Метод аналізу ризику шляхом експертних оцінок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Метод аналізу ризику шляхом експертних оцінок

2. Ризики купівельної здатності грошей

3. Диверсифікації ризиків як метод їх нейтралізації

Список використаних джерел

1. Метод аналізу ризику шляхом експертних оцінок

Метод визначення ступеня ризику шляхом експертних оцінок носить більш субґєктивний характер (порівнянне з іншими методами). Ця субґєктивність є наслідком того, що група експертів, яка займається аналізом ризику, висловлює власні субґєктивні судження як про минулу ситуацію, так і про перспективи її розвитку.

Найчастіше цей метод застосовується при недостатній кількості інформації або при визначенні ступеня ризику такого напряму діяльності, що не має аналогів.

В узагальненому вигляді суть даного методу полягає в тому, що підприємство виділяє певну групу ризиків і розглядає, яким чином вони впливають на його діяльність. Цей розгляд зводиться до подачі бальних оцінок за ймовірність виникнення того чи іншого виду ризику, а також ступеня його впливу на діяльність банку.

У ході опитування, проведеного серед банків, визначено вплив факторів на ступінь ризику. За ступенем впливу на показник рівня ризику фактори розташувалися в такий спосіб: на першому місці -- вартість проекту, на другому -- обсяги послуг, потім -- терміни виконання послуг тощо.

У більшості випадків реалізації проектів виникаючі перерви чи зміни у виконанні робіт призводять до підвищення витрат і до виділення додаткового часу на їх виконання, що згодом викликає додаткові витрати, заборгованість.

На основі аналізу можна побудувати модель, що дозволяє аналізувати наслідки нагромадження ризикових ситуацій.

У цій моделі ризики поділені на 3 категорії, що впливають на обсяг робіт, терміни і вартість їх виконання. Ці категорії ризиків представлені в 3 матрицях. Модель досліджує комбінований вплив цих ризиків на фінансове положення учасників проекту у формі одержання прибутку, збільшенні позик та ін.

Матриця обсягів робіт містить варіантний ряд робіт із проекту, що можуть мінятися залежно від застосування умов реалізації проекту. Матриця тривалості робіт містить варіантний ряд даних про тривалість робіт із проекту залежно від зміни умов.

Матриця вартості містить імовірні позови підрядчика, що можуть виникати через зміни в обсягах робіт і затримок їх виконання з урахуванням умов контракту, інформаційних процесів і т. ін.

Блок розрахунку критичного шляху визначає можливі затримки в завершенні окремих робіт, фронтів робіт і проекту в цілому.

Метод дозволяє розділити цей складний комплекс ризиків на керовані складові і зробити висновки про ймовірність прояву і ступеня наслідків досліджуваних ризиків.

Аналітичний метод. Аналіз економічної літератури, присвячений проблемам оцінки ступеня ризику за допомогою використання аналітичного методу, показав, що його варто звести до декількох взаємозалежних етапів.

На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки інформації, що містить у собі:

1) визначення ключового параметра, щодо якого проводиться оцінка конкретного напряму діяльності субґєкта;

2) добір факторів, що впливають на діяльність організації, а отже, і на ключовий параметр;

3) розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах конкретного процесу;

4) сформовані в такий спосіб послідовності витрат і надходжень дають можливість визначити не тільки загальну економічну ефективність досліджуваного напряму діяльності, а й виявити її значення на кожній зі стадій.

На другому етапі будуються діаграми залежності обраних результуючих показників від величини вихідних параметрів. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна виділити ті основні показники, що найбільше впливають на даний вид (чи групу видів) банківської діяльності.

На третьому етапі визначаються критичні значення ключових параметрів. Найпростіше при цьому може бути розрахована критична точка чи точка беззбитковості, що показує мінімально припустимий обсяг послуг для покриття витрат банку.

Під час четвертого етапу аналізується (на підставі отриманих критичних значень ключових параметрів і факторів) чи впливають на них можливі шляхи підвищення ефективності й стабільності роботи банку, а отже, і шляху зниження ступеня ризику, що визначається одним з попередніх методів. експертний ринковий диверсифікація ризик

При управлінні ризиком на централізованому рівні центральний банк встановив норматив, що характеризує максимальний розмір ризику на одного позичальника.

При цьому із сукупної суми зобовґязань позичальника виключається заборгованість за позикою під заставу державних цінних паперів -- 90 % від суми залишку, а також іншої заборгованості за позикою, оформлені заставними зобовґязаннями під матеріальні цінності, акції підприємств і банків -- 40--70 % від суми залишку.

Максимально припустиме значення нормативу Н™^л* встановлено:

* щодо комерційних банків, створених на базі спеціалізованих банків -- 1,0;

* щодо банків, створених протягом 1990--1991 років -- 0,75;

* щодо банків, організованих протягом 1988--1989 років -- 0,5.

При цьому розмір ризику банку на одного позичальника не може перевищувати 10 % суми активів банку, а сума кредиту (наданого одному позичальнику) не повинна перевищувати суму власних коштів позичальника.

Попередня формула є абстрактною величиною, яка при виборі проекту не враховує безлічі обґєктивних факторів -- політичного та економічного стану країни, інфляції, суперечливості законодавчих актів тощо.

Правилом класичної ринкової економіки вважається, що проекти, які припускають найбільш високий очікуваний прибуток, супроводжує також і найбільший ризик. При підготовці даних для аналізу фінансової заможності проекту принципово важливим є вибір розрахункової грошової одиниці.

У світовій практиці в цій якості виступає, як правило, «постійний долар» чи інша стабільна грошова одиниця таких країн як ФРН, Швейцарія, Франція, Японія, Великобританія.

2. Ризики купівельної здатності грошей

Ризик - поняття, пов'язане з усіма видами діяльності, яку здійснюють як окремі особи, так і організації, незважаючи на їх природу, розмір, час і місце, де здійснюється або планується діяльність. Ризик існує у різних формах і на різних рівнях: від простої домашньої роботи (прибити поличку на кухні) до багатомільярдних проектів (організація польоту на марс). Неврахування ризику може призвести до різних негараздів - від значного дефіциту державного бюджету до провалу технічного проекту, значних матеріальних втрат, забруднення довкілля, травмування і навіть загибелі людей. Разом з тим на ризик ідуть через потенційну можливість отримати вигоду, нагороду, прибуток і, нарешті, - можливість вижити. Правильне сприйняття ризику вважається проявом вищого рівня інтелектуальності.

З розвитком і ускладненням соціальних і економічних процесів виникає все більше нових видів ризиків. З'явилася потреба їх класифікації. Складність класифікації економічних ризиків полягає як в їх різноманітті, так і в широті прояву. Саме цей факт не дозволив донині розробити чітку систему класифікації. Найзагальніші принципи класифікації дають можливість виділити:

* ризики, пов'язані з господарською діяльністю;

* ризики, пов'язані з особистими якостями підприємця;

* ризики, пов'язані з інформації про стан зовнішнього середовища.

До ризиків, пов'язаних з купівельною здатністю грошей, відносяться наступні різновиди ризиків: інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризик ліквідності.

Інфляційний ризик - це ризик того, що при зростанні інфляції грошові прибутки знецінюються з точки зору реальної купівельної здатності швидше, ніж зростають.

Дефляційний ризик - це ризик того, що при зростанні дефляції відбувається падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємства та зниження прибутків.

Валютні ризики являють собою небезвалютних втрат, пов'язаних зі зміною курс іноземної валюти по відношенню до іншої при веденні зовнішньоекономічних, кредитних валютних операцій.

Під вплив валютного ризику підпадають усі суб'єкти інвестиційної діяльності, які здійснюють фінансові операції у валюті, відмінній від їх національної валюти. Валютний ризик містить такі складові:

- курсовий ризик - зміни вартості активів та пасивів банку (компанії);

- ризик переказу, пов'язаний з відмінностями в обліку активів та пасивів в іноземній валюті;

- ризик угоди, зумовлений невизначеністю у майбутньому вартості угоди у національній валюті, що деномінована в іноземній валюті.

Ризики ліквідності - це ризики, пов'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну оцінки їх якості споживчої вартості.

Інвестиційні ризики включають в себе наступні підвиди ризиків:

-ризик упущеної вигоди;

-ризик зниження прибутковості;

-ризик прямих фінансових втрат.

3. Диверсифікації ризиків як метод їх нейтралізації

Диверсифікація - один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об'єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

Розрізняють диверсифікацію інвестицій, продукції та виробництва.

При вивченні цього питання слід враховувати, що законодавством встановлені вимоги щодо диверсифікації активів та їх ліквідності у разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють свою діяльність у сфері банківської чи страхової справи, фінансового посередництва та в інших випадках.

Диверсифікація активів може здійснюватися шляхом розподілу значної їх частини між найбільш ліквідними, безпечними і прибутковими категоріями, наприклад:

-кошти на поточних рахунках;

-банківські вклади (депозити);

-нерухоме майно;

-цінні папери, що передбачають одержання прибутку;

-цінні папери, що емітуються державою;

-готівка в межах лімітів залишків каси.

При розробці політики диверсифікації активів слід враховувати принцип обмеженого обсягу окремих їх категорій та необхідність їх диверсифікації. Так, банківські вклади (депозити) повинні бути розміщені не в одному банку, а в кількох. У нерухоме майно рекомендується інвестувати також обмежену суму коштів. Якщо кошти вкладаються у прибуткові цінні папери, то слід дотримуватися принципу диверсифікації видів цінних паперів (акції, облігації) та їх емітентів. У разі збереження значної суми коштів в іноземній валюті їх також слід диверсифікувати.

Список використаних джерел

1. КрейнинаМ.Н. Финансовьій менеджмент: Учебное посо-бие. - М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2001. - 400с.

2. Управління фінансовими ризиками: Навч. посіб. - 2-ге вид., виправ. Рекомендовано МОН / Пікус Р.В. - К., 2011. - 598с.,

3. Брігхем Є.Ф.Основи фінасового менеджменту. - Київ, «Молодь», 1997.

4. Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Фінансовий ризик і методи його вимірювання// Фінанси України.- 2000.- №5.- С.13-23.

5. Клапків М.С.Методи ідентифікації фінансових ризиків// Фінанси України.- 2000.- №1.- С.39-46.

6. Примостка Л. Управління фінансовими ризиками// Економіка. Фінанси. Право.- 1999.- №2.- С.10-13.

7. Ризик і структура капіталу// Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій.- К.: Либідь, 1993.- С.189-191.

8. Управление финансовыми рисками // Бланк И.А., Основы финансового менеджмента. Т.2.- К.: Ника-Центр, 1999. - С. 200-256.

Размещено на Allbest.ru