Формування систем корпоративного управління в машинобудуванні

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування систем корпоративного управління в машинобудуванні

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

корпоративний управління мотивація працівник

Актуальність теми. Основою формування корпоративного сектору в машинобудуванні України стала масова приватизація, яка здійснювалась на початку 90-их років минулого століття шляхом роздержавлення підприємств та їх перетворення в акціонерні товариства. Практика функціонування переважної більшості машинобудівних акціонерних товариств засвідчила існування значного переліку проблем у їхньому менеджменті: відсутність науково-обґрунтованих підходів до планування та контролювання діяльності, нераціональність побудови структур управління, неефективність стимулювання управлінських працівників та інших категорій персоналу, існування конфліктів інтересів між засновниками, акціонерами та керівниками, відсутність конкретних місії та цілей. Виникає необхідність у побудові корпоративного управління згідно положень системного підходу як загальнонаукової концепції, формування структури системи корпоративного управління та визначення ролі і функціонального призначення кожного елементу, а також його компонентів у забезпеченні ефективної діяльності такої системи.

Значний внесок у розроблення теоретичних, методологічних та прикладних основ формування систем корпоративного управління зробили такі вітчизняні та іноземні науковці, як М. Армстронг, І. Алєксєєв, Л. Браун, А. Воронкова, П. Друкер, В. Євтушевський, Д. Задихайло, М. Кизим, О. Кібенко, М. Книш, А. Козаченко, М. Колісник, Е. Коренєв, О. Кузьмін, Ю. Лисенко, І. Мажура, Т. Момот, Г. Назарова, В. Павлов, О. Поважний, С. Румянцев, А. Семенов, М. Сірош, О. Сохацька, В. Співак, Б. Стеценко, М. Тейлор, І. Тивончук, В. Тісунова, О. Терещенко, Л. Федулова, І. Храброва, Л. Чернобай, А. Чухно, Н. Чухрай, А. Шегда, В. Шеін, О. Ястремська та інші. У наукових роботах цих авторів відображена сутність корпоративного управління, розкрито моделі та кодекси корпоративного управління, розглянуто окремі аспекти корпоративних відносин, такі як корпоративні фінанси, цінні папери, органи управління корпораціями тощо.

Однак, отримані науковцями важливі методологічні результати з розв'язання проблем корпоративного управління не дають відповіді на такі питання, як тлумачення категорійного апарату у цій сфері, висвітлення особливостей побудови та функціонування систем корпоративного управління, характер впливу організаційної структури управління корпорацією на економічні результати її діяльності, методи дієвого стимулювання персоналу корпоративних структур, а також оцінювання економічної ефективності систем корпоративного управління тощо. Саме вимоги національної економіки України, конкретних корпорацій і їхніх менеджерів до науковців надати конкретні інструменти корпоративного управління визначають актуальність теми дисертаційного дослідження та її прикладне значення для забезпечення ефективної діяльності вітчизняних машинобудівних корпорацій.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Результати дисертаційного дослідження використані при розробленні держбюджетних тем Національного університету «Львівська політехніка»: ДБ/87 ВГС «Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (Розділ 1 «Формування механізму інноваційного розвитку ВГС», підрозділ 1.3.1 «Формування методів реорганізації виробничих підрозділів»), номер державної реєстрації №0104U002289, затвердженої рішенням НТР Національного університету «Львівська політехніка», протокол №4 від 24.04.2003р.; ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (Розділ 1 «Дослідження індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств», підрозділ 1.1 «Системи показників діяльності підприємства»), номер державної реєстрації №0107U000837, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України №732 від 27.10.2006р. (Акт впровадження від 19.12.2007р.).

Тема дисертації відповідає науковому напрямку кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» - «Проблеми корпоративного управління в машинобудуванні і приладобудуванні» (номер державної реєстрації №0107U009521).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних та прикладних засад формування систем корпоративного управління в машинобудуванні. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішити у роботі такі завдання:

- уточнити трактування категорій «корпоративне управління», «система корпоративного управління», проаналізувати особливості корпоративного управління у вітчизняних машинобудівних корпораціях;

- систематизувати принципи корпоративного управління та уточнити їхнє змістове наповнення;

- удосконалити структурну декомпозицію систем корпоративного управління згідно із функціональним та топологічно-змістовим описами системного підходу;

- дослідити взаємозв'язок між параметрами організаційної структури управління машинобудівної корпорації та економічними результатами її функціонування на засадах кореляційно-регресійного моделювання;

- удосконалити систему стимулювання персоналу машинобудівних корпорацій та розробити методичні рекомендації щодо вибору дієвих методів мотивування для різних категорій працівників;

- удосконалити склад системи індикаторів для оцінювання якості корпоративного управління за топологічно-змістовою ознакою.

Об'єктом дослідження є системи корпоративного управління в машинобудуванні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні засади формування систем корпоративного управління в машинобудуванні.

Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використовувались такі методи: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (для уточнення категорій корпоративного управління, систематизації принципів корпоративного управління - Розділ 1; побудови матриці методів мотивування персоналу корпорації - Розділ 3, підр. 3.2 тощо); системного підходу (для визначення сутності та структурних елементів систем корпоративного управління - Розділ 1, підр. 1.2); експертних оцінок (при дослідженні практики корпоративного управління на вітчизняних машинобудівних підприємствах - Розділи 2, 3); групування та економічного аналізу (для виявлення тенденцій та дослідження показників діяльності корпоративних структур - Розділ 2, 3); формалізації та економіко-математичного моделювання (для розроблення методичних рекомендацій щодо оцінювання залежності економічних результатів корпорації від параметрів організаційної структури управління - Розділ 3, підр. 3.2, для розроблення положень щодо оцінювання ефективності систем корпоративного управління - Розділ 2, підр. 2.3). Формування кореляційно-регресійної моделі, яка демонструє залежність між економічними результатами та параметрами організаційної структури управління машинобудівної корпорації, здійснювалось з використанням пакету прикладних програм STATISTICA.

Вивчались і використовувались національні законодавчі та нормативно-правові акти; праці провідних вітчизняних та зарубіжних науковців за проблемою; статистичні джерела Держкомстату України, Львівського обласного управління статистики; регулярна інформація про діяльність акціонерних товариств, оприлюднена на офіційному сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України; фінансова звітність суб'єктів підприємницької діяльності; матеріали практичної діяльності низки машинобудівних акціонерних товариств, отримані автором у результаті спеціально проведених досліджень тощо.

Наукова новизна результатів полягає у розробленні теоретичних, методичних та прикладних положень з формування та економічного оцінювання систем корпоративного управління в машинобудуванні. Найбільш вагомими результатами є такі:

вперше розроблено:

- методичні положення щодо оцінювання впливу індикаторів побудови організаційної структури управління машинобудівної корпорації (коефіцієнту охоплення функціональних повноважень правлінням корпорації, коефіцієнту дублювання функцій спеціальних органів управління, коефіцієнту співвідношення управлінського та виробничого персоналу, коефіцієнту плинності кадрів, коефіцієнту досягнення цілей, коефіцієнту централізації прийняття управлінських рішень) на її економічні результати (зокрема, чистий прибуток) на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання;

удосконалено:

- структурну декомпозицію систем корпоративного управління згідно топологічно-змістової ознаки (нормативна, виробнича, фінансово-економічна, матеріально-технічна, соціальна, інформаційна, адміністративно-власницька, етико-культурологічна підсистеми) та функціональної ознаки (суб'єкти, об'єкти, технологія, методи, моделі корпоративного управління, механізми керівництва, управлінські рішення, корпоративна культура), що, на відміну від існуючих підходів, створює базу для побудови та оцінювання ефективності систем корпоративного управління;

- систему індикаторів комплексного оцінювання результативності корпоративного управління, які відрізняються повнотою відображення ефективності функціонування підсистем корпоративного управління за топологічно-змістовою ознакою;

- методичні рекомендації з вибору найбільш дієвих методів мотивування різних категорій працівників машинобудівних корпорацій на засадах матриці методів мотивування, що поєднує одночасно класифікаційні ознаки групування зазначених методів за формою впливу, напрямом та рівнем охоплення суб'єктів мотивування;

дістали подальший розвиток:

- тлумачення категорій: «корпоративне управління» як цілеспрямований вплив керуючих суб'єктів корпорації на керованих з метою досягнення визначених цілей функціонування корпорації з урахуванням впливу середовища функціонування; «система корпоративного управління» як сукупність взаємодіючих та взаємопов'язаних елементів та їхніх компонентів, які забезпечують заданий рівень функціонування корпоративної структури. Такі трактування мають комплексний характер, охоплюють усі важливі аспекти корпоративного управління;

- перелік та змістове наповнення принципів корпоративного управління (системність; інформаційна прозорість; забезпечення балансу інтересів усіх суб'єктів корпоративного управління та запобігання виникненню корпоративних конфліктів; якісна реалізація планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання діяльності корпорації; існування розвиненої системи економічних, технологічних, соціально-психологічних та адміністративних методів корпоративного управління; наявність дієвих механізмів, підготовки, прийняття та оптимізації управлінських рішень; чітке відокремлення прав власності та управлінських функцій; забезпечення фінансової результативності та платоспроможності корпорації; врахування ризиків при управлінні корпорацією тощо), що створює методологічні засади для формування та функціонування систем корпоративного управління в машинобудуванні.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методичні положення та рекомендації щодо оцінювання впливу параметрів організаційної структури управління на економічні показники функціонування корпорації на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання; вибору найбільш дієвих методів мотивування персоналу корпорації на засадах матриці мотивування; побудови систем корпоративного управління з використанням функціонального опису; оцінювання систем корпоративного управління згідно топологічно-змістового опису.

У межах формування регіональної програми розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах Львівської області результати дисертаційного дослідження використано Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Львівської обласної державної адміністрації (Довідка №1-1/156-4 від 11.02.2008р.). Отримані результати також впроваджені у машинобудівних корпораціях: ЗАТ «Автонавантажувач» (Довідка № 267 від 07.11.2007р., м. Львів), ВАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» (Довідка №937 від 17.12.2007р., м. Коломия), ВАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» (Довідка №12 від 03.03.2008р., м. Дніпропетровськ), що засвідчило їхню прикладну цінність та можливість використання у машинобудівних корпораціях.

Основні положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка» при викладанні дисциплін «Корпоративне управління» і «Основи менеджменту» (для студентів напряму «Менеджмент» галузі знань «Менеджмент і адміністрування»); «Менеджмент» (для студентів напряму «Міжнародна економіка» галузі знань «Економіка і підприємництво»), при написанні кваліфікаційних робіт бакалаврів, спеціалістів та магістрів (Довідка №68-14-732 від 12.11.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було обговорено та схвалено на таких міжнародних науково-практичних і науково-методичних конференціях: «Менеджмент і міжнародне підприємництво» (Львів, 2001р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (Львів, 2002р.), «Управління у державі ІІІ тисячоліття» (Львів, 2003р.), «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (Київ, 2003р.) «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (Львів, 2006р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (Львів, 2006р.), «Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства» (Львів, 2007р.); на науковому семінарі кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» (протокол № 6, 27.02.2008р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 23 наукові праці (2 колективні монографії, 1 навчальний посібник, 12 статей у фахових виданнях, 8 в інших виданнях, в тому числі 7 тез доповідей на конференціях (загальний обсяг 9,9 др. ар., автору належить 3,7 др. ар.)).

Обсяг і структура роботи. Структура дисертації включає вступ, три розділи і висновки, загальним обсягом 172 сторінки машинописного тексту, містить 32 таблиці, 7 рисунків. Список використаних джерел складається з 207 найменувань, які розміщені на 19 сторінках. Дисертація має 10 додатків на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрита актуальність теми дисертації, встановлено мету та завдання, предмет та об'єкт, методи й теоретичну базу дослідження, обґрунтовано наукову новизну, методичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні та прикладні засади корпоративного управління в машинобудуванні» уточнено категорійний апарат корпоративного управління, розглянуто моделі, принципи, теорії корпоративного управління, розкрито сутність системного підходу при формуванні систем корпоративного управління, удосконалено структурну декомпозицію систем корпоративного управління за функціональною та топологічно-змістовою ознаками, розкрито сутність та перелік суб'єктів і об'єктів корпоративного управління у машинобудуванні.

У сучасних умовах корпоративний сектор формує базу світової економіки, адже, за оцінками експертів, 10% корпорацій світу створюють 80% обсягу реалізації товарів та послуг і 90% прибутку в економічно розвинених країнах. В Україні становленню повноцінного корпоративного сектору перешкоджає значний спектр проблем: від нестабільності законодавства та політичного середовища, недосконалості податкової системи до невмілого планування діяльності корпоративних структур, невдалої побудови організаційних структур управління та невміння налагодити результативні взаємовідносини між власниками, керівниками і працівниками підприємств, неефективної системи економічного стимулювання та корпоративного контролювання, нездатності оперативного реагування на проблеми та вирішення корпоративних конфліктів. Фактично, мова йде про неефективність чинних систем корпоративного управління. Існуючі проблеми частково зумовлені неоднозначністю розуміння змісту та призначення корпоративного управління, що не дозволяє врахувати специфіку корпоративних відносин у менеджменті, забезпеченні взаємодії із середовищем функціонування, отриманні бажаної результативності. Це зумовлює необхідність тлумачення категорій “корпоративне управління” та “система корпоративного управління”, а також виокремлення і систематизації основних вихідних положень корпоративного управління - принципів.

Аналіз літературних джерел дає змогу розглядати корпоративне управління як цілеспрямований вплив керуючих суб'єктів корпорації на керовані з метою досягнення визначених цілей функціонування корпорації з урахуванням впливу середовища функціонування. Дослідження принципів корпоративного управління дозволяє стверджувати, що існують різнопланові погляди на засади їх виділення, змістове та функціональне наповнення. При цьому основний акцент принципів корпоративного управління націлюється на взаємовідносини із акціонерами й інформаційну прозорість, але недостатньо уваги приділяється саме процесу корпоративного управління. З метою розроблення методологічних засад формування та функціонування систем корпоративного управління в машинобудуванні запропоновано перелік та змістове наповнення принципів корпоративного управління, до яких належать такі: системність; інформаційна прозорість; забезпечення балансу інтересів усіх суб'єктів корпоративного управління та запобігання виникненню корпоративних конфліктів; якісна реалізація функцій менеджменту - планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання діяльності корпорації; існування розвиненої системи економічних, технологічних, соціально-психологічних та адміністративних методів корпоративного управління; наявність дієвих механізмів, підготовки, прийняття та оптимізації управлінських рішень; чітке відокремлення прав власності та управлінських функцій; забезпечення фінансової результативності та платоспроможності корпорації; врахування ризиків при управлінні корпорацією тощо. Розкрито характерні риси та особливості англо-американської, західноєвропейської та японської моделей корпоративного управління за переліком ознак (країни розповсюдження, сутнісна характеристика, учасники реалізації, структура володіння акціями, моніторинг діяльності, форми фінансування тощо), наведено характеристики української моделі корпоративного управління, яка перебуває у стані становлення та розвитку.

Машинобудівний сектор України представлений значною кількістю підприємств та науково-дослідних організацій із загальною кількістю працівників понад 230 тис. осіб. При цьому переважну його частину складають акціонерні товариства. Впродовж постприватизаційного періоду спостерігається тенденція до зниження загального рівня ефективності функціонування акціонерних товариств, систематичного порушення чинного законодавства (незаконна емісія акцій, неправочинне проведення угод з акціями, нелегітимне обрання членів управління акціонерного товариства, масова невиплата дивідендів акціонерам тощо). Усі вищезазначені проблеми, перш за все, пов'язані із низьким рівнем розвитку корпоративного управління, акцентуванням уваги лише на окремих його складових, ігноруванням істотних елементів. Мова йде про те, що у більшості вітчизняних машинобудівних корпоративних структурах не сформовано комплексних систем корпоративного управління, які дозволили б забезпечити ефективне функціонування організацій з урахуванням інтересів та прав їхніх власників, охоплюючи при цьому усю сукупність елементів та формуючи цілісний підхід для досягнення кінцевої результативності. Виникає необхідність у адаптації корпоративного управління до положень системного підходу як загальноприйнятої концепції, формування структури системи корпоративного управління та визначення ролі і функціонального призначення кожного елементу, а також його компонентів у забезпеченні ефективної діяльності такої системи.

Як відомо, системний підхід є дослідженням способів організування елементів системи в єдине ціле і взаємодії процесів її функціонування, а також її підсистем та складових. Систему класично розглядають як сукупність взаємодіючих елементів, що визначають її характер та якісно-нову цілісність. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що не існує чіткого та однозначного визначення поняття «система корпоративного управління». Різні автори залежно від визначених цілей виділяють відмінні структурні елементи системи корпоративного управління, які часто поєднують об'єктний та дієвий підходи; застосування системного підходу до побудови та функціонування систем корпоративного управління здійснюється лише поелементно та недостатньо комплексно. Проведене дослідження теорії та практики корпоративного управління на таких підприємствах, як ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», ВАТ «Конвеєр», ВАТ «Стрий Авто» дозволяють запропонувати комплексне тлумачення сутності категорії «система корпоративного управління» як сукупності взаємодіючих та взаємопов'язаних елементів і їхніх компонентів, що забезпечують певний заданий рівень функціонування корпоративної структури. На рис. 1 та рис. 2 наведено пропоновані структурні декомпозиції систем корпоративного управління за топологічно-змістовою та функціональною ознаками.

Рис. 1. Структурна декомпозиція системи корпоративного управління за топологічно-змістовою ознакою

Рис. 2. Структурна декомпозиція системи корпоративного управління за функціональною ознакою

Топологічно-змістова структура системи корпоративного управління дозволяє виділити її підсистеми за змістовою ознакою, що формує можливості для комплексного аналізу результативності функціонування на засадах декомпозиційного аналізу функціонування підсистем. Це закономірно, оскільки оцінювання ефективності реалізується на засадах вивчення результатів функціонування корпоративної структури. Функціональна структура системи корпоративного управління, на відміну від топологічно-змістової, містить одночасно елементи, компоненти та процеси, однак дозволяє цілісно охопити усі складові корпоративного управління у динаміці, тому вона є найбільш придатною, власне, для побудови систем корпоративного управління.

У другому розділі «Аналізування та особливості економічного оцінювання систем корпоративного управління в машинобудуванні» проаналізовано стан корпоративного управління в машинобудівних корпораціях, виокремлено характерні особливості корпоративного управління в машинобудуванні, запропоновано систему індикаторів комплексного оцінювання результативності підсистем корпоративного управління, виокремлених за топологічно-змістовою ознакою, розкрито основні положення щодо рейтингування систем корпоративного управління.

Вітчизняні машинобудівні підприємства вирізняються досить високим рівнем збитковості (табл. 1), застарілістю техніки та технології, низьким рівнем конкурентоспроможності продукції, значними проблемами із платоспроможністю тощо. Окрім вищеперелічених проблем у переважній більшості машинобудівних корпорацій України корпоративне управління перебуває у стадії зародження, впроваджується та розвивається несистемно, без використання науково-обґрунтованих підходів, вивчення практики функціонування успішних машинобудівних акціонерних товариств.

Таблиця 1. Фінансові результати підприємств машинобудівної галузі у 2003-2006рр.

На підставі проведеного дослідження стану корпоративного управління в окремих машинобудівних підприємствах Західної України (табл. 2) спостерігається низький рівень розвитку систем корпоративного управління. Даний стан речей значною мірою зумовлюється такими причинами: відсутністю менталітету акціонера в Україні, низьким рівнем розвитку фондового ринку, активним розвитком інституту рейдерства, недосконалістю системи інформаційного забезпечення щодо функціонування акціонерних товариств тощо.

Ефективність системи корпоративного управління доцільно розглядати як комплексне багатоаспектне явище, що характеризує, за допомогою системи показників, усі сфери діяльності корпорації. При цьому першочерговим завданням для керівників є формування критеріїв оцінювання результативності функціонування системи корпоративного управління відповідно до визначених цілей.

Таблиця 2. Результати дослідження стану корпоративного управління в окремих машинобудівних корпораціях Західного регіону України

Декомпозиційний аналіз результативності доцільно здійснювати за топологічно-змістовим описом системи корпоративного управління, що дозволить комплексно охопити усі напрями та сфери діяльності корпорації. Відповідно, результативність функціонування системи корпоративного управління пропонується визначати за аналізом показників, якими найбільш повно характеризується кожна підсистема, а саме: 1) нормативна підсистема (кількість правопорушень у корпорації, зафіксованих у календарному періоді; обсяги сплачених штрафів, пені; рівень нормативного забезпечення діяльності корпорації); 2) фінансово-економічна підсистема (доходи, витрати і прибутки корпорації, собівартість продукції та ціни реалізації; показники ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності; курс акцій корпорації; обсяг сплачених податків; обсяги та структура інвестицій; обсяги та структура кредитів); 3) соціальна підсистема (структура та чисельність персоналу корпорації; коефіцієнт плинності кадрів; коефіцієнт стабільності персоналу; середній стаж роботи та вік працівників за категоріями; продуктивність праці; трудомісткість; фонд оплати праці та його структура; рівень травматизму); 4) матеріально-технічна підсистема (показники майнового стану; показники використання основних засобів; показники використання матеріально-енергетичних ресурсів); 5) інформаційна підсистема (рівень забезпечення необхідною інформацією; коефіцієнт недостовірного інформаційного забезпечення, рівень оперативності надання інформації); 6) адміністративно-власницька підсистема (кількість керівників та фахівців загалом та за рівнями управління; структура розподілу акціонерного капіталу; частка прибутку, яка спрямовується на виплату дивідендів; фонд оплати праці управлінців та його структура; кваліфікація, вік та стаж керівників); 7) етико-культурологічна підсистема (загальний рівень культури в організації; оцінка клієнтами рівня культури при спілкуванні із працівниками корпорації); 8) виробнича підсистема (величина виробничих площ; рівень механізації та автоматизації виробничих процесів; обсяг незавершеного виробництва; обсяги валової та товарної продукції; коефіцієнти використання проектної та виробничої потужностей; виробнича програма; номенклатура та асортимент продукції; споживчі характеристики продукції).

У високорозвинутих країнах світу рейтингування систем корпоративного управління набуло значного поширення ще у 50-их роках ХХ століття. Важливою передумовою формування таких рейтингів є якість і цілісність процесу рейтингування, незалежність рейтингових агентств та повнота, достовірність й адекватність інформації, яка використовується для формування рейтингів. Незалежні рейтинги корпоративного управління у високорозвинутих країнах відображають насамперед інвестиційну привабливість та фінансову стійкість корпорацій. Найбільш відомими рейтингами систем корпоративного управління є «Standard & Poor's», «ISS», «Brunswick UBS Warburg» тощо.

У третьому розділі «Побудова систем корпоративного управління в машинобудуванні за функціональною ознакою» розглянуто основні структурні елементи системи корпоративного управління за функціональною ознакою, розкрито особливості реалізації технології корпоративного управління та його методи, охарактеризовано процес прийняття управлінських рішень у машинобудівних корпораціях різними органами управління.

Технологія корпоративного управління у машинобудівних корпораціях охоплює послідовну реалізацію таких функцій: планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання. Традиційно планування поділяють на стратегічне (перспективне) та тактичне (поточне й оперативне). У високорозвинутих країнах поширена думка, що вдалий вибір стратегій розвитку забезпечує 60% успіху корпорації на ринку. Аналіз діяльності машинобудівних корпорацій засвідчив, що понад 90% з них не розробляють довгострокових стратегій розвитку, що не дозволяє цілеспрямовано розвивати їм конкурентні переваги з метою завоювання ринкових позицій як в Україні, так і за її межами. В умовах України тактичне планування перетворюється у планування діяльності корпорації на рік з подальшою деталізацією. При цьому спостерігається активізування використання сучасних управлінських технологій (бюджетування, бізнес-планування тощо) та посилення поточної планомірності у машинобудівних корпораціях (див. табл. 2).

Як відомо, формування в Україні корпоративного сектору в машинобудуванні здійснювалось, в основному, на засадах приватизації державних підприємств, які переважно характеризувались громіздкою структурою управління, значною кількістю внутрішніх служб та підрозділів, що не виконували властиві їм функції, необґрунтовано завищеним штатом працівників. Результатом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства стали масові реструктуризаційні процеси, які полягали насамперед у розукурупненні підприємств, активному створенні дочірніх підприємств, масовому скороченні працівників, ліквідації переважної частини управлінських служб та виробничих підрозділів, відокремленні частин технологічного циклу. Продовження реорганізаційних процесів, які відбувались вже більш послідовно та еволюційно, стосувались оптимізації співвідношення служб та підрозділів корпорації, чисельності всіх категорій працівників, формування ефективних каналів делегування повноважень, визначення обсягів відповідальності конкретних посадових осіб, пошуку балансу співвідношення повноважень між корпоративними органами управління. Дослідження практики корпоративного управління в Україні, проведені Міжнародною фінансовою корпорацією, засвідчили, що керівники 33,9% ВАТ та 29,8% ЗАТ вважають чинні організаційні структури управління своїх товариств неоптимальними. Цей факт підтверджують і дані проведеного опитування персоналу машинобудівних корпорацій Західного регіону України (див. табл. 2). Якість побудови організаційної структури управління машинобудівною корпорацією надалі суттєво впливає на економічні показники її діяльності. Існуючі підходи до оцінювання організаційних форм управління, наведені та висвітлені у літературних джерелах, базуються на проведенні функціонального, конструктивного, адаптивного, цільового аналізу організаційних структур, але не забезпечують взаємозв'язку організаційних параметрів із економічними показниками діяльності підприємства.

Проведені дослідження та аналіз літературних джерел дозволяють запропонувати здійснювати оцінювання параметрів організаційної структури управління машинобудівної корпорації із використанням таких індикаторів:

Коефіцієнт охоплення функціональних повноважень правлінням корпорації (К_О):

К_О = П_Ф / П_Н, (1)

де П_Ф - фактичний перелік повноважень, які реалізуються правлінням у корпорації; П_Н - перелік повноважень, необхідних для здійснення ефективного управління корпорацією.

Коефіцієнт дублювання функцій спеціальних органів управління корпорацією (К_Д):

К_Д = П_Д / П_З, (2)

де П_Д - кількість функцій, які дублюються; П_З - загальна кількість недубльованих управлінських функцій у корпорації згідно з адміністративними документами.

Коефіцієнт співвідношення управлінського та виробничого персоналу (К_С):

К_С = Ч_У / Ч_Р, (3)

де Ч_У - чисельність управлінського персоналу; Ч_Р - чисельність виробничого персоналу.

Коефіцієнт плинності кадрів (К_П):

К_П = Ч_З / Ч_П, (4)

де Ч_З - кількість працівників, що звільнені за певний період; Ч_П - чисельність працівників підприємства на початок періоду.

5) Коефіцієнт досягнення цілей (К_Ц):

К_Ц = Ц_Д / Ц_В, (5)

де Ц_Д - кількість повністю досягнутих цілей у звітному періоді при діючій організаційній структурі управління; Ц_В - кількість встановлених цілей у звітному періоді.

6) Коефіцієнт централізації прийняття управлінських рішень (К_У):

К_У = Р_В / Р_Н, (6)

де Р_В - кількість управлінських рішень, які приймаються на вищому рівні управління; Р_Н - кількість управлінських рішень, що приймаються нижчими рівнями управління.

Надалі необхідно виявити наявність зв'язку між показниками, що характеризують організаційну структуру управління машинобудівної корпорації та економічними показниками її діяльності, а також форму залежності між ними. Виявлення форми та інших параметрів зв'язку найбільш доцільно здійснювати за допомогою кореляційно-регресійного аналізу. Формалізована модель залежності економічних показників від організаційних параметрів набуватиме вигляду:

П = а₀ + а₁К_О +а₂К_Д + а₃К_С+ а₄К_П + а₅К_Ц + а₆К_У, (7)

де П - економічний показник результативності діяльності корпорації (обсяг балансового чи чистого прибутку підприємства, обсяг виручки від реалізації, рівень рентабельності тощо), од. вим.; а₀, а₁, а₂, …, а₆ - коефіцієнти регресії, од. вим.

На підставі стандартизованих даних за 2004-2007рр. з поквартальною деталізацією за допомогою програми STATISTICA побудовано кореляційно-регресійну модель залежності чистого прибутку від параметрів побудови організаційної структури управління для ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», а саме:

П = 0,88 - 0,73К_О - 0,81К_Д + 0,15К_С - 0,39К_П + 0,14К_Ц - 0,47К_У. (8)

Коефіцієнт кореляції R=0,9799, що свідчить про наявність тісного зв'язку між чистим прибутком і параметрами організаційної структури управління, відповідно коефіцієнт детермінації R² = 0,96. Fрозр = 12,489, Fкрит = 3,217, що доводить надійність та адекватність моделі. Побудовано матрицю взаємних коефіцієнтів кореляції між факторними ознаками, внаслідок чого не виявлено явища мультиколінеарності. З огляду на вищезазначене модель відповідає усім необхідним вимогам щодо побудови, надійності та адекватності.

Особливості функціонування корпоративних структур створюють нові можливості для стимулювання працівників, особливо у довгостроковій перспективі, що пов'язано із володінням цінними паперами, соціальними (пенсійними, медичними) пакетами тощо. Форми та методи мотивування у корпораціях постійно урізноманітнюються, що зумовлено насамперед конкурентною боротьбою за кадри. Особливо це стосується працівників рідкісних професій. Як свідчать проведені дослідження, у переважній більшості машинобудівних корпорацій існують проблеми із нестачею компетентних керівників вищого та середнього рівнів управління технічного спрямування (головних технологів, конструкторів, інженерів, енергетиків), працівників робітничих професій (токарів, фрезерувальників, слюсарів, зварювальників, електромонтерів). Щороку спостерігається зменшення чисельності працівників, найманих у сфері машинобудування, що зумовлено насамперед значним падінням обсягів виробництва. Поряд з тим, спостерігається зростання середньомісячної номінальної заробітної плати, але за розміром вона є меншою, ніж у промисловості в цілому (табл. 3). Варто також наголосити, що середньомісячна номінальна заробітна плата у машинобудуванні (1060 грн.) є вдвічі меншою від середньомісячної номінальної заробітної плати працівників, які працюють у фінансовій сфері (2050 грн.). При цьому на багатьох машинобудівних підприємствах (серед досліджуваних - у ЗАТ «Автонавантажувач») досі існує заборгованість із виплати заробітної плати.

Таблиця 3. Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у машинобудуванні та промисловості (грн.)

Спостерігається невідповідний вибір форм та методів оплати праці, що сприяє втраті цінних працівників, зниженню продуктивності праці, погіршенню якості продукції. На усіх підприємствах, окрім ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», зафіксовано порушення принципу справедливості при розподілі винагороди. Крім цього, за результатами опитування виявлено, що у жодному із перелічених товариств немає розробленої кадрової політики. Зазначені тенденції зумовлюють необхідність формування комплексного уявлення про основні принципи, методи та форми ефективного мотивування у вітчизняних машинобудівних корпоративних структурах.

Огляд літературних джерел та ознайомлення із практикою стимулювання у таких машинобудівних корпоративних структурах, як ЗАТ «Автонавантажувач», ВАТ «Алмазінструмент», ВАТ «Ковельсільмаш» дали змогу дійти певних висновків: на українському ринку праці відбувається активний пошук сучасних дієвих методів та форм стимулювання працівників корпорацій; при формуванні систем мотивування на практиці рідко використовуються основні надбання теоретичного менеджменту у цій сфері (не враховуються теорії мотивування, мотивувальна пріоритетність потреб, різноспрямованість мотивів працівників тощо); у багатьох акціонерних товариствах не розробляється комплексна система мотивування, а акцентується увага лише на окремих її елементах тощо. Проведені дослідження дозволяють виокремити основні складові елементи системи мотивування корпорації: принципи, теорії та методи мотивування, критерії оцінювання працівників корпорації. На підставі проведених досліджень запропоновано матрицю методів мотивування працівників машинобудівної корпорації (табл. 4), де одночасно поєднується класифікація методів за формою впливу, напрямом та охопленням суб'єктів мотивування. На основі матриці сформовано методичні рекомендації щодо вибору окремих методів мотивування для забезпечення результативної діяльності різних категорій працівників машинобудівної корпорації.

Таблиця 4. Матриця методів мотивування працівників машинобудівної корпорації*

*Примітка: П - персонал усієї корпорації; М - менеджери вищого рівня управління; К - керівники усіх рівнів управління; Р - робітники; Ф - фахівці (інженерно-технічний персонал); З - працівники, задіяні у збуті продукції;

ПР - працівники рідкісних для підприємства професій.

Логічним продовженням реалізації технології корпоративного управління є виконання таких функцій, як контролювання та регулювання. Контролювання у корпорації є багатоаспектним процесом, який передбачає оцінювання діяльності різних органів управління та керованої системи, використання усіх типів ресурсів на підприємстві, досягнення визначених цілей та завдань. Регулювання у машинобудівних корпораціях реалізується за умови виявлення у процесі контролювання недоліків, проблемних моментів та може стосуватись будь-якого із попередніх етапів технології корпоративного управління (планування, організування, мотивування, контролювання).

У результаті реалізації функцій менеджменту у корпорації будуть створені методи менеджменту, тобто потенційні способи впливу на керовану систему корпоративного управління. Надалі методи менеджменту повинні набути юридичного узаконення та трансформуватись в управлінські рішення. Найбільші проблеми у вітчизняних машинобудівних корпораціях існують із організаційно-регламентними методами менеджменту, які визначають функціонування, межі повноважень та відповідальність органів управління. На значній кількості машинобудівних підприємств (серед досліджуваних - у ВАТ «Техінмаш», ВАТ «Галицький механічний завод» та ЗАТ «Автонавантажувач») така документація відсутня, що зумовлює виникнення корпоративних конфліктів та дублювання повноважень між органами управління.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота присвячена розробленню теоретичних і прикладних проблем формування систем корпоративного управління у машинобудівних корпораціях. Наукові результати націлені на забезпечення діяльності корпорацій в машинобудуванні на засадах формування системної цілісності та налагодження взаємозв'язків і взаємодії між усіма структурними елементами системи корпоративного управління. У ході дослідження зроблено такі висновки теоретичного та прикладного характеру:

1. Становлення корпоративного сектору в машинобудуванні України супроводжується високим рівнем збитковості підприємств, невмілим плануванням діяльності корпоративних структур, невдалою побудовою організаційних структур управління та невмінням налагодити результативні взаємовідносини між власниками, органами управління і працівниками підприємств, неефективною системою економічного стимулювання та корпоративного контролювання, нездатністю оперативного реагування на проблеми та вирішення корпоративних конфліктів, непослідовним та елементним управлінням. За таких умов виникає необхідність у розробленні методологічних та прикладних положень, спрямованих на формування цілісної системи корпоративного управління, яка б дозволила логічно взаємопов'язати структурні елементи та забезпечити високий рівень ефективності функціонування машинобудівних корпорацій. Теоретичною базою розробок у сфері формування систем корпоративного управління є удосконалення термінологічного апарату, а саме, категорій «корпоративне управління» та «система корпоративного управління».

2. Уточнені перелік та змістове наповнення принципів корпоративного управління створюють методологічні засади для побудови систем корпоративного управління в машинобудуванні за функціональною ознакою та якісної взаємодії корпоративних органів управління.

3. Удосконалена структурна декомпозиція систем корпоративного управління відповідно до топологічно-змістового опису (нормативна, виробнича, фінансово-економічна, матеріально-технічна, соціальна, інформаційна, адміністративно-власницька, етико-культурологічна підсистеми) та функціонального опису (суб'єкти, об'єкти, технологія, методи, моделі корпоративного управління, механізми керівництва, управлінські рішення, корпоративна культура) створює можливості насамперед для правління машинобудівних корпорацій сформувати комплексний, всеохоплюючий підхід до побудови та оцінювання систем корпоративного управління.

4. Розроблені методичні положення щодо оцінювання впливу індикаторів організаційної структури управління машинобудівною корпорацією (коефіцієнту охоплення функціональних повноважень правлінням корпорації, коефіцієнту дублювання функцій спеціальних органів управління, коефіцієнту співвідношення управлінського та виробничого персоналу, коефіцієнту плинності кадрів, коефіцієнту досягнення цілей, коефіцієнту централізації прийняття управлінських рішень) на її економічні результати (зокрема, чистий прибуток) на засадах використання кореляційно-регресійного моделювання дають змогу керівникам підприємства виявити недоліки побудови організаційної структури управління та кількісно оцінити їхній вплив на економічну ефективність функціонування організації і оперативно відреагувати шляхом удосконалення параметрів організаційної структури управління.

5. Удосконалені методичні рекомендації щодо вибору найбільш дієвих методів мотивування різних категорій працівників машинобудівних корпорацій на засадах матриці методів мотивування, яка поєднує одночасно класифікаційні ознаки їхнього групування за формою впливу, напрямом та рівнем охоплення суб'єктів мотивування, дають змогу менеджерам та працівникам служб праці та заробітної плати машинобудівних корпорацій врахувати увесь можливий арсенал методів стимулювання працівників усіх категорій, а також обґрунтовано обрати найбільш дієві з них з метою забезпечення цільового стимулювання.