Управління науково-освітніми міжнародними проектами в системі державної інноваційної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

ХОЛЯВКО НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 330.341.1

УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ОСВІТНІМИ МІЖНАРОДНИМИ ПРОЕКТАМИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Чернігів - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Чернігівському державному інституті економіки і управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Каленюк Ірина Сергіївна,

Чернігівський державний інститут економіки і управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, ректор.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Антонюк Лариса Леонтіївна,

ДВНЗ ,,Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

директор Інституту вищої освіти;

кандидат економічних наук

Ладонько Людмила Степанівна,

Чернігівський державний інститут економіки і управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

доцент кафедри менеджменту.

Захист дисертації відбудеться ,,28” вересня 2011 року о 14 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.137.01 Чернігівського державного інституту економіки і управління за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського державного інституту економіки і управління за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Автореферат розісланий ,,25” серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

к.е.н, доцент В.Г. Маргасова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення стійкого розвитку національної економіки в умовах всеохоплюючої глобалізації можливе лише на інноваційній основі, що передбачає розробку і комерціалізацію високих технологій, нових матеріалів, виробництво новітньої продукції, формування висококваліфікованих людських ресурсів тощо. Одним із важливих чинників забезпечення інноваційного характеру розвитку національної економіки стає міжнародне співробітництво, завдяки якому відкривається доступ до найсучасніших науково-технічних розробок, відбувається обмін досвідом і кваліфікованими кадрами, диверсифікація джерел фінансування інноваційної діяльності.

Налагодження міжнародного співробітництва відбувається у різноманітних формах, у тому числі й у вигляді проектів - спільної діяльності партнерів різних країн з реалізації інноваційних ідей. Протягом останніх десятиліть спільна проектна діяльність усе більше набуває обертів, що знаходить прояв у зростанні її масштабів, обсягів фінансування та чисельності учасників. Разом з тим, практично не розроблені концептуальні підходи до управління науково-освітніми міжнародними проектами на рівні національної економіки, незважаючи на значний інноваційний потенціал цієї форми співробітництва.

Формування національної системи управління науково-освітніми міжнародними проектами має передбачати розробку механізму взаємодії партнерів різних країн, представників державної влади, громадських організацій у процесі визначення та практичного впровадження ключових завдань науково-освітнього співробітництва. Важливими складовими системи управління є: реалізація принципів обґрунтування проектів на основі пріоритетів інноваційного розвитку країни, вироблення алгоритму оцінки ефективності проектів, створення інформаційної системи забезпечення проектної діяльності тощо.

Дослідження проблем управління інноваційною діяльністю та проектами є актуальним в економічній і науковій літературі. Вагомий внесок у теорію і практику управління інноваційною діяльністю зробили зарубіжні та вітчизняні вчені А. Аблов, О. Алимов, О. Амоша, Г. Андрощук, Л. Антонюк, Ю. Бажал, Є. Бріхгем, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Гусєв, Б. Данилишин, О. Довгий, П. Друкер, В. Євтушевський, С. Ілляшенко, І. Каленюк, А. Кляйнкнехт, Л. Ладонько, Л. Михайлова, А. Поручник, Б. Санто, Б. Твісс, Є. Тоффлер, С. Турчіна, Р. Фатхутдінов, Л. Федулова, Ф. Хаберланд, Й. Шумпетер і багато інших. Основи теорії управління проектами закладено в роботах П. Батенка, В. Буркова, С. Бушуєва, В. Воропаєва, К. Грея, В. Дункана, В. Катасонова, Е. Ларсона, І. Мазура, Т. Майорової, М. Мескона, П. Микитюка, Н. Ольдерогге, А. Пересади, В. Рача, Г. Тарасюк, В. Шапіро.

Підкреслюючи вагомість сформованих в економічній науці теоретико-методологічних і практичних розробок з управління інноваційною діяльністю та проектами, слід зазначити, що у сучасних наукових дослідженнях не знайшли належного відображення шляхи вдосконалення державного управління науково-освітніми міжнародними проектами з метою досягнення стратегічних цілей інноваційного розвитку національної економіки, що зумовило актуальність обраної теми дослідження, визначило його об'єкт, предмет, мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах держбюджетних науково-дослідних робіт Чернігівського державного інституту економіки і управління за темами: „Фінансування вищої освіти України в умовах Болонського процесу” (номер державної реєстрації - 0109U002272, 2009-2010 рр.); „Активізація транскордонного співробітництва університетів як фактор забезпечення конкурентоспроможності вищої освіти України” (номер державної реєстрації - 0111U000016, 2011 р.), де автором проаналізовано рівень залученості представників України до програм міжнародного співробітництва та виявлено перспективи й переваги участі вітчизняних організацій у науково-освітніх міжнародних проектах, а також підготовлено розділ „Теоретичні засади формування організаційно-економічного механізму діяльності транскордонного консорціуму університетів”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей проектної форми науково-освітньої міжнародної діяльності, оцінка її ефективності та ролі в інноваційному розвитку національної економіки, а також обґрунтування основних напрямів удосконалення управління науково-освітніми міжнародними проектами в системі державної інноваційної політики України.

Для досягнення поставленої мети були визначені та вирішені такі завдання:

– розкрити сутність та особливості міжнародних проектів як форми інноваційної діяльності;

– дослідити роль проектної форми міжнародного співробітництва в забезпеченні інноваційного розвитку країни;

– здійснити оцінку стану та динаміки розвитку інноваційної діяльності в Україні;

– оцінити сучасний розвиток науково-освітнього міжнародного співробітництва;

– систематизувати та вдосконалити методичні підходи до оцінки ефективності науково-освітніх міжнародних проектів;

– обґрунтувати концептуальні підходи до вдосконалення державного управління науково-освітнім міжнародним співробітництвом в системі державної інноваційної політики;

– запропонувати основні напрями підвищення ефективності реалізації науково-освітніх міжнародних проектів.

Об'єктом дослідження виступають процеси управління інноваційною діяльністю.

Предметом дослідження є механізм управління науково-освітніми міжнародними проектами в системі державної інноваційної політики.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались як загальні методи наукового пізнання, так і специфічні методи економічної науки: абстрактно-логічний (для узагальнення теоретичних засад реалізації державної інноваційної політики - п. 1.1; при дослідженні сутності науково-освітніх міжнародних проектів як засобу реалізації програм міжнародного співробітництва - п. 1.3), системного аналізу (для визначення ролі науково-освітнього міжнародного співробітництва в забезпеченні інноваційного розвитку національної економіки - п. 1.2), аналізу та синтезу (при визначенні методичних підходів до оцінки ефективності науково-освітніх міжнародних проектів - п. 2.1; для виявлення особливостей управління науково-освітніми міжнародними проектами на різних фазах їх життєвого циклу - п. 2.3), економіко-статистичного аналізу (для оцінки інноваційної діяльності в Україні - п. 2.2), економіко-математичного моделювання (при розробці детермінованої ендогенними та екзогенними чинниками моделі управління науково-освітніми міжнародними проектами на макрорівні - п. 3.1-3.2).

Теоретичною основою дисертаційної роботи є праці українських і зарубіжних учених щодо проблематики управління інноваційною діяльністю та проектами. Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти, статистичні та звітні дані Державної служби статистики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Виконавчої агенції з освіти, аудіовізуальних засобів і культури Європейської Комісії, ресурси мережі Internet, особисті спостереження та розрахунки здобувача.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й розробці теоретичних положень і науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління науково-освітніми міжнародними проектами в системі державної інноваційної політики. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

– розроблено детерміновану ендогенними та екзогенними чинниками модель управління науково-освітніми міжнародними проектами на макрорівні, концептуальні засади якої ґрунтуються на визначенні пріоритетів, з одного боку, державної інноваційної політики, з іншого - регіональних та інституційних пріоритетів розвитку національної економіки, а також ключових принципів (посилення відповідності проектів національним інтересам, інноваційна спрямованість), на основі яких забезпечується функціонування та взаємодія її складових (формування інформаційної системи проектів на національному і наднаціональному рівнях, моніторинг та оцінка результативності, оприлюднення й обговорення результатів);

удосконалено:

– теоретичні підходи до науково-освітнього міжнародного співробітництва як фактора активізації інноваційного розвитку країн на основі узагальнення європейського досвіду реалізації міжнародних проектів та доведено, що результативність проектної діяльності може бути значно посилена за умови побудови цілісної системи управління науково-освітніми міжнародними проектами з постійним моніторингом та контролем досягнення поставлених цілей і завдань, а також багатокритеріальною оцінкою ефективності на всіх етапах життєвого циклу проекту;

– підходи до вдосконалення державного управління науково-освітнім міжнародним співробітництвом на основі врахування концепції життєвого циклу проекту, зокрема, обґрунтовано доцільність виокремлення специфічних етапів: передінвестиційної фази (розробка інноваційних проектних ідей відповідно до офіційно оголошених пріоритетів програм міжнародного співробітництва; відстоювання національних інтересів при відборі проектів; проведення спільних науково-дослідних робіт), інвестиційної фази (укладення контракту щодо присудження гранту; впровадження інновацій у практику господарювання), експлуатаційної фази (моніторинг і контроль досягнення цілей), фази закриття (оформлення заключної звітності; регулярне оновлення інформаційної системи науково-освітніх міжнародних проектів), фази стабілізації результатів (провадження і вдосконалення основної діяльності за проектом після завершення терміну фінансування у рамках програми міжнародного співробітництва; залучення учасників проектів до формування пріоритетів науково-освітніх програм міжнародного співробітництва; обмін досвідом);

– методичні підходи до оцінки ефективності науково-освітніх міжнародних проектів через визначення системи показників, що характеризують економічні (чиста приведена вартість, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, інноваційна окупність проектних витрат), соціальні (рівень досягнення поставлених цілей, рівень комп'ютеризації, обсяг впровадження екологічно безпечних технологій, рівень оплати праці, показники гендерної рівності) й інноваційні (кількість наукових і навчально-методичних розробок, публікацій, патентів; показники комерціалізації - кількість впроваджених розробок та обсягів виробленої інноваційної продукції; місце в національних і міжнародних рейтингах) аспекти проектної діяльності;

набуло подальшого розвитку:

– трактування сутності поняття ,,науково-освітній міжнародний проект” в якості такої форми інноваційної діяльності, що ґрунтується на співпраці партнерів різних країн (як правило, освітніх і науково-дослідних установ), організаційно оформлюється у вигляді угоди з чітко визначеними цілями, завданнями, термінами, умовами фінансування в межах розподілених між учасниками повноважень і обов'язків, кінцевою метою якої є підвищення конкурентоспроможності національної освітньої та наукової систем;

– оцінка масштабів та результативності реалізації науково-освітніх міжнародних проектів в Україні, що дозволило встановити: по-перше, високу активність національних суб'єктів щодо участі в багатосторонньому міжнародному співробітництві; по-друге, позитивну динаміку обсягів проектної діяльності у сферах освіти і науки; по-третє, закритість інформації щодо чітких параметрів структури, кількості членів проектних команд, досягнутих результатів, що унеможливлює визначення кількісних і якісних показників ефективності, внеску проектів у забезпечення інноваційного розвитку економіки;

– визначення основних напрямів підвищення ефективності реалізації науково-освітніх міжнародних проектів як на загальнодержавному рівні (активна державна підтримка та стимулювання національних суб'єктів до участі у міжнародних проектах; відстоювання національних інтересів і цілей при реалізації проектної діяльності; пріоритетність впровадження інноваційних науково-технічних розробок; системне взаємоузгодження проектів різного рівня і програм; створення комплексної інформаційної системи науково-освітніх міжнародних проектів), так і на мікрорівні (оприлюднення інформації про результати проектної діяльності; узгодження інтересів партнерів; надання безоплатних консультаційних послуг вітчизняним суб'єктам проектів; розширення системи морального заохочення найбільш активних членів проектних команд тощо).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані у дисертаційній роботі наукові результати розвивають теорію і методику управління науково-освітніми міжнародними проектами в системі державної інноваційної політики. Запропоновано науково-методичні підходи та сформульовано висновки і рекомендації, які знайшли відображення у практичній діяльності державних органів виконавчої влади, освітніх і наукових організацій у процесі організації та управління міжнародною проектною діяльністю.

Результати дослідження використано у ході виконання науково-дослідної теми «Фінансування вищої освіти України в умовах Болонського процесу», фінансування якої здійснювалось за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, зокрема, відображено у заключному звіті, затвердженому Науково-технічною радою Чернігівського державного інституту економіки і управління, протокол № 6 від 23.12.2010 р. (довідка № 601-03/277 від 16.05.2011 р.). Авторські розробки використовуються у навчальному процесі Чернігівського державного інституту економіки і управління при викладанні дисципліни ,,Інноваційний менеджмент” (довідка № 601-03/278 від 16.05.2011 р.).

Пропозиції з удосконалення механізму управління науково-освітніми міжнародними проектами в системі державної інноваційної політики та напрямів підвищення ефективності їх реалізації впроваджено в практичну діяльність Департаменту міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки, молоді на спорту України (довідка № 7/1-17-244 від 27.05.2011 р.). Окремі результати дисертаційної роботи використано у поточній роботі відділу зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності та міжрегіонального співробітництва головного управління економіки Чернігівської обласної державної адміністрації, зокрема, при розробці Регіональної цільової програми розвитку зовнішньоекономічної діяльності на 2011-2015 роки (довідка № 13-16/1398 від 01.06.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до управління науково-освітніми міжнародними проектами. Усі результати дослідження отримані самостійно, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача. Авторський внесок у роботах, опублікованих у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорені та позитивно оцінені на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: ХІV Міжнародна науково-практична конференція „Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі: Проблеми науки, практики і освіти” (м. Київ, листопад 2008 р.), VІІ Міжнародна конференція „Інформаційні технології, управління і суспільство” (м. Рига, Латвія, квітень 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція аспірантів, молодих учених та студентів „Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку в трансформаційний період” (м. Чернігів, червень 2009 р.), V Міжнародна науково-практична конференція ,,Освіта і наука” (м. Прага, Чехія, грудень 2009 - січень 2010 р.), Всеукраїнські науково-практичні конференції „Актуальні напрямки вдосконалення фінансово-економічної політики на сучасному етапі” (м. Чернігів, лютий 2010 р.), VІ Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція „Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (м. Тернопіль, квітень 2010 р.), Міжнародні науково-практичні конференції „Імперативи розвитку України в умовах глобалізації” (м. Чернігів, червень 2010 р.; травень 2011 р.), ІХ Всеукраїнська науково-методична конференція „Болонський процес: стан та перспективи розвитку вищої освіти в Україні” (м. Київ, листопад 2010 р.), Міжнародна науково-практична конференція студентів і молодих учених „Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем” (м. Бердянськ, квітень 2011 р.), Міжнародна науково-практична конференція „Пріоритети розвитку підприємств у ХХІ столітті” (м. Кіровоград, квітень 2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 22 наукових працях загальним обсягом 5,49 друк. арк., із них 9 статей у наукових фахових виданнях обсягом 3,68 друк. арк., з яких особисто автору належить 3,26 друк. арк., в інших виданнях - обсягом 1,81 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи - 231 сторінка друкованого тексту, включаючи 19 таблиць (з них 1 займає окрему сторінку), 20 рисунків (з них 3 займають окремі сторінки), 12 додатків на 15 сторінках; список використаних джерел з 215 найменувань займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

управління науковий освітній інноваційний

У першому розділі „Теоретико-методичні засади дослідження науково-освітніх міжнародних проектів” представлено сучасну інтерпретацію сутності та структури державної інноваційної політики України, виявлено роль міжнародного співробітництва в забезпеченні інноваційного розвитку національної економіки, визначено місце науково-освітніх міжнародних проектів у реалізації державної інноваційної політики.

Узагальнення теоретичних основ державної інноваційної політики в Україні дало можливість встановити, що вирішення питання інноваційного розвитку національної економіки за умов сучасного глобалізованого знаннєвого суспільства можливе тільки за наявності цілеспрямованого впливу держави на інноваційні процеси в країні. Участь держави проявляється в реалізації заходів прямого (законотворення, інформування, моніторинг, прогнозування, фінансування, моральна мотивація, розвиток інноваційної інфраструктури, захист прав інтелектуальної власності) і непрямого (пільгове оподаткування та кредитування, прискорена амортизація, страхування, стимулювання підприємств до активізації інноваційної діяльності) впливу на економічних суб'єктів. Систематизація заходів реалізації державної інноваційної політики дала можливість визначити її структуру через сукупність таких складових елементів, як законотворча, соціально орієнтована, кадрова, координаційна, прогностична, фінансово-кредитна, мотиваційна, міжнародна та проектна діяльність.

У роботі визначено місце та роль проектної форми міжнародного співробітництва в системі державної інноваційної політики України (рис. 1). Дисертантом доведено, що практична реалізація науково-освітніх міжнародних проектів містить великий потенціал активізації інноваційної діяльності в країні, але за умови побудови цілісної системи управління, орієнтованої на досягнення стратегічних цілей розвитку національної економіки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Місце міжнародного співробітництва в системі державної інноваційної політики України

Джерело: розроблено автором

Характеристика основних напрямів міжнародного співробітництва в освітній (навчання іноземних студентів, обмін студентами та аспірантами, спільні дипломи) і науковій (обмін знаннями на конференціях, підготовка спільних публікацій, мобільність науковців, спільна дослідницька діяльність) сферах дозволила автору виокремити науково-освітні міжнародні проекти в якості активної форми спільної діяльності партнерів різних країн. Така спільна діяльність дозволяє формувати тимчасові колективи, учасники яких - висококваліфіковані фахівці з різних закладів та країн на основі обміну ідеями та співпраці створюють нові навчальні, методичні, наукові продукти чи технології, реалізація яких стимулює розвиток інноваційної діяльності в національній економіці.

На основі розкриття сутнісних характеристик проектної діяльності автором сформульовано власне визначення науково-освітнього міжнародного проекту як форми інноваційної діяльності, що ґрунтується на співпраці партнерів різних країн (як правило, освітніх і науково-дослідних установ), організаційно оформлюється у вигляді угоди з чітко визначеними цілями, завданнями, термінами, умовами фінансування в межах розподілених між учасниками повноважень та обов'язків, кінцевою метою якої є підвищення конкурентоспроможності національної освітньої та наукової систем. У дисертації визначено дві групи ознак науково-освітніх міжнародних проектів: універсальні та специфічні. До універсальних ознак, характерних для всіх міжнародних проектів, віднесено: часові обмеження; чітко окреслені цілі; координація виконання робіт; складність і тимчасовість організаційної структури; спільне фінансування; розширення інтелектуальних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових потужностей завдяки об'єднанню зусиль і можливостей партнерів. Специфічними ознаками, властивими науково-освітнім міжнародним проектам, визначено: інноваційність; залучення провідних науковців різних країн до дослідницької та освітньої діяльності в рамках проекту; проведення спільних наукових досліджень; публікація спільних наукових праць з висвітленням результатів дослідницької діяльності; організація і проведення спільних науково-практичних заходів; міжнародний обмін досвідом та науково-технічними розробками.

У другому розділі „Оцінка ефективності управління науково-освітніми міжнародними проектами” систематизовано методичні підходи до оцінювання ефективності науково-освітніх міжнародних проектів, проаналізовано динаміку показників інноваційної діяльності в Україні, виявлено специфіку управління науково-освітніми міжнародними проектами на різних фазах їх життєвого циклу.

Проведений дисертантом аналіз статистичних даних щодо інноваційної діяльності в Україні дозволив встановити, що за сучасних умов поширення глобалізаційних процесів, розвитку знаннєвого суспільства рівень інноваційної активності вітчизняних суб'єктів економічної діяльності є невиправдано низьким (табл. 1). Виявлено незадовільну динаміку питомої ваги вітчизняних підприємств, що впроваджували інновації (з 14,8% у 2000 р. до 11,5% у 2010 р.), чисельності організацій, які здійснювали наукові дослідження і розробки (з 1 510 у 2005 р. до 1 303 у 2010 р.), обсягів виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП України (з 1,36% у 1996 р. до 0,9% у 2010 р.), освоєного виробництва інноваційних видів продукції (з 22 847 найменувань у 2002 р. до 2 408 - у 2010 р.), чисельності науковців (з 313 079 осіб у 1990 р. до 89 534 - у 2010 р.) тощо. Причинами цих тенденцій є високий рівень ризикованості та вартості, низька диверсифікованість джерел фінансування інноваційної діяльності, непрозорість використання виділених ресурсів.

Таблиця 1. Динаміка показників інноваційної діяльності в Україні

Автором констатується, що активізація інноваційного розвитку національної економіки за сучасних умов потребує диверсифікації джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні. Причому, головну увагу акцентовано на доцільності здобуття грантів на практичну реалізацію науково-освітніх міжнародних проектів у рамках програм міжнародного співробітництва Темпус, Еразмус Мундус, програми імені Жана Моне тощо (табл. 2).

Таблиця 2. Країни-лідери за кількістю поданих заявок у рамках науково-освітньої програми міжнародного співробітництва Темпус IV

Проведена оцінка ефективності проектної діяльності в Україні дозволила виявити її основні риси: високу активність вітчизняних суб'єктів щодо участі в науково-освітніх міжнародних проектах; позитивну динаміку обсягів міжнародного співробітництва у сферах освіти і науки, яка, водночас, може бути більш потужною за умови продуманої державної підтримки; закритість даних щодо кількісних параметрів проектної діяльності (обсягів, структури, кількості членів проектних команд, досягнутих результатів тощо). Останнє унеможливлює визначення кількісних і якісних показників ефективності науково-освітніх міжнародних проектів та їх внеску в активізацію інноваційного розвитку національної економіки.

У дисертації акцентовано увагу на необхідності врахування концепції життєвого циклу науково-освітніх міжнародних проектів з метою вдосконалення процесів управління. Автором обґрунтовано доцільність виокремлення таких специфічних етапів передінвестиційної фази, як: розробка інноваційних проектних ідей відповідно до офіційно оголошених пріоритетів програм міжнародного співробітництва, відстоювання національних інтересів при відборі проектів, проведення спільних науково-дослідних робіт; та інвестиційної фази - укладення контракту щодо присудження гранту, впровадження інновацій у практику господарювання. На експлуатаційній фазі життєвого циклу проекту дисертантом виділено етапи моніторингу та контролю досягнення цілей; на фазі закриття - оформлення заключної звітності та регулярне оновлення інформаційної системи науково-освітніх міжнародних проектів. Етапами фази стабілізації результатів визначено: провадження і вдосконалення основної діяльності за проектом після завершення терміну фінансування у рамках програми міжнародного співробітництва, поширення інформації про проекти та їх результати, залучення учасників проектів до формування пріоритетів науково-освітніх програм міжнародного співробітництва на наступний період, а також обмін досвідом. Доведено, що ефективне управління науково-освітніми міжнародними проектами потребує об'єднання зусиль їх учасників, тоді як особлива роль уряду має полягати у відстоюванні національних інтересів та стратегічно важливих цілей інноваційного розвитку національної економіки на всіх етапах життєвого циклу проекту.

У роботі систематизовано методичні підходи до оцінки ефективності науково-освітніх міжнародних проектів за допомогою системи показників, що характеризують економічні, соціальні та інноваційні аспекти проектної діяльності на стадіях реалізації та завершення проекту. Автором запропоновано показник інноваційної окупності проектних витрат, заснований на співставленні фінансових витрат (сукупної суми витрат та величини іноземного інвестування інноваційної діяльності) з отриманими результатами інноваційної діяльності (відповідно, обсягами новітніх розробок, впроваджених у ході реалізації науково-освітніх міжнародних проектів, та реалізованої інноваційної продукції). Обґрунтовано доцільність застосування експертних методик оцінки ефективності науково-освітніх міжнародних проектів, зокрема, бальних методів, які передбачають оцінювання проекту зовнішніми незалежними експертами за наперед визначеними критеріями.

Основними критеріями ефективності науково-освітніх міжнародних проектів визначено: досягнення цілей; дотримання бюджету; своєчасність реалізації проекту; якісний рівень досягнутих результатів; цільове використання ресурсів; рівень професіоналізму та кваліфікації членів проектної команди; результативність наукових досліджень; ефективність комерціалізації інновацій; забезпечення мобільності дослідників тощо. До основних критеріїв інноваційності науково-освітніх міжнародних проектів у дисертації віднесено: спрямованість на досягнення інноваційних результатів; використання новітніх технологій, техніки, методів та інструментів; рівень новизни проектної ідеї; соціо-економіко-екологічна цінність результатів наукових досліджень; масштабність впровадження інновацій; обсяг підприємницьких інвестицій в інноваційну діяльність; обсяг витрат на дослідження, сфери освіти і науки тощо.

У третьому розділі „Удосконалення державного управління науково-освітнім міжнародним співробітництвом” визначено екзогенні й ендогенні чинники ефективної реалізації та запропоновано основні напрями підвищення ефективності практичного впровадження науково-освітніх міжнародних проектів у системі державної інноваційної політики України.

Автором аргументовано, що ефективність реалізації науково-освітніх міжнародних проектів знаходиться у тісній функціональній залежності від численних факторів, які дисертантом систематизовано в дві групи: ендогенні та екзогенні. Результативність проекту значною мірою визначається внутрішніми умовами та чинниками діяльності проектної команди, до яких віднесено: організаційні (оптимальний розподіл відповідальності, прав та обов'язків; узгодження інтересів і цілей учасників), фінансові (об'єднання фінансових можливостей учасників проекту; наявність державної підтримки; грантова підтримка з боку міжнародних організацій; можливість сплати частки співфінансування за проектом), інформаційні (відкритість проекту; наявність вільного доступу до необхідної інформації; рівень точності, повноти і релевантності інформації), мотиваційні (використання індивідуального підходу до мотивації учасників), психологічні (ймовірність виникнення конфліктів через крос-культурні відмінності учасників; тривалість спрацювання учасників проекту), професіональні (рівень професійної освіти, досвідченості та кваліфікації учасників), фактори планування (рівень якості, гнучкість та узгодженість планів за проектом) і фактори контролю (оперативність, оптимальність та ретельність контролю за реалізацією проекту).

У роботі доведено, що важливими з огляду на кінцеву результативність проекту виступають екзогенні чинники, які формують зовнішнє середовище функціонування проектної команди: політичні (політико-економічна стабільність країн-партнерів за проектом, відповідність проекту пріоритетам інноваційного розвитку країн-учасниць), соціально-економічні (рівень безробіття, інфляції, рівень економічного розвитку, рівень життя населення країн-партнерів за проектом), екологічні (взаємний вплив проектної діяльності та навколишнього природного середовища), форс-мажорні (ймовірність виникнення непередбачуваних ситуацій природного, техногенного, політичного чи соціально-економічного характеру) і правові (узгодження проектних заходів з чинними законодавствами країн-учасниць) чинники. Врахування екзогенних та ендогенних факторів дозволить підвищити ефективність реалізації науково-освітніх міжнародних проектів як на макро- (на рівні національної економіки), так і на мікрорівні (на рівні проектної діяльності).

З огляду на глобалізацію економічної та науково-освітньої діяльності, незадовільні тенденції інноваційного розвитку України та доцільність спрямування науково-освітніх міжнародних проектів на досягнення стратегічних цілей розвитку національної економіки дисертантом обґрунтовано необхідність удосконалення управління міжнародною проектною діяльністю на макрорівні. Основні напрями вдосконалення управління науково-освітнім міжнародним співробітництвом на загальнодержавному рівні вбачаються автором у наступному: активна державна підтримка та стимулювання національних суб'єктів до участі у міжнародних проектах; відстоювання національних інтересів і цілей при реалізації проектної діяльності; пріоритетність впровадження інноваційних науково-технічних розробок; системне взаємоузгодження проектів різного рівня і програм; створення комплексної інформаційної системи науково-освітніх міжнародних проектів. До найбільш важливих напрямів підвищення ефективності практичного впровадження науково-освітніх міжнародних проектів на мікрорівні у дисертації віднесено: оприлюднення та обговорення результатів проектної діяльності; узгодження інтересів учасників проектів; надання безоплатних консультаційних послуг вітчизняним суб'єктам проектів; удосконалення системи морального заохочення найбільш активних членів проектних команд тощо.

Проведене у рамках дисертаційної роботи дослідження дозволило автору розробити комплексну детерміновану ендогенними та екзогенними чинниками модель управління науково-освітніми міжнародними проектами на макрорівні, що базується на визначенні пріоритетів державної інноваційної політики, регіональних та інституційних пріоритетів розвитку національної економіки, а також ключових принципів, на основі яких забезпечується функціонування та взаємодія її складових (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Модель управління науково-освітніми міжнародними проектами в системі державної інноваційної політики

Джерело: розроблено автором

Реалізація запропонованих дисертантом напрямів підвищення ефективності реалізації науково-освітніх міжнародних проектів у системі державної інноваційної політики на основі врахування впливу екзогенних й ендогенних чинників і за умови оптимального поєднання зусиль учасників проектів, представників державної влади та громадських організацій може стати одним із основних каталізаторів інноваційного розвитку національної економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання управління проектним науково-освітнім міжнародним співробітництвом у системі державної інноваційної політики, спрямованим на активізацію інноваційної діяльності в Україні.

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі теоретико-методичні та практичні висновки.

1. Важливою формою науково-освітнього співробітництва є міжнародні проекти, тобто така форма інноваційної діяльності, що ґрунтується на співпраці партнерів різних країн (як правило, освітніх і науково-дослідних установ), організаційно оформлюється у вигляді угоди з чітко визначеними цілями, завданнями, термінами, умовами фінансування в межах розподілених між учасниками повноважень і обов'язків, кінцева мета якої полягає у підвищенні конкурентоспроможності національної освітньої та наукової систем. До специфічних ознак, характерних для науково-освітніх міжнародних проектів, відносяться: інноваційність; залучення провідних науковців різних країн до дослідницької та освітньої діяльності в рамках проекту; проведення спільних наукових досліджень; публікація спільних наукових праць з висвітленням результатів дослідницької діяльності; організація і проведення спільних науково-практичних заходів; міжнародний обмін досвідом та науково-технічними розробками.

2. Проектна діяльність може стати дієвим чинником активізації інноваційного розвитку національної економіки за умови побудови цілісного механізму управління на макро- та мікрорівнях. Механізм державної інноваційної політики передбачає застосування заходів прямого (законотворення, інформування, моніторинг, прогнозування, контроль, фінансування, моральна мотивація, розвиток інноваційної інфраструктури, захист прав інтелектуальної власності) і непрямого (пільгове оподаткування та кредитування, прискорена амортизація, страхування, стимулювання економічних суб'єктів до активізації інноваційної діяльності) впливу. Реалізація принципів державної інноваційної політики має орієнтуватись як на активізацію інноваційної діяльності вітчизняних економічних суб'єктів, так і на розгортання міжнародного співробітництва з метою посилення інноваційного розвитку національної економіки. Складовими структури державної інноваційної політики є законотворча, соціально орієнтована, кадрова, координаційна, прогностична, фінансово-кредитна, мотиваційна, міжнародна та проектна діяльність.

3. Розвиток інноваційної діяльності в Україні характеризується негативними тенденціями, зокрема: низьким рівнем інноваційної активності вітчизняних економічних суб'єктів, скороченням обсягів фінансування інноваційної діяльності, незадовільною динамікою чисельності організацій, які здійснюють наукові дослідження, питомої ваги підприємств, що впроваджують інновації, обсягів освоєного виробництва та реалізованої інноваційної продукції, виконаних наукових і науково-технічних робіт. Основними особливостями реалізації науково-освітніх міжнародних проектів в Україні є: активність вітчизняних суб'єктів щодо участі в міжнародному співробітництві у сферах освіти і науки; позитивна динаміка обсягів проектної діяльності, яка може бути більш потужною за умови продуманої державної підтримки; закритість інформації щодо чітких параметрів проектної діяльності та її результатів, що унеможливлює визначення кількісних і якісних показників ефективності проектів та їх внеску в забезпечення інноваційного розвитку національної економіки.

4. Оцінка ефективності реалізації науково-освітніх міжнародних проектів передбачає системне визначення критеріїв (досягнення цілей; дотримання бюджету; своєчасність реалізації проекту; якісний рівень досягнутих результатів; цільове використання ресурсів; рівень професіоналізму та кваліфікації членів проектної команди; результативність наукових досліджень; ефективність комерціалізації інновацій; забезпечення мобільності дослідників тощо) і показників, що характеризують економічні (чиста приведена вартість, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, інноваційна окупність проектних витрат), соціальні (рівень досягнення поставлених цілей, рівень комп'ютеризації, обсяг впровадження екологічно безпечних технологій, рівень оплати праці, показники гендерної рівності) й інноваційні (кількість наукових і навчально-методичних розробок, публікацій, патентів; показники комерціалізації - кількість впроваджених розробок й обсягів виробленої інноваційної продукції; місце в національних і міжнародних рейтингах) аспекти проектної діяльності.

5. Успішна реалізація науково-освітнього міжнародного співробітництва передбачає необхідність удосконалення управління як на макро-, так і на мікрорівні, що має базуватись на врахуванні концепції життєвого циклу науково-освітніх міжнародних проектів. Специфічними етапами передінвестиційної фази життєвого циклу науково-освітніх міжнародних проектів є: розробка інноваційних проектних ідей відповідно до офіційно оголошених пріоритетів програм міжнародного співробітництва; відстоювання національних інтересів при відборі проектів; проведення спільних науково-дослідних робіт. Характерним для інвестиційної фази є укладення контракту щодо присудження гранту та впровадження інновацій у практику господарювання. Особливими етапами, властивими експлуатаційній фазі життєвого циклу проекту, є моніторинг і контроль досягнення цілей; фази закриття - оформлення заключної звітності та регулярне оновлення інформаційної системи науково-освітніх міжнародних проектів. На фазі стабілізації результатів специфіка управління полягає в організації провадження і вдосконалення основної діяльності за проектом після завершення терміну фінансування у рамках програми міжнародного співробітництва, поширення інформації про проекти та їх результати, залучення учасників проектів до формування пріоритетів науково-освітніх програм міжнародного співробітництва, обмін досвідом.

6. Удосконалення державного управління науково-освітнім міжнародним співробітництвом в системі державної інноваційної політики має бути спрямованим на активізацію інноваційної діяльності в Україні та досягнення стратегічних цілей національної економіки. На загальнодержавному рівні підвищення ефективності управління науково-освітнім міжнародним співробітництвом передбачає: активну державну підтримку та стимулювання національних суб'єктів до участі у міжнародних проектах; відстоювання національних інтересів і цілей при реалізації проектної діяльності; пріоритетність впровадження інноваційних науково-технічних розробок; системне взаємоузгодження проектів різного рівня і програм; створення комплексної інформаційної системи науково-освітніх міжнародних проектів. На мікрорівні напрямами підвищення ефективності реалізації науково-освітніх міжнародних проектів є: оприлюднення інформації про результати проектної діяльності; узгодження інтересів учасників проектів; надання безоплатних консультаційних послуг вітчизняним учасникам проектів; розширення системи морального заохочення найбільш активних членів проектних команд тощо. Детермінована ендогенними й екзогенними чинниками модель управління науково-освітніми міжнародними проектами на макрорівні, що базується на визначенні пріоритетів державної інноваційної політики, регіональних та інституційних пріоритетів розвитку національної економіки, може стати одним із основних каталізаторів інноваційного розвитку національної економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Холявко Н. І. Характеристика середовища та основних ознак проекту / Н. І. Холявко // Економіка та підприємництво. Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів : ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”. - Випуск 23. - К. : КНЕУ, 2009. - С.149-156. (0,31 друк. арк.)

2. Холявко Н. І. Особливості участі країн в освітній програмі ЄС Tempus / Н. І. Холявко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету : збірник. - Чернігів : ЦНТЕІ, 2010. - № 44. - С.88-95. (0,37 друк. арк.)

3. Холявко Н. І. Особливості управління на різних фазах життєвого циклу проекту / І. С. Каленюк, Н. І. Холявко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник. - Чернігів : ЧДТУ, 2010. - № 41. - С.36-42. (0,47 друк. арк.). Особистий внесок автора : проаналізовано наукові підходи до структури життєвого циклу проекту; 0,3 друк. арк.

4. Холявко Н. І. Міжнародна освітня програма ЄС Tempus : особливості та перспективи участі України та країн СНД / Н. І. Холявко // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1, Економіка : збірник наукових праць. - Чернігів : ЧДІЕУ, 2010. - № 2(6). - С.91-99. (0,47 друк. арк.)

5. Холявко Н. І. Перспективи участі вищих навчальних закладів України в освітній програмі ЄС „Erasmus Mundus” / Н. І. Холявко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія : Економічні науки [Текст] : Випуск 25 : У трьох частинах. - Черкаси : ЧДТУ, 2010. - Частина ІІ. - С.130-134. (0,38 друк. арк.)

6. Холявко Н. І. Переваги міжнародного інноваційного співробітництва / I. С. Каленюк, Н. I. Холявко // Економічні науки. Серія „Економічна теорія та економічна історія” : Збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. - Випуск 7 (28). - Ч. 1. - Луцьк, 2010. - С.266-282. (0,55 друк. арк.). Особистий внесок автора : визначено форми міжнародного інноваційного співробітництва; 0,3 друк. арк.

7. Холявко Н. І. Класифікація проектів міжнародного співробітництва / Н. І. Холявко // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. - Івано-Франківськ : Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. - Вип. 3. - 2011. - С.126-133. (0,46 друк. арк.)

8. Холявко Н. І. Проблеми реалізації проектів міжнародного співробітництва / Н. І. Холявко // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - Житомир : ЖДТУ, 2011. -№ 1 (55). - С.291-292. (0,36 друк. арк.)

9. Холявко Н. І. Аналіз та оцінка тенденцій інноваційного розвитку України / Н. І. Холявко // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. - Кіровоград : КНТУ, 2011. - Вип. 19. - С.291-296. (0,31 друк. арк.)

в інших виданнях:

10. Холявко Н. І. Міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти / Н. І. Холявко // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности : сб. науч. тр. - Вып. 2, т. 1. - Донецк, 2009. - С.253-262. (0,4 друк. арк.)

11. Холявко Н. І. Сутність і показники ефективності проекту / І. С. Каленюк, Н. І. Холявко // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1, Економіка : збірник наукових праць. - Чернігів : ЧДІЕУ, 2009. - № 3 (4). - С.4-13. (0,38 друк. арк.). Особистий внесок автора : систематизовано методичні підходи до оцінки ефективності проектів; 0,25 друк. арк.

12. Холявко Н. І. Особливості впровадження інформаційних систем управління проектами / Н. І. Холявко // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі : Проблеми науки, практики і освіти. Тези доповідей : Матеріали ХІV Міжнарод. наук.-практ. конф., Київ, 27 листопада 2008 р.; У 2 х т. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2009. - Т. 2. - С.267-268. (0,04 друк. арк.)

13. Holyavko N. I. The Assessment of Innovation Projects of International Cooperation / I. S. Kalenyuk, N. I. Holyavko // Information Technologies, Management and Society. The 7^th International Conference. Information Technologies and Management. April 16-17, 2009. Programme and Theses. - Riga : ISMА, 2009. - p.99. (0,05 друк. арк.). Особистий внесок автора : узагальнено підходи до оцінки інноваційних проектів міжнародного співробітництва; 0,03 друк. арк.

14. Холявко Н. І. Методологія оцінки інноваційних проектів міжнародного співробітництва / Н. І. Холявко // Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку в трансформаційний період : Міжнародна науково-практична конференція аспірантів, молодих учених та студентів (3-4 червня 2009 року) : Тези доповідей. - Чернігів : ЧДІЕУ, 2009. - С.71-72. (0,1 друк. арк.)

15. Холявко Н. І. Роль освіти в інноваційному розвитку України / Н. І. Холявко // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. - Praha : Publishing House „Education and Science” s.r.o., 2009-2010. - С.84-85. (0,11 друк. арк.)

16. Холявко Н. І. Методичні підходи до проведення оцінки інноваційних проектів / Н. І. Холявко // Актуальні напрямки вдосконалення фінансово-економічної політики на сучасному етапі : Всеукраїнська науково-практична конференція (17-18 лютого 2010 р.) : Тези доповідей. - Чернігів, 2010. - С.141-143. (0,1 друк. арк.)

17. Холявко Н. І. Участь українських ВНЗ в європейських освітніх програмах / Н. І. Холявко // Розвиток України в ХХІ столітті : економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми. Збірник тез доповідей Шостої Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції, 15 квітня 2010 р. - Тернопіль, 2010. - С.48-50. (0,11 друк. арк.)

18. Холявко Н. І. Особливості оцінювання освітніх проектів Tempus / Н. І. Холявко // Імперативи розвитку України в умовах глобалізації : ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Чернігів, 4-5 червня 2010 р.) : Матеріали доповідей та виступів. - Чернігів : ЧДІЕУ, 2010. - С.133-134. (0,11 друк. арк.)

19. Холявко Н. І. Роль міжнародного співробітництва в інноваційному розвитку вищої освіти України / І. С. Каленюк, Н. І. Холявко // Болонський процес : стан та перспективи розвитку вищої освіти в Україні [Текст] : зб. тез доповідей ІХ всеукр. наук.-метод. конф., 18-19 листопада 2010 р., Київ. Ч. 1. - К. : НТУУ „КПІ”, 2010. - С.194-195. (0,06 друк. арк.). Особистий внесок автора : визначено цілі програм міжнародного співробітництва; 0,04 друк. арк.