Вплив результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства

Актуальність теми. Світова економіка знаходиться в кризовому стані, який характеризується спадом економіки, що охопив господарські комплекси країн усього світу після декількох років відносно швидкого зростання. Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що виживання підприємств в умовах нестабільності зовнішнього середовища та їхнє подальше успішне функціонування здебільшого залежить від упровадження інновацій у процесі їхньої діяльності. Так, постійне здійснення інноваційної діяльності дозволяє підприємствам мати переваги над конкурентами, випускати нову чи вдосконалену продукцію, яка користується більшим попитом на ринку, і отже, мати більший прибуток, що, у свою чергу, сприяє стійкому функціонуванню підприємства в поточному та довгостроковому періодах. Тобто результати від інноваційної діяльності промислового підприємства визначають його економічну стійкість. Проте аналіз стану інноваційної діяльності на вітчизняних машинобудівних підприємствах показав, що сьогодні вони приділяють недостатньо уваги здійсненню інноваційної діяльності, а тому нездатні суперничати із зарубіжними конкурентами й унаслідок цього втрачають світові ринки збуту та здатність успішно функціонувати.

З іншого боку, інноваційна діяльність підприємства пов'язана із значними витратами, між понесенням яких та отриманням прибутку існує часовий лаг. Необґрунтоване підвищення витрат підприємства на інноваційну діяльність і непередбаченість її результатів можуть призвести до зниження економічної стійкості підприємства, що порушує звичайний порядок його функціонування та вимагає значних фінансових ресурсів. Це зумовлює визначати вплив результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства й обґрунтовано підходити до ухвалення рішень стосовно підвищення витрат підприємства на інноваційну діяльність.

Необхідність визначення впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства та їх використання для забезпечення економічної стійкості підприємства зумовили актуальність теми дисертації та її значення для функціонування й розвитку машинобудівних підприємств в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за держбюджетною темою ДН 31-06 «Інноваційна модель сталого розвитку виробничих систем у динамічних умовах господарювання» (номер державної реєстрації 0106U000291, 2006-2007 рр.). У межах цієї теми автором виконано аналіз економічної стійкості машинобудівних підприємств, запропоновано заходи щодо визначення відповідності можливостей підприємства організаційно-технічним і ресурсним потребам інноваційної діяльності. При виконанні теми «Інноваційна модель забезпечення ефективного використання регіональних ресурсів» (номер державної реєстрації 0107U005526, 2007-2008 рр.), що виконувалася в Інституті економіко-правових досліджень НАН України, автором проведено оцінку впливу інноваційної діяльності підприємств на ефективне використання регіональних ресурсів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка й обґрунтування теоретичних і методичних положень, практичних рекомендацій із визначення впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:

досліджено сучасні умови переходу підприємств до забезпечення економічної стійкості на основі інноваційної діяльності;

проаналізовано сутність поняття «економічна стійкість підприємства»;

проведено аналіз впливу результатів інноваційної діяльності на складові економічної стійкості;

проаналізовано підходи до структурування й оцінки економічної стійкості підприємства;

доведено доцільність забезпечення економічної стійкості підприємства на основі порівняння можливостей підприємства та організаційно-технічних і ресурсних потреб інноваційної діяльності;

розроблено процедуру прогнозування рівня економічної стійкості підприємства при зміні витрат на інноваційну діяльність;

проаналізовано зміну економічної стійкості підприємства внаслідок впливу результатів інноваційної діяльності;

використано розроблені рекомендації в діяльності машинобудівних підприємств.

Об'єктом дослідження є економічна стійкість підприємства. Предметом дослідження є принципи, підходи та методи визначення впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є основні закони діалектики, сукупність загальнонаукових методів, прийомів, способів наукового пізнання, які використовувалися в процесі дослідження, загальнонаукові принципи проведення досліджень, методи математичного моделювання, аналізу господарської діяльності підприємства, системного аналізу. Теоретичною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених в області економічної стійкості та стійкого розвитку промислових підприємств, інноваційного менеджменту, економічного аналізу й економіко-математичного моделювання. Правове поле дисертації складають чинні нормативно-правові акти, які регулюють господарську діяльність та інноваційну діяльність підприємств. Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали, дані внутрішньої, фінансової та статистичної звітності підприємств, результати власних досліджень і розробок автора.

У роботі використано такі наукові методи: системний і логічний аналіз (при аналізі нормативно-правової бази, обґрунтуванні, уточненні й упорядковуванні термінології з економічної стійкості); аналіз і синтез, індукція і дедукція (при дослідженні сутності економічної стійкості, розробці рекомендацій з її підвищення, формуванні набору її показників); методи ідентифікації та структуризації (при визначенні результатів інноваційної діяльності та їх впливу на економічну стійкість); графічні методи (при побудові графіків і залежностей економічної стійкості та інноваційної діяльності); експертно-аналітичний метод (при опитуванні експертів щодо визначення рангів значущості для часткових показників і агрегованих показників структурних складових економічної стійкості); статистичний та економічний аналіз (при обробці й аналізі даних підприємств); кореляційно-регресійний аналіз (при обробці статистичних даних, аналізі економічної стійкості та визначенні впливу результатів інноваційної діяльності підприємства на його економічну стійкість); економіко-математичне моделювання та прогнозування (при оцінці та прогнозуванні рівня економічної стійкості, побудові алгоритмів дій).

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в удосконаленні процедури оцінки впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства шляхом ідентифікації результатів інноваційної діяльності та укрупнених складових економічної стійкості, оцінки впливу результатів інноваційної діяльності на відповідні складові та прогнозування рівня економічної стійкості підприємства при зміні витрат на інноваційну діяльність.

Наукова новизна результатів досліджень полягає в такому:

уперше:

результати інноваційної діяльності підприємства розглядаються як головна умова забезпечення його економічної стійкості, яка створюється в процесі ідентифікації та структуризації результатів інноваційної діяльності й оцінки їх впливу на відповідні складові економічної стійкості;

визначено рівень чутливості економічної стійкості підприємства до зміни витрат на інноваційну діяльність за допомогою коефіцієнта чутливості, який використаний у моделі прогнозування рівня економічної стійкості підприємства;

удосконалено:

спосіб підтримки рівня економічної стійкості підприємства при зміні його витрат на інноваційну діяльність шляхом визначення відповідності між можливостями підприємства й організаційно-технічними та ресурсними потребами інноваційної діяльності;

оцінку впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства шляхом виділення в загальній зміні кожного показника зміни за рахунок впливу результатів інноваційної діяльності (або інтенсивних факторів) і зміни за рахунок впливу інших факторів (або екстенсивних факторів), застосувавши інтегральний метод факторного аналізу, та визначення зміни агрегованих показників укрупнених структурних складових економічної стійкості внаслідок впливу результатів інноваційної діяльності з використанням кореляційно-регресійного аналізу;

оцінку економічної стійкості підприємства шляхом використання таких вибраних укрупнених складових, як виробнича, кадрова і фінансова та формування відповідного кожній складовій набору оцінних показників;

уточнено:

визначення поняття «економічна стійкість підприємства», яке на відміну від існуючих розглядається як успадкована комплексна характеристика підприємства, рівень вияву якої в поточний і довгостроковий періоди вирішальною мірою визначається результатами інноваційної діяльності підприємства.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Розроблені в дисертаційній роботі підходи, рекомендації та результати являють собою методичну основу визначення впливу результатів інноваційної діяльності підприємства на його економічну стійкість. До числа результатів, які мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

процедури оцінки економічної стійкості підприємства за визначеними показниками;

оцінки впливу результатів інноваційної діяльності підприємства на його економічну стійкість;

прогнозування рівня економічної стійкості підприємства при зміні його витрат на інноваційну діяльність.

Отримані результати дослідження використовуються в роботі промислових підприємств Луганської області, що підтверджується відповідними документами: ТОВ «Луганський електромашинобудівний завод» (довідка про використання №103/48 від 16.12.2008 р.), ЗАТ «Автомотозапчастина» (довідка про використання №11/09 від 20.01.2009 р.), ЗАТ НВЦ «Трансмаш» (довідка про використання №17 від 04.02.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові розробки, положення, висновки та рекомендації є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо визначення впливу результатів інноваційної діяльності підприємства на його економічну стійкість.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження, основні висновки та пропозиції доповідалися й обговорювалися на III Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Глобальна економіка як сучасний етап співробітництва країн» (м. Чернівці, 2007 р.), Першій регіональній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Економіка-2007» (м. Сєвєродонецьк, 2007 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетингові дослідження в Україні» (м. Луганськ, 2008 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасних наук - 2008» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень - 2008» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів та студентів «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів на сучасному етапі» (м. Чернівці, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 17 одноосібних наукових працях, серед яких 7 статей - у наукових журналах, 4 статті - у збірниках наукових праць, 6 публікацій - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 4,89 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 221 сторінці машинописного тексту. Матеріали роботи містять 36 таблиць і 30 рисунків, які представлено на 39 сторінках. Список використаних джерел із 249 найменувань уміщено на 30 сторінках, 2 додатки - на 11 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

економічний інноваційний прогнозування машинобудівний

У дисертації за результатами проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Економічна стійкість підприємства: сутність і напрями забезпечення. Підприємство, як економічна система, в процесі здійснення своєї діяльності зазнає впливу подій, які викликають відхилення від його запланованої діяльності й вимагають адекватних реакцій на них для збереження свого стану. Здатність будь-якої системи зберігати свій стан у відповідь на зовнішні впливи описується характеристикою стійкості. Але стосовно підприємства як економічної системи використовується поняття економічної стійкості, що є основою його стійкої діяльності, і її підтримка є особливо актуальною в умовах кризи. В наш час економічна стійкість є предметом дискусій і залишається в центрі уваги дослідників у галузі управління, економіки, конкуренції тощо, оскільки від вирішення питань забезпечення економічної стійкості залежить можливість підприємства протидіяти кризовим ситуаціям і продовжувати функціонувати в довгостроковому періоді.

Економічна стійкість підприємства - це складне поняття: деякі дослідники розглядають її як стан самого підприємства або його ресурсів, зовнішню форму рівноваги підприємства або його здатність отримувати певні результати протягом визначеного періоду часу. В роботі економічна стійкість визнається як комплексна характеристика підприємства, що описує його здатність підтримувати стійку діяльність у поточному й довгостроковому періодах в умовах зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. Комплекс - це сукупність об'єктів, що пов'язані між собою й утворюють єдину цілісність. Визнання економічної стійкості комплексною характеристикою дозволяє виділити в ній окремі складові, пов'язані між собою. Виділення складових дає можливість досліджувати якийсь один аспект економічної стійкості, що дозволяє оцінювати та впливати на нього для підтримки стійкої діяльності підприємства.

Наявність декількох поглядів різних учених на визначення сутності економічної стійкості та завдання дослідження зумовили необхідність уточнити поняття «економічна стійкість підприємства». Уточнення поняття виконувалося на основі визнання економічної стійкості характеристикою підприємства й урахування впливу на цю характеристику багатьох різноспрямованих чинників, зі всієї сукупності яких одні чинники досліджені багатьма вченими (організаційні, управлінські, фінансові тощо), а інші належним чином не враховуються. До останніх належить інноваційна діяльність, результати якої спрямовані на підвищення продуктивності виробництва продукції, конкурентоспроможності та прибутковості підприємства, розширення ринків збуту тощо, що в сукупності має забезпечити економічну стійкість підприємства. Отже, для підтримки економічної стійкості необхідно використовувати результати інноваційної діяльності, які є вирішальним фактором у забезпеченні економічної стійкості, оскільки надають підприємству нові властивості й посилюють його здатність успішно функціонувати та розвиватися за рахунок цих властивостей. Вже існуючу здатність підприємства стійко функціонувати та долати вплив негативних факторів можна охарактеризувати як успадковану економічну стійкість, яка однак з часом знижується.

Зважаючи на таке розуміння економічної стійкості підприємства та визнання вирішального впливу на неї результатів інноваційної діяльності, економічну стійкість підприємства доцільно розглядати як його комплексну характеристику, яка є успадкованою, рівень вияву якої в поточний і довгостроковий періоди вирішальною мірою визначається результатами інноваційної діяльності підприємства. Отже, підприємство зберігає свої успадковані властивості, як результат звичайної діяльності, і набуває нових характеристик у результаті інноваційної діяльності, що дозволяє йому підтримувати свою економічну стійкість у поточному періоді та забезпечувати подальше успішне функціонування. Це зумовило необхідність розглянути результати інноваційної діяльності підприємства, які є більш суттєвими, ніж результати від звичайної діяльності; досліджувати, яким чином результати інноваційної діяльності впливатимуть на економічну стійкість, і визначати, чи буде такий стан підприємства, коли інноваційна діяльність дає вагоміші результати, ніж звичайна діяльність, економічно стійким.

Таким чином, дослідження сутності та напрямів забезпечення економічної стійкості підприємства дозволило уточнити поняття економічної стійкості підприємства. Подальше дослідження впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства потребує ідентифікації та структуризації результатів інноваційної діяльності, оцінки економічної стійкості, визначення впливу результатів інноваційної діяльності на результати оцінки й окремі складові економічної стійкості підприємства.

Розділ 2. Дослідження передумов визначення впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємств. Інноваційна діяльність є необхідною умовою забезпечення економічної стійкості підприємства, оскільки дозволяє йому отримати позитивні результати, які значно відрізнятимуться від результатів звичайної діяльності. Але в той же час інноваційна діяльність створює нові проблеми, які пов'язані з особливістю управління інноваційними процесами на підприємстві, високою вартістю здійснення інноваційної діяльності, непередбачуваністю деяких її результатів, а також існуванням часового лага між здійсненням витрат на інноваційну діяльність й отриманням результатів від неї. Це спричинює необхідність дослідити передумови визначення впливу результатів різних видів інновацій на економічну стійкість підприємства.

Комплексність характеристики економічної стійкості потребує використовувати спеціальних методів дослідження стосовно впливу на неї результатів інноваційної діяльності, а саме: методів ідентифікації (розпізнавання об'єктів та їх ототожнення з чим-небудь) і структуризації (виділення об'єктів з подальшим аналізом їх структури). На основі ідентифікації та структуризації результатів інноваційної діяльності визначено їх вплив на окремі складові економічної стійкості машинобудівних підприємств (рис. 1). Проведене дослідження дозволило встановити, що різні види інновацій приводять до одержання деяких сприятливих або несприятливих результатів, які можуть як позитивно, так і негативно позначитися на економічній стійкості підприємства через вплив на її складові, а отже, забезпечити або знизити здатність підприємства успішно функціонувати. Таким чином, головною умовою забезпечення економічної стійкості підприємства є результати його інноваційної діяльності, ступінь впливу яких на економічну стійкість можна визначити шляхом проведення оцінки й аналізу економічної стійкості підприємства.

Аналіз підходів до оцінки економічної стійкості підприємства показав, що традиційно її проводять на основі розрахунку часткових показників, кожен з яких відповідає тій або іншій структурній складовій економічної стійкості, та подальшого згортання цих показників до інтегрального, який ураховує різні аспекти діяльності підприємства. На основі узагальнення позитивних сторін й усунення недоліків проаналізованих підходів до оцінки економічної стійкості пропонується використовувати багаторівневу адитивну модель оцінки економічної стійкості з урахуванням вагових коефіцієнтів, що передбачає розрахунок часткових показників економічної стійкості та їх згортання до агрегованих показників, які визначають структурні складові економічної стійкості і, у свою чергу, згортаються до одного узагальнюючого показника. Для якісної інтерпретації числового значення показника економічної стійкості підприємства в роботі пропонується використовувати 5 рівнів економічної стійкості, мінімальний та максимальний з яких є катастрофічний і високий, у випадку коли показник економічної стійкості відповідно менший за 0,5 або вищий за 1,1. Інші рівні економічної стійкості (критичний, гранично-припустимий, нормальний) знаходяться в діапазоні від 0,5 до 1,1 з величиною інтервалу 0,2.

Для оцінки економічної стійкості підприємства необхідно визначити структурні складові економічної стійкості та показники, які характеризують кожну зі складових, і досліджуючи які, можна виявити здатність підприємства тривало функціонувати в умовах нестабільності зовнішнього оточення. В науковій літературі існує багато підходів до структурування економічної стійкості та виділення показників, які можна вважати показниками економічної стійкості. Але ці підходи не враховують такі вимоги до показників, як точність, вірогідність, сумісність і зіставність з іншими показниками та відсутність їх дублювання. До того ж кожний дослідник згідно зі своєю концепцією пропонує свою структуру економічної стійкості підприємства й ототожнює її з іншими характеристиками підприємства, наприклад, з фінансовою стійкістю або конкурентоспроможністю. Узагальнення й аналіз існуючих підходів до структурування економічної стійкості підприємства та визначення показників, що відповідають виокремлюваним укрупненим структурним складовим, дозволяють запропонувати структурні складові економічної стійкості й показники, які їх характеризують, а саме: виробничу (фондовіддача, матеріаловіддача, коефіцієнт придатності основних засобів, коефіцієнт оборотності всіх оборотних активів, витрати на одну гривню реалізованої продукції); кадрову (коефіцієнт стійкості персоналу, продуктивність праці, фондоозброєність праці, коефіцієнт плинності кадрів); фінансову (коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стійкості). Виділені складові й показники, що їх характеризують, використовуються в оцінці економічної стійкості машинобудівних підприємств.

Таким чином, оцінку економічної стійкості підприємства вдосконалено шляхом використання вибраних укрупнених складових - виробничої, кадрової та фінансової - і формування відповідного кожній складовій набору оцінних показників. Але незважаючи на те, що розрахунок єдиного узагальнюючого показника дає змогу визначити узагальнений рівень економічної стійкості, що спрощує подання результатів її оцінки, один показник не дозволяє скласти уявлення про вплив результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства. Визначення впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства потребує оцінки впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість і встановлення шляхів використання цих результатів у її забезпеченні.

Розділ 3. Визначення впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства. Підприємства, які здійснюють інноваційну діяльність, мають ураховувати як позитивний, так і негативний вплив її результатів. Оскільки здійснення інноваційної діяльності вимагає значних витрат, які можуть бути невиправдані або принести результат через деякий проміжок часу, що може негативно позначитися на економічній стійкості підприємства в поточному періоді, виникає необхідність порівнювати можливості підприємства й організаційно-технічні та ресурсні потреби інноваційної діяльності. Блок-схему визначення відповідності між можливостями підприємства та потребами його інноваційної діяльності подано на рис. 2. На основі перевірки значення рівня економічної стійкості з урахуванням реалізації додаткових інноваційних проектів здійснюється вибір рішення щодо впровадження цих інноваційних проектів (тобто підвищення витрат підприємства на інноваційну діяльність). Критерієм ухвалення рішення виступає рівень економічної стійкості підприємства, який повинен перевищувати свій критичний рівень. Таким чином, спосіб підтримки економічної стійкості підприємства пропонується вдосконалити шляхом визначення відповідності між можливостями підприємства й організаційно-технічними та ресурсними потребами інноваційної діяльності. Це дозволяє підприємству підтримувати рівень своєї економічної стійкості не нижчим від заданого (критичного) при зміні його витрат на інноваційну діяльність.

Для визначення необхідного обсягу витрат підприємства на інноваційну діяльність, при якому буде досягнуто необхідний рівень економічної стійкості, розроблено модель прогнозування рівня економічної стійкості підприємства. Прогнозування рівня економічної стійкості здійснюється з урахуванням чутливості економічної стійкості підприємства до зміни його витрат на інноваційну діяльність. Тому використання цієї моделі дозволяє оцінити відхилення економічної стійкості підприємства від існуючого рівня та прогнозувати її рівень при зміні витрат підприємства на інноваційну діяльність. Зазначена модель має такий вигляд:

,

де С_есп - прогнозний рівень економічної стійкості підприємства з урахуванням зміни його витрат на інноваційну діяльність; С_есп.t-1 - поточний рівень економічної стійкості підприємства; ДС_есп - зміна показника економічної стійкості підприємства в результаті зміни його витрат на інноваційну діяльність; ДК_вм.ін - зміна коефіцієнта витратомісткості інновацій, який характеризує витрати підприємства на інноваційну діяльність стосовно обсягу його реалізованої продукції й дорівнює відношенню обсягу витрат на інноваційну діяльність до обсягу реалізованої продукції підприємства; S_b - узагальнений коефіцієнт чутливості економічної стійкості до зміни витрат підприємства на інноваційну діяльність, який дорівнює зміні значення показника економічної стійкості, викликаній одиничною зміною коефіцієнта витратомісткості інновацій; [С_есп] - запас економічної стійкості підприємства; С_{есп.крит} - критичний рівень економічної стійкості підприємства; Дс - величина, що встановлюється підприємством самостійно залежно від його готовності йти на ризик, яка перевищує значення критичного рівня економічної стійкості та є її мінімальним запасом при ухваленні рішень щодо підвищення витрат підприємства на інноваційну діяльність.

Детальніше вивчення впливу результатів інноваційної діяльності підприємства на економічну стійкість потребує дослідження зміни показників економічної стійкості підприємства. Для цього необхідно розділяти зміну кожного показника на зміну, що відбулася за рахунок впливу результатів інноваційної діяльності, та зміну, що відбулася за рахунок впливу інших факторів. Ці дві групи факторів можна поділити на інтенсивні й екстенсивні фактори. Інтенсивні фактори характеризують підвищення результативності виробництва та збільшення випуску продукції підприємства на основі науково-технічного прогресу. Тому інтенсивним фактором підприємства можна вважати результати його інноваційної діяльності. Екстенсивні фактори, у свою чергу, характеризують збільшення випуску продукції без підвищення віддачі ресурсів, які використовуються в процесі виробництва, тобто лише за рахунок нарощування обсягів виробництва. Отже, вплив інших факторів на зміну показників економічної стійкості підприємства можна визначити як вплив екстенсивних факторів.

На основі встановленого взаємозв'язку між складовими економічної стійкості та результатами інноваційної діяльності було визначено, яким чином результати інноваційної діяльності вплинуть на кожний показник економічної стійкості підприємства. Використання інтегрального методу факторного аналізу дозволило визначити абсолютний приріст показників, що характеризують окремі складові економічної стійкості машинобудівних підприємств Луганської області, за рахунок впливу екстенсивних та інтенсивних факторів (табл. 1).

Наявність значної кількості розрахованих величин ускладнює їх порівняння та визначення узагальненого впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства, оскільки кількість з'єднаних парами отриманих показників буде занадто велика. Тому в роботі використано кореляційно-регресійний аналіз для визначення впливу інноваційної діяльності на укрупнені структурні складові економічної стійкості. Використання кореляційно-регресійного аналізу дозволило оцінити, яким чином змінились агреговані показники укрупнених структурних складових економічної стійкості внаслідок впливу інноваційної діяльності, і визначити чутливість укрупнених структурних складових економічної стійкості підприємств до зміни їх витрат на інноваційну діяльність шляхом обчислення коефіцієнтів чутливості. На їх основі розраховується узагальнений коефіцієнт чутливості економічної стійкості підприємства до зміни витрат на інноваційну діяльність, який використовується в моделі прогнозування рівня економічної стійкості підприємства.

Розраховані коефіцієнти чутливості економічної стійкості підприємства до зміни витрат на інноваційну діяльність використані в моделі (1), яка була апробована на прикладі ЗАТ «Автомотозапчастина» і ЗАТ НВЦ «Трансмаш». Використання моделі дало змогу отримати прогнозний рівень економічної стійкості цих підприємств на наступний рік при різних варіантах зміни їх витрат на інноваційну діяльність. Результати апробації подані в табл. 2. При першому варіанті розвитку підприємства зберігаються середні темпи приросту обсягу його виробництва та реалізації продукції й витрат на інноваційну діяльність, що були розраховані за минулі роки. При другому варіанті розвитку зберігаються середні темпи приросту обсягу виробництва та реалізації продукції за минулі роки, а розмір витрат на інноваційну діяльність зберігається на рівні базового (попереднього) року. Розраховані прогнозні значення рівня економічної стійкості дозволяють надати підприємству рекомендації щодо доцільності підвищення витрат на інноваційну діяльність стосовно виторгу від реалізації продукції за умови забезпечення економічної стійкості підприємства та використовувати їх у плануванні своєї діяльності.

Отже, розроблена процедура прогнозування рівня економічної стійкості підприємства дозволила визначити зміну економічної стійкості внаслідок зміни витрат підприємства на інноваційну діяльність. Це дало змогу керівництву підприємств обґрунтовано підійти до ухвалення рішення щодо підвищення витрат на інноваційну діяльність для забезпечення деякого заданого рівня економічної стійкості.

Таким чином, розроблені в роботі положення та рекомендації щодо визначення впливу результатів інноваційної діяльності на економічну стійкість підприємства дозволяють ураховувати ці результати для підтримки економічної стійкості й запобігати несподіваній її втраті внаслідок неправильного розподілу ресурсів між звичайною та інноваційною діяльністю підприємства.