Організаційно-економічний механізм стратегічного управління холдингами

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Організаційно-економічний механізм стратегічного управління холдингами

Павловська Ірина Геннадіївна

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Гірничому інституті Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Булєєв Іван Петрович,

Інститут економіки промисловості НАН України, (м. Донецьк), заступник директора інституту;

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Лепейко Тетяна Іванівна,

Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту та бізнесу;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Тараш Лідія Іванівна,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), провідний науковий співробітник відділу проблем управління виробництвом.

Захист відбудеться «20» жовтня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий «19» вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси реформацій, що проходять в Україні, націлені на становлення нових підходів до управління великими промисловими структурами, що ґрунтуються на активних підприємницьких реакціях, пошуку ефективних форм організації виробництва, розробці соціально орієнтованих програм розвитку бізнесу. Значного поширення набула тенденція укрупнення виробничо-господарських структур із характерним загостренням конкурентного протистояння та суперництвом у сферах високих технологій.

Стан управління вітчизняними підприємствами характеризується типовими проблемами, які пов'язані з несвоєчасним реагуванням на зміну зовнішнього середовища, відсутністю комплексного підходу до процесу розробки систем управління, переважанням короткострокових цілей над довгостроковими програмами розвитку, формальним ставленням до розробки і реалізації стратегічних планів, що обумовлює низьку конкурентоспроможність.

У сукупності таких питань важливе значення має така діяльність, як: консолідована перевага, загальна стратегія розвитку, удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління господарською діяльністю, зокрема такою формою інтеграції підприємств, як холдингова.

Значний внесок у вирішення проблеми ефективності корпоративного управління суб'єктами господарювання зробили такі зарубіжні вчені: Р. Акофф, І. Ансофф, В. Дуфла, У. Кінг, Д. Кліланд, А.Дж. Стрікленд, А.А. Томсон, У. Фон Ховен. Різні аспекти проблеми удосконалення управління інтегрованими корпоративними структурами одержали розвиток у працях вітчизняних учених та країн СНД: О. Амоші, Н. Брюховецької, І. Булєєва, Ю. Вінслава, О. Віханського, Д. Гвішиані, В. Дємєнтьєва, М. Круглова, Т. Лепейко, Б. Мільнера, О. Окунєва, Г. Скударя, Л. Тараш, М. Чумаченка.

Однак залишається невирішеним питання удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами, що має специфічні форми прояву у вітчизняних умовах. Необхідність узагальнення та розвитку теоретичних положень, розробка методичних підходів і напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління підприємствами холдингового типу обумовлюють актуальність теми дослідження, її теоретичне та практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт: Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» МОН України за темою «Управління техніко-економічним потенціалом системою вугледобувних підприємств в умовах фінансових, екологічних та соціальних обмежень» (номер держреєстрації 0107U011019, 2007-2012 рр.), у рамках якої здобувачем розроблено рекомендації щодо процедур стратегічного планування в умовах залучення і використання інвестицій; Інституту економіки промисловості НАН України за темою «Розробка механізму господарювання підприємств у трансформаційній економіці» (номер держреєстрації 0103U007370, 2003-2006 рр.), де виконано аналіз особливостей управління корпоративними структурами у трансформаційній економіці й обґрунтовано рекомендації щодо нарощування динамічного розвитку холдингових структур.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в подальшому розвитку теоретичних положень і розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами, підвищення його ефективності на основі системного використання принципів стратегічного планування.

Для досягнення мети поставлено і вирішено такі завдання:

узагальнено, поглиблено та розвинуто положення стратегічного управління (визначено суть, уточнено зміст, установлено якісні характеристики і показники);

виявлено вплив стратегічного управління на організаційно-економічний механізм холдингових структур і конкретизовано роль та місце стратегічного планування в управлінні підприємствами холдингового типу;

проаналізовано існуючі організаційні моделі стратегічного планування суб'єктів господарювання, визначено його пріоритетні напрями;

обґрунтовано основні принципові положення, необхідні для розробки стратегічного плану великої інтегрованої структури;

сформовано загальну блок-схему організаційно-економічного механізму управління холдингами;

обґрунтовано систему якісних показників, що характеризують організаційно-економічну ефективність стратегічного плану підприємств холдингового типу; стратегічний управління холдинг

визначено методичні підходи до забезпечення динамічного розвитку холдингових структур і розроблено пропозиції щодо їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є процес стратегічного управління холдингами.

Предмет дослідження - теоретичні, методичні та практичні аспекти проблеми удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії з проблем управління діяльністю інтегрованих суб'єктів господарювання, викладені в роботах вітчизняних і зарубіжних учених. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи пізнання: теорію комплексного підходу, що ґрунтується на синтезі й аналізі, - для визначення сукупних принципів стратегічного планування в управлінні підприємствами холдингового типу; методи економіко-статистичного аналізу - при групуванні й узагальненні якісних показників ефективності організаційно-економічної складової стратегічного плану інтегрованої структури; системний підхід і формальну логіку - при формуванні організаційно-економічного механізму управління холдингами.

Інформаційною базою дослідження стали зведені статистичні дані Державного комітету статистики України, законодавчі акти України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали регіональних органів управління: «Регіональна програма розвитку корпоративного управління в АТ і ринку цінних паперів у Донецькій області на 2004-2010 рр.», окремих підприємств: ВАТ «Донбасенерго», ВАТ «ДМЗ», ДП «Добропіллявугілля».

Наукова новизна одержаних результатів. Основним результатом дослідження є розвиток теоретичних основ і розробка науково-методичних підходів до удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами.

До результатів, які визначають наукову новизну, слід віднести такі:

уперше обґрунтовано науково-методичні підходи до формування організаційно-економічного механізму управління холдингами, що ґрунтуються на концепції ефективної реалізації інтеграційного процесу взаємодії структурних підрозділів у межах єдиної організації;

удосконалено:

визначення сукупності загальносистемних принципів стратегічного планування: взаємодія в сукупності «підприємство-макросередовище», «підприємство-мікросередовище»; компроміс і пріоритетність у вирішенні внутрішньокорпоративних планових задач; раціональна комбінація властивостей цілісності інтегрованої корпоративної структури і вплив індивідуальних характеристик окремих структурних одиниць; надання планам різної міри пріоритетності; взаємодоповнюваність, несуперечність, безперервність; організаційне забезпечення;

підходи до процесу планування показників внутрішньокорпоративної взаємодії, що ґрунтуються на раціональній комбінації властивостей цілісності інтегрованої структури та впливі індивідуальних характеристик окремих підрозділів холдингу;

обґрунтування алгоритму стратегічного планування у холдингах, який складається із логічної послідовності «філософія бізнесу - корпоративна місія - система цілей - система стратегій»;

дістали подальшого розвитку:

визначення сутності організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами, який є сукупністю взаємозв'язаних механізмів - конкуренції та ціноутворення, посилення інтеграційної взаємодії, інвестиційні, державного регулювання, акціонерної власності, самоокупності, інформаційного забезпечення, структурних механізмів управління і корпоративного планування, об'єднаних у єдину багаторівневу систему, що забезпечує комплексні дії, спрямовані на виконання програмно-цільових установок;

заходи щодо забезпечення динамічного розвитку холдингових структур, які базуються на розробках стандартів ефективності господарської діяльності інтегрованого утворення - регламентації процесу стратегічного планування; внутрішньокорпоративних відносин; управління інтеграційною взаємодією.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання методичних підходів до формування організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами і модернізація процесуально-структурних аспектів стратегічного планування дозволяють оптимізувати рівень інтеграційної взаємодії та забезпечує створення передумов для підвищення ефективності їх діяльності.

Практичне застосування розроблених положень підтверджено актами впровадження ВАТ «ДМЗ» (№ 149 від 26.06.2007 р.), ВАТ «Донбасенерго» (№ 01-4269 від 14.12.2007 р.). Результати досліджень використовуються в навчальному процесі Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Міністерства освіти і науки України при викладанні дисциплін «Стратегічний менеджмент», «Планування діяльності підприємств» (довідка № 01-226/27 від 18.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, у якому автором розроблено теоретичні та методичні положення з удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами, що забезпечує його ефективність на основі комплексного взаємозв'язку зі стратегічним плануванням.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки, теоретичні положення дослідження доповідалися й одержали схвалення на таких Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины» (Донецьк-Мелекіно,

2002 р.), «Стратегія розвитку вітчизняних підприємств» (Тернопіль, 2003 р.), «Економічні проблеми промислового розвитку в Україні» (Донецьк, 2005 р.), «Фінансово-економічні та інституціональні проблеми розвитку промислових підприємств» (Краматорськ, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 11 наукових працях, у тому числі 7 - у наукових фахових виданнях, 4 - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікації - 3,96 д.а., які належать особисто автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (156 найменувань на 15 сторінках), додатка. Загальний обсяг роботи викладено на 191 сторінці. Робота містить 18 рисунків на 18 сторінках, 9 таблиць на 10 сторінках і 1 додаток на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Методологічні аспекти стратегічного управління великими промисловими структурами. На основі дослідження основних підходів до характеристики стратегічного управління в сучасній економічній науці й узагальнення досягнень вітчизняної економічної теорії визначено зміст стратегічного управління, вплив стратегії управління на організаційно-економічний механізм корпоративних структур, конкретизовано роль і місце стратегічного планування в управлінні підприємствами холдингового типу.

Радикальні перетворення вітчизняної економіки спричинили кардинальні зміни ділового середовища українських підприємств. Перед промисловими підприємствами постала проблема адаптації до якісно нових умов функціонування. Установлено, що стратегічне управління підприємством для вітчизняної економіки в умовах ринкових трансформацій є достатньо новим і неосвоєним у повному обсязі аспектом практичної діяльності. Потреба застосування стратегічного підходу до управління організацією обумовлена безперервними змінами ділового середовища, розвитком конкуренції та ризиками господарської діяльності.

У роботі проаналізовано й узагальнено різні точки зору щодо сутності поняття стратегічне управління. Установлено, що це одна з модифікацій управління, яка полягає у визначенні перспектив діяльності підприємства з урахуванням нестійкості зовнішнього середовища й у своєчасній оцінці можливих ризиків і небезпек.

У наукових публікаціях ученими у сфері управління наводяться різноманітні характеристики прикладних сторін стратегічного управління. По суті їх можна розділити на ключові та непрямі характеристики, розглядаючи при цьому останні як похідні від базових, що дають можливість розширеного уявлення меж стратегічного управління. До ключових характеристик доцільно віднести п'ять базових категорій, що формують критерії для наповнення змісту стратегічне управління:

1) місія, призначення: розвиток підприємства шляхом установлення динамічного балансу з нестабільним зовнішнім середовищем;

2) урахування чинника часу: довгострокова перспектива планування;

3) базова основа управління: дослідження і аналіз чинників зовнішнього і внутрішнього середовища;

4) ефективність управління: оперативність і точність реакції на зміни зовнішнього середовища;

5) управління персоналом - працівники як основа організації та стимулювання творчого потенціалу.

Виявлення таких ознак поняття стратегічного управління стало основою для формулювання загального поняття механізму стратегічного управління, що є по суті сукупністю технологій, форм та інструментів управління.

Доведено, що механізм стратегічного управління - це складова частина комплексного поняття стратегічного управління, що забезпечує реакцію на внутрішні та зовнішні чинники, точність і своєчасність якої визначає рівень конкурентоспроможності організації.

У світовій практиці як основні форми інтеграції господарських суб'єктів на холдингових принципах розглядають: холдинги змішаного типу, концерни координації з дивізіональною структурою, компанії холдингового типу.

Виходячи з наведеної класифікації холдингова компанія (холдинг) - це сукупність юридичних осіб із певною внутрішньофірмовою ієрархією, пов'язана договірними або майновими відносинами, а також правом материнської компанії здійснювати цільове управління даним об'єднанням у межах визначених внутрішньокорпоративним регламентом повноважень. Світовий досвід управління холдинговими компаніями свідчіть, що в організаційній структурі підприємств холдингового типу стратегічне управління і планування посідають центральне місце й виділяються в самостійну підсистему.

Фахівцями у сфері управління при аналізі значення стратегічного управління корпоративними структурами, у тому числі холдингами, головним аргументом вважається використання стратегічних планів, передусім як ефективний спосіб підтримки високого рівня управління філіями і відділеннями. Дана теза є справедливою, проте не розкриває всієї повноти об'єктивного визначення ролі та місця стратегічного плану в різних аспектах організаційно-економічної діяльності холдингу.

Узагальнення теорії та практики управління функціонуванням інтегрованих підприємств дало змогу дійти висновку, що стратегічні плани мають бути інструментом формування альянсу інтересів керівної ланки, засновників, трудового колективу, держави, а також окремих структурних підрозділів, що входять до інтегрованої структури. Тому стратегічний план є результатом певних компромісних рішень, особливо на етапі формування стратегічних цілей і пріоритетних напрямів розвитку.

З огляду на те що життєвий цикл підприємства характеризується коливанням загальних показників ефективності виробництва, на кожному етапі потрібна детальна розробка стратегії та тактики поведінки. Стратегічне планування є об'єктивною потребою, інструментом управління життєвим циклом підприємства, що набуває особливої актуальності для об'єднань холдингового типу, у яких господарська структура будується по технологічній вертикалі та складається із підприємств, що знаходяться на різних етапах життєвого циклу. Своєчасне відстеження етапів розвитку структурних одиниць дозволяє обґрунтовано ухвалювати управлінські рішення з адресного залучення коштів у підрозділи, запобігати надмірному фінансуванню стабільно функціонуючих одиниць, а також вчасно вживати заходів щодо реструктуризації окремих ланок, попереджаючи порушення технологічного циклу.

Прикладне значення стратегічного планування стало основою для формування загального поняття цього процесу як способу переходу від командно-адміністративної системи господарювання до ринкової, яка спирається на надану самостійність виробничим суб'єктам. Так, результати дослідження свідчать про зміну ставлення керівників підприємств до планування як такого і стратегічного планування зокрема. Серед загальної сукупності підприємств, які займаються плануванням, істотна частка припадає на підприємства, що використовують саме стратегічне планування як підсистему стратегічного управління. У процентному відношенні це виглядає таким чином: у Києві - 33%, у Донецьку - 28,5, у Чернівцях - 23,6%.

Результати аналізу визначення ролі й місця стратегічного планування в управлінні холдинговими структурами дозволяють стверджувати, що специфіка стратегічного планування в рамках холдингової структури полягає в забезпеченні єдиної спрямованості цілей і дій усіх підприємств-учасників, у результаті якої досягається ефект синергії. Передумовою успішної реалізації єдиної стратегії є сумісність з організаційно-економічними механізмами управління. Тому ефективне здійснення стратегічного управління залежить від взаємної відповідності наміченій стратегії підприємства і функціонуючих організаційно-економічних механізмів управління.

Розділ 2. Організація стратегічного планування і управління холдингами. У результаті аналізу організації стратегічного планування крупних промислових структур визначено, що для більшості вітчизняних підприємств пріоритетним напрямом у стратегії розвитку є реформування організаційних і виробничих структур відповідно до ринкових вимог, обґрунтовано сукупність принципів стратегічного планування, дотримання яких дає змогу визначити якісні характеристики перспективного плану холдингової структури. Розроблено концепцію формування організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами, яка ґрунтується на сукупності взаємозв'язаних механізмів, об'єднаних у єдину багаторівневу систему.

Аналіз організації стратегічного планування у холдингах довів, що для ефективного здійснення стратегічного планування принципово важливим є формування окремих функціональних стратегій, що охоплюють різні сфери діяльності. Реструктуризація підприємства входить до вказаної сукупності стратегій, яка має бути інструментом виходу із кризової ситуації, створення нових організаційно-виробничих структур. Розглянуті приклади організації стратегічного планування на великих підприємствах холдингового типу, які представляють базові галузі економіки, свідчать, що активно застосовуються методи й основні підходи стратегічного планування, розробляються власні концепції та організаційні механізми планового процесу, які обумовлюються специфікою виробничої діяльності й індивідуальними структурними характеристиками.

Обґрунтовано основні принципи стратегічного планування та розкрито механізм їх реалізації, що надає можливість установлювати якісні параметри розробки стратегічного плану, забезпечення стійкого розвитку і досягнення ефекту синергії (табл. 1).

Таблиця 1

Основні принципи стратегічного планування в інтегрованих

корпоративних структурах

Принципи	Механізми реалізації
1	2
Взаємодія в сукупності «підприємство-макросередовище», «підприємство-мікросередовище»	Моніторинг змін, урахування і аналіз внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на стан організації в зовнішньому і внутрішньому середовищі
Компроміс і пріоритетність у вирішенні внутрішньофірмових планових задач	Збалансований підхід до формування механізмів управлінських рішень, що враховують інтереси всіх учасників інтегрованої структури
Системність, комплексність і взаємозв'язок	Відповідність окремих цільових напрямів загальній стратегічній концепції розвитку, установлення якісних і кількісних меж
Раціональна комбінація властивостей цілісності інтегрованої корпоративної структури і вплив індивідуальних характеристик окремих структурних одиниць	Урахування чинників синергії, планування показників ефективної взаємодії елементів системи
Надання планам різної міри пріоритетності	Створення системи об'єктивних орієнтирів
Взаємодоповнюваність, несупе- речність, безперервність	Інтеграційна взаємодія між підпорядкованими цілями, узгодженість і взаємоув'язка довгострокових, середньострокових, річних, оперативних планів
Організаційне забезпечення	Розробка єдиних стандартів планування та інформаційно-методичної бази

Результати аналізу й узагальнення досвіду вітчизняних крупних інтегрованих промислових підприємств дозволили сформувати основні передумови удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингом. Подана в роботі блок-схема організаційно-економічного механізму управління холдингами складається із сукупності взаємозв'язаних механізмів, об'єднаних у єдину багаторівневу систему, що забезпечує комплексні дії, спрямовані на виконання програмно-цільових установок (рис. 1).

Розроблена структура організаційно-економічного механізму управління холдингом дозволяє розглядати всі явища, що відбуваються усередині холдингової організації, як складові частини системи, що забезпечує її цілісність та інтеграційну взаємодію. Дана сукупність механізмів сприяє реалізації внутрішнього потенціалу підприємства, децентралізації управління, що є актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку вітчизняного корпоративного управління.

Розділ 3. Удосконалення механізму стратегічного управління і планування. Установлено, що традиційний підхід до створення алгоритму стратегічного планування ґрунтується на послідовних етапах ухвалення стратегічних рішень; процеси модернізації стратегічного планування чітко ув'язуються з еволюційними етапами розвитку організації. Запропоновано систему практичних заходів, що забезпечують динамічний розвиток холдингових структур.

Ураховуючи наявність в інтегрованих організаціях певних структурно-функціональних особливостей, формування окремих стратегічних програм доцільно орієнтувати за двома напрямами: діяльність окремих учасників корпоративної системи як потенційних джерел витрат та прибутків і діяльність окремих стратегічних зон господарювання (СЗГ) як виробників певних бізнес-процесів і виконавців функціональних стратегій.

Місія буде ефективною, якщо її формування проходитиме в одній площині з цілями і стратегіями компанії, що враховує при цьому якісні критерії, які характеризують соціальні та психологічні сфери виробничих відносин, внутрішні ресурси, творчий потенціал персоналу, рівень інформаційних зв'язків, за допомогою методів аналізу різноякісних критеріїв.

Аналіз таких різноякісних критеріїв, що визначають зміст корпоративної місії, пропонується виконувати за такими етапами:

Рис. 1. Організаційно-економічний механізм стратегічного управління інтегрованою структурою

1. Збір початкової інформації: наявні внутрішні інструкції, результати атестацій персоналу, анкетне опитування та аналітичні дані, що характеризують соціальні та психологічні сфери виробничих відносин, бізнес-ресурси, творчий потенціал персоналу, рівень комунікаційних внутрішньокорпоративних зв'язків.

2. Обробка й аналіз даних, виявлення неоднорідних показників і нечітких понять (що не мають натурального вираження).

3. Формування чинників у сукупність, близьку за змістовними характеристиками, для подальшого коректного оцінювання.

4. Визначення єдиної еталонної оцінки якісних дефініцій (розробка моделі, що характеризує рівень розвитку або міру впливу внутрішньокорпоративних чинників). Наприклад: високий, низький, середній.

5. Присвоєння кожному якісному параметру відповідних числових значень методом бальної оцінки. Утворення залежності якісних дефініцій і натуральних показників на шкалі, що їм відповідають.

6. Оцінка й оформлення результатів дослідження в комплексному форматі з урахуванням за сценарними варіантами впливу чинників на реалістичність концепції розвитку компанії.

Даний метод пропонує формалізований підхід до процедур аналізу якісних критеріїв, необхідний як основа і невід'ємна частина для подальшого процесу стратегічного планування.

Процес формування сукупних цільових завдань визначається у вигляді встановлення якісних і кількісних рубежів за кожним напрямом стратегічного розвитку сфер підприємництва на основі принципу відповідності «стратегія-засіб». Роль тактичних і оперативних планів полягає в детальному підході до розробки заходів, поетапного виконання в установлені терміни, розподілу персональних обов'язків. Отже, стратегічний план виконує методологічну функцію, тактичний - основну (у вигляді бюджетів і кошторисів), оперативний - спрямований на реалізацію запланованих заходів.

У сукупності розглянуті етапи формують алгоритм стратегічного планування (рис. 2).

До основних обставин, які спричинили необхідність удосконалення стратегічного планування у холдингах і його структурних підрозділах, належить забезпечення синергетичного підходу при плануванні показників ефективної взаємодії елементів системи. З урахуванням викладеного пропонується використання алгоритму практичної реалізації даного принципу (рис. 3).

Таким чином, якщо корпоративне об'єднання ґрунтується на прагненні підприємств-учасників до поглиблення синергетичної складової, то в цьому випадку цілеспрямовані прояви мають полягати не тільки в колективному комбінуванні праці та ресурсів, у створенні внутрішнього збутового простору, що є характерним на даному етапі для вітчизняних холдингів, але й у безперервному вдосконаленні внутрішньокорпоративних механізмів взаємодії в різних сферах діяльності, узгодженні інтересів підприємств-учасників. У загальному контексті процесу стратегічного планування запропонований алгоритм допоможе виявити й систематизувати причини, що гальмують розвиток корпоративної складової підприємства, розробити адекватні заходи не тільки з їх усунення, але й нарощування позитивної динаміки використання переваг спільної діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис. 2. Алгоритм стратегічного планування

Відносною мірою, що визначає рівень можливостей інтегрованого капіталу, може служити система коефіцієнтів, яка фактично відображає власні фінансові можливості корпорації у здійсненні пріоритетних стратегічних завдань. Наприклад: відношення загальних інвестиційних потреб компанії до різних часток участі в капіталі кожного підприємства-учасника, а також до їх сумарної частки, реально демонструє міру фінансової взаємодії в реалізації корпоративних цілей.

Чим вищі питомі значення індивідуальних коефіцієнтів участі власності (Куч.влас.) бізнес-одиниць, тим краща вирішальна здатність загального показника консолідованого капіталу. За даними результатами виявляється доцільність оптимізації структури власності, зокрема: кількісний обсяг освоєних технічних новацій на окремо взятому підприємстві до сукупного внутрішньокорпоративного обсягу нововведень (Кінновац.); рівень концентрації взаємної участі підприємств у капіталі (перехресне володіння акціями) до загального кількісного складу інтегрованих одиниць компанії (Квзаєм.уч.). Отже, чим більше значення оцінних коефіцієнтів наближається до абсолютних (100%), тим вище рівень інтеграційних взаємодій.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис. 3. Блок-схема планування інтеграційної взаємодії

Щодо питання рівня інтеграційної взаємодії, то слід розглянути деякі загальні показники ефективності спільної діяльності у кожного учасника (табл. 2).

Таблиця 2

Критерії оцінки рівня інтеграційних взаємодій

Показники	Характеристика відносних показників
	Роздільна здатність задоволення інвестиційних потреб за рахунок власних капіталів підприємств-учасників
	Питомий обсяг освоєних технічних новацій окремого учасника холдингу до загальнокорпоративного обсягу
	Рівень зацікавленості окремого учасника холдингової структури в ефективному функціонуванні кожного елементу групи
Енезал. < Е < Екорпор.	Зіставна ефективність діяльності як самостійне підприємство і корпоративна одиниця

Для нарощування динаміки розвитку холдингових структур необхідне проектування заходів, спрямованих на безперервне вдосконалення процесу стратегічного планування, регламентацію внутрішньокорпоративних відносин, інтенсифікацію управління інтеграційною взаємодією. Відповідно до даних обставин сукупність заходів організаційно-економічного характеру об'єднана у блоки згідно із їх прикладним призначенням (табл. 3).

Таблиця 3

Система практичних заходів, що забезпечують розвиток

холдингових структур

1. Регламентація процесу стратегічного планування
1.1. Організація процесу стратегічного планування	1) регламентація процесу ухвалення управлінських рішень; 2) реструктуризація організаційної структури відповідно до цільових стратегій
1.2. Реалізація принципів стратегічного планування	розробка адекватних алгоритмів функціонування, що відповідають основоположним принципам
2. Внутрішньокорпоративні відносини
2.1. Акціонерні відносини	1) регламентація акціонерних відносин на основі компромісу і підпорядкованості групових інтересів загальним стратегічним цілям; 2) формування й упровадження корпоративної ідеології, що ґрунтується на загальноприйнятих цінностях, спрямованих на полегшення процедури узгодження інтересів; 3) установлення правил, що перешкоджають власникам максимальних пакетів акцій приймати одноосібно рішення в різних сферах акціонерних відносин
2.2. Ресурсне забезпечення інвестиційних програм	1) аргументація етапів перспективного корпоративного розвитку; 2) доступність інформації про структуру власності підприємства для зовнішніх інвесторів; 3) оптимізація внутрішньої економічної політики; 4) активне використання акціонерного капіталу
3. Управління інтеграційною взаємодією
3.1. Регламентація ефекту спільної діяльності	Створення системи оцінних критеріїв результатів спільної діяльності за напрямами: структура майнових зв'язків, організаційний устрій корпорації; технологія ухвалення консолідованих рішень; делегування повноважень керівним радам; фактична самостійність структурних підрозділів

Результатом реалізації запропонованих заходів є зняття типових суперечностей, характерних для вітчизняних холдингів, що прагнуть до нарощування динаміки розвитку, зміцнення конкурентних позицій, максимального використання стратегічних переваг інтеграції. Розглянуті показники носять системний характер і можуть одночасно бути оцінним інструментом, що відображає рівень і перспективні напрями еволюційного формування організаційно-економічної структури корпоративних підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної задачі удосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами, яке спирається на нижченаведені наукові результати й положення.

1. Виходячи із сучасних умов ринкової економіки актуальним є стратегічний підхід до управління організацією, орієнтований на активні підприємницькі реакції, перспективне планування діяльності, реалізацію творчого потенціалу працівників. У результаті дослідження узагальнено й поглиблено концептуальні основи стратегічного управління холдингами, які полягають у визначенні перспектив діяльності підприємства з урахуванням нестійкості тенденцій зовнішнього середовища, у своєчасній оцінці можливих ризиків і небезпек.

2. Принципова особливість стратегічного управління виявляється у багатовимірності, оскільки в загальну корпоративну стратегію інтегруються приватні стратегії розвитку, реалізація яких стосується різних механізмів організаційно-економічної структури підприємства. Колективні зусилля всіх підрозділів і їх керівників забезпечують високий рівень розвитку стратегічного управління підприємством. Тому необхідно створити і задіяти відповідні механізми, що дають можливість керівному персоналу брати активну участь у визначенні перспективних горизонтів діяльності своєї компанії. Різні аспекти управління організаційно-економічними механізмами треба розглядати в комплексі зі стратегічними цілями господарського розвитку і пошуками шляхів їх досягнення.

3. Результати аналізу ролі й місця стратегічного планування в управлінні холдинговими структурами дозволили стверджувати, що специфіка стратегічного планування в рамках холдингової структури полягає в забезпеченні єдиної спрямованості цілей і дій усіх підприємств-учасників, у результаті якої досягається ефект синергії. У процесі даного виду планування необхідно чітко намітити функції загальнокорпоративного центру і господарських одиниць. Основним завданням базових підприємств при стратегічному плануванні є створення єдиної інформаційно-методичної системи як основи планування.

4. У результаті проведеного дослідження існуючих організаційних моделей стратегічного планування холдингів визначено пріоритетні напрями планування. Підприємствами розробляються власні концепції та організаційні механізми планового процесу, які визначаються специфікою виробничої діяльності й індивідуальними структурними характеристиками. Для більшості крупних вітчизняних підприємств пріоритетним напрямом у стратегії розвитку є реформування організаційних і виробничих структур відповідно до ринкових вимог. Реструктуризація входить до вказаної сукупності стратегій і не є самоціллю, а служить інструментом виходу із кризової ситуації та недопущення банкрутства, а також створення нових організаційно-виробничих структур.

5. Актуальні для сучасних умов загальнометодичні принципи треба будувати відповідно до певних напрямів дій, установлюючи якісні характеристики і створюючи базу для адекватної розробки стратегічного плану. Запропонована в роботі сукупність принципових положень дозволяє визначити системну основу для розробки стратегічного плану холдингової організації. Прикладне значення даних принципів дозволить органам управління діяти за комплексним підходом при формулюванні найбільш ефективних заходів щодо забезпечення стійкого розвитку і взаємодії із зовнішнім середовищем. Реалізація цих принципів сприятиме відмові від використання адміністративно-командних підходів в управлінні та трансформації психології всіх суб'єктів холдингової структури.

6. Різноманіття організаційних структур і механізмів управління об'єктивно залежить від конкретних умов їх функціонування. Елементи механізмів управління повинні мати такі властивості: здатність до виконання координуючих функцій; можливість оперативного маневрування ресурсами; здійснення регулюючих функцій у процесі узгодження цілей і розподілу результатів діяльності.

Подана в роботі принципова блок-схема організаційно-економічного механізму управління холдингами складається із сукупності взаємозв'язаних механізмів, об'єднаних у єдину багаторівневу систему, що забезпечує комплексні дії, спрямовані на виконання програмно-цільових установок. Реальний організаційно-економічний механізм управління повинен мати конкретно виражений характер, сконцентрований на досягненні певної мети, яка на кожному окремому підприємстві індивідуальна, тому блок-схема має високий ступінь детального розгляду всіх аспектів функціонування суб'єктів господарювання.

7. Удосконалено алгоритм стратегічного планування, що містить ряд послідовних кроків із визначення основних напрямів розвитку компанії, заходи, що обумовлюють вирішення задач перспективної орієнтованості, системні операції з реалізації запланованих дій. У межах розробленого алгоритму подано деякі чинники, обов'язкове врахування яких необхідне для створення корпоративної місії з реалістичним якісним наповненням, а також аналіз різноякісних критеріїв, що визначають реалістичний зміст корпоративної місії. Даний метод пропонує формалізований підхід до процедур аналізу якісних критеріїв, необхідний як основа і невід'ємна частина для подальшого процесу стратегічного планування.

8. Запропоновано метод визначення оцінного режиму якісних показників, які характеризують організаційно-економічну ефективність стратегічного плану, що дає можливість як критерії розглядати організаційні аспекти діяльності на окремих рівнях функціонування (мікро-, мезо-, макрорівнях), а також розроблено алгоритм практичної реалізації принципу раціональної комбінації властивостей цілісності в інтегрованій структурі.

9. Прикладне значення принципу раціональної комбінації властивостей цілісності в інтегрованій структурі та вплив індивідуальних характеристик окремих підрозділів дають можливість безпосереднього врахування специфіки корпоративного об'єднання у процесі планування. Даний аспект діяльності полягає в забезпеченні синергетичного підходу при плануванні показників ефективної взаємодії елементів системи. З урахуванням викладеного пропонується використання алгоритму практичної реалізації даного принципу, важливими процедурними етапами якого є: збір і аналіз чинників, що впливають на якісний рівень інтеграційної взаємодії, внутрішнє та зовнішнє середовище організації, внутрішньокорпоративні взаємодії, функції управління корпоративного центру, акумулювання інформації, на базі якої визначаються цілі та напрями поступального розвитку інтеграційних процесів, розробляються заходи, спрямовані на реалізацію цільових установок.

10. Інтенсифікація процесу ефективного функціонування інтегрованих утворень холдингового типу залежить від безперервного реформування внутрішньокорпоративної моделі стратегічного планування, важливими аспектами якого є: організація та реалізація принципів перспективного планування, координация акціонерних відносин, ресурсне забезпечення інвестиційних програм у взаємоузгодженні із власним капіталом, управління інтеграційною взаємодією в поєднанні із внутрішньокорпоративними стандартами ефективності спільної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павловская И.Г. Организационно-экономическое обеспечение стратегического управления крупными структурами / И.Г. Павловская // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - Т. 2. - С. 210-216.

2. Павловская И.Г. Структурная реорганизация промышленного предприятия в стратегии развития / И.Г. Павловская // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. - С. 241-249.

3. Павловская И.Г. Общие принципы стратегического планирования в крупных интегрированных структурах / И.Г. Павловская // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. - С. 295-301.

4. Павловская И.Г. Проблемы формирования организационно-экономического механизма управления холдингами / И.Г. Павловская // Економіка промисловості. - 2005. - № 3(29). - С. 32-37.

5. Павловская И.Г. Алгоритм стратегического планирования предприятий корпоративного типа / И.Г. Павловская // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: сб. науч.тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2006. - С. 229-239.

6. Павловская И.Г. Совершенствование стратегического планирования в холдингах и его структурных подразделениях / И.Г. Павловская // Економіка. Менеджмент. Підприємство: зб. наук. пр. - Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2006. - № 16. - С. 82-88.

7. Павловская И.Г. Вопросы обеспечения динамичного развития холдингов / И.Г.Павловская // Бизнес Информ. _ 2008. _ №1. _ С. 16-20.

8. Павловская И.Г. Стратегическое планирование в корпорациях / И.Г. Павловская // Социально-экономические аспекты промышленной политики: региональная политика - организационные и экономические механизмы: материалы докл. Всеукр. науч.-практ. коф. «Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины» (Донецк - Мелекино, 9-10 сент. 2002 г.). - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - Т. 2. - С. 382-387.

9. Павловская И.Г. Структурная реорганизация промышленного предприятия в стратегии развития / И.Г. Павловская // Матеріали наук.-практ. конф. «Стратегія розвитку вітчизняних підприємств» (м. Тернопіль, 23-24 жовт. 2003 р.). - Тернопіль: ТАНГ, 2003. - С. 240-241.

10. Павловская И.Г. Формирование организационно-экономического механизма управления интегрированными структурами / И.Г. Павловская // Економічні проблеми промислового розвитку в Україні: матеріали Всеукр. наук.-конф. (м. Донецьк, 19-20 травня 2005 р.). - Донецьк, 2005. - С. 99-101.

11. Павловская И.Г. Аспекты совершенствования стратегического планирования интегрированных структур / И.Г. Павловская // Фінансово-економічні та інституціональні проблеми розвитку промислових підприємств: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (24-25 трав. 2007р.) [75-річчю Донецької області присвячується]. - Краматорськ, 2007. - С. 106.

АНОТАЦІЯ

Павловська І.Г. Організаційно-економічний механізм стратегічного управління холдингами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка і управління підприємствами (переробна промисловість). - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2009.

Дисертація присвячена актуальним проблемам формування і використання організаційно-економічного механізму стратегічного управління холдингами з метою вдосконалення організації стратегічного планування і забезпечення динамічного розвитку холдингових структур.

У дисертаційній роботі поглиблено концептуальні основи стратегічного управління. На підставі комплексного аналізу існуючих організаційних моделей стратегічного планування суб'єктів господарювання розроблено алгоритм перспективного планування в інтегрованій структурі холдингового типу. Запропоновано методичний підхід до визначення якісних показників, що характеризують організаційно-економічну ефективність стратегічного плану, а також розроблено заходи для нарощування динаміки розвитку холдингових структур.

Після апробації методичних матеріалів за структурою алгоритму стратегічного планування, а також системи практичних заходів, що базується на регламентації процесу стратегічного планування і розробки стандартів ефективності сукупної господарської діяльності інтегрованого утворення, вони були затверджені як типові в загальній системі планування у ВАТ «Донбасенерго» і ВАТ «ДМЗ», при цьому дані пропозиції можуть бути також адаптовані для будь-якого іншого інтегрованого утворення холдингового типу.

Ключові слова: стратегічне управління, стратегічне планування, організаційно-економічний механізм, інтегрована структура, холдинг, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Павловская И.Г. Организационно-экономический механизм стратегического управления холдингами. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (перерабатывающая промышленность). - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2009.

Диссертация посвящена актуальным проблемам формирования и использования организационно-экономического механизма стратегического управления холдингами с целью совершенствования организации стратегического планирования и обеспечения динамичного развития холдинговых структур.

В результате проведенных исследований обобщены и углублены концептуальные основы стратегического управления (определена сущность, уточнено содержание, установлены качественные характеристики и показатели). Холдинговые структуры образуют сложные по конфигурации системы, в которых стратегическое управление и планирование занимают центральное место в его организационной структуре и выделяются в самостоятельную подсистему. Анализ роли и места стратегического планирования в управлении холдингами позволили утверждать, что специфика стратегического планирования в рамках холдинговой компании состоит в обеспечении единой направленности целей и действий всех предприятий-участников, в результате которой достигается эффект синергии.

В работе предложена принципиальная схема организационно-экономического механизма управления холдингами, которая состоит из совокупности взаимосвязанных механизмов, объединенных в единую многоуровневую систему, которая обеспечивает комплексные действия, направленные на реализацию программно-целевых установок.

На основании комплексного анализа существующих организационных моделей стратегического планирования хозяйствующих субъектов выявлены приоритетные направления планирования и предложен алгоритм планирования перспективных направлений развития холдингов и его структурных подразделений, который состоит из ряда последовательных шагов по определению основных направлений развития компаний. В рамках разработанного алгоритма выделен ряд показателей, обязательный учет которых необходим при разработке корпоративной миссии с обоснованным качественным наполнением, а также анализ разнокачественных критериев, что определяет реалистичность содержания корпоративной миссии.

Предложен методический подход к определению качественных показателей, характеризующих организационно-экономическую эффективность стратегического плана, а также разработаны меры по наращиванию динамики развития холдинговых структур.

Исследования показали, что процессы модернизации стратегического планирования строго увязываются с эволюционными этапами развития организации и изменение приоритетов управления влечет качественные перемены в системе планирования. Прикладное значение общеметодологических принципов стратегического планирования должно следовать определенным направлениям действий, устанавливая качественные характеристики и создавая системный подход к процессу разработки стратегического плана мероприятий и взаимодействия с внешней средой.

Инструментом реализации стратегического управления является организационно-экономический механизм, который должен соответствовать определенным критериям. Для интегрированной организации одним из главных является способность эффективной организации исходного замысла совместной деятельности и глобальной стратегической цели. С целью обеспечения комплексного подхода к процессу реализации программно-целевых установок усовершенствована структура организационно-экономического механизма управления, а также методическое обеспечение процесса стратегического планирования через моделирование определенных этапов планирования, ориентированных на соблюдение принципов эквивалентности «цель-стратегия» и адекватности «стратегия-средство».

В работе предлагаются меры по обеспечению эффективного функционирования холдингов, которые основаны на непрерывном реформировании внутрикорпоротивной модели стратегического планирования, важными аспектами которого являются: реализация принципов планирования, ресурсное обеспечение инвестиционных программ на основе собственного капитала, управление интеграционным взаимодействием в соответствии с внутрикорпоративными стандартами эффективности совместной деятельности.

После апробации методических материалов к определению алгоритма стратегического планирования, а также системы практических мер, базирующейся на регламентации процесса стратегического планирования, развитии акционерных отношений, разработке стандартов эффективности совокупной хозяйственной деятельности интегрированного образования, они рассматриваются как типовые в общей системе планирования в ОАО «Донбассэнерго» и ОАО «ДМЗ», но могут быть также адаптированы для любого иного интегрированного образования холдингового типа.

Ключевые слова: стратегическое управление, стратегическое планирование, организационно-экономический механизм, интегрированная структура, холдинг, эффективность.

SUMMARY

Pavlovska I.G. Organizational-economic mechanism for strategic managing holding companies. - Manuscript.

Thesis for the candidate of economic science in specialty 08.00.04 - Economics and Management of Enterprises (Processing Industry). - Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine, Donetsk, 2009.

The thesis deals with topical problems related to formation and application of the organizational-economic mechanism for strategic managing holdings in order to improve strategic planning organization and provide dynamic development of holding establishments.

The thesis extends a conceptual framework of strategic management. Based on a comprehensive analysis of existent organizational models of strategic planning for managing subjects, the algorithm of perspective planning in the integrated holding company was developed. A methodical approach to determination of qualitative characteristics describing organizational and economic efficiency of a strategic plan is offered, and the measures have been also worked out to increase the dynamics of holding establishments development.

After the methodological material had been approbated in accordance with structure of strategic planning algorithm as well as the system of practical measures, which is based on regulation of strategic planning process and development of standards of joint operational efficiency of the integrated establishment, they were approved as typical one for using in the general planning system at OJSC “Donbasenergo” and OJSC “DMZ”. They can be adapted for any other integrated establishment of holding type.

...