Напрями підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрями підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин в Україні та приєднання до Світової організації торгівлі зумовлюють неминучу зміну поглядів на механізм господарювання. Ринок ставить сільськогосподарські підприємства у принципово нові відносини із зовнішнім середовищем, яке постійно змінюється й ускладнюється. Фінансова стійкість підприємств є запорукою їх виживання та високої конкурентоспроможності в умовах ринку. Вона відображає таку забезпеченість фінансовими ресурсами, яка дозволяє підприємствам вільно маневрувати грошовими засобами та шляхом ефективного їх використання забезпечувати не лише постійний процес виробництва і реалізації продукції, а й розширення і поліпшення якісних показників.

Проблема підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств за своїм змістом є фундаментальною, тому пошуку нових шляхів її вирішення присвячені праці таких видатних учених, як: В. Амбросов, В. Андрійчук, Л. Анічін, М. Бєсєдін, Р. Безус, В. Борисова, М. Гладій, В. Горкавий, О. Гудзь, М. Демяненко, Ю. Коваленко, І. Лукінов, П. Макаренко, М. Малік, Т. Маренич, Б. Пасхавер, Г.Підлісецький, П. Саблук, В. Ситник, П. Стецюк, О. Олійник, В. Онєгіна, О. Ульянченко, О. Шпичак, О. Шпикуляк, В. Шиян, А. Чупіс та ін. Завдяки їх зусиллям створено фундаментальний науковий базис для розв'язання актуальних проблем ефективного використання виробничих, в тому числі фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Проте варто констатувати, що недостатньо опрацьованими залишаються питання теоретико-методичного обґрунтування оновленої концепції розвитку виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, зокрема, забезпечення їх фінансовими ресурсами, інвестиційний розвиток, удосконалення системи управління ефективністю виробничо-фінансової діяльності, моделювання оптимального внутрішньогосподарського розподілу виробничих ресурсів, розвиток методичного базису та інструментарію оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств. Необхідність вирішення зазначених питань і обумовила вибір, наукову значущість і прикладну актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, зокрема наукової тематики кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу «Розробка пропозицій по удосконаленню економічного механізму та підвищенню ефективності використання ресурсного потенціалу в реформованих сільськогосподарських підприємствах» (номер державної реєстрації 0107U010373). У рамках наукової теми автор виконала дослідження, пов'язані з розвитком напрямів підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств в ринкових умовах господарювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад та формування практичних рекомендацій з підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

§ узагальнити теоретичні положення щодо ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств;

§ здійснити комплексний аналіз стану виробництва у сільськогосподарських підприємствах досліджуваного регіону та визначити специфіку формування їх виробничо-фінансових результатів;

§ виявити і систематизувати сукупність факторів, що сприятимуть підвищенню ефективності управління виробничо-фінансовою діяльністю сільськогосподарських підприємств;

§ розробити пропозиції щодо вдосконалення виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств;

§ визначити додаткові можливості залучення фінансових ресурсів в сільськогосподарські підприємства;

§ арґументувати нові методичні підходи до оцінки ефективності інвестицій з урахуванням особливостей формування та розвитку відносин власності;

§ обґрунтувати орієнтовні параметри розвитку сільськогосподарських підприємств регіону для оптимізації використання виробничих ресурсів та забезпечення найкращих фінансових результатів;

§ розробити методичний інструментарій економіко-математичного моделювання для максимізації фінансових результатів господарської діяльності сільськогосподарських підприємств з урахуванням закономірностей та особливостей їх функціонування в конкретних економічних умовах.

Об'єктом дослідження є процес виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних засад підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Під час виконання роботи використано такі методи дослідження: аналізу та синтезу (узагальнення наукових підходів до розуміння сутності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств), абстрактно-логічний (під час проведення теоретичних узагальнень і формування висновків), системного підходу (вивчення проявів виробничо-фінансової діяльності у взаємозв'язку з іншими економічними процесами в аграрному секторі економіки), факторний аналіз (оцінка впливу окремих факторів та їх взаємодія під час визначення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств), економіко-статистичні (динамічне та статичне порівняння явищ і процесів, виявлення причинно-наслідкових зв'язків у процесі виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств), соціометричний (під час визначення ставлення підприємців до кредитів методами анкетування), економіко-математичного моделювання (розробка моделей оптимізації сполучення галузей у досліджуваних господарствах), монографічний (вивчення національного та світового науково-практичного досвіду виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств) та ін.

Інформаційну базу дослідження склали: закони України, нормативно-правові документи Міністерства аграрної політики та продовольства України, офіційні матеріали Держкомстату України, Головного управління статистики у Харківській області, наукові літературні джерела, світова мережа Internet, первинна інформація суб'єктів економічної діяльності і власні дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних підходів до забезпечення підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств. Наукова новизна результатів дослідження конкретизується у таких положеннях:

уперше:

- запропоновано методичний підхід до визначення доцільності й ефективності залучення інвестицій у виробництво, який враховує особливості формування додаткового прибутку за рахунок зміни відносин власності;

удосконалено:

- методичні підходи до оптимізації галузевої структури сільсько-господарських підприємств, які, на відміну від існуючих, ураховують сучасні технології вирощування сільськогосподарських культур;

- концептуальні підходи до системи управління ефективністю виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств шляхом доповнення їх методами оперативної діагностики, неперервного моніторингу реалізації та процедурами корегування управлінських рішень;

- науково-методичне забезпечення аналізу виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, яке, на відміну від існуючих, ґрунтується на адаптації для сільськогосподарських підприємств методики Balanced Scorecard;

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо визначення сучасних напрямів удосконалення виробничо-фінансової діяльності для підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підприємств на основі багатовекторності їх діяльності;

- методичний інструментарій використання економіко-математичного моделювання для забезпечення максимальної ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці теоретико-прикладних аспектів удосконалення виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств і посилення їх впливу на ефективність сільськогосподарського виробництва та соціально-економічний розвиток сільських територій.

Результати дисертаційного дослідження в частині практичного застосування використано у діяльності Головного управління агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації під час формування «Стратегії соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2015 року» (довідка №08-28-41 від 23.02.2011 р.). Окремі результати дисертаційного дослідження, спрямовані на підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, прийняті до впровадження Управлінням агропромислового розвитку Вовчанської райдержадміністрації (довідка №414 від 04.11.2010 р.). Пропозиції щодо залучення додаткових фінансових ресурсів було використано для підвищення ефективності функціонування СТОВ АФ

ім.Т.Г. Шевченка Вовчанського району Харківської області, (довідка №46 від 01.09.2010 р.). Теоретичні напрацювання і висновки дисертації використовуються у навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва під час викладання дисциплін «Фінанси аграрних підприємств» та «Управління проектами» (довідка №277 від 02.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Наведені наукові результати дисертаційного дослідження, винесені на захист, є особистим здобутком автора. Дослідження відображають авторський погляд на розв'язання завдань підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств і в сукупності сприяють розробці теоретико-методичних положень та практичних засад їх функціонування. Усі наведені наукові публікації за темою дисертаційного дослідження підготовлені автором особисто і розкривають результати проведеного дослідження. У публікації [4] автору належить удосконалення методики визначення ефективності аграрного виробництва; [14] - визначення показників ефективності використання зрошуваних земель.

Апробація результатів дослідження. Головні положення й узагальнені результати роботи оприлюднено у формі наукових доповідей та обговорено на таких міжнародних науково-практичних конференціях: «Сталий розвиток аграрного сектора економіки», Харків, 10-11 червня 2004 р.; «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» Харків, 19-20 травня 2005 р.; «Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні», Харків, 7-8 червня 2006 р.; «Фінансово-кредитний механізм функціонування аграрного комплексу», Харків, 22-23 листопада 2007 р.; «Удосконалення управління ресурсами підприємств АПК в умовах глобалізації економіки», Полтава, 26-27 листопада 2008 р.; «Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектору», Харків, 8-9 жовтня 2009 р.; «Ринкові трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва», Мелітополь, 10-11 червня 2010 р., а також щорічних звітних конференціях професорсько-викладацького складу ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 2006-2011 рр.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і рекомендації автора опубліковані у 14 наукових працях (з них 12 ? одноосібно), в тому числі 9 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору - 2,9 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 317 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі 185 сторінок основного тексту. Робота містить 43 таблиці, 20 рисунків, 6 додатків. Список використаних джерел налічує 205 найменувань і займає 17 сторінок.

Основний зміст дисертаційної роботи

сільськогосподарський управління фінансовий

У першому розділі «Теоретико-методичні засади підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств» розглядається сутність і зміст виробничо-фінансової діяльності, особливості формування фінансових результатів у сільськогосподарському виробництві, методики оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Діяльність будь-якого підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції - створенню максимуму товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших витрат виробництва. Для здійснення цього підприємство розгортає свою діяльність у різних сферах, виконуючи в кожній специфічні функції.

У своїх дослідженнях більшість авторів сходяться на думці, що інтегрованим напрямом, який охоплює конкретні види діяльності, є економічна діяльність підприємства. Зокрема, вона включає: стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо.

Фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств залежить від багатьох чинників: фінансово-економічної політики держави, загального рівня розвитку продуктивних сил, розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва, кон'юнктури зовнішнього й внутрішнього ринків, ступеня інтеграції, кооперації, комбінування і комплексності виробництва, організації праці, виробництва та управління. Виробничо-фінансова діяльність сільськогосподарського підприємства - це комплекс заходів із забезпечення процесу виробництва продукції і заходів, пов'язаних з фінансуванням підприємства та фінансовим забезпеченням операційної діяльності, спрямованих на досягнення основної мети підприємства. Її ефективність - це економічна категорія, яка показує результативність функціонування засобів, предметів праці і робочої сили. Формування та використання фінансових ресурсів мають важливе значення для функціонування і розвитку підприємства, а тому потребують постійної оцінки та контролю цих процесів. Важливе значення в цьому контексті має аналіз доцільності й ефективності використання фінансових ресурсів. Різним аспектам ефективності використання фінансових ресурсів приділяється постійна увага як науковців, так і спеціалістів-практиків. Окремі автори оцінку ефективності використання фінансових ресурсів розглядають у контексті фінансового аналізу, інші - у складі аналізу виробничо-фінансової діяльності. Ще один підхід ґрунтується на оцінці оборотності активів та окремих елементів фінансових ресурсів - грошових коштів, фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості.

У класичному розумінні ефективність визначається співвідношенням результату з витратами або ресурсами, використаними для його досягнення. В той же час проблема управління фінансовими ресурсами не виділяється як окремий об'єкт його уваги. Усі фінансові рішення так чи інакше пов'язані з формуванням, нагромадженням, використанням та рухом фінансових ресурсів. Тому методологія оцінки доцільності й ефективності спрямована в першу чергу на ці об'єкти і попутно - на фінансові ресурси, які перебувають у їх складі. Така оцінка, як правило, проводиться за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Однак останнім часом у фінансовій теорії та практиці аналізу, планування і контролю зарубіжних підприємств широко використовуються різні види грошового потоку та розраховані на їх основі інші показники. Узагальнюючи характеристики окремих методик, ми дійшли висновку, що для оцінки фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств доцільно синтезувати окремі елементи найбільш використовуваних з них.

Обґрунтовані в процесі дослідження підходи дозволяють реалізувати наші пропозиції на практиці та уникнути можливих прорахунків під час прийняття управлінських фінансових рішень.

У другому розділі «Оцінка сучасного рівня ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств» розкрито особливості і закономірності розвитку сільськогосподарських підприємств досліджуваного регіону, проведено діагностику ефективності їх виробничо-фінансової діяльності.

Оцінюючи систему виробництва сільськогосподарської продукції, що склалася на кінець 2009 р., зазначимо, що загальна тенденція характеризується деяким зменшенням продукції в порівнянні з попереднім роком і стабільне наповнення ринку є далекою перспективою. Так, у 2009 р. виробництво валової продукції сільського господарства області (у порівнянних цінах 2005 р.) становило 5,0 млрд грн, що менше проти попереднього року на 11,3%, а проти 1990 р. - на 35,9%.

Виробничо-фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств має свою специфіку, яка полягає в тому, що сільське господарство, як ніяка інша галузь економіки, значною мірою залежить від природно-кліматичних умов. Оцінка рівня ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств спирається на її фінансові результати. На підставі проведеного аналізу можемо свідчити про поступовий спад рівня рентабельності галузі.

У 2009 р. рівень загальної рентабельності досяг такого ж розміру, як і у 2001 р. ? 3,2%, а в порівнянні з максимумом, досягнутим за цей період, вона зменшилася на 50%. Варто зазначити, що на рентабельність значно вплинула і висока собівартість виробництва продукції в усіх галузях сільського господарства.

Якщо оцінювати рівень рентабельності виробництва основних видів сільськогосподарської продукції за 1990-2009 рр. (рис. 1), то він відзеркалює поступове загальне погіршення стану сільського господарства, на який вплинули нестабільність цін, висока вартість сільськогосподарської техніки, пально-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, отрутохімікатів тощо, які використовуються для забезпечення технологічних процесів у виробництві. За цей період зміна ефективності також була спричинена зменшенням державної підтримки, збільшенням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, особливо тваринницької, особистими селянськими господарствами.

Рис. 1. Динаміка рівня рентабельності виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Харківської області в 1990-2009 рр.

Ми провели факторний аналіз фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств за двома групами показників - за прибутком та рентабельністю.

Факторний аналіз прибутків сільського господарства в Харківській області здійснювався з використанням прийомів елімінування. Так, прибуток за досліджуваний період скоротився, зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат є позитивними, однак, не забезпечили приросту прибутків у 2009 р.

Проведене дослідження показало, що собівартість продукції є головним фактором, що впливає на отримання прибутків від господарської діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області, частка її впливу становить 37,7%. На нашу думку, технологія виробництва як один з головних внутрішніх факторів економічної діяльності підприємства значно впливає на вартість новоствореної продукції.

Обсяг виробництва, виражений у виручці від реалізації продукції, займає друге місце у формуванні прибутків - питома частка його впливу становить 28,6%. Питома частка впливу ціни на формування прибутку займає третє місце і становить 15,2%. Найнижчий рівень впливу на формування прибутку сільськогосподарських підприємств мають доходи від фінансової діяльності - їх питома частка факторного впливу становить 1,1%.

Основним специфічним напрямом факторного аналізу рентабельності є визначення місця і ролі кожного з елементів, що формують кінцевий результат, ступеня їх впливу на рівень ефективності господарського механізму аграрного сектора національної економіки. Проведений факторний аналіз за 2009 р. показав, що темпи зростання ціни на продукцію сільськогосподарських підприємств були на 40,4% більше, ніж темпи зростання собівартості. Фактори забезпеченості виробництва основними та оборотними активами зростають відповідно на 6,8% і 4,3%. Інвестиції у 2009 р. зменшилися в порівнянні з 2008 р. на 58%.

Визначаючи фінансову стійкість сільськогосподарських підприємств, бачимо, що коефіцієнт поточної ліквідності збільшився на 0,313, а коефіцієнт абсолютної ліквідності - на 0,312. Оцінюючи ступінь фінансової незалежності, зазначимо, що вона за досліджуваний період знизилася. Так, автономія підприємств скоротилася майже на 3 відсоткових пункти, фінансова залежність від зовнішніх джерел зросла на 8,1, а частка власних джерел фінансування скоротилася на 26,8 відсоткового пункту.

Оцінюючи ситуацію, що склалася в сільському господарстві Харківської області у 2009 р., потрібно вказати на загальний спад ефективності виробничо-фінансової діяльності аграрного сектора. Зниження ефективності пов'язане з фінансовою кризою, зі значним падінням виробництва, порушенням економічних зв'язків і зростанням дисбалансу між виробництвом продукції і ресурсним забезпеченням сільськогосподарських підприємств.

У третьому розділі «Формування системи управління ефективністю виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств» запропоновано концептуальні підходи до системи управління ефективністю виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, науково-методичне забезпечення проведення аналізу їх виробничо-фінансової діяльності на базі методики Balanced Scorecard, розроблено пропозиції щодо оптимального внутрішньогосподарського розподілу виробничих ресурсів.

Проблемою виходу продукції сільськогосподарських підприємств на національний і світовий ринки залишається пошук можливих варіантів адаптації до змінюваних факторів зовнішнього середовища як в плані виробничої, так і в плані фінансової діяльності. Відповідно до багатовекторності у діяльності сільськогосподарських підприємств їх виробничо-фінансове функціонування слід зорієнтовувати на формування ефективного механізму взаємодії виробництва та фінансових потоків підприємства на зовнішньому та внутрішньому рівні. В багатовекторній моделі така орієнтація реалізується через виробничо-фінансовий блок (рис. 2).

Перспективним варіантом реалізації цього механізму є система Balanced Scorecard (BSC), що перекладається різними джерелами українською мовою як «система збалансованих показників», «карта збалансованих оцінок» або «збалансовані рахункові карти». Ми адаптували цю систему визначення ефективності виробничо-фінансової діяльності на основі моделі ВSC для сільськогосподарських підприємств України.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Складові управління виробничо-фінансовою діяльністю сільськогосподарських підприємств у багатовекторній системі

Система Balanced Scorecard враховує чотири «перспективи» (Perspectіves) організації: традиційні фінансові показники й фактори, які на них прямо або побічно впливають (Fіnancіal); успішність роботи з клієнтами (Customer); оптимальність внутрішніх бізнесів-процесів (Іnternal Process) і загальну компетентність персоналу компанії у своїй області (Learnіng & Growth/Employees).

У комплексі ці перспективи дають цілісне уявлення про стратегію підприємства і його динаміку. Для сільськогосподарських підприємств ми додатково ввели принцип «Екологія» власної розробки. Таким чином, система Balanced Scorecard стала своєрідним каркасом (framework) для набору операційних цілей, що визначають поведінку сільськогосподарського підприємства, тобто його фінансову стабільність.

Під час формування управлінських принципів регулювання виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств важливо пам'ятати, що в процесі капіталізації (з врахуванням джерел зовнішнього надання коштів для інвестування та внутрішнього фінансування виробництва) важливим фактором є вибір рішень щодо джерел фінансування виробничої діяльності.

В процесі управління виробничою складовою діяльності сільськогосподарських підприємств фінансовий аспект проявляється через бюджетування, яке пов'язане з широким колом обґрунтувань управлінських рішень, будучи інструментом їх реалізації у функціонуванні підприємства. Управління фінансовими результатами ґрунтується на внутрішній і зовнішній специфіці організації фінансів сільськогосподарських підприємств і повинне включати в себе не лише формування ресурсів для забезпечення наступних виробничих циклів, але й дивідендну політику, яка б задовольняла інтереси власників.

Оцінюючи сільськогосподарське виробництво досліджуваного регіону відповідно до завдань формування ефективного механізму виробничо-фінансової діяльності у системі функціональних завдань сільськогосподарських підприємств, зазначимо, що сучасний процес взаємодії міст і сіл приводить до виникнення між ними тісних зв'язків. Унаслідок такої взаємозалежності Харківська область є моноцентричною агломерацією. Тому для оцінки діяльності сільськогосподарських підприємств у регіоні відповідно до їх розташування всю область можна умовно поділити на окремі зони (кола Тюнена) із центром у м. Харкові. Після проведення зональної диференціації моноцентричної агломерації Харківської області для дослідження ми обрали сільськогосподарські підприємства п'яти районів з різних зон: Харківський ? І зона; Вовчанський і Валківський ? ІІ; Кегичівський і Краснокутський ? ІІІ зона.

Згрупувавши сільськогосподарські підприємства цих п'яти районів відповідно до ефективності їх функціонування, можемо зазначити, що в цілому підприємства відповідають основному завданню виробничо-фінансової діяльності - отриманню прибутків. Із 113 досліджуваних підприємств у 2009 р. 68% підприємств є прибутковими, у тому числі до зони прибутків до 1 млн грн належить 47% підприємств. Значна кількість збиткових господарств (32%) вказує на високий ступінь ризику та проблемність господарської діяльності в галузі. Найбільше збиткових підприємств у Валківському та Краснокутському районах - по дев'ять у кожному.

Оцінюючи фактори, що впливають на прибутковість, можна орієнтуватися лише на передбачувані події для проведення аналізу та визначення напрямів підвищення результативності. Щодо непрогнозованих прибутків (збитків) від надзвичайних подій, то в системі їх регулювання головним є не допускати збитків, для чого створювати на підприємстві страхові фонди та проводити страхування від втрат у спеціальних організаціях.

Якщо оцінювати загальний стан рентабельності по районах, зазначимо, що в середньому на кінець досліджуваного періоду - 2009 р. ? сільськогосподарські підприємства досягли позитивного рівня рентабельності. Досліджувані райони мають значний діапазон рівня рентабельності: від -2,1% до 27,6%, що вказує на неоднорідну окупність вкладених коштів у сільськогосподарські підприємства. Середній рівень рентабельності - 8,84% ? є достатньо високим показником віддачі вкладень від виробництва.

Провівши дослідження 113 сільськогосподарських підприємств Валківського, Вовчанського, Кегичівського, Харківського та Краснокутського районів, зіставивши та оцінивши їх виробничі площі та отриманий у 2009 р. рівень рентабельності, зазначимо, що основна маса підприємств ? 68% ? є рентабельними (табл. 1).

Таблиця 1. Групування сільськогосподарських підприємств Валківського, Вовчанського, Кегичівського, Харківського та Краснокутського районів за площею сільськогосподарських угідь та рентабельністю діяльності у 2009 р.

Високий рівень збитковості - більше 20% ? спостерігається у 10,6% досліджуваних підприємств. Відповідно до проведеного групування зазначимо, що прямої залежності рентабельності від масштабів виробництва не спостерігається.

Оцінюючи динаміку рентабельності в досліджуваних районах за період 1990-2009 рр., ми помітили, що загальна рентабельність по районах до 2006 р. поступово знижувалася, у 2007 р. спостерігався її ріст, а у 2009 р. рентабельність знову знизилася. Причиною таких коливань став загальний спад виробництва в економіці України, занепад галузей, в тому числі і сільського господарства, а також прояви кризи світової економіки під час формування фінансових результатів 2009 р. у сільськогосподарських підприємствах.

Стосовно ситуації, що склалася у виробничо-фінансовій діяльності досліджуваних сільськогосподарських підприємств, зазначимо, що стандартні підходи до забезпечення ефективної системи функціонування підприємств не забезпечують їх довгострокових цілей. Система сучасної реалізації виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств потребує розробки довгострокової стратегії.

Особливу увагу варто приділити відносинам підприємств і їх пайовиків та орендодавців, що склалися на цьому етапі господарської діяльності в аграрному секторі економіки. Головним напрямом удосконалення взаємодії з орендарями є, на наш погляд, залучення їх у співвласники, що приведе до збільшення фондів сільськогосподарських підприємств, з одного боку, і виплат пайовикам-вкладникам не із собівартості, а з прибутків - з другого.

Ми розробили методику проектної оцінки ефективності залучення орендованої землі на умовах паїв та зміни умов виплат для сільськогосподарських підприємств Валківського, Вовчанського Кегичівського, Харківського та Краснокутського районів, яка вказує на зростання доходів та збільшення прибутковості виробництва у середньому на 56%.

Процес залучення додаткових джерел інвестування шляхом включення власників землі в склад власників підприємств забезпечить здійснення прогресивних структурних перетворень у сільськогосподарському виробництві, підвищення якісного рівня виробництва, зростання реальної вартості підприємств та збільшення національного та іноземного інвестування. Зазначимо, що під час оцінювання ефективності таких змін у формуванні капіталу та собівартості виробництва головними факторами оцінки є визначення їх змін у часі.

Проведені розрахунки дисконтної зміни вартості фінансових ресурсів, переведених в майно підприємств, вказує на зростання вартості такого капіталу. За умови, що середній рівень інфляції залишається незмінним порівняно з 2009 р. і становить 1,08, а коефіцієнт ризику дорівнює 0,35, буде забезпечене зростання вартості капіталу на 2015 р. в 3,6 раза, тобто орендодавець, перейшовши у співвласники, захистить передане майно від інфляції та ризику втрат.

Розв'язання економіко-математичних задач оптимізації сполучення галузей для п'яти досліджуваних господарств з обраних районів Харківської області дозволило визначити перспективи їх розвитку. Дослідження свідчать про можливості обраних сільськогосподарських підприємств, а саме: збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції, значно підвищити ефективність виробничо-фінансової діяльності. За цими розрахунками прогнозований рівень рентабельності може зростати від 18,6 до 46,6 відсоткового пункту (табл. 2).

Таблиця 2. Перспективи розвитку досліджуваних сільськогосподарських підприємств Харківської області (за результатами розв'язання оптимізаційних задач у порівнянні з фактичними показниками за 2005-2009 рр.)

У виробничо-фінансовій діяльності для розв'язання проблем формування і використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств потрібно розробляти довгострокову стратегію управління фінансовими ресурсами, яка б забезпечила і максимальну прибутковість, і високий ступінь ліквідності і стійкості аграрного виробництва. При цьому варто враховувати внутрішньогосподарські та зовнішні економічні, політичні та соціальні фактори, комплексність взаємодії з якими сприятиме виходу з фінансової кризи та дозволить створити ефективну систему надходження коштів до господарств, збільшити дохідність сільськогосподарських підприємств.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до вирішення завдання щодо підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств. За результатами дослідження можна зробити такі висновки:

1. Виявлено, що виробничо-фінансова діяльність сільськогоспо-дарського підприємства формується внаслідок взаємодії комплексу змінюваних заходів із забезпечення процесу виробництва продукції і заходів, пов'язаних з фінансуванням підприємства та фінансовим забезпеченням операційної діяльності, спрямованих на досягнення основної мети підприємства. Її ефективність визначається за показниками економічного прибутку і рентабельності виробництва як економічних категорій, що відображають механізм функціонування продуктивних сил і виробничих відносин і показують результативність використання ресурсів підприємства.

2. Встановлено, що сільське господарство Харківській області є однією з ключових галузей регіональної економіки, але через нестабільність економічних відносин та кризових явищ у галузі за останні роки помічена тенденція до постійного скорочення частки сільського господарства в структурі валової доданої вартості області. Виробництво сільськогосподарської продукції нестабільне. Так, у 2009 р. виробництво валової продукції сільського господарства області (у порівнянних цінах 2005 р.) становило близько 5,0 млрд грн, що менше проти попереднього року на 11,3%, а проти 1990 р. - на 35,9%. Це обумовлює необхідність наукового обґрунтування заходів, спрямованих на подолання виявлених негативних тенденцій.

3. З'ясовано, що головним елементом виробничо-фінансової діяльності залишається формування витрат виробництва. Собівартість продукції - головний фактор, що впливає на отримання прибутків від господарської діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області ? її частка впливу становить 37,7%. Отже, виробнича технологія як один з головних внутрішніх факторів економічної діяльності підприємства залишається головною у визначенні вартості новоствореної продукції. Формування прибутків на основі фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств не відіграє значної ролі в забезпеченні економічної ефективності, оскільки фінансових операцій сільгосппідприємства майже не здійснюють.

4. Доведено, що незважаючи на нестабільність виробничо-фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області у 2001-2009 рр., коливання мають в цілому позитивну тенденцію, за винятком 2008 р., коли спостерігалося різке падіння, але у 2009 р. спад знову змінився зростанням прибутків. У рентабельності сільськогосподарського виробництва відбулися негативні зрушення стосовно її загального рівня внаслідок зростання витратної частини та зниження доходної. Ліквідність сільськогосподарських підприємств підвищилася як за поточними показниками, так і в абсолютному вираженні. Зростання коефіцієнтів поточної та абсолютної ліквідності становило відповідно 0,313 та 0,312 коефіцієнтної частки. Фінансова автономія підприємств скоротилася майже на 3 відсоткових пункти, фінансова залежність від зовнішніх джерел зросла на 8,1, а частка власних джерел фінансування скоротилася на 26,8 відсоткового пункту. Кризова ситуація в країні негативно впливає на автономність підприємств і веде до її зниження.

5. Під час розроби довгострокової стратегії формування системи управління ефективністю виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, ми використали багатовекторну систему діяльності, зорієнтовану як на внутрішній, так і на зовнішній рівні. Перспективним варіантом реалізації цього механізму є система Balanced Scorecard (BSC), тобто система збалансованих показників, а додатково до неї ми пропонуємо блок «Екологія», який дозволяє застосувати її в сільськогосподарському виробництві. Відповідно до принципу багатовекторності, що ми рекомендуємо, виробничо-фінансове функціонування слід орієнтувати на формування ефективного механізму взаємодії виробництва та фінансових потоків підприємства на зовнішньому і внутрішньому рівні. Це дозволить забезпечити стабільність функціонування сільськогосподарських підприємств.

6. Доведено, що процес регулювання виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств має базуватися на наукових принципах управління, які включають: капіталізацію, управління виробничою складовою діяльності підприємств тощо; фінансовий аспект реалізується через бюджетування, управління фінансовими результатами. Концептуальні засади управління ґрунтуються на внутрішній і зовнішній специфіці організації фінансів сільськогосподарських підприємств і повинні включати в себе не лише формування ресурсів для забезпечення наступних виробничих циклів, але й збільшення прибутків співвласникам підприємств. Таке наукове бачення дозволить підвищити ефективність виробничо-фінансової діяльності підприємств

7. Обґрунтовано, що для скорочення витрат на виробництво продукції сільськогосподарських підприємств необхідно перевести орендовану землю в паї. Така зміна, за результатами проведеної оцінки по районах Харківської області, може підвищити прибутковість діяльності підприємств у середньому на 56%. Крім того, це дозволяє залучити в сільськогосподарські підприємства нове джерело інвестицій, яке залишалося поза увагою під час пошуків фінансових резервів розвитку сільськогосподарського виробництва.

8. Встановлено, що існуючі методичні підходи до оцінки доцільності й ефективності інвестицій не враховують можливостей додаткового залучення інвестицій за рахунок реструктуризації та відносин власності. Запропонований в дисертаційній роботі методичний підхід до залучення нового джерела інвестування дозволяє збільшити в 79,6% випадків рівень виплат співвласникам у порівнянні з орендною платою, а рівень прибутковості роботи підприємств зростає у усіх випадках (чи забезпечується зниження збитковості виробництва). Особливо ефективним і доцільним є метод залучення орендованого майна на основі формування паїв для сільськогосподарських підприємств, що зазнають збитків від господарської діяльності, адже він дозволить не лише скоротити витрати, але й використати додаткові можливості для усунення негативних процесів у підприємствах, забезпечить більше можливостей для отримання прибутків.

9. З'ясовано, що розмір земельних ресурсів, багатоваріантний характер їх використання за зональною диференціацією сільськогосподарських підприємств, потребують застосування методів математичного моделювання для розв'язання задачі оптимізації виробничо-галузевої структури сільськогосподарських підприємств. Застосування економіко-математичних моделей показало, що збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в підприємствах можна отримати не лише за рахунок розширення площі ріллі, а й за умов відтворення науково обґрунтованих сівозмін та використання сучасних ресурсоощадних технологій. Впровадження результатів розв'язання задачі з оптимізації сполучення галузей, що ми запропонували, дозволить збільшити обсяги виробництва валової продукції в середньому на 28,9%, прибутку - в 3,6 раза, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва - від 18,6 до 46,6 відсоткового пункту.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

1. Євдокімова М.О. Економіко-екологічна оцінка земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств / М.О. Євдокімова // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - Х., 2004. - №4. - С. 48-52.

2. Євдокімова М.О. Витоки і сутність екологізації сільськогосподарського виробництва / М.О. Євдокімова // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - Х., 2006. - №11. - С. 88-93.

3. Євдокімова М.О. Деякі аспекти фінансово-кредитного механізму в аграрному секторі економіки / М.О. Євдокімова // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - Х., 2007. - №8. - С. 120-124.

4. Шабінська С.А. Теоретичні основи ефективності аграрного виробництва / С.А. Шабінська, М.О. Євдокімова // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства. Сер. «Економічні науки». - Х.: ХНТУСГ, 2007. - Вип. 66. - С. 330-335 (автору належить матеріал щодо вдосконалення методики визначення ефективності аграрного виробництва).

5. Євдокімова М.О. Оподаткування у сільському господарстві: зарубіжний досвід / М.О. Євдокімова // Вісн. ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - Х., 2009. - №12. - С. 163-170.

6. Євдокімова М.О. Виробничо-фінансова діяльність сільськогоспо-

дарських підприємств у контексті сталого розвитку / М.О. Євдокімова // Вісн.

Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: зб. наук. праць. - Біла церква, 2009. - Вип. №65. - С. 32-35.

7. Євдокімова М.О. Динаміка фінансових результатів сільського господарства Харківської області / М.О. Євдокімова // Зб. наук. праць Таврійськ. держ. агротехнол. ун-ту. Сер. «Екон. науки». - Мелітополь, 2010. - №3 (11) ? С. 205-210.

8. Євдокімова М.О. Факторний аналіз фінансових результатів сільського господарства Харківської області / М.О. Євдокімова // Вісн. ХНАУ. Сер. «Екон. науки». - 2010. - №10. - С. 211-218.

9. Євдокімова М.О. Формування системи управління ефективністю

виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств/ М.О.Євдокімова // Вісн. ХНАУ. Сер. «Екон. науки». - 2011. - №5. - С. 256-261.

Размещено на Allbest.ru