Розробка управлінських фінансових рішень

Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат з джерелом фінансування.

Поточний фінансовий план можна розробляти на підставі річного плану руху грошових коштів за видами діяльності з розбивкою по кварталах.

За допомогою такої форми плану підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів і обґрунтованість їхнього витрачання за видами діяльності.

2.4 Зміст і значення оперативного фінансового плану

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень -- оперативний фінансовий план.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, -- забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

- який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

- імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану -- плану доходів і витрат підприємства.

2.5 Бюджетування в системі оперативного фінансового планування

Бюджетування є невід'ємною частиною оперативного фінансового планування суб'єктів малого підприємництва.

Система бюджетування в фінансовому управлінні допомагає керівникам малого підприємства більш ефективно управляти виробничокомерційним процесом, особливо в умовах дефіциту грошових коштів. Порівнюючи фактичні результати з параметрами бюджетів, можна встановити, які витрати потребують особливого контролю й за рахунок яких факторів можна збільшити доходи малого підприємства.

Вивчаючи причину відхилень, керівник малого підприємства повинен знати такі упущення, як закупка сировини низької якості, використання застарілого обладнання, непрофесійність працівників, порушення технології виробництва та ін.

Найбільш характерний недолік складання бюджетів суб'єктів малого підприємництва є відсутність конкретних виконавців у процесі бюджетування, складність формування гнучкої системи оцінювання результатів діяльності підприємства.

Основними проблемами бюджетування для малого підприємства є:

- основою бюджетування слугують фактичні дані бухгалтерського обліку;

- неформалізовані процедури обліку, аналіза, планування і контроля;

- відсутність чітко визначеної концепції управління;

- відсутність управлінського обліку.

Отже, для успішного формування й функціонування системи бюджетування слід дотримуватися наведених нижче умов.

1. Доцільно мати працівника, якому необхідно визначити права й відповідальність за складання бюджетів та їх якість.

2. Обов'язково система бюджетування має бути пов'язана з оперативним внутрішньофірмовим плануванням, визначенням порядку руху інформації, яка віддзеркалює результати діяльності малого підприємства.

3. Уніфікувати систему бухгалтерського обліку з метою його використання в процесі бюджетування, скласти класифікатор первинних плановооблікових одиниць бюджетного управління.

Якщо головною метою малого підприємства є створення швидкозростаючого бізнесу -- це означає, що загальний обсяг продажу фірми за рік у грошовому виразі має збільшитись у зівставних цінах більш, як на 20 % (відповідно до західної теорії фінансового менеджменту). Звичайно, для підприємств малого бізнесу України такий критерій може бути прийнятний за умови можливості залучення короткострокових кредитів банку для поповнення оборотних коштів. Саме це і низка інших обставин визначають те, що бюджетування має бути спрямоване на планування розмірів та умов отримання короткострокових кредитів банку і контроль за їх раціональним використанням, а також регулювання дебіторської заборгованості.

3. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПЛАНІВ

Сформована і затверджена фінансова модель і бюджет банку відображають показники, яких необхідно досягти. Однак у процесі банківської діяльності можуть виникати відхилення, тобто розбіжності між запланованими і фактичними показниками. Для вчасного виявлення відхилень і відповідного реагування періодично проводиться контроль.

Контроль за виконанням фінансових планів, або бюджетний контроль, -- це процес зіставлення фактичних результатів із плановими, аналіз відхилень і внесення необхідних корективів.

Слід зауважити, що завдання бюджетного контролю -- звернути увагу менеджерів лише на суттєві відхилення, які потребують детального аналізу. Абстрагування фахівців фінансових служб від незначних поточних недоліків і концентрація уваги на стратегічно важливих напрямах забезпечує максимально ефективне управління при відхиленнях. Тобто, управління при відхиленнях -- це принцип управління, за якого менеджер концентрує увагу тільки на суттєвих відхиленнях від плану і не звертає уваги на показники, що виконуються задовільно.

Контроль за виконанням фінансової моделі і бюджету, а також управління при відхиленнях здійснюються за допомогою звітів про виконання, які складаються планово-аналітичним підрозділом і надаються менеджеру, відповідальному за прийняття відповідних рішень.

Звіт про виконання -- це звіт, у якому дається порівняння запланованих і фактичних показників та розрахунок відхилень з поясненням їх причин. Цей звіт складається звичайно щомісяця.

Відхилення, відображені у звіті про виконання (фінансової моделі, бюджету тощо), можуть бути сприятливі (позитивні) або несприятливі (негативні).

Сприятливими (позитивними) є відхилення, за яких фактичний дохід перевищує запланований, а фактичні витрати менші від бюджетних.

Несприятливими (негативними) є відхилення, за яких фактичний дохід менший від запланованого або фактичні витрати більші від бюджетних.

Реакція менеджера на відхилення залежить від величини відхилень та їх причин. Якщо відхилення несуттєві, то менеджер може їх ігнорувати, тобто не вивчати причини їх появи. Значні відхилення потребують детального вивчення за допомогою додаткової інформації. Залежно від причин виникнення відхилення поділяються на дві групи:

- відхилення, що виникли внаслідок планування;

- відхилення, що зґявилися як результат діяльності.

Перші повґязані з помилками і прорахунками у процесі складання прогнозів, визначення функцій доходів і витрат тощо. Другі є результатом діяльності персоналу або певних дій.

У випадку наявності значних відхилень, залежно від їх причин, можливі два альтернативних рішення:

1) коригування або перегляд фінансових планів, якщо результати контролю свідчать про те, що подальше виконання їх у такому вигляді недоцільне;

2) внесення відповідних корективів у дії для досягнення запланованих цілей.

Таким чином, звіт про виконання забезпечує зворотний звґязок, звертаючи увагу менеджера на суттєві відхилення від очікуваних результатів, що у свою чергу дає можливість здійснювати управління при відхиленнях.

Втім, не завжди суттєве відхилення за певною статтею бюджету можливо трактувати як однозначно негативне або позитивне: природна складність організації руху грошових потоків усередині банку обумовлює наявність заплутаного механізму взаємозвґязків і взаємообумовленостей між кількісними та якісними характеристиками тих чи інших аспектів банківської діяльності. Так, скажімо, суттєве перевищення ліміту на витрати для виготовлення рекламно-сувенірної продукції може виявитися просто неминучим через оголошену банком кампанію підвищених відсоткових ставок для населення, яка в свою чергу була викликана незадовільним рівнем нарощення ресурсної бази за рахунок залучення коштів корпоративних клієнтів внаслідок надмірної економії на підготовку висококваліфікованих менеджерів-консультантів. Виходом із такої ситуації може стати впровадження однієї з найпрогресивніших технологій сучасного банківського менеджменту -- концепції контроллінгу. Ця концепція передбачає створення єдиної комплексної аналітичної системи, яка б охоплювала всі процеси, що мають місце всередині управлінського контуру банку, поєднуючи в собі основні функції фінансового менеджменту -- планування, облік, аналіз і контроль. Поєднання, наприклад, таких функцій як аналіз і контроль дозволить уникнути згаданих вище проблем із взаємним впливом різних статей бюджету, оскільки такий розвиток ситуації має бути передбачений І змодельований заздалегідь, не чекаючи появи відхилень. Тоді як звичайний фінансовий контроль і аналіз дозволять лише виявити відхилення, а потім аналізувати причини його появи.

ВИСНОВОК

Фінанси господарюючих суб'єктів - це відносно самостійна сфера системи фінансів держави, що охоплює широке коло відносин, пов'язаних з формуванням і використанням капіталу, доходів, грошових фондів в процесі кругообігу їхніх коштів і виражених у вигляді різних грошових потоків. Саме в цій сфері фінансів формується основна частина доходів господарюючих суб'єктів, які в подальшому по різних каналах перерозподіляються в народногосподарському комплексі і служать основним джерелом економічного зростання та соціального розвитку суспільства.

Введення нового цивільного законодавства суттєво розширило їх коло. У найзагальнішому вигляді фінансові відносини можна розділити на чотири групи: з іншими підприємствами та організаціями; всередині підприємств; всередині об'єднань підприємств, які включають відносини з вищестоящою організацією, всередині фінансово-промислових груп, а також холдингу; з фінансово-кредитною системою - бюджетами і позабюджетними фондами, банками, страхуванням, біржами, різними фондами.

Прогнозування - розробка планів по досягненню стратегічних цілей ПОП.

Планування - процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів та методів їх досягнення.

У залежності від результатів планування поділяється на нормативне, стратегічне та оперативне. Стратегічне планування націлене не просто на збільшення обсягів виробництва та поліпшення якості продукції, а на вивчення запитів і потреб конкретних груп споживачів.

Важливим аспектом діяльності підприємства є вибір методів прогнозування і планування.

Спільними методами як для прогнозування, так і для планування є розрахунково-аналітичний, економіко-статистичний методи і економіко-математичне моделювання. Специфічними методами для планування є балансовий, нормативний і індексний методи, а для прогнозування - метод прямого розрахунку.

СПИСОК ВИКОРИТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акбердина Г.А. Система экономики и планирования ремонтного производства на предприятии. Свердловск, 1990.

2. Алиев В.Г. НТП и подготовка производства. М., Экономика,1987.

3. Веснин В.Р. Основы менеджмента. М., 1996.

4. Базилевич Л. А. Автоматизация организационного проэтирования. Л., 1989.

5. Котел К. Организация производства на предприятии. М., 1984.

6. Туровец О. Г. Организация производства. Воронеж, 1993.

7. Франчук В.И. Основы построения организационных систем. М., 1991.

8. Фалько С.Г. История науки об организации производства. М., 1989.

9. Акофф Р. Планирование будущего корпораций. М., Мир, 1985.

10. Керженцев П. М. Принципы организации. М., Экономика, 1979.

11. Карлоф Б. Деловая стратегия. М., Экономика, 1991.

12. О'Шонесси Д. Принципы организации управления фирмой. М., Прогресс, 1979.