Трансформація державного управління у сфері охорони здоров’я в Україні: структурно-функціональний підхід

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Розбудова незалежної, демократичної правової української держави супроводжується інтенсивними перетвореннями в соціально-економічній, політичній сферах, трансформацією соціальних відносин, внаслідок чого істотно змінюється роль інститутів держави та їх функції. Унаслідок цього, спрямованість теорії та практики державного управління на структурно-функціональну перебудову галузі охорони здоров'я (далі - ОЗ) в Україні зумовлює оновлення форм і методів державного управління даною галуззю, що вимагає наукового обґрунтування та практичного впровадження нових методів управління, які б концентрували зусилля органів державної влади на розв'язанні протиріч й усуненні невідповідностей між фактичними потребами населення в медичній допомозі та реальними можливостями системи охорони здоров'я щодо якісного задоволення цих потреб в умовах трансформаційних перетворень.

Виконання основного стратегічного завдання галузі ОЗ - збереження та зміцнення здоров'я населення, поліпшення якості медичної допомоги, розробка конкретних лікувальних і профілактичних заходів, форм і методів роботи неможливі без знання основних характеристик стану й тенденцій розвитку системи державного управління у сфері ОЗ в Україні.

Проблема виділення й подальшої розробки теорії та методології формування державно-управлінських рішень щодо поліпшення функціонування галузі ОЗ, нових їх алгоритмів і процедур, особливо в період проведення інституційних і структурних перетворень, набуває особливої актуальності у зв'язку з тим, що в Україні ще приймається чимало таких рішень, яким бракує стратегічності, системності та обґрунтованості.

Нині уже назріла необхідність створення в Україні нової системи державного управління у сфері ОЗ з урахуванням передового зарубіжного досвіду та його поєднання з дієвими вітчизняними напрацюваннями. А в умовах існуючого недостатнього рівня і соціальної захищеності населення, щодо отримання медичної допомоги відповідно до соціальних стандартів, така адаптація та нагальність науково-теоретичного забезпечення нової якості діяльності відповідних інституційних і структурних зрушень у контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні набувають безсумнівної актуальності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування впровадження структурно-функціональних підходів до трансформації державного управління у сфері охорони здоров'я в Україні через багаторівневу структуризацію державно-управлінської діяльності за основними її напрямами та формами, відповідно до етапів реалізації державно-управлінських рішень.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження визначено такі наукові завдання:

- здійснити аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з питань теорії та історії державного управління у сфері охорони здоров'я;

- визначити складові, що описують умови та впливають на фактори реалізації трансформаційних змін у галузі охорони здоров'я в Україні;

- розкрити історію розвитку та сучасний стан системи державного управління у сфері охорони здоров'я в Україні та проаналізувати відповідність національної правової бази регулювання охорони здоров'я можливостям і потребам країни та міжнародним стандартам;

- дослідити державно-управлінську діяльність у сфері охорони здоров'я в Україні, виявити її закономірності, основні принципи та проблеми й на цій основі визначити актуальні напрями її удосконалення;

- провести порівняльний аналіз сучасних світових систем охорони здоров'я та узагальнити досвід проведення відповідних структурно-функціональних змін в зарубіжних системах, який придатний для застосування в Україні;

- запропонувати підходи до впровадження структурно-функціональних змін у систему державного управління у сфері охорони здоров'я з визначенням її системоутворюючих елементів та етапності трансформаційних процесів.

1. Теоретико-методологічні засади державного управління системами охорони здоров'я

Проаналізовано стан теоретичних і методологічних напрацювань науки ДУ у сфері ОЗ в Україні, уточнено сутнісні характеристики основних понять і категорій, представлено методологію даної роботи та досліджено сучасні світові моделі систем ОЗ.

У результаті комплексного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури за темою дисертації встановлено, що питання теоретико-методологічного обґрунтування впровадження структурно-функціональних змін у системі ДУ у сфері ОЗ в Україні шляхом багаторівневої структуризації державно-управлінської діяльності за основними її напрямами, формами та етапами розробки і реалізації не були до цього часу предметом спеціального системного наукового дослідження. Опрацьовано ряд понять, що стосуються тематики даного дослідження («структурно-функціональний підхід», «структурно-функціональні зміни», «державне управління», «державно-управлінська діяльність», «система, сфера та галузь охорони здоров'я» тощо) та зроблено висновок про наявність різних поглядів у дослідників щодо вживання наведених понять і визначення суб'єкт-об'єктних відносин у сфері державного управління. Виходячи з класичного структурування системи, з погляду соціально-політичної структури суспільства, об'єктивних реалій їх наповнення економічними складовими, інтегрування теоретичного і практичного досвіду ДУ у сфері ОЗ з науковими основами моделювання, представлена класифікація сучасних систем управління ОЗ.

Визначено, що основними методологічними підходами даного дослідження стали системний підхід, структурно-функціональний аналіз, інституційний підхід, історичний і порівняльний методи. Наведено авторське розуміння того, що, застосовуючи системний підхід до ДУ у сфері ОЗ в Україні, впровадження відповідних структурно-функціональних змін, де на всіх етапах буде здійснюватися підтримка в напрямі розробки, вироблення й реалізації державно-управлінських рішень, зможе суттєво підвищити їх дієвість.

Розгляд чотирьох класичних світових моделей ДУ у сфері ОЗ: Бісмарка (німецької), Бевереджа (англійської), приватнопідприємницької (США) та Семашка (радянської) показав, що в даний час системи ОЗ розвинених країн чітко не відповідають жодній з цих моделей, тому реформи систем ОЗ займають чільне місце в соціальній політиці урядів більшості країн світу. Результати досліджень джерел фінансування ОЗ зарубіжних країн, показують, що зростання витрат на ОЗ в багатьох країнах випереджає темпи зростання валового національного продукту, проте не призводить до значного поліпшення стану здоров'я населення. Доведено, що в Україні необхідно створити таку систему, яка дозволить, поєднавши позитивні елементи існуючих систем, забезпечити соціальні потреби суспільства, буде економічно виваженою і дасть змогу розвивати медичну сферу.

Проаналізовано досвід реформування систем ДУ у сфері ОЗ в різних країнах та напрямки проведення структурно-функціональних змін. Визначено, що форми державного впливу на стан і розвиток організації та управління ОЗ в інших країнах свідчать, що вони носять специфічний характер, і, в основному, полягають у запровадженні певної системи фінансування, яка визначає формат структурно-функціональних перетворень. Доведено, що різні держави мають свої організаційні системи, власні підходи до усунення проблем, що виникають. Отже, сучасна українська система організації та державного управління у сфері ОЗ не повинна копіювати діючі системи інших країн, а шукати свої шляхи вирішення даного важливого завдання на основі селекції світового досвіду.

2. Історія та сучасний стан системи державного управління у сфері охорони здоров'я

Висвітлено історію розбудови системи державного управління у сфері ОЗ в Україні, досліджено організаційно-функціональні та нормативно-правові засади державного управління у сфері охорони здоров'я в Україні.

Підтверджено думку провідних вітчизняних науковців (З. Гладун, О. Голяченко, Г. Конопелько, Б. Криштопа, Я. Радиш, А. Сердюк) щодо визначення генезису та періодизації в розвитку системи державного управління у сфері ОЗ в Україні. Вони виділяють чотири основних періоди. Перший - бездержавний період історії України (XVIII ст. - 1917 р.). Другий - період української державності (1917 - 1920 рр.), що умовно ділиться на 3 етапи: етап правління Української Центральної Ради (17 березня 1917 р. - 29 квітня 1918 р.); етап правління гетьмана П.П. Скоропадського (29 квітня - 18 грудня 1918 р.); етап правління уряду Директорії (18 грудня 1918 р. - друга половина 1919 р.). Третій період - втрата Україною самостійності в державному управлінні охороною здоров'я, що пов'язано з централізацією галузевого управління за часів існування СРСР (1921 - 1991 рр.). Розвиток системи державного управління ОЗ впродовж цього періоду відповідає трьом його основним етапам: 1921 - 1941 рр. - формування адміністративно-командної системи управління; 1941 - 1945 рр. - підпорядкування діяльності органів державної влади законам воєнного часу; 1945 - 1991 рр. - зміцнення, застій та занепад командно-адміністративної форми державного управління. Державне управління в сфері охорони здоров'я в незалежній Україні (четвертий період) також включає три етапи: ентропічно-кризовий (1991 -1994 рр.), перехідний (1995 - 1998 рр.) та відносної стабілізації або умовно-ринковий (до даного часу). Я. Радиш виділяє з 2002 р. п'ятий період - міжгалузевої та міжнародної інтеграції.

За результатами дослідження етапу формування системи державного управління у сфері ОЗ в Україні запропоновано початком першого періоду вважати не ХVIIІ ст., а ХVI ст., враховуючи те, що створення гетьманською волею Трахтемирівського, Лебединського та Межигірського козацьких шпиталів для лікування поранених козаків і відкриття вищих навчальних закладів - Острозька (1578 р.) і Замойська (1593 р.) академії, де вивчалася медицина, датується ХVI сторіччям.

Установлено, що на даний час в Україні функціонує система державного управління у сфері ОЗ, яку можна охарактеризувати як державно-комунальну систему ОЗ, що охоплює діяльність державних і комунальних медичних закладів, закладів приватної та колективної форм власності й індивідуальної діяльності медичних працівників і фармацевтів. Обґрунтовано, що на даний час система ДУ у сфері ОЗ структурована та складається з ряду рівнів, на яких відбувається управлінська діяльність, відповідно до змісту та повноважень окремих суб'єктів управління. Проте, існує невідповідність підпорядкування елементів системи ОЗ внаслідок їх «прив'язки» до територіальних органів влади й органів місцевого самоврядування за відсутністю галузевого підпорядкування «по вертикалі».

Аналіз наукових досліджень доводить, що існуюча в Україні система ОЗ виявилась у сучасних соціально-економічних умовах не ефективною, що обумовлює необхідність проведення відповідних структурно-функціональних змін у ДУ у сфері ОЗ з урахуванням певних визначених складових, що визначають відповідні умови та, у свою чергу, впливають на фактори їх реалізації (політична, соціально-політична, економічна, структурно-функціональна, історично-ментальна складові). Аналіз стану здоров'я населення України характеризується від'ємним природним приростом населення, скороченням середньої тривалості очікуваного життя, зростанням поширеності хвороб, вроджених аномалій. У результаті дисертант приходить до висновку, що проблема збереження та охорони здоров'я є багатопрофільною і потребує відповідного регулювання шляхом впливу на всі ланки державної системи.

У роботі знайшла підтвердження позиція науковців О. Балуєвої, В. Лехан, Я. Радиша, І. Рожкової, О. Савкиної, І. Солоненка, Н. Солоненко, що в умовах обмеженого фінансування, при задоволенні потреб ОЗ, раціоналізації організації системи ОЗ з орієнтацією на мобілізацію потрібних коштів не стільки за рахунок бюджету, скільки - з позабюджетних джерел. Складністю проведення структурно-функціональних змін в системі ДУ у сфері ОЗ є те, що при мінімальних витратах потрібно досягти максимальної медичної, соціальної та економічної ефективності, забезпечити доступність і якість основних видів медичної допомоги.

На основі порівняльного аналізу доведено, що сформована в Україні національна правова база регулювання у сфері ОЗ відповідає можливостям країни, проте її не можна вважати достатньою і завершеною. Розвиток ринкових відносин і реформування державної системи управління ОЗ вимагають постійного розвитку нормативно-правової бази у відповідності з концептуальними напрямками розвитку держави з урахуванням досягнень міжнародного законодавства щодо державного та регіонального управління галуззю ОЗ. Це сприятиме оптимізації системи ОЗ і поліпшенню якості й доступності медичної допомоги населенню.

3. Структурно-функціональна перебудова як інструмент увдосконалення системи державного управління у сфері охорони здоров'я в Україні

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади впровадження структурно-функціональних змін у системі ДУ у сфері ОЗ в Україні, визначено шляхи впровадження в Україні зарубіжного досвіду побудови та функціонування систем ДУ у сфері ОЗ, принципи побудови системи їх впровадження та обґрунтовано її системоутворюючі елементи.

На основі застосування системного, структурно-функціонального та інституційного підходів доведено, що суспільство найбільшу увагу зосереджує на розгляді можливості застосування системного інструментарію саме щодо ДУ у сфері ОЗ як складної соціальної системи в нових умовах, що склалися в результаті соціально-економічних перетворень в Україні на шляху до побудови нової демократичної держави. Означені основні правила та принципи застосування системного підходу (системності, комплексності, об'єктивності, безперервності, суспільної підпорядкованості, плановості, неповторної сукупності характеристик, випереджального стану управління, доцільності, пріоритетності й адресності), які можуть бути теоретичним підґрунтям у процесі ДУ у сфері ОЗ як цілісної системи.

Результатом застосування системного підходу до ДУ у сфері ОЗ в Україні та розгляду його як складної соціальної системи стало представлення структурно-функціональних змін зі структуризацією державно-управлінської діяльності на різних рівнях, за напрямами, формами, відповідно до етапів реалізації державно-управлінських рішень. Проведено розподіл завдань і функцій державно-управлінської діяльності між різними суб'єктами управління на всіх рівнях, що забезпечило цільову спрямованість, комплексність, альтернативність і керованість процесу.

Порівняльний аналіз систем організації ДУ у сфері ОЗ в Польщі та в Україні показав, що існує можливість адаптованого запровадження польського досвіду на основі вдосконалення законодавчо-нормативної бази, створення державного цільового Страхового фонду, який буде акумулювати відрахування фізичних та юридичних осіб в обсязі, достатньому для забезпечення безоплатності надання основних видів медичної допомоги. На переконання дисертанта, саме такий формат перетворень повинен стати основним системоутворюючим елементом впровадження структурно-функціональних змін у систему ДУ у сфері ОЗ в Україні.

Аналіз апробації в Україні зарубіжного досвіду (проекти ТАСІS ЄС «Фінансування та управління у сфері ОЗ в Україні», «Сприяння реформі вторинної медичної допомоги в Україні») показав, що широке впровадження рекомендованих структурно-функціональних змін у системі ДУ у сфері ОЗ, зокрема, в частині створення відділів ОЗ районних державних адміністрацій як суб'єкта управління з новими функціями управління (закупівля медичних послуги на контрактних умовах) і чинна нормативно-правова база не може відбутись через уповільнення законотворчого процесу у цій галузі.

Визначено, що для впровадження структурно-функціональних змін у системі ДУ у сфері ОЗ в Україні необхідно співвіднести позитивні елементи структурно-функціональних трансформацій, що відбувались у всіх відомих системах ОЗ, з реаліями їх запровадження в Україні, що вимагає її аналізу та чіткого бачення нової концепції, яка б, зберігаючи сильні сторони попередньої системи, враховувала б відповідний світовий досвід, виходячи з реальних економічних, політичних та соціальних умов.

Представлено систему впровадження структурно-функціональних змін у ДУ у сфері охорони здоров'я в Україні на всіх рівнях. На рівні органів державної влади дана система нормативно-правовою формою реалізації державно-управлінських рішень передбачає, відповідно до цілепокладання, прийняття законодавчо-нормативних актів щодо проведення інституційних і структурних перетворень в галузі ОЗ та правового забезпечення діяльності системи ОЗ; забезпечення визначення та реалізації відповідних функцій державно-управлінської діяльності. Організаційно-розпорядчою формою визначено реалізацію гарантій забезпечення соціальної справедливості, збереження і зміцнення здоров'я населення; створення «єдиного медичного простору»; забезпечення багатоканального фінансування ОЗ; розробку стратегії розвитку ОЗ і забезпечення адекватного контролю діяльності галузі ОЗ. Програмно-цільова форма в даній системі передбачає визначення пріоритетів; проведення переоснащення галузі ОЗ; збільшення фінансування медичних програм; раціональне використання ресурсів ОЗ. Методологічна та інформаційно-технологічна форма представлена у контексті вдосконалення методів управління галуззю, формування системи управління перетвореннями в ОЗ, створення сучасної системи інформаційного забезпечення.

На рівні регіональних органів ДУ запропонована система визначає функції публічного управління через організаційно-розпорядчу (адміністративну), економічну та соціально-психологічну форми.

Рівень медичних закладів описується через визначення функцій та їх реалізацію у співвідношенні з рівнями надання медичної допомоги, з акцентом на формування системи управління перетвореннями в охороні здоров'я.

Основою запропонованої системи структурно-функціональних трансформацій є її універсальний характер, що дозволяє суб'єктам ДУ, що діють у суміжних сферах соціально-гуманітарного профілю (освіта, культура тощо), використовувати її в державно-управлінській діяльності під час реалізації державної програми реформ. Ця система дозволяє виокремити й розглядати державно-управлінські рішення в контексті реалізації основних складових стратегічного управління, а саме: концептуалізації цілей, нормативно-правового, організаційного й координаційно-планового проектування, досягнення їх балансу та забезпечення синхронного розвитку. Також система дає можливість систематизувати й спрямувати дослідження таких рішень на вирішення найбільш актуальних проблем їх формування, сконцентрувати увагу на їх розгляді як засобу цілепокладання й розвитку держави, реагування на запити й потреби суспільства.

За результатами структурно-функціонального обстеження системи ДУ у сфері ОЗ в Україні запропоновано нові структуру та функціональні характеристики суб'єктів цієї системи і основні системоутворюючі елементи таких перетворень.

Проте, за чинної системи ДУ у сфері ОЗ необхідно підготувати відповідну законодавчу та нормативну базу, яка б внесла відповідні зміни до Конституції України, Бюджетного Кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві адміністрації» тощо. Ці перетворення необхідно упорядкувати з Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року, якою визначено створення конкурентоздатних регіонів і самодостатніх територіальних громад для забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку.

З метою об'єктивізації проведення функціональних змін на основі опрацювання Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, зроблено висновок щодо необхідності проведення на всіх рівнях: обстеження переліку функцій, які закріплені нормативно-правовими актами за органами виконавчої влади та фактично виконуються ними; кількісного аналізу виконуваних функцій за їх типами та сферами державного управління; аудиту розподілу функцій всередині органу виконавчої влади відповідно до його структури. У результаті проведеного аналізу автором запропоновано систему вдосконалення функцій органу виконавчої влади: ліквідація функції, децентралізація функції, модифікація функції, раціоналізація функції, приватизація функції, залишення функції без змін.

Дослідження еволюції принципів формування та прийняття державно-управлінських рішень дозволило дійти висновку, що на даний час для проведення структурних і функціональних перетворень у сфері ОЗ України необхідне законодавство із правовими засадами переходу від ДУ до державного регулювання та територіального керівництва процесами надання медичної допомоги зі створенням чіткої «вертикалі» управління. Це сприятиме оптимізації системи ДУ у сфері ОЗ і поліпшенню якості й доступності медичної допомоги населенню.

Висновки

трансформаційний державний управлінський медобслуговування

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання щодо теоретико-методологічного обґрунтування впровадження структурно-функціональних підходів до трансформації державного управління у сфері охорони здоров'я в Україні через багаторівневу структуризацію державно-управлінської діяльності за основними її напрямами, формами та етапами реалізації державно-управлінських рішень. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають змогу зробити такі основні висновки та надати практичні рекомендації.

1. У результаті комплексного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури за темою дисертації встановлено, що питання теоретико-методологічного обґрунтування впровадження структурно-функціональних змін у системі ДУ у сфері ОЗ в Україні шляхом багаторівневої структуризації державно-управлінської діяльності за основними її напрямами, формами та етапами розробки і реалізації не були до цього часу предметом спеціального системного наукового дослідження. Показано, що при наявності широкого спектру наукових підходів до формування дієвої системи державного управління в Україні, увага науковців, переважно, сконцентрована на дослідженні теоретичних і методологічних основ підготовки управлінських рішень. Не забезпечується достатня комплексність наукових досліджень системних аспектів державно-управлінської діяльності у сфері ОЗ України, моделей її розвитку, причин і факторів, що детермінують рівень і структуру здоров'я суспільства.

2. Підтверджено існування розбіжностей у поглядах дослідників щодо застосування понять «система охорони здоров'я», «державне управління галуззю охорони здоров'я» і суб'єкт-об'єктних відносин державного управління. Акцентовано, що поняття «система», «сфера» і «галузь» охорони здоров'я, необхідно розглядати як рівнозначні. Виходячи з класичного структурування системи, з погляду соціально-політичної структури суспільства, об'єктивних реалій їх наповнення економічними складовими, інтегрування теоретичного і практичного досвіду державного управління у сфері ОЗ з науковими основами маркетингу та моделювання опрацьовано класифікації сучасних систем управління ОЗ. Проаналізовано класичні моделі систем ОЗ та визначено, що для створення нової системи державного управління у сфері ОЗ в Україні необхідно співвіднести позитивні елементи всіх відомих моделей систем з реаліями їх запровадження в Україні, при чому трансформаційні перетворення повинні відповідати соціальним потребам суспільства, бути економічно виваженими і давати змогу розвитку медичної сфери.

3. Аргументовано, що сформована в Україні правова база державного регулювання діяльності у сфері охорони здоров'я лише частково відповідає можливостям і потребам країни та недостатньо корелює з деяким міжнародними стандартами (відсутність чіткої державної політики і стратегії у галузі ОЗ, гарантованого державою рівня медичного обслуговування, ефективної системи багатоканального фінансування, основою якого має стати обов'язкове соціальне медичне страхування, узгоджене з податковою системою тощо). Доведено, що під час удосконалення правової бази та забезпечення пріоритетного розвитку на засадах сімейної медицини, реструктуризації галузі, упорядкування мережі, структури та функцій закладів ОЗ, опрацювання медичних стандартів, створення системи забезпечення і контролю якості медичної допомоги, створення системи інформаційного забезпечення тощо, цілком можливо реалізувати стратегію ефективного державного управління у сфері ОЗ, стрижнем якої є створення конкурентоздатних регіонів і самодостатніх територіальних громад для забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку.

4. Уточнено періодизацію розвитку державного управління у сфері охорони здоров'я в Україні в частині встановлення початку першого періоду - бездержавного, а саме - з ХVI ст., коли на території сучасної України гетьманською волею було започатковано створення козацьких шпиталів і вищих навчальних закладів, де вивчалася медицина (1578 р.). Тривав цей період до 1917 р. Наступними періодами були такі: української державності (1917 - 1920 рр.); втрати України самостійності в ДУ ОЗ (1921 - 1991 рр.); період незалежності України (з 1991 р.). Крім того визначено відповідні тенденції цього розвитку на всіх етапах (створення лікарняних кас, формування, зміцнення, застій та занепад адміністративно-командної системи державного управління, управління в умовах ринкової економіки, перехід на науково обґрунтованої системи управління).

5. Досліджено складові (політична, соціально-політична, економічна, структурно-функціональна, історично-ментальна), що визначають відповідні умови та впливають на фактори реалізації структурно-функціональних змін у галузі ОЗ. Конкретизовано умови процесу ДУ ОЗ в Україні на сучасному етапі у форматі недостатнього нормативного та методичного забезпечення. Підтверджено, що управлінським рішенням державного рівня бракує необхідної системності й обґрунтованості внаслідок наявності елементів політичної нестабільності в країні, відсутності достатніх ресурсів, недосконалості системи ДУ, непідготовленості частини управлінських кадрів, недостатнього використання досягнень сучасної науки управління.

6. На основі узагальнення досвіду організації управління ОЗ в зарубіжних системах виділено основні елементи, придатні для застосування в Україні (широкий перехід на обслуговування сімейних лікарів, вільний допуск приватного капіталу до системи охорони здоров'я, створення та вдосконалення управління фондами соціального страхування, визначення основних і додаткових послуг, багаторівнева система фінансування медичних послуг з обов'язковим приватним страхуванням здоров'я, конкуренція серед закладів стаціонарного й амбулаторного лікування тощо). Визначено шляхи їх трансформації та імплементації в умовах реформування галузі, зокрема для організаційно-правового забезпечення та наукового супроводу подальшого процесу вироблення та реалізації державно-управлінських рішень в системі охорони здоров'я пропонується:

- поширити розповсюдження даної системи для застосування в практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, враховуючи її універсальний характер;

- презентувати систему впровадження структурно-функціональних змін у ДУ у сфері ОЗ в Україні галузевим управлінським структурам усіх рівнів у вигляді науково-методичного посібника для застосування в практичній діяльності.

Література

1. Скрипник О.А. Впровадження державних страхових форм організації фінансового забезпечення галузі охорони здоров'я у Кіровоградській області (ретроспективний аналіз інструментів та методів управління) / О.А. Скрипник // Актуальні проблеми державного управління. - О.: ОРІДУ НАДУ. - 2009. - № 2 (38). - С. 107-110.

2. Скрипник О.А. Проблеми розвитку української системи охорони здоров'я в контексті удосконалення організації управління на регіональному і місцевому рівнях / О.А. Скрипник // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІДУ НАДУ «Магістр». - 2009. - № 2 (36). - С. 261-268.

3. Скрипник О.А. Визначення впливу органів місцевого самоврядування на фінансове забезпечення галузі охорони здоров'я (на прикладі Кіровоградської області) / О.А. Скрипник // Публічне адміністрування: теорія і практика. - зб. наук. пр. - 2009. - Вип. 1 (1).

4. Скрипник О.А. Роль органів місцевого самоврядування у забезпеченні соціальних гарантій в сфері охорони здоров'я (результати комплексного аудиту у Кіровоградській області) / О.А. Скрипник // Держава і регіони : Серія «Державне управління». - 2009. - № 3. - С.231-235.

5. Скрипник О.А. Теоретико-методологічні засади моделювання державно-управлінської діяльності у сфері охорони здоров'я в Україні / О.А. Скрипник // Держава і регіони : Серія «Державне управління». - 2010. - № 3. - С. 218-222.

6. Скрипник О.А. Естафета лікарняних кас в Україні (з досвіду Кіровоградського району) / О.А. Скрипник, В.В. Бондаренко // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2001. - № 4. - С. 51-53.

Размещено на Allbest.ru