Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.114.5.014.1

ІНТЕГРОВАНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і

управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Жуков Юрій Євгенович

Харків 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Пушкар Олександр Іванович, Харківський національний економічний університет, професор кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Назарова Галина Валентинівна, Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри управління персоналом

кандидат економічних наук, доцент Шершньова Зоя Євгенівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри менеджменту

Провідна установа - Дніпропетровський національний університет, кафедра економіки і управління підприємствами, Міністерство освіти і науки України, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться " 26 " січня 2006 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, проспект Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий " 25 " грудня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ястремська О. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В останні роки у країнах з розвиненою ринковою економікою відбувається трансформація корпоративної організації, пов'язана з впровадженням новітніх інформаційних технологій, збільшенням ступеню логістичної взаємодії й поширенням партнерських взаємин між субпідрядниками, виникненням гетерархічних структур й плинністю організаційних меж підприємства, переорієнтацією ділових процесів на взаємодію з конкурентами тощо. Узагальнюючи та прогнозуючи тенденції організаційного розвитку, можна виділити такі зміни особливостей функціонування національних підприємств, як інтеграція, автоматизація, розвиток персоналу, сетизація, деструктуризація, інформатизація, віртуалізація, соціалізація. Такі тенденції, у свою чергу, призводять до виникнення нових групових форм організації діяльності підприємств, які передбачають розподіл виробництва за диверсифікованими міжфірмовими зв'язками з постачальниками й кінцевими споживачами. У зв'язку з цим набуває важливості проблема створення й вдосконалення відповідної системи управління, яка дозволяла би формувати й реалізовувати стратегію взаємопов'язаного розвитку підприємств-членів групи з одночасною підтримкою ефективності функціонування кожного з них.

Різні аспекти створення системи управління підприємством розглядалися в працях С. Біра, А. Воронкової, П. Друкера, Г. Мінцберга, В. Пономаренка, П. Сенге, О. Тридіда, Д. Хана, З. Шершньової. Теоретичній розробці питань, пов'язаних з веденням взаємопов'язаної діяльності груп підприємств, багато уваги приділяли В. Гриньова, Г. Назарова, Р. Ноздрьова, С. Парінов, У. Пауэлл, В. Радаєв, Л. Сміт-Дор, Д. Старк, О. Третьяк, Р. Хендфілд. Однак низка завдань, пов'язаних з поєднанням процесів функціонування окремих підприємств та їх групових утворень, встановленням стратегічних альтернатив групового розвитку, формуванням систем управління новими інтеграційними структурами, пошуком пріоритетних напрямків сталого економічного зростання груп підприємств, залишається недостатньо розробленою як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

Актуальність теми визначається об'єктивною необхідністю переходу до нової наукової моделі управління, в основі якої лежать інтеграційні процеси на національних підприємствах, потреба в забезпеченні розвитку економіки, вирішенні проблем формування механізмів, спрямованих на удосконалення внутрішнього стану підприємств, що входять до групових утворень й потребують безупинного пошуку нових форм і методів господарювання, відповідних організаційних структур, методів управління витратами й процесами виробництва, розробки нової ринкової поведінки, спрямованої на досягнення спільних цілей. Деякі з цих проблем у різній мірі враховуються в процесі організації, контролю та планування господарської діяльності окремого підприємства. Однак комплексний, інтегрований підхід до формування системи інтегрованого управління групою підприємств (СІУГП) дотепер не одержав достатнього науково-теоретичного й практичного обґрунтування. Це й обумовило вибір теми, основну мету та зміст завдань дисертації, актуальність і доцільність проведення досліджень у даному напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний в дисертації напрямок досліджень відповідає тематичній спрямованості наукових розробок, що проводилися Харківським національним економічним університетом, за темами "Концепція управління в умовах транзитивної економіки" (номер держреєстрації 0105U003089) й "Моделі та механізми стратегічного розвитку підприємства" (номер держреєстрації 0105U002294).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розвиток теоретичних засад формування системи інтегрованого управління групами багатопрофільних підприємств та розробка науково-методичних рекомендацій з її впровадження й використання. Розкриття поставленої мети зумовило формулювання та вирішення таких завдань:

визначити інтеграційні тенденції розвитку економіки, розглянути різноманіття форм групового об'єднання підприємств й узагальнити існуючі теоретичні підходи до організації управління ними;

розкрити сутність, зміст, принципи формування системи інтегрованого управління й розробити підходи до її структурної побудови;

розробити технологію оцінки ефективності й регламентації взаємопов'язаної діяльності, розподілу ресурсів й розробки компромісних рішень. управління інтегрований груповий взаємодія

обґрунтувати особливості розробки та реалізації стратегії групового розвитку та сформулювати відповідні задачі інтегрованого управління;

провести аналіз існуючих механізмів внутрішньо групової взаємодії, на основі якого обґрунтувати підхід до реалізації задач групового розвитку;

розробити пропозиції щодо зміни суб'єкта й структур управління підприємств групи та організації взаємного моніторингу їх діяльності;

Об'єктом дослідження є процеси інтегрованого управління об'єднаннями взаємопов'язаних підприємств в умовах структурно-інноваційних змін національної економіки. Предметом дослідження виступають теоретичні та науково-методичні засади формування системи інтегрованого управління групою підприємств, що орієнтована на узгодження стратегічних орієнтирів розвитку, підвищення ефективності діяльності й вдосконалення внутрішньовиробничих взаємин.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації є фундаментальні положення загальної економічної теорії, дослідження вітчизняних й зарубіжних учених з питань управління розвитком й підвищення ефективності функціонування підприємств та їх об'єднань.

Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися такі методи дослідження: абстрагування, аналізу і синтезу, індукції та дедукції - для визначення сутності інтегрованого управління групами підприємств та обґрунтування предметної області проблеми формування системи інтегрованого управління; класифікації - для виявлення пріоритетних напрямків розширення спільної діяльності підприємств групи, розробки типології групових утворень й обґрунтування відповідного набору стратегічних альтернатив; статистичного і техніко-економічного аналізу - для вивчення сучасного стану й перспектив розвитку спільної діяльності підприємств України; формалізації та економіко-математичного моделювання - для обґрунтування й розробки основних напрямків підвищення ефективності реалізації стратегії групового розвитку підприємств; графічний - для наочного зображення динаміки інтеграційних процесів й схематичного представлення теоретичного матеріалу дисертаційного дослідження. Інформаційну базу дослідження склали закони і нормативні акти, офіційні статистичні матеріали й звітні дані підприємств.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто автором і представлених на захист, полягає в такому:

вперше:

запропоновано методичний підхід до розробки стратегії групового розвитку, заснований на встановленні партнерських взаємин між підприємствами, організаційному перепроектуванню структури групи, яке поєднане з оптимізацією її складу та чисельності, розробці багатовимірного простору критеріїв узгодження конфліктних тенденцій й визначенні напрямків спільного функціонування та розвитку;

дістало подальшого розвитку:

сутність поняття інтегрованого управління групою підприємств, яке, на відміну від відомих, спрямоване на виявлення й максимально можливе задоволення потреб всіх членів групи та засноване на теоретичному обґрунтуванні зміни об'єкта й суб'єкта управління, розробці базових варіантів структурної побудови груп підприємств та визначенні для кожного з них відповідних особливостей процесу інтегрованого управління, встановленні змісту його задач і функції, що дозволило сформувати послідовність створення та визначити особливості організації СІУГП;

методичне забезпечення організації взаємного моніторингу підприємств-членів групи, засноване на застосуванні інструментів контролінгу в логістичних ланцюгах створення вартості, виділенні координаційного центру й регламентації його діяльності та формуванні інтегрованої інформаційно-управлінської системи, зорієнтованої на підвищення ефективності оперативного управління групою підприємств;

удосконалено:

технологію оцінки організації та ефективності ведення взаємопов'язаної діяльності підприємств групи, яка передбачає розрахунок компенсаторних можливостей групової діяльності та оцінку потенціалу групової синергії, засновану на розробленій системі параметрів, що визначають конфігурацію групи підприємств та можливості її трансформації;

методичний підхід до реалізації задач групового розвитку в частині узгодження інтересів учасників взаємопов'язаної діяльності, що дозволяє побудувати простір взаємодії групи підприємств, розподілити обмежені ресурси, встановити зони логістичної взаємодій, підвищити швидкість проведення транзакцій й встановити доцільну послідовність управлінських впливів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені методичні підходи й обґрунтовані теоретичні положення, викладені в дисертації, доведені до рівня практичних рекомендацій й можуть бути використані суб'єктами господарювання з метою забезпечення економічного зростання та досягнення високих економічних результатів діяльності груп підприємств. Наукові результати дисертаційної роботи, що мають прикладний характер, знайшли практичне застосування на машинобудівних підприємствах України, що підтверджується відповідними актами і довідками, а саме на ВАТ "Азот" (довідка № 304-5-03/12 від 23.06. 2005 р.) впроваджено методичні рекомендації щодо поширення функцій контролінгу й ланцюгів створення вартості в системі інтегрованого управління групами підприємств, встановлення партнерських відносин із постачальниками, формування системи інтегрованого управління й розробки спільної стратегії для різних типів групового утворення.

Положення щодо створення системи взаємного моніторингу підприємств групи, підвищення швидкості проведення логістичних транзакцій всередині групи, встановлення зон логістичної взаємодій та визначення меж зовнішньогрупового середовища втілено на ЗАТ "Росава" (довідка № 01-1203 від 08.06.2005 р.). На ВАТ "Чернігівське хімволокно" (довідка № 3191-0114 від 08.06.2005 р.) застосовуються рекомендації щодо виділення координаційного центру, організаційного проектування структури й регламентації діяльності групи підприємств та оцінки синергії, ефективності й надійності спільної діяльності підприємств в умовах невизначеності і ризику.

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві, полягає в такому (у дужках вказано номери робіт за списком, поданим у авторефераті): формалізовано склад та структуру системи інтегрованого управління та подано рекомендації зі створення системи взаємного моніторингу підприємств групи [4]; теоретично обґрунтовано принципи й послідовність формування системи інтегрованого управління й визначено її основні задачі та виконувані функції [5]; розроблено методику проведення аналізу конфігурації групи підприємств [6]; подано рекомендації з організаційної регламентації груп підприємств, заснованих на мережевій формі взаємодії [7].

Апробація результатів роботи. Основні результати досліджень, висновки і рекомендації, викладені в дисертації, доповідалися і були схвалені на Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі" (м. Тернопіль, 2004 р.) та "Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні" (м. Київ, 2005 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях "Удос-коналення систем обліку, аналізу та аудиту як складової інформатизації суспільства" (м. Тернопіль, 2004 р.) та "Фізичні й комп'ютерні технології в народному господарстві" (м. Харків, 2004, 2005 рр.).

Публікації основних положень дисертаційної роботи представлені в 9 наукових працях, п'ять з яких опубліковані у фахових виданнях, загальним обсягом - 3,7 ум.-друк. арк., особисто автору належить 3,04 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 174 джерел, 9 додатків. Роботу представлено на 254 сторінках машинописного тексту, у тому числі 45 таблиць на 31 сторінці, з яких 14 таблиць займають 18 повних сторінок; 35 рисунків на 15 сторінках, з яких 5 рисунків займають 5 повних сторінок; список літератури на 14 сторінках та додатки на 52 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації складає 165 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет і об'єкт дослідження, сформульовано завдання, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - "Теоретичні основи інтегрованого управління групами підприємств" - визначено зміст та основні характеристики процесів групової інтеграції підприємств та розглянуто форми їх об'єднань, обґрунтовано сутність понять "група підприємств" та "інтегроване управління", відображено принципи формування, структуру системи та функції інтегрованого управління, встановлено передумови застосування контролінгу в СІУГП та наведено можливі механізми внутрішньогрупової взаємодії.

В сучасних умовах для національної економіки характерно розширення інтеграційних тенденцій й зростання кількості й розмаїтості форм об'єднань підприємств, заснованих як на засадах економічної субординації й контролю, так і на основі добровільної кооперації, у рамках яких досягається концентрація промислового капіталу, інвестиційних ресурсів, наукоємних технологій. У зв'язку з цим у дисертаційній роботі були розглянуті передумови й сценарії створення груп підприємств; визначені переваги й недоліки основних підходів до інтеграції підприємств; проведено порівняльний аналіз інтеграції сфер господарської діяльності; дана розширена характеристика форм інтеграції й розроблено класифікацію видів групового об'єднання підприємств.

Слід зазначити, що утворення групи підприємств не завжди передбачає зміну організаційно-правової форми або втрату статусу юридичної особи у членів групи. Бажання підтримати на максимально можливому рівні незалежність кожного учасника об'єднання підприємств привело до розширення партнерських взаємин та появи стратегічних альянсів як нової форми групової взаємодії. У даному разі формування СІУГП слід засновувати на розробленій в роботі класифікації альянсів за рівнем інтеграції й терміном існування. Разом з тим, підвищення ролі міжфірмової кооперації, необхідність забезпечення здатності підприємства до швидких змін, навчання й модернізації привело до відмови від традиційних ієрархічних й бюрократичних форм організації та появи нової сітьової форми об'єднання підприємств у групу. У такому випадку головним інтегруючим елементом стає система внутрішніх ринків й мережеподібних структур, що поєднують кращі риси ієрархічних й процесних організацій. Значущість таких процесів обумовила подання в дисертації групи підприємств як мережі угод та розгляд у роботі переваг, недоліків та порівняльних характеристик сітьових й бюрократичних форм інтеграції підприємств.

Таким чином, групу підприємств можна визначити як об'єднання декількох економічних агентів, засноване на тривалих й стійких взаємозв'язках, яке у деяких важливих аспектах виступає як єдине ціле. Група може створюватися на централізованій або на децентралізованій основі, відповідно до чого буде прийматися питання про виділення центрального її елементу - стратегічного центру прийняття рішень. У будь-якому випадку, для забезпечення функціонування й розвитку групи необхідне утворення відповідної системи інтегрованого управління, основним завданням якої буде виявлення й максимальне повне задоволення потреб всіх членів групи за допомогою координації їхніх підсистем управління, встановлення загальних цілей й визначення стратегічних альтернатив розвитку. При цьому інтегроване управління в роботі розглядається як комплексна функціональна керуюча система, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких робить свій внесок у загальну результативність діяльності підприємств і групи в цілому.

Утворення будь-якої групи підприємств та інтеграцію систем управління окремих її членів слід здійснювати на системній основі, для чого пропонується використання холархічних методів аналізу субцілісних об'єктів. З оглядом на це кожне підприємство розглядається як окремий ієрархічний рівень в структурі групи, а до предмету інтегрованого управління відносяться всі дії та відносини між членами групи та усередині кожного з них. У такому випадку зміниться об'єкт інтегрованого управління так, як це подано на рис. 1. Відповідно до цього в роботі розроблено контур СІУГП та досліджено зміну змісту функції управління.

Рис. 1 Об'єкти інтегрованого управління групою підприємств

Сама ж система інтегрованого управління будуватиметься на певних принципах, які запропоновано розділити на: загальні принципи інтегрованого управління групою підприємств; принципи організації процесу інтегрованого управління; принципи організації структур інтегрованого управління; кібернетичні принципи управління складними системами. Для кожної із зазначених груп принципів у роботі подана докладна характеристика.

Рис. 2 Основні задачі системи інтегрованого управління

Управління групою підприємств передбачає необхідність правильного визначення завдань, які постають перед СІУГП та відповідають основній цілі підвищення ефективності функціонування й розвитку об'єднання в цілому. Такі основні задачі представлені на рис. 2. Варто підкреслити, що система інтегрованого управління повинна впроваджуватися на комплексній основі, забезпечуючи взаємозалежне вирішення поставлених задач й одержання високих кінцевих результатів діяльності всіх учасників групи. При цьому необхідно забезпечити скоординоване управління внутрішньогруповими потоковими процесами, що обумовило застосування методів логістики при створенні СІУГП. Відповідно групу запропоновано розглядати як сукупність ланцюгів створення доданої вартості та поширення логістичної взаємодії, у яких члени групи розглядаються як окремі ланки логістичної системи. Таким чином, виникає інтегрована логістична мережа, основною метою якої постає створення таких організаційних й економічних умов, що дозволять максимально задовольнити вимоги всіх членів групи шляхом прийняття компромісних рішень та подолання невідповідності між різними елементами системи. Для полегшення побудови такої мережі в роботі введено поняття інтегрованого ланцюга постачань й висвітлено етапи його побудови, розроблено типологію логістичних взаємин членів групи й подано схему взаємодії між вартісними ланцюгами, зорієнтовану на виникнення сінергетичного ефекту для групи в цілому.

Також в роботі запропоноване використання контролінгу як цілісної концепції економічного управління, що орієнтує суб'єктів інтегрованого управління на виявлення всіх можливостей й небезпек, пов'язаних з досягненням поставленої мети. Для цього розроблено розширену класифікацію інструментів контролінгу, взаємопов'язану з задачами інтегрованого управління й напрямками їх застосування в умовах групи підприємств.

У другому розділі - "Аналіз ефективності використання групового потенціалу розвитку" - проаналізовано інтеграційні тенденції розвитку економіки та встановлено передумови виникнення груп підприємств; розроблено технологію оцінки ефективності функціонування групи підприємств, організації її конфігурації та визначення потенціалу групової синергії.

Для розробки й вдосконалення СІУГП перш за все необхідно визначити відповідні тенденції та вимоги світової й національної економіки. Таке дослідження наявності й необхідності виділення груп підприємств проводилося відповідно до їх розподілу на формальні й неформальні. Було встановлено, що більшість формальних груп утворюється шляхом виділення холдингової складової у разі проведення угод зі зливань й поглинань підприємств. Сукупний обсяг таких угод досяг торік 8% світового ВВП й у 70% це привело до підвищення ефективності групової співпраці. Разом з тим було виявлено, що в більшості випадків зливання не виправдовують вкладені інвестиції, виникає негативний сінергетичний ефект, а члени групи мають гірші показники розвитку, ніж агенти оточення групи. Це призвело до поширення формування неформальних груп. Так, торік лише обсяги угод про передачу технологій у країнах Західної Європи склали 61,4 млрд. дол., а співробітництво у формі стратегічних альянсів склало 73,5 млрд. дол. У дисертації було розглянуто й динаміку результатів діяльності найбільших груп підприємств України та відображено найбільші світові альянси за участю національних підприємств. Також, оскільки під групою можна розуміти сітьову структуру великого підприємства, в роботі було проведено аналіз ефективності функціонування таких утворень та розглянуто взаємозв'язок ефективності роботи груп підприємств залежно від рівня диверсифікованості діяльності.

На основі проведеного аналізу інтеграційних тенденцій економіки було встановлено, що у будь-якому разі головними причинами неефективності діяльності групового об'єднання може бути або вибір не того партнера, або поганий менеджмент нового утворення. Це обумовило розробку в роботі технології оцінки організації та ефективності діяльності групи, заснованої на розрахунку певних параметрів та розробці шляхів доведення показників діяльності групи до оптимального значення. При цьому запропоновано виділення декількох груп показників й відповідних до них методів оцінки.

До першої групи віднесено показники ефективності системи інтегрованого управління, що відбивають кінцеві результати функціонування групи. Друга група показників, що характеризує зміст процесу інтегрованого управління, враховує поточні витрати на підтримку апарату управління та його забезпечення. Інша розроблена група показників буде характеризувати конфігурацію групи підприємств та оцінювати відповідність СІУГП об'єкту управління. Це такі показники як, щільність групи, ступінь її централізації, гомогенності, замкненості, поширеності, структурної автономії та подібності, тіснота й сила ділових зв'язків, стійкість мережі. Їхній розрахунок дозволить більш ґрунтовно підійти до рішення основних завдань, які виникають перед системою інтегрованого управління. Проте остаточне рішення питання про склад членів групи повинне додатково враховувати показники ефективності функціонування окремих членів групи.

Для цього в роботі виявлена структура потенціалу групової діяльності. Як складова розробленої технології запропонована методика інтегральної оцінки рівня й ефективності використання потенціалу (оцінка, що дорівнює одиниці, відповідає середньо галузевому рівню) та розрахунку внеску окремого підприємства в результати діяльності групи. Основою методики є консолідація результатів діяльності, оцінка внеску кожного підприємства в спільний результат та розрахунок відповідного таксономічного коефіцієнту. Результати такої оцінки, для аналізованої в роботі групи підприємств подано на рис. 3.

Рис. 3 Потенціал аналізованої групи підприємств

Водночас слід зазначити, що можна виділити два основні напрямки, за якими можливе досягнення синергії при утворенні групи підприємств та виникнення компенсаторних можливостей взаємопов'язаної діяльності: збільшення економічної ваги групи й поява в цьому зв'язку нових можливостей, таких як можливість одержання більш вигідних економічних пропозицій або можливості тиску на ринок; більш ефективне використання наявних ресурсів за допомогою більш ефективного використання капіталу, персоналу й інформації або впровадження більш ефективних методів управління й залучення релевантних конкурентних ресурсів. Запропонована технологія кількісної оцінки сінергетичного ефекту заснована на розробленій матриці взаємної підтримки членів групи, у сегментах якої вказується можливий ефект від співробітництва двох окремих членів групи з урахуванням коефіцієнта важливості обраного напрямку, та визначенні всіх можливих напрямків виникнення синергії групової діяльності, які були виділені в дисертаційній роботі.

У третьому розділі - "Методичні основи розробки й раціоналізації структури системи інтегрованого управління групою підприємств" - запропоновано методичний підхід до розробки й реалізації стратегії групового розвитку, визначено особливості організації СІУГП, розроблено рекомендації щодо визначення складу групи підприємств та означено шляхи трансформації її структури, формалізовано систему інтегрованого управління й проведено організаційну регламентацію діяльності членів групи, подано рекомендації щодо взаємного моніторингу членів групи на основі формування інтегрованої інформаційно-управлінської системи, обґрунтовано методичний підхід до реалізації задач групового розвитку.

Необхідність впровадження системи інтегрованого управління на комплексній основі, забезпечуючи взаємозалежне вирішення поставлених задач (див. рис. 2) й системне регулювання технологічного й економічного процесів з позицій єдиного цілого, яке утворюється об'єднанням різнопрофільних підприємств у інтегровану групу, обумовило розробку послідовності формування СІУГП, представленої на рис. 4.

Рис. 4 Послідовність формування СІУГП

Формування системи інтегрованого управління, передбачає окреме виділення стратегічних (завдання с₁, с₂, с₃, с₇, с₉, с₁₁, с₁₂) і оперативних (завдання с₄, с₅, с₆, с₈, с₉, с₁₀) аспектів функціонування групи підприємств. Стратегічні рішення повинні погоджуватися з наявними обмеженнями й рівнем співробітництва в мережі взаємин, що обумовлює важливість встановлення норм групової поведінки на основі запропонованої в роботі площини взаємодії групи підприємств. Вона описує поточний і перспективний склад групи, її внутрішній ринок й безпосередніх контрагентів, з якими можливі прямі інформаційні взаємини, та середовище непрямого впливу. Визначення площини співвіднесено з функціонуванням загальної для всіх членів групи логістичної системи, потокові процеси в якій відбуваються з певною кінцевою швидкістю. Разом з тим СІУГП повинна не тільки підвищувати швидкість транзакцій й обирати оптимальну структурну організацію групи, а й створювати умови для виживання й розвитку системи в цілому. У такому разі розробка стратегії групового розвитку полягатиме як у встановленні траєкторії функціонування групи й визначенні умов прийняття коопераційних рішень, так і в виборі нових агентів, що мають значення для зростання й життєздатності групи. Саме це спричинило розгляд в роботі особливостей формування стратегічних альтернатив розвитку групи через планування змін її внутрішньої структури та розробку класифікації трансформаційних процесів, зорієнтованої на зростання цінності мережі й підвищення синергії взаємодії членів групи.

Запропонований підхід до встановлення стратегії групового розвитку, заснований на переведенні групи від одного стану до іншого та зміні внутрішніх й і зовнішніх параметрів групової взаємодії, обумовив подання моделі процесу визначення складу групи й формування інтегрованого ланцюга створення доданої вартості. Цей процес, основу якого становлять розроблені в роботі лінгвістичні змінні та набір базових критеріїв включення постачальників, споживачів та контрагентів групи, насамперед ініціюється яким-небудь підприємством і передбачає певну послідовність дій, подану в роботі.

Умови кластеризации економіки приводять до поступового скорочення кількості завдань, обумовлених факторами внутрішнього середовища підприємств, в інтересах найбільш повного задоволення потреб клієнтів. Саме тому розробка стратегії повинна бути більшою мірою зорієнтована на зміну середовища групи, чим на внутрішні особливості кожного окремого підприємства. Разом з тим різноманіття типів групового об'єднання підприємств вимагає наявності відповідної кількості підходів до розробки й реалізації загальної стратегії. При цьому вважаємо за доцільне виділення декількох пар конфронтуючих тенденцій, що найбільше впливають на функціонування групи. Їх виділення дозволило розробити типології груп підприємств та поставити задачу організаційного проектування структури групи підприємств й розробки адекватної до неї стратегії групового розвитку. Вона буде формулюватися в багатовимірному просторі критеріїв, що будуються як полярні шкали: "централізоване - децентралізоване управління", "відкритість - закритість групи", "концентрація - диверсифікація діяльності групи", "симетричність - асиметричність об'єднання", "стійкість - нестійкість структури". Оцінки ступеню впливу означених критеріїв, технологію проведення якої було подано в роботі, будуть знаходиться між полюсами максимального ступеню позитивної й негативної оцінки. Стратегія групового розвитку, напрямки переконфігурації структури групи, особливості побудови підсистем реалізації стратегічних рішень значним чином визначатимуться саме поєднанням означених критеріїв. Саме тому в роботі було визначено особливості структурної побудови СІУГП й розробки спільної стратегії в залежності від поєднань крайніх оцінок за обраними критеріями.

Для підвищення ефективності реалізації групової стратегії необхідно забезпечити максимальну відповідність стратегічних альтернатив обраних кожним членом групи один одному й узгодження кожної окремої альтернативи із загальною стратегією розвитку групи. Вирішення завдання узгодження стратегічних рішень й координації зусиль окремих членів групи пропонується шляхом побудови відповідного координаційного центру. Також, в процесі функціонування СІУГП між підприємствами-членами групи формується певна система комунікаційних й технологічних зв'язків, пов'язаних з рухом логістичних потоків. Для оптимізації цього процесу, підвищення ефективності координації оперативних дій, забезпечення відстеження обраної траєкторії групового розвитку, контролю виконання консолідованого бюджету та зростання швидкості внутрішньогрупового обміну інформацією в роботі запропоновано створення системи взаємного моніторингу підприємств-членів групи.

Залежно від типу групового об'єднання створення системи взаємного моніторингу може відбуватися на основі централізованого, децентралізованого або змішаного підходів. Залежно від цього буде створюватися або не буде створюватися єдиний координаційний центр. Проте, у будь-якому разі на кожному підприємстві буде виділятися окремий суб'єкт, що забезпечуватиме взаємодію між підприємствами групи. Систему взаємного моніторингу з централізацією управлінських функцій подано на рис. 5. У дисертації обґрунтовано склад її елементів, подано аналогічні схеми для децентралізованого варіанту інтегрованого управління та розроблено рекомендації щодо відповідної зміни структур управління окремих членів групи.

Основу запропонованих схем взаємного моніторингу становить забезпечення взаємодії безпосередньо систем управління двох окремих підприємств групи й, у випадку централізації функцій управління, створеного координаційного центру. Розроблені схеми моделюють відносини лише між двома підприємствами, проте їхня кількість може бути збільшена до будь-якої величини. Такий розгляд двох підприємств, між якими виникають прямі логістичні зв'язки в межах окремої групи, дозволяє розробити основи функціонування й удосконалення системи інтегрованого управління. В той же час, основою для формування системи взаємного моніторингу й виділення коор-

Рис. 5 Схема взаємного моніторингу підприємств групи (з централізацією управлінських функцій)

динаційного центру є узгодження інтересів учасників групової діяльності й приведення їх власних стратегічних бачень у відповідність із загальгруповою стратегією. Разом з тим, загальна стратегія також буде коректуватися залежно від поточного складу групи й очікувань її членів.

Для реалізації задач групового розвитку, у разі виділення координаційного центру, СІУГП пропонується розглядати як управління організаційними системами (ОС) різних ієрархічних рівнів (множина М), де ОС верхнього рівня включає центр та підгрупи підприємств; ОС середнього рівня включає центр підгрупи й підприємства підгрупи; ОС нижнього - центр підприємства й структури функціонування підприємства. У даному випадку СІУГП визначає поведінку ОС відповідно до необхідного результату функціонування за прийнятим показником . В роботі запропоновано виділення трьох базових варіантів стратегій S^ГР, а саме S₁ - стратегія підтягування вузьких місць в функціонуванні групи підприємств; S₂ - стратегія активізації функціонування кращих; S₃ - стратегія рівноцінності кращих й гірших членів групи.

При цьому однією з найважливіших задач СІУГП (С₁₂ на рис. 2) буде розподіл релевантних ресурсів або консолідованого прибутку між членами групи, обмеженість яких актуалізує питання про вибір найбільш доцільної стратегії S* {S₁, S₂, S₃}. Його рішення пов'язане з баченням суб'єкта
СІУГП щодо плину процесів функціонування й розвитку групи. Отже, якщо W(S) - показник (критерій), що залежить від стратегії S^ГР, за яким визначають рівень доцільності функціонування групи підприємств, то доцільною стратегією буде та, на якій досягається .

Для обґрунтування такої стратегії в роботі запропоновано схему розподілу наявної в СІУГП обмеженої кількості активних коштів N. Так, якщо задано , де n_i - кількість активних коштів, вкладених в i-й елемент ОС, а одна з можливих комбінацій розподілу цих коштів, то множина таких комбінацій становить множину U стратегій розподілу активних коштів. Завдання СІУГП полягатиме у визначенні елементу m_l М, якому варто віддати перевагу при розподілі коштів на множині U. Для вирішення питання вибору оптимальної стратегії uU в роботі розроблено сукупність критеріїв , проранжированих в порядку зменшення важливості, та визначено особливості встановлення рівня поступки _i за критерієм K_i(u). Оптимальною буде та стратегія, котра є рішенням останнього завдання знайти при , де Q_n - максимальне значення критерію. Відповідно до обраних критеріїв та рівня поступки запропоновано послідовність розробки управлінських впливів на членів групи для реалізації S^ГР. Практична апробація даного методу в роботі проведена на прикладі групи, поданої на рис. 3, для якої обрано стратегію S₁ та встановлено критерії активізації функціонування кожного з її членів.

Обрана стратегія та тип групового утворення визначатимуть організаційну побудову функції й завдання координаційного центру. Разом з тим іноді важко віднести групу до того або іншого з позначених типів. Саме тому запропоновано будувати моделі координаційного центру на перетинанні сусідніх типів утворення групи. Ефективність діяльності координаційного центру буде залежати від різних факторів і форм його організації, розширена характеристика яких була представлена в дисертації.

ВИСНОВКИ

Одержані в ході дисертаційного дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання - розроблення теоретичних, методичних положень, науково-практичних рекомендації щодо формування та використання системи інтегрованого управління групами багато профільних підприємств. Основні висновки та результати, які отримано в ході дослідження, полягають у такому:

1. Вивчення інтеграційних тенденцій розвитку світової економіки, дослідження сучасних умов господарювання дозволило встановити різноманіття форм групового об'єднання підприємств, притаманних національній економіці, та висвітлити передумови їх виникнення й функціонування. З оглядом на це в роботі подано типологію груп підприємств, визначено умови й обмеження ведення взаємопов'язаної діяльності для кожного з типів групового утворення, узагальнено наявні підходи до організації управління групами підприємств відповідно розподілу їх на холдингові й сітьові утворення.

2. Інтегроване управління запропоновано визначити як управління, спрямоване на виявлення й максимально можливе задоволення потреб всіх членів групи за допомогою координації їх підсистем управління, спільного встановлення цілей, визначення стратегічних альтернатив розвитку й розробку взаємозалежних управлінських рішень. Необхідність формування на підприємствах системи інтегрованого управління обумовили подання в роботі його принципів та функцій, визначення послідовності впровадження системи й обґрунтування її задач, виділення об'єкту та суб'єктів інтегрованого управління й проведення порівняльного аналізу існуючих групових організаційно-управлінських структур.

3. Ефективне управління групою підприємств повинно ґрунтуватися на результатах відповідних аналітичних розрахунків. Для цього в роботі розроблено технологію оцінки ефективності взаємопов'язаної діяльності, яка включає методику інтегральної оцінки групового потенціалу розвитку, систему параметрів, що визначають конфігурацію групи підприємств й рекомендації щодо їх кількісного розрахунку; методичне забезпечення оцінки синергії групової діяльності та розрахунку цінності вузла сітьової структури.

4. Стратегію групового розвитку запропоновано розглядати як з точки зору встановлення спільних цілей й адаптації до них власних побажань членів групи, так і з точки зору управління цінністю мережі, забезпечення синергії між її складовими та покращення основних характеристик групової взаємодії. Відповідно до цього обґрунтовано методичний підхід до розробки стратегії групового розвитку який спрямовано на визначення стратегічних альтернатив й встановлення правил групової співпраці, оптимізацію й трансформації складу членів групи з метою підвищення ефективності функціонування логістичних ланцюгів створення вартості, узгодження внутрішньо групових конфліктів та збільшення консолідованого прибутку.

5. Необхідність узгодження інтересів окремих членів групи обумовила формалізацію взаємодії між агентами інтегрованої групи й розробку методичного підходу до реалізації задач групового розвитку. Його застосування дозволяє побудувати простір групової взаємодії, визначити відповідність зовнішньогрупового оточення зонам логістичних транзакцій, встановити спільні стратегічні напрямки розвитку, розподілити функції системи інтегрованого управління між членами групи, розподілити консолідований прибуток та релевантні ресурси між членами групи та виробити доцільну послідовність управлінських впливів.

6. Потреба в поточному контролі за реалізацією групової стратегії обумовила розробку методичного забезпечення організації взаємного моніторингу підприємств групи, створення інтегрованої інформаційної системи й виділення координаційного центру. Також розглянуто особливості їх функціонування для всіх запропонованих типів групового об'єднання підприємств за умови як централізації, так і децентралізації функцій інтегрованого управління та розроблено пропозиції щодо відповідних змін структур управління окремих членів групи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Жуков Ю.Є. Розробка системи управління альянсами // Коммунальное хозяйство городов. Збірник наукових праць. Серия "Экономические науки". К.: Техника, 2004. №59. С. 283 - 290.

2. Жуков Ю.Є. Впровадження ланцюгів постачань в системі інтегрованого управління групами підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 196: в 4 т. Том. 1. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. С. 32 - 41.

3. Пушкар О.І., Жуков Ю.Є. Постанова задачі формування системи інтегрованого управління групою підприємств // Вісник ХНУ. 2004. № 634. С. 215 - 220.

4. Жуков Ю.Є. Деякі аспекти класифікації й стратегічного управління групами підприємств // Економіка розвитку. 2005. №3(35). С. 104 - 110.

5. Пушкар О.І., Жуков Ю.Є. Теоретичні основи побудови системи інтегрованого управління групою підприємств // Управління розвитком. 2005. №1. С. 3 - 11.

6. Пушкар О.І., Жуков Ю.Є. Розвиток сітьових форм групового об'єднання підприємств // Тези доповідей науково-практичної конференції "Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі". Тернопіль: ТОВ "Поліграфіст", 2004. С. 144 - 147.

7. Жуков Ю.Є. Деякі аспекти побудови системи управління груповим об'єднанням підприємств в сучасних економічних умовах // Збірник матеріалів міжнародної міжвузівської науково-практичної конференції "Удосконалення систем обліку, аналізу та аудиту як складової інформатизації суспільства". Тернопіль: ТАНГ, 2004. С. 116 - 118.

8. Жуков Ю.Є. Групові об'єднання підприємств в сучасних економічних умовах // Труды 10-й Международной научно-технической конференции "Физические и компьютерные технологии в народном хозяйстве", Харьков: ХНПК "ФЭД", 2004. C. 260 - 263.

9. Пушкар О.І., Жуков Ю.Є. Оцінка надійності спільної діяльності групи підприємств в умовах невизначеності та ризику // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. "Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні". К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. С. 218 - 221.

АНОТАЦІЯ

Жуков Ю.Є. Інтегроване управління групами підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами. - Харківський національний економічний університет, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню й розробці методичного забезпечення формування системи інтегрованого управління групами підприємств. Розглянуто інтеграційні тенденції розвитку економіки. Визначено поняття й розроблено типологію груп підприємств. Розкрито сутність, зміст та принципи побудови системи інтегрованого управління. Удосконалено технологію оцінки організації та ефективності взаємопов'язаної діяльності групи підприємств. Обґрунтовано методичний підхід до розробки стратегії групового розвитку. Подано методичне забезпечення організації взаємного моніторингу членів групи та обґрунтовано етапи формування інтегрованої інформаційно-управлінської системи. Удосконалено методичний підхід до реалізації задач групового розвитку на основі узгодження інтересів членів групи.

Ключові слова: система інтегрованого управління, група підприємств, технологія оцінки організації та ефективності взаємопов'язаної діяльності групи, стратегія групового розвитку, взаємний моніторинг, узгодження інтересів членів групи.

АННОТАЦИЯ

Жуков Ю.Е. Интегрированное управление группами предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. - Харьковский национальный экономический университет, Харьков, 2006.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию и разработке методического обеспечения формирования и совершенствования системы интегрированного управления группами предприятий.

В диссертации, на основе изучения тенденций развития мировой экономики, установлено многообразие форм объединения предприятий, разработана типология групп предприятий, определены условия и ограничения ведения взаимосвязанной деятельности для каждого из типов групп, обобщены существующие подходы к организации управления группами в соответствии с распределением их на холдинговые и сетевые образования.

Интегрированное управление предложено определить как управление, направленное на выявление и максимально возможное удовлетворение нужд всех членов группы с помощью координации их подсистем управления, общего установления целей и определения стратегических альтернатив развития. Необходимость формирования системы интегрированного управления обусловила представление в работе его принципов и функций, выделение объекта, субъектов и обоснование задач системы.

Для повышения качества интегрированного управления в работе разработана технология оценки организации и эффективности взаимосвязанной деятельности, которая включает методику интегральной оценки группового потенциала развития; систему параметров, определяющих конфигурацию группы предприятий; методическое обеспечение оценки синергии групповой деятельности и расчета ценности узла сетевой структуры.

Предложен методический подход к разработке стратегии развития группы, основанный не столько на определении траектории функционирования, сколько на выборе того, какие узлы сети имеют значение для роста и жизнеспособности группы, что обуславливает особенности формирования стратегических альтернатив развитию группы через планирование изменений ее внутренней структуры, виды которых рассмотрены в работе. Для контроля за реализацией стратегии разработано методическое обеспечение организации взаимного мониторинга предприятий группы.

Потребность согласования интересов отдельных членов группы обусловила разработку методического подхода к реализации задач группового развития. Его применение позволяет построить пространство группового взаимодействия, определить соответствие внешнегруппового окружения зонам логистических транзакций, распределить консолидированную прибыль и релевантные ресурсы между членами группы и выработать целесообразную последовательность управленческих воздействий.

Ключевые слова: система интегрированного управления, группа предприятий, технология оценки организации и эффективности взаимосвязанной деятельности, стратегия группового развития, взаимный мониторинг, согласование интересов членов группы.

SUMMARY

Zhukov Y.E. The integrated management of groups of the enterprises. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree of economic sciences by specialty 08.06.01 - Economics, Organization and Enterprises management - Kharkiv National University of Economics, Kharkiv, 2006.

The thesis is devoted to a theoretical substantiation and development of methodical maintenance of formation the system of integrated management by groups of the enterprises. Integration tendencies of development of economy are considered. The concept and typology of group of the enterprises is determined. The essence, maintenance and principles of construction the system of integrated management are opened. The technology of an estimation of the organization and efficiency of activity of enterprises group is advanced. The methodical approach to development of strategy of group development is proved. Methodical maintenance to organization of mutual monitoring the members of group is submitted. Stages of shaping of the integrated information system are proved. The methodical approach to realization tasks of group development is advanced.

Key words: system of integrated management, group of enterprises, technology of an estimation to organizations and efficiency of group, strategy of group development, mutual monitoring, coordination interests members of the group.

Размещено на Allbest.ru