Управління діяльністю сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний аграрний університет

Колодій андрій Володимирович

УДК 338.24 : 631.157 : 631.11

УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Львівському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Галанець Василь Григорович,

Львівський національний аграрний університет,

професор кафедри менеджменту організацій ім. проф. Є. Храпливого.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Дудар Тарас Григорович,

Тернопільський національний економічний університет,

завідувач кафедри аграрного менеджменту і права;

кандидат економічних наук

Овчиннікова Тетяна Володимирівна,

Львівська державна фінансова академія,

старший викладач кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться 15 вересня 2009 р. о 14³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському національному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1.

Автореферат розісланий “____ ” серпня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.А. Біттер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основною складовою аграрної реформи в нашій країні є реформа управління сільськогосподарським виробництвом. Однак поки що через низку об'єктивних і суб'єктивних причин аграрна реформа не дала очікуваних результатів. Виникла потреба розробити, прийняти і реалізувати нову державну аграрну політику, яка б об'єднала інтереси держави і селянства. Оскільки аграрна криза зумовлена багатьма чинниками - соціальними, політичними, економічними, організаційними, фінансовими, - вихід з неї потребує комплексного, системного підходу. Виникає потреба в реформуванні системи управління сільськогосподарським виробництвом на всіх рівнях: державному, регіональному, локальному, на рівні підприємства. Загальновідомо, що виробництво спрацьовує так, як ним управляють, тому реформування управління сільськогосподарським виробництвом слід розглядати як складову аграрної реформи.

Питанням аграрних реформувань, становленню і розвитку багатоукладної економіки в сільському господарстві, розвитку ефективного сільськогосподарського виробництва та вдосконаленню управління присвячено чимало наукових праць вітчизняних економістів-аграрників, зокрема І.Ф.Баланюка, П.С.Березівського, В.Г.Галанця, Т.Г.Дудара, Й.С.Завадського, І.Г.Кириленка, І.І.Лукінова, В.Я.Месель-Веселяка, О.М.Онищенка, П.Т.Саблука, Г.В.Черевка, Л.О.Шепотько, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина та багатьох інших. Теоретичні проблеми управління підприємствами розробили такі зарубіжні вчені: М.Альберт, Г.Десслер, П.Друкер, М.Мескон, Ф.Хедоурі.

Вони охопили у своїх працях широке коло питань щодо пошуку резервів збільшення виробництва і підвищення ефективності сільського господарства, розробки і реалізації аграрних реформувань, розвитку різноукладності, вдосконалення економічного механізму господарювання в нових умовах. Водночас багато проблем подальшого існування і розвитку села ще не вирішено: не відновлена матеріально-технічна база виробництва, не поліпшились соціальні умови життя на селі, зберігається диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, в особистих селянських господарствах зростає рівень самоексплуатації селян. Особливо необхідним стало реформування управління сільськогосподарським виробництвом, якому приділяють мало уваги. Усе це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського національного аграрного університету на 2001-2005 рр. „Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332) та на 2006-2010 рр. „Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0106U002073). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в обґрунтуванні способів підвищення ефективності управління сільськогосподарським виробництвом.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретичних, методичних та організаційних засад управління сільськогосподарським виробництвом на всіх рівнях: державному, регіональному, локальному з урахуванням вимог ринкової економіки.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розкрити роль аграрних реформувань у період формування ринкової економіки, узагальнити практику їх проведення у Львівській області та соціально-економічні наслідки;

- виявити тенденції розвитку сільського господарства Львівської області в перехідний період;

- провести оцінку організації управління сільським господарством на державному, регіональному і локальному рівнях і на рівні підприємств;

- визначити основні напрями удосконалення державного управління сільськогосподарським виробництвом та управління агроформуваннями;

- обґрунтувати модель управління сільськогосподарським виробництвом на регіональному рівні через органічну взаємодію між підприємствами й господарствами населення;

- розробити методики визначення оптимальної чисельності управлінських працівників та оцінки діяльності керівників і спеціалістів сільського господарства, відновлення їх атестації.

Об'єктом дослідження є управлінські відносини в аграрному секторі економіки.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні засади державного управління сільськогосподарським виробництвом на регіональному рівні та управління діяльністю сільськогосподарських підприємств різних організацій-но-правових форм господарювання.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії та системний підхід до вивчення економічних процесів і явищ, що виникли внаслідок аграрних реформувань та удосконалення управління сільськогосподарським виробництвом під час формування ринкових відносин.

У процесі дослідження використано такі основні методи: системно-структурний та абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків і формулювання висновків); аналізу і синтезу (для деталізації об'єкта дослідження через його поділ на окремі складові та зведення результатів їх вивчення в одне ціле); метод порівняльного аналізу (для обґрунтування застосування окремих інструментів регулювання виробничих і управлінських відносин); економіко-статистичний - групування, кореляційно-регресійний аналіз (для виявлення впливу чинників на окремі його критерії); розрахунково-конструктивний (в опрацюванні стратегії розвитку).

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові і законодавчі документи, матеріали Головного управління статистики у Львівській області та Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, дані річної звітності сільськогосподарських підприємств, наукова література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних і прикладних засад вдосконалення управління діяльністю сільськогосподарських підприємства, а саме:

вперше:

- розроблено модель управління сільськогосподарським виробництвом на регіональному рівні, засновану на використанні адміністративних та економічних важелів і стимулів, покликану узгодити функціонування сільськогосподарських підприємств і особистих селянських господарств за прискореного розвитку аграрного підприємництва;

удосконалено:

- методичні підходи до проведення оцінки діяльності державних службовців і посадових осіб регіональних органів управління сільським господарством з використанням експертних оцінок;

- наукові засади процесу опанування керівниками сільськогосподарських підприємств мистецтва управління - еталонів, прийомів, методів і засобів успішної керівної діяльності, які в конкретних випадках дозволяють приймати індивідуальні управлінські рішення;

уточнено:

- існуючі наукові погляди на планування кар'єри керівників і спеціалістів сільського господарства, пов'язане з плануванням та оцінкою персоналу, здійсненням моніторингу, систематичною перепідготовкою кадрів із використанням тренінгів, ділових ігор, складанням кар'єрограми;

набули подальшого розвитку:

- методичні основи планування оптимальної чисельності управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств на основі системи показників і кореляційно-регресійного аналізу;

- наукові засади формування функцій регіональних органів управління сільськогосподарським виробництвом.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх застосування дозволить підвищити ефективність управління сільськогосподарським виробництвом на державному, регіональному і локальному рівнях, сприятиме зростанню економічної ефективності сільського господарства, конкурентоспроможності продукції, забезпечить оптимальне використання матеріально-технічних ресурсів і трудового потенціалу.

Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи розглянуті та прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 09-05/12-109 від 15.12.2008 р.), управліннями агропромислового розвитку Жовківської (довідка № 543 від 12.12.2008 р.) та Буської (довідка № 369 від 12.12.2008 р.) районних державних адміністрацій

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою автора. У ній розкрито авторський підхід до вирішення проблеми підвищення ефективності управління сільськогосподарським виробництвом на державному, регіональному і локальному рівнях як невід'ємної складової загальної проблеми розробки і реалізації аграрної реформи. Наукові положення, висновки та рекомендації, винесені на захист, є особистими розробками і одержані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень доповідалися на щорічних звітних конференціях викладачів і співробітників Львівського національного аграрного університету у 2000 - 2008 роках.

Автор виступав з доповідями на міжнародних науково-практичних конференціях: „Динаміка наукових досліджень 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), „Наука і освіта `2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), „Менеджмент у ХХІ столітті: розвиток організацій та управління персоналом” (м. Львів, 2004 р.), „Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), „Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села” (м. Львів, 2008 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 14 наукових праць, з них у фахових виданнях 6 самостійних і 3 у співавторстві та 5 праць у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу становить 5,31 друк. арк., в тому числі автору належить 4,38 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 223 сторінки, з них 193 сторінки основного тексту. Дисертація містить 25 таблиць на 25 сторінках, 30 рисунків на 30 сторінках, список використаних джерел з 219 найменувань на 18 сторінках, 7 додатків на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання. Відображено об'єкт і предмет дослідження, його наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію та можливості практичного застосування.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи управління діяльністю сільськогосподарських підприємств” - розкрито теоретичні основи державного управління аграрним сектором у контексті нової аграрної політики, методологічні засади управління діяльністю сільськогосподарських підприємств, узагальнено методологію і методику дослідження.

Основним елементом соціально-економічної системи є кадри керівників і спеціалістів, які очолюють роботу колективів, визначають стратегію діяльності підприємства, ставлять конкретні завдання і забезпечують необхідні умови для їх виконання. Ефективність функціонування того чи іншого суб'єкта вирішальною мірою залежить від якісного складу управлінських працівників, їх особистих і ділових якостей, загальноосвітнього і кваліфікаційного рівня.

Забезпечення практичного втілення нової аграрної політики має відбуватися на основі побудови надійної кадрово-управлінської вертикалі. Від кадрово-управлінського ресурсу залежить ефективне використання всіх інших видів ресурсів. Його призначення - об'єднати всі інші ресурси в єдиний комплекс, запустити в дію і забезпечити їх ефективне функціонування з метою підвищення результативності розвитку сільськогосподарських підприємств, їх виробничих підрозділів і галузей.

Перехід аграрного сектора економіки до ринку передбачає створення принципово нової економічної системи господарювання та управління виробництвом. Аграрна реформа не відбувається автоматично, вона прокладає собі дорогу через багато перешкод і потребує постійної підтримки, допомоги, розробки наукових засад організації управління виробництвом в ринкових умовах.

Основна ідея концептуального підходу до вдосконалення управління аграрним сектором ґрунтується на факті, що економічною базою життєдіяльності сільського населення й розвитку сільських територій є агропромислове виробництво. Зважаючи на це, управління розвитком агропромислового виробництва має розглядатися через призму забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій і підвищення життєвого рівня сільського населення. Об'єктами й наступними взаємопов'язаними цілями управління аграрним сектором є: прибутковість господарювання об'єктів управління; підвищення рівня життя сільського населення; соціально-економічний розвиток сільських територій; доступність продовольства для всіх верств населення; екологія та безпека навколишнього середовища і продуктів харчування. Відповідно визначено суб'єкти управління за суспільно-політичними рівнями ( державним, регіональним, громадським, професійним, місцевим самоврядним і господарським ), а також функції регіонального управління розвитком сільського господарства.

Формування ринкової економіки передбачає докорінний злам системи економічних відносин безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах та їх підрозділах, вимагає реформування структури управління. Основними завданнями, які повинен виконувати управлінський апарат підприємства в умовах ринку, є: регулювання структури виробництва на мікрорівні; забезпечення раціонального використання наявних виробничих ресурсів; розробка і вдосконалення технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва, освоєння досягнень науково-технічного прогресу; матеріально-технічне постачання і збут продукції; розробка комплексу заходів зі зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва і конкурентоспроможності; організація переробки сільськогосподарської сировини та відкриття нових виробництв з метою якнайповнішого використання трудових ресурсів; ведення обліку та аналізу господарської діяльності; підвищення заробітної плати працівників.

Процес менеджменту в сільськогосподарських підприємствах - це послідовність певних завершених етапів, виконання яких сприяє забезпеченню управлінського впливу керуючої системи на керовану з метою досягнення цілей організації. Етапи менеджменту утворюють управлінський цикл організації. Процес менеджменту охоплює певні категорії, такі, як керуюча (суб'єкт управління) та керована (об'єкт управління) системи організації, функції менеджменту, методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво тощо. Керуюча система містить ті складові елементи, які забезпечують процес управління. До складу керованої системи входять елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності.

Перший етап процесу управління працівниками полягає в реалізації функцій менеджменту, до яких належать будь-які види управлінської діяльності (планування виробництва та реалізації продукції, управління впровадженням технологій, управління обліком, управління підрозділом в організації тощо). Йдеться про управлінську діяльність на всіх рівнях керуючої системи організації: керівників організацій та їх заступників, начальників цехів, дільниць, бригадирів, завідувачів ферм, фахівців усіх напрямів (економістів, технологів, енергетиків тощо).

Управління організаційно-правовою формою (організацією) уособлює в собі наявність певних взаємопов'язаних дій з формування (залучення) і використання ресурсів організацією для досягнення нею свої цілей. Менеджмент не передбачає охоплення всієї діяльності організації для досягнення кінцевих цілей, а лише ті функції і дії, які пов'язані з координацією і встановленням взаємодій всередині організації, стимулюванням до здійснення виробничої та інших видів діяльності, з їх цільовою орієнтацією. Зміст і набір функцій, що здійснюються в процесі управління, залежать від типу організаційно-правової форми господарювання, її розмірів, сфери діяльності, рівня управлінської ієрархії, розподілу функцій всередині організації тощо.

Слід виділити наступні функції управління в управлінській діяльності: планування (вибір цілей і плану дій для їх досягнення); розподіл завдань між окремими підрозділами чи працівниками і встановлення взаємодії між ними; керівництво (мотивація виконавців до здійснення запланованих дій і досягнення поставлених цілей); контроль (порівняння реально досягнутих результатів із запланованими).

Загальні функції з абстрактного стану трансформуються в конкретний лише в процесі управління певними об'єктами, процесами, елементами виробничо-господарської діяльності (рис. 1). Тобто загальні функції набувають відповідного змісту тоді, коли вони беруть участь у реалізації конкретних функцій менеджменту. Функції планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання можна вважати загальними (основними), оскільки будь-яка інша управлінська діяльність (конкретні функції) здійснюватиметься через послідовне їх застосування.

Саме з врахуванням завдань, які поширюються на управлінський апарат, і повинно здійснюватися його вдосконалення. Нинішні економічні умови виробництва, ставлячи нові завдання перед керівниками і спеціалістами, вимагають гнучкості у виборі форм і методів управління виробництвом. За ринкових відносин можуть успішно функціонувати лише такі організаційні форми виробництва, які ставлять перед собою завдання виробляти продукцію і надавати послуги, що користуються попитом, за найменших затрат і найвищої якості.

Для сільськогосподарських товаровиробників це одне з основних завдань під час входження в ринкове поле та для економічного виживання за умов жорсткої конкуренції між різними формами господарювання та окремими виробниками сільськогосподарської продукції. При цьому великого значення набуває діяльність економічних служб, які докорінно змінюють форми і зміст своєї роботи.



Рис. 1. Взаємозв'язок та місце функцій менеджменту в процесі управління сільськогосподарським підприємством

У другому розділі - “Аналіз розвитку сільськогосподарського виробництва і трансформаційні процеси в його управлінні” - проведено оцінку тенденцій розвитку сільського господарства, проаналізовано організацію управління виробництвом на державному, регіональному і локальному рівнях, а також у виробничих формуваннях.

На сьогодні в сільськогосподарських підприємствах Львівської області набули поширення територіальні, галузеві і комбіновані структури управління. Кожна з них має позитивні і негативні сторони. Але загальним їх недоліком є неспроможність швидко самоорганізовуватися, самоналаштовуватися відповідно до вимог ринку. Поряд із традиційними структурами з'являються структури управління кооперативного і програмно-цільового типу. Остання характеризується створенням відповідних органів, наділених певними повноваженнями, які здійснюють організаційне і спеціалізоване керівництво виконанням цільової програми.

Великих сільськогосподарських підприємств в області майже немає, зате багато дрібних. Групування підприємств за розмірами показує, що з 534 підприємств лише 5 (0,9%) мають понад 2 тис. га сільськогосподарських угідь, зате 150 підприємств (28,1%) мають до 100 га. Найбільше підприємств - 191, що становить 35,8%, мають площу від 101 до 500 га (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл сільськогосподарських виробників за розміром сільськогосподарських угідь, 2007р.

Показник	Всього підприємств	У тому числі
		державні	недержавні
	одиниць	%	одиниць	%	одиниць	%
Всього, у тому числі	534	100	14	100	520	100
до 50 га	93	17,4	2	14,3	91	17,5
51-100	57	10,7	-	-	57	11,0
101-500	191	35,8	1	7,1	190	36,5
501-1000	40	7,5	2	14,3	38	7,3
1001-1500	28	5,2	2	14,3	26	5,0
1501-2000	8	1,5	2	14,3	6	1,2
2001-2500	-	-	-	-	-	-
2501-3000	3	0,5	1	7,1	2	0,4
3001 і більше	2	0,4	2	14,3	-	-
Без угідь	112	21,0	2	14,3	110	21,1

Низький рівень концентрації виробництва гальмує освоєння досягнень науково-технічного прогресу, зумовлює низький рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва і надмірно високу собівартість продукції. Цьому сприяє низький рівень технічної забезпеченості.

Технологічний рівень виробництва в сільськогосподарських підприємствах визначає система ведення господарства. Аналіз показав, що врожайність сільськогосподарських культур ні разу за останні роки не сягала рівня 1990 р. Усе це не змогло не призвести до зменшення виробництва продукції сільського господарства. Однак у 2007 р. порівняно з 2000 р. її обсяги збільшилися на 8,5%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 85,3% (табл. 2).

Таблиця 2. Виробництво валової продукції сільського господарства у Львівській області, у порівнянних цінах 2005 року, млн грн

Форма господарювання	2000 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2007 р. до 2000 р., %
Усі категорії господарств	3957,7	4057,7	4264,7	4292,7	108,5
у тому числі: сільськогосподарські підприємства, включаючи фермерські господарства	365,3	422,1	550,9	677,0	185,3
господарства населення	3592,4	3635,6	3713,8	3615,7	100,6

управління сільськогосподарський підприємство

Регіональні органи державного управління сільським господарством виконують такі функції: забезпечують реалізацію державної аграрної політики, готують пропозиції до законодавчих, нормативних, правових та інших документів, які стосуються розвитку галузей і регіонів АПК, контролюють стан виконання цих актів, відстоюють інтереси держави у відповідних адміністративних, судових і суспільних інстанціях; здійснюють управління корпоративними правами державної власності підприємств АПК, які перебувають у підпорядкуванні органів виконавчої влади відповідного рівня; організовують формування резервних, страхових та елітних насіннєвих фондів, а також генетичного фонду в тваринництві; разом з іншими зацікавленими органами виконавчої влади беруть участь у розробленні відповідних програм, спрямованих на регулювання соціально-трудових відносин, соціально-культурної, медичної, комунально-побутової сфер, сприяють індивідуальному житловому будівництву в сільській місцевості, поліпшенню демографічної ситуації та соціального захисту сільського населення.

Створюються умови для розвитку інфраструктури продовольчого ринку, відновлюються традиційні й формуються нові ринки збуту, а також міжпрофесійні об'єднання учасників продуктових ринків, професійні об'єднання сільськогосподарських товаровиробників, інші регіональні й галузеві громадські об'єднання як органи координаційно узгоджувального управління на відповідному рівні. В об'єднання входять представники держави, які беруть участь в опрацюванні узгоджених схем торгівлі сировиною та продовольчими товарами.

Як показують дослідження, ефективність господарювання в сільськогосподарських підприємствах значною мірою залежить від розміру землекористування (табл. 3). Зауважимо, що статистичне групування проводили лише за тими підприємствами, які мали сільськогосподарські угіддя.

Таблиця 3. Залежність ефективності використання сільськогосподарських угідь від концентрації землекористування у сільськогосподарських підприємствах Львівської області, 2007 р.

Площа угідь, га	Кількість підприємств	Припадає угідь на одне підприємство, га	Виручка від реалізації продукції на 1га, грн	Чистий прибуток (збиток) на 1га угідь, грн
до 100га	150	49,8	1958	-256
101-500	190	238,0	3299	-88
501-1000	108	756,4	4568	675
1001 і більше	48	1569,0	5017	2201
Разом і в середньому	422	229,6	3447	875

Відбувається інтенсивний пошук оптимальних структур управління фермерством. У 2001 р. у Львівській області створено (на базі колишньої Асоціації фермерів) Асоціацію фермерів та приватних землевласників. Функціонування асоціації забезпечується діяльністю колективних, колегіальних органів управління та відповідними посадовими особами.

За міжнародної допомоги у Львівській області створена служба дорадництва, яка заявила про себе як про нове соціально-економічне явище, зумовлене перетвореннями, в межах аграрної реформи. Дорадництво спричиняє виникнення нових потреб, створює нові типи поведінки, допомагає сільськогосподарським виробникам формувати власну думку, приймати рішення.

У третьому розділі - “Удосконалення управління сільським господарством” - розроблено способи вдосконалення управління сільськогосподарським виробництвом, покращення управління агроформуваннями та кадрового забезпечення сільськогосподарських підприємств.

Еволюція системи управління сільським господарством прямує до такої її організації, яка, по-перше, надає високий ступінь свободи кожному її елементу, що дозволяє гнучкіше реалізувати розмаїття господарських ситуацій, водночас скорочує втручання зверху і підвищує потребу в самоузгодженні виробничої та управлінської діяльності; по-друге, створює умови для безперервного удосконалення форм і методів організації управління відповідно до рівня складності виконуваних завдань.

Про переваги і недоліки тієї чи іншої форми організації управління в сільськогосподарському підприємстві відповідно до його організаційної форми доцільніше судити з огляду на конкретні фактичні дані, що характеризують рівень та ефективність функціонування управлінських систем та ефективність господарювання сільськогосподарського підприємства загалом за тієї чи іншої системи організації виробництва та управління.

Процес діяльності державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування, у тому числі органів управління сільським господарством, а також керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств, не буде логічно завершеним, якщо не здійснювати її оцінку. Пропонуємо здійснювати раз на 3-5 років їх своєрідну атестацію (експертну оцінку) групою експертів із 9-15 чоловік на обласному і 7-9 на районних рівнях. Вони оцінюватимуть за прийнятою методикою потрібні працівникам якості та їх потенційні можливості. Для вибору якостей слід скористатися практикою країн ЄС. Виберемо такі базові якості: 1) компетентність; 2) комунікабельність; 3) пунктуальність; 4) порядність; 5) здатність до мотивації; 6) впевненість у манерах; 7) обдарованість; 8) цілеспрямованість; 9) здатність приймати обґрунтовані рішення; 10) стресостійкість; 11) соціальна свідомість; 12) психічна врівноваженість; 13) фантазія, творчість, оригінальність; 14) мобільність і гнучкість; 15) знання іноземних мов; 16) досвід роботи за кордоном.

Серед проблем організації управлінської діяльності першочергової уваги заслуговують: а) прогнозування соціально-економічних змін в управлінській діяльності і розробка перспективних моделей структур управління; б) забезпечення раціонального поділу і кооперації праці у сфері управління; в) розробка раціональної технології організації управлінської діяльності; г) визначення критеріїв і способів оцінки ефективності управлінської діяльності апарату управління і його співробітників; д) розробка системи добору та оцінки управлінських кадрів, посадової підготовки і атестації кадрів.

Управління сільськогосподарським виробництвом на державному і регіональному рівнях у сучасних умовах повинно спрямовуватися на подолання його в основному натурального характеру і розвиток підприємництва. Задля розширення сфери підприємництва, прискорення зростання обсягів виробництва в сільськогосподарських підприємствах та їх скорочення в особистих селянських господарствах необхідно реалізувати комплекс управлінських рішень, зокрема щодо регулювання земельних відносин, цін на сільськогосподарську продукцію, розвитку інфраструктури ринку, використання методів економічного стимулювання і санкцій. Особливого значення набуває подолання корупції в органах місцевого самоврядування та управління сільським господарством, які значно ускладнюють процес створення нових і розширення існуючих підприємницьких структур, зокрема умов оренди земель сільськогосподарського призначення, надання дозволів на будівництво сільськогосподарських виробничих об'єктів тощо. Принципова схема вдосконалення регіонального управління сільськогосподарським виробництвом показана на рис. 2.

Вимагають удосконалення методи нормування управлінської праці, що здійснюється без врахування всіх чинників, які впливають на її продуктивність. Вони повинні ґрунтуватися на глибокому аналізі управлінської діяльності, враховувати характер управлінських задач, ступінь забезпеченості засобами оргтехніки та інші чинники, що визначають продуктивність праці у сфері управління.

У ринкових умовах високої соціальної значущості набуває управління кар'єрою - послідовним розвитком людини в основних сферах життя (трудовому, сімейному, творчому). До завдань управління кар'єрою входить надання кожному члену суспільства таких можливостей, які забезпечили б якнайповнішу реалізацію його здібностей і прагнень у власних інтересах, інтересах підприємства і всього суспільства. Наукове вирішення проблеми кар'єри пов'язане з плануванням та оцінкою персоналу, здійсненням моніторингу, систематичною перепідготовкою кадрів із використанням тренінгу, ділових ігор та ін.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Модель вдосконалення управління сільськогосподарським виробництвом у регіоні

Планування кар'єри слід розглядати як процес розробки і прийняття програми професійного й службового (посадового) зростання працівника. У процесі розробки такої програми доцільно складати кар'єрограму - перелік професійних і посадових позицій, що фіксують шлях розвитку індивіда для зайняття відповідної посадової позиції. Таким чином, кар'єрограма - це формалізована уява про те, який шлях повинен пройти індивід, якими знаннями і навичками слід володіти для здійснення ефективної діяльності в певній позиції.

Для визначення оптимальної чисельності працівників управління можна використати метод кореляційно-регресійного аналізу. Ми виявили зв'язок між кількістю управлінських працівників (у) і чинниками, які на неї впливають: х₁ - площею сільськогосподарських угідь, га; х₂ - середньорічною вартістю основних фондів, млн грн; х₃ - питомою вагою продукції тваринництва у валовій продукції сільського господарства, %; х₄ - розміром виробничих затрат на 1 га сільськогосподарських угідь, грн; х₅ - вартістю товарної продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн; х₆ - середньорічною чисельністю працюючих, осіб. Розрахунки проводили на основі матеріалів річних звітів сільськогосподарських підприємств Жовківського, Золочівського та Яворівського районів Львівської області за програмою регресійного аналізу, яка дозволяє поступово визначати регресійні рівняння через вхідні параметри (х₁, х₂ … х₆), які впливають на відповідний вихід. Одночасно визначали коефіцієнти парної кореляції, що показують тісноту зв'язку між кожним із чинників.

Проведений розрахунок за матеріалами 2007 р. порівняли з розрахунком за 2000 р. Порівняння показало, що найвищого показника з виробництва продукції на 100 га сільськогосподарських угідь досягли ті господарства, в яких на одного працівника управління припадало у 2000 р. 12-13 зайнятих у сфері виробництва, а у 2007 р. - 9-10 осіб. Отже, у 2007 р. оптимальна чисельність зайнятих у виробництві працівників на одного управлінця зменшилась на 3 особи. Проте це зменшення спричинене не поліпшенням роботи управлінського персоналу, а скороченням чисельності працюючих у сільськогосподарських підприємствах з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Адміністративно-управлінський персонал не тільки не скоротився за 7 років, а навіть збільшився за рахунок додаткової кількості спеціалістів. Причина такого явища, на нашу думку, полягає в тому, що господарства, не розвиваючи останнім часом тваринництва, основну увагу приділяють розвитку зернового господарства, яке забезпечує вищий рівень рентабельності виробництва. Праця тут є найбільш механізованою, вимагає знань і досвіду високоосвічених спеціалістів.

Чисельність працівників управлінь агропромислового розвитку районних держадміністрацій останніми роками суттєво зменшилась. Якщо у 1990 р. кількість працівників Управління агропромислового розвитку Жовківської районної державної адміністрації Львівської області становила 22 особи, то на 2007 р. у штатному розписі їх затверджено лише 13. Освітній рівень керівників сільськогосподарських підприємств, установ та організацій достатньо високий. Наприклад, у Жовківському районі із 39 керівників вищу спеціальну освіту мають 37 (94,9%), середню спеціальну - 2 (5,1%). Переважно це недавно призначені спеціалісти середнього віку. Висновок із проведеного дослідження однозначний: в нових агроформуваннях, за аналогією з колишніми колгоспами і радгоспами, залишається надмірно великий, громіздкий апарат управління, який не вписується в ринкові умови через свою неоперативність, консервативність та низьку продуктивність, що зумовлює високу собівартість продукції і низький рівень її рентабельності.

Для виявлення взаємозв'язку між продуктивністю управлінської праці (у) й чинниками, що на неї впливають, також застосували багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз. Для виявлення залежності між ними вибрано лінійну функцію типу:

у = а₀ + ах₁ + а₂х₂ + … + а_nх_n,

де у - продуктивність управлінської праці (виробництво валової продукції в порівнянних цінах 2005 року на 1 управлінця), тис. грн; х₁ - кількість середньорічних працівників, яка припадає на 1 управлінця, осіб. Коефіцієнт характеризує інтенсивність праці управлінського персоналу; х₂ - кількість виробничих підрозділів підприємства. Показник характеризує організаційну структуру управління; х₃ - питома вага оплати праці управлінських працівників у загальному фонді оплати праці, %. Показник характеризує роль управлінців у розподілі сукупного продукту; х₄ - виробництво валової продукції в порівнянних цінах 2005 року, тис. грн. Показник характеризує масштаби сільськогосподарського виробництва; х₅ - площа сільськогосподарських угідь, га. Показник характеризує територіальні розміри підприємства; х₆ - фондозабезпеченість, тис. грн/га. Показник характеризує рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва; х₇ - питома вага продукції рослинництва у вартості валової продукції сільського господарства, %. Показник показує виробничу структуру господарства; х₈ - середній показник рівня кваліфікації керівника (стаж роботи х коефіцієнт рівня освіти; вища освіта - 1,5; середня спеціальна - 1,0; середня освіта - 0,8; без освіти - 0,5); х₉ - кількість населених пунктів; х₁₀ - вартість основних невиробничих фондів на одного працівника; a₀- вільний член рівняння; a_1,2,…..n - коефіцієнти регресії.

Вихідними даними для побудови моделі слугували матеріали річної статистичної звітності за 2007 р. сільськогосподарських підприємств Жовківського, Золочівського та Яворівського районів. Для аналізу взято 62 підприємства. У результаті розв'язання моделі одержано залежність:

у = 9,890 + 0,671х₁ - 3,308х₂ - 0,085х₃ + 0,001х₄ + 0,002х₅ + 0,929х₆ + 0,088х₇ + 0,062х₈ - 3,45х₉ + 6,522х₁₀.

Коефіцієнт множинної кореляції складає 0,792. Коефіцієнт детермінації (R² = 0,627) показує, що варіацію продуктивності управлінської праці на 62,7% можна пояснити варіацією відібраних для аналізу факторів. Аналіз матриці коефіцієнтів кореляції, а також коефіцієнтів еластичності показав, що на продуктивність управлінської праці найбільше впливає обсяг виробництва валової продукції сільського господарства, тобто розмір підприємства.

Сучасне управління в умовах ринкових відносин все наполегливіше вимагає від керівника сільськогосподарського підприємства не стільки поточних дій, скільки уміння робити вибір основних напрямів розвитку, здійснювати стратегічне управління, ефективно запроваджувати нові форми господарювання та управління, вирішувати непередбачувані проблеми, коли ускладнення виникають як на рівні державного регулювання, так і безпосередньо на виробництві. Тому потрібно відновити практику атестації управлінських працівників кожного сільськогосподарського підприємства, яка проводилася в минулому раз на п'ять років.

ВИСНОВКИ

1. Назріла об'єктивна необхідність розробки і реалізації нової державної аграрної політики, яка б об'єднала інтереси держави і селянства. Складовою цієї проблеми є створення нової системи господарювання та управління. Удосконаленню підлягає управління сільськогосподарським виробництвом на всіх рівнях: державному, регіональному, локальному, на рівні підприємств. Без державного управління проведення аграрної реформи неможливе, потрібна розробка і реалізація чітко діючого економічного механізму.

2. Вимагає вдосконалення система управління виробництвом на рівні агроформувань. Перед керівниками і спеціалістами стоять нові задачі, які вима-гають гнучкості у виборі форм і методів управління. На передній план висува-ються проблеми організації і мотивації праці виконавців. Керівники повинні володіти мистецтвом управління. Діяльність керівника, що володіє мистецтвом управління, характеризується підприємливістю, постійним пошуком нових можливостей у сферах технології, організації та економіки, використанні потенційних можливостей трудового колективу і кожного виконавця зокрема. Справжнє мистецтво керівника пов'язане з його творчою імпровізацією, умінням приймати раціональні рішення в умовах ринку і мінімуму інформації.

3. Процес функціонування сільськогосподарського підприємства як відкритої динамічної виробничої системи з погляду управління складається з керуючої (суб'єкт управління) і керованої (об'єкт управління) підсистем. При цьому процес менеджменту як послідовність певних завершених етапів сприяє забезпеченню управлінського впливу керуючої системи (суб'єкта управління) на керовану систему (об'єкт управління) з метою досягнення цілей організації. Етапи менеджменту утворюють управлінський цикл організації. Процес менеджменту охоплює такі категорії, як керуюча система (суб'єкт управління) та керована система (об'єкт управління), функції менеджменту, методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво тощо. Управління сільськогосподарським підприємством уособлює в собі наявність певних взаємопов'язаних дій з формування (залучення) і використання ресурсів організацією для досягнення нею своїх цілей. Зміст і набір функцій, що здійснюється в процесі управління, залежить від типу підприємства, його розмірів, рівня управлінської ієрархії, розподілу функцій всередині підприємства тощо.

4. Найнижчий рівень заробітної плати найманих працівників у сільському господарстві порівняно з іншими галузями економіки зробив працю в сільськогосподарських підприємствах непрестижною, а саму галузь невигідною для інвестицій, призвів до переміщення епіцентру трудової активності сільського населення в особисті селянські господарства, де виробляють близько 85% валової продукції сільського господарства.

5. Сільськогосподарські підприємства опинились в стані деградації. Показники технологічної, економічної і соціальної ефективності сільськогосподарського виробництва в області є незадовільними. Чималу вину в цьому несе організація управління виробництвом на державному, регіональному і локальному рівнях та на рівні підприємств.

6. Основними важелями державного регулювання аграрної економіки є: фіскальна, грошово-кредитна та інвестиційна політика, регулювання цін і валютного курсу, державні замовлення. За аграрних реформувань державне управління виявилося найслабшою ланкою. Розробка і реалізація нової державної аграрної політики вимагає підняття державного управління на вищий щабель. Держава повинна взяти повністю на себе виконання тих соціально-економічних функцій, які не можуть бути реалізовані на ринкових засадах. Головне управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації та підпорядковані йому районні управління повинні відповідати за підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів агроформувань, ринкове регулювання структури виробництва, розвиток маркетингу, захист товаровиробників від підприємств-монополістів; формування ринкової інфраструктури; забезпечення рівних умов для підприємств різних форм господарювання, створення підприємств з переробки сільськогосподарської продукції і сервісного обслуговування на селі.

7. В управлінні безпосередньою виробничо-господарською діяльністю сільськогосподарських підприємств лежать такі основні компоненти-чинники, як створення відповідних умов праці, здійснення виробничих процесів (виробництво продукції), відпрацювання каналів реалізації продукції (реалізація продукції), забезпечення ефективної діяльності підприємства (виробничого підрозділу), його розширеного розвитку (фінансування). Усі інші моменти враховують у побудові відповідних структур управління, специфічних для кожної організаційно-правової форми господарювання. Пошук універсальних рішень в управлінні сільськогосподарськими підприємствами є без перспективним. У кожному конкретному випадку повинні прийматися індивідуальні управлінські рішення. Саме в цьому проявляється мистецтво управління. Високої соціальної значущості набуває управління кар'єрою (послідовним розвитком людини в основних сферах життя - трудовому, сімейному, творчому).

8. За допомогою багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу виявлена залежність між продуктивністю управлінської праці та чинниками, що на неї впливають. Це дозволяє визначити чинники, які найбільше впливають на ефективність управлінської праці, де закладені основні резерви її росту. Дослідження показало, що такими чинниками є: обсяг виробництва валової продукції, кількість працівників, яка припадає на одного управлінця, фондозабезпеченість. Найбільші резерви підвищення ефективності управлінської праці заховані в інтенсифікації виробництва, скороченні управлінських працівників, суттєвому збільшенні фондозабезпеченості виробництва.

9. Для вдосконалення управління сільськогосподарським виробництвом запропонована модель, спрямована на підвищення його ефективності за рахунок розвитку підприємництва і зниження ролі натуральних особистих селянських господарств. Вона передбачає використання комплексу адміністративних і економічних методів. Особливе значення має боротьба з корупцією в органах місцевого самоврядування та управління сільським господарством, яка повинна забезпечити зростання ефективності виробництва.

10. Діяльність сучасних керівників і спеціалістів агроформувань необхідно оцінювати. З цією метою запропонована методика оцінювання якостей керівника: моральні якості, організаційні здібності, ділові якості, результати роботи очолюваної організації. Вона дозволяє створити ранжирований ряд і підходити до кожного індивідуально. Рекомендується також відновити практику атестації управлінських працівників, зокрема спеціалістів раз на 3-5 років. Для цього пропонується оціночний лист з врахуванням вимог ринкової економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Колодій А.В. Реформування управління сільськогосподарським виробництвом в районному АПК / А.В. Колодій // Вісник ЛДАУ : економіка АПК. - 2000. - № 8. - С. 469 - 474.

2. Колодій А.В. Необхідність реформування управління сільськогосподарським виробництвом / А.В. Колодій // Вісник ЛДАУ : економіка АПК. - 2003. - № 10(2). - С. 279 - 285.

3. Колодій А.В. Удосконалення управління сільськогосподарським виробництвом як складова аграрної реформи / А.В. Колодій // Вісник ЛДАУ : економіка АПК. - 2004. - № 11(2). - С. 241-246.

4. Колодій А.В. Підвищення регулюючої ролі держави в розвитку аграрної економіки / В.В. Галанець, А.В. Колодій // Ефективність державного управління : збірник наукових праць ЛРІДУ НАДУ при Президентові України / за заг. ред. А.О. Чемериса. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2004/2005. - Вип. 6/7. - С. 239-245. (автором проаналізовано сучасне становище сільськогосподарського виробництва, розкрито тенденції його розвитку, обґрунтовано об'єктивну необхідність розробки, прийняття і реалізації нової аграрної політики).

5. Колодій А.В. Реформування управління регіональним АПК / А.В. Колодій // Вісник ЛДАУ : економіка АПК. - 2005. - №12. - С. 182-187.

6. Колодій А.В. Кадрове забезпечення сільськогосподарського виробництва - завдання державного управління / А.В. Колодій // Ефективність державного управління : збірник наукових праць ЛРІДУ НАДУ при Президентові України / за заг. ред. А.О. Чемериса. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. - Вип.8. - С. 359-364.

7. Колодій А.В. Кадровий потенціал сільськогосподарських підприємств, його формування (на матеріалах Львівської області) / А.В. Колодій // Вісник ЛДАУ : економіка АПК. - 2006. - №13. - С. 591-596.

8. Колодій А.В. Оцінювання діяльності спеціалістів і керівників сільськогосподарських підприємств / В.В. Галанець, А.В. Колодій // Вісник ЛДАУ : економіка АПК. - 2007. - №14(1). - С. 228-234 (автору належить розробка методики оцінювання діяльності керівників і спеціалістів сільського господарства, оціночних листів, обґрунтування напрямів використання результатів оцінювання).

9. Колодій А.В. Відродження сільськогосподарських підприємств як пріоритетної форми господарювання в аграрному секторі економіки / В.В. Галанець, А.В. Колодій // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ при Президентові України. - Вип. 16/17 / за заг. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. - С. 293-304. ( автором проаналізовано показники господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, розроблено напрями зрівноваженого розвитку сільських територій).

В інших виданнях:

10. Колодій А.В. Удосконалення управління сільськогосподарськими підприємствами / А.В. Колодій // „Динаміка наукових досліджень 2003” : матеріали міжнародної наук.-практ. конф. - Т. 12. Сільське господарство. Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. - С. 13-15.

11. Колодій А.В. Відродити ефективне сільськогосподарське виробництво / А.В. Колодій // „Наука і освіта `2004” : матеріали VІІ Міжнар. наук.- практ. конф. - Т. 68. Сільське господарство. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004.- С. 10-13.

12. Колодій А.В. Державне управління розвитком агропромислового виробництва / А.В. Колодій // Менеджмент у ХХІ столітті : розвиток організацій та управління персоналом : матеріали щорічної наук.-практ. конф., 16 квітня 2004 р. : у 2 ч. / за заг. ред. А. Чемериса. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2004. - Ч. 2. - С. 55-58.

13. Колодій А.В. Рівень рентабельності за категоріями сільськогосподарських підприємств / А.В. Колодій // „Динаміка наукових досліджень 2004” : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Т. 15. Сільське господарство. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - С. 5-7.

14. Колодій А.В. Ефективність управління в аграрних формуваннях / А.В. Колодій // Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 24-25 вересня 2008 р. - Львів: Львів. нац. агроуніверситет, 2008. - С. 266-272.

АНОТАЦІЯ

Колодій А.В. Управління діяльністю сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львівський національний аграрний університет, Львів, 2009.

Досліджено теоретико-методологічні і прикладні аспекти реформування управління діяльністю сільськогосподарських підприємств. Здійснено оцінку наслідків аграрної реформи та реформи управління аграрним сектором економіки. Визначено основні напрями реформування управління сільськогосподарським виробництвом. Розкрито методичні основи дослідження ефективності управління в сільськогосподарських підприємствах.

Проведено аналіз розвитку сільськогосподарського виробництва в регіоні. Виявлено особливості організації управління виробництвом на державному, регіональному і локальному рівнях і на рівні підприємств. Досліджено процес формування сучасної системи і структури управління в сільськогосподарських підприємствах.

...