занятых в них лиц за счет привлечения инвестиций.

Развитие сельского туризма расширяет сферу прикладывания труда сельского населения, создает новые рабочие места, оказывает содействие росту доходов крестьян и их материального обеспечения.

Наилучшим, по нашему мнению, направлением усовершенствования управления занятостью сельского населения выступает экономический механизм государственного регулирования, который реализуется через формирование специальных страховых фондов, кредитование для организации дополнительных рабочих мест.

Одним из главных направлений повышения эффективности управления занятостью сельского населения на государственном уровне есть внедрения комплекса материальных стимулов, которые обеспечивали бы связь между производительностью аграрной работы и уровнем ее оплаты.

...