Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

25.00.02 - механізми державного управління

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

ПАНЧЕНКО Ганна Олександрівна

ОДЕСА - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Мовна проблема є однією з найскладніших соціальних проблем у сфері державного управління, замовчування або відкладення на майбутнє всебічного обговорення якої може бути причиною поглиблення мовного конфлікту в українському суспільстві, і навпаки, поступові, науково і законодавчо обґрунтовані та виважені кроки з боку держави щодо вдосконалення вже існуючих засад державної мовної політики (далі - ДМП) активно сприятимуть стабілізації суспільства, формуванню єдності поліетнічного суспільства та досягнення міжнаціональної злагоди.

Багаторічні наукові дослідження в сфері ДМП свідчать, що всі вдалі спроби свідомого впливу держави на мовне функціонування повинні бути засновані на врахуванні як внутрішніх тенденцій мовного розвитку, так і потужних зовнішніх чинників. Говорячи про умови успішності певних заходів держави в царині мовного облаштування суспільства, треба мати чіткі уявлення про критерії успіху та невдачі, що в мовній політиці не є конкретно встановленими. Разом з тим, оптимальним критерієм успішності ДМП є рівень суспільної єдності та стабільності, що забезпечується реалізацією виваженої ДМП.

Оскільки реалізація ДМП - процес неперервний, пролонгований у часі, то слід ураховувати всі негативні тенденції, що вже існують, щоб мати можливість їх усунути або хоча б мінімізувати в майбутньому, а також позитивні моменти для подальшого успішного використання. Цьому сприятиме детальний аналіз механізмів реалізації ДМП, що існують на сучасному етапі розвитку Української держави, встановлення впливу їх функціонування на успішний подальший розвиток мовної сфери суспільного життя нашої країни, у разі виявлення такої потреби - визначення шляхів удосконалення вищезазначених механізмів.

Проблема формування дієвих механізмів реалізації ДМП віддзеркалена в низці фундаментальних наукових напрацювань у галузі ДМП. На особливу увагу заслуговують розвідки знаних українських науковців: О. Вишняка, Г. Євсєєвої, І. Дзюби, В.Заблоцького, В. Лизанчука, Т. Марусик, І. Лопушинського, Л. Масенко, Я. Радевича-Винницького, М. Стріхи, Ж. Шевчук та інших, - щодо історико-правового аспекту існування ДМП, оскільки вони є визначальними при окресленні пріоритетних напрямків подальшого функціонування ДМП. Вплив державного управління на процеси формування та реалізацію державної політики у всіх сферах суспільного життя є незаперечним науковим фактом, встановленим багатьма науковцями: В. Бакуменком, Ю. Куцем, О. Лазором, А. Леоновою, В. Луговим, С. Майбородою, В. Малиновським, П. Надолішнім, І. Плотницькою, В. Скуратівським, С. Хаджирадєвою. Аналізу сучасних мовних проблем в українському суспільстві присвячено дослідження Г. Залізняк, М. Карпенка, Р. Лозинського, Г. Мацюк, О. Сербенської, Н. Сєднєвої, В. Скляра, О. Ткаченка, Н. Шовгун та ін. Теоретичне узагальнення основних тенденцій подальшого влаштування ДМП в Україні подають у своїх працях А. Загнітко, C. Пілюк, В. Поляков, О. Тараненко, І. Фаріон, Т. Фролова та інш. Глибокі та ґрунтовні наукові праці Б. Ажнюка, Д. Губенка, Л. Лазаренко, Т. Марусик, Є. Плахути, А. Погрібного, О. Ткаченка присвячені узагальненню світового досвіду мовного облаштування, вони містять суттєві пропозиції щодо імплементації його в український мовний простір. Крім того, існує чітко виражений інтерес зарубіжних науковців та дослідників щодо проблем і здобутків в сфері ДМП в Україні, серед яких: Юліане Бестерс-Дільгер, Івон Больман, Марк Дьячков, а також Лариса Онишкевич Залеська, Марія Ревакович, Ендрю Сороковський, Майк Найдан, Марко Роберт Стех та ін.

Отже, питання ДМП і механізмів її реалізації є надзвичайно важливим і може виступати як джерелом культурного розмаїття та збагачення суспільства, так і чинником загрозливого культурного домінування залежно від шляхів вирішення цієї проблеми державою і суспільством.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконуване дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт, що проводилися в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а саме: «Експертно-аналітичний супровід регіональних перетворень - 2008: визначення потреб з удосконалення професійної діяльності державних службовців Вінницької області» (№ ДР 0108U008906) - участь автора як виконавця полягала в аналізі анкетних даних державних службовців щодо реалізації ДМП в професійній діяльності та наданні пропозицій щодо подальшого її вдосконалення на регіональному рівні; «Моніторинг стану забезпечення прав національних меншин в Одеській області» (№ ДР 0109U007974), де автором як виконавцем було запропоновано шляхи впровадження зарубіжного досвіду реалізації ДМП в сферу міжнаціональних відносин в Одеській області; «Розвиток Південного регіону України: соціально-управлінський аспект» (№ ДР 0109U002687) - автор як виконавець дослідив низку питань щодо впровадження та реалізації ДМП на регіональному рівні.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні концептуальних положень державного управління в сфері державної мовної політики, заснованих на принципах толерантності, та розробці комплексного механізму її реалізації.

З огляду на мету визначено такі дослідницькі завдання:

- уточнити зміст ключових понять дослідження: «мовна політика», «мовна ситуація», «механізми реалізації державної мовної політики», «мовна толерантність», «комплексний механізм державної мовної політики»;

- проаналізувати основні теоретико-методологічні та історичні засади реалізації ДМП в Україні;

- виявити сучасні тенденції розвитку ДМП в Україні;

- проаналізувати основні аспекти ДМП в зарубіжних країнах, охарактеризувати механізми їх реалізації та можливі напрями їх імплементації в український мовний простір;

- дослідити сукупність чинних механізмів реалізації ДМП на загальнодержавному рівні, визначити фактори, що впливають на їх дієвість;

- розробити модель комплексного механізму реалізації ДМП України на загальнодержавному рівні та рекомендації органам державної влади щодо її запровадження.

Об'єктом дослідження є державна мовна політика в Україні.

Предмет дослідження - механізми реалізації державної мовної політики на загальнодержавному рівні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження комплексного механізму реалізації ДМП, складовими якого є: політичний, правовий, організаційний, інформаційний, економічний та мотиваційний - сприятиме підвищенню її ефективності як важливого чинника гармонізації українського суспільства на сучасному етапі державотворення.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі проведення дисертаційного дослідження використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, пов'язаних між собою. Так, за допомогою системно-аналітичного методу дослідження здійснено теоретико-методологічне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених державному управлінню в сфері ДМП; функціонально-структурний аналіз був основою у визначенні основних структурних ознак ДМП як системи державного регулювання процесів мовного влаштування в суспільстві та її організаційного регламентування; метод SWOT-аналізу використано при аналізі сучасної мовної ситуації в Україні; контент-аналіз проектів «Закону про мови в Україні» різних років дав змогу дослідити процеси формування механізмів реалізації ДМП; метод моделювання - для розробки моделі комплексного механізму реалізації ДМП; логічне узагальнення і метод порівняльного аналізу широко застосовувалися на різних стадіях роботи (під час здійснення аналізу сучасних тенденцій реалізації ДМП як в Україні, так і за її межами; при розгляді історичного вітчизняного досвіду здійснення ДМП, при обґрунтуванні доцільності застування комплексного механізму реалізації ДМП); метод аналізу та синтезу - для вивчення предмета дисертаційного дослідження в цілісності, єдності та взаємозв'язку його окремих складових.

Інформаційну базу досліджень становлять законодавчі та інші нормативно-правові акти, ухвалені відповідними органами державної влади, аналітичні й статистичні матеріали, звіти, розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у предметній галузі дослідження, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Теоретичні та практичні результати, отримані в процесі дослідження, можуть бути базисними для вирішення актуальної наукової проблеми державного управління - ефективного використання механізмів реалізації ДМП з метою сприяння в подальшому гармонізації українського суспільства.

Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає у тому, що у вітчизняній науці:

уперше:

- розроблено модель комплексного механізму реалізації ДМП, яка заснована на системі взаємодії основних механізмів реалізації державної мовної політики (політичного, правового, економічного, інформаційного, організаційного, мотиваційного) та обґрунтовано доцільність її використання як позитивної альтернативи розвитку ДМП в Україні в майбутньому;

- на основі використання методів діахронічного та синхронічного аналізів реалізації ДМП, а також контент-аналізу проектів «Закону про мови в Україні» різних років встановлено взаємозв'язки між визначальними складовими комплексного механізму реалізації ДМП;

удосконалено:

- понятійний апарат теорії державного управління в сфері ДМП шляхом поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення базових понять дослідження: «державна мовна політика», «механізми реалізації державної мовної політики», «мовна толерантність»;

- теоретико-методологічні підходи до визначення та використання механізмів реалізації ДМП, завдяки чому виявлено нові шляхи щодо вдосконалення ДМП в Україні;

набуло подальшого розвитку:

- наукове дослідження політичного, правового, інформаційного, організаційного, економічного та мотиваційного механізмів реалізації ДМП в Україні;

- узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду реалізації ДМП, у результаті якого обґрунтовано рекомендації щодо його використання в теорії і на практиці.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне спрямування та доведені до рівня конкретних пропозицій щодо механізмів реалізації ДМП з урахуванням тенденцій процесів сучасного державотворення в Україні. Висновки та рекомендації наукового дослідження використано:

- Нахімовською районною державною адміністрацією міста Севастополя - в процесі підготовки проекту Програми стійкого розвитку української та російської мов в Нахімовському районі міста Севастополя, що розроблявся як пілотний проект для подальшої реалізації на рівні севастопольського регіону (довідка від 18 серпня 2010 р. № 1937/33-10);

Херсонським обласним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій Херсонської обласної державної адміністрації - в навчально-методичному процесі професійного навчання державних службовців Центру, зокрема, в програмах тематичних постійно діючих та короткотермінових семінарів (від 27 січня 2011 р. довідка № 01-19/43);

Управлінням у справах національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації - при підготовці заходів щодо реалізації положень Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов в Одеській області, а також у ході реалізації «Програми підтримки розвитку національних меншин та діяльності національно-культурних товариств Одеської області на 2010-2012 роки» (від 31 січня 2011 р. довідка № 15-6-53);

Одеським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України - в навчальному процесі Інституту при викладанні таких дисциплін: «Історія України», «Культурологія», «Гуманітарна і культурна політика» (від 4 лютого 2011 р. довідка № 01/13-115).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Усі викладені у дисертації наукові результати отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та теоретичні положення дисертації обговорювалися на науково-практичних конференціях і семінарах, у тому числі й міжнародних, серед яких: науково-практична конференція за міжнародною участю «Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування» (м. Львів, 2008 р.), науково-практична конференція «Теорія та практика державної служби» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), науково-практична конференція «Сучасні тенденції розвитку державного управління та місцевого самоврядування» (м. Харків, 2008 р.), ІХ Міжнародний науковий конгрес «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2009 р.), науково-практична конференція за міжнародною участю «Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій» (м. Львів, 2009 р.), VІ регіональна науково-практична конференція «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), науково-практична конференція за міжнародною участю «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2009 р.), науково-практична конференція «Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), 7-а регіональна науково-практична конференція «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (м. Дніпропетровськ, 2010 р), підсумкова науково-практична конференція за міжнародною участю «Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби» (м. Одеса, 2010 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковано автором у 14 наукових працях: у тому числі 4-х статтях в наукових фахових виданнях та 10-ти публікаціях у матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг - 4,3 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 176 сторінок, список використаних джерел містить 269 найменувань, з яких 9 - іноземними мовами. У роботі наведено 6 рисунків, 2 таблиці та 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

державний мовний політика правовий

У вступі розкрито сутність наукової проблеми і стан її дослідження, обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертації; вказано на зв'язок роботи з напрямами наукових досліджень Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України; визначено мету й завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації отриманих результатів і публікацій за темою дисертаційного дослідження, обсягу і структури дисертації.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні та історичні засади реалізації державної мовної політики в Україні» - проаналізовано основні підходи до дослідження проблеми реалізації ДМП в Україні; здійснено аналіз змісту термінів «мовна політика», «мовна ситуація», «механізми реалізації державної мовної політики»; запропоновано авторське тлумачення базових понять ДМП: «державна мовна політика», «механізми реалізації державної мовної політики», «мовна толерантність»; визначено концептуальні історичні засади ДМП і досліджено її теоретико-методологічні основи.

Аналіз наукових публікацій з теми дисертації доводить, що науковці зосереджують увагу на: обґрунтуванні загальних теоретико-методологічних підходів щодо державного управління у сфері мовної політики, формуванні й удосконаленні механізмів реалізації ДМП (І. Дзюба, О. Куць, І. Лопушинський, Л. Масенко, І. Плотницька, Я. Радевич-Винницький, Ж. Шевчук та інш.); правовому забезпеченні реалізації ДМП (Г. Залізняк, О. Ткаченко, В. Лизанчук, Ю. Саплін, О. Сербенська, Н. Шовгун, М. Феллер та інш.), теоретичного узагальнення сучасних проблем ДМП в українському суспільстві (А. Загнітко, Є. Плахута, І. Фаріон, Т. Фролова; осмисленню зарубіжного досвіду ДМП: Б. Ажнюк, Т. Марусик, О. Скорикова, К. Тищенко та інш.

Визначено актуальні проблеми теорії та практики реалізації ДМП в Україні. Запропоновано авторське тлумачення базових понять ДМП: «державна мовна політика», «механізми реалізації державної мовної політики», «мовна толерантність».

Розглянувши історичні аспекти вітчизняного досвіду реалізації ДМП, слід констатувати, що у періодах: Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, українізації 20-30 рр. та періоді 70-80 р.р. ХХ ст. - важливу роль у процесі реалізації державної політики в сфері мовного облаштування відігравала держава. У кожному періоді основні механізми реалізації ДМП - політичний, правовий, економічний, організаційний, інформаційний та мотиваційний - використовувалися не завжди в повному обсязі.

Так, мовна політика трьох українських урядів: Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, - в загальних рисах була послідовною. Успішній реалізації ДМП сприяло функціонування таких добре продуманих та ефективно дієвих механізмів реалізації ДМП, як правовий, політичний, інформаційний та мотиваційний, але в той же час мало уваги урядом приділялося економічному та організаційному. Основною причиною цього була об'єктивна - швидка зміна історичний подій, внаслідок чого не вистачало часу на здійснення запланованих завдань та визначених цілей.

Період українізації в площині здійснення ДМП має свою специфіку - цілі радянського керівництва не збігалися з кінцевою метою, яку бачило перед собою передове українство: формування державно-партійної, господарської та культурної еліти з виразним національним чуттям, консолідація українського народу. Цей історичний період характеризується потужними правовим та організаційним механізмами, менш ефективними були економічний та інформаційний, і взагалі не брався до уваги мотиваційний. Встановлена неузгодженість була основною причиною згортання процесу українізації та грубих перекосів під час реалізації ДМП періоду 20-30-х рр. ХХ ст., що і призвело до кардинально протилежних результатів, відмінних від очікуваних.

ДМП 70-80-х років ХХ століття характеризується чітко налагодженими діями правового, політичного та інформаційного механізмів. Менше уваги приділялося інформаційному та економічному, мотиваційний же функціонував періодично.

Таким чином, увага до уроків історії реалізації ДМП, як позитивних, так і негативних, на сучасному етапі її розвитку та реалізації сприятиме успішному вирішенню мовних проблем в Україні, стабілізації мовної ситуації та подальшій консолідації українського суспільства. Аналіз помилок державної влади щодо реалізації ДМП в Україні в минулому допоможуть уникнути їх сьогодні, а використання позитивного досвіду надасть можливість перспективному розвитку ДМП. Основним висновком проведеного аналізу є необхідність створення комплексного механізму реалізації ДМП, заснованого на принципі толерантності та чітко прописаній системі контролю за виконанням чинного мовного законодавства.

У другому розділі - «Сучасні тенденції розвитку державної мовної політики» - здійснено аналіз чинного нормативно-правового забезпечення ДМП, визначено особливості мовної ситуації в Україні на сучасному етапі державотворення та окреслено можливі шляхи імплементації позитивного зарубіжного досвіду мовного влаштування в український простір.

Розглядаючи сучасні тенденції розвитку ДМП в Україні, слід зазначити суттєві особливості, які виражаються у наступному:

- нормативно-правове поле забезпечення реалізації ДМП в цілому сформовано, але в ньому наявні певні недоліки, які можна усунути за умови неухильного виконання основних правових актів;

- мовна ситуація в Україні на сучасному етапі державотворення відзначається специфічними особливостями, які мають вплив на процес подальшої успішної реалізації ДМП;

- не зважаючи на наявність яскраво вираженої специфіки ДМП в Україні, їй також притаманні спільні риси з іншими країнами, тому використання зарубіжного досвіду мовного влаштування позитивно впливатиме на її реалізацію в майбутньому.

Результати дослідження чинних нормативно-правових основ ДМП України дають підстави для ствердження, що на сьогодні в Україні не існує чіткої та гармонійної системи бачення ДМП, її правових та організаційних засад розвитку і застосування державної мови та мов національних меншин, тому практика застосування прийнятих законів та нормативно-правових актів потребує внесення до них суттєвих коректив, які враховували б реалії сьогодення.

Сучасна мовна ситуація в державі характеризується певною нестабільністю, що суттєво впливає на процес утвердження державного статусу української мови як важливого чинника консолідації суспільства та зміцнення національної свідомості. Основною рисою сучасної мовної ситуації в нашій державі залишається українсько-російська двомовність з широким функціонуванням російської мови в різних сферах суспільного життя на більшості території країни, цей факт обернено пропорційно впливає на сферу використання української мови.

Зарубіжний досвід мовного влаштування держави свідчить, що велика увага приділяється саме процесу реалізації ДМП, складовими чинниками якої є: освіта, ЗМІ та фахові субмови. Вони забезпечують успішну реалізацію мовного питання у процесі державного будівництва. Світовий досвід функціонування відповідних компетентних органів з питань реалізації ДМП, безперечно, буде принагідним для імплементації в Україні.

Одним із найважливіших чинників громадянського миру і консолідації українського суспільства в сьогоднішніх умовах глибокої економічної та політичної кризи є виважена ДМП, побудована на принципах толерантності. Саме мовна толерантність є гарантом стабільності сучасного суспільства у всіх його сферах повноцінного функціонування: соціально-економічній, політичній, культурологічній, міжконфесійній тощо, яка протягом тривалого часу формується природним чином. Встановлено, що реалізація принципу толерантності в процесі вирішення мовних проблем в країні є бажаним і вмотивованим кроком, оскільки саме він сприятиме утвердженню суспільної злагоди, політичної стабільності та забезпечення консолідації українського суспільства.

У третьому розділі - «Перспективи модернізації державної мовної політики в Україні та механізмів її реалізації» - окреслено альтернативні напрямки подальшого розвитку ДМП в Україні, визначено підходи до вдосконалення механізмів державного управління в сфері ДМП: політичного, правового, організаційного, інформаційного, економічного та мотиваційного; обґрунтовано доцільність використання комплексного механізму реалізації ДМП з метою подальшого її вдосконалення на загальнодержавному рівні.

Успішність ДМП залежить від виваженого та ефективного використання механізмів її реалізації. Доведено, що мовна політика держави повинна реалізовуватися комплексно, завдяки механізмам державного управління, що забезпечить досягнення основної мети - консолідації українського суспільства на основі повноцінного функціонування української (державної) мови в усіх сферах суспільно-політичного життя, а також поважливого ставлення до мов інших національностей українського суспільства.

Подальший розвиток ДМП органічно пов'язаний із мовною ситуацією в країні. Альтернативними напрямками подальшого розвитку є такі: ДМП, спрямована на утвердження повноцінного функціонування української мови як державної; ДМП індиферентності, тобто байдужого ставлення як до проблем становлення державної - української - мови, так і до проблем мов інших національностей України; ДМП білінгвізму, направлена на утвердження офіційної двомовності. Проаналізувавши можливі альтернативи подальшого розвитку ДМП, стверджуємо, що пріоритетним є напрямок, спрямований на посилення заходів із забезпечення повноцінного функціонування української мови як державної за умови виваженого застосування комплексного механізму реалізації ДМП як альтернативного шляху подальшого вдосконалення реалізації ДМП в Україні.

Запропоновано модель комплексного механізму реалізації ДМП (рис. 1).

Рис. 1. Модель комплексного механізму реалізації державної мовної політики

Важливою умовою для успішного подальшого функціонування ДМП в Україні є нагальна необхідність внесення суттєвих коректив у систему державних органів, відповідальних за реалізацію ДМП України. Вона полягатиме або ж у визначенні центрального органу виконавчої влади з питань ДМП із уже існуючих державних структур, як вказано в Концепції державної мовної політики або ж у створенні нового органу. За цієї умови отримаємо можливість об'єктивної оцінки стану виконання основних завдань в галузі ДМП, доречності обраних засобів їх вирішення - як самим виконавцям, так і усім зацікавленим сторонам, встановлення чітких орієнтирів.

Комплексний механізм реалізації ДМП є дієвим засобом упровадження ДМП в Україні шляхом формування взаємодетермінацій різних аспектів національної політики держави із збереженням інтересів як суспільства в цілому, так і окремої людини.

Вказаний комплексний механізм передбачає:

- здійснення комплексного аналізу передумов щодо необхідності подальшого вдосконалення конкретних складових реалізації ДМП в Україні: теорії мовної політики, мовного планування, мовного устаткування, мовного будівництва, мовного прогнозування;

- наукове обґрунтування мети ДМП;

- визначення принципів та ключових завдань ДМП;

- узгодження та взаємозв'язок інтересів населення та суспільства в сфері мовного влаштування країни;

- своєчасне виявлення негативних тенденцій, які можуть впливати на ступінь реалізації державної мовної політики;

- правове регулювання мовно-культурного простору

Запропонований комплексний механізм дає змогу адекватно відображати результативність ДМП, отримувати достовірні дані щодо стану мовної ситуації в Україні, створює додаткові можливості для узгодження інтересів суб'єктів і об'єктів реалізації ДМП. Його використання в подальшому сприятиме вирішенню ключових проблем, притаманних сучасній ДМП:

- встановленню чіткої відповідності стратегічних пріоритетів і завдань ДМП економічним та адміністративним умовам, що домінують в Україні;

- налагодженню інституційної узгодженості в розподілі повноважень і відповідальності на державному рівні;

- перешкоджанню дублюванню окремих функцій в сфері мовного влаштування;

- підвищенню рівня консолідації зусиль громадян та органів влади у вирішенні мовно-культурних протиріч;

- гарантоване стабільне фінансове забезпечення виконання програм розвитку мов в Україні як на державному, так і регіональному рівнях;

- зниження рівня загрози втрати національної ідентичності українців за умови підвищення рівня престижності української мови як державної та мови повсякденного спілкування та поважливого ставлення до проблем національних меншин в сфері мовної толерантності.

Отже, впровадження запропонованого комплексного механізму реалізації ДМП надасть змогу комплексно вирішити проблему ефективності її реалізації, а також підвищити якість державного управління вищевказаною сферою, що створює необхідні передумови для подальшого успішного її функціонування.

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу, що впровадження комплексного механізму реалізації ДМП сприятиме підвищенню ефективності її функціонування як важливого чинника гармонізації суспільства.

Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків, що мають теоретичне й практичне значення:

1. Уточнено термінологічне визначення сутності понять «мовна політика», «мовна ситуація», «механізм реалізації державної мовної політики», а також, узагальнюючи думки представників різних галузей науки, нами запропоновано авторське тлумачення базових понять ДМП: «державна мовна політика», «механізми реалізації державної мовної політики», «мовна толерантність»:

- державна мовна політика - це система заходів держави, спрямованих на всебічну реалізацію мовних прав громадян країни, утвердження української мови як державної та сприяння всебічному розвитку мов інших національностей України та заснованих на принципах толерантності; під мовними правами ми розуміємо права громадян країни вільно користуватися рідною мовою в усіх сферах суспільного життя;

- мовна толерантність - поважання та шанобливе ставлення до мовного вибору кожного громадянина - з боку держави, а також визнання української мови як державної - з боку громадян України;

- механізм реалізації ДМП - сукупність засобів, методів та важелів держави, спрямованих на досягнення пріоритетних цілей у сфері мовної політики, що базуються на принципах наукового обґрунтування, об'єктивності, цілісності, узгодженості та чіткій скоординованості дій суб'єктів ДМП.

2. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури і практики показав, що історія наукової думки містить в собі різні аргументи стосовно можливостей, доцільності й ефективності державного регулювання мовних відносин у суспільстві. Проте є однаково неприйнятними як ідеалізація надмірної ефективності управлінських рішень на мовне життя, так і відмова від раціонального впливу держави у цій сфері. Встановлено, що однобокі підходи щодо реалізації ДМП завжди непереконливі та неефективні, як і в будь-якій сфері державноуправлінського впливу на суспільні реалії. Процес реалізації ДМП детермінований існуючим суспільно-політичним ладом, політичним режимом, міжетнічними відносинами. Існує також об'єктивна сукупність суспільних функцій, реалізувати які може лише держава за допомогою механізмів державного управління, що забезпечують пріоритетність законів і реалізацію політики держави в різних галузях суспільного життя, і мовної політики - зокрема. Вони спрямовані на ефективне використання політичного, правового, організаційного, інформаційного, економічного, мотиваційного механізмів реалізації ДМП.

3. Аналіз вітчизняного досвіду державного управління в сфері ДМП ХХ ст., який охоплює періоди: Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, українізації 20-30 рр. та період 70-80 р.р. ХХ ст., - дає підстави для ствердження, що державна мовна політика, основною метою якої є розвиток української мови та утвердження її державності, а також задоволення мовних потреб національних меншин, має своє історичне підґрунтя. Вона реалізовувалася за допомогою механізмів державного управління, особливо ефективними з яких виступають: політичний, правовий, організаційний, економічний, інформаційний та мотиваційний. Визначивши позитивні та негативні тенденції процесу реалізації державної мовної політики вищезазначених періодів, встановлено, що саме держава здатна заходами мовної політики перетворювати мову на ефективне знаряддя для свого зміцнення або ж, навпаки, призводити до кризових ситуацій у суспільстві на ґрунті мовного протистояння. Це стосується як правового, так і організаційного забезпечення ДМП, які визначатимуть правові засади функціонування української мови як офіційно визнаної державної мови титульної нації та інших мов національних меншин, формування механізмів відповідальності за порушення законодавства України про розвиток та застосування мов. Реалізація ДМП повинна відбуватися на основі чинного законодавства. Крім цього, слід неухильно впроваджувати українську мову як державну в усі сфери суспільного життя країни.

4. Виявлено сучасні тенденції розвитку ДМП в Україні:

- мовна ситуація України характеризується явищем білінгвізму, що має схожі ознаки з іншими двомовними суспільствами світу з одного боку, з іншого - містить низку специфічних ознак;

- темпи вдосконалення нормативно-правової бази реалізації ДМП не відповідають потребам сучасності;

- недостатня увага з боку органів державної влади щодо пріоритету дотримання принципів мовної толерантності у процесі мовного влаштування країни.

Визначено перспективи вирішення мовно-культурних протиріч в Україні, головною з яких є реалізація принципу толерантності в усіх сферах суспільного буття нашої держави, не останню роль у цьому надскладному процесі відіграє виважена ДМП, оскільки її стратегічним завданням, разом з гарантуванням мовних прав людини, є утвердження суспільної злагоди, політичної стабільності забезпечення єдності і зміцнення української держави.

5. За результатами дослідження чинних нормативно-правових основ ДМП України встановлено, що на сьогодні в Україні не існує чіткої та гармонійної системи реалізації ДМП. Саме тому чинне мовне законодавство потребує суттєвих коректив, які б враховували реалії сьогодення, основними з яких є: прийняття нового Закону України «Про мови», послідовне та виважене впровадження в дію Концепції державної мовної політики, затвердженої на початку 2010 р., приведення норм Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» відповідно до рішення самої Хартії, підтримуючи при цьому положення, скеровані на захист культурної і мовної самобутності меншин.

6. Установлено основні тенденції міжнародного досвіду вирішення мовних проблем з метою подальшої адаптації позитивних результатів до сучасних реалій ДМП України. В Україні досить широко відомий сучасний досвід зарубіжних країн щодо формування і реалізації мовної політики на державному рівні. У процесі реалізації ДМП в зарубіжних країнах чітко прослідковуються такі механізми державного управління, як: правовий - законодавче закріплення статусу державної мови на вищому рівні, організаційний - наявність дієвих державних структур, на які покладено функції координації та контролю за виконанням чинного мовного законодавства на місцях (Норвезька мовна рада; Департамент мовної політики при Президентові Франції, Рада мовної політики при Уряді Франції, Вищий комітет у справах французької мови; Комісія в справах ірландської (гельської) мови; Державний мовний центр Латвії та ін.); економічний - виділення державами бюджетних коштів на здійснення культурно-освітніх програм в галузі мовної політики, фінансування проектів наукових досліджень в мовній сфері тощо; інформаційний - усебічне висвітлення проблемних питань мовного влаштування країни.

7. Розглянуто складові реалізації ДМП з метою надання пропозицій щодо її ефективного функціонування в майбутньому. Реалізація ДМП містить такі основні елементи: теорія ДМП; мовне планування, мовне устаткування, мовне будівництво, мовне прогнозування. Встановлено взаємозв'язок механізмів реалізації ДМП та елементів реалізації ДМП. Кожен з елементів реалізації ДМП здійснюється за допомогою функціонування конкретного механізму державного управління: правового (мовне устаткування); організаційного та економічного (мовне будівництво); економічного та мотиваційного (мовне планування); інформаційного та політичного (мовне прогнозування).

8. Для успішного подальшого впровадження ДМП слід використовувати комплексний механізм її реалізації, що містить в собі такі основні механізми реалізації ДМП: правовий, політичний, організаційний, інформаційний, економічний та мотиваційний. Запропонований комплексний механізм реалізації ДМП сприятиме координації й узгодженості дій контролюючих та регулюючих органів, консолідації зусиль усіх суб'єктів у сфері ДМП. Здійснення загальнодержавних заходів у сфері ДМП чи вирішення локальних мовних проблем регіонального рівня можливе лише через комплекс взаємопов'язаних механізмів реалізації ДМП, скоординованих між собою за термінами реалізації та ресурсним забезпеченням. На тлі обов'язкових правового, політичного та економічного механізмів реалізації ДМП, важливу роль відіграє також організаційний механізм з чітким визначенням суб'єктно-об'єктних відносин, координації діяльності різних галузевих та територіальних ланок управління, у тому числі і через створення центрального органу виконавчої влади з питань державної мовної політики, який здійснюватиме контроль за виконанням усіх приписів сучасного мовного законодавства України, а також забезпечуватиме взаємодію з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Ефективність впровадження ДМП безпосередньо залежить від інформаційного та мотиваційного механізмів її реалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Панченко Г. О. Проблемні аспекти нормативно-правового забезпечення державної мовної політики України / Г. Панченко // Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 2 (38). - С. 91- 94.

2. Панченко Г. О. Про досвід реалізації державної мовної політики в ході українізації 20-30 років ХХ століття / Г. Панченко // Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 3 (39). - С. 21-24.

3. Панченко Г. О. Формування та реалізація принципу толерантності в державній мовній політиці / Г. Панченко // Теорія та практика державного управління: збірник наукових праць. - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 1 (28). - С. 39 - 42.

4. Панченко Г. О. Комплексний механізм реалізації державної мовної політики в Україні: обґрунтування доцільності впровадження / Г. Панченко // Теоретичні та прикладні питання державотворення: електронне наукове фахове видання. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2011. - Вип. 1.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/index.html

5. Панченко Г. О. Проблемне поле у сфері реалізації державної мовної політики / Г. Панченко // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування: науково-практична конференція за міжнародною участю, 4 квітня 2008 р.: тези доп. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Ч. 1. - С. 206 - 209.

6. Панченко Г. О. Мовна толерантність як один із етичних аспектів у державному управлінні / Г. Панченко // Теорія та практика держаної служби: науково-практична конференція, 19-20 вересня 2008 р.: тези доп. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 160 - 162.

7. Панченко Г. О. Реалізація мовної політики органами виконавчої влади на регіональному рівні: сфера документотворення / Г. Панченко // Інвестиційна складова сталого розвитку регіону: науково-практична конференція, 10 грудня 2008 р.: тези доп. - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2008. - С. 240 - 242.

8. Панченко Г. О. Концепція державної мовної політики України: сутність, проблеми та перспективи реалізації / Г. Панченко // Державне управління та місцеве самоврядування: ІХ Міжнар. наук. конгрес, 26-27 березня 2009 р.: тези доп. - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2009. - С. 323 - 324.

9. Панченко Г. О. Комунікативна деонтика державного службовця: практичний аспект / Г. Панченко // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій: науково-практична конференція за міжнародною участю, 3 квітня 2009 р.: тези доп. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. - Ч. 2. - С. 512- 515.

10. Панченко Г. О. Ратифікація «Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» як складова процесу європеїзації публічного адміністрування в сфері мовної політики України / Г. Панченко // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: 6-а регіональна науково-практична конференція, 14 травня 2009 р.: тези доп. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2009. - С. 305 - 307.

11. Панченко Г. О. Реалізація державної мовної політики на регіональному рівні / Г. Панченко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: підсумкова науково-практична конференція за міжнародною участю, 30 жовтня 2009 р.: тези доп. - Одеса: ОРДУ НАДУ, 2009. - С. 377 - 378.

12. Панченко Г. О. Зарубіжний досвід реалізації державної мовної політики: шляхи впровадження в український простір / Г. Панченко // Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції: науково-практична конференція, 4-5 грудня 2009 р.: тези доп. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2009. - С. 305 - 307.

13. Панченко Г. О. Зарубіжний досвід функціонування виконавчих органів з питань реалізації мовної політики на державному рівні: уроки для України / Г. Панченко // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: 7-а регіональна науково-практична конференція, 14 травня 2010 р.: тези доп. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2010. - С. 84 - 86.

14. Панченко Г. О. Державна мовна політика як важлива складова соціокультурного аспекту управління регіональним розвитком / Г. Панченко // Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби: науково-практична конференція за міжнародною участю, 23 вересня 2010 р.: тези доп. - Одеса: ОРДУ НАДУ, 2010. - С. 236 - 237.

Размещено на Allbest.ru