Принципи і методи формування ефективної системи управління лісами та лісовим господарством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття ступеня кандидата управлінських наук

ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЛІСАМИ ТА ЛІСОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: Управління в галузі

ГОЛОВКО АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ

ЛЬВІВ, 2009 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ліс - одна з найважливіших екосистем Землі, котра забезпечує стійкість і рівновагу біосфери. Протягом багатьох століть людство користувалося благами природи, не думаючи про будь-які обмеження. Проте збільшення чисельності населення планети призвело до того, що антропогенний вплив на довкілля набув незворотних наслідків. Усвідомлюючи те, що в подальшому споживацький підхід до природних ресурсів може викликати загибель людства, міжнародна спільнота розробила ряд документів, які формулюють концепцію сталого розвитку. Побудова національних економік згідно з концепцією сталого розвитку потребує перегляду існуючих підходів до розвитку галузей національної економіки.

Україна як учасниця міжнародних конференцій, що проходили у Страсбурзі (1990), Ріо-де-Жанейро (1992), Гельсінкі (1993), Лісабоні (1998), Йоганезбурзі (2002), взяла на себе зобов'язання щодо впровадження принципів сталого розвитку в практику господарювання. Таким чином, на нашу думку, місією державних органів влади у сфері управління економікою є забезпечення сталого розвитку, зокрема, державні органи управління лісами повинні забезпечити використання лісових ресурсів на засадах сталого розвитку.

Зміна парадигми у державному управлінні природокористуванням, пов'язана з переходом на ринкові засади господарювання та пріоритетністю цілей сталого розвитку, призвела до того, що у чинній системі управління лісокористуванням України виникли внутрішні суперечності. Зокрема, віднесення лісовпорядного органу до сфери підпорядкування Державного комітету лісового господарства України не дозволяє об'єктивно оцінювати стан використання і відтворення лісових ресурсів, а також є стримуючим чинником на шляху формування досконалих планів використання лісових ресурсів, поєднання функцій управління лісами та лісовим господарством у рамках одного органу управління призводить до прийняття неефективних управлінських рішень, що на сьогодні вже має і певні зовнішні прояви: повені та масове всихання ялинових насаджень в карпатському регіоні, недосконалий породний та віковий склад насаджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності до тематики науково-дослідних робіт кафедри економіки та менеджменту лісових підприємств Національного лісотехнічного університету України, що виконувались у рамках тем “Концепція екологізації розвитку та зміцнення екологічної безпеки України” (№ держ. реєстрації 0105U009091), „Теоретичне обґрунтування національної лісової політики” (№ держ. реєстрації 0109U001472), „Цінова політика в лісовому господарстві України” (№ держ. реєстрації 0109U001473).

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є обґрунтування принципів і методів формування ефективної системи управління лісами та лісовим господарством України.

Практичне значення одержаних результатів. Впровадження однієї з альтернативних моделей управління лісами та лісовим господарством України, розроблених у дисертаційній роботі, дозволить підвищити ефективність державного управління лісокористуванням та екологізувати чинну систему управління лісами та лісовим господарством.

Результати дослідження використовуються Львівським обласним управління лісового і мисливського господарства для удосконалення управління лісокористуванням області (довідка №900/02 від 22.06.2009 р.). Теоретичні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі для читання таких дисциплін: „Основи управлінського консультування”, „Лісова політика” (акт від 22.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій автор розв'язує важливу для суспільства проблему - удосконалення чинної системи управління лісами та лісовим господарством України. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Самостійно розроблені альтернативні моделі управління лісами та лісовим господарством України, узагальнено зарубіжний досвід щодо побудови системи управління лісами та лісовим господарством, удосконалено та систематизовано принципи управління лісами та лісовим господарством України, обґрунтовано критерії ефективності та методику оцінки системи управління лісами України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були розглянуті на міжнародній науково-практичній конференції “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (2005 р., м. Львів), науково-практичній конференції „Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку” (20 квітня 2007 року, м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (20 травня 2008 року, м. Київ), наукових конференціях викладачів та аспірантів Національного лісотехнічного університету України (2004-2009 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, загальним обсягом - 4,6 друк. арк., з них 5 статей у фахових виданнях, загальним обсягом 2,0 друк. арк., із них 4 одноосібних публікації, загальним обсягом - 1,7 друк. арк. Частина дисертаційної роботи опублікована у монографії „Лісова політика: теорія і практика” (автором написаний розділ 9 „Концепція інституційних трансформацій в сфері управління лісами і лісовим господарством”).

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 167 найменувань і 10 додатків. Повний обсяг роботи - 226 сторінок комп'ютерного тексту, зокрема 16 таблиць і 22 рисунки. У загальному обсязі дисертації основний текст становить 167 сторінок, список використаних джерел - 17 сторінок, додатки - 42 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання, конкретизовано об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано практичне і теоретичне значення основних положень дисертації, її новизну та форми апробації.

У першому розділі дисертаційної роботи „Еколого-економічні передумови та методологія удосконалення системи управління лісами і лісовим господарством України” здійснено аналіз ефективності функціонування лісу як екосистеми та об'єкту управління, оцінено розподіл функцій управління між суб'єктами управління лісами та лісовим господарством України, обґрунтовано необхідність реформування системи управління лісами та лісовим господарством України, обґрунтовано доцільність використання процесного підходу та методології функціонального моделювання IDEF0 для побудови альтернативних моделей управління лісами та лісовим господарством України.

Уточнено визначення ключових у дисертаційній роботі понять: управління лісами та управління лісовим господарством. Управління лісами - це здійснення управлінських дій, спрямованих на визначення цілей лісової політики, встановлення інструментів лісової політики та впровадження лісової політики суб'єктами управління, які не виконують господарських функцій. Управління лісовим господарством - це здійснення управлінських дій, спрямованих на використання та відтворення лісових ресурсів з метою отримання прибутку.

У ході аналізу наукових праць, присвячених дослідженню ефективності виконання лісом екосистемних функцій, було встановлено, що внаслідок браку полезахисних лісових насаджень в Україні ерозійними процесами охоплено 26% всіх сільськогосподарських угідь, зокрема, сильноеродовані - 6-10 млн. га, щорічні втрати ґрунту досягли 600 млн. тонн, гумусу - майже 20 млн. тонн, площі деградованих ґрунтів щорічно збільшуються на 80 тис. га. Багаторічний антропогенний вплив на лісові насадження українських Карпат призвів до неспроможності ефективного виконання ними водорегулюючої функції. Щодо ресурсної функції лісів, то встановлено, що суб'єкти економічної діяльності деревообробної промисловості незадоволені як забезпеченістю деревиною, так і функціонуванням ринку деревних ресурсів в Україні. Недостатньо використовується потенціал рекреаційних ресурсів лісу. Дискусійним є питання щодо сучасного розміру лісокористування. На думку представників Державного комітету лісового господарства обсяг лісокористувань є недостатнім і потребує збільшення.

Встановлено що, обсяги лісокористування в загальному по Україні не є надмірними, проте мають місце проблеми пов'язані з нерівномірним використання лісового фонду через вилучення лісових ділянок з господарського використання та самовільними рубками, обсяги котрих у десятки разів перевищують дані офіційної статистики. У цілому, на нашу думку, ліси України не достатньо ефективно виконують екологічні і соціальні функції. Однією з причин цього є недосконала система управління лісами та лісовим господарством України, яка не забезпечує ефективне лісокористування на засадах сталого розвитку.

На сьогодні в Україні продовжує функціонувати отримана в спадок від Радянського Союзу система управління лісами і лісовим господарством, яка характеризується концентрацію функцій управління лісами і лісовим господарством у рамках одного суб'єкта управління - Державного комітету лісового господарства України. Обґрунтовано доцільність використання процесного методологічного підходу до побудови альтернативних моделей управління лісами та лісовим господарством України, який прийшов на зміну функціональному у 90-х рр. ХХ ст.

Його суть полягає у тому, що одиницею розподілу праці є не довільний відрізок діяльності організації (функція), а така частина її діяльності, котра закінчується реалізацією певної цілі. Обґрунтовано доцільність використання методики функціонального моделювання IDEF0, згідно з якою бізнес-процес представляється у вигляді блоку з вхідними ресурсами, вихідними продуктами процесу, параметрами, котрі регламентують протікання процесу (управління), механізму, котрий виконує даний процес (часто під механізмом розуміємо виконавця процесу) та процесора, тобто послідовності дій, котрі перетворюють ресурси у результати.

У другому розділі „Функції, принципи та критерії ефективності управління лісами і лісовим господарством України” досліджено ефективність виконання функцій управління суб'єктами управління лісами та лісовим господарством України, досліджено зарубіжний досвід управління лісами та лісовим господарством, обґрунтовано типові світові моделі управління лісами та лісовим господарством, сформульовано принципи управління лісами та лісовим господарством України, запропоновано критерії ефективності системи управління лісами та лісовим господарством України. Встановлено, що система управління лісами та лісовим господарством України не у повній мірі використовує потенціал функції планування. Не використовується стратегічне планування розвитку лісових підприємств. Існують суперечності при проектування цілей системи управління лісами та лісовим господарством України. Планування не виконує функцію узгодження інтересів зацікавлених осіб. Зокрема, не знайшов використання в Україні поширений у світовій практиці інститут лісових програм, котрі є своєрідними угодами між всіма зацікавленими сторонами щодо цілей подальшого розвитку лісокористування.

Недосконалість функції організації пов'язана з недостатнім використанням можливостей укрупнення організаційної структури управління лісами та лісовим господарством України. Укрупнення можна досягти шляхом перегляду структури регіональних представництв Державного комітету лісового господарства України та скорочення адміністративного персоналу шляхом впровадження сучасних інформаційних технологій. Аналіз функції мотивації здійснювався на рівні організації та на міжорганізаційному рівні.

Удосконалення мотивації як функції управління лісами та лісовим господарством може відбуватися у напрямку покращення дії засобів стимулювання раціонального лісокористування (міжорганізаційний рівень) та засобів матеріальної мотивації працівників.

Недоліки функції контролю пов'язані з недосконалим розподілом повноважень між суб'єктами управління лісами та лісовим господарством, що призводить, з одного боку, до дублювання контролю, а з іншого - до його нестачі. Недостатньо дієвими є механізми громадського контролю, перш за все через недоступність інформації щодо лісокористування та неефективність засобів впливу на суб'єкти управління лісами та лісовим господарством з боку громадськості.

Здійснено аналіз зарубіжного досвіду управління лісами та лісовим господарством. Об'єктами аналізу стали ті країни, частка сертифікованих лісів у котрих за FSC та PEFC схемами більше як 25%. До таких країн відносяться в Європі Австрія, Бельгія, Великобританія, Ірландія, Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Хорватія, Чехія, в Північній Америці - Канада. У результаті узагальнення зарубіжного досвіду в дисертації зроблений висновок, що світові моделі управління лісами та лісовим господарством можна звести до двох типових, які отримали назву канадської та європейської.

Склад систем управління лісами та лісовим господарством (рис. 1.) визначає сукупність принципів управління, що відносяться до цих систем. До складу системи управління лісами повинні входити суб'єкти відповідальні за розроблення і впровадження національної лісової політики України.

Систему управління повинні формувати суб'єкти, які здійснюють використання та відтворення лісових ресурсів. В системи управління лісами входять державні органи влади, суб'єкти господарювання, а також те, що ліс є важливим фактором довкілля, система управління лісами та лісовим господарством повинна базуватися на загальних принципах менеджменту.

Рис. 1. - Суб'єкти управління лісами і лісовим господарством:

Також система принципів управління лісокористуванням повинна скеровувати лісове господарство у напрямку до сталого розвитку та враховувати сучасні підходи до управління організацією. Виходячи з процесного підходу та традицій лісокористування були сформульовані принципи управління лісокористуванням в Україні, котрі у дисертації є розмежованими на принципи, що стосуються системи управління лісами та принципи, що стосуються системи управління лісовим господарством, а також на принципи щодо побудови системи управління та здійснення процесу управління. Удосконалено систему показників, що дозволяють визначити відповідність системи управління критеріям її ефективності. У третьому розділі „Обґрунтування системи управління лісами і лісовим господарством України” побудовано альтернативні моделі управління лісами та лісовим господарством України, здійснено їх оцінку, обґрунтовано забезпечення альтернативних моделей інструментами лісової політики, запропоновано економетричні моделі для обґрунтування оптимальної чисельності лісової охорони. Для формування альтернативних моделей управління лісами та лісовим господарством України були використані процесний підхід та методологія функціонального моделювання IDEF0. У дисертації розроблені дві альтернативні моделі управління лісокористуванням, - одна з яких походить від канадської моделі, а інша - від європейської. Альтернативні моделі управління лісами та лісовим господарством України враховують переваги зарубіжного досвіду та традиції лісокористування, що склалися в Україні. Певні вихідні передумови для кожної з альтернатив, а саме - охорона лісових ресурсів повинна відноситися до компетенції уповноваженого органу з управління лісами, повинні бути створені дієві механізми інформування громадськості та зацікавлених осіб щодо протікання процесу лісокористування, повинні бути розроблені дієві механізми залучення громадськості та зацікавлених осіб до процесу управління лісами, система управління лісами та система управління.

Рис. 2. - Альтернативна організаційна структура управління лісами України (розроблена на основі канадської моделі):

Результатом моделювання став перелік бізнес-процесів, які пропонується закріпити за кожним із суб'єктів управління лісокористуванням. На основі альтернативних моделей розроблені організаційні структури управління лісами, які представлені на рис. 2.

Таким чином, оптимальною буде така чисельність працівників лісової охорони, котра забезпечить мінімальний рівень втрат при мінімальних витратах на лісову охорону.

Якщо обсяг втрат від лісопорушень буде перевищувати витрати на лісову охорону, то така кількість лісової охорони є недостатньою.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягало у обґрунтуванні принципів і методів формування ефективної системи управління лісокористуванням та розробленні на їх основі альтернативних моделей управління лісами і лісовим господарством України. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Лісові екосистеми України на сьогодні перебувають у стані далекому від ідеального. Порушена вікова структура лісів, порушений породний склад насаджень, неспроможність лісом ефективно виконувати протиерозійну, водорегулюючу екосистемні функції, використання екологічно неефективних технологій лісозаготівель є екологічними передумовами реформування чинної системи управління лісами та лісовим господарством України. Основною причиною недостатньої ефективності чинної системи управління лісами та лісовим господарством є надмірна концентрація функцій управління у рамках Державного комітету лісового господарства України. Зокрема, недопустимим є поєднання контролюючих функцій з функцією обліку лісових ресурсів, функцій державного управління і функцій ведення господарської діяльності. Поєднання функцій державного управління і функцій ведення господарської діяльності призводить до того, що чинний уповноважений орган управління лісами повинен балансувати між природоохоронними цілями і цілями забезпечення економічної ефективності лісокористування. Наслідком підпорядкування лісовпорядного органу Державному комітетові лісового господарства України є отримання суспільством тенденційної інформації про стан і кількість лісових ресурсів і, як результат, консервація важливих екологічних, соціальних і економічних проблем, пов'язаних з лісокористуванням;

2. При здійсненні удосконалення чинної системи управління лісами та лісовим господарством України потрібно використовувати сучасні методи та прийоми. У дисертації встановлено, що на сьогодні найбільш дієвими методами удосконалення організаційних структур управління є методи, що базуються на процесному підході. Для здійснення формування альтернативних моделей управління лісами та лісовим господарством України доцільно скористатися методикою функціонального моделювання IDEF0, яка дозволяє графічно представити процеси управління, показати взаємозв'язки між ними, показати виконавців процесів;

3. Дослідження зарубіжного досвіду управління лісами та лісовим господарством відбувалося шляхом дослідження досвіду окремих країн. Такий підхід до дослідження не дозволяє виявити загальних закономірностей формування і розвитку системи управління. У дисертації здійснене комплексне дослідження досвіду управління лісами та лісовим господарством країн, лісокористування яких у найбільшій мірі відповідає принципам сталого розвитку. Результатом такого дослідження стало обґрунтування типових світових моделей управління лісами та лісовим господарством. Ці моделі відзначаються оптимальністю розподілу повноважень між суб'єктами управління, віддзеркалюють передовий досвід, щодо побудови системи управління, спрямованістю на досягнення цілей сталого розвитку. Обґрунтовані у дисертації типові світові моделі управління лісами та лісовим господарством будуть слугувати базою для формування національної системи управління лісокористуванням;

4. Існуючі принципи управління лісами та лісовим господарством спрямовані на усунення недоліків чинної системи управління лісами та лісовим господарством України і не враховують сучасних досягнень науки менеджменту, специфіки системи управління лісами та системи управління лісовим господарством. Удосконалені у дисертації принципи управління лісами та лісовим господарством України дозволять уникнути помилок при удосконаленні чинної системи управління лісами та лісовим господарством, ефективно здійснювати процес управління лісами та лісовим господарством України;

5. Розроблені альтернативні моделі управління лісами та лісовим господарством України, котрі базуються на типових світових моделях, вирішують проблеми розмежування функцій управління між суб'єктами управління лісами та лісовим господарством, залучення громадськості та зацікавлених осіб до процесу управління, екологізації системи управління лісами та лісовим господарством України. Перша альтернативна модель управління лісами та лісовим господарством України походить з канадської моделі, в основу якої покладено механізм концесійного лісокористування. У рамках цієї моделі основним розпорядником лісів державної власності є уповноважений орган управління лісами, а функцію управління лісовим господарством виконують концесіонери та підрядники. Інша альтернативна модель походить з європейської моделі, у рамках якої уповноважений орган управління лісами організовує процес творення лісової політики та її впровадження, управління лісовим господарством покладене на державне лісове підприємство. Альтернативні моделі управління лісами та лісовим господарством у більшій мірі відповідають критеріям ефективності постановки цілей, адаптивності та організаційної раціональності у порівнянні з чинною. Проведена експертна оцінка альтернативних моделей дозволила встановити, що доцільнішою для впровадження в Україні є альтернативна модель управління лісами та лісовим господарством, похідна від канадської моделі;

6. Апробація лінійних економетричних моделей на лісових підприємствах Львівської області показала, що укрупнення чисельності персоналу лісової охорони та середньої площі одного обходу призведе до значного зростання обсягів лісопорушень та зменшення обсягу відшкодування збитків завданих лісопорушеннями. Зокрема, збільшення середньої площі одного обходу до 777 га призведе до того, що обсяг відшкодування збитків буде на нульовому рівні, встановлення середньої площі обходу 467 га буде забезпечувати стовідсотковий рівень відшкодування збитків, скорочення чисельності персоналу лісової охорони у два рази буде мати наслідком нульовий рівень відшкодування збитків завданих лісопорушеннями.

управління природокористування менеджмент

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головко А.А. Функція контролю та її роль в управлінні лісовим господарством та лісами України / Головко А.А. // Науковий вісник: Менеджмент природних ресурсів, екологічна і лісова політика. - Львів:УкрДЛТУ. - 2004, вип. 14.2. - С. 171-176.

2. Соловій І.П. Лісова політика і управління лісовим господарством на регіональному рівні в Німеччині / Соловій І.П. Головко А.А. // Науковий вісник: Зб. наук. техн. праць. - Львів:УкрДЛТУ. - 2004, вип. 14.4 - С. 138-143. Особистий внесок здобувача: здійснено аналіз системи управління лісами та лісовим господарством Саксонії.

3. Головко А.А. Можливі шляхи реформування органів державного управління лісовим господарством України / Головко А.А. // Науковий вісник: Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. - Львів:НЛТУУ. - 2005, вип. 15.7 - С. 125-132.

4. Головко А.А. Аналіз ефективності планування як функції управління (в рамках системи управління лісами і лісовим господарством України) / Головко А.А. // Економіка: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. - Випуск 225: - Т ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 468-475.

5. Головко А.А. Альтернативні моделі управління лісами і лісовим господарством України / Головко А.А. // Науковий вісник національного лісотехнічного університету України: Ландшафтна архітектура в контексті сталого розвитку. - Львів: НЛТУ України. - 2008. вип. 18.12. - С. 132-139.

Размещено на Allbest.ru