Механізми реалізації інвестиційного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Концепція обліку фактора інфляції

2. Типи акцій та їх оцінка

3. Відповіді на контрольні питання (на вібір)

3.1 Сутність інвестиційного менеджменту

3.2 Механізм інвестиційного менеджменту

3.3 Класифікація інвестицій

інвестиція інфляційний акція стратегія

1. Концепція обліку фактора інфляції

Концепція обліку фактора інфляції полягає «у необхідності реального відображення вартості активів і грошових потоків та забезпечення відшкодування втрат доходів, що викликаються інфляційними процесами, при здійсненні довгострокових фінансових операцій».

Інфляція - процес постійного перевищення темпів росту грошової маси над товарною (включаючи вартість робіт і послуг), у результаті чого відбувається переповнювання каналів обігу грошима, що призводить до їх знецінення та зростання цін на товари.

Розглянемо найбільш важливі терміни і поняття, що застосовуються при оцінці інфляційних процесів.

Номінальна процентна ставка - це ставка, встановлювана без урахування зміни купівельної вартості грошей у зв'язку з інфляцією.

Реальна процентна ставка - це ставка, встановлювана з урахуванням зміни купівельної вартості грошей у зв'язку з інфляцією.

Інфляційна премія - це додатковий дохід, виплачуваний (або передбачений до виплати) кредитору або інвестору з метою відшкодування втрат від знецінення грошей, пов'язаного з інфляцією.

Для прогнозування річного темпу інфляції використовується формула:

Ті г = (1 + ті м) 12 - 1,

Де ті г - прогнозований річний темп інфляції, в частках одиниці; ті м - очікуваний середньомісячний темп інфляції в майбутньому періоді, в частках одиниці.

Для оцінки майбутньої вартості грошей з урахуванням фактора інфляції використовується формула, побудована на основі моделі фішера:

S = p x [(l + i p) x (1 + t)] n - 1,

Де s - номінальна майбутня вартість внеску з урахуванням фактора інфляції; р - початкова вартість вкладу; i р - процентна ставка, в частках одиниці; т - прогнозований темп інфляції, в частках одиниці; n - кількість інтервалів, за якими здійснюється нарахування відсотків.

Модель фішера має вигляд:

I = i + а + i * а,

Де i - реальна процентна премія; i - номінальна процентна ставка, а - темп інфляції.

Ця модель передбачає, що для оцінки доцільності інвестицій в умовах інфляції недостатньо просто скласти номінальну процентну ставку і прогнозований темп інфляції, необхідно до них додати суму, що представляє собою їх твір i * а.

Необхідно зазначити, що прогнозування темпів інфляції є досить складним і трудомістким процесом, результати якого мають імовірнісний характер і схильні до істотного впливу суб'єктивних чинників. На практиці для спрощення розрахунків та уникнення необхідності врахування інфляції розрахунки виконуються у твердих валютах.

2. Типи акцій та їх оцінка

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», акція -- цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, права на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду й на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Акції виконують три головних завдання: по-перше, вони випускаються під час організації акціонерного товариства, щоб забезпечити йому визначений «стартовий» капітал (перша емісія); по-друге, з допомогою їх випуску залучаються додаткові ресурси в ході функціонування товариства (друга й наступна емісії); по-третє, вони випускаються для обміну для злиття з іншою компанією.

Акції можуть мати номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну, ринкову вартість та курс.

Номінал акції -- це величина, що вказана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, що припадає на одну акцію під час заснування товариства.

Емісійна вартість -- вартість, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку. Вона може відрізнятися від номіналу.

Балансова вартість -- це розмір власного капіталу, що доводиться на одну акцію. Якщо емітовані лише прості акції, то ця вартість визначається діленням власного капіталу на їх кількість. Якщо також випущено привілейовані акції, то власний капітал зменшується на їхню сукупну вартість за номіналом або за викупною ціною (для відкличних акцій).

Ринкова вартість (курсова вартість) -- це ціна, за якою акції продаються та купуються на ринку; саме за цією ціною вони котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Курс акції -- відношення ринкової вартості до номіналу, що виражається в процентах.

Ліквідаційна вартість визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує, яка вартість його майна, яке підлягає реалізації у фактичних цінах після розрахунку з кредиторами, припадає на одну акцію.

Сума всіх номінальних вартостей акцій становить статутний фонд товариства, від якого слід відрізняти таке поняття, як «капіталізація». Капіталізація -- це показник, що характеризує обсяг капіталу компанії в ринковій оцінці, втілений в акціях. Він визначається множенням поточної ринкової ціни розміщених акцій на їхню кількість.

Наступною характеристикою акцій є дохід, який вона приносить інвестору.

Від придбаних акцій можна отримати доходи за рахунок трьох джерел: від дивідендів, від підвищення ринкової вартості цінних паперів і від збільшення кількості акцій у результаті їхнього дроблення (stock split).

Оцінка вартості акцій (пакета акцій) передбачає визначення загальної вартості підприємства і частки вартості, яку має пакет, що оцінюється. Оцінка вартості підприємства здійснюється на підставі показників капіталізації чи дисконтування прибутку:

3.1  Сутність інвестиційного менеджменту

Головною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії на окремих етапах її розвитку.

В процесі реалізації цієї цілі ІМ спрямований на вирішення наступних завдань:

1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;

2. Забезпечення максимізації доходів від інвестиційної діяльності;

3. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків;

4. Забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства;

5. Пошук шляхів прискорення реалізації інвестиційних проектів;

Усі перераховані завдання ІМ тісно пов'язані між собою. Так, забезпечення високих темпів розвитку компанії можливе з одного боку за рахунок підбору високодохідних інвестиційних проектів, з іншого - за рахунок прискорення реалізації інвестиційних програм. В свою чергу, максимізація доходу від інвестицій, як правило, супроводжується підвищенням інвестиційних ризиків, а отже ці показники повинні бути оптимізовані між собою. Мінімізація інвестиційних ризиків є умовою забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії в процесі реалізації інвестиційної діяльності.

3.2 Механізм інвестиційного менеджменту

Процес управління учасниками інвестування в процесі здійснення інвестиційної діяльності базується на визначеному механізмі. Механізм інвестиційного менеджменту являє собою систему основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації інвестиційних рішень підприємства.

В структуру механізму інвестиційного менеджменту входять наступні елементи

1. Ринковий механізм регулювання інвестиційної діяльності підприємства. Цей механізм формується насамперед у сфері інвестиційного ринку (у першу чергу, ринку цінних паперів), а також товарного ринку (у першу чергу, ринку засобів виробництва, предметів праці і готової продукції) у розрізі окремих їхніх сегментів.

Попит та пропозиція на цих ринках формують рівень цін і котирувань по окремих капітальних товарах і фінансових інструментах, визначають ефективність використання окремих інструментів інвестування, виявляють середню норму прибутковості інвестицій і середньоринковий рівень інвестиційного ризику. В міру поглиблення ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання інвестиційної діяльності підприємств, буде зростати.

2. Державне нормативно-правове регулювання інвестиційної діяльності підприємства. Складність і багатогранність діяльності підприємств у цій сфері в умовах переходу до ринкової економіки визначають необхідність державного її регулювання. Як свідчить світовий досвід, таке багатоаспектне державне регулювання здійснюється у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою, що не вступає при цьому в протиріччя із широкою самостійністю підприємств у виборі напрямків і форм інвестування. Характеризуючи сформовану базу державних нормативно-правових актів у сфері регулювання діяльності підприємства в цій сфері, слід зазначити, що вона далеко не довершена і вимагає подальшого розвитку.

3. Система конкретних методів здійснення управління інвестиційною діяльністю підприємства. У процесі аналізу, планування і контролю інвестиційної діяльності підприємства використовується велика система методів, за допомогою яких досягаються необхідні результати. До числа основних з них відносяться методи: техніко-економічних розрахунків, балансовий, економіко-статистичні, економіко-математичні, порівняння й інші.

4. Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів інвестиційної діяльності підприємства. Механізм такого регулювання формується в рамках самого підприємства, відповідно регламентуючи ті чи інші оперативні управлінські рішення з питань ефективності його інвестицій. Так, ряд аспектів інвестиційної діяльності регулюється вимогами статуту підприємства. Окремі з цих аспектів регулюються розробленою на підприємстві інвестиційною стратегією і цільовою інвестиційною політикою по окремих напрямках інвестування. Крім того, на підприємстві може бути розроблена і затверджена система внутрішніх нормативів і вимог по окремих аспектах інвестиційної діяльності.

Ефективний механізм інвестиційного менеджменту дозволяє в повному обсязі реалізувати цілі і завдання, що стоять перед ним, сприяє результативному здійсненню функцій управління інвестиційною діяльністю підприємства.

3.3 Класифікація інвестицій

Інвестиції в перекладі з англійської (іnvestments) означають капіталовкладення.

Інвестиції можна класифікувати за різними ознаками.

1. Залежно від видів матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності, розрізняють такі види інвестицій:

* інвестиції у вигляді грошових коштів у національній або іноземній валюті, що визнається конвертованою Національним банком України;

* інвестиції у вигляді цільових банківських вкладів;

* інвестиції у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді господарських товариств та інших господарських організацій корпоративного типу);

* інвестиції у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

* інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна (будинків, споруд, устаткування та інших матеріальних цінностей) та пов'язаних з ним (цим майном) майнових прав;

* інвестиції у вигляді майнових прав, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

* інвестиції у вигляді сукупності технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);

* інвестиції у вигляді грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, в т. ч. гарантовані першокласними банками та такі, що мають вартість у конвертованій валюті;

* інвестиції у вигляді прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів;

* інвестиції у вигляді інших цінностей відповідно до законодавства України.

2. Залежно від джерел інвестування (вітчизняні чи іноземні) розрізняють внутрішні (участь у яких беруть лише вітчизняні інвестори), зовнішні (іноземні) інвестиції (здійснюються виключно іноземними інвесторами), спільні інвестиції (за участі вітчизняних та іноземних інвесторів).

3. За методами господарювання розрізняють:

- реальні інвестиції, тобто спрямовані на збільшення реального капіталу та розширення матеріального виробництва;

- фінансові інвестиції - вкладення у фіктивний капітал, тобто витрати на купівлю цінних паперів.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п. 1.28 ст. 1) дає дещо інший поділ інвестицій на види в залежності від методів господарювання:

на - капітальні,

- фінансові

та - реінвестиції.

Капітальна інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з названим Законом.

Фінансова інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції в свою чергу поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

4. Залежно від характеру участі інвестора в інвестуванні розрізняють:

прямі інвестиції (здійснюються безпосередньо інвестором, що вимагає від нього відповідної підготовки та професійних навичок);

непрямі інвестиції (здійснюється за посередництвом інших осіб - інвестиційних або фінансових посередників).

5. Залежно від періоду інвестування виділяють:

короткострокові інвестиції (строк вкладення яких не перевищує одного року);

довгострокові інвестиції (здійснення яких перевищує один рік).

6. Залежно від форм власності, на базі якої функціонує інвестор, та джерел інвестиційних коштів розрізняють:

приватні інвестиції (здійснюються фізичними особами та юридичними особами, які не належать до державної та комунальної власності, за рахунок власних або позичкових коштів);

державні інвестиції (здійснюються державними суб'єктами господарювання за рахунок державних або позичкових коштів);

комунальні інвестиції (здійснюються органами місцевого самоврядування та створеними ними організаціями за рахунок коштів місцевих бюджетів та позичкових коштів);

змішані інвестиції (здійснюються інвесторами, що функціонують на різних формах власності).

Здійснення інвестицій може відбуватися у різних формах, а саме у формі:

* часткової участі у підприємствах корпоративного типу, що створюються двома і більше фізичними та/або юридичними особами;

* створення підприємств, що повністю належать інвестору чи придбання останнім у власність діючих підприємств повністю;

* не забороненого законодавством України придбання рухомого та нерухомого майна шляхом прямого його одержання або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

* у формі капітальних вкладень, тобто вкладення коштів у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів;

* придбання самостійно інвестором (суб'єктом інвестиційної діяльності) чи за участю інших фізичних та/або юридичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів;

* придбання інших майнових прав;

* в інших формах, не заборонених законами України.

Список використаної літератури

1. Білик М.Д. Форми інвестицій державних виробничих підприємств та їх розвиток в сучасних умовах // Фінанси України. 1998. - № 4. С. 7-19.

2. . Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. К: КНЕУ, 2000. 360 с.

3. Гончаров А.Б. Інвестування. Харків: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2003, 336 с.

4. . Господарський кодекс України. К.: Юрінком Інтер, 2003. 304 с.

5. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. Київ: "Наукова думка", 1998, 390 с.

6. Данілов О.Д. Інвестування. Навчальний посібник. Видавничий Дім “Комп'ютер прес”, 2001. 364 с.

7. Дедіков О.І. Інвестиції та їх роль у формуванні економічних пропорцій: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1996, 21 с.

8. Денисенко М. Можливості активізації інвестування в сучасних умовах // Економіка України. № 1. 2003. С. 28-31.

9. Дребот Н.П. Інвестиційна стратегія підприємництва: засади і особливості формування в сучасних умовах. // Регіональна економіка. 2000. С. 56-67.

10. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.

11. Закон України “Про режим іноземного інвестування”.

12. Котлер Ф. Маркетинг и менеджмент. СПб: Питер Ком, 1998. 896 с.

13. Лук'янченко В. Розвиток підприємництва в умовах спеціального режиму інвестиційної діяльності // Економіка України. № 1. 2003. с. 32-35.

Размещено на Allbest.ru

14. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Київ: ЦУЛ, 2003, 376 с.