Управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі становлення світових економічних відносин машинобудування є однією з найважливіших галузей економіки. Показники діяльності цієї галузі є основними для визначення рівня економічного розвитку країни. Машинобудування є однією з базових галузей економіки України, однак її поточний стан можна охарактеризувати як неоднозначний: останніми роками спостерігається стійке зростання виробництва, яке забезпечується збільшенням внутрішнього ринку й експорту. Проте намітилися негативні тенденції до втрати вітчизняними підприємствами позицій на внутрішньому ринку, а також до зменшення частки машинобудівної продукції у структурі експорту. Це свідчить про те, що багато українських машинобудівних підприємств програють конкурентну боротьбу зарубіжним виробникам. Тому однією з нагальних проблем для них є підвищення конкурентоспроможності.

Концептуальні основи теорії конкурентоспроможності в економіці були закладені такими зарубіжними авторами, як С. Брю, Е. Демінг, Ф. Котлер, К. Макконнелл, М. Портер; різні підходи до визначення джерел конкурентоспроможності підприємств запропоновані Р. Грантом, Дж. Барні, С. Смітом, Г. Джонсоном, М. Дертоузосом, А. Френсісом, Г. Ші. Питання оцінки й управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції, що ними випускається, розглядаються в роботах таких вітчизняних учених: О.І. Амоша, В.Д. Андріанов, І.П. Булєєв, А.Е. Воронкова, Ю.Б. Іванов, Ю.В. Макогон, Г.М. Скудар, О.М. Тридід, Р.А. Фатхутдінов, О.Б. Чернега, М.О. Яновський; і зарубіжних науковців: О. Амбашта, Дж. Кідд, М. Хаммер. Застосуванню математичних методів і моделей у процесі управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції присвячені роботи І. Ансоффа, В.М. Гейця, М.Г. Гузя, В.А. Забродського, В.Я. Заруби, Х. Квасницької, М.О. Кизима, Т.С. Клебанової, М.М. Лепи, Р.М. Лепи, Ю.Г. Лисенка, В.М. Парсяка, О.І. Пушкаря, Г. Сільверберга.

Проте деякі питання, пов'язані з оцінкою та управлінням конкуренто-спроможністю машинобудівних підприємств, залишаються не вирішеними і потребують подальшого наукового розгляду. Зокрема, підходи до управління конкурентоспроможністю мають ураховувати специфіку даної галузі та її продукції.

Необхідність подальших досліджень у даній предметній сфері зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету та задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено згідно із планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу» (номер державної реєстрації 0104U003429, 2004-2007 рр.), було здійснено аналіз існуючих підходів до оцінки й управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції та запропоновано науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності машинобудівної продукції промислового призначення, в рамках якого використовуються фактори, що враховують специфіку даного виду продукції; «Розробка ситуаційного механізму управління конкурентоспроможністю підприємств» (номер державної реєстрації 0106U003528, 2006-2007 рр.), запропоновано методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств, оснований на аналізі зовнішніх проявів конкурентоспроможності; «Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер державної реєстрації 0107U009796, 2007-2010 рр.), запропоновано науково-методичний підхід до обґрунтування рішень із забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств, оснований на регулюванні рівня конкурентоспроможності продукції, що випускається, у комбінації з оптимізацією внутрішніх факторів конкурентоспроможності підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретичних положень, розробка науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств та їх продукції.

Для досягнення мети в дисертації поставлено та вирішено такі задачі:

проаналізовано теоретичні засади оцінки й управління конкурентоспроможністю промислових підприємств та продукції, що ними випускається;

проаналізовано сучасний стан підприємств машинобудування в Україні;

розроблено концептуальні положення щодо управління конкурентоспроможністю промислових підприємств, які враховують взаємозв'язок конкурентоспроможності підприємств і продукції;

удосконалено науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності машинобудівної продукції промислового призначення, оснований на використанні релевантного для даного виду продукції набору факторів;

удосконалено науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств на основі аналізу зовнішніх проявів конкурентоспроможності;

розроблено науково-методичний підхід до обґрунтування рішень із забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств, який базується на регулюванні конкурентоспроможності продукції у комбінації з оптимізацією внутрішніх факторів конкурентоспроможності підприємств;

розроблено організаційну структуру координаційного центру з питань конкурентоспроможності та визначено його взаємозв'язки з існуючими структурними підрозділами промислового підприємства;

дістала подальшого розвитку інформаційна модель управління конкурентоспроможністю промислових підприємств;

здійснено апробацію запропонованих науково-методичних підходів і моделей у рамках діючого промислового підприємства.

Об'єктом дослідження є процеси управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств та їх продукції.

Предмет дослідження - методи управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств та їх продукції.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є роботи вітчизняних і зарубіжних учених у сфері аналізу економічних процесів, оцінки й управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції. Інформаційну базу дослідження становлять дані Державного комітету статистики України, Системи розкриття інформації на фондовому ринку України, комерційна інформація, що містить основні характеристики конкуруючої продукції.

У роботі використано сукупність методів і підходів:

статистичного аналізу - при виявленні основних тенденцій на ринку машинобудівної продукції;

системного аналізу - при вивченні існуючих теорій оцінки й управління конкурентоспроможністю;

економіко-математичного моделювання - при побудові моделей оцінки й управління конкурентоспроможністю продукції, а також при моделюванні впливу внутрішньофірмовіх факторів на конкурентоспроможність підприємств;

процесного моделювання - для розробки інформаційної моделі управління конкурентоспроможністю;

абстрактно-логічний підхід - при теоретичному узагальненні та формулюванні висновків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних положень, розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств та їх продукції. До основних наукових результатів роботи відносяться такі:

уперше:

обґрунтовано концепцію управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств, яка базується на якісному розмежуванні й кількісному зіставленні внутрішніх факторів і зовнішніх проявів конкурентоспроможності підприємств, що дозволяє підвищити ефективність їх фінансово-господарської діяльності завдяки більш повному врахуванню взаємозв'язку конкурентоспроможності підприємств і продукції;

запропоновано науково-методичний підхід до обґрунтування рішень із забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств, що базується на комплексі моделей управління конкурентоспроможністю продукції у комбінації з оптимізацією внутрішніх факторів конкурентоспроможності підприємств за критерієм мінімізації відхилень від еталонних значень;

удосконалено:

науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності машинобудівної продукції промислового призначення на основі розрахунку інтегрального показника, відмінними рисами якого є можливість визначення на його основі розрахункової ринкової частки продукції, використання релевантного набору факторів конкурентоспроможності продукції та відмова від експертних оцінок;

науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств, оснований на використанні інтегрального показника конкурентоспроможності підприємств у комбінації з показником неоднорідності зовнішніх проявів конкурентоспроможності - обсягу реалізації продукції, розміру прибутку й розміру чистих активів;

дістали подальшого розвитку:

напрями удосконалення організаційної структури промислових підприємств на основі створення координаційного центру з питань конкурентоспроможності, призначеного для вдосконалення взаємодії підрозділів підприємств при вирішенні питань управління їх конкурентоспроможністю;

інформаційна модель управління конкурентоспроможністю промислових підприємств, основана на використанні методології процесного підходу, яка містить адекватний набір потоків інформації та процесів її обробки, що дозволяє мінімізувати витрати на автоматизацію системи управління конкуренто-спроможністю підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в дисертаційній роботі науково-методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності машинобудівної продукції промислового призначення, оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств, а також до обґрунтування рішень із забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств дозволяють скласти комплексне методичне забезпечення функціонування координаційного центру з питань конкурентоспроможності на машинобудівному підприємстві. Таким чином, практичну значущість результатів дисертації визначають можливості підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств і їх продукції у поєднанні з поліпшенням результатів фінансово-господарської діяльності підприємств.

Одержані у дисертації наукові результати, концептуальні положення, методичні підходи і моделі управління конкурентоспроможністю знайшли практичне застосування на підприємствах ВАТ «Ковельсільмаш» (економічний ефект від упровадження пропозицій склав 376 тис. грн., довідка №50/01-4772 від 28.11.2007 р.) і ВАТ «Новогорлівський машинобудівний завод» (економічний ефект від упровадження пропозицій склав 54 тис. грн., довідка №30/01 від 14.11.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, де подано авторський підхід до вирішення актуальної наукової задачі розвитку теоретичних положень, розробки науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств та їх продукції. Із наукових праць, підготовлених у співавторстві, використано лише матеріали, що належать автору особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати дослідження доповідалися і обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Проблеми економічної кібернетики» (м. Алушта, 2006 р.); «Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки» (м. Запоріжжя, 2006 р.); «Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства» (м. Донецьк, 2006 р.); «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 2007 р.); «Страны с переходной экономикой в условиях глобализации» (м. Москва, 2007 р.); «Інноваційний проблеми автоматизації управління бізнесом» (м. Житомир, 2007 р.); «Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону» (м. Чернівці, 2007 р.); «Важке машинобудування. Проблеми та перспективи розвитку» (м. Краматорськ, 2007 р.); «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 18 наукових працях: 10 статей у наукових фахових виданнях, 8 тез матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій - 6,62 д.а., з яких особисто автору належить 6,17 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (157 найменувань) і додатків. Її загальний обсяг складає 194 сторінки, зокрема 17 таблиць, 38 рисунків, 4 додатки на 15 сторінках.

Основний зміст дисертації

конкурентоспроможність машинобудування управління

У першому розділі «Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств» розглянуто різні наукові підходи до оцінки й управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції, досліджено сучасний стан підприємств машинобудування України та запропоновано концепцію управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств.

Аналіз макроекономічних даних і динаміки фінансових результатів та інших показників, які характеризують стан машинобудівних підприємств, свідчить, що кризові явища в машинобудуванні було значною мірою подолано. Так, стабілізувалася кількість прибутково працюючих машинобудівних підприємств, спостерігається стійке зростання обсягів виробництва продукції. Проте викликає суттєве занепокоєння ситуація у сфері міжнародної торгівлі продукцією машинобудування (рис. 1): темпи зростання імпорту значно перевищують темпи зростання експорту, неухильно збільшується негативне зовнішньоторговельне сальдо по цій продукції. У галузі намітилися тенденції до втрати вітчизняними виробниками ринкових позицій як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Ситуація обтяжується технологічним відставанням від світових лідерів і значним зносом виробничих потужностей. Усе це свідчить про недостатню конкурентоспроможність вітчизняних машинобудівних підприємств і продукції, обумовлюючи нагальну потребу розробки та використання ефективних підходів до управління конкурентоспроможністю.

Розглянувши функціонування машинобудівного підприємства із точки зору процесного підходу та взаємозв'язок конкурентоспроможності промислового підприємства і конкурентоспроможності продукції, що ним виробляється, зроблено висновок, що основним важелем управління конкурентоспроможністю підприємств є конкурентоспроможність продукції. Аргументовано, що показники, пов'язані з конкурентоспроможністю підприємства, можна розділити на дві категорії: внутрішні фактори, які впливають на динаміку конкурентоспроможності, і зовнішні прояви, аналіз яких дозволяє порівнювати конкурентоспроможність підприємств.

На базі проведеного теоретичного та методичного аналізу системи управління конкурентоспроможністю запропоновано концепцію управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств, сутність якої полягає в організації управління конкурентоспроможністю на основі регулювання конкурентоспроможності продукції в комбінації з оптимізацією внутрішніх факторів конкурентоспроможності.

Важливу роль у здійсненні управління конкурентоспроможністю підприємства через управління конкурентоспроможністю продукції відіграють пріоритети управління, під якими розуміються цільові значення параметрів виробничо-економічної діяльності підприємства, які встановлюються керівництвом підприємства на основі аналізу зовнішніх проявів конкурентоспроможності та є вхідними даними для моделей управління конкурентоспроможністю продукції. Пріоритетами управління можуть бути: ринкова частка, обсяг реалізації, рентабельність, договірні зобов'язання.

Таким чином, управлінські впливи, що здійснюються в рамках управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств, мають бути спрямовані, насамперед, на варіювання факторами конкурентоспроможності продукції, а також на оптимізацію внутрішніх факторів конкурентоспроможності підприємств.

У другому розділі «Методи й моделі управління конкурентоспроможністю підприємств» запропоновано науково-методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності машинобудівної продукції промислового призначення, оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств і обґрунтування рішень із забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств.

На основі аналізу процесу прийняття споживачем рішення про придбання машинобудівної продукції промислового призначення було виділено фактори, що мають найбільш сильний вплив на прийняття цього рішення, які було включено до інтегрального показника конкурентоспроможності даного виду продукції:

(1)

де - розрахункова ринкова частка i-го виду продукції;

- максимальна розрахункова ринкова частка серед усіх видів продукції, що представлені на ринку;

(2)

де - значення t-го показника для i-го виду продукції;

- значення t-го показника для еталонного виду продукції. Еталонний вид продукції має найкращі значення кожного фактора моделі серед усіх видів продукції, що представлені на ринку;

- тип співвідношення (пряме чи зворотне). Для показників, збільшення яких веде до збільшення конкурентоспроможності, , а для показників, збільшення значень яких веде до зменшення конкурентоспроможності, . Значення для кожного із факторів моделі наведені у табл. 1;

- ваговий коефіцієнт t-го показника.

Формалізація факторів, первісний вид яких ускладнює їх числове включення до моделі (привабливості умов постачання та обслуговування, а також репутації продукції), здійснюється за допомогою анкетного опитування, у результаті якого одержуються нормовані значення у діапазоні від 0 до 1.

Вагові коефіцієнти розраховуються на основі фактичної ринкової частки і-го виду продукції, , та співвідношень . Припускається, що існують такі значення що де - розрахункове значення ринкової частки і-го виду продукції. Необхідно знайти такі значення , щоб невідповідність між та була мінімальною. Для цього вирішується оптимізаційна задача із цільовою функцією (3) за обмежень .

. (3)

Аргументовано, що рівень конкурентоспроможності промислових підприємств найбільш об'єктивно відображається її зовнішніми проявами. Проведений аналіз дозволив побудувати інтегральний показник конкурентоспроможності промислових підприємств, до якого входять нормовані значення таких її проявів, як обсяг реалізації продукції, розмір прибутку й розмір чистих активів. Саме ці показники господарської діяльності підприємств можна вважати в українських умовах найбільш репрезентативними зовнішніми проявами конкурентоспроможності. Так, обсяг реалізації відображає здатність підприємства виробляти продукцію, яка користується попитом на ринку. Розмір прибутку або збитку говорить про ступінь успішності підприємства у створенні доданої вартості. Різниця активів і зобов'язань показує наявність у підприємства внутрішніх ресурсів для розвитку.

Запропоновано економіко-математичну модель інтегрального показника конкурентоспроможності промислових підприємств , де , - загальна кількість підприємств у досліджуваній групі:

, (4)

де - нормований показник обсягу реалізованої продукції,

;

- обсяг реалізованої продукції і-го підприємства за досліджуваний період;

та - відповідно мінімальний та максимальний обсяги реалізації продукції серед усіх досліджуваних підприємств;

та - нормовані показники прибутку та розміру чистих активів. Вони розраховуються аналогічно до .

У роботі обґрунтовується доцільність використання показника, що відображає однорідність складових інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства - середньоквадратичного відхилення, розрахованого всередині масиву, що містить значення :

, . (5)

Величина показника дає можливість оцінити, наскільки збалансованими є основні показники, що характеризують конкурентоспроможність підприємства. Перебування показника в межах свідчить про те, що в досліджуваний період часу результати діяльності підприємства були збалансованими, що виявилося у близькості їх нормованих значень. У противному разі мають місце потенційні загрози для конкурентоспроможності підприємства, що диктує необхідність подальшого аналізу ситуації та реагування на існуючі загрози.

Для управління внутрішньофірмовими факторами конкурентоспроможності запропоновано модель обліку та оцінки впливу цих факторів на конкурентоспроможність підприємств, у рамках якої здійснюється збір, обробка, класифікація та внесення ретроспективних значень факторів до бази даних і формується оптимальний набір факторів для подальшого управління. Під внутрішніми факторами конкурентоспроможності можуть розумітися будь-які фінансові (грошові витрати), організаційні (навчання працівників, особливості взаємодії підрозділів тощо) і технологічні (витрати ресурсів, часу, забезпеченість фондами тощо) параметри, які можуть впливати на конкурентоспроможність підприємства. Критерієм включення фактора до оптимального набору є тіснота зв'язку його динаміки з динамікою інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства (розрахована за допомогою коефіцієнта кореляції).

Передбачається, що для кожного і-го фактора існує деяке еталонне значення , таке, що перебування значень даного фактора досить близько до цього значення має найбільш сприятливий вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства. Формується вектор-стовбець що містить узяті за модулем відхилення значень кожного i-го фактора від Вплив відхилень від еталону на значення результуючого показника Y, яким є інтегральній показник конкурентоспроможності підприємства, буде виявлятися в наявності між ними негативного кореляційного зв'язку. Отже, оптимальним значенням i-го фактора буде таке значення при якому буде спостерігатися максимальний негативний кореляційний зв'язок між відхиленнями від цього значення та значеннями Y:

, (6)

де - значення коефіцієнта кореляції між вектором-стовбцем відхилень і вектором-стовбцем значень результуючого показника;

- середнє значення відхилень.

Коефіцієнт кореляції показує, наскільки небажаним є відхилення від розрахованого оптимального значення. Оптимальний набір факторів буде містити фактори, для яких .

У рамках науково-методичного підходу до обґрунтування рішень із забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств запропоновано комплекс моделей управління конкурентоспроможністю продукції, які спрямовані на варіювання значеннями факторів конкурентоспроможності продукції з урахуванням пріоритетів управління. Зокрема, запропоновано моделі формування оптимального плану виробництва, планування заходів із регулювання рівня конкурентоспроможності продукції, планування виведення на ринок нової продукції, виходу на нові ринки збуту та введення нових виробничих ресурсів. Для переходу від значення інтегрального показника конкурентоспроможності продукції до обсягу реалізації у натуральному вираженні використовується окрема функція переходу.

Усі моделі мають спільну цільову функцію, спрямовану на максимізацію конкурентоспроможності товарної маси підприємства:

, (7)

де - сумарний обсяг продажу і-го виду продукції на усіх ринках, у грошовому вираженні;

- загальний обсяг продажу продукції підприємства у грошовому вираженні,

;

- обсяг продажу i-го виду продукції на m-му ринку у грошовому вираженні.

При цьому кожна модель має власні обмеження, які характеризують мету даної моделі, а спільними для всіх моделей обмеженнями є пріоритети управління (цільові значення рівня рентабельності, ринкової частки тощо) і ресурсні обмеження.

Також запропоновано модель оптимізації значень внутрішніх факторів конкурентоспроможності за умов обмеженості ресурсів, яка спрямована на зменшення невідповідності між їх існуючими й оптимальними значеннями.

У третьому розділі «Реалізація концепції управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств» обґрунтовано структуру і склад координаційного центру з питань конкурентоспроможності та порядок його взаємодії з іншими підрозділами промислового підприємства. Подано результати подальшого розвитку інформаційної моделі управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств та апробацію положень дисертаційної роботи на ВАТ «Ковельсільмаш».

До основних завдань центру з питань конкурентоспроможності (рис. 4) відносяться такі: моніторинг рівня конкурентоспроможності підприємства і продукції; збір і узагальнення інформації, що стосується факторів конкурентоспроможності підприємства і продукції; підготовка для керівництва підприємства аналітичних звітів; здійснення розрахунків на основі економіко-математичних моделей; робота з базою даних обліку внутрішніх факторів конкурентоспроможності; підготовка можливих сценаріїв розвитку різних ситуацій, пов'язаних із конкурентоспроможністю; оцінка можливих наслідків реалізації управлінських рішень; організація інформаційного обміну між підрозділами; відстеження дій конкурентів, а також інших змін зовнішнього і внутрішнього середовища, які потенційно можуть вплинути на конкурентоспроможність підприємства.

Розроблено інформаційну модель управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції у нотації IDEFШ та сформульовано сфери її практичного використання.

На базі ВАТ «Ковельсільмаш» проведено дослідження можливостей застосування розроблених підходів до управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств. Розроблено комплекс управлінських заходів, які спрямовані на підвищення конкурентоспроможності розкидувачів твердих органічних добрив, що дозволяє отримати річний економічний ефект у розмірі 376 тис. грн. за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної задачі розвитку теоретичних положень, розробки науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств та їх продукції. Вони спираються на такі наукові результати та положення:

1. У теоретичному плані - розвиток наукових положень, що визначають концептуальні основи управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств.

1.1. Проаналізовано існуючі підходи до управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції, а також сучасний стан машинобудування в Україні, що дозволило дійти висновку про необхідність розробки методів управління конкурентоспроможністю підприємств, які б ураховували специфіку вітчизняної економіки та переваги споживачів, а також використовували реальні економічні дані для параметризації математичних моделей без залучення експертів.

1.2. Обґрунтовано, що показники, пов'язані з конкурентоспроможністю, можна поділити на дві групи: зовнішні прояви, за якими можна дослідити динаміку конкурентоспроможності підприємств, і внутрішні фактори, які впливають на конкурентоспроможність підприємств опосередковано. При цьому внутрішні фактори мають оптимальні значення, відхилення від яких є небажаним, а зростання зовнішніх проявів є завжди бажаним. Також установлено, що основною рушійною силою конкурентоспроможності промислових підприємств є конкурентоспроможність продукції. Для цього проаналізовано функціонування промислового підприємства із точки зору процесного підходу та визначено взаємозв'язок і взаємозалежність конкурентоспроможності підприємства та продукції, що ним виробляється.

1.3. Розроблено концептуальну схему управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств, основану на управлінні конкурентоспроможністю продукції в комбінації з оптимізацією внутрішньофірмових факторів конкурентоспроможності, реалізація якої дозволяє підвищити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємств.

2. У методичному плані - розробка й удосконалення науково-методичних підходів до оцінки й управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств і продукції.

2.1. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності машинобудівної продукції промислового призначення, який є основою для прогнозування обсягів реалізації продукції. Підхід базується на використанні інтегрального показника, до якого у мультиплікативній формі включено нормовані значення основних показників продукції, які впливають на її конкурентоспроможність: продуктивності, економічності, строку служби, ціни, одноразових витрат, привабливості умов постачання та обслуговування, вартості обслуговування, а також репутації. Параметризацію моделі інтегрального показника виконано за допомогою оптимізаційної економіко-математичної моделі з використанням реальних ринкових даних про обсяги реалізації продукції без залучення експертів.

2.2. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінки конкуренто-спроможності машинобудівних підприємств, оснований на використанні інтегрального показника, до якого входять нормовані значення таких зовнішніх проявів конкурентоспроможності підприємств: обсяг реалізації продукції, розмір прибутку та розмір чистих активів. Як додатковий засіб аналізу запропоновано показник неоднорідності зовнішніх проявів конкурентоспроможності підприємств, який дозволяє виявляти потенційні проблемні ситуації, пов'язані із загрозами і ризиками зниження конкурентоспроможності.

2.3. Запропоновано науково-методичний підхід до обґрунтування рішень із забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств. У його основу покладено комплекс моделей управління конкурентоспроможністю продукції, який дозволяє, з урахуванням установлених на основі аналізу конкурентоспроможності підприємства пріоритетів, оптимізувати план виробництва, здійснити планування заходів із регулювання конкурентоспроможності продукції, виведення на ринок нової продукції та виведення існуючої продукції на нові ринки збуту, а також уведення нових виробничих ресурсів. Крім того, запропоновано модель оптимізації значень внутрішньофірмових факторів конкурентоспроможності, яка дозволяє при заданих ресурсних обмеженнях максимально наблизити значення внутрішніх факторів конкурентоспроможності до оптимальних значень.

3. У практичному плані - доведення запропонованих наукових положень до рівня інформаційних технологій, розробка рекомендацій щодо вдосконалення організаційної структури підприємств, апробація розроблених підходів на промисловому підприємстві.

3.1. Розроблено алгоритм виділення та обліку внутрішньофірмових факторів конкурентоспроможності підприємств, структуру відповідної бази даних, а також економіко-математичну модель, яка дозволяє визначити тісноту зв'язку між внутрішньофірмовими факторами і показником конкурентоспроможності підприємства та визначити їх оптимальні значення.

3.2. Аргументовано доцільність створення на промислових підприємствах координаційного центру з питань конкурентоспроможності, який дозволяє збільшити ступінь залучення окремих працівників управлінського апарату підприємства до вирішення задач підвищення конкурентоспроможності підприємства та продукції, а також удосконалити процеси виявлення потенційних загроз для конкурентоспроможності підприємства й реагування на них. Запропоновано його структуру, склад і порядок взаємодії з іншими підрозділами підприємства у процесі управління конкурентоспроможністю.

3.3. Дістала подальшого розвитку інформаційна модель управління конкурентоспроможністю промислових підприємств, яка дозволяє зменшити витрати на організацію на підприємстві системи управління конкурентоспроможністю завдяки підвищенню рівня автоматизації роботи. Інформаційна модель створена з використанням методології моделювання процесів ІDEFШ та може бути основою для створення комп'ютерної інформаційної системи, використовуватися як прототип для формування системи електронного документообігу, а також застосовуватися у процесі навчання персоналу.

3.4. На базі ВАТ «Ковельсільмаш» проведено апробацію можливостей управління конкурентоспроможністю з використанням розроблених у дослідженні підходів. Запропонований комплекс управлінських заходів дозволяє збільшити обсяг реалізації продукції, зокрема розкидувачів твердих органічних добрив, і отримати річний економічний ефект у розмірі 376 тис. грн.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Охтень А.А. Исследование предпочтений потребителей в системе оценки конкурентоспособности машиностроительной продукции промышленного назначения // Экономика промышленности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2005. - С. 408-415.

2. Охтень А.А., Лепа Р.Н. Анализ понятия конкурентоспособности в крупном машиностроении // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2005. - С. 143-154.

3. Охтень О.О. Аналіз підходів до управління конкурентоспроможністю // Економічний вісник Національного гірничого університету. - 2005. - №3. - С. 124-130.

4. Охтень А.А. Использование анкетирования для оценки субъективных предпочтений потребителей машиностроительной продукции // Вісник Хмельницького національного університету. Сер.: екон. науки. - 2006. - №2. - Т. 1. - С. 84-88.

5. Охтень А.А. Синтез и интерпретация интегрального показателя конкурентоспособности предприятия // Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний ін-т МОН України; Ін-т економіко-правових досліджень НАН України. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. - Вип. 2 (20). - С. 152-155.

6. Охтень А.А. Формирование оптимального набора факторов конкурентоспособности предприятия // Модели управления в рыночной экономике: сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2006. - Спец. вып. - Т. 2. - С. 119-126.

7. Охтень А.А. Использование мирового опыта для повышения конкурентоспособности украинских машиностроительных предприятий // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2006. - Т. 1. - С. 261-270.

8. Охтень А.А. Организационно-экономическое обеспечение управления конкурентоспособностью предприятий // Экономика промышленности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2006. - Вып. 5. - С. 295-302.

9. Охтень О.О. Оцінка конкурентоспроможності машинобудівної продукції промислового призначення // Держава та регіони. Сер.: економіка та підприємництво. - 2007. - №1. - С. 251-254.

10. Охтень А.А. Синтез моделей управления конкурентоспособностью продукции промышленных предприятий // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць: в 4 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - Вип. 228, т. 2. - С. 270-277.

Размещено на Allbest.ru