Розробка варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний економічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04 економіка та управління підприємствами

РОЗРОБКА ВАРІАНТІВ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН У СИСТЕМІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

ВИКОНАВ ВОЛЧЕК РУСЛАН МИКОЛАЙОВИЧ

Одеса - 2008



АНОТАЦІЯ

стратегічний антикризовий управління

Волчек Р.М. Розробка варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами. Одеський державний економічний університет, Одеса, 2008.

У дисертації обґрунтовано варіанти стратегічних змін, які необхідно провести як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі функціонування підприємств переробної та аграрної сфер АПК задля реалізації стратегії зворотньої вертикальної інтеграції.

Виявлено особливості інтеграційних зв'язків між харчовими та сільськогосподарськими підприємствами на прикладі зворотньої та прямої вертикальної інтеграції. Досліджено складові фінансово-кредитного механізму та обґрунтовано доцільність використання інструментів оцінювання ефективності оперативного, фінансового лізингу та довгострокового кредитування у комплексі заходів, що забезпечують стабілізацію діяльності харчопереробних підприємств. Визначено сильні та слабкі сигнали прояву фінансової кризи на підприємстві. Удосконалено процедури організаційного регламентування процесів реструктуризації акціонерних підприємств. Сформульовано конкретні пропозиції щодо поліпшення системи антикризового управління харчовими підприємствами.

Ключові слова: антикризове управління, стратегічні зміни, харчові підприємства, реструктуризація, вертикальна інтеграція, організаційне регламентування, фінансово-кредитний механізм.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Прояв факторів неефективного управління на підприємствах реального сектора економіки України у ряді випадків призводить до погіршення фінансового стану і виникнення ризику входження підприємства до кризи. Проте, незважаючи на накопичений досвід вирішення цих питань, більшість підприємств неспроможні своєчасно проводити стратегічні зміни у відповідності з збуреннями зовнішнього середовища, що обумовлює втрату ними конкурентних переваг у своїх ринкових сегментах. У зв'язку з цим розв'язання проблем, пов'язаних із розробкою варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління підприємством, набуває особливої актуальності.

Науковий досвід із проблем розробки концептуальних основ управління розвитком господарчих систем відображений у працях відомих вітчизняних та зарубіжних дослідників, серед яких слід відзначити розробки О.І. Амоші, Є.А. Бельтюкова, І.О. Бланка, Б.В. Буркінського, О.С. Віханського, В.М. Гриньової, М.І. Звєрякова, Б. Карлоффа, А.І. Ковальова, А.П. Наливайка, В.І. Осипова, О.І. Пушкаря, О.С. Редькіна, О.О. Терещенка, М. Хаммера, М.Г. Чумаченка та ін.

Більшість учених-економістів особливу увагу приділяють необхідності вдосконалення та впровадження методів антикризового управління. Тим часом актуальними постають вирішення питань щодо створення умов для справедливої конкуренції на товари, роботи та послуги в межах єдиного ринкового середовища. Одним із таких наукових питань є необхідність розробки базових стратегій, що визначають шлях розвитку підприємств підгалузей харчової промисловості України, покращання інтеграційних зв'язків із сільськогосподарськими підприємствами з огляду на докорінні зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі та їх вплив на ринкову поведінку суб'єктів господарювання.

Недостатня вирішеність завдань щодо визначення варіантів стратегічних змін, які слід провести як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі функціонування харчових підприємств з метою їхньої реструктуризації з позиції найбільш ефективного використання виробничого потенціалу зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною фундаментального дослідження “Стратегічний аналіз поліпшення результатів діяльності господарюючих суб'єктів”, що виконувалася відповідно до тематичних планів науково-дослідних робіт ОДЕУ на 2003-2007 рр. (номер державної реєстрації 0104I005275).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних і методичних підходів щодо реструктуризації харчових підприємств та розробка варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління.

Відповідно до мети в дисертаційному дослідженні вирішено такі завдання:

- визначено комплекс реорганізаційних заходів, які забезпечують стабілізацію діяльності підприємства на основі узагальнення сучасних концепцій стратегічного управління;

- визначено показники оцінювання симптомів прояву фінансової кризи на підприємстві на основі систематизації методичних підходів до визначення його кризового стану;

- проведено аналіз динаміки розвитку основних підгалузей харчової промисловості для виявлення факторів, які впливають на ефективність діяльності харчових підприємств на макро -, мезо - і мікроекономічному рівнях;

- проведено за допомогою методів багатовимірного аналізу критеріальну оцінку ефективності виробничо-фінансової діяльності харчових підприємств Одеського регіону залежно від досягнутих результатів;

- ідентифіковано сильні та слабкі сигнали прояву фінансової кризи на підприємстві;

- методично обґрунтовано варіанти стратегічних змін у діяльності харчових підприємств з урахуванням інтеграційних зв'язків;

- обґрунтовано ефективність розробки й реалізації стратегії зворотньої вертикальної інтеграції як базисного напряму розвитку харчових підприємств Одеського регіону;

- сформульовано можливості застосування фінансово-кредитних інструментів у комплексі заходів, що забезпечують стабілізацію діяльності підприємства;

- розроблено рекомендації щодо вибору варіантів стратегічних змін у діяльності акціонерних підприємств на основі узагальнення досвіду їхньої реструктуризації.

Об'єктом дослідження є процеси стратегічного управління підприємством, що забезпечують його стабілізацію та розвиток.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми, пов'язані з розробкою варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління діяльністю підприємства.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи: діалектичний метод пізнання та системний підхід при комплексному дослідженні проблеми розробки варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління діяльністю підприємства; логічний при побудові логіки й структури дисертації; аналіз коефіцієнтів для формування критеріїв оцінювання ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємств харчової промисловості; методи багатовимірного статистичного аналізу, а саме: кластерний аналіз та метод головних компонент для розмежування статистичної сукупності харчових підприємств на кластерні групи й визначення причин їхнього переходу із кластеру в кластер; експертного оцінювання - для ідентифікації сильних і слабких сигналів прояву фінансового стану підприємства; порівняння - при визначенні особливостей інтеграційних зв'язків між виробником та постачальником, а також при порівнянні вітчизняних і зарубіжних норм організаційної регламентації процесів реструктуризації акціонерних підприємств; зведення - з метою узагальнення розроблених варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління харчовими підприємствами.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених, монографії, дисертації, автореферати дисертацій, збірники наукових праць, статті у фахових наукових виданнях, законодавчі та нормативні акти України, Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні дані, бухгалтерська та фінансова звітність декілька десятків харчових та сільськогосподарських підприємств, що функціонують в Одеському регіоні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових методологічних і теоретичних положень у дослідженні варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління харчовими підприємствами. У межах свого дослідження автор розробив методичний підхід щодо впровадження стратегічних змін у діяльність харчових підприємств, що забезпечить їхню стабілізацію і стійкий розвиток.

Елементи наукової новизни дисертаційної роботи, що виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

- обґрунтовано комплекс заходів щодо реалізації стратегії зворотньої вертикальної інтеграції розвитку харчових і сільськогосподарських підприємств, яка сприятиме узгодженню економічних інтересів між партнерами, нарощуванню їхнього виробничого потенціалу і, як наслідок, обсягів виробництва продукції кінцевого споживання;

- за допомогою інформаційно-аналітичного апарату систематизовано макро -, мезо - і мікроекономічні чинники, які характеризують вплив зовнішнього і внутрішнього середовища на ефективність діяльності підприємств харчової промисловості та дозволяють визначити параметри для вибору варіантів стратегічних змін;

удосконалено:

- методологію аналізу ефективності виробничо-фінансової діяльності харчових підприємств за допомогою методів багатовимірного ступеневого аналізу, а саме: кластерного методу і методу головних компонент, що дозволяє розмежувати статистичну сукупність харчових підприємств на кластерні групи та визначити причини їхніх кластерних перетворень;

- складові фінансово-кредитного механізму та інструменти оцінювання ефективності операційного, фінансового лізингу та довгострокового кредитування, які забезпечують зменшення витрат та захист від кон'юнктурних коливань;

- процедури організаційної регламентації процесів реструктуризації акціонерних підприємств, що дозволяє встановити порядок її проведення та створити умови прозорості інсайдерської інформації;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи щодо здійснення перетворень як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі функціонування харчопереробних підприємств у процесі їхньої реструктуризації з позиції найбільш ефективного використання виробничого потенціалу;

- методи визначення особливостей інтеграційних зв'язків між виробником та постачальником із виділенням їхніх переваг і недоліків на прикладі зворотньої та прямої вертикальної інтеграції з урахуванням цілей і інтересів розвитку суб'єктів господарювання;

- функції антикризового управління харчовими підприємствами, які розширюють можливості ідентифікації сильних і слабких сигналів прояву їхнього фінансового стану та дозволяють обґрунтувати напрями управління стратегічними змінами.

Практичне значення отриманих результатів. Рекомендації щодо проведення стратегічних змін у системі антикризового управління діяльністю підприємства знайшли впровадження у виробничо-фінансовій діяльності харчових підприємств в Одеському регіоні в реалізації стратегії зворотньої вертикальної інтеграції та ефективності використання фінансово-кредитних інструментів, а саме: лізингу, довгострокового кредитування та додаткової емісії акцій у відкритий продаж, що забезпечують стабілізацію діяльності підприємства. Це підтверджується матеріалами про впровадження в господарську діяльність ВАТ “Одесхарчокомбінат” (довідка № 22-01/252 від 04.06.2008 р.). Особиста участь здобувача в проведенні дослідження фінансово-господарської діяльності ВАТ “Одеський олійножировий комбінат” дозволила запропонувати систему оцінювання кризового стану підприємства на ранніх стадіях його прояву (довідка № 1203-72 від 02.05.2008 р.).

Матеріали наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Одеського державного економічного університету при викладанні дисциплін “Стратегічний аналіз”, “Фінансовий аналіз” та “Економічний аналіз” (довідка № 01-18/602 від 19.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням важливої сучасної науково-практичної проблеми розробки варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління харчовими підприємствами. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором всебічного вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного і практичного матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювалися та були схвалені на 9 наукових конференціях, зокрема на: 4-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підвищення ефективності господарювання на мезо - і мікроекономічному рівні” (Одеса, 2007р.); 3-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємством: проблеми і шляхи їх рішення” (Ялта, 2007р.).

Публікації. За результатами виконаних у дисертації досліджень опубліковано 9 самостійних наукових праць загальним обсягом 3,34 д.а., з яких 6 опубліковано у фахових виданнях обсягом 2,65 д.а. та 3 у матеріалах та тезах конференцій, інших виданнях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації викладений на 203 сторінках, у тому числі 30 таблиць, 9 рисунків, 11 додатків та список використаних джерел 152 найменування на 15 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи формування стратегії розвитку підприємства у системі антикризового управління” розглянуто сучасні концепції стратегічного управління підприємством; систематизовано методичні підходи до визначення його кризового стану; проведено аналіз факторів, що впливають на ефективність господарювання підприємств харчової промисловості.

Виконаний в дисертації критично-бібліографічний огляд теоретичних положень та базових концепцій щодо антикризового управління показує, що сучасні вітчизняні та зарубіжні вчені більшою мірою вивчають варіанти пасивної (середньоринкової) стратегії по відношенню до прояву кризових явищ у діяльності підприємства. Виходячи з основної мети антикризового управління, яка полягає у виявленні негативних сигналів у вигляді впливу безлічі чинників зовнішнього і внутрішнього середовищ на кінцеві результати функціонування підприємства, у дисертації здійснено спробу розглянути стратегічні зміни та важелі, а також стимули адаптації до них у механізмі антикризового управління розвитком, здатного забезпечити знаходження шляхів щодо стабілізації його фінансового стану.

Доведено, що оцінювання кризового стану підприємства повинно здійснюватися через дослідження міри впливу того або іншого виявленого фактора на виробничо-фінансову діяльність, виходячи з теорії рефлексії. Ця теорія передбачає реакцію суб'єкта господарювання на збурюючу дію ділового середовища. Такий підхід дозволяє ідентифікувати сильні та слабкі сигнали прояву фінансового стану підприємства та обґрунтувати напрями управління стратегічними змінами.

Проте в сучасній практиці недостатньо приділяється уваги розробці активної стратегії, коли суб'єкт господарювання вже стабілізував своє положення на ринку і в подальшому розпочинає пошук можливих дій для поліпшення свого становища в конкурентному оточенні. Водночас для дотримання необхідних параметрів життєдіяльності суб'єкта господарювання доцільно визначити конкурентні позиції у певному ринковому сегменті, а також можливості інтегрованого зростання.

Реалізація цього підходу надає можливість побудувати систему моніторингу та визначити динаміку основних показників відносно загрози виникнення кризового стану. У дисертації проведено дослідження факторів, що впливають на ефективність

діяльності харчових підприємств на макро -, мезо - і мікрорівнях.

Для виявлення параметрів, за якими необхідно проводити стратегічні зміни у виробничо-фінансовій діяльності харчових підприємств, проаналізовано динаміку виробництва основних видів продукції цієї галузі (таблиця 1).

Таблиця 1. Динаміка виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (у % до 1990)

Види продукції	Роки
	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Хлібобулочні вироби	61,4	36,7	36,6	35,2	34,8	34,4	33,8	32,1
М'ясо та субпродукти	34,6	14,5	12,0	16,5	20,6	7,3	9,9	11,7
Ковбасні вироби	30,8	19,4	18,6	23,2	30,1	36,9	34,3	33,4
Молоко оброблене рідке	20,1	10,9	15,9	18,3	20,3	11,1	13,4	12,7
Цукор-пісок	57,3	26,2	28,7	23,9	36,6	31,6	31,5	38,2
Кондитерські вироби	28,4	60,1	65,9	68,1	85,5	95,2	98,0	93,6
Алкогольні напої	121,4	83,8	71,5	77,0	87,3	130,1	113,3	114,9
Цигарки та папіроси	69,2	84,7	100,4	116,9	139,8	145,0	151,2	154,3
Безалкогольні напої	24,5	44,6	56,5	75,5	82,8	92,7	111,9	116,6

Як свідчать наведені дані, в Україні відбувається нерівномірний розвиток основних підгалузей харчової промисловості. На сьогодні за продуктовою ознакою можливо виділити групи підприємств, так званих песимістичних і оптимістичних аутсайдерів, а також лідерів. До першої групи входять виробники м'яса і субпродуктів, молока, виробництво яких у 2000-2006 роках по відношенню до 1990 року знизилось до рівня 12-14%, що вказує на регресійний розвиток виробничої діяльності м'ясної і молочної промисловості. Друга група охоплює виробників хлібобулочних, ковбасних виробів, цукру. Вона відрізняється від песимістичної доведенням рівня виробництва за аналізований період до 32-38%. Групу лідерів очолюють підприємства лікерогорілчаної, тютюнової промисловості та виробництва безалкогольних напоїв, оскільки обсяги виробництва їхньої продукції перевищили рівень 1990 року на 14-54%.

За допомогою інформаційно-аналітичного апарату виявлено макро -, мезо - і мікроекономічні чинники та тенденції розвитку підприємств харчової промисловості, які вказують на наявність істотних проблем у цьому секторі економіки України.

На макроекономічному рівні такий нерівномірний розвиток харчової промисловості обумовлений багатьма причинами. Серед них дисертантом, насамперед, виділено порушення технологічної схеми “постачання сировини - переробка - реалізація”, яка раніше існувала між сільськогосподарськими та харчовими підприємствами. До того ж негативний вплив на розвиток підприємств розглянутої галузі виявляється в частині зниження купівельної спроможності населення внаслідок збільшення рівня відпускних цін на харчові продукти.

На мезоекономічному рівні розгляд структури джерел інвестиційних вкладень у харчову промисловість Одеського регіону і України показує, що питома вага державних вкладень у загальному обсязі інвестицій в основний капітал харчових підприємств Одеської області складає 5%; іноземних інвесторів 20%; на власні кошти підприємств доводиться 50%; на банківські кредити 25%. Приблизно така ж сама структура склалася і в цілому в Україні: частка держави дорівнює 10%; іноземних інвесторів 30%; власні кошти підприємств складають 40%; кредити банків 20%.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що на цей час харчові підприємства формують інвестиційні ресурси переважно за рахунок власних коштів (прибуток, що капіталізується, та амортизація) і кредитів. Підприємства, що використовують тільки власний капітал, мають найвищу фінансову стійкість, але вони не в змозі забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку і не використовують фінансових можливостей приросту прибутку на вкладений капітал. У цілому господарюючі суб'єкти, що використовують кредит, знаходяться в більш виграшному стані, ніж підприємства, що спираються тільки на власний капітал. Незважаючи на платність кредиту та можливість виникнення ризиків, його використання забезпечує підвищення рентабельності підприємства. До того ж слід більше приділяти уваги фондовим інструментам залучення інвестицій.

На мікроекономічному рівні основним чинником, що гальмує розвиток харчових підприємств, є наявність значної кількості зношених основних фондів і переважно екстенсивний режим їхнього розширеного відтворення. Певного негативного впливу набувають організаційна інертність управлінського персоналу і керівництва підприємства, недостатнє використання інструментарію фінансового менеджменту.

У роботі на прикладі харчового підприємства ВАТ “Одесхарчокомбінат” та сільськогосподарського підприємства, що функціонують в Одеській області, розглянуто реалізацію стратегії зворотньої вертикальної інтеграції з позицій реструктуризації цих акціонерних товариств у формі приєднання. Сутність цієї форми реструктуризації полягає в тому, що юридична особа, яка приєднується, ліквідується, а її капітал, майнові права й обов'язки переходять до господарського суб'єкта, який залишився. Ця форма реорганізації є стратегічною альтернативою вірогідного банкрутства сільськогосподарського підприємства. Також досліджено проблеми додержання умов прозорості під час здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів та удосконалення механізму організаційного регламентування професійних учасників фондового ринку.

Дослідження інформаційно-аналітичного апарату, що характеризує вплив макро -, мезо - і мікроекономічних факторів на ефективність господарювання харчопереробних підприємств, показало, що на сьогодні існує значне коло проблем, що впливають на стійкий розвиток підприємств цієї галузі реального сектора економіки України. Причому для протидії негативним сигналам впливу зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування харчових підприємств необхідно розробити заходи стабілізаційного характеру як з боку самих цих підприємств, так і з боку органів державної влади, оскільки тільки обопільними зусиллями можливо подолати ризики та загрози, притаманні нині господарській діяльності підприємств переробної сфери АПК. Однак початковим завданням, що постає перед системою антикризового управління підприємством, є ідентифікація кризових ознак його виробничо-фінансової діяльності, що, у свою чергу, дозволяє обґрунтувати напрями управління стратегічними змінами.

Другий розділ дисертації “Методи виявлення кризових ознак виробничо-фінансової діяльності підприємства та вибору варіантів стратегічних змін” присвячено розгляду методів, що дозволяють ідентифікувати сильні і слабкі сигнали прояву фінансового стану харчових підприємств, і розробці варіантів стратегічних змін у діяльності цих підприємств, які забезпечують їхню стабілізацію і розвиток.

Використано багатовимірний аналіз для обґрунтування достовірності спостережуваних змін у виробничо-господарській діяльності харчопереробних підприємств за 2001-2006 роки.

Процедура кластеризації проводилася на базі шести показників, що розраховані на основі публічної фінансової звітності, за якими можливо оцінити виробничий потенціал підприємств: частки виробничо-технічного потенціалу у складі майна підприємства; фондовіддачі; коефіцієнтів зносу та оновлення основних засобів; частки залишків готової продукції у складі оборотних активів; рентабельності продажів. Протягом досліджуваного періоду відбувалася зміна складу підприємств усередині кластерів. Найбільш яскраво вираженим є перехід з аутсайдерів у середняки та лідери. Так, за період 2002-2006 рр. у складі аутсайдерів з семи підприємств залишилося тільки три (рис.1).

Основною причиною знаходження трьох підприємств в аутсайдерах стало поглиблення кризи фінансової діяльності внаслідок відсутності реагування на прояви кризового характеру на більш ранніх рівнях.



Рис. 1. Розподіл харчових підприємств Одеського регіону на лідери, середняки та аутсайдери за період з 2001 по 2006 рр.

Про це свідчать показники: частка засобів виробництва у складі майна за період 2003-2006 рр. зросла з 88 до 99%, причому частка основних засобів у складі активів коливалася від 86 до 95%, а готової продукції у складі оборотних активів знаходилася на рівні 1-2%; фондовіддача знизилася з 0,8 до 0,1 грн.

Негативні тенденції спостерігалися і у підприємств, що відносяться до групи середняків та лідерів. Низькі значення коефіцієнтів завантаження виробничих потужностей підприємств, що входять до складу кластера “середняки” в 2004-2006 роках, поетапно призвели до зростання собівартості продукції і вплинули на генерування збитків від основної операційної діяльності. Для лідерів слабким сигналом ризику настання фінансової кризи є погіршення попиту на вироблену продукцію, що підтверджується різким падінням виручки від реалізації. Це, у свою чергу, вплинуло на зменшення маржинального доходу і відсутність запасу фінансової тривалості. Негативні прояви у виробничій сфері, виявлені за допомогою кластерного аналізу, не могли не відбитися і на фінансовому потенціалі харчових підприємств. Аналіз зміни показників діяльності підприємств указав на поетапне погіршення їхнього фінансового стану і за допомогою методу головних компонент дозволив виявити причини їхніх кластерних перетворень. До них відносяться: домінування основного капіталу у складі майна, що зумовило недостатність власних коштів для його фінансування і, відповідно, відсутність власних оборотних коштів; недостатність нормальних джерел для покриття потреби в запасах і затримка в погашенні дебіторської заборгованості, що обумовили покриття тимчасового дефіциту грошових коштів за рахунок короткострокових кредиторських заборгованостей; тривале генерування збитків від господарської діяльності.

Узагальнення тенденцій у виробничо-фінансовій діяльності харчових підприємств дозволило визначити негативні сигнали прояву їхнього фінансового стану. Найбільш слабким сигналом прояву ризику є зменшення генерування грошових коштів, пов'язане з порушенням узгодження інтересів підприємства з його зовнішнім оточенням: дистриб'юторами, постачальниками, конкурентами у сегменті ринку, який вони займають. Зменшення виручки від реалізації продукції, затримка в оплаті по дебіторській і кредиторській заборгованості, відсотків банку, порушення ритмічності виробництва продукції вказують на відхилення від нормальних умов у діяльності підприємства. Адекватною реакцією підприємства на виявлені прояви ризикових явищ буде перегляд маркетингових стратегій і налагодження стійких зв'язків з постачальниками.

До сигналів нарощування ризику, на нашу думку, можна віднести перевищення темпу зростання дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги над темпом зростання чистого доходу від реалізації продукції, а також зростання залишків готової продукції на складах підприємства, що свідчить про проблеми у збутовій діяльності, відсутність маневреності робочого капіталу.

На більш пізніх стадіях прояву, фінансова криза починає набувати рис важко керованого процесу. Відсутність реагування на вказані сигнали може проявитися у підвищенні темпів зростання робочого капіталу при одночасному зменшенні чистого прибутку або зростанні непокритих збитків. Адекватною стратегічною дією підприємства у разі низького значення чи відсутності резервного фонду є додаткова емісія акцій або облігацій для поповнення власних оборотних коштів і зменшення прояву ефекту фінансового левериджу. У випадку неможливості реалізації цього заходу слід скористатися процедурою санації балансу.

Ігнорування підвищення темпів зростання чистих мобільних засобів при зменшенні чистого прибутку спочатку призводить до поетапної відсутності власних оборотних коштів, а у подальшому до нестачі нормальних джерел для фінансування запасів, при перевищенні кредиторської заборгованості над дебіторською.

Найбільш сильними сигналами є зростання непокритих збитків, що посилюється у часі, доки рівень утрати власного капіталу не буде визначальним у причині зменшення власного капіталу як в абсолютному, так і відносному вираженні. Якщо підприємство не переглядає склад необоротних активів (своєчасно не проводить заходи щодо вибуття зношеного устаткування; допускає появу і нарощування довгострокової дебіторської заборгованості та ін.), то основним сигналом розвитку фінансової кризи буде нестача власного капіталу для фінансування основного капіталу. Дещо пом'якшити цей сигнал може наявність довгострокових зобов'язань у складі джерел активів підприємства, що дозволяє йому не бути надмірно залежним від поточних пасивів. Для управління підприємством, що перебуває у важкій стадії фінансової кризи, застосовуються ефективні форми санації.

Аналіз показав, що одним із основних проявів зовнішнього середовища по відношенню до харчових підприємств є порушення їхніх стійких зв'язків із сільськогосподарськими підприємствами. З цього приводу методично обґрунтовано варіанти стратегічних змін у діяльності харчопереробних підприємств з огляду на інтеграційні зв'язки на прикладі зворотньої (рис. 2) і прямої вертикальної інтеграції з урахуванням цілей та інтересів розвитку суб'єктів господарювання.

Рис. 2. Варіанти реалізації стратегії зворотньої вертикальної інтеграції

Зосередження нашої уваги на дослідженні саме цих форм обумовлено тим, що організація сировинної зони для харчового підприємства за допомогою форм, які передбачають інтеграцію із збереженням економічної і юридичної незалежності, наприклад кооперації, на сьогодні є нездійсненною, оскільки між підприємствами як аграрної, так і переробної сфери АПК спостерігається слабкий рівень довіри. Проведення прямої вертикальної інтеграції, яка передбачає активізацію інтеграційних процесів з боку сільськогосподарських підприємств, у цей час також є практично неможливим, тому що у більшості аграрних підприємств поки що недостатньо інвестиційних ресурсів і виробничого потенціалу для її проведення. Найбільш реальною є організація інтеграційних зв'язків між виробником і постачальником за допомогою зворотньої вертикальної інтеграції.

Установлено, що для реалізації реорганізаційних заходів, які забезпечують стабілізацію і розвиток харчових підприємств, у зовнішньому та внутрішньому середовищі їхнього функціонування повинні бути сформовані умови, що забезпечать упровадження цих стратегічних змін.

У третьому розділі дисертації “Умови впровадження стратегічних змін у системі антикризового управління харчовими підприємствами” обґрунтовано комплекс заходів щодо реалізації стратегії зворотньої вертикальної інтеграції; удосконалено законодавчі процедури регулювання процесів реструктуризації акціонерних підприємств; розроблено механізм щодо впровадження стратегічних змін у систему антикризового управління харчовими підприємствами.

Оскільки більшість підприємств аграрної та переробної сфери АПК є приватизованими і функціонують у формі акціонерних товариств, то інтереси між суб'єктами інтеграційного процесу під час проведення зворотньої вертикальної інтеграції пропонуємо узгоджувати на основі справедливого визначення пропорцій конвертації (обміну) акцій.

Наводимо механізм упровадження стратегічних змін у систему антикризового управління харчовими підприємствами на базі агропромислового підприємства і ВАТ “Одесхарчокомбінат” (рис.3). Пропорції конвертації акцій зазначених підприємств розраховані на основі оцінювання їхньої вартості за методом дисконтування грошових потоків. Зіставлення оцінених ринкових вартостей підприємств, що реорганізуються, (340 тис. грн. : 567 тис. грн.) показало, що 60 - відсоткова частка у статутному капіталі підприємства, до якого здійснюється приєднання, повинна належати акціонерам ВАТ “Одесхарчокомбінат”. Співвідношення, за яким очікується провести обмін акціями при приєднанні, складає 5:3, що означає: п'ять акцій агропромислового підприємства обмінюються на три акції ВАТ “Одесхарчокомбінат”. Побудовано прогнозний (з'єднальний) баланс комбінату після приєднання до нього сільськогосподарського підприємства.

Обґрунтовано зв'язок базової стратегії зворотньої вертикальної інтеграції з ресурсними стратегіями, що забезпечують отримання синергетичного ефекту внаслідок її реалізації. Порівняльний аналіз ефективності оперативного, фінансового лізингу та банківського кредитування купівлі устаткування показав, що найменш витратною формою оновлення виробничої бази для комбінату є банківське кредитування.

Дисконтована вартість післяподаткових грошових потоків при використанні довгострокового кредиту складе 518,7 тис. грн., при фінансовому лізингу - 539,1 тис. грн., при оперативній лізинговій угоді - 624,1 тис. грн. Проте отримання банківського кредиту є надто ризиковим для ВАТ “Одесхарчокомбінат” як самостійного суб'єкта господарювання, оскільки збільшить плече його фінансового важеля і, відповідно, знизить рейтинг кредитоспроможності товариства. Натомість фінансовий лізинг буде коштувати дорожче для комбінату, але дозволить зберегти на нормативному рівні його платоспроможність. Тому, у разі приєднання до комбінату агропромислового підприємства, вигідніше для нього буде оновити свою активну частину основних фондів за рахунок отримання довгострокового кредиту. У разі відмови від інтеграційних перетворень більш доцільним буде оновлення на умовах фінансового лізингу.

Ще одним антикризовим заходом, який дозволить стабілізувати діяльність ВАТ “Одесхарчокомбінат”, є проведення додаткової емісії акцій у відкритий продаж. Переваги для комбінату при залученні інвестиційних ресурсів на фондовому ринку, у першу чергу, полягають у можливості зберегти баланс між власними і позиковими джерелами активів. Про це свідчить наведений у дисертації прогноз: у 2009 році коефіцієнт фінансового левериджу складе 0,43 проти 0,89 - фактичного рівня 2006 року; маневреність власного капіталу збільшиться з 36 до 45%. Крім того, прогнозується збільшення курсової вартості акцій комбінату з 0,25 грн. (за одну просту акцію) до 0,34 грн.. Поточна дохідність акцій цього підприємства складе 22,16%, що значно перевищує поточну дохідність по депозитах (у розрахунках було взято 16,5% -у ставку дохідності). Усе це свідчить про збільшення інвестиційної привабливості комбінату.

Запропоновані реорганізаційні заходи дозволять посилити виробничу й комерційну активність ВАТ “Одесхарчокомбінат”, який відноситься до групи “лідерів”. Розроблені для нього варіанти стратегічних змін цілком застосовувані і для інших п'яти підприємств, що входять до складу кластеру “лідери”.

Те ж саме стосується і шести підприємств, що відносяться до кластеру “середняки”. Окремо наводити комплекс реорганізаційних заходів для середняків, на нашу думку, не є доцільним, оскільки зазначені підприємства балансують між кластерами “лідери” і “аутсайдери”.

Для трьох підприємств-аутсайдерів альтернативою їхньому банкрутству є проведення санації балансу через зменшення наявного статутного капіталу, отримання грошових коштів від здійснення зазначеної операції для покриття збитків і, відповідно, підвищення своєї платоспроможності хоча б у короткостроковому періоді. Зменшення статутного капіталу можливо провести, застосовуючи процедури конверсії (зменшення кількості наявних в обігу акцій) і деномінації (зменшення номінальної вартості акцій). Як довгострокову перспективу розвитку цих підприємств можна рекомендувати пошук інвесторів задля здійснення інтеграційних перетворень.

Доведено, що проведення процесів реструктуризації акціонерних підприємств, у першу чергу, ґрунтується на здійсненні за ними належного контролю з боку органів державної влади. Зазначено, що на цей час основними проявами непрозорості при розміщенні цінних паперів на вітчизняному фондовому ринку при проведенні реструктуризації підприємств, є використання інсайдерської інформації під час купівлі-продажу цінних паперів, а також маніпулювання цінами на них. У вітчизняній законодавчій практиці трапляються випадки рейдерських атак, які недостатньо регулюються чинними законодавчими нормами.



Рис. 3. Варіанти стратегічних змін у системі антикризового управління діяльністю ВАТ “Одесхарчокомбінат”

З цього приводу запропоновано низку рекомендацій щодо вдосконалення процедур організаційного регламентування процесів реструктуризації акціонерних підприємств, які дозволять встановити порядок при її проведенні і створити умови прозорості інсайдерської інформації. Це прискорить досягнення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств харчової і переробної сфери АПК в умовах вступу України до світового економічного простору. Їхній антикризовий розвиток в умовах дотримання політики справедливої конкуренції на товари, роботи та послуги, що рухаються в межах єдиного ринкового середовища, на нашу думку, не можливий без участі держави. Тому надано пропозиції щодо створення умов стабілізаційного характеру з боку держави, які забезпечать дотримання інтересів вітчизняних харчових і сільськогосподарських підприємств на рівні договорів на постачання їхньої продукції.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці варіантів стратегічних змін у системі антикризового управління харчовими підприємствами. Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи, здобувачем зроблено такі висновки:

1. Незважаючи на тривалий досвід вирішення питань підвищення ефективності господарювання у харчовій промисловості України, значна кількість підприємств цієї галузі все ще характеризується низкою якістю стратегічного управління, оскільки їхній управлінський персонал невчасно реагує на зміни в зовнішньому середовищі, що, врешті-решт, призводить до втрати цими підприємствами конкурентних переваг у ринкових сегментах і прояву кризи у їхній діяльності. Уникнути цієї негативної тенденції у розвитку харчових підприємств можливо завдяки розробці комплексу реорганізаційних заходів, що забезпечують стабілізацію їхньої діяльності.

2. Факторами, що зумовили нерівномірний розвиток основних підгалузей харчової промисловості України, на макро -, мезо - і мікроекономічному рівні, є порушення стійких виробничо-господарських зв'язків із безпосередніми виробниками сировини - сільськогосподарськими підприємствами; значна зношеність основних виробничих фондів галузі; тривале генерування збитків від операційної діяльності; організаційна інертність управлінського персоналу підприємств, що не дозволяє вчасно адаптувати корпоративну стратегію підприємства до умов агресивного зовнішнього середовища його функціонування.

3. Застосування методів багатовимірного аналізу виробничо-фінансової діяльності харчових підприємств, а саме: кластерного аналізу і методу головних компонент дозволило виявити причини погіршення ефективності їхнього господарювання. Такими причинами є недостатність власного капіталу для фінансування необоротних активів, що призвело до нестачі власних оборотних коштів на зазначених підприємствах; їхня хронічна збитковість; затримка у погашенні розрахунків за дебіторською заборгованістю та ін.

4. Дослідження показало, що існує три варіанти управління розвитком підприємства: управління за слабкими сигналами, управління за сильними сигналами, планування на регулярній основі. Вибір комбінацій цих варіантів залежить від швидкості наближення небезпечної ситуації у порівнянні з швидкістю реакції на неї у кожному із трьох варіантів. Причому управління за слабкими сигналами, засноване на ідентифікації міри впливу виявлених факторів на виробничо-фінансову діяльність підприємств, є одним із варіантів дії підприємства при виникненні негативних проявів його фінансового стану, який дозволяє нейтралізувати їх з найменшими витратами ресурсів та часу.

5. Організація сировинної зони для харчового підприємства пропонується за допомогою стратегії зворотньої вертикальної інтеграції. Реалізація цієї стратегії можлива через придбання акцій сільськогосподарського підприємства і включення його до складу знову створеної акціонерної структури через формування холдингу шляхом перерозподілу пакету акцій. Упровадження зазначеної стратегії для підприємств-банкрутів дозволяє обрати варіант поведінки для будь-якого харчового підприємства залежно від його поточного фінансового стану. Формування холдингу через розподіл пакета акцій доцільно здійснювати за допомогою внеску в статутний фонд, додаткової емісії акцій у зв'язку з переоцінкою майна підприємства та інших засобів для підприємств-постачальників, які систематично опиняються у кризовій ситуації. У цьому випадку харчове і сільськогосподарське підприємства будуть знаходитися в рівних умовах і диспаритет цін буде виключений.

6. Стійкий розвиток підприємств вітчизняної переробної й аграрної сфери АПК в умовах вступу України до світового економічного простору неможливий без участі держави, тому з боку органів державної влади пропонуємо створити такі умови стабілізаційного характеру:

- по кожному виду продукції повинні буди чітко визначені квоти і розроблені бар'єри входу на вітчизняний ринок сільськогосподарської та харчової продукції, що надалі дозволить забезпечити рівноправність країн, які входять до СОТ, по відношенню до України і додержати інтереси вітчизняних товаровиробників на рівні договорів на постачання цієї продукції;

- участь у переговорному процесі з країнами-учасниками СОТ щодо надання пільг для України на правах держави, яка нещодавно здобула членство в цій організації;

- упровадження дієвих механізмів стимулювання продуктивності праці у вітчизняному аграрному секторі.

7. Складовими фінансової стратегії, що забезпечують реалізацію базисної стратегії інтегрованого зростання харчових підприємств, є інструменти оцінювання ефективності операційного, фінансового лізингу та довгострокового кредитування купівлі устаткування під час оновлення їхньої виробничої бази; хеджування ф'ючерсними контрактами при закупівлі сировини та матеріалів; проведення додаткової емісії акцій у відкритий продаж задля задоволення потреби підприємств у додатковому капіталі; випуск пріоритетних прав, що захищають інтереси акціонерів під час зміни пропорцій власності в акціонерному капіталі підприємства.

8. Реалізація стратегії зворотньої вертикальної інтеграції харчопереробних і сільськогосподарських підприємств має сенс за умов визначення справедливих пропорцій конвертації акцій на основі узгодження цілей та інтересів між суб'єктами інтеграційного процесу. З цього боку набуває значення застосування фінансово-кредитних інструментів, які забезпечують зменшення витрат та захист від кон'юнктурних коливань, а також удосконалення системи організаційного регламентування процесів реструктуризації акціонерних підприємств та контролю за дотриманням порядку під час їхнього проведення.

9. У результаті дослідження процедур організаційного регламентування процесів реструктуризації акціонерних підприємств доведено, що на цей час більшість заходів, які забезпечують дотримання їхнього належного проведення, вже знайшли своє відображення у передбачуваних до прийняття законодавчих актах. Однак для встановлення порядку в проведенні реструктуризації та створення умов прозорості інсайдерської інформації запропоновано внести такі зміни у вітчизняну законодавчу базу:

- переглянути п. 1 ст. 66 “Придбання значного пакета акцій товариства” проекту Закону України “Про акціонерні товариства” щодо розміру пакета акцій підприємства, за умови бажання придбання якого особа (або спільно діючі особи) зобов'язана повідомити керівництво товариства й Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку про цілі зазначеної угоди;

- розробити механізми організаційного регламентування процесів, що не відносяться до реорганізації прав власності, проте за своїм змістом переслідують ті ж самі цілі (продаж підприємством А практично всіх своїх активів підприємству Б);

- внести зміни до Закону України “Про ринок цінних паперів” у частині залучення до відповідальності за використання інсайдерської інформації і маніпулювання цінами під час здійснення операцій з цінними паперами;

- ініціювати ухвалення проекту Закону України “Про акціонерні товариства” від 13 лютого 2008 р.

Упровадження запропонованих рекомендацій дозволить підвищити ефективність системи антикризового управління підприємствами реального сектора економіки України.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Волчек Р.М. Особливості ефективного використання виробничого капіталу харчової промисловості // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. пр. Одеса: ОДЕУ, 2005. Вип. 20. С. 8186. (0,38 д.а.)

2. Волчек Р.М. Особливості побудови методологічної бази розрахунку кризового

стану підприємства // Науковий вісник. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Одеса: ОДЕУ, 2005. Вип. 7 (19). С. 125134. (0,43 д.а.)

3. Волчек Р.М. Оцінка фінансового стану підприємства за допомогою аналізу його грошових потоків // Науковий вісник. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Одеса: ОДЕУ, 2006. Вип. 4 (24). С. 8493. (0,46 д.а.)

4. Волчек Р.М. Зворотна вертикальна інтеграція як напрямок стратегії розвитку харчопереробних підприємств Одеського регіону // Зб. наук. пр., серія: економічні науки. Черкаси: ЧДТУ, 2007. Вип. 18. Частина II. С. 165169. (0,37 д.а.)

5. Волчек Р.М. Ідентифікація сильних та слабких сигналів прояву фінансової кризи на підприємстві // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. пр. Одеса: ОДЕУ, 2007. Вип. 25. С. 7783. (0,49 д.а.)

6. Волчек Р.М. Особливості конвертації акцій у процесі проведення реструктуризації підприємства // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. пр. Одеса: ОДЕУ, 2007. Вип. 27. С. 6875. (0,52 д.а.)

7. Волчек Р.М. Особливості розробки інвестиційної стратегії розвитку харчопереробних підприємств // Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення: матер. XII Міжнародної наук.практ. конфер. Ялта, 4 6 жовт. 2007р. Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. Т. II. С. 225228. (0,19 д.а.)

8. Волчек Р.М. Оцінка ступеня впливу кризових факторів на фінансову стійкість підприємства як завдання для курсового і дипломного проектування // Управління якістю підготовки фахівців: матер. XII Міжнародної наук.-метод. конфер. Одеса: ОДАБА, 2007. С. 250252. (0,11 д.а.)

9. Волчек Р.Н. Вступление Украины в ВТО: оценка влияния на эффективность хозяйствования предприятий пищевой промышленности // Деловой журнал Одесской торгово-промышленной палаты. Одеса, 2008. Вип. 2 (14), 3 (15). С. 2225. (0,39 д.а.)

Размещено на Allbest.ru

...