Документаційне забезпечення навчального процесу у вищому навчальному закладі III-IV рівнів акредитації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Документаційне забезпечення навчального процесу у ВНЗ III-IV рівнів акредитації



Вступ

документаційний навчальний акредитація

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що з кожним роком система освіти поліпшується. Державна політика спрямована на удосконалення навчального процесу та переведення його в електронну форму.

Так як обраної теми ніхто не досліджував вцілому, то доцільно буде розділити її на логічні частини та розглянути кожну окремо. Отже, таке явище як «документаційне забезпечення навчального процесу» по суті не існує. Тому в контексті поняття «документаційне забезпечення» мається на увазі «документаційне забезпечення управління» або «діловодство».

Зокрема, Діденко А.Н. та Сельченкова С.В. наводять основні відомості про службові документи та їх класифікацію, правила складання й оформлення організаційно-розпорядчої документації відповідно до чинних стандартів та нормативних документів, розглядають питання організації документообігу та виконання документів.

Скібіцька Л.І ознайомлює нас з класифікацією, систематизацією та правилами створення й оформлення різних видів управлінських документів, порядком роботи з документами, зокрема з тими, які містять комерційну (державну) таємницю.

Щодо питань «навчального процесу», то Болюбаш Я.Я. розглядає питання організації навчального процесу у вищих закладах освіти України відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Також Київський університет ім. Б. Грінченка в своєму блозі «Педагогіка вищої школи», який розроблений під науковим керівництвом та з використанням лекційних матеріалів Малихіна О. В, доктора педагогічних наук досліджують загальні основи педагогіки вищої школи, її дидактики та форми організації навчання в ній.

Тому, проблемною ситуацією, яку спробуємо вирішити в курсовій роботі є формування визначення поняття «документаційне забезпечення навчального процесу».

Об?єктом дослідження є спеціальні системи документації.

Предметом дослідження є документаційне забезпечення навчальних процесів у ВНЗ.

Метою курсової роботи є з?ясувати основні групи документів, що супроводжують навчальний процес у ВНЗ.

Завданнями курсової роботи є:

1. уточнити поняття «документаційне забезпечення» та «навчальний процес»;

2. вивчити історію розвитку документаційного забезпечення;

3. розглянути методи дослідження в курсовій роботі;

4. з?ясувати зміст, сутність та особливості навчального процесу у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації;

5. визначити нормативну документацію з організації навчального процесу;

6. проаналізувати документацію з науково-методичного та організаційного забезпечення навчального процесу;

7. виокремити ускладнення в системі документаційного забезпечення навчального процесу;

8. дати рекомендації щодо оптимізації системи документаційного забезпечення навчального процесу.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що в найближчі роки документаційне забезпечення навчального процесу буде вестися в електронній формі.



1. Методологічні засади дослідження документаційного забезпечення навального процесу у ВНЗ III-IV р.а.

1.1 Уточнення понять «документаційне забезпечення» та «навчальний процес»

Кожен з нас колись навчався, навчається чи буде навчатися у вищому навчальному закладі з обраною спеціальністю. Адже саме в процесі навчання здійснюється та неперервно-розвиваюча і нерідко ніби таємнича взаємодія об'єктивного і суб'єктивного, сутність якої полягає в тому, що соціальний досвід з усією його багатогранністю і складністю перетворюється в знання, уміння і навички студентів, в ідеали, якості людини, в її розумовий розвиток, ідейність і культуру [20].

Процес навчання як і кожен інший процес супроводжується певним документаційним оформленням. Тому доцільно розглянути основні поняття і обрати одне, те яке найбільш підходить до обраної теми. Щодо понять «навчальний процес» та «документаційне забезпечення» (в розумінні «документаційне забезпечення управління») визначень подано багато, а щодо безпосередньо поняття «документаційне забезпечення навчального процесу» визначень немає зовсім, так як дане поняття ніхто раніше не досліджував і не розглядав.

Отже, основними поняттями курсової роботи, які належить уточнити є: «навчальний процес» та «документаційне забезпечення», та сформувати самостійно: «документаційне забезпечення навчального процесу»

Згідно Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» поняття «навчальний процес у вищих навчальних закладах (надалі - навчальний процес)» - визначається як система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти [17].

В основах юридичної діяльності подане таке визначення поняття «навчальний процес» - це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

Дане визначення занадто важке для сприйняття і не зовсім підходить для цієї курсової роботи [2].

М. І. Сметанський визначає «процес навчання» - як поняття, що відображає суттєві ознаки навчання і характеризує його модель (внутрішню будову) та «навчальний процес» - поняття, що відображає узагальнені відмінності (час, конкретні умови) в протіканні навчання в різних типах освітніх установ [7].

Визначення подано дуже стисло, що не дає змоги зрозуміти всю суть поняття «навчальний процес».

Громадські експерти зазначають, що «навчальний процес» - це комплексна взаємодія вчителів та учнів, основною метою якої можна назвати свідоме засвоєння системи наукових знань [24].

Визначення неповне і не відповідає критеріям змісту, тобто написане «розмовною лексикою».

Відповідно до підручника психології «процес навчання» за своєю сутністю є рухом учня шляхом пізнання від незнання до знання, від неповного до повнішого, ширшого і точнішого знання. У процесі навчання формуються пізнавальні, практичні вміння і навички, відбувається розвиток і виховання учнів та студентів [25].

Тлумачення поняття подане з точки зору психології і не відповідає нормам української мови, тому що містить тавтології, а саме «…шляхом пізнання від незнання до знання…».

За висловом відомого дидакта, академіка Ю.К. Бабанського: «Процес навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у ході якої розв'язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку особистості» [21].

Це визначення схоже більше на цитату, аніж на тлумачення поняття.

На студентському порталі сказано, що «навчальний процес» - це спеціальна форма передачі та засвоєння суспільно-історичного досвіду, яка становить складну єдність діяльностей ученого-викладача і студента, спрямованих на досягнення загальної мети - опанування студентами науковими знаннями, уміннями і навичками та різнобічним розвитком майбутніх фахівців як особистостей [36].

Як і всі інші подані вище визначення дане не підходить для цієї курсової роботи, тому що воно багатозначне.

Переважна частина інформації, що використовується у господарській діяльності підприємства, фіксується. Матеріальним носієм ділової інформації є документ.

Важко переоцінити значення документів у сучасному світі. Встановлено, що 95% інформації одержується за допомогою документів, 60% робочого часу в офісі витрачається на роботу з ними, а 8% витрат підприємства припадає на виробництво документів.

У зв'язку із зазначеним виникає нагальна потреба у забезпеченні обліку документів, що обертаються на підприємстві, тобто в організації діловодства або документаційного забезпечення управління [30].

ДСТУ 2732:2004. «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» визначає, що «діловодство» - це сукупнiсть процесiв, що забезпечують документування управлiнської iнформацiї та органiзування роботи зi службовими документами [26].

На думку Діденко А.Н. «діловодство» - це діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності [8].

Блощинська В. вважає що «діловодство» - це діяльність, яка охоплює питання документування і організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій.

Спеціальне діловодство - це робота з документами, специфічними для кожної із функцій управління, а також для таких областей діяльності як транспорт, зв'язок, статистика, юриспруденція, військова справа. Серед спеціального діловодства розрізняють: бухгалтерське, нотаріальне, військове, діловодство по особовому складу установи та ін. [1].

Діловодство (документаційне забезпечення управління) - діяльність окремих працівників або підрозділів щодо створення документаційно-інформаційної бази на різних носіях для використання управлінським апаратом у процесі реалізації його функцій в процесі здійснення управління підприємством [4].

Кожне подане визначення поняття «діловодство» або «документаційне забезпечення управління» підходить до обраної теми, тому що розкриває всю суть процесу документаційного забезпечення.

Отже, основні визначення курсової роботи звучатимуть так:

1. Навчальний процес - це взаємодія викладача та студентів, метою якої є обмін інформацією та знаннями за обраною спеціальністю.

2. Документаційне забезпечення - це діяльність, що охоплює питання документування в процесі здійснення управлінських дій.

3. Документаційне забезпечення навчального процесу - це спеціально призначена система документації, яка супроводжує навчальний процес у ВНЗ та призначення для полегшення процесів навчання студентів.

1.2 Історія розвитку документаційного забезпечення (діловодства)

З далеких часів дійшли до нас різновиди документів, за допомогою яких ми пізнаємо історію своєї країни.

Необхідність у складанні документів виникає одночасно з появою писемності. Саме нагальна потреба в укладенні різноманітних документів (угод, договорів, тестаментів) і викликає появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і приватної документації.

Сучасне діловодство - система життєво-важливих дій організації, пов'язаних, в першу чергу з діловою документацією, яка необхідна для функціонування сучасних закладів різних форм власності і засобів, які забезпечують її надійність в різних формах ділового спілкування, що мають документальне відображення.

Таким чином, історія розвитку діловодства послідовно відкриває основні етапи від виникнення справочинства в Київській Русі і до проблем сучасного діловодства в Україні [10].

Діловодство у своєму розвитку пройшло декілька етапів:

Актове діловодство. На території західних слов'янських земель актові книги виникли у XIII сторіччі. На західноукраїнських землях, як зазначали у своїх працях видатні українські історики О.І. Левицький і В.О. Романовський, актові книги з'явились у другій половині XIV сторіччя. Значна частина актових книг усе ж загинула. Сьогодні загальна кількість тих, що збереглися, становить понад 7,5 тис. томів.

Приказне діловодство. До XV ст. у Московському князівстві система управління мала двірцево-вотчинний характер. Органами управління були путі. Справочинство вели дяки. Створення Російської централізованої держави вимагало розвинутіших форм державного управління. У зв'язку з цим відбувалася поступова перебудова органів великокнязівського управління. На кінець XV - початок XVI ст. склалася система приказів - центральних органів державного правління, що відали окремими галузями, виступаючи в якості відомчих установ.

Діловодство стало вимагати значного досвіду, якого нерідко не мав начальник приказу - суддя. Тому на допомогу йому призначалися дяки, які й чинили справи. Документи поділяли на законодавчі - укази царів та рішення Боярської думи та розпорядчі - грамоти та листи які складали органи управління.

Колегіальне діловодство. Застарілу систему приказів у 1717-1718 pp. змінили 12 колегій, кожна з яких відала певною галуззю чи сферою управління і підпорядковувалася Сенату. Згодом 13-ю колегією став Синод, що відав церковними справами. Остаточно структуру колегій визначив підписаний 1720 р. «Генеральний регламент» державних колегій, що заклав засади організації діловодства в державних установах.

«Табель о рангах» у 1722 р. поклав початок системі чинів, звань та титулів, які обов'язково застосовувалися в справочинстві до перевороту 1917 року. Саме тоді було засновано сучасну практику офіційного адресування.

Законодавчі та розпорядчі акти державної влади оформляли указами, регламентами, інструкціями, протоколами. Для деяких документів, таких, як дипломи, патенти, були створені формуляри-зразки, за якими вони мали оформлятися.

Виконавче діловодство. 1810 року було затверджено вищий державний законодавчий орган - Державну Раду, а 1811 року створені центральні органи державного правління - міністерства з багатоступеневою структурою. Міністерства складались із департаментів, котрі поділялись на відділи, а відділи - на столи. Керівники структурних підрозділів мали право одержувати і підписувати документи відповідних видів. Зверху вниз надходили документи від царя - маніфести, найвищі накази та рескрипти, від сенату та інших органів - вказівки та розпорядження.

Справи, які вирішували департаменти, поділялися на три категорії: термінові; невідкладні, вирішення яких було пов'язане з прийняттям важливих рішень; звичайні чи поточні.

Радянське діловодство. Першим законодавчим актом в УСРР щодо діловодства і архівної справи став декрет Ради Народних Комісарів «Про передачу історичних та мистецьких цінностей у відання Наркомосу», прийнятий 3 квітня 1919 р. Цей закон декларував загальнонародну державну власність на архівні документи і встановлював розпорядника документальної спадщини українського народу.

Першим законодавчим актом про націоналізацію і централізацію архівної справи в республіці стало прийняте 20 квітня цього ж року РНК УСРР за ініціативою ОВАК «Тимчасове положення про архівну справу», згідно з яким усі архіви на території республіки оголошувались «загальнонародним надбанням».

З метою подальшого удосконалення діловодства й архівної справи у вересні 1921 р. була створена нова установа - Головне Архівне управління Наркомосвіти УСРР (Головарх).

Організаційно-наукова діяльність у сфері управління була закріплена нормативними документами і створенням цілої мережі громадських організацій, інститутів і лабораторій, що займались питаннями наукової організації праці (НОТ) та справочинною діяльністю.

Теоретичні засади організації діловодства в ті часи можна було знайти в опублікованих працях А. Євтіхеєва (Десяткова система в адміністративному діловодстві, 1921 р.), О. Бузинного (Практичний підручник діловодства українською мовою, 1924 р.), Г. Славуцького та С. Войтицького (Карткова система діловодства для центральних і губернських установ, 1924 р.) тощо, а більш узагальнений огляд зроблено у праці С. Кулешова.

Поліпшенню рівня культури роботи з документами, складанню номенклатури справ та переліків документів із встановленими термінами зберігання в установах в ті часи сприяли «Інструкції щодо постановки архівної справи». З 1926 р. розробкою і впровадженням нових технологій у галузі теоретичного справочинства почав займатися Державний інститут техніки управління (ДІТУ), діяльність якого велась за такими напрямами:

1. документообіг установ і методи його організації;

2. способи реєстрації документів та вибір раціональних методів обліку документів;

3. контроль виконання документів, зберігання документації тощо.

Рух основних документних потоків досліджувався з використанням графічних методів, пропонувались оптимальні варіанти роботи з документацією, планувалося зменшення інстанцій проходження документів.

Найбільшим досягненням діяльності вчених і практиків того часу стали розробка ними в 1928 р. «Правил організації архівної частини справочинства в державних, професійних та кооперативних установах і підприємствах», а також вихід у 1931 р. закону «Загальні правила документації і документообігу».

Особливості сучасного діловодства полягають у переведенні його на державну мову, широкому застосуванні комп'ютерних технологій, необхідності дотримання вимог чинних державних стандартів, впровадження раціональних прийомів роботи.

Дотримання стандартів з діловодства у практичній роботі органів управління та документування сприяє встановленню чіткого організаційно-технічного порядку, викоріненню бюрократизму й тяганини. Опанування прийомів раціональної роботи з документами дає змогу скоротити час на їх складання, оброблення й пошук, організувати чіткій контроль за проходженням та виконанням документів. Правильно підготований і належним чином оформлений документ - це свідчення культури виконавця [37].

1.3 Методи дослідження в курсовій роботі

Метод (походить від грецького metodos, що означає «шлях дослідження, теорія, вчення») - це певний спосіб досягнення конкретної мети; певний систематизований комплекс прийомів, процедур, які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети [28]. Метод розглядається також як сукупність прийомів практичного або теоретичного засвоєння певної дійсності [35].

Розглянемо по черзі методи, які були використовуються для виконання кожного завдання курсової роботи.

Для виконання першого завдання дослідження - уточнення понять «навчальний процес» та «документаційне забезпечення», використовується метод термінологічного аналізу.

Метод термінологічного аналізу, який був започаткований спочатку в лінгвістиці, з часом збагатився прийомами логіки, семіотики і став успішно впроваджуватися в багатьох галузях науки. Але його використання в кожній галузевій науці має свої особливості.

Метод активно використовується в соціології, тому згідно підручника з соціології передбачає, те, що у процесі аналізу потрібно йти не від терміну до пояснення фактів, а навпаки, самі терміни пояснювати умовами, в яких вони створювалися, термінологічний аналіз повинен бути багатовекторним, враховувати різні джерела у його формуванні та аналізувати терміни з погляду історії їх становлення [15].

За допомогою даного методу зможемо уточнити основні поняття курсової роботи: «навчальний процес» та «документаційне забезпечення».

Для виконання другого завдання - вивчення історії розвитку документаційного забезпечення - доцільним буде метод ретроспективного аналізу.

Метод полягає у вивчені етапів становлення наукової проблематики.

Цей метод допоможе з?ясувати етапи розвитку документаційного забезпечення.

Для виконання третього завдання - розглянути методи дослідження в курсовій роботі - метод аналогії.

За І.Ф. Надольним «аналогія» - це метод, відповідно до якого на підставі подібності предметів за одними відмінними ознаками робиться висновок про їх подібність за іншими ознаками [31].

Цей метод дасть змогу пізнати курсову роботу, визначити методологічний інструментарій курсової роботи. За допомогою даного методу зможемо зробити висновки по кожному завданню.

Для виконання четвертого та п?ятого завдань курсової роботи - з?ясування змісту, сутності та особливостей навчального процесу у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації та визначення нормативної документації з організації навчального процесу - застосуємо метод моделювання.

Моделювання - непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об'єктів пізнання, який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження. Під моделлю розуміють систему, що заміщує об'єкт пізнання і являє собою джерело інформації про неї.

Модель обов'язково повинна мати спільні риси з об'єктом дослідження. Модель відображає основні суттєві сторони явищ чи процесів, які відбуваються в об'єкті спостереження [28].

За допомогою даного методу визначимо поняття «навчального процесу у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації» та з?ясуємо які нормативні документи супроводжують навчальний процес у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Вирішити шосте завдання курсової роботи - проаналізувати документацію з науково-методичного та організаційного забезпечення навчального процесу - використаємо метод аналізу.

Аналіз - метод пізнання, який дозволяє розчленовувати предмети дослідження на складові частини (звичайні елементи об'єкта або його властивості і відношення). Аналіз - метод дослідження, який включає вивчення предмета за допомогою мисленого або практичного розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожну із виділених частин аналізують окремо у межах єдиного цілого [28].

Даний метод допоможе виділити документацію з науково-методичного та організаційного забезпечення навчального процесу.

Для виконання сьомого завдання - виокремити ускладнення в системі документаційного забезпечення навчального процесу - доцільно буде використати метод ідентифікації.

Термін «ідентифікація» означає ототожнення, встановлення збігу чогось з чимось.

Згідно з І.І. Старовойтовою, ідентифікація - це процес розпізнавання системою або людиною (криміналістом, дослідником, операційною системою тощо) іншої системи або об'єкта (людини, користувача, предмету, процесу) [27].

Метод дає змогу виділити основні проблеми та ускладнення в системі документаційного забезпечення навчального процесу.

Виконуючи восьме завдання - дати рекомендації щодо оптимізації системи документаційного забезпечення навчального процесу - використаємо метод екстраполяції.

Термін «екстраполяція» має кілька тлумачень. У широкому значенні екстраполяція - це метод наукового дослідження, що полягає в поширенні висновків, отриманих зі спостережень за однією частиною явища, на іншу його частину. У вузькому значенні - це визначення по ряду даних функції інших її значень поза цим рядом.

За допомогою даного методу зможемо сформувати рекомендації щодо оптимізації та поліпшення роботи з системою документаційного забезпечення навчального процесу [28].

Вивчення методологічних засад дослідження дало змогу уточнити основні поняття курсової роботи, вивчити історію розвитку документаційного забезпечення. Також визначити методи дослідження документаційного забезпечення начального процесу. Всі проведені дослідження носять теоретичний характер, тому емпіричні методи не були застосовані.



2. Документаційне забезпечення навчального процесу у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації як предмет теоретичного аналізу

2.1 Навчальний процес у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації: зміст, сутність та особливості

Розвиток освіти в Україні почався ще за часів Київської Русі і продовжується дотепер. Поступово відкриваються ВНЗ різних рівнів акредитації.

Вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує ії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку студентів [3]. Тобто, ВНЗ навчають молодих спеціалістів за різними галузями.

З метою підтвердження якості освітньої діяльності за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти, що відповідає стандартам вищої освіти, вищі навчальні заклади мають право проходити процедуру акредитації освітньої програми, за якою вони здійснюють підготовку фахівців [17].

Виділяють такі рівні акредитації ВНЗ:

1. ВНЗ І рівня (технікум) - на базі повної загальної середньої освіти, особи здобувають неповну вищу освіту та кваліфікацію молодшого спеціаліста, на базі базової загальної середньої освіти, особи здобувають повну загальну середню освіту та кваліфікацію молодшого спеціаліста;

2. ВНЗ ІІ рівня (коледж) - здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями ОКР молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки ОКР бакалавра;

3. ВНЗ ІІІ рівня (інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний підрозділ) - здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки ОКР бакалавра та спеціальностями ОКР спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

4. ВНЗ IV рівня (університет, академія, інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний підрозділ) - здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки ОКР бакалавра та спеціальностями ОКР спеціаліста, магістра [23].

Зміст навчального процесу полягає у обміні інформацією між студентами та викладачами та має відповідати таким вимогам:

1. забезпечення особистісного розвитку студенів у навчально-пізнавальній діяльності;

2. забезпечення загальної та професійної підготовки;

3. урахування реальних можливостей навчального процесу конкретних освітньо-виховних систем;

4. забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення;

5. підготовка громадян України до майбутньої професійної діяльності та формування активної життєвої позиції [35].

Основним завданням навчального процесу у вищій школі є цілеспрямована і планомірна підготовка майбутніх фахівців різного профілю до творчої життєдіяльності у сучасному суспільстві.

У процесі навчання відбувається передача накопиченого попередніми поколіннями соціального досвіду і його трансформація. Навчання таким чином постає окремим, специфічним видом суспільної діяльності, перетворюється у засіб передачі соціального досвіду. Єдність викладання і учіння є об'єктивною характеристикою навчального процесу у вищій школі, адже у процесі навчання у вищій школі беруть участь два діючі суб'єкти: викладач, діяльність якого спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об'єктивних і суб'єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання, та студенти, які в процесі учіння засвоюють знання, уміння та навички, регламентовані навчальними планами та програмами.

І. Кобилянський та Л. Рувінський визначають особливі риси начального процесу у ВНЗ:

1. Кожна наукова дисципліна вивчається студентами у її динаміці. Викладачеві слід надавати інформацію про виникнення, становлення і розвиток певної науки, перспективи вирішення її актуальних проблем.

2. Обов'язковою умовою навчального процесу є його поєднання з науковими дослідженнями.

3. Має місце великий об'єм самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів, спрямованої на опрацювання різних наукових джерел при підготовці до лекцій, семінарсько-практичних занять, написанні рефератів, курсових і дипломних робіт тощо.

4. Спрямованість на ефективну професійну підготовку майбутніх фахівців [19].

У процесі навчання виділяють цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оцінювально-результативний компоненти [20].

1. Цільовий компонент відображає усвідомлення педагогом і прийняття студентами мети й завдань теми, розділу чи навчального предмета в цілому.

2. Стимулюючо-мотиваційний компонент передбачає, що педагог здійснюватиме заходи, спрямовані на стимулювання в студентів інтересу, потреби в розв'язанні визначених завдань.

3. Змістовий компонент визначається навчальним планом, державними навчальними програмами і підручниками з даного предмету.

4. Операційно-діяльнісний компонент найповніше відображає процесуальну сутність навчання.

5. Контрольно-регулюючий компонент передбачає одночасний контроль викладача за розв'язанням визначених завдань навчання і самоконтроль студентів за правильністю виконання навчальних операцій, точністю отриманих відповідей.

6. Оцінювально-результативний компонент передбачає оцінку педагогами і самооцінку студентами досягнутих у процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх з визначеними навчально-виховними завданнями, виявлення причин відхилень, проектування нових завдань з метою усунення виявлених прогалин у знаннях і вміннях.

Всі компоненти навчального процесу необхідно розглядати в закономірному взаємозв'язку [20].

Навчальний процес базується на таких принципах:

1. науковості;

2. гуманізму;

3. демократизму;

4. наступності та безперервності;

5. незалежності від втручання будь-яких політичних партій [17].

Процес навчання у вищій школі визначається зовнішніми (об'єктивними) і внутрішніми (суб'єктивними) чинниками. До внутрішніх чинників слід віднести особистісні риси студента: особливості його темпераменту, характеру, мислення, пам'яті, пізнавальних можливостей, здібностей, попередній досвід, рівень знань. До зовнішніх чинників відносять зміст і методи навчання, рівень професійної підготовки викладача, умови навчання у вищому навчальному закладі, соціальне оточення студента [19].

2.2 Нормативна документація з організації навчального процесу

Організація навчального процесу базується на багатоступеневій системі вищої освіти та регламентується чинними нормативно-правовими документами України, стандартами вищої освіти з урахуванням принципів формування Європейського простору вищої освіти та внутрішньо-університетськими документами, зокрема Положеннями:

1 «Про атестацію здобувачів вищої освіти та організацію роботи Екзаменаційної комісії ВНЗ»;

2. «Про проведення навчальних і виробничих практик студентів в ВНЗ»;

3. «Про систему внутрішнього забезпечення якості вищої освіти в ВНЗ»;

4. «Про моніторинг і забезпечення якості вищої освіти в ВНЗ» [32].

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах відбувається відповідно до Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту», державних стандартах освіти, інших актах законодавства України з питань освіти.

Державний стандарт освіти - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього (кваліфікаційного) рівня.

Складові державного стандарту освіти:

1. освітня характеристика - це основні вимоги до якостей і знань особи, яка здобула певний освітній рівень;

2. кваліфікаційна характеристика - це основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, які необхідні для успішного виконання професійних обов'язків;

3. нормативна частина змісту освіти;

4. тест - це система формалізованих завдань, призначених для встановлення відповідності освітнього (кваліфікаційного) рівня особи до вимог освітніх (кваліфікаційних) характеристик.

Організація навчального процесу здійснюється навчальними підрозділами вищого навчального закладу (факультетами, кафедрами, відділеннями, предметними або цикловими комісіями тощо). Основним нормативним документом, що визначає організацію навчального процесу в конкретному напрямку освітньої або кваліфікаційної підготовки, є навчальний план.

Навчальний план - це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю.

Навчальний план затверджується керівником вищого навчального закладу. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план.

Нормативні навчальні дисципліни встановлюються державним стандартом освіти. Дотримання їх назв та обсягів є обов'язковим для навчального закладу. Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються вищим навчальним закладом. Вибіркові навчальні дисципліни вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб тощо.

Місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і вмінь визначаються навчальною програмою дисципліни.

Навчальна програма нормативної дисципліни є складовою державного стандарту освіти. Навчальна програма вибіркової дисципліни розробляється вищим навчальним закладом.

Для кожної навчальної дисципліни, яка входить до освітньо-професійної програми підготовки, на підставі навчальної програми дисципліни та навчального плану вищим навчальним закладом складається робоча навчальна програма дисципліни, яка є нормативним документом вищого навчального закладу.

Робоча навчальна програма дисципліни містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Структурні складові робочої навчальної програми дисципліни:

1. тематичний план;

2. засоби для проведення поточного та підсумкового контролю;

3. перелік навчально-методичної літератури.

Навчання студента здійснюється за індивідуальним навчальним планом.

Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі робочого навчального плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисциплін, вибраних студентом з обов'язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки. Індивідуальний навчальний план складається на кожний навчальний рік і затверджується в порядку, встановленому вищим навчальним закладом.

Вибіркові навчальні дисципліни, введені вищим навчальним закладом в освітньо-професійну програму підготовки і включені до індивідуального навчального плану студента, є обов'язковими для вивчення.

Вищий навчальний заклад надає студентам можливість користування навчальними приміщеннями, бібліотеками, навчальною, навчально-методичною і науковою літературою, обладнанням, устаткуванням та іншими засобами навчання на умовах, визначених правилами внутрішнього розпорядку.

За відповідність рівня підготовки студента до вимог державних стандартів освіти відповідає керівник навчального структурного підрозділу (факультету, відділення, кафедри, предметної або циклової комісії тощо). За виконання індивідуального навчального плану відповідає студент [17].



2.3 Документація з науково-методичного та організаційного забезпечення навчального процесу

Навчальний процес у ВНЗ не обходиться без науково-методичного забезпечення, яке включає в себе:

1. програми навчальної, виробничої й інших видів практик;

2. підручники і навчальні посібники;

3. інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять;

4. індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін;

5. контрольні завдання до семінарських, практичних і лабораторних занять;

6. контрольні роботи з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу;

7. методичні матеріали для студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт і дипломних проектів.

Інші характеристики навчального процесу визначає викладач, кафедра (предметна або циклова комісія), вищий навчальний заклад [17].

Програми практик є основним навчально-методичним документом для студентів та керівників практик від навчального закладу та бази практики.

Програма практик студентів повинна відповідати:

1. Положенню «Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України»;

2. навчальному плану вищого навчального закладу;

3. кваліфікаційним характеристикам спеціаліста;

4. освітньо-професійній програмі підготовки фахівців;

5. особливостям галузі, в якій буде працювати випускник після закінчення навчання;

6. особливостям бази практики;

7. наказам та рішенням Міносвіти щодо практики студентів [14].

Підручники і навчальні посібники також важлива складова в організації начального процесу. Підручник - це особлива дидактична система, яка не тільки розкриває зміст навчання, а й є специфічною моделлю процесу навчання [6]. Навчальний посібник - видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу та офіційно затверджений [5].

Інструктивно-методичні матеріали допомагають уловити суть семінарського, практичного чи лабораторного заняття.

Індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін допомагають набрати більшу кількість балів та дають змогу студенту більш поглиблено вивчити ту чи іншу тему

Методичні матеріали для студентів значно спрощують процеси самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт і дипломних проектів.

Навчальний процес відбувається в різних формах, зокрема:

1. Лекція - основний вид навчальних занять, призначених для викладення теоретичного матеріалу.

2. Лабораторне заняття - вид навчального заняття, на якому студент під керівництвом науково-педагогічного працівника проводить натурні або імітаційні експерименти чи дослідження з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень, набуває практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, оснащенням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, опановує методики експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі та обробки отриманих результатів.

3. Практичне заняття - вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом науково-педагогічний працівника закріплюють теоретичні положення навчальної дисципліни і набувають вмінь та навичок їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання відповідно сформульованих завдань.

4. Семінарське заняття - вид навчального заняття, на якому науково-педагогічний працівник організує дискусію з попередньо визначених проблем.

5. Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні навчальні заняття організуються за окремим графіком, затвердженим завідувачем кафедри, з урахуванням індивідуального плану студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках - повний обсяг навчальних занять для конкретного освітньо-кваліфікаційного рівня.

6. Консультація - форма навчального заняття, на якій студент отримує від науково-педагогічного працівника відповіді на конкретні питання або пояснення окремих теоретичних положень чи їх практичного використання. Консультація може бути індивідуальною або проводиться для групи студентів. Під час підготовки до екзаменів (семестрових, державних) проводяться групові консультації.

7. Індивідуальні завдання з дисципліни (реферати, розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, контрольні роботи, що виконуються під час самостійної роботи, курсові, дипломні (кваліфікаційні) роботи або проекти тощо) сприяють більш поглибленому вивченню студентом теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використання знань для вирішення відповідних практичних завдань [33].

Велику роль в організації навчального процесу відігрує практична пiдготовка студентiв, яка обов'язковим компонентом освiтньо-професiйноi програми для здобуття квалiфiкацiйного рiвня i має на метi набуття студентом професiйних навичок та вмiнь.

Для перевірки набутих знань використовують контрольнi заходи, що включають поточний та пiдсумковий контроль. Поточний контроль здiйснюється пiд час проведення практичних, лабораторних та семiнарських занять i має на метi перевiрку рiвня пiдготовленостi студента до виконання конкретної роботи. Пiдсумковий - проводиться з метою оцiнки результатiв навчання на певному освiтньому (квалiфiкацiйному) рiвнi або на окремих його завершальних етапах. Пiдсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацiю студента.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового екзамену з конкретної навчальної дисциплiни в обсязi навчального матерiалу, визначеного навчальною програмою дисциплiни.

Екзамени складаються студентами в перiод екзаменацiйних сесiй, передбачених навчальним планом.

Державна атестацiя студента здiйснюється державною екзаменацiйною комiсiєю пiсля завершення навчання на певному освiтньому (квалiфiкацiйному) рiвнi з метою встановлення вiдповiдностi рiвня освiтньої (квалiфiкацiйної) пiдготовки вимогам освiтньої (квалiфiкацiйної) характеристики [22].

У другому розділі з?ясували зміст, сутність та особливості навчального процесу у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. Також визначили нормативну документацію з організації навчального процесу та проаналізували документацію з науково-методичного та організаційного забезпечення навчального процесу.



3. Праксіологічний аналіз документаційного забезпечення навчального процесу у ВНЗ 3-4 рівнів акредитації

3.1 Ускладнення в системі документаційного забезпечення навчального процесу

Наявність освіти є обов?язковою передумовою успішної кар?єри та професійного зростання [13]. Першочергова увага з боку держави до розвитку національної освіти - це вкрай назрілий відгук на виклик часу 34. Українська освіта прагне досягти міжнародного рівня.

Проте, не зважаючи на це, можна виділити такі проблеми:

1. адаптації системи освіти до європейської кредитно-модульної системи, що потребує повної зміни документаційного забезпечення навчального процесу у вишах України [11];

2. мобільності студентів і викладачів у європейському просторі, тобто збереження та повернення до України власного інтелектуального потенціалу, учених. На даний час Україна продовжує втрачати свої інтелектуальні ресурси і готувати кадри для розвинених країн [11];

3. зміна структури навчального процесу в бік зменшення аудиторного навчання і збільшення самостійного навчання студентів та індивідуальної роботи. Одночасно це потребує й істотного коригування сутності, змісту і технологій навчально-методичного забезпечення [11];

4. адаптації студентів до умов навчання у вищій школі;

5. неминуча втрата документів, а значить інформації;

6. невиробничі витрати робочого часу на пошук необхідного документа [30].

Розглянемо кожну з проблем детальніше:

Проблемні питання виникають при адаптації нашої системи освіти до так званої європейської кредитно-модульної системи. Десятки наших ВНЗ беруть участь в експерименті з упровадження цієї системи. Проте чомусь мало чуємо пропозицій поділитися досвідом цього впровадження. Мабуть цей факт має пояснення. Не викликає труднощів перехід на європейські кредити обсягом 36 академічних годин кожний, тоді як в Україні він складає 54 академічні години. Проте постає питання уніфікації змісту навчальних планів та програм і чи потрібна така уніфікація.

У контексті Болонського процесу потребує упорядкування законодавчо визначених в Україні чотирьох освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки фахівців відповідно до потреб ринку праці: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Але це питання треба було вирішувати і без приєднання до Болонської декларації. Адже існуюча система освітньо-кваліфікаційних рівнів так і не набула адекватності і узгодженості з потребами ринку праці в Україні, а тим більше, якщо йдеться про європейську спільноту [11].

Виникають питання й щодо мобільності студентів і викладачів у європейському просторі. Ця мобільність серед українців і сьогодні добре поширена, хоча й однобічна. Тисячі наших дітей і молоді навчаються за кордоном. Вітчизняні вчені також успішно працюють в інших країнах. А в нашу країну мало потрапляє і вчених, і студентів із європейських країн. Це пов?язано з тим, що Україна не можемо створити належних умов для наукової роботи і навчання.

Нагальною є і зміна структури навчального процесу в бік зменшення аудиторного навчання і збільшення самостійного навчання студентів та індивідуальної роботи. Одночасно це потребує й істотного коригування сутності, змісту і технологій навчально-методичного забезпечення. Те, що відбувається у нас під гаслом новацій у вигляді дистанційної чи якоїсь кореспондентської форми навчання, інколи і вже випробуваної заочної, дискредитує нашу вищу освіту, знижує її якість і авторитет як в Україні, так і поза її межами [11].

Проблема адаптації студентів до умов навчання у вищій школі являє собою одну з важливих завдань, досліджуваних в даний час у педагогіці і дидактиці вищої школи. При цьому специфіка процесу адаптації студентів у ВНЗ визначається різницею в методах навчання як в середній так і вищій школах [30].

Проблема втрати документів, а значить інформації. Багато документів зберігаються в паперовому вигляді і коли їх накопичується велика кількість вони можуть загубитися.

Невиробничі витрати робочого часу на пошук необхідного документа значно сповільнюють процеси документаційного забезпечення начального процесу.

3.2 Рекомендації щодо оптимізації системи документаційного забезпечення навчального процесу

Зважаючи на той факт, що система вищої освіти в Україні прагне досягти міжнародного рівня, то держава, ВНЗ мають її розвивати та удосконалювати.

Під час дослідження було виявлено проблеми щодо удосконалення системи вищої освіти. Тому, спробуємо з`ясувати причини та надати рекомендації щодо вирішення виявлених проблем.

Адаптація системи освіти до європейської кредитно-модульної системи, що потребує повної зміни документаційного забезпечення навчального процесу у вишах України.

Проблема адаптації пов?язана з тим, що для зміни системи вищої освіти необхідно змінити законодавство, що є досить непростим завданням, зважаючи на ситуацію в країні.

Мобільність студентів і викладачів у європейському просторі, тобто збереження та повернення до України власного інтелектуального потенціалу, учених. На даний час Україна продовжує втрачати свої інтелектуальні а

Ця проблема може анулюватися, коли буде вирішена проблема адаптації системи освіти до європейської кредитно-модульної системи. Адже коли освіта в Україні досягне міжнародного рівня, то у населення не буде потреби виїжджати за кордон для здобуття освіти.

Зміна структури навчального процесу в бік зменшення аудиторного навчання і збільшення самостійного навчання студентів та індивідуальної роботи. Одночасно це потребує й істотного коригування сутності, змісту і технологій навчально-методичного забезпечення.

У зв?язку з тим, що студентам виділяється більше годин для самостійної роботи, їм все важче її виконувати. Тому що завдань накопичується дуже багато і на них не вистачає часу. Таким чином успішність значно падає.

Для вирішення цієї проблеми необхідно змінити навчальний план таким чином, щоб було більше аудиторних занять.

Адаптація студентів до умов навчання у вищій школі.

Проблема виникає тоді, коли вступають до ВНЗ вперше. Вчорашнім школярам важко адаптуватися до умов навчання в університеті, адже це новий колектив, викладачі, умови навчання тощо.

Дана проблема поступово вирішується сама, коли студент звикає до нового колективу та умов розумової діяльності. Важливо на цьому етапі лояьно ставитися до студентів.

Неминуча втрата документів, а значить інформації та невиробничі витрати робочого часу на пошук необхідного документа можна легко вирішити - перевести документообіг в електронну форму, що зараз активно впроваджується.

Провівши праксіологічний аналіз теми дослідження, вдалося виокремити ускладнення в системі документаційного забезпечення навчального процесу. На сучасному етапі розвитку вищої освіти існують певні проблеми. Для їх уникнення необхідно дотримуватися певних рекомендації, зокрема:

1. змінити законодавство про вищу освіту, яке зараз активно розробляється;

2. ставити більше аудиторних годин для поглиблення матеріалу студентами;

3. створювати сприятливі умови для адаптації студенів-новачків до навчання;

4. перевести весь документообіг в електронну форму.



Висновки

Провівши теоретичні дослідження обраної теми, а саме документаційне забезпечення навчального процесу у ВНЗ 3-4 рівнів акредитації можна зробити певні висновки.

Отже, ми уточнили основні поняття курсової роботи, зокрема: «документаційне забезпечення» та «навчальний процес». Серед безлічі поданих визначень були обрані ті, які найбільш підходять до обраної теми дослідження: «навчальний процес» - це взаємодія викладача та студентів, метою якої є обмін інформацією та знаннями за обраною спеціальністю; «документаційне забезпечення» - це діяльність, що охоплює питання документування в процесі здійснення управлінських дій.

Так як питання, пов?язані з дослідженням історії документаційного забезпеченням начального процесу ніхто не досліджував, то розглянули лише історію документаційного забезпечення або діловодства.

Під час визначення методів використовували лише теоретичні методи, тому що не досліджували поставлені завдання на практиці.

Розглянувши питання про зміст, сутність та особливості навчального процесу у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації були досліджені питання щодо ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, які це навчальні заклади, їх характеристика. Також з?ясовані питання процесу навчання у ВНЗ, його особливості тощо.

У процесі дослідження було визначено які нормативні документи організовують процес навчання у ВНЗ, головним документом є Закон

України «про вищу освіту». Також з?ясовано ряд документів з науково-методичного та організаційного забезпечення навчального процесу.

Проблеми, які існують на даний час в системі документаційного забезпечення навчального процесу можна вирішити дотримуючись наданих рекомендацій.

Поставлена гіпотеза частково підтверджена, адже Україна прагне підняти рівень своєї вищої освіти до міжнародного рівня, а це включає в себе і переведення системи освіти в електронну форму.

Підсумовуючи, можна зазначити, що освіта - головна запорука успішності в сучасному світі і кожна людина прагне отримати вищу принаймні одну вищу освіту.



Список використаних джерел

1. Документознавство, діловодство Еволюція діловодства [Електронний ресурс] / Документознавство, діловодство. - Режим доступу: http://referat-ok.com.ua/dokumentoznavstvo-dilovodstvo/evolyuciya-dilovodstva

2. Дробноход М. Сьогодення і проблеми вищої школи України [Електронний ресурс] / М. Дробнодох

3. Карпенко М. Проблеми і перспективи автономізації українських ВНЗ в контексті європейського досвіду університетської автономії [Електронний ресурс] / М. Карпенко

...