Розробка схеми прийняття раціональних управлінських рішень на підприємстві
Моделі прийняття рішень в менеджменті та досягнення цілей організації. Поняття та сутність управлінського рішення. Наявність ефективних комунікацій та можливість застосування сучасних технічних засобів. Метод Дельфа та етапна процедура анкетування.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.11.2015 |
| Размер файла | 80,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний унiверситет харчових технологiй
Курсова робота
з дисципліни: “Менеджмент”
Розробка схеми прийняття раціональних управлінських рішень в ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат»
Київ 2012
Зміст
менеджмент управлінський анкетування
Вступ
1. Теоретичні основи прийняття управлінських рішень в менеджменті
1.1 Сутність та класифікація управлінських рішень
1.2 Фактори, які впливають на процес вироблення управлінських рішень
1.3 Методи прийняття управлінських рішень
2. Характеристика прийняття управлінських рішень на ВАТ «Мелітопольский м'ясокомбінат»
2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат»
2.2 Аналіз процесу прийняття управлінських рішень на підприємстві
2.3 Оцінка методів і моделей прийняття управлінських рішень на підприємстві
3. Удосконалення моделей процесу прийняття рішень
3.1 Підходи до оптимізації управлінських рішень
3.2 Ефективність прийняття управлінських рішень
3.3 Пропозиції щодо вдосконалення моделей прийняття управлінських рішень в ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат»
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні.
Успіх організації, у якій би сфері вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвитку і дуже важливо яку технологію рішення проблем вони опрацьовують.
Тема роботи охоплює широке коло внутрішньо організаційних процесів, однак, найбільша увага буде приділена поняттям технології, методів та моделей прийняття рішень в менеджменті. Прийняття рішень, поряд з координацією і комунікацією, є одним з найважливіших внутрішньо організаційних процесів, а особливість цього процесу полягає в тім, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації. Коло питань, що відносяться до терміна "рішення ", досить велике, що унеможливлює їхній повний розгляд у рамках даної роботи. Основна увага буде приділена термінові "управлінське рішення". У рамках кожного підходу можна виділити визначену сукупність послідовно застосовуваних прийомів і методів, етапів і процедур, що мають прямі і зворотні зв'язки.
Об'єктом дослідження виступає управлінська діяльність - система керування (включаючи всі її підсистеми).
Предметом дослідження є безпосередньо процес прийняття рішень з технологічної точки зору, тобто , як сукупність поетапно застосовуваних процедур і методів по виробленню і реалізації рішень.
Мета даного дослідження полягає в тому, щоб розглянути етапи процесу підготовки та прийняття рішення з погляду різних підходів до пояснення цього процесу, дати порівняльну характеристику методів.
Основними завданнями роботи є:
- вивчення і узагальнення теоретико-методологічних засад з питань менеджменту;
- аналіз та оцінка альтернативних підходів до вирішення визначеної проблеми.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що в теорії менеджменту, управлінські рішення керівника визначаються як його головний інтелектуальний продукт. Вивчення теорії прийняття управлінських рішень є дуже важливим при вивченні курсу менеджменту.
В роботі розкриті наступні питання:
- зміст процесу управління,
- поняття та сутність управлінського рішення,
- методологія прийняття управлінського рішення,
- фактори, що впливають на процес управлінського рішення.
1. Теоретичні основи прийняття управлінських рішень в менеджменті
1.1 Сутність та класифікація управлінських рішень
Управлінське рішення - це формалізований на альтернативних засадах метод менеджменту за допомогою якого керуюча система організації отримує можливість безпосередньо впливати на керовану.
Прийняття рішень в організації являє собою свідомий вибір з наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі , альтернативи і рішення. Даний процес лежить в основі планування діяльності організації, тому що план - це набір рішень по розміщенню ресурсів і напрямків їхнього використання для досягнення цілей організації . Прийняття рішень - це "центр", навколо якого обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття - як процес, що веде до появи цього продукту.[4. c. 28]
У керуванні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу або до організації в цілому.
Прийняття рішень - це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім , як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення - це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне сформульованих проблем. У цьому зв'язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини .[10. c. 83]
Його характеризують такі ознаки:
* Можливість вибору з безлічі альтернативних варіантів (якщо немає альтернатив, то немає вибору і, отже, немає і рішення);
* Наявність мети (безцільний вибір не розглядається як рішення).
У цьому плані, роль керівника складається в умінні виробляти правильне судження, правильно осмислювати реальні (а не узяті з заздалегідь складеного переліку) проблеми і постійно націлювати себе на керування , що випереджає події. Слід зазначити, що виявлення проблем є не тільки одним з етапів процесу ухвалення рішення, але і постійно діючою функцією керування в будь-якій організації.
У менеджменті поняття "проблема" використовується для позначення розриву між бажаним станом (насамперед цілями) тієї або іншої організації і її фактичним станом . А саме рішення проблеми розглядається як засіб подолання такого розриву, вибір одного з багатьох об'єктивно існуючих курсів дій (альтернатив), що дозволяють перейти від стану , що спостерігається, до бажаного.
Відповідальність за прийняття важливих рішень - важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях керування . Однак керівники будь-якого рангу мають справу з власністю, що належить іншим людям, і через неї впливають на їхнє життя. Якщо керівник вирішує звільнити підлеглого , останній може сильно постраждати. Якщо поганого працівника не зупинити, може постраждати організація, що негативно позначиться на її власниках і всіх співробітниках. Тому керівник, як правило, не може приймати непродуманих рішень .[5. c. 113]
На даному підприємстві (ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат») управлінські рішення директор приймає самостійно або на зборах, нарадах де присутні менеджери, головний бухгалтер та керівники відповідних відділів підприємства. Рішення приймається після всезагального обговорення.
Управлінські рішення можна класифікувати за такими ознаками:
1) За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:
- загальні (прямо чи опосередковано стосуються цієї організації);
- часткові(торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних відділів та служб).
2) За тривалістю дії:
- перспективні, стратегічні(їх наслідки виявляються згодом, у майбутньому);
- поточні, оперативні(спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).
3) За рівнем прийняття:
- на вищому рівні;
- на середньому рівні;
- на нижчому рівні;
4) За характером розв'язуваних завдань:
- програмовані (це чіткий набір послідовних кроків, що сприяють вирішенню проблеми);
- не програмовані (передбачають слабку структуру, що зумовлена браком інформації та відсутністю цілей або завдань);
- компромісні (нейтральне чи тимчасове вирішення проблеми, що умовно задовольняє всі сторони, які беруть участь у конфлікті);
5) За способами прийняття:
- одноособові(приймаються менеджерами всіх рівнів);
- колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);
- колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості голосів).
6) За способом обґрунтування:
- інтуїтивні (засновані на відчутті того, що вибір правильний). Це відчуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб'єктів впливу, передбачення майбутніх змін.
- засновані на суб'єктивних судженнях (думках, міркуваннях, висновках). Ці рішення зумовлені знаннями, досвідом, стажем роботи, кваліфікацією;
- раціональні рішення.
1.2 Фактори, які впливають на процес вироблення управлінських рішень
На усіх етапах прийняття рішень важливо враховувати фактори , які впливають на цей процес:
- особисті якості менеджера;
- поведінка менеджера;
- середовище прийняття рішення;
- взаємозалежність рішень;
- очікування можливих негативних наслідків;
- можливість застосування сучасних технічних засобів;
- наявність ефективних комунікацій.
В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень. Виділяють два рівні рішень в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому - інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу.[7. c. 46]
Відмінними рисами прийняття рішень в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах; процес взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління.
Результатом роботи менеджера є управлінське рішення . Від того, яке буде це рішення, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов'язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив.
Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою - проблемою вибору, що зробити не завжди легко.
Проблема - це ситуація, що представляє собою перешкоду для досягнення цілей, поставлених організацією. Якби життя було монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем і не довелося б приймати рішення по їх подоланню. Але не можна відразу вгадати, як складеться та або інша ситуація, і тому в процесі планування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації від дійсної. У результаті цих відхилень і з'являються проблеми. Прийняття неефективних рішень - часто результат відсутності навичок мислити логічно. Украй необхідно підходити до прийняття рішень як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення - зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату.
Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадій процесів ухвалення рішення. Більшість розходжень виникає з питання про включення в процес стадії, пов'язаної з виконанням рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення.
Будь-яке управлінське рішення проходить через три стадії:
1. З'ясування проблеми: збір інформації, з'ясування актуальності, визначення умов при яких ця проблема буде вирішена.
2. Складання плану рішення: розробка альтернативних варіантів рішення , зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами, оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках, оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності, складання програм рішення, розробка і складання детального плану рішення
3. Виконання рішення: доведення рішень до конкретних виконавців, розробка заохочень і покарань, контроль за виконанням рішень.
Перша стадія процесу складається у визнанні необхідності рішення і включає наступні етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми; визначення критеріїв успішного рішення.
Кожне нове рішення в керуванні виникає на основі раніше зробленого рішення, дія по якому або завершилася, або відхилилася від спочатку обраного варіанту. Відхилення ситуації від заданого стану в процесі ухвалення рішення виявляється менеджером не відразу. На практиці це відхилення являє собою розрив між цілями організації і способами їхнього досягнення.
Швидкість виявлення цієї розбіжності залежить від двох факторів:
1) здатності системи керування робити це в режимі саморегулювання;
2) досвідченості й індивідуальних характеристик менеджера.
Етап вивчення ситуації спрямований на визнання або не визнання існуючої в організації проблеми. Процес буде йти по-різному для структурованих і неструктурованих проблем. У першому випадку визнання проблеми буде відбуватися досить прямолінійно. Якщо виробниче завдання виконане на 70%, то для її керівника зовсім очевидно, що проблема існує і проблему треба вирішити. В другому випадку визнання проблеми саме стає проблемою. Це трапляється тоді, коли мається неясна і неадекватна інформація про розвиток і тенденції в організації й у її зовнішньому середовищі. Прикладом такого рішення може бути введення нової продукції на ринок на основі інформації, отриманої з відділу маркетингу.
Визнання або не визнання проблеми на підприємстві ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» багато в чому залежить від рівня її сприйняття. Тому найбільш важливим фактором, який впливає на якість прийнятих управлінських рішень є середовище прийняття рішення. Оскільки на даному підприємстві існує певне конфліктне напруження між директором та підлеглими йому керівниками відповідних відділів, які прагнуть якомога більше здійснити внесок у діяльність підприємства навіть якщо це не потрібно.
1.3 Методи прийняття управлінських рішень
Всі методи прийняття управлінських рішень можна об'єднати в три групи: неформальні (евристичні), колективні і кількісні.
Неформальні (евристичні) методи прийняття рішень. Управлінська практика свідчить про те, що при прийнятті і реалізації рішень певна частина керівників використовує неформальні методи, що засновані на аналітичних здібностях осіб, що приймають це рішення. Це сукупність логічних прийомів і методики вибору оптимальних рішень керівником, теоретичне порівняння альтернатив з урахуванням накопиченого досвіду. Неформальні методи базуються в основному на інтуїції менеджера. Їхня перевага в тому, що вони приймаються оперативно; недоліком же є те, що неформальні методи не гарантують від вибору помилкових (неефективних) рішень, оскільки інтуїція може іноді підвести менеджера.
Колективні методи обговорення і прийняття рішень. Основним моментом у процесі колективної роботи над реалізацією управлінських рішень є визначене коло осіб - учасників даної процедури. Частіше усього це тимчасовий колектив, до складу якого включаються, як правило, і керівники, і виконавці. Головними критеріями формування такої групи є компетентність, здатність вирішувати творчі задачі, конструктивність мислення і комунікабельність. Колективні форми групової роботи можуть бути різними: засідання, наради, робота в комісії і т.п. Найбільш поширений такий метод колективного підготування управлінських рішень, як «мозковий штурм», або «мозкова атака» (спільне генерування нових ідей і наступне прийняття рішень).
Якщо треба буде розв'язати складну проблему, збирається група людей, що пропонують будь-яке рішення певної проблеми. Основна умова «мозкового штурму» - створення обстановки, максимально сприятливої для вільного генерування ідей. Щоб цього домогтися, забороняється спростовувати або критикувати ідею, якою би на перший погляд фантастичної вона не була. Всі ідеї записуються, а потім аналізуються фахівцями.
Прикладом колективного прийняття рішень може служити метод Дельфа, що одержав назву від грецького міста Дельф, що прославилося мудрецями, що там жили - провісниками майбутнього. Метод Дельфа - багато етапна процедура анкетування. Після кожного етапу дані анкетування допрацьовуються й отримані результати повідомляються експертам із указівкою розташування оцінок. Перший тур анкетування проводиться без аргументації, у другому відрізняються від інших відповідь підлягає аргументації, або ж експерт може змінити оцінку. Після стабілізації оцінок опитування припиняється і приймається запропоноване експертами або скоригованим рішенням.
Є ще японська (кільцева) система прийняття рішень - суть якої складається в тому, що на розгляд готується проект нововведення. Він передається для обговорення особам за списком, складеному керівником. Кожний повинен роздивитися запропоноване рішення і дати свої зауваження в письмовому вигляді. Після цього проводиться нарада. Як правило, запрошуються ті фахівці, чия думка керівнику не зовсім ясна. Експерти вибирають своє рішення відповідно до індивідуальних преваг. І якщо вони не збігаються, то виникає вектор преваг, що визначає за допомогою одного з таких принципів:
а) більшості голосів - вибирається рішення, що має найбільше число прихильників;
б) диктатора - за основу береться думка однієї особи. Цей принцип характерний для військових організацій, а також для прийняття рішень у надзвичайних обставинах;
в) принцип Курно використовується в тому випадку, коли коаліцій немає, тобто пропонується число рішень, рівне числу експертів. У цьому випадку необхідно знайти таке рішення, що відповідало би вимозі індивідуальної раціональності без обмеження інтересів кожного окремо;
г) принцип Парето використовується при прийнятті рішень, коли всі експерти утворюють єдине ціле, одну коаліцію. У цьому випадку оптимальним буде таке рішення, що невигідно змінювати відразу всім членам групи, оскільки воно об'єднує їх у досягненні загальної цілі;
д) принцип Еджворта використовується в тому випадку, якщо група складається з декількох коаліцій, кожній із котрих невигідно відміняти своє рішення. Знаючи преваги коаліцій, можна прийняти оптимальне рішення, не наносячи шкоди одне одному.
Кількісні методи прийняття рішень. У основі їх лежить науково-практичний підхід, що припускає вибір оптимальних рішень шляхом опрацювання великих масивів інформації.
У залежності від типу математичних функцій, покладених в основу моделей, розрізняють:
а) лінійне моделювання, при якому використовуються лінійні залежності;
б) динамічне програмування, що дозволяє вводити додаткові перемінні в процес рішення задач;
в) ймовірні і статистичні моделі, реалізовані в методах теорії масового обслуговування;
г) теорія ігор - моделювання таких ситуацій, ухвалення рішення в котрих повинно враховувати розбіжність інтересів різноманітних підрозділів;
д) імітаційні моделі дозволяють експериментально перевірити реалізацію рішень, змінити вихідні передумови, уточнити вимоги до них.
Формалізація прийняття рішень підвищує ефективність керування в результаті зниження імовірності помилки й економії часу: не потрібно заново розробляти рішення щоразу, як виникає відповідна ситуація. Тому керівництво організацій часто формалізує рішення для визначених, регулярно повторюваних ситуацій, розробляючи відповідні правила, інструкції і нормативи.
У той же час у процесі керування організаціями часто зустрічаються нові, нетипові ситуації і нестандартні проблеми, що не піддаються формалізованому рішенню. У таких випадках велику роль відіграють інтелектуальні здібності, талант і особиста ініціатива менеджерів.
Кількість критеріїв вибору. Якщо вибір найкращої альтернативи виробляється тільки по одному критерію (що характерно для формалізованих рішень), то прийняте рішення буде простим, за єдиним критерієм. І навпаки, коли обрана альтернатива повинна задовольняти одночасно декільком критеріям, рішення буде складним, за багатьма критеріями. На практиці менеджменту переважна більшість рішень за багатьма критеріями, тому що вони повинні одночасно відповідати таким критеріям, як: обсяг прибутку , прибутковість, рівень якості, частка ринку, рівень зайнятості, термін реалізації і т.п.
В практиці на підприємстві (ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат») все частіше зустрічаються складні ситуації і проблеми, рішення яких вимагає всебічного, комплексного аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців. Тому на даному підприємстві проводиться активна робота по залученню передових менеджерів, а також здійснюється якісне планування діяльності підприємств і передбачення можливих проблемних ситуацій в його функціонуванні.
Процес моделювання часто використовується для вирішення складних проблем в управлінні, тому що дозволяє уникнути значних труднощів і витрат при проведенні експериментів у реальному житті. Основою моделювання є необхідність відносного спрощення реальної життєвої ситуації або події, разом з тим це спрощення не повинне порушувати основних закономірностей функціонування досліджуваної системи.
Типи моделей: фізична, аналогова (організаційна схема, графік), математична (використання символів для опису дії або об'єктів).
Процес побудови моделей складається з декількох етапів: постановка задачі; побудова моделі; перевірка моделі на вірогідність опису даного процесу, об'єкта або явища; застосування моделі; відновлення моделі в процесі дослідження або реалізації.
Ефективність моделі може бути знижена за рахунок ряду потенційних погрішностей, до яких можна віднести недостовірні вихідні допущення, інформаційні обмеження, нерозуміння моделі самими користувачами, надмірна вартість створення моделі і т.п.
Часто при моделюванні застосовується теорія ігор. Вона спочатку розроблялася військовими, щоб врахувати можливі дії супротивника. У бізнесі вона застосовується при моделюванні поводження конкурента, особливо часто в зв'язку з проблемами зміни цінової політики.
Модель теорії черг (модель оптимального обслуговування). Ця модель використовується для визначення оптимального числа каналів обслуговування стосовно потреб у цих каналах.
Модель керування запасами. Ця модель часто використовується для оптимізації часу виконання замовлень, а також для визначення необхідних ресурсів і площ для збереження тієї або іншої продукції. Ціль цієї моделі звести до мінімуму негативні наслідки при нагромадженні або дефіциті тих або інших запасів продукції або ресурсів.
Модель лінійного програмування. Ця модель застосовується для визначення оптимального розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих між собою потреб.
Імітаційне моделювання. Часто застосовується в ситуаціях занадто складних для використання математичних методів (маркетолог може створити модель модифікації купівельних потреб у зв'язку зі зміною цін товарів на ринку, і їхнього дизайну).
На підприємстві ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» моделювання впливає на прийняття управлінських рішень , визначає оптимальне число каналів обслуговування, забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів за наявності конкретних потреб, забезпечує наявність певної кількості замовлень та обсягу готової продукції на складі . Тому тут частково і найбільш характерно помітні такі моделі, як модель керування запасами та модель лінійного керування
2. Характеристика прийняття управлінських рішень на ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат»
2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат»
За 80 років діяльності підприємство ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» не тільки зберегло традиційні технології виробництва ковбасних виробів, а й успішно освоїло нові, прогресивні, що відповідають вимогам сьогодення як за якістю, так і за дизайном. Усі технологічні цехи підприємства оснащені сучасним обладнанні провідних вітчизняних та закордонних виробників. Конкурентоспроможність продукції також забезпечується високою якістю, кадровим потенціалом, постійним розширенням та оновлюванням асортименту з використанням сучасних технологій. Основні види продукції, які виробляє підприємство: м'ясо- та субпродукти першої категорії; ковбасні вироби; консерви тощо. Продукцію м'ясокомбінату кілька разів відзначали як «Найкраща торгова марка України», грамотами та медалями за високу якість продукції, іншими нагородами.
Комбінат віддає перевагу придбанню м'ясосировини у вигляді худоби на забій. Основні постачальники м'яса яловичини - Київська та Черкаська області, живої худоби - Запорізька, Дніпропетровська, Одеська та Херсонська області. У ковбасному виробництві використовується свинина власного виробництва. Тут діє промисловий комплекс для вирощування і відгодівлі 75 тис. голів товарної свинини і 2,5 тис. голів племінного молодняку. Підприємство має два комбікормових заводи, першокласну лабораторію, два племзаводи з вирощування племінних свиней породи «ландрас» і «велика біла датська».
Обсяги реалізації м'ясних та ковбасних виробів підприємства значною мірою залежать від сезонних змін. Завдяки розташуванню поблизу курортного півдня влітку, коли діють табори та бази відпочинку, реалізація продукції (особливо - сирокопченої і сиров'яленої) збільшується. В осiнньо-весняний період цей показник нижчий.
Підприємство розширює ринок збуту, поліпшуючи якість та розширюючи асортимент продукції з урахуванням попиту потенціальних споживачів. ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» реалізує свою продукцію через офіційного дилера - ТОВ «Торговий дім «Вакула». У роботі з великими клієнтами застосовується гнучка система знижок, що дає змогу регулювати політику цін на продукцію. Вироблена продукція реалізується також через мережу формових крамниць ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» та філії в Києві, Запоріжжі та Харкові. Також підприємство відвантажує продукцію своїм представництвам в одинадцяти областях країни, чому сприяє наявність власного транспортного парку.
Для забезпечення успішної присутності своєї продукції на ринку ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» дотримується у своїй роботі принципу, що фірма повинна виробляти не те, що вона може, а те, що потрібно споживачу. Асортимент продукції, яку випускає Мелітопольський м'ясокомбінат, дуже різноманітний. Особливе місце посідають сирокопчені та сиров'ялені ковбасні вироби, виготовлені за традиційною технологією, - «Брауншвейгська», «Московська», «Столична», «Майкопська», «Невська», які користуються підвищеним попитом, і сиров'ялені - за прискореною технологією - «Президентська», «Губернаторська», «Оригінальна», «Салямі до пива», «Салямі-Прима». А всього тут виробляють понад дві сотні найменувань ковбасних виробів.
2.2 Аналіз процесу прийняття управлінських рішень на підприємстві
Прийняття управлінських рішень на ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» визначається складною рухливою сукупністю факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які постійно створюють нестандартні ситуації. Саме ці обставини вимагають від менеджера , який займається управлінською діяльністю, певної сукупності рис. Рішення, які приймаються управлінцями, залежать від їх знань і досвіду, інтуіції, особистісних якостей. Коли при прийнятті рішень використовується уся ця сукупність, тоді йдеться про мистецтво управління. [13. c. 107]
У процесі управління його суб'єкти вирішують найрізноманітніші проблеми - організаційні, технічні, соціально-психологічні, правові тощо. Ця розмаїтість також є важливою особливістю.
Аналіз управлінської праці на ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» свідчить про її функціональну неоднородність. Виділяють такі функціональні складові управлінської праці:
Евритична - має виражений творчий характер, пов'язана з постановкою проблеми, аналізом ситуації, пошуком шляхів розв'язання. Спрямована на розробку і прийняття рішення. Включає аналітичні і конструктивні операції.
Адміністративна - полягає у цілеспрямованому впливі керівника на підлеглих з метою виконання ними поставлених завдань. Спрямована на координацію діяльності виконавців.
Операторна - полягає у виконанні стереотипних операцій детермінованого характеру, необхідних для інформаційного забезпечення процесу управління. [14. c. 305]
Майже не існує посад чи професій, діяльність у яких складається лише з якогось одного аспекту. Найчастіше - це поєднання аспектів у певному співвідношенні. Саме залежно від співвідношення функціональних аспектів, а також від ролі у процесі прийняття управлінського рішення розроблено класифікацію кадрів апарату управління. Головну роль у здійсненні управлінської діяльності відіграють лінійні керівники, які очолюють відносно самостійні господарчі підрозділи. Вони не тільки координують діяльність безпосередньо підлеглих, але й вирішують усе коло питань діяльності.
Основні завдання вищих менеджерів на ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» полягають у здійсненні процесу прийняття управлінських рішень, який складається з семи етапів.
На першому етапі - головне завдання полягає в правильній постановці мети рішення. Любою процес ухвалення рішення повинний починатися з усвідомлення необхідності його прийняття. Важливо, насамперед, задатися питанням про самий вибір, що має бути зробити. Такі питання сприяють виконанню трьох задач:
показати зв'язок рішення з необхідністю зробити вибір;
задають напрямок у пошуку альтернатив;
виключають альтернативи, що лежать за межами поставленої мети.
Другий етап пов'язаний з установленням критеріїв рішення. Тому що про рішення судять, насамперед, за отриманими результатами, то з їхнього розгляду розумно і почати процес вибору. Ці результати іменуються “критеріями рішення” і являють собою основу фактично здійснюваного вибору. Менеджерам важливо чітко представляти, чого вони хочуть досягти. Ключове питання в даному випадку таке: “Які фактори варто враховувати, роблячи вибір?” Це питання відразу породжує ряд факторів, що повинні бути враховані при виборі рішення. У ситуації групового ухвалення рішення постановка такого питання припускає, що особи, на діяльність яких повинне вплинути дане рішення, будуть мати можливість висловити свої пропозиції, вимоги.
Менеджер ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» проводить поділ критеріїв за принципом їхньої важливості для організації. Критерії мають різне значення. Наприклад, одні критерії являють собою обов'язкові обмеження, тоді як інші просто фіксують бажані характеристики. Щоб прийняти досить ефективне рішення, варто розділити критерії на тверді обмеження і бажані характеристики, без яких можна було б і обійтися. Потім важливо проаналізувати критерії, віднесені до категорії бажаних. У прийнятті управлінських рішень, звичайно, неминучі і компроміси. Наприклад, чи оберете ви більш швидке доставку ніж більш низьку ціну? Чи готові ви пожертвувати швидкістю ремонту заради кращої якості обслуговування?
На третьому етапі здійснюється вироблення альтернатив. Під час обговорення стандартних рішень це не складає проблеми. Наприклад, при порівнянні різних місць розташування нового пункту харчування. При розгляді інших типів рішень, особливо новаторських, цей крок більш складний.
Четвертий етап виділяється для порівняння вироблених на попередній стадії альтернатив. Кваліфіковане прийняття рішень вимагає вироблення ряду альтернатив, порівняння їхній і вибору найкращої. Іноді усі варіанти рішення виглядають гарними і жодне не здається, переважним. Тому, щоб зробити вибір, менеджер має потребу у визначених засобах для порівняння альтернатив.
На цьому ж етапі пошуку ефективних рішень може статися й інша недуга - аналітичний “параліч”. Він виникає тоді, коли збір інформації про альтернативи стає самоціллю. Ухвалення рішення - це процес перебування кращого варіанта, заснованого на найкращій і доступній інформації. Тим часом, навряд чи можна досягти такого положення, щоб у наявності були усі факти, дані, необхідні матеріали для вироблення рішень. Процес зіставлення альтернатив із критеріями є спробою допомогти особі, що приймає рішення, зосередитися на ключових джерелах інформації. Обоє названих "недуги" прийняття рішень можуть бути "вилікувані" концентрацією уваги переважно на критеріях, а не на альтернативах Критерій оцінки наслідків різних варіантів визначається звичайно метою рішень. При цьому існує необхідність у вимірі ступеня, до якого визначена подія сприяє досягненню мети. Для дозволу конфліктів потрібна загальна одиниця виміру наслідків. Без неї не можна, наприклад, порівняти альтернативу, що веде до мінімізації витрат на перевезення товарів, з альтернативою, що дозволяє мінімізувати час доставки. Щоб порівняти наслідку цих альтернатив, потрібно, щоб вони належали до одного класу.
На п'ятому етапі визначається ризик, якому може бути дане підприємство у випадку вибору конкретної альтернативи. В підприємницькій діяльності виявлення ризику може переходити від складного вірогідного аналізу в моделях дослідження операцій до чисто інтуїтивних здогадів, які можна представити питаннями типу: "Як ви думаєте, що вони (покупці або ж виробники-конкуренти) почнуть, коли ми оголосимо про підвищення цін?" Нас цікавить робочий інструмент менеджерів, яким можна користуватися швидко й ефективно і який не вимагає складного математичного апарата.
Щоб правильно визначити область ризику, варто розглядати альтернативи по черзі і намагатися пророчити труднощі, з якими можна зштовхнутися у випадку реалізації кожної з них. Підкреслимо важливість розгляду альтернативи, тому що відхилення, зв'язані з прийняттям однієї альтернативи, як правило, не мають нічого загального з можливими відхиленнями у випадку реалізації інших альтернатив.
На шостому етапі людина яка розробляє рішення, робить оцінку ризику. Знати про існування ризику важливо, але недостатньо. Необхідно визначити його значимість. При оцінці ризику враховуються такі фактори, як імовірність і серйозність. За допомогою фактора імовірності формується судження про те, що та або інша подія дійсно відбудеться. Фактор серйозності дозволяє сформувати судження про ступінь впливу події на ситуацію, якщо вона відбудеться.
На сьомому етапі приймається рішення. Кількісні показники ступеня ризику допомагають прийняти обґрунтоване рішення. Адже ці дані дозволяють порівнювати показники ефективності альтернатив. Роблячи вибір, менеджер аналізує, зважує цілий ряд суджень. Дуже важливо ці судження чітко розсортувати. Адже рішення, яке потрібно прийняти ґрунтується на визначеній сумі оцінних суджень. Однак зустрічаються в практиці підприємництва і неоднозначні (подвійні) рішення. Ці рішення відрізняються високим ступенем невизначеності. Крайній характер альтернатив змушує тих, хто приймає рішення, займати полярно протилежні позиції, що найчастіше паралізує вибір. Бінарне(подвійне) рішення відбиває неприродне положення речей. Ця неприродність викликається обмеженнями, що накладаються на вибір. Обмеження типу "так чи ні", "робити або не робити" різко звужують можливості вибору. Тому далеко не всі рішення варто представляти в такому виді. Більшість бінарних ситуацій виникає в результаті того, що не проводиться серйозний і поглиблений аналіз проблеми.
2.3 Оцінка методів і моделей прийняття управлінських рішень на підприємстві
Прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні. Успіх організації, у якій би сфері вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвитку і дуже важливо яку технологію рішення проблем вони опрацьовують. Прийняття рішень, поряд з координацією і комунікацією, є одним з найважливіших внутрішньо організаційних процесів, а особливість цього процесу полягає в тім, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації. Коло питань, що відносяться до терміна "рішення ", досить велике, що унеможливлює їхній повний розгляд у рамках даної роботи. Основна увага буде приділена термінові "управлінське рішення". Об'єктом дослідження виступає управлінська діяльність - система керування (включаючи всі її підсистеми). Предметом дослідження є безпосередньо процес прийняття рішень з технологічної точки зору, тобто , як сукупність поетапно застосовуваних процедур і методів по виробленню і реалізації рішень. Ціль даного дослідження полягає в тому, щоб розглянути етапи процесу підготовки та прийняття рішення з погляду різних підходів до пояснення цього процесу, дати порівняльну характеристику методів. У рамках кожного підходу можна виділити визначену сукупність послідовно застосовуваних прийомів і методів, етапів і процедур, що мають прямі і зворотні зв'язки.
Прийняття рішень на ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» являє собою свідомий вибір з наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі , альтернативи і рішення . Даний процес лежить в основі планування діяльності організації.
У керуванні даним підприємством прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу або до організації в цілому.
На підприємстві ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» на прийняття рішень впливають - особисті якості менеджера, поведінка менеджера; середовище прийняття рішення ; взаємозалежність рішень ; очікування можливих негативних наслідків ; можливість застосування сучасних технічних засобів ; наявність ефективних комунікацій .
Управлінське рішення, що приймається менеджером підприємства складається з з'ясування проблеми, складання плану рішення та безпосереднє виконання цього рішення.
3. Удосконалення моделей процесу прийняття рішень
3.1 Підходи до оптимізації управлінських рішень
Згідно з положеннями американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою таких підходів:
1. Застосування наукового методу.
2. Використання системної орієнтації.
3. Застосування моделей.
Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми, наприклад, в процесі оптимізації обсягів реалізації продукції на першому етапі збирається інформація про ринок і попит, на другому здійснюється її аналіз , а на третьому - встановлюється вплив на попит і визначається у вигляді гіпотези оптимальна величина обсягів реалізації продукції.
Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається з взаємопов'язаних частин. В процесі своєї діяльності організація обробляє входи, перетворюючи їх в продукцію, послуги, прибуток.
Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтовуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності.
Вже неодноразово згадувалося, що процес ухвалення рішення - це нескінченна послідовність взаємопов'язаних кроків. І сукупність цих кроків буде різною для кожного виду проблем. Кожен вид проблеми вимагає свого шляху (напрямку) рішення. Однак повсякденний обсяг роботи керівника будь-якого рівня не дозволяє йому відводити окремий час для вироблення нових напрямків дій для кожної проблеми. Саме тут криється важливість і необхідність використання визначеної технології.
Технологія дозволяє раціонально використовувати час і ресурси. Отже, потреба в технологіях з'являється тоді, коли виникає необхідність у раціональних (з погляду ефективності) діях у керуванні соціальними процесами.
Зовсім очевидним стає те, що об'єктивно кращою технологією ухвалення рішення бути не може. Тому проблема існування оптимальної, універсальної технології по прийняттю рішень вирішується виходячи з того, що ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» функціонує у визначеній сфері і зустрічається з проблемами, виникнення яких характерно для діяльності в цій сфері. Технології, що дозволяють вирішувати ці проблеми найбільше ефективно, будуть оптимальні для цієї організації.
3.2 Ефективність прийняття управлінських рішень
Будь-яке управлінське рішення має сенс лише в тому випадку, якщо воно ефективне. На ефективність рішень впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. У зв'язку з цим можна виділити сильно - і слабо структуровані рішення. При прийнятті сильно структурованих рішень можна користуватися методами кількісного аналізу й електронного опрацювання даних.
Застосування економіко-математичних методів у рішенні управлінських проблем у якості критерію вибору дозволяє використовувати цільову функцію, що звичайно треба максимізувати або мінімізувати. Такий підхід до ухвалення рішення називають оптимізаційним. Максимізувати можна прибуток, прибутки, продуктивність праці, а мінімізувати - витрати, час перерв, непродуктивні втрати і т.п. Оптимальне рішення приймається в результаті порівняння кількісного значення цільової функції по всіх можливих варіантах, тобто ефективним буде таке рішення, що забезпечує найбільше бажане (максимум або мінімум) значення цільового критерію.
Для оцінки варіантів слабо структурованих рішень застосовують систему зважених критеріїв. Щоб вибрати кращу альтернативу, варто керуватися визначеними правилами (принципами). Після завершення процедури вибору рішень виробляє різнобічна оцінка можливих наслідків їхньої реалізації. Вона повинна охоплювати економічну. соціальну, політичну й організаційну сфери життя підприємства.
У цілому організаційно-адміністративні методи керівництва існують у формі організаційного і розпорядницького впливу.
Аналіз утримання керування організацією показав, що, по суті, уся система пронизана організаційно-розпорядницькою діяльністю. Організаційно-адміністративний вплив містить у собі такі компоненти: види і типи впливу, адресат, постановку завдання і визначення критерію його здійснення, установлення відповідальності, інструктаж підлеглих і т.д. У організації ці методи служать засобом прямого впливу на процес виробництва і праця робітників, що дозволяє координувати здійснення ними окремих функцій або рішення спільного завдання. Це створює сприятливі умови для існування і розвитку керованої системи, виявляє цілеспрямований вплив на об'єкт керування. До характерних рис прямого впливу відноситься безпосередній зв'язок керівника і підлеглого. Проте в цілому прямі впливу в кінцевому рахунку ведуть до підсилення пасивності підлеглих, а іноді і до прихованої непокірності. Найбільше ефективні непрямі методи впливу тоді, коли вони здійснюються за допомогою постановки задачі і створення стимулюючих умов.
Економічні методи прийняття рішень - в управлінні приділяється центральне місце. Це обумовлено тим, що ставлення управління визначаються в першу чергу економічними відношеннями і лежачими в їхній основі об'єктивними потребами й інтересами людей.
Принципове питання колективної організації праці у фірмі - оволодіння економічними методами управління, що стосовно до управління організацією являє собою сукупність економічних важелів, за допомогою яких досягається ефект, що задовольняє наполяганням колективу в цілому й особистості зокрема. Іншими словами, поставлена мета досягається впливом на економічні інтереси керованого об'єкта.
Щоб економічні методи управління були діючими, необхідно, як мінімум, забезпечити «чуйність» організації на економічні важелі. Без цього втрачає значення поширення прав структурних одиниць і самофінансування організації. У свою чергу, поширення самостійності веде до більшої свободи колективів у господарчій діяльності й економічних методах керівництва. Тільки в умовах обґрунтованої самостійності можливий реальний перехід до економічних методів керівництва: колектив розпоряджається матеріальними фондами, отриманим доходом (прибутком), зарплатою і реалізує свої економічні інтереси. Економічні методи сприяють виявленню нових можливостей і резервів, що особливо важливо в перехідний до ринкових відносин період.
Вся складність проблеми складається в забезпеченні комплексної субординації господарчих зв'язків і економічних залежностей трудового колективу в відношеннях з організаціями, заснуваннями, іншими структурами народногосподарського комплексу і членами свого колективу. Випадання або ослаблення якоїсь ланки в цій системі зв'язків знижує ефективність економічного керівництва.
Перебудова економічного механізму по удосконалюванню планування, економічного стимулювання й управління повинна забезпечити необхідні соціально-економічні передумови реалізації програми переходу на роботу в умовах ринку. Для цього докорінно повинні змінитися методологія і технологія планування, в основі яких лежить нормативний метод. З урахуванням нормативів формуються взаємовідносини організації як із вищими органами управління, так і з бюджетом. Застосування стабільних нормативів дозволить поліпшити систему утворення коштів, що залишаються в розпорядженні організації, для рішення різноманітних економічних і соціальних завдань. В остаточному підсумку формуються доходи (прибуток) організації. У деяких ринкових структурах ці фонди не виділяються, а створений прибуток за рішенням трудового колективу розподіляється на розвиток виробничої і матеріальної сфер.
Основне значення всієї роботи в цьому напрямку зводиться до того, щоб поставити органи керівництва і трудові колективи в такі умови, при яких вони могли б максимально повно враховувати економічні наслідки своєї управлінської і виробничої діяльності.
Таким чином, основне завдання зміни господарчого механізму складається в тому, щоб створити такі економічні й організаційні умови, при яких би організація виконувала покладені на її функції на найвищому рівні.
В умовах ринку економічні методи керівництва одержать подальший розвиток, розшириться сфера їхньої дії, буде переборений формальний госпрозрахунок, підвищаться дієвість і результативність економічних стимулів, що дозволить поставити кожного робітника і кожний колектив у такі економічні умови, при яких з'явиться можливість найбільше повно сполучити особисті інтереси з загальнодержавними. Використовуючи особисту економічну зацікавленість, можна домогтися цілей, поставлених державою перед тієї або іншою організацією.
Конкретний набір і утримання важелів економічного впливу визначаються специфікою керованої системи. Відповідно до цого в управлінській практика економічні методи керівництва частіше усього виступають у таких формах: планування, аналіз, госпрозрахунок, ціноутворення і фінансування. Економічна практика обумовила появу ряду математичних дисциплін: математичного програмування, теорії ігор, масового обслуговування, управління запасами, дослідження операцій і ін.
Незважаючи на характерне для сучасного етапу посилення ролі економічних важелів і стимулів, не варто обмежувати й організаційно-адміністративні методи впливу, що за рахунок централізації управління допомагають виконувати напружені планові завдання.
3.3 Пропозиції щодо вдосконалення моделей прийняття управлінських рішень в ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат»
Для вдосконалювання методів управління і досягнення найвищих кінцевих результатів потрібно:
розширювати економічну самостійність підприємств та підвищувати їхню відповідальність за результати перед суспільством та споживачами;
підвищувати і розширювати економічну зацікавленість у випуску конкурентноздатної продукції, ЇЇ реалізації усередині країни і на експорт;
встановлювати пряму залежність рівня доходів колективу від ефективності роботи;
розширювати соціальні гарантії й оплату праці за рахунок зароблених колективом коштів.
Таблиця 1. Заходи щодо вдосконалення методів прийняття управлінських рішень
|
Назва заходів |
Методи здійснення заходів |
Цілі, що досягаються |
Показники ефективності, що характеризують результат |
|
|
Удосконалення принципів та методів управління |
Здійснюється оптимізація співвідношення між централізацією та децентралізацією в управлінні |
Посилюється програмно-цільове управління підприємства на основі досягнень науково-технічного прогресу і проектів |
Здійснюється активізація ефективності взаємодії між підрозділами; |
|
|
Розроблення системи економічних важелів |
Застосування планування й прогнозування, що ґрунтуються на використанні довгострокової економічної політики; |
Надання пріоритетного значення економічному аналізу діяльності на основі удосконалювання обліку і звітності на базі всебічного застосування електронно-обчислювальної техніки; |
вироблення ефективної політики в сфері трудових відносин |
|
|
Пошук способів впливу на об'єкт управління |
Поліпшення взаємодії між підрозділами; виділення в самостійні господарські підрозділи програмно-цільових проектних груп чи створення на їхній базі нових підрозділів; |
Оптимальний розподіл повноважень і відповідальності; реорганізація внутрішніх структур; |
Створення в апараті управління все більшого числа проміжних управлінських ланок -- спеціалізованих підрозділів.. |
|
|
Єдність колективних інтересів |
Розроблення чітких планових показників, форм і систем оплати праці |
Забезпечення єдності особистих і колективних інтересів |
Удосконалення виробничого процесу |
|
|
Використання адміністративних методів управління для здійснення організаційних змін на хлібокомбінаті |
Організаційно-розпорядчі дії керівництва м'сокомбінату та методи відбору персоналу |
Створення служби маркетингу, підвищення гнучкості поведінки м'сокомбінату на ринку |
Підвищення продуктивності праці, розширення сфер діяльності. Збільшення обсягів реалізації хлібобулочних виробів |
|
|
Формування психологічного клімату, який сприяє згуртованості та активності працівників м'сокомбінату |
Анкетування, моніторинг психологічного стану працівників. Формування принципів відносин між керівниками та підлеглими, зміна стилю керівництва |
Налагодження взаєморозуміння між працівниками підприємства, формування позитивної організаційної культури, підвищення зацікавленості працівників у реалізації стратегії підприємства ... |
Подобные документы
Сутність, класифікація і характерні риси управлінських рішень. Фактори, що визначають їх якість і ефективність. Стадії, структура, методи та моделі прийняття рішень. Застосування наукового підходу в процесі прийняття управлінських рішень на підприємстві.
курсовая работа [169,1 K], добавлен 01.07.2008Суть і основні функції управлінського рішення. Їх класифікація, технологія розробки та особливості прийняття. Чинники, що впливають на процес прийняття рішень. Основні підходи і вимоги до їх прийняття. Методи і способи прийняття управлінських рішень.
лекция [272,9 K], добавлен 22.04.2010Поняття управлінських рішень. Головні відмінності управлінських рішень. Класифікація управлінських рішень. Процес ухвалення рішення. Ухвалення рішення в реальному житті. Методи прийняття управлінських рішень. Технологія ухвалення рішення.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 18.03.2007Суть оптимізації управлінських рішень як вибір найефективнішого варіанта із можливих альтернатив, формування вихідних даних. Поняття моделі та характерні ознаки досліджуваного об'єкта. Методи менеджменту та прийняття менеджерами раціональних рішень.
курсовая работа [108,9 K], добавлен 10.06.2011Етапи та особливості прийняття управлінських рішень, їх класифікація та різновиди. Характеристика аналітичної схеми прийняття рішення. Системний аналіз та типи проблем у теорії прийняття рішень. Сутність та призначення теорії масового обслуговування.
реферат [32,1 K], добавлен 16.11.2009Перебудова систем управління підприємством. Природа рішень у менеджменті. Технологія розробки рішень. Науковий підхід до розробки i прийняття управлінських рішень. Методи розробки і обґрунтування, оцінка і прийняття рішень. Організація виконання рішень.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 23.10.2008Єдиноначальність як принцип управління. Основні етапи раціональної технології прийняття і реалізації управлінського рішення. Методика групового ухвалення рішень, колективне обговорення проблем. Номінальний груповий спосіб. Сутність методу "дельфі".
контрольная работа [12,8 K], добавлен 13.11.2010Аналіз прийняття стратегічних управлінських рішень на корпоративному рівні у ПАТ "Компанія "Райз", фінансові індикатори їх ефективності. Впровадження системи контролінгу як інформаційно-аналітичної основи прийняття ефективних управлінських рішень.
курсовая работа [117,7 K], добавлен 05.06.2013Загальна класифікація управлінських рішень та методологічні основи оцінки їх ефективності. Маркетингові дослідження фармацевтичної галузі України як специфічного об’єкту управління. Прийняття управлінського рішення в умовах роздрібної аптечної мережі.
магистерская работа [588,6 K], добавлен 19.09.2011Напрямки перетворення організаційної структури підприємства. Аналіз методів прийняття та реалізації рішень на великому машинобудівному підприємстві. Побудова нейромережової моделі відносної ефективності прийняття управлінських рішень. Розрахунки прибутку.
курсовая работа [97,1 K], добавлен 23.07.2016Прийняття рішення як соціальний процес, поняття та сутність, етапи прийняття рішень та чинники, що впливають на процес. Місце та роль керівника у прийнятті рішень, структура особистості керівника, мотивація прийняття управлінських рішень керівником.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 18.05.2010Характеристика змісту, форми і алгоритму прийняття управлінських рішень. Сутність, різновиди та функції прогнозування при прийнятті управлінських рішень. Бухгалтерський облік та економічний аналіз в системі прогнозування та прийняття управлінських рішень.
дипломная работа [2,8 M], добавлен 10.06.2012Створення нейромережової моделі оцінки відносної ефективності прийняття управлінських рішень на підприємстві. Напрямки перетворення організаційної структури підприємства. Аналіз методів прийняття та реалізації рішень на машинобудівному підприємстві.
курсовая работа [94,2 K], добавлен 25.07.2009Сутність управлінських рішень, їх функції, методи і способи прийняття. Характеристика АТ "АТП 16361", аналіз його виробничо-господарської діяльності. Впровадження моделі прогнозування при стратегічному плануванні. Комплексна оцінка персоналу підприємства.
дипломная работа [198,2 K], добавлен 03.06.2011Поняття "прийняття рішення": місце цього процесу в системі управління. Етапи інтуїтивної та раціональної технологій прийняття рішень. Критерії оцінки якості інформації та істотні чинники впливу на рішення. Умови для використання різних стилів рішень.
методичка [1,3 M], добавлен 07.08.2008Поняття антикризового управління та його значення для підприємства. Управлінські рішення: сутність, класифікація, умови та процес прийняття. Етапи формування управлінських рішень в антикризовому менеджменті підприємства, їх розробка та прийняття.
курсовая работа [62,7 K], добавлен 03.12.2013Процес прийняття управлінських рішень як процес постійного пошуку та адаптації методів до умов функціонування організації і специфіки прогнозованих цілей. Його загальнометодологічна основа, характеристика основних підходів. Розв'язання практичних завдань.
контрольная работа [239,4 K], добавлен 16.10.2009Аналіз та розробка методу підтримки прийняття управлінських рішень в інноваційній діяльності щодо попередньої оцінки варіантів нововведення для впровадження у виробництво на промисловому підприємстві з використанням теорії очікуваної корисності.
статья [167,7 K], добавлен 03.03.2012Форма організації, особливості її існування. Межі території, яку охоплює діяльність організації. Формування функцій менеджменту на підприємстві. Проектування комунікацій на підприємстві. Розробка механізмів прийняття управлінських рішень на підприємстві.
курсовая работа [370,6 K], добавлен 01.04.2011Технології обґрунтування та прийняття управлінських рішень, сутність системного підходу. Однокритеріальні задачі прийняття рішень при очевидних альтернативах і в умовах невизначеності методами нелінійного математичного програмування і лінійної згортки.
курсовая работа [253,4 K], добавлен 09.03.2012
