Системи оплати труда

Размещено на http://allbest.ru

Системи оплати труда

1. Почасово-преміальна система і її організація

оплата праця тарифний нормування

Почасово-преміальна система поєднує погодинну оплату і преміювання робітників за якість і кількість праці за результатами їх роботи.

Почасово-преміальна система підвищує у робітника зацікавленість у збільшенні продуктивності своєї праці. Почасово-преміальна система застосовується для оплати робітників, керуючих машинами і обслуговуючих їх.

Машиністи отримують премію за безаварійну роботу і хороше утримання машин в розмірі до 25%тарифної ставки. Ремонтний персонал, чергові слюсарі та електрики преміюються у розмірі до 20% тарифної ставки. Почасово-преміальна система поєднує погодинну оплату за відпрацьований час та додаткову оплату - премію за досягнення певнихякісних показників роботи. Почасово-преміальна система передбачає, що члени трудового колективу і особи, які працюють в організаціях за договорами (контрактами), додатково отримують премію, яка, як правило, встановлюється у відсотках дозаробітної плати, нарахованої за фактично відпрацьований час. Почасово-преміальна система підвищує у робочого зацікавленість у збільшенні продуктивності своєї праці.

Почасово-преміальна система з нормованим завданням ложет бутиіндивідуальної і бригадної. Почасово-преміальна система відрізняється від простої почасової системи тим, що крім основної заробітної плати, нарахованої за тарифними ставками, виплачується премія за якісне виконання робіт у встановлені терміни ідостроково в розмірі до 40% місячної тарифної ставки. Почасово-преміальну систему праці почасових робітників застосовують за якісне та своєчасне виконання ними завдань. Обов'язковою умовою при цьому є виконання місячного планубудівельно-монтажних робіт тим будівельним ділянкою, який обслуговується почасових робітників, відсутність аварій та простоїв устаткування з вини цих робітників. Застосування почасово-преміальної системи вимагає суворого визначення кола обов'язківпрацівників і їх відповідальності, а також організації правильного і точного обліку показників роботи. Без дотримання цих вимог преміальна система - виявляється неефективною і може призвести до перевитрати фонду заробітної плати. При почасово-преміальнійсистемі на додаток до почасової тарифної ставки для матеріального стимулювання за досягнення встановлених показників та високої якості праці працівникам виплачуються премії. При почасово-преміальній системі розмір заробітку залежить не тільки відкількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника, але і від деяких якісних показників результатів його праці. Така система оплати праці в певній мірі підсилює особисту матеріальну зацікавленість працівників в успішності їхньої праці. Тому наенергопідприємствах широко застосовується почасово-преміальна система оплати праці. При почасово-преміальній системі понад заробітку за тарифною ставкою за фактично відпрацьований час передбачається оплата премій за виконання встановлених показниківі умов преміювання. Ця система оплати праці частіше інших використовується на підприємствах нафтової і газової промисловості. При почасово-преміальній системі на додаток до почасової тарифної ставки для посилення матеріального стимулювання за досягненнявстановлених показників високої якості працівникам виплачуються премії. Більш поширеною є почасово-преміальна система.

2.Відрядно-преміальна система і її організація

Відрядно-преміальна - це така система оплати праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія звичайно встановлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, завдань по якості продукції або економії у витраті матеріальних і інших видів ресурсів.

Непряма-відрядна - застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких залежить від результатів праці основних робітників, що обслуговуються ними.

Питома вага робітників, які отримують заробіток по цій системі, порівняно невелика.

Відрядно-прогресивна оплата праці, як правило, вводиться тимчасово на найважливіших ділянках основного виробництва. При цій системі заробіток робітника визначається по виконанню норми виробітки, як і при прямій відрядній оплаті, тобто по встановлених розцінках. При перевиконанні установленої норми прогресивно збільшуються доплати до основної відрядної розцінки. Нарахування прогресивних доплат робиться по результатах місячної роботи. Така система оплати праці застосовується звичайно на вирішальних ділянках, що є "вузьким місцем", у випадку особливої необхідності матеріального стимулювання робітників у зростанні виробітку. Недолік цієї системи в тому, що заробіток робітника зростає швидше, чим продуктивність праці. Розрахунок вимагає великої обчислювальної роботи.

Колективна відрядна (бригадна) оплата праці - відрядна форма оплати праці по результатах роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади методом коефіцієнто-годин або методом коефіцієнта виконання норм. Головна перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників даної бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку в них почуття відповідальності і взаємодопомоги.

3.Тарифна система і її організація

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників -- залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

4. Системи оплати праці, які функціонують в сільгосппідприємствах

Названі форми оплати праці поділяються на системи, в яких по - різному поєднуються основна, додаткова оплата праці та премії, що забезпечують відповідне співвідношення між кількістю та якістю вкладеної праці та її оплатою, що спонукає працівників до високопродуктивної праці.Системи відрядної форми оплати праці такі: пряма-відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна; непряма-відрядна, акордна, колективна (бригадна) відрядна. Системи почасової форми: пряма почасова, почасово-преміальна, колективна (бригадна) почасова.

Ефективність тієї чи іншої системи залежить від досягнутого рівня свідомості працівників, довіри між ними, ставлення їх до праці та засобів виробництва як до своєї власності. Досвід свідчить: якщо в колективі немає високого рівня згоди і взаємодовіри, то доцільніші відрядні системи оплати праці, а там, де працівники повністю довіряють один одному, доцільніші системи погодинної оплати праці. У великих за розмірами трудових колективах (понад 20 осіб), що функціонують на госпрозрахунковій основі, найефективнішими є акордно-преміальна система оплата праці, оплата від валового доходу (або чистої продукції - доданої вартості) та за залишковим принципом.Сутність відрядної системи оплати праці полягає в тому, що заробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку. Відрядна розцінка за одиницю роботи визначається діленням тарифної ставки на встановлену в господарстві норму виробітку. Множенням розцінки на кількість виконаних одиниць роботи визначається загальний заробіток. Ця система зацікавлює працівника лише підвищувати виробіток і не впливає на економію сировини, матеріалів, пального, енергії, підвищення кількості та якості продукції.За відрядно-преміальної системи обсяг робіт у межах установленої норми оплачується за прийнятою тарифною ставкою, а за перевиконання норм виробітку передбачається премія в розмірах, установлених у господарстві (30 - 50% від тарифної ставки). Відрядно-прогресивна система передбачає оплату за твердими нормами (розцінками) в межах завдання, а понад завдання - за підвищеними розцінками, що збільшуються прогресивно зі збільшенням понад завданням кількості роботи (продукції). Непряма відрядна система застосовується переважно при оплаті праці в обслуговуючих підрозділах (водіїв, ремонтників, електриків), заробіток яких ставиться в пряму залежність від заробітної плати основних працівників (на збиранні врожаю - від комбайнера, на посіві - від тракториста посівного агрегату та ін.).

Акордна система оплати праці полягає у тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із діючих норм часу і розцінок. Ця система зацікавлює працівників у скороченні термінів роботи. Найбільшого поширення вона набула на збиральних роботах і заготівлі кормів, а також у будівництві. Застосовується разом з преміюванням працівників за якісне виконання завдань у термін або достроково.

Колективна (бригада) система - коли за виконану роботу оплата нараховується всій бригаді.

У сучасних умовах переходу до ринку з'являється тенденція до змін відрядної оплати праці на погодинну за європейськими стандартами. Це стосується передусім сфери обслуговування, малого та середнього бізнесу.

5. Форми і від оплати праці в с\г підприємств

В аграрному секторі економіки використовуютьдві форми оплати праці - відрядну і погодинну. В першому випадку заробіток визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт або одиницю виробленої продукції, в другому - кількістю відпрацьованого часу. При цьому враховується кваліфікація працівника, якість роботи.

Названі форми оплати праці поділяються на системи, в яких по - різному поєднуються основна, додаткова оплата праці та премії, що забезпечують відповідне співвідношення між кількістю та якістю вкладеної праці та її оплатою, що спонукає працівників до високопродуктивної праці.

Існуюча в сільгосппідприємствах оплата праці поділяється на основну та додаткову.

Основна оплата праці -- це винагорода, що являє собою заробіток, який нараховується за тарифними ставками, посадовими окладами, з урахуванням виробленої продукції, її кількості та якості. Додаткова оплата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за одержання зверхпланового врожаю, за винахідливість, трудові успіхи. Вона включає доплати, надбавки, компенсаційні виплати, премії.

54. Методи нормування ручних робіт: Ручні роботи - роботи, що виконуються працівником вручну, або із використанням найпростішого інструменту, без застосування завнішніх джерел енергії. Для нормування ручних робіт застосовується аналітично-дослідницький метод. Можливе застосуваннядосвідно-статистичного методу, проте його поширення бажано обмежувати через невисоку точність та високу суб'єктивність. Аналітично-дослідницький метод - всебічне вивчення та аналіз виробничого та трудового процесу безпосередньо на робочому місці; розділення трудового процесу на складові елементи, дослідження факторів, що впливають на тривалість кожного елементу та операції у цілому, вимірювання витрат часу на кожен елемент операції тощо. Основа нормування цього типу трудових процесів - норми часу. Норма часу - кількість витрат робочого часу, встановлене для виконання однієї одиниці роботи працівником, або групою працівників (бригадою) відповідної кваліфікації в заданих організаційно-технічних умовах. Для цього типу трудових процесів найчастіше встановлюють норму часу на операцію, або виріб у цілому.

6.Методика нормування транспортних робіт

Метою нормування праці є встановлення, розрахунок норми праці та впровадження її у виробництво на різних видах робіт. Підрозділ норм праці за видами робіт засноване на відмінності в характері застосовуваних засобів праці. При визначенні норми праці використовуються два основні методи: 1. Через розрахунок годинної продуктивності агрегату, тобто кількості виконаної роботи за 1 годину основного часу. Цим способом розраховуються норми праці на ручних роботах, при обслуговуванні стаціонарних машин. 2. Через нормативні витрати часу на одиницю роботи або обслуговування тваринництві, на ремонтних роботах). При розрахунку норми виробітку необхідно враховувати характер нормоутворюючих факторів, тобто факторів, що впливають на норму праці. До них належать такі: 1. Агротехнічні вимоги до роботи, що включають агрофон, глибину обробки грунту і закладення насіння, вимоги до якості робіт, ширину міжрядь, способи посіву і посадки, норми висіву насіння, внесення добрив, швидкість руху агрегату; 2. Питома енергоємність робіт або питомий опір машин, зумовлені типом робочих органів та особливостями грунтів; 3. Тягові, енергетичні та інші експлуатаційні показники тракторів, 4. комбайнів, пов'язані з їх конструктивними особливостями; 5. Густота і висота рослин, врожайність основної та побічної продукції. 6. Постійні показники полів -- площа, довжина гону, конфігурація, рельєф, наявність перешкод, висота над рівнем моря; 7. Раціональна технологія і організація робіт.

Спостереження проводяться в типових виробничих умовах за роботою справного та укомплектованого відповідно до агротехнічними вимогами агрегату. Механізатор і обслуговуючий персонал повинні мати необхідну кваліфікацію та досвід роботи. Для визначення всіх елементів витрат робочого часу і виконання необхідних замірів спостереження за роботою агрегату проводяться повний робочий день у триразовій повторності. Витрати часу за елементами робіт визначаються за середнім значенням. Результати спостереження заносяться у наглядові листи, шифруються, зводяться в групи, складається фактичний баланс використання часу зміни.

Під організацією оплати праці в підприємстві розуміється розробка й побудова системи її регулювання і диференціації за категоріями працівників у залежність від труднощі й разумов виконуваних робіт, і навіть індивідуальних і колективних итогів праці.Організація оплати праці має спрямувати забезпечення зацікавленості працівників у збереженні трудових відносин із підприємством. Вона передбачає створення підстави формування в працівників відчуття впевненості й захищеності, забезпечення зацікавленості у підвищення рівня кваліфікації, стимулювання за високопродуктивну працю.Оплата і стимулювання праці мають організовуватися в масштабах усього фермського колективу (бригади), груп працівників із спільним закріпленням поголів'я та інших засобів виробництва (ланок) і окремих тваринників, за якими закріплено групи худоби чи птиці. Стосовно кожного з цих суб'єктів організації зарплати потрібно спланувати результати діяльності, визначити показники, за якими здійснюватимуться оплата і преміювання. У такому ж розрізі має вестися облік продукції та витрат.Відповідно до форм організації праці здійснюється колективна чи індивідуальна оплата праці. При першій заработная плата за колективними розцінками нараховується ланці чи всій бригаді, а потім розподіляється за визначеними тваринниками правилами. При цьому враховуються відмінності в тарифних ставках, особистому вкладі та відпрацьованому кожним з працівників часі.

7.Як розуміється наукова організація праці

Наукова організація праці (НОП) -- процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і передового досвіду. Терміном «НОП» характеризують зазвичай поліпшення організаційних форм використання живої праці в рамках окремо взятого трудового колективу (наприклад, підприємства).

Організація праці повинна розглядатися з двох боків:

· як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва;

· як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем науки, техніки і технології.

Праця людей в процесі виробництва організовується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов'язані між собою і визначають зміст організації праці.

8. Методи планування витрат і собівартості продукції

У практиці планування витрат і собівартості продукції використовуються декілька методів: кошторисний, нормативний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний. Традиційним методом, що його широко застосовують у поточному плануванні, є кошторисний. У спеціальних таблицях плану складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами (групами), видами тварин (групами) і т. д. Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції. Головним недоліком цього методу є велика трудомісткість планових розрахунків.

Цього недоліку немає у нормативного методу, за яким планування витрат і собівартості продукції базується на розроблених відповідно до конкретних умов виробництва науково обґрунтованих нормативах. Удосконалення економічного механізму господарювання в сільськогосподарських підприємствах, ефективне функціонування противитратного механізму потребують створення відповідної нормативної бази. Вона має включати сукупність обґрунтованих трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів, різних за рівнем деталізації, порядок і методи їх розроблення і використання в процесі планово-економічних та інших розрахунків.

9.Як визначити собівартість 1ц зерна

Витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зернових відходів і соломи. Загальну суму витрат (за вирахуванням вартості соломи) розподіляють на зерно і зернові відходи пропорційно до питомої ваги повноцінного зерна, що міститься в зернових відходах. Собівартість 1 ц зерна і зернових відходів визначають діленням витрат вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння.

Размещено на Allbest.ru