Розробка і вибір управлінських рішень в умовах невизначеності та ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 6. Розробка і вибір управлінських рішень в умовах невизначеності та ризику



Содержание

1. Поняття умов невизначеності та ризику

2. Ризики та заходи по їх зменшенню

3. Правила і критерії прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику

4. Психологія поводження у ситуаціях ризику та використання механізму інтуїції для розробки рішень



1. Поняття умов невизначеності та ризику

Невизначеність - властивість обэкта прийняття рышення ,що виражається в його необґрунтованості ,неясності ,яка приводить до недостатньої можливості аналізу ,розуміння ,визначення його теперішнього та майбутнього стану.

Ризик - це можлива небезпека ,для наугад, що вимагає: з однієї сторони - сміливості в надії на щасливе завершення ,а з іншої - врахування матеріального обґрунтування ступеня ризику ( відсутність 100% впевненості) [3]. ризик невизначеність інтуїція психологія

Існують три типи моделей рішення в теорії прийняття рішень , що залежить від ступеня визначеності можливих наслідків чи виходів:

Прийняття рішень в умовах визначеності . При прийнятті даного типу рішень існує 100% ймовірність появи наслідків прийнятих рішень

Прийняття рішень в умовах ризику .Вданих рішеннях існує певна ймовірність появи наслідків результату по кожній альтернативі.

Прийняття рішень в умовах невизначеності . При прийнятті данних рішень не існує будь-якої (певної) ймовірності появи окремих результатів.

Якщо рішення приймається в умовах визначеності ,то збільшується оперативність розробки , зменшуються витрати на вибір доцільного варіанта. Перевага подібної ситуації : усе перемінні для розрахунків вводяться самим суб'єктом керування при тому самому стані об'єктивних умов (об'єкта) [12].

Якщо рішення приймається в умовах ризику (вимірної невизначеності) , то за допомогою введенння ймовірнісних оцінок невизначеність значною мірою зменшується .

Сутність невизначеності виявляється в тому , що при наявності необмеженої кількості станів об'єктивних умов оцінка ймовірності (P_J) настання кожного з цих станів неможлива через відсутність способів оцінки P_j. Критерій рішень у цих обставинах визначається схильностями і суб'єутивними оцінками ЛПР. Задача зводиться до зменшення невизначенності шляхом зведення її до умов ризику. Визначальну роль при цьому грає постановка таких питань :

1. Наскільки велика існуюча невизначенність?

2. Що варто зробити , щоб її зменшити ?

3. Які витрати на її зменшення ?

4. Яка ступінь невизначенності в ході здійснення деякого курсу?

Існують різні види невизначенності в залежності від причин її появи.Зокрема виділяється невизначенність:

-кількісна,обумовлена значним числом об'єктів або елементів у ситуації;

- інформаційна , викликана нехваткою інформації або її неточністю з технічних, соціальних та інших причин;

-вартісна , через занадто дорогу або недоступну плату за визначеність;

-професійна ,як наслідок недостатнього професіоналізму ЛПР (не враховується,наприклад, необхідна кількість факторів ,що впливають на проблему);

- обмежувальна , викликана обмеженнями в ситуації прийняття рішень;

- зовнішнього середовища , пов'язана з її поводженням або реакцією конкурента на процес ухвалення рішення.

Інформація за ступенем невизначеності ,що міститься в ній , умовно поділяється на три групи :

- вихідна - зазделегідь накопичена ;

- оперативна - поточні завдання про стан об `єкта ;

- суб'єктивна - інформація , що не може бути отримана об `єктивними методами.

Невизначеність вихідної інформації характеризується її неповнотою , недостовірністю , невідповідальністю змістові рішення.

Оперативна інформація находить у процесі розробки та реалізації рішення як безпосередньо у виді зворотного зв'язку , так і в результаті генерування уже відомої інформації на основі її логіко - аналітичної переробки з використанням математичних методів і моделей .

Суб'єктивна інформація - це результат вольового акту ЛПР про вибір того або іншого значення конкретного параметра елементів інформаційної структури , заснованого на його індивідуальному досвіді , інтуїтивних судженнях , професіоналізмі.

Досить важливий аналіз інформаційної структури рішень , прийнятих в екстремальних ситуаціях . Основними ознаками рішень , прийнятих у подібних ситуаціях , є висока початкова невизначеність ,крайня обмеженість часу та ціна ризику при виборі кращої альтернативи . Екстремальні ситуації поділяються на три класи :

1клас - число можливих варіантів розвитку подій незначне ,тому є можливість їхнього передбачення ,а , отже ,і підготовки до вирішення виникаючих проблем;

2 клас - число можливих варіантів розвитку подій велике , що виключає попередню підготовку до вирішення конкретних проблем ;

3 клас - непрогнозовані ситуації .

Проблеми екстремальних ситуацій першого класу вирішуються методами ситуаційного керування . Для цього розробляються спеціальні стандарти рішень по виходу з екстремальної ситуації.

Ситуації другого класу характерні для соціально - економічних систем. Однак передбачити стандартні рішення для них неможливо.

Ситуації третього класу - це крайній прояв ситуації другого класу . Вихід з неї цілком визначається діями ЛПР , їхніми інтуїтивними рішеннями .

Отже, умови невизначеності та ризику при прийнятті рішень характеризуються відсутністю достатньої кількості інформації для доцільної організації дій . Невизначеність може бути усунута цілком або частково двома шляхами : поглибленим вивченням наявної інформації або придбанням відсутньої інформації .



2. Ризики та заходи по їх зменшенню

Природа ризику в ринковій економіці обумовлена наступними факторами [12] :

- обмеженою сферою державного регулювання господарської діяльності ;

- посилення ролі випадкових факторів у взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем ;

- приватною власністю підприємця ,її володінням , користуванням , розпорядженням ;

- конкурентною боротьбою товаровиробників і інших господарських суб'єктів;

- всеосяжним характером ризику , що поширюється на сфери громадського життя. У самому широкому змісті ризик - це небезпека виникнення збитку.

Предметом ризику є втрати ресурсів : матеріальних , трудових , фінансових , інформаційних , інтелектуальних або недоотримані доходи.

Визначення ризику :

- дія на удачу , в надії на щасливий результат ;

- схильність до можливості збитку або втрати ;

- кількісна оцінка невдалого результату;

Типові ознаки ризикових ситуацій :

- величина потенційного збитку (або виграшу) ;

- ймовірність настання наслідків прийнятого рішення (неминучі втрати не є ризиком);

- альтернативність вибору ( ризикувати або не ризикувати ) ;

- можливість керування ризиком (здійснення дій , що зменшують або збільшують величину чи ймовірність збитку );

- надія на успіх .

Різновидів ризиків безліч .

Виробничий ризик виникає в сфері виробництва продукції , товарів ,послуг і виконуваних робіт. Причини ризику можуть бути пов'язані з освоєнням нового виробничого проекту,технологій тощо.

Комерційний ризик може виникнути в результаті зниження рівня продажів на ринку, підвищення тарифів на перевезення вантажів , коливань валютного курсу , відсутності платежів від покупців товарів.

Фінансовий ризик виникає у взаєминах підприємств із банками.

Політичні ризики пов'язані з забороною на імпорт у країні покупця, конвертованістю валют і т. ін.

Вкладення засобів у цінні папери супроводжує такі види спеціальних ризиків , як капітальний , селективний , тимчасовий , ризик законодавчих змін , ризик ліквідності, валютний ризик , кредитний , інфляційний , процентний , відзивний , ринковий , політичний , галузевий , ризик підприємства.

Рівні ризиків : найбільш ймовірні (HB) , допустимі , критичні , катастрофічні .

Допустимий ризик спричиняє втрату прибутку ; критичний - виторгу ; катастрофічний - приводить до загибелі підприємства через втрату майна та банкрутство.

З метою виключення можливості провалу при прийнятті рішень необхідно аналізувати ризик і визначити його наслідки . При аналізі ризику використовуються принципи ,запропоновані американським експертом Б. Берммером :

- втрати від ризику не залежні одні від одних ;

- втрата по одному напрямку з «портфеля ризиків» не обов'язково збільшує ймовірність втрати по іншому;

- максимально можливий збиток не повинний перевищувати фінансових можливостей учасника.

Ризики підрозділяються на два типи - динамічний і статистичний.

За технологією проведення розрізняють два взаємодоповнюючих види аналізу ризиків: якісний і кількісний.

Усі фактори , що так чи інакше впливають на ризик , можна умовно розділити на дві групи : об'єктивні і суб'єктивні.

При кількісному аналізі ризику можуть використовуватись різні методи: статистичний , аналітичний , метод експертних оцінок , аналіз доцільності витрат , використання аналогів .

У практиці підприємства ризик - це нормальне явище , наслідок дії різноманітних причин , що породжують різні його види. Для зменшення ризику на практиці найчастіше використовуються усі види страхування .

Важливим економічними заходами зниження ризику при реалізації інноваційних проектів , наприклад, є введення націнок на високоякісну продукцію , створення цільових фондів ризику ,його страхування , використання кредитів інноваційних банків тощо.

Широкий спектр захисних заходів використовується для зменшення фінансового ризику , що включає профілактичні дії , що регулюють заходи , страхування кредиту , аналітичні розробки.

Істотно знижує ризик розвиток диверсифікаційної діяльності підприємства. Зменшенню ризику сприяють ділові партнерські відносини з іншими фірмами шляхом створення спільних підприємств .

В інвестуванні великих проектів найбільш поширені три способи зниження ризику: розподіл ризику між учасниками проекту ,страхування і резервування засобів на покриття непередбачених витрат.

Корисними порадами менеджерам є :

- не ризикуй більше , ніж можеш собі дозволити ;

- думай про наслідки ;

- не ризикуй більшим заради меншого ;

- при загальній значущості показника ймовірності настання події пріоритет віддавай розмірові потенційних втрат.



3. Правила і критерії прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику

Розробка рішень в умовах невизначеності здійснюється за допомогою економіко- математичних моделей ігрового характеру [12]. З урахуванням індивідуальних особливостей виділяються обережні керівники- песимісти , та ризикові керівники - оптимісти . Перша група дотримується найчастіше правила мінімізації максимальних втрат - мінімаксу. Друга група досить схильна до вибору рішення з максимальним результатом із усіх кращих , котрий називається максимаксом .

Правило (max-min) (критерій Ваальда).

Цей принцип передбачає , що керівник виявляє обережність ,вибираючи стратегію , орієнтовану на максимальний з можливих мінімальних результатів .

Правило (min-max) (критерій Севіджа).

При орієнтації менеджера на мінімізацію витрат ресурсів для досягнення планової вигоди поняттю максиміна буде еквівалентне поняття мінімакса .Тобто , мінімізація максимальних витрат , оскільки найгіршим результатом у цій ситуації буде той , котрому відповідає найбільший по абсолютній величині розмір витрат. Допускає розумний ризик для отримання додаткового прибутку. В ситуації невизначеності цим критерієм користуються при фінансовій стійкості підприємства і впевненості в тому , що при його застосуванні не відбудеться краху фірми.

Правило (max- max) .

Максимакса - критерій вибору альтернативи , яка максимізує максимальний вихід для кожної альтернативи.

Правило Гурвіца .

Згідно з цим правилом правила max-max i max-min об'єднуються зв'язком максимуму мінімальних значень альтернатив . Шукана альтернатива визначається за формулою :

А* = max {(1-а) . min_iE_ij+a . max_iE_ij},

де : а - коефіцієнт оптимізму , а = 1…0(при а = 1альтернативавибирається за правилом максимакса , при а = 0 - за правилом иаксиміна ).

Практикою вироблена певна тактика поводження при прийнятті ризикованих рішень. Вона складається в умінні вибирати такий спосіб дій , що приводив би до успіху . У кожній ситуації керівник зважує можливий виграш і програш . Якщо ймовірність і величина виграшу великі , швидше за все буде прийняте рішення , пов'язане з ризиком. В умовах ризику менеджер старається максимізувати очікувані позитиви.

У процесі аналізу альтернативних рішень виробляється оцінка ступеня ризику.Вона включає встановлення :

1) кількісного значення цмовірності настання події ;

2) розміру наслідкив ризику;

3) припустимого рівня ризику;

Ступінь ризику може бути визначена різними способами : за допомогою теорії ймовірності , статистичними і експертним способом.

Для визначення ступеня ризику статистичним методом попередньо аналізується статистика втрат і прибутків , що мали місце в минулому досвіді .Шляхом установлення величини і частоти одержання позитивного результату визначається прогноз.

Поняття ступінь ризику має кількісну оцінку і визначається як добуток ймовірності невдачі на можливу величину витрат :

С_р =і * В ,

де : С_р - ступінь ризику

і - ймовірність настання невдалої події

В - розмір витрат.

Ступінь ризику має вартісне і процентне вираження , тому розрізняють абсолютний і відносний ризик.

Основні труднощі прийняття рішень в умовах невизначеності зводяться до неможливості розрахунку достовірного прогнозу або оцінки ймовірності настання конкретних подій узовнішньому середовищі. Воснові умовно кількісних методів лежить , по- перше , «теорія корисності» , по -друге , приведення ситуації невизначеності до ситуацій ризику і застосування адекватних способів ухвалення рішення.

Втеорії прийняття рішень важливе місце займають положення теорії корисності .Врозвиток даної теорії пропонується фахівціями при виборі рішень виходити з максимуму очікуваної корисності , використовуючи для розрахунку формулу :

П=(І_у * О_у)- (І_н* В_н),

де : П- очікувана корисність ;

І_у -ймовірність успіху ;

О_У - оцінка позитиву;

І_н -ймовірність невдачі;

В_{н -} втрати від невдачі.

Одним із методів, з допомогою яких приймається рішення в умовах невизначеності та ризику , є метод «дерева рішень» (цілей).

«Дерево рішень»(цілей) - це графічне відображання процесу ,яке визначає альтернативні рішення ,стан природи та відповідні ймовірності віддачі для кожної комбінації альтернатив і станів природи.

Аналіз проблеми з використанням «дерева рішень» включає 5 кроків :

1) визначення проблеми;

2) структуризація й відображання «дерева рішень» ;

3) визначення ймовірності до окремих станів природи ;

4) оцінка віддачі для кожної можливої комбінації альтернатив та станів природи;

5) вибір оптимального рішення;

«Дерево рішень» - це графічна модель ,що схематично відображає цілі й будується тоді , коли немає ймовірності появи результату.

«Дерево рішень» - передбачає врахування ймовірності підрахунку ОГВ і застосовується в ситуаціях ризику.

4. Психологія поводження у ситуаціях ризику та використання механізму інтуїції для розробки рішень

У практичній психології психіка описується тріадою - «розум , почуття , воля».Використання математичних моделей при розробці рішень орієнтовано винятково на «розум» , тобто на прийняття раціональних рішень. Утому чи іншому ступені в реальному житті «емоційний компонент» - почуття - є присутнім при вирішенні будь-якої виробничої ситуації.

Фахівці визнають , що ризиковані рішення визначаються двома групами факторів - зовнішнім середовищем й індивідуальними властивостями особистості.

Проведені психологами дослідження виявили такі тенденції :

- менеджери старшого віку ,а також люди ,що працюють у фірмі тривалий час ,схильні уникати ризику;

- менеджери з більш високим статусом , більшою владою і великими доходами , а також працюючі в невеликих фірмах , ризикують частіше;

- більш високий освітній рівень менеджерів збільшує схильність до ризику ;

- люди скоріше підуть на ризик ,уже знаходячись у ризикованій ситуації , ніж ввійдуть у неї;

- банківська справа залучає значно більше ризикованих менеджерів ,ніж інші галузі промисловості;

- рішення ,пов'язані з бізнесом фірм, ризикованіші тих, що стосуються персонального доходу підприємця.

Розрізняють типи керівників за їхнім відношення до нововедень : новатори, ентузіасти , раціоналісти ,нейтрали , скептики ,консерватори, ретрогради .

За сприйняттям ризику фахівці виділяють п'ять психологічних типів :

- розсудливий тип - рішення можуть прийматися на основі пророблення всіх етапів шляхом глибокої інтелектуальної задіяності;

- прагматичний тип - переважають вольові рішення на основі здорового глузду й інтуації;

- комплексивний тип - у залежності від переживання власних проблем рішення можуть бути прийняті , скасовані або змінені

- посередницікий тип - відначається урахуванням тих наслідків , що можуть позитивно або негативно відбитися на інтересах фірми;

- евристичний тип - сильна віра в нову ідею утруднює прогноз в оцінку наслідків.

Інтуїція в менеджменті означає спосіб вибору рішення без аргументованого доказу на основі попереднього досвіду та «внутрішнього голосу».

На думку німецького фахівця Н. Енкельмана структура нашої свідомості умовно можна представити як психологічний трикутник , що складається з трьох рівнів.

Інформаційна база: свідомість , півсвідомість , прасвідомість.

З усього , що нас оточує , ми встигаємо усвідомити тільки дещо. Це область «я» нашої свідомості , що відбиває здатність оцінювати й сприймати те ,що діється навколо нас. Півсвідомість - набагато більша область мозку , у якій акумулюється усе ,що ми побачили , почули протягом дня ,протягом усього життя. Область прасвідомості (празнання) - це генетично передана інформація ,накопичена в ході еволюції ,наше вроджене знання.

Мислення - це біоелектричний процес.У залежності від фізичного й емоційного стану мозрк випромінює хвилі різних частот від 0 до 35 герців. При частоті коливань хвиль , рівній 7 герцам , людина засипає , а при високій чвстоті (35 Гц) шлях до півсвідомості закритий. Найбільш прийнятий для знаходження рішення проблеми - це альфа - стан , у якому імпульси півсвідомості проникають в область свідомості . Альфа - стан - основа для впорядкування думок , формування творчого початку та зосередженої активності.

У 1975 р. Датчанин Клаус Мюллер заєрестрував оригінальний винахід - систему керування свідомістю , яку назвав «тайм-менеджер».Зміст системи полягає в економії часу на прийняття рішень за рахунок використання півсвідомості .

Методика використання дрної системи передбачає ряд дій :

1) Знайти можливість усамітнитися на 30-45 хвилин , щоб ваші міркування не перервали , інакше команда не проникне в півсвідомість , заблокується. Це може бути прогулянка , окрема кімната тощо.

2) Цілком зосередитися на проблемі , не відволікаючись на сторонні предмети .Якщо ви в кімнаті , розкладітьнеобхідні папери , можете щось креслити , зображати , писати те , що відноситься до проблеми.

3) Якщо знайшли рішення - добре , немає - переключайтеся на інші справи . Підсвідомий мозок одержав умови задачі й почав працювати.

4) Очікуйте результат : якщо задача розв'язується , ви обов'язково отримаєте з півсвідомості рішення Причому результат треба записати відразу , як тільки мозок його видасть, незалежно від того , де ви в цей час знаходитеся, бо у іншому випадку відповідь буде втрачена назажди .

Психологи стверджують, що існують і типові коди сприйняття інформації , характерні для чоловіків і для жінок .Так, на їхню думку, у жінок вище швидкість сприйняття інформації, ніж у чоловіків, тому що півкулі жіночого головного мозку краще співвідносяться між собою : у жінок згусток нейронів , що зв'язує обоє півкуль , на 2% більше.Тому інформація , сприйнята жінкою , більш об'ємна за змістом і більш насичена за конфігурацією.У цьому зв'язку для розробки управлінських рішень доцільно формувати змішану команду з чоловіків і жінок .

Размещено на Allbest.ru

...