Механізми державного антикризового управління в регіонах на основі інноваційного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Після кількох років динамічного економічного зростання Україна стикається із серйозними економічними проблемами. Глобальна економічна криза призводить до спаду виробництва, зростання безробіття, зменшення доходів населення.

Досягнення стійкого економічного зростання й забезпечення добробуту населення багато в чому визначається ефективністю дій держави щодо антикризового управління. У сучасних умовах вирішення проблеми державного антикризового управління набуває першочергового значення. Однак дії держави щодо розробки механізму антикризового управління повинні враховувати те, що вплив глобальної кризи на економіку України має свою специфіку. Це пов'язано з накопиченими деформаціями структури економіки, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, слабкою конкурентоспроможністю несировинних секторів економіки, нерозвиненістю ряду ринкових інститутів, включаючи фінансові, а також великими диспропорціями в регіональному розвитку.

Українська економіка сьогодні має дуже низьку сприйнятливість до інноваційного розвитку, більша частка інвестицій спрямована на відтворення, головним чином, застарілого устаткування й технологій. Отже, стрижневим блоком антикризової політики України має стати інноваційна політика.

В Україні формування та реалізація механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку, зокрема на регіональному рівні, перебуває на початковій стадії. Відсутність чіткого механізму державного антикризового управління, незбалансованість вітчизняного ринку інновацій, недосконалість законодавства, безсистемність і непрозорість державної підтримки, занадто малі повноваження регіональних органів влади не сприяють скорішому виходу економіки України з кризового стану. Це актуалізує завдання розробки механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів України.

Водночас недостатньо розробленими залишаються питання щодо розробки дієвого механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів з урахуванням особливостей регіонів України та їх інноваційного потенціалу. Теоретичне й практичне значення проблеми, недостатнє відображення в науковій літературі цих питань визначає актуальність теми дисертаційної роботи, її цільову спрямованість і структуру викладення матеріалів.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування концептуальних засад і розробка науково-методичних і практичних рекомендацій щодо побудови механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів України.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження поставлено та вирішено такі наукові та практичні завдання:

проведено комплексний аналіз теоретичних і методологічних основ державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів України, проаналізовано та узагальнено зарубіжний досвід державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів;

визначено сутність кризових явищ та виявлено чинники, що впливають на їх розвиток;

удосконалено теоретико-методологічні засади визначення існуючих механізмів державного антикризового управління, уточнено понятійно-категорійний апарат щодо дослідження механізмів державного антикризового управління;

визначено інноваційний чинник як провідний елемент механізмів державного антикризового управління, а регіональний рівень - як відправну точку для їх формування й реалізації;

проведено критичний аналіз економіко-правових заходів - складових механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів України;

проаналізовано стан економіки України в контексті виявлення регіональних диспропорцій у розвитку, сучасний стан і перспективи розвитку інноваційного потенціалу регіонів України та Донецького регіону зокрема; запропоновано методичні рекомендації щодо оцінювання інноваційного потенціалу регіонів України на основі визначення їх інноваційної сприйнятливості;

розроблено концепцію державного антикризового управління регіоном, на основі якої вдосконалено механізм державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіону;

обґрунтовано роль маркетингу в механізмах державного антикризового управління на регіональному рівні та запропоновано методичні рекомендації щодо розробки концепції маркетингу регіонів;

виявлено та обґрунтовано основні напрями державного антикризового управління, що стимулюють інноваційний розвиток у регіоні, розроблено пропозиції щодо їх удосконалення.

1. Теоретичні основи формування механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів

Розглянуто теоретичні засади дослідження сутності й особливостей антикризового управління на макрорівні, досліджено зміст механізмів державного антикризового управління, принципи та інструменти управління інноваційною складовою механізму державного антикризового управління на державному й регіональному рівні.

У дисертаційному дослідженні показано, що кризи закладені в самій природі розвитку соціально-економічних систем, тому виникає необхідність вирішення двох взаємопов'язаних проблем: розпізнавання кризи, що настає, і запобігання їй.

Досліджено змістове наповнення поняття «механізм державного управління» та визначено механізм державного управління як складну систему, призначену для досягнення поставлених цілей, яка має певну структуру, методи, важелі, інструменти впливу на об'єкт управління з відповідним правовим, нормативним та інформаційним забезпеченням. Визначено, що механізм державного антикризового управління являє собою сукупність способів організації економічних відносин, які застосовує держава з метою забезпечення сприятливих умов для економічного й соціального розвитку. Головною метою державного антикризового управління є економічна й соціальна стабільність і зміцнення існуючого ладу всередині країни та за кордоном, адаптація його до умов, що змінюються.

У дисертаційному дослідженні визначено провідну роль регіонального рівня в державному антикризовому управлінні. Саме регіон повинен стати відправною точкою державного антикризового управління: з урахуванням регіональних інтересів повинні формуватися механізми державного антикризового управління, на регіональному рівні повинна відбуватися експертиза законодавства.

Доведено, що особлива роль у державному антикризовому управлінні відведена інноваційному розвитку країни. Узагальнюючи результати дослідження, інноваційний розвиток визначено як провідний елемент механізмів державного антикризового управління. У роботі вперше запропоновано визначення поняття “державне антикризове управління на основі інноваційного розвитку регіонів”, головною метою державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку визначено структурну перебудову промислового виробництва на базі передових технологій.

Доведено, що базою для формування механізмів державного антикризового управління є маркетинг регіонів. Конкретизовано поняття маркетингу регіонів, вперше сформульовано визначення поняття антикризового маркетингу регіону. Визначено мету й завдання маркетингу регіону в межах механізму державного антикризового управління пріоритети державного антикризового управління при реалізації стратегії маркетингу регіону.

Проаналізовано зарубіжний досвід використання інструментів механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів. Визначено, що в країнах ЄС переважають непрямі методи забезпечення інноваційного розвитку, тоді як у Росії частіше використовують пряму фінансову підтримку інноваційного розвитку регіонів. Встановлено, що для України більш прийнятним є використання непрямих методів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів.

2. Дослідження впливу інноваційного розвитку регіонів на дієвість механізмів державного антикризового управління

Здійснено комплексну оцінку сучасних тенденцій регіонального розвитку України, визначено основні причини кризового стану економічного розвитку регіонів, оцінено промисловий і інноваційний потенціал Донецького регіону, надано критичну оцінку економіко-правового механізму державного антикризового управління інноваційним розвитком. Розрахунки виконано з використанням даних державних статистичних спостережень і вибіркових спостережень на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Аналіз сучасних тенденцій регіонального розвитку України дав змогу виявити наявність суттєвого регіонального дисбалансу в розвитку, що ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, збільшує загрозу регіональних криз, дезінтеграцію національної економіки. Регіональні диспропорції вимагають суб'єктивного підходу до розробки механізмів державного антикризового управління на регіональному рівні.

Автором доведено, що однією з основних причин нинішньої економічної кризи в Україні є технологічна відсталість підприємств, величезна енерго- і ресурсомісткість виробництва. Аналіз сучасного стану науково-технічної та інноваційної сфери в Україні свідчить про те, що за рівнем інноваційної активності, станом виробництва високотехнологічної продукції, обсягами фінансування науки, рівнем розвитку інфраструктури інноваційного підприємництва Україна значно відстає від провідних країн світу. Якщо в 1994 р. з обстежених Держкомстатом промислових підприємств 26% упроваджували інновації, в 2007 р. їх кількість зменшилася до 7,3%. Цей показник в Україні майже у десять разів менше, ніж у розвинутих країнах, де він становить 60-70%. У ході дослідження виявлено невідповідність науково-технічного потенціалу країни загальній продуктивності національної економіки, що зумовлено низькою ефективністю існуючого державного механізму забезпечення інноваційного розвитку.

У ході дослідження проаналізовано важливість чинників, що стримують упровадження інновацій на підприємствах. Чинники умовно можна поділити на дві групи - економічні та виробничі. Найбільш вагомим економічним чинником, що стримує інноваційну діяльність, є нестача власних коштів, а в сьогоднішніх умовах - відмова в кредитуванні. Також серед економічних чинників виділяють недостатню фінансову підтримку держави, великі витрати на нововведення, високий економічний ризик та тривалий термін окупності нововведень, низький платоспроможний попит на продукцію. Серед виробничих факторів, що перешкоджають інноваційній діяльності, відзначати відмітити такі: нестача інформації про нові технології, відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами та науковими організаціями, нестача інформації про ринки збуту, несприйнятливість підприємств до нововведень. З метою встановити рівень впливу інноваційного розвитку на дієвість механізмів державного антикризового управління проаналізовано стан інноваційного розвитку Донецької області - одного з регіонів, що найбільшою мірою зіткнувся з економічною кризою, пов'язаною з технологічною відсталістю підприємств регіону. Середній рівень зношення основних виробничих фондів по області становить близько 60%. Порівняльно з потенціалом інноваційна активність промислових підприємств залишається низькою й має тенденцію до подальшого зниження. Протягом останніх десяти років частка інноваційних підприємств Донецької області знизилася майже в чотири рази - з 19,6% у 1997 р. до 5,5% у 2007 р. Цей показник в регіоні у 2007 р. був менше, ніж у середньому по Україні. У роботі проведено критичний аналіз нормативно-правової бази державного антикризового управління. Виявлено, що існує достатня кількість законів та інших законодавчих актів, які спрямовані на нівелювання кризових явищ в економіці. Ці законодавчі акти покривають майже всі аспекти державного антикризового управління й містять важливі визначення та заходи щодо подолання економічної кризи. Проте не всі закони працюють ефективно за рахунок деяких контрастів, які існують в українській системі законодавчих актів. Основними проблемами її сучасного стану є незавершеність та безсистемність формування, занадто часте використання практики «призупинення» окремих норм чинних законів, зокрема «Про Держбюджет» і тих, що регулюють інноваційну діяльність.

3. Формування механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіону

Розроблено концепцію державного антикризового управління з урахуванням регіональних інтересів і вдосконалено механізм державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів, розроблено методику оцінювання інноваційної сприйнятливості регіонів України в межах механізму державного антикризового управління, запропоновано методичний підхід до розробки концепції маркетингу регіону, надано пропозиції щодо формування системи управління ризиками інноваційного розвитку в механізмі державного антикризового управління, запропоновано методичні рекомендації щодо вдосконалення механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку Донецької області.

Визначено, що метою створення концепції державного антикризового управління є відродження в регіонах стабільного економічного зростання промисловості на основі інновацій. Концепція державного антикризового управління регіоном повинна вирішувати такі завдання:

1. Дослідження ринку підприємств регіону і їх виробничого потенціалу з метою виявлення перспективних напрямів стимулювання виробництва на основі інновацій.

2. Пошук джерел фінансування розвитку промисловості регіону.

3. Соціальний захист населення регіону.

На основі концепції державного антикризового управління з урахуванням регіональних інтересів удосконалено механізм державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіону. Сформульовано мету державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку - це стабілізація й піднесення економіки регіону, досягнення умов для ефективного виконання та раціонального використання бюджету за рахунок збереження й розвитку науково-технічного потенціалу, створення сприятливих умов для інноваційної діяльності.

Обґрунтовано важливість маркетингового забезпечення при формуванні механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку. Визначено програмні принципи механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку з використанням концепції маркетингу й завдання маркетингового забезпечення цього механізму. Розроблено структурну модель маркетингового забезпечення механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку. Уточнено дії маркетингу регіону для розробки скоректованої концепції соціально-економічного розвитку регіону і його окремих територіальних утворень: ревізію маркетингу регіону, проведення SWOT-аналізу розвитку регіону, розробку проекту маркетингу регіону, формулювання концепції маркетингу регіону з урахуванням наявних пріоритетів. Визначено, що державна підтримка стратегії маркетингу регіону включає фінансово-кредитні, майнові й адміністративні способи підтримки. Визначено основні принципи управління ризиками в механізмі державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку та чинники, що впливають на успішність управління ризиками (організація управління ризиками, рівень розвитку інструментів і методів управління ризиками, якість виконання заходів щодо управління ризиками). Проаналізовано методи управління ризиками інноваційного розвитку регіону, запропоновано методичні рекомендації щодо формування системи управління ризиками в державному антикризовому управлінні інноваційним розвитком, що включає такі етапи формування системи управління ризиками в державному антикризовому управлінні інноваційним розвитком: формування підходів до управління ризиками, прогнозування ризиків, аналіз і моніторинг ризиків, розвиток системи управління ризиками.

Доведено, що механізм державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів України потребує визначення можливості й швидкості переходу регіонів на інноваційну модель розвитку. Автором розроблено методику оцінювання інноваційної сприйнятливості регіонів України, що передбачає групування регіонів за рівнем інноваційності, визначення їх можливості до швидкої комерціалізації інновацій та створення для цього необхідних умов.

Для визначення інноваційної сприйнятливості доцільно використовувати коефіцієнти випередження інноваційного розвитку (інноваційної сприйнятливості) на етапі виробництва та етапі споживання. Коефіцієнт випередження інноваційного розвитку на етапі виробництва пропонується розраховувати як:

; (1)

де ТІП% -- темпи зростання питомої ваги інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції суб'єктів господарювання регіону; ТВІ -- темпи зростання витрат на дослідження й розробки в промисловості регіону.

Якщо питома вага інноваційної продукції зростає швидше, ніж витрати з різних джерел на НДДКР, то відбувається зростання інноваційної сприйнятливості й коефіцієнт випередження інноваційного розвитку перевищує одиницю (КВІРв > 1). Якщо темпи зростання витрат випереджають темпи зростання інноваційної продукції (КВІРв < 1), то це характеризує погіршення ефективності інноваційної діяльності й, відповідно, сповільнення інноваційного розвитку.

Коефіцієнт результативності інноваційної діяльності відображає збалансованість попиту та пропозиції на ринку інновацій. Пропонується розраховувати коефіцієнт результативності інноваційної діяльності за формулою:

, (2)

де QІП -- обсяг продукції, освоєної вперше за останні 3 роки, млрд грн;

QПДР - обсяг прикладних досліджень та розробок у галузі технічних робіт, млрд грн.

Чим вищий цей коефіцієнт, тим кращий інноваційний клімат у регіоні.

Коефіцієнт випередження інноваційного розвитку на етапі споживання пропонується розраховувати за формулою:

, (3)

де ТІПQ , ТТІ -- відповідно темпи зростання обсягів інноваційної продукції та витрат на технологічні інновації.

Зростання інноваційної сприйнятливості регіону відбувається тоді, коли значення цього коефіцієнта перевищує одиницю (К ВІРс > 1).

Всі показники розраховано за три роки (табл. 1), усі регіони за рівнем їх інноваційної сприйнятливості у 2005-2007 рр. рекомендується згрупувати таким чином.

Таблиця 1. Результати розрахунків інноваційної сприйнятливості регіонів України у 2005-2007 рр.

І група - регіони з високою інноваційною сприйнятливістю - обидва коефіцієнти випередження інноваційного розвитку перевищують 1, коефіцієнт результативності вищий, ніж в середньому по Україні - Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області і м. Київ.

II група - регіони із середньою інноваційною сприйнятливістю - один з коефіцієнтів випередження інноваційного розвитку менше ніж 1, або обидва коефіцієнти випередження інноваційного розвитку ненабагато менші ніж 1, але коефіцієнт результативності вищий, ніж у середньому по Україні, - Житомирська, Закарпатська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Херсонська області.

III група - регіони з низькою інноваційною сприйнятливістю - обидва коефіцієнти випередження інноваційного розвитку менше ніж 1 - АР Крим, Вінницька, Волинська, Івано-Франківська, Київська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області і м. Севастополь.

Автором доведено, що на регіональному рівні форми й методи державного антикризового управління інноваційним розвитком не відпрацьовані. Виявлені тенденції однозначно свідчать про відсутність дієвої системи заохочення інноваційної активності суб'єктів господарювання на регіональному та державному рівнях, про необхідність спеціальної широкої системи регуляторів цього процесу для активізації інноваційної діяльності. На основі SWOT-аналізу стану інноваційного розвитку, аналізу зарубіжного досвіду і пріоритетних напрямів інноваційного розвитку Донецької області автором визначено та обґрунтовано основні напрями державного антикризового управління інноваційним розвитком Донецької області (рис. 1).

Рис. 1. Напрями державного антикризового управління інноваційним розвитком Донецької області

За кожним напрямом запропоновано методичні рекомендації щодо вдосконалення державного управління.

Проведене дослідження сформувало підстави для обґрунтування мети, основних напрямів, цільових орієнтирів, інструментів, засобів та заходів механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів з урахуванням їх особливостей і потенціалу.

Висновки

антикризовий економічний державний інноваційний

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми визначення впливу інноваційного розвитку регіонів на дієвість механізмів державного антикризового управління, обґрунтовано теоретико-методологічні засади механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів з урахуванням їх особливостей і наявного потенціалу. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Визначено, що криза - закономірне явище в економіці, на розвиток кризових явищ впливають багато внутрішніх і зовнішніх чинників. Зовнішні чинники зумовлені дією макро- і мікросередовища. Внутрішні чинники кризового становища пов'язані з незадовільним станом фінансового менеджменту, управління кадрами, організації матеріально-технічного забезпечення, маркетингу. Також встановлено, що з позиції державного управління зовнішні чинники поділяють на чинники загальної, регіональної і специфічної дії.

2. Узагальнено дослідження наукових праць з проблем функціонування механізмів державного антикризового управління та уточнено поняття «механізм державного антикризового управління» - це сукупність способів організації економічних відносин, які застосовує держава з метою забезпечення сприятливих умов для економічного й соціального розвитку. Визначено цілі функціонування механізму державного антикризового управління - економічна й соціальна стабільність, зміцнення існуючого ладу всередині країни та за кордоном, адаптація його до умов, що змінюються.

3. Доведено, що особлива роль у державному антикризовому управлінні відведена інноваційному розвитку країни. Узагальнюючи результати дослідження, інноваційний розвиток визначено як провідний елемент механізмів державного антикризового управління. Головною метою державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку є структурна перебудова промислового виробництва на базі передових технологій. Визначено провідну роль регіонального рівня в інноваційній складовій механізму державного антикризового управління. Організаційна структура забезпечення інноваційного розвитку на державному рівні повинна формуватися з урахуванням регіональних інтересів.

4. Встановлено, що теоретико-методологічні основи державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку потребують удосконалення. На підставі узагальнення наукових поглядів на поняття «криза», «антикризове управління» запропоновано визначення поняття «державне антикризове управління на основі інноваційного розвитку регіонів» - це система управлінських заходів законодавчого, виконавчого, контрольного характеру, що здійснюються з метою запобігання, нейтралізації й подолання кризових явищ шляхом інноваційного розвитку на регіональному рівні.

5. Досліджено й узагальнено зарубіжний досвід державного антикризового управління інноваційним розвитком регіонів, розглянуто механізм надання податкових пільг, методологію розробки регіональних інноваційних стратегій у ЄС і Росії. На підставі зіставлення існуючих інструментів державного антикризового управління інноваційним розвитком регіонів у зарубіжних країнах і SWOT-аналізу інноваційного розвитку України і її регіонів визначено, що для України більш прийнятним є використання непрямих методів державного антикризового управління інноваційним розвитком.

6. Проведено критичний аналіз економіко-правових заходів - складових механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів України. Виявлено, що основні проблеми їх сучасного стану полягають в незавершеності та безсистемності формування відповідної нормативно-правової бази, практиці «призупинення» окремих норм чинних законів, які регулюють інноваційну діяльність, неповноті інфраструктури (в т.ч. високотехнологічної) інноваційного розвитку.

7. Проведено комплексний аналіз стану економіки України в контексті виявлення регіональних диспропорцій у розвитку, сучасного стану та перспектив розвитку інноваційного потенціалу регіонів України з використанням офіційних статистичних даних. Доведено, що однією з основних причин нинішньої економічної кризи в Україні є технологічна відсталість підприємств, величезна енерго- і ресурсомісткість виробництва. Виявлено основні проблеми державного антикризового управління, що зумовлюють невідповідність інноваційного розвитку України інноваційному потенціалу її регіонів. Встановлено, що фактично пріоритетна державна підтримка спрямовується на низькотехнологічні галузі та виробництва, що зумовлює формування й закріплення в країні такої моделі економіки, яка не потребує інновацій і є конкурентоспроможною на світовому ринку за рахунок дешевої робочої сили та ресурсів. Доведено, що жоден механізм державного антикризового управління не буде дієвим, якщо фактично не буде спрямований на інноваційний розвиток.

8. З метою визначення можливості і швидкості переходу регіонів на інноваційну модель розвитку визначено інноваційну сприйнятливість регіонів, згруповано регіони за рівнем їх інноваційної сприйнятливості, запропоновані шляхи вдосконалення механізму державного антикризового управління інноваційним розвитком на регіональному рівні.

9. Розроблено концепцію державного антикризового управління з урахуванням регіональних інтересів, метою якої є відродження в регіонах стабільного економічного зростання промисловості на основі інновацій. Визначено, що вона повинна вирішувати такі завдання: дослідження ринку підприємств регіону і їх виробничого потенціалу з метою виявлення перспективних напрямів стимулювання виробництва на основі інновацій; пошук джерел фінансування розвитку промисловості регіону; соціальний захист населення регіону.

10. На основі концепції державного антикризового управління з урахуванням регіональних інтересів удосконалено механізм державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіону. Сформульовано мету й визначено етапи реалізації механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіону.

11. Обґрунтовано важливість маркетингового забезпечення при формуванні механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку. Узагальнено поняття «маркетинг регіону», вперше обґрунтовано й запропоновано поняття «антикризовий маркетинг регіону». Визначено програмні принципи механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку з використанням концепції маркетингу й завдання маркетингового забезпечення цього механізму. Розроблено структурну модель маркетингового забезпечення механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку.

12. Визначено основні принципи управління ризиками в механізмі державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку та чинники, що впливають на успішність управління ризиками; проаналізовано методи управління ризиками інноваційного розвитку регіону; запропоновано методичні рекомендації щодо формування системи управління ризиками в державному механізмі антикризового управління на основі інноваційного розвитку.

13. На основі SWOT-аналізу державного антикризового управління інноваційним розвитком, аналізу зарубіжного досвіду і пріоритетних напрямів інноваційного розвитку Донецької області визначено та обґрунтовано основні напрями державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку Донецької області: формування інноваційного попиту, створення ефективної інноваційної інфраструктури, підвищення рівня інноваційної культури, підтримка висококваліфікованих кадрів, стимулювання створення малих інноваційних підприємств, залучення інвестицій в інноваційні підприємства, захист інтелектуальної власності. За кожним напрямом запропоновані методичні рекомендації щодо вдосконалення державного управління.

Література

1. Гончарова Т.А. Дослідження етапів інноваційного промислового підприємства / Т.А. Гончарова // Стратегія маркетингу в управлінні регіоном та підприємством: збірник наукових праць. Серія: Державне управління. - Донецьк : ДонГАУ, 2001. - Т. ІІ. - Вип. 7. - С. 148-155.

2. Гончарова Т.А. Механізм державної підтримки основних стадій інноваційного процесу / Т.А. Гончарова // Державне регулювання економіки та соціального розвитку територій та підприємств: збірник наукових праць. Серія: Державне управління. - Донецьк: ДонДАУ, 2002. - Т. ІІІ. - Вип. 14. - С. 101-108.

3. Ткачова Н.М. Визначення інвестиційних пріоритетів у чорній металургії / Н.М. Ткачова, Т.А. Гончарова // Фінансові аспекти державного управління. Серія: Державне управління. - Донецьк: ДонГАУ, 2003. - Т. IV. - Вип. 20. - С. 280-289.

4. Гончарова Т.А. Державний механізм забезпечення конкурентоспроможності малих інноваційних підприємств / Т.А. Гончарова // Державне управління процесами життєдіяльності і галузевого розвитку регіону: збірник наукових праць. Серія : Державне управління. - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - Т. IV. - Вип. 25. - С. 205-212.

5. Ткачова Н.М. Державний механізм підтримки малих інноваційних підприємств / Н.М. Ткачова, Т.А. Гончарова // Державне регулювання економічного розвитку: збірник наукових праць Донецької державної академії управління. Серія: Державне управління. - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - Т. IV. - Вип. 29. - С. 30-37.

Размещено на Allbest.ru