Механізми формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Метьолкіна Наталія Борисівна

Харків - 2009

Анотація

Метьолкіна Н.Б. Механізми формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2009.

У дисертації здійснено аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел щодо визначення ролі молоді у соціальній структурі суспільства. Досліджено сутність державного управління у сфері молодіжної політики, проаналізовано його законодавчу та нормативно-правову базу. Узагальнено зарубіжний досвід здійснення молодіжної політики. Розглянуто правовий, організаційний та фінансово-економічний механізми державного управління у цій сфері, визначено комплекс проблем і протиріччя здійснення молодіжної політики держави. Узагальнено інформацію про соціально-економічне становище української молоді, її проблеми та потреби. Визначено суспільну значущість молодих громадян як стратегічного ресурсу держави і суспільства. З'ясовано шляхи оптимізації нормативно-правової бази стосовно молоді. Запропоновано та теоретично обґрунтовано напрями вдосконалення організаційного і фінансово-економічного механізмів державного управління у зазначеній сфері з метою розробки довгострокової науково обґрунтованої стратегії перебудови системи молодіжної політики в Україні на сучасному етапі суспільних відносин. Особлива увага приділена питанням забезпечення участі молоді, представників громадськості в процесі підготовки і здійснення державно-управлінських рішень, що досягається шляхом упровадження нових форм їхньої взаємодії з владою.

Ключові слова: державна молодіжна політика, державне управління у сфері молодіжної політики, механізми державного управління у сфері молодіжної політики, принципи державної молодіжної політики, молодь, взаємодія, громадськість.

Аннотация

управління молодіжний політика економічний

Метёлкина Н.Б. Механизмы формирования и реализации государственной молодёжной политики в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2009.

В диссертации исследована сущность и специфические особенности государственного управления в сфере молодежной политики в современной Украине. Обобщены существующие в отечественной и зарубежной научной литературе взгляды, касающиеся определения роли, задач и функций государства в развитии политики по отношению к молодым гражданам. Определена роль молодых граждан в социальной структуре общества. Систематизированы концептуальные подходы к осуществлению молодежной политики зарубежных стран с развитой демократией, на основе которых выделены факторы её эффективности.

Исследованы правовой, организационный и финансово-экономический механизмы управления в указанной сфере как совокупность средств государственного влияния (правовых норм, принципов, практических мероприятий, методов, инструментов), направленных на создание субъектами государственного управления условий и гарантий социального становления и развития молодых граждан. Исследовано институционное обеспечение государственного управления в сфере молодежной политики, основные направления деятельности органов государственной власти и управления относительно содействия социальному становлению и развитию молодёжи, их финансово-экономическую деятельность, сформулированы основные проблемы и противоречия осуществления государственной молодёжной политики в Украине.

Подробно проанализировано социально-экономическое положение украинской молодёжи, её проблемы и потребности. Определена общественная значимость молодых граждан как стратегического ресурса государства и общества. Обоснована необходимость участия молодёжи в процессе государственного управления.

На основании анализа законодательства предложено его усовершенствование в части правового урегулирования сотрудничества государственных структур и общественности с целью содействия социализации молодёжи.

Предложены и теоретически обоснованы направления усовершенствования организационного и финансово-экономического механизмов государственного управления в указанной сфере. Рекомендации по усовершенствованию организационного механизма предполагают разработку стратегии государственной молодёжной политики, усиление межведомственной координации, развитие механизмов межсекторального партнёрства, внедрение следующих принципов молодёжной политики: стратегической направленности, открытости, социального партнерства, а также мероприятия по развитию кадрового потенциала этой сферы.

Доказано, что усовершенствование финансово-экономического механизма государственного управления в этой сфере требует определения и соблюдения новых принципов финансирования мероприятий, а именно: инвестиционного принципа, требует активных инвестиций в молодёжь при условии их адресности и чётких критериев отчётности; принципа многоканального финансирования с привлечением внебюджетных средств. Предложено формирование органами власти социального каталога потребностей молодёжи и регулярное предоставление социальной информации бизнес структурам и общественности. Важным требованием повышения эффективности молодёжной политики считаем осуществление финансирования молодёжных программ на конкурсной основе путем социального заказа и предоставления грантов молодёжным общественным организациям.

Особое внимание уделено вопросам обеспечения участия молодёжи, представителей общественности в процессе подготовки и осуществления государственно-управленческих решений, которое достигается путем внедрения новых форм их взаимодействия с властью, а именно: стратегического планирования, информирования общественности, общественного консультирования, общественного обсуждения, общественной экспертизы, гражданского просвещения, создания советов социального партнерства, проведения общественных слушаний, разработки и реализации общих программ развития молодёжи, внедрение социального заказа.

Ключевые слова: государственная молодёжная политика, государственное управление в сфере молодёжной политики, механизмы государственного управления в сфере молодёжной политики, молодёжь, взаимодействие, общественность.

Annotation

Metolkina N.B. Mechanisms of formation and realization for state youth politics in the Ukraine. - Manuscript.

A dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration, following the speciality 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration Attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2009.

Main points of the Public Administration in the field of youth politics are investigated for the modern Ukraine. Conceptual approaches to realization of youth politics are systematized for foreign countries with the advanced democracy. Legal, organizational, financial and economic, and social mechanisms of formation and realization of the Public Administration in the field of youth politics are investigated. Main problems and contradictions are discovered for realization of the Public Administration in the field of youth politics. An information on a social and economic status of the Ukrainian youth, its problems and needs is summarized. A public importance of young citizens is shown as a strategic resource of the State and Society. Optimization means are outlined for legal regulation of the public relations with youth participation. Improvement means are founded for organizational, financial and economic, and social mechanisms of formation and realization of Public Administration in the field of youth politics.

Key words: state youth politics, Public Administration in the field of youth politics, mechanisms of formation and realization for state youth politics, principles of state youth politics, youth, social partnership.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Підвищений інтерес до молодої генерації відображає одну з об'єктивних закономірностей сучасного етапу світового розвитку, пов'язану з усвідомленням суспільством і державою специфічної ролі й статусу молоді в політичній, економічній та соціокультурній дійсності.

Масштабні трансформації основ життя українського суспільства викликали динамічні і глибокі зміни соціальних характеристик нового покоління, обумовили появу значних і багатопланових молодіжних проблем, що поглиблюються і детермінують зниження молодіжного потенціалу. Ефективна державна молодіжна політика є сьогодні не тільки фактором соціальної стабільності, але і гарантом безпеки держави в цілому.

Молодим поколінням належить реалізувати започатковані у нашій державі реформи та розвинути їх до рівня системних соціально-економічних перетворень, що неможливо без побудови прозорого і відкритого механізму державного управління, створення сприятливих передумов для повноцінного процесу соціалізації молодих людей, залучення їх до прийняття соціально важливих рішень, становлення ефективних суспільних комунікацій і демократичних стандартів у наданні послуг молоді.

З огляду на це, виникає об'єктивна необхідність наукового аналізу державної молодіжної політики як політико-управлінського явища, а також пошуку дієвих механізмів державного управління, спрямованих на вирішення проблем інтеграції молоді в суспільство в умовах соціальної нестабільності, шляхом вивчення й адаптації зарубіжного досвіду.

Стан наукової розробки проблеми. Значний внесок у розвиток теорії та методології державного управління, що сприяє розробці даної теми, зробили сучасні дослідники, а саме: В. Авер'янов, О. Амосов, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, В. Князєв, В. Корженко, В. Луговий, О. Машков, Н. Нижник, Г. Одінцова, Б. Савченко, Т. Хомуленко та ін.

Необхідною методологічною підставою для аналізу теоретичних конструктів вивчення проблем становлення державної молодіжної політики стали підходи, представлені у наукових працях вітчизняних і зарубіжних дослідників (С. Алещенок, В. Барабаш, Є. Бородін, Ю. Вишневський, О. Вишняк, М. Головатий, В. Головенько, С. Іконнікова, І. Ільїнський, А. Карнаух, Л. Кривачук, В. Лісовський, В. Луков, Г. Лукс, В. Павловський, С. Паугам, М. Перепелиця, А. Скробов, В. Скуратівський, Є. Слуцький, Н. Черниш, В. Чупров та ін.).

Значний внесок в осмислення проблем молоді як цілісної соціальної групи внесли роботи Е. Дюркгейма, Т. Парсонса, П. Сорокіна. Осмислення механізмів взаємодії між поколіннями, ціннісної і світоглядної диференціації в молодіжному середовищі сформульовані в працях Р. Мертона, Ш. Эйзенгарта, Е. Фрома, А. Шюца, П. Бергера, Т. Лукмана, К. Манхейма.

Аналіз проблем соціалізації сучасної молоді широко представлений у дослідженнях О. Балакірєвої, Л. Бєлової, О. Голобуцького, Т. Голобуцької, О. Корнієвського, В. Куліка, Н. Левковської, Л. Сутіянової, С. Толстоухової, В. Якушик, О. Яременко та ін.). Важливе значення для дисертаційної роботи мають праці Р. Барбера, А. Вильямса, Х. Вольмана, Д. Галлі, А. Ліппі, В. Мартиненка, В. Нікітіна, С. Ульмана, Р. Хадсон, О. Хуснутдінова та ін., які присвячені дослідженню наукових підходів щодо форм і методів партнерства державних і недержавних інституцій та методологічним засадам його вдосконалення.

Віддаючи належне науковій і практичній значущості розглянутих праць вітчизняних і зарубіжних учених, слід, однак, зауважити, що в роботах недостатня увага приділялась комплексному вивченню механізмів державного управління в сфері молодіжної політики. Необхідність виявлення засобів управління та нових підходів, спрямованих на проведення ефективної молодіжної політики держави, зумовила вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи “Вдосконалення форм і методів роботи територіальних органів влади” (державний реєстраційний номер 0106U012335), що розроблялась кафедрою державного будівництва Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України як складової комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування”. Конкретно дисертантом досліджено механізми державного управління у сфері молодіжної політики й запропоновано напрямки їх удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування напрямів і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері молодіжної політики.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- проаналізувати результати досліджень вітчизняних і зарубіжних учених щодо сутності й завдань державної молодіжної політики для цілісного розгляду проблеми;

- визначити та обґрунтувати зміст понять “державне управління у сфері молодіжної політики”, “механізми державного управління у сфері молодіжної політики”;

- узагальнити зарубіжний досвід здійснення молодіжної політики стосовно застосування його до української дійсності;

- визначити основні проблеми української молоді, що перешкоджають повноцінному процесу її соціалізації;

- проаналізувати правові засади молодіжної політики в Україні з позицій їхньої достатності й відповідності новим вимогам, запропонувати шляхи розвитку законодавчої бази;

- дослідити основні механізми державного управління у сфері молодіжної політики, з'ясувати найбільш гострі проблеми і протиріччя функціонування сфери в сучасних умовах;

- визначити напрями удосконалення організаційного та фінансово-економічного механізмів державного управління у зазначеній сфері.

Об'єкт дослідження - державна молодіжна політика в сучасному суспільстві.

Предмет дослідження - вдосконалення механізмів формування та реалізації державної молодіжної політики в умовах трансформації українського суспільства.

Методи дослідження. Теоретико-методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі державного управління, політології, соціології, соціальної педагогіки і соціальної роботи.

Реалізація завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного використання загальнонаукових і спеціальних методів: системного аналізу, синтезу - при дослідженні сутності, основних принципів та категорій молодіжної політики, опрацюванні її законодавчого забезпечення, формуванні теоретичної бази дослідження; порівняльного аналізу - для узагальнення відповідного зарубіжного досвіду; категоріального аналізу - для визначення базових понять дисертаційного дослідження, таких як “державне управління у сфері молодіжної політики”, “механізми державного управління у сфері молодіжної політики”; структурно-функціонального аналізу - при дослідженні завдань, функцій та напрямів діяльності органів державної влади і управління, які здійснюють формування та реалізацію молодіжної політики; статистичного аналізу і соціологічних досліджень - для оцінки сучасного становища молоді й з'ясування її ставлення до дій влади по здійсненню молодіжної політики; спостереження та експертної оцінки - для виявлення проблем у функціонуванні механізмів державного управління в зазначеній сфері; аналізу та узагальнення - для теоретичного обґрунтування результатів дослідження.

Емпіричною базою стали законодавчі та нормативно-правові акти України, поточні матеріали Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді, статистичні дані Головдержслужби України, Держкомстату України, дані соціологічних опитувань.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена системним аналізом механізмів державного управління у сфері молодіжної політики, з'ясуванням реальних і специфічних для України напрямів їх модернізації. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається в таких положеннях:

уперше:

- запропоновано механізм взаємодії (на діалогічних засадах) владних структур і громадськості у процесі здійснення державної молодіжної політики на всіх рівнях управління, що дає можливість об'єднання державно-громадських ресурсів для забезпечення повноцінного процесу соціалізації й інтеграції молодого покоління у суспільні процеси;

- обґрунтовано пріоритетність застосування паритетних відносин органів влади з молодими громадянами, що передбачає інформаційну відкритість, доступність та підзвітність органів влади, розвиток діалогу з молоддю, її активну участь у процесі вироблення та реалізації політики держави;

удосконалено:

- процедуру участі молоді, представників громадськості у здійсненні державної молодіжної політики шляхом запровадження нових форм: громадської експертизи проектів законодавчих та нормативно-правових актів щодо розвитку молоді; громадського консультування; створення державно-громадських рад соціального партнерства; розробки і здійснення партнерських програм/проектів, надання послуг молоді; застосування громадського контролю за діяльністю органів влади; проведення громадських слухань;

- визначення шляхів оптимізації фінансово-економічного механізму державного управління у сфері молодіжної політики в умовах обмеженості ресурсів: формування цілеспрямованої бюджетної політики, яка передбачає довгостроковий розвиток і інвестиції в молодь; дотримання принципу багатоканального фінансування; залучення позабюджетних джерел (регулярне інформування бізнес-кампаній і громадськості для можливості надання допомоги найбільш вразливим категоріям молоді, введення фіскальних та моральних стимулів для благодійництва);

дістало подальший розвиток:

- зміст понять “державне управління у сфері молодіжної політики”, що аналізується в контексті взаємодії об'єкта і суб'єктів державного управління, та “механізми державного управління у сфері молодіжної політики”, які включають характеристику сукупності засобів державного впливу, спрямованих на створення умов і гарантій соціального становлення й розвитку молодих громадян;

- відповідна нормативно-правова база шляхом внесення пропозицій щодо доповнень до законодавчих актів України стосовно: визначення загальних засад державної молодіжної політики (уточнення принципів і механізмів її здійснення); регламентації форм і принципів участі молоді, громадськості у процесі провадження молодіжної політики держави;

- обґрунтування напрямів удосконалення організаційного механізму державного управління у сфері молодіжної політики, якими є: формування стратегії державної молодіжної політики, розвиток кадрового потенціалу, оновлення принципів діяльності державних структур по роботі з молоддю, запровадження нових форм взаємодії органів влади з молоддю, представниками громадськості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні якісно нових підходів до вдосконалення механізмів здійснення державної молодіжної політики. Основні ідеї та висновки дисертації розширюють наукові уявлення про механізми державного управління, створюють підґрунтя для подальших наукових розробок порушеної проблеми. Результати дослідження можуть бути використані у діяльності органів державного управління, у практиці роботи політичних партій, громадських організацій по розробці заходів стосовно молоді. Матеріали дисертації можуть також використовуватися в навчальному процесі при підготовці магістрів державного управління, в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, при підготовці методичних матеріалів, лекцій та практичних занять з державного управління. Запропоновані в дисертації положення, висновки і рекомендації мають практичне значення. Пропозиції щодо удосконалення принципів і механізмів здійснення державної молодіжної політики впроваджено Департаментом сприяння соціальному становищу та розвитку молоді Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Державною соціальною службою для сім'ї, дітей та молоді (довідка про впровадження за № 1/6738 від 5 червня 2008 р.), а також Управлінням у справах молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження за № 883 від 8 квітня 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані особисто автором результати, що забезпечують розв'язання важливого теоретико-прикладного завдання щодо удосконалення механізмів державного управління у сфері молодіжної політики. У дисертації не використовувались ідеї або розробки, що належать Б. Савченку, у співавторстві з яким опубліковано окремі наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на VI, VII, VIII міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2006-2008 рр.), міжнародних науково-практичних конференціях “Органи влади та молодіжні громадські організації. Інноваційні рішення в молодіжній політиці” (м. Харків, 2007 р.), “Державна молодіжна політика: регіональний аспект” (м. Харків, 2008 р.), а також під час стажування за програмою “Громадські зв'язки”, організованого Державним департаментом США та його Бюро з питань освіти та культури (сертифікат від 23.03.2002 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в 14 наукових працях: монографії “Підвищення кваліфікації державних службовців на регіональному рівні”; 9 наукових статтях, 7 з яких опубліковано у фахових виданнях з державного управління; 4 тезах доповідей. Загальний обсяг публікацій - 6,0 авт. арк., з яких 5,8 авт. арк. належать особисто автору.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 203 сторінки, у тому числі 11 рисунків (на 8 сторінках), 7 додатків (на 14 сторінках). Список використаних джерел налічує 215 найменувань на 24 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, з'ясовано зв'язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та оприлюднення.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади державної молодіжної політики” - визначається роль молодого покоління у соціальній структурі суспільства, розкривається сутність державного управління у сфері молодіжної політики, його функції, принципи, завдання та механізми, узагальнюється відповідний зарубіжний досвід.

У дисертаційному дослідженні на основі аналізу різних наукових підходів і концепцій вітчизняних і зарубіжних дослідників визначається зміст дефініції “молодь”, обґрунтовується віковий інтервал, що характеризує дану соціально-демографічну групу, виділяються особливі властивості молоді в умовах модернізації суспільства. Автор зазначає, що молодь є невід'ємною складовою соціальної системи і відіграє значну роль в процесі соціального відтворення. Водночас, саме з молоддю зв'язується тенденція росту конфліктогенних явищ у сучасному суспільстві. Виходячи з потреби наукового вивчення факторів впливу і керування процесами, що відбуваються в молодіжному середовищі в інтересах суспільного розвитку, у дисертації акцентується необхідність виділення в соціальній політиці особливого напрямку - молодіжної політики.

На основі аналізу наукових джерел щодо з'ясування змісту понять “державне управління”, “молодіжна політика”, “державна молодіжна політика”, державне управління у сфері молодіжної політики визначено як системний та цілеспрямований вплив суб'єктів державного управління за участі представників громадськості на процеси у молодіжному середовищі з метою створення умов для ефективної соціалізації й інтеграції молоді у суспільні процеси. Це досягається шляхом: визначення пріоритетних напрямів молодіжної політики; розробки та реалізації нормативно-правових актів; контролю за діяльністю державних органів, установ, що реалізують молодіжну політику; створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для соціалізації молоді; узгодження дій державних і недержавних інституцій.

Виокремлено визначальні принципи державного управління у зазначеній сфері, серед них такі: законності, пріоритетності, системності, комплексності, поваги до поглядів молоді, активної її участі, доступності державної допомоги і рівності правових гарантій, відповідальності, єдності зусиль держави й всіх верств суспільства.

Значну увагу в розділі приділено дослідженню механізмів державного управління у сфері молодіжної політики, їх визначено як сукупність засобів державного впливу (правових норм, принципів, практичних заходів, методів, інструментів), спрямованих на створення суб'єктами державного управління умов і гарантій соціального становлення й розвитку молодих громадян. Обґрунтовано, що найважливішими механізмами державного управління у цій сфері можна вважати правовий, організаційний і фінансово-економічний.

Основу правового механізму складає сукупність законодавчих та нормативно-правових актів. Організаційний механізм має на меті інституційне забезпечення, за допомогою якого відбувається організація діяльності державно-управлінської системи. Фінансово-економічний механізм являє собою систему інструментів органів державного управління, що в сукупності забезпечують матеріально-фінансові можливості для вирішення цілей і завдань молодіжної політики держави.

Особливу зацікавленість викликає питання досвіду здійснення молодіжної політики в розвинених країнах світу, зокрема Швеції, США, Німеччині (у цих країнах склалися три найбільш відомі моделі молодіжної політики). З'ясовано, що з розвитком демократичних процесів відношення держави до молодого покоління набуває принципово нових ознак і перетворюється в комунікацію як єдність двох рівних суб`єктів. Визначено, що ефективності державних заходів стосовно молоді сприяють також: децентралізація державного управління, розвинуті механізми соціального партнерства усіх суб'єктів (держава, соціально-політичні, бізнес-структури суспільства), які надають допомогу молоді, розвиток волонтерства і благодійництва громадян.

У другому розділі - “Аналіз сучасного стану реалізації державної молодіжної політики в Україні” - визначено основні проблеми української молоді, проаналізовано відповідне нормативно-правове забезпечення, визначено структуру та повноваження органів управління у сфері молодіжної політики, розглянуто їх фінансово-економічну діяльність, з'ясовано проблеми і протиріччя функціонування сфери в сучасних умовах.

За результатами дослідження визначено, що молодь, як велика соціальна група (сьогодні в Україні більше 15 млн. молодих людей у віці від 14 до 35 років, або 32,6% від усього населення), в умовах реформування українського суспільства вимагає до себе особливої уваги. Проведений аналіз статистичних даних дозволяє констатувати різке погіршення становища молоді в останні роки, що негативно впливає на виконання нею суспільних функцій. Масове порушення конституційних прав і гарантій молодих українців на освіту, працю, житло, охорону здоров'я, соціальний захист та ін. створює передумови, при яких спроби влади вирішити молодіжні проблеми мають незначний ефект. На основі проведеного автором соціологічного дослідження встановлено, що молодь досить критично оцінює зміст урядових мір, лише третина, вважає молодіжну політику пріоритетним напрямом діяльності держави. Незважаючи на низький рівень довіри нового покоління до влади, молодь зазначає, що здатна прийняти участь в стабілізації суспільства.

Важливе місце відведено з'ясуванню стану розвитку державного управління у сфері молодіжної політики, з цією метою проаналізовано правові, організаційні та фінансово-економічні умови його здійснення.

На підставі аналізу законодавчого забезпечення з'ясовано, що в Україні створена розвинена правова база, яка регулює різні сфери життєдіяльності молоді. Однак, автор відзначає, що чинні закони, нормативно-правові акти стосовно молоді здебільшого є декларативними, недосконалими, внутрішньо суперечливими, проблематичним залишається їх реалізація. Доведено, що законодавча база потребує доопрацювання, зокрема, з огляду на відсутність регламентації основ співпраці державних і недержавних інституцій у справі соціалізації молоді. Визначено необхідність посилення державного контролю за неухильним дотриманням законів, нормативно-правових актів стосовно молоді, а також розвитку механізмів громадського контролю.

Розгляд функціональних повноважень та основних напрямів діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, свідчить про те, що в Україні створено розгалужену інституційну систему державного управління у сфері молодіжної політики, яка забезпечує одночасність здійснення владних функцій на всіх рівнях управління (рис. 1). Це дає можливість забезпечення цілісності молодіжної політики та формування єдиного стандарту послуг молоді. Разом з тим, визначено, що відсутність довгострокового планування, досить часте реформування органів державного управління у цій сфері, недостатня міжгалузева координація, проблеми формування та розвитку кадрового потенціалу призводять до неефективного управління.

Слід зазначити, що бюджетне фінансування цієї сфери за “залишковим принципом” обумовлює недостатнє фінансування програм і заходів стосовно молоді, значне погіршення матеріально-технічного стану закладів для молоді і унеможливлює надання ними якісних послуг, які відповідають потребам молодих громадян. Підкреслюється, що актуальності набуває залучення позабюджетних джерел, водночас, позабюджетний механізм фінансування є малорозвиненим, що зв'язано з не розробленістю нормативно-правової бази, яка б стимулювала благодійну діяльність і сприяла залученню інвестицій у сферу.

Значної уваги в роботі приділено аналізу комунікативних зв'язків, що склалися у процесі здійснення державної молодіжної політики. Визначено, що однією з проблем державного управління у цій сфері є відсутність дієздатних механізмів та низький рівень участі молоді, громадськості у процесі прийняття управлінських рішень.

Автор резюмує, що державна молодіжна політика в сучасних умовах не є достатньо системною та структурованою, про що свідчать виокремленні основні суперечності її провадження, зокрема: невідповідність офіційно проголошених цілей, завдань молодіжної політики держави засобам і механізмам її здійснення; недостатній ресурсний потенціал та неадекватність організаційно-управлінської діяльності потребам молоді, сучасним процесам у молодіжному середовищі.

У третьому розділі - “Удосконалення механізмів державного управління у сфері молодіжної політики” - обґрунтовано напрями вдосконалення нормативно-правової бази та організаційного і фінансово-економічного механізмів державного управління у сфері молодіжної політики.

У дисертації зроблено висновок, що шляхи рішення молодіжних проблем лежать в удосконалюванні всієї системи державного управління у сфері молодіжної політики - як на рівні принципів, так і на рівні конкретної діяльності органів влади. Напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері молодіжної політики зображено на рис.2.

У процесі дослідження встановлено, що розвиток механізму взаємодії державних і недержавних суб'єктів молодіжної політики має за мету на основі єдиного підходу вплинути на соціалізацію молоді, а через це на майбутній стан суспільства. Сутність таких відносин полягає в тому, що на кожному етапі здійснення цієї політики взаємодія органів влади і молоді, представників громадськості відбувається у вигляді застосування соціальних технологій, а саме: стратегічного планування, інформування громадськості, громадського консультування, громадського обговорення, громадської експертизи, громадянської просвіти, створення рад соціального партнерства, громадських слухань, розробки та реалізації спільних програм розвитку молоді, соціального замовлення.

В дисертації вказується на необхідність створення правового підґрунтя для такої взаємодії і пропонується внести окремі доповнення до законодавчих актів України, зокрема: Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” щодо уточнення принципів і механізмів здійснення цієї політики (ст. 4; 8); Законів України: “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (ст. 3; 5) стосовно уточнення принципів проведення соціальної роботи з молоддю, розширення кола її суб'єктів; “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 32) щодо форм участі молодіжних громадських та інших недержавних організацій у наданні послуг молоді.

У зв'язку з викладеним вище, визначено, що важливу роль мають відігравати органи державного управління, які покликані ініціювати співпрацю з громадськістю й перетворити її на плідне партнерство, шляхом ширшого застосування таких функцій управління як координація та мотивація.

Формування потужного кадрового корпусу, спроможного забезпечувати діяльність згідно із сучасними вимогами, зумовлює необхідність розроблення науково обґрунтованої концепції кадрової політики. Вказано на важливість здійснення наступних кадрових заходів: прогнозування і планування потреби у кадрах, діагностики та моніторингу, мотивації молоді до роботи в державному секторі. Запропоновано запровадити нові принципи діяльності органів державного управління у сфері молодіжної політики: стратегічної спрямованості, відкритості, соціального партнерства, а також здійснювати спеціалізовану підготовку службовців цієї сфери з питань встановлення і підтримки зв'язків з громадськістю.

У дослідженні обґрунтовано доцільність розробки стратегії державної молодіжної політики, метою якої є якісне поліпшення становища молодих українців та розвиток соціальної суб'єктності молоді і її організованості. Напрями її реалізації полягають у такому: викорінювання убогості і значної соціально-економічної нерівності молоді; розширення демократичної участі молодих громадян в розвитку суспільства, розширення їх прав у політичній і економічній областях, забезпечення представництва молоді на всіх рівнях прийняття рішень.

Саме від здатності нового покоління бути активною, дієздатною та творчою силою залежать перспективи державорозбудовчого процесу в Україні. Встановлено, що забезпечення участі молодих громадян у державному управлінні буде сприяти зміцненню зв'язків і взаємної довіри між владою й молоддю. Отже, з цією метою запропоновано: формування системи постійного представництва молоді в органах влади; створення консультативно-дорадчих та експертних органів; розвиток системи державної підтримки молодіжних громадських організацій та взаємодії з ними на умовах договорів, надання на конкурсній основі грантів тощо.

Молодь вимагає не тільки пильної уваги суспільства, а й довгострокових інвестицій, без яких її потенційні можливості ніколи не розкриються. Доведено, що вдосконалення фінансово-економічного механізму державного управління у цій сфері потребує визначення і дотримання нових принципів фінансування заходів, а саме: інвестиційного принципу, потребує активних інвестицій в молодь за умови їх адресності і чітких критеріїв звітності; принципу багатоканального фінансування, передбачає акумулювання державно-громадських ресурсів на проведення системної довгострокової роботи з молоддю, включає не тільки бюджетні асигнування, а й благодійні внески фізичних і юридичних осіб, кошти міжнародних і українських фондів, громадських організацій тощо.

Результати дослідження довели, що залучення позабюджетних надходжень у зазначену сферу можливо за умов надання інвесторам відповідної інформації. З огляду на це, запропоновано регулярне інформування бізнес-кампаній і громадськості для можливості надання допомоги найбільш вразливим категоріям молоді, введення фіскальних та моральних стимулів для благодійництва.

Проведене дослідження переконливо свідчить, що діалогова взаємодія влади з громадськістю на перехідному етапі розвитку суспільства є багатофункціональною системою оптимізації механізмів державного управління у сфері молодіжної політики. Комплексна і узгоджена реалізація механізмів, що досліджуються, та зазначених заходів сприяє виробленню якісної державної молодіжної політики в Україні.

Висновки

У сукупності одержані результати дослідження дозволили розв'язати науково-прикладне завдання стосовно обґрунтування теоретичних засад та опрацювання методичних положень щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері молодіжної політики в контексті оптимізації взаємодії держави і молоді, громадських структур, бізнесу в процесі соціального становлення і розвитку молоді. Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі висновки:

1. Державна молодіжна політика - це специфічний напрям діяльності держави, що здійснюється в інтересах молодих громадян і суспільства з метою збереження та розвитку молодіжного потенціалу і через це, забезпечення соціального відтворення, оновлення та прогресу суспільства. Активізуючи інтереси й потреби молодих громадян і розкриваючи протиріччя, що супроводжують процес досягнення цілей, державна молодіжна політика покликана розв'язувати виникаючі проблеми, направляти їх у русло цивілізованої взаємодії, діалогу суспільства і молоді.

2. Уточнено поняття державне управління у сфері молодіжної політики, яке пропонується розглядати як системний та цілеспрямований вплив суб'єктів державного управління за участі представників громадськості на процеси у молодіжному середовищі з метою забезпечення ефективної соціалізації й інтеграції молоді у суспільні процеси. Встановлено, що ефективність державно-управлінської системи знижується через недостатній ресурсний потенціал цієї сфери й відсутність дієвих комунікативних стратегій влади.

3. Динаміка перетворень, що відбувається у практиці підтримки молоді у західних країнах, стає можливою за умови докорінної зміни в суспільстві уявлень про роль і значення молодого покоління в соціальній структурі суспільства й виявлення довіри до нього органів влади. Процес допомоги молоді у країнах з розвиненою демократією дістає силу в індивідуалізації, а не в колективізації, в регіоналізації, а не в централізації, в плюралізмі, а не в централізмі, і в безпосередній участі, а не в управлінні зверху.

4. В сучасній Україні створена правова база, яка регулює різні сфери життєдіяльності молодих громадян, однак, система забезпечення прав і свобод знаходиться у стадії розроблення, а їх реалізованість та захищеність залишається на невисокому рівні, низькою також є правосвідомість і правова культура молоді. Створення умов для повноцінної соціалізації молоді можливе в результаті об'єднання зусиль всього суспільства, що потребує розвитку законодавчої бази у напрямі регламентації основ співпраці державних і недержавних інституцій.

5. Оскільки система державного управління у сфері молодіжної політики діє через певні механізми (правовий, організаційний, фінансово-економічний та ін.), які визначено як сукупність засобів державного впливу (правових норм, принципів, практичних заходів, методів, інструментів), спрямованих на створення суб'єктами державного управління умов і гарантій соціального становлення й розвитку молодих громадян, виникає нагальна вимога, з одного боку, комплексного їх упровадження та взаємоузгодженого удосконалення, адже ці механізми характеризуються органічними зв'язками, а з іншого - реалізації при цьому організуючої ідеї щодо належного життєзабезпечення молодих громадян.

6. Існуючий розрив між цілями молодіжної політики держави та реальним станом молоді свідчить, що в умовах трансформації українського суспільства, не вдалося знайти оптимальні шляхи й механізми оперативного реагування на нові явища, що призвело до суттєвого погіршення становища значної частини молоді та обумовило збільшення рівня недовіри нового покоління до влади й основних інститутів українського суспільства. Побудова якісних відносин держави і молоді можлива за наявності певних передумов: визнання молоді стратегічним ресурсом розвитку України, утвердження її прав, забезпечення гідного рівня життя, розширення демократичної участі в розвитку суспільства.

7. Удосконалення організаційного механізму державного управління у сфері молодіжної політики вимагає розробки науково обґрунтованої стратегії державної молодіжної політики, упровадження демократичних засад у діяльність системи органів державного управління, розвитку кадрового потенціалу, налагодження діалогової взаємодії органів влади і громадськості. За цих умов політика держави припускає динамічність і диференційований підхід, керованість і самоврядність. 8. Фінансові ресурси сфери молодіжної політики доцільно формувати шляхом цілеспрямованої бюджетної політики, яка передбачає довгостроковий розвиток і інвестиції в молодь, багатоканальне фінансування, міжбюджетні й партнерські державно-приватні форми субсидування. Успішність державних заходів підтримки молоді та її організацій багато в чому залежить від ефективності використання потенціалу приватного спонсорства і меценатства.

9. Вирішувати проблеми державного управління у сфері молодіжної політики в сучасних умовах необхідно шляхом переходу до нової управлінської парадигми. Вона має включати побудову паритетних відносин між органами влади і молоддю, поєднувати елементи державного і громадського управління, забезпечувати максимальне залучення громадськості до вироблення і здійснення обґрунтованих, узгоджених управлінських рішень з урахуванням запитів молоді та активізації її власних зусиль.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Метьолкіна Н. Б. Досвід США щодо сучасних моделей співпраці місцевих органів влади та неурядових організацій / Н. Б. Метьолкіна // Теорія та практика державного управління. - Вип. 1 (10). - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 69-73.

2. Метьолкіна Н. Б. Молодіжна політика України як пріоритетний і специфічний напрям діяльності держави / Н. Б. Метьолкіна // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - № 1 (27). - С. 185-192.

3. Метьолкіна Н. Б. Міжнародний досвід молодіжної політики / Н. Б. Метьолкіна // Економіка розвитку. - наук. журнал. - Х.: ХНЕУ, - 2006. - № 1 (37). - С. 68-71.

4. Метьолкіна Н. Б. Механізми залучення молоді до державної служби в Україні / Н. Б. Метьолкіна // Держава і регіони. - наук.-виробн. журнал. - З.: ГУ ЗІДМУ, - 2006. - № 1. - С. 110-112.

5. Метьолкіна Н. Б. Механізми професійного зростання державних службовців у сфері молодіжної політики в Україні / Н. Б. Метьолкіна // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - № 2 (29). - С. 296-303.

6. Метьолкіна Н. Б. Шляхи підвищення ефективності державної молодіжної політики в Україні [Електронний ресурс] / Н. Б. Метьолкіна // Державне будівництво - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - № 1.

7. Метьолкіна Н. Б. Підвищення кваліфікації кадрів у сфері молодіжної політики / Н. Б. Метьолкіна // Державне управління та місцеве самоврядування: тези 6 міжнар. наук. конгресу, (Харків, 23 лютого 2006 р.) - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С. 38-39.

8. Метьолкіна Н. Б. Орієнтири для формування державної молодіжної політики в Україні / Савченко Б. Г., Метьолкіна Н. Б. // Теорія та практика державного управління. - Вип. 1 (13). - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С. 167-174.

Особистий внесок дисертанта полягає в аналізі результатів соціологічного дослідження з питань здійснення державної молодіжної політики в Україні.

9. Метьолкіна Н. Б. Професійна підготовка молодої управлінської генерації в регіоні / Н. Б. Метьолкіна // Підвищення кваліфікації державних службовців на регіональному рівні / [Золотарьов В. Ф., Мельников О. Ф., Савченко Б. Г. та ін.] ; за заг. ред. В. Ф. Золотарьова. - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 76-85.

10. Метьолкіна Н. Б. Активізація громадської складової як необхідна умова підвищення ефективності державної молодіжної політики / Н. Б. Метьолкіна: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Органи влади та молодіжні громадські організації. Інноваційні рішення в молодіжній політиці”], (Харків, 26-27 черв. 2007 р.). - Х.: Нове слово, 2007. - С. 72-76.

11. Метьолкіна Н. Б. Особливості державного управління молодіжною політикою в Україні / Савченко Б. Г., Метьолкіна Н. Б. // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 1 (29). - С. 99-106.

Особисто дисертантом визначено особливості державного управління молодіжною політикою в Україні.

12. Метьолкіна Н. Б. Проблеми фінансового забезпечення державної молодіжної політики та шляхи їх подолання / Н. Б. Метьолкіна // Державне управління та місцеве самоврядування: тези 7 міжнар. наук. конгресу, (Харків, 29-30 березня 2007 р.) - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 200-202.

13. Метьолкіна Н. Б. Удосконалення механізмів формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні / Н. Б. Метьолкіна: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Державна молодіжна політика: регіональний аспект”], (Харків, 23-24 квітня 2008 р.). - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 33-36.

14. Метьолкіна Н. Б. Механізми формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні [Електронний ресурс] / Н. Б. Метьолкіна // Державне будівництво - Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - № 1.

Размещено на Allbest.ru