Принцип та методи податкового планування

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет ім. Івана Франка

Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту

Реферат

З навчальної дисципліни

“Податкове планування і контроль на підприємстві”

на тему:

“Принцип та методи податкового планування”

Виконала

студентка групи ЕкфМ-51

Климусь Р.Р.

Перевірила

К. е. н., доц. Замасло О. Т.

Львів 2015

Вступ

Складні умови господарювання в Україні потребують мобілізації зусиль від суб'єктів господарювання спрямованих на впровадження провідних стратегічних інструментів в управління оподаткуванням на мікрорівні. Такі зміни потребують удосконалення існуючої податкової політики підприємства та перегляду інструментів і важелів діючого механізму оподаткування на корпоративному рівні, що дозволить адаптуватись йому до мінливого зовнішнього середовища.

З метою оптимізації сплати обов'язкових платежів на вітчизняних підприємствах доцільно використовувати податкове планування, яке в умовах жорсткої фіскальної політики держави, на тлі економічної кризи дає можливість забезпечити життєздатність підприємств і тому є обов'язковим інструментом менеджменту організацій при прийнятті відповідних управлінських рішень, що підтверджує актуальність обраної теми дослідження.

Питанням податкового планування на підприємстві присвячено праці видатних українських вчених: П. К. Бечко, А.Г. Загороднього, Ю.Б. Іванова, А.Я. Кізима, А.М. Поддєрьогіна та інші.

Об'єктом даної роботи є процес податкового планування на підприємстві.

Предметом дослідження є принципи та методи податкового планування на підприємстві.

Метою дослідження є визначення теоретико-методологічних засад податкового планування.

Відповідно до поставленої мети, перед нами поставлено вирішення таких завдань:

Визначити поняття “Податкове планування”;

Визначити принципи податкового планування;

Визначити, які методи застосовуються у податковому плануванні.

1. Сутність податкового планування

Виділяють три основні механізми зменшення податкових платежів: ухилення від сплати податків, обхід податків та податкове планування.

Розглядаючи перші два методи, справедливо зауважити, що ухилення від сплати податків - це нелегальний шлях зменшення власних податкових зобов'язань з податкових платежів, що ґрунтується на свідомому, кримінально карному, використанні методів приховування доходів і майна від податкових органів, створення фіктивних витрат, а також навмисного (з умислом) спотворення бухгалтерської і податкової звітності. В той же час, уникнення податків - мінімізація податкових зобов'язань шляхом використання колізій і недоробок нормативних законодавчих актів; при цьому платник податків повністю розкриває свою облікову і фінансову інформацію податковим органам.

Найбільш економічно обґрунтованим та багатофункціональним є податкове планування, яке передбачає легальний шлях зменшення податкових зобов'язань, що ґрунтується на використанні можливостей, наданих податковим законодавством. Крім того, податкове планування на рівні підприємства може розглядатись, як вибір між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності і розміщення активів з метою досягнення максимально низького рівня податкових зобов'язань, які при цьому виникають.

Податкове планування - це елемент податкової політики підприємства, який представляє собою процес аналізу різних податкових альтернатив і розробку на основі його результатів легальних, систематичних, планових дій, спрямованих на оптимізацію податкових зобов'язань у поточному та майбутніх податкових періодах з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

У загальному вигляді реалізація податкового планування полягає у складанні податкових планів, кожен з яких включає як мінімум чотири ключових пункти: календар платника за кожним видом податків; перелік заходів з оптимізації податкових потоків, уповноважених виконавців, часові параметри реалізації оптимізаційних заходів, ресурси та інструментарій, необхідні для виконання зазначених заходів; графік податкових виплат за кожним видом податків з урахуванням заходів з оптимізації податкового портфелю; перелік заходів з інформатизації та підвищення компетентності уповноважених та відповідальних за податкове планування осіб.

2. Принципи податкового планування

Важливим елементом при визначенні податкового планування є його принципи. Беручи до уваги різнобічність і численність принципів податкового планування, доцільно їх класифікувати на загальні й спеціальні.

До загальних принципів можна віднести принципи, властиві будь-якому виду планування (бюджетування) підприємства, і в тому числі податковому плануванню як підсистемі внутріфірмового планування підприємства.

Загальні принципи податкового планування аналогічні принципам бюджетування податків і щодо податкового планування їх можна охарактеризувати так:

Принцип єдності (системності) передбачає, що податкове планування має системний характер. Це, зокрема, означає, що, по-перше, податкові плани необхідно скоординувати з бюджетами підприємства (бюджетом виробництва, продажу, витрат на збут тощо), по-друге, податкові плани окремих підрозділів підприємства слід скоординувати із загальним (генеральним) податковим планом підприємства.

Принцип участі означає, що кожен співробітник підприємства, який має безпосереднє відношення до податкового планування, повинен брати участь у розробці податкових планів.

Деякі автори дотримуються думки, що основу податкового планування повинен становити принцип конфіденційності, згідно з яким інформація щодо заходів податкового планування не підлягає розголошенню серед співробітників суб'єкта господарювання, оскільки органи контролю асоціюють податкове планування з ухиленням від сплати податків. З таким підходом у цілому можна погодитися, однак, на нашу думку, принцип конфіденційності необхідно застосовувати до тих осіб, яких не стосуються заходи податкового планування.

Що ж стосується осіб, які беруть участь у цьому процесі, то відсутність у них відповідної інформації може призвести до зворотного ефекту, який, зокрема, проявляється у виникненні конфліктних ситуацій з органами контролю з питань правомірності методів податкового планування. Так, відсутність у задіяних в заходах податкового планування посадових осіб повної інформації, наприклад, про сутність зміни форм договірних відносин, може призвести до неможливості адекватного реагування на питання контролюючих осіб, і, як наслідок, до сумнівів у відповідності фактичних намірів сторін задекларованим.

Принцип безперервності полягає в тому, що процес податкового планування має здійснюватися безупинно, при цьому раніше розроблені податкові плани слід постійно аналізувати й коригувати залежно від змін законодавства.

Цей принцип особливо важливо враховувати при здійсненні податкового планування в умовах динамічного, нестабільного законодавства, коли норми, на яких ґрунтуються заходи податкового планування, можуть змінюватися.

Принцип гнучкості полягає в тому, що податкові плани необхідно складати таким чином, щоб згодом їх можна було відкоригувати з урахуванням непередбачених змін обставин (наприклад, зміни в законодавстві).

Цей принцип нерозривно повґязаний із принципом безперервності, перспективності й альтернативності. Гнучкість планування забезпечується різними способами, зокрема, наявністю альтернативних варіантів оформлення господарських oпeрацій, коригуванням відсотка економії податкових платежів у схемах оптимізації тощо.

Принцип точності означає, що податкові плани мають бути точні, конкретизовані й деталізовані такою мірою, якою це дають змогу зовнішні та внутрішні фактори (умови). Дотримання цього принципу дає змогу здійснити своєчасне коригування раніше складених податкових планів для досягнення бажаного результату.

До спеціальних принципів зараховують принципи, що визначають специфіку процесу податкового планування, тобто його характерні ознаки в системі внутрішньофірмового планування підприємства, а саме:

Принцип законності. Цей принцип є основоположним для податкового планування, оскільки система оподаткування у будь-якій країні, у тому числі й в Україні, суворо врегульована чинним законодавством. Саме використання цього принципу дозволяє розмежувати податкове планування та ухилення від оподаткування. Відповідно до нього всі методи, прийоми та засоби податкового планування, а також їх документальне супроводження, мають перебувати винятково у правовому полі, тобто чітко відповідати чинному законодавству.

Принцип оптимальності (оптимального співвідношення ризику та вигод). Основний зміст цього принципу полягає в тому, що кінцевим результатом податкового планування має бути той варіант організації господарської діяльності, який є оптимальним в існуючих умовах. При цьому критерії оптимальності та можливі обмеження визначаються цілями і можливостями конкретного підприємства в конкретний момент часу. Оптимальний в одному податковому періоді варіант може бути недоцільний в іншому періоді, причому не лише у зв'язку зі зміною законодавства, але й через суб'єктивні причини: зміну пріоритетів діяльності підприємства, особливості кон'юнктури ринку, механізму взаємодії з партнерами тощо. Оскільки господарська діяльність взагалі і заходи податкового планування зокрема пов'язані з ризиком, інший вияв цього принципу полягає у забезпеченні оптимального поєднання одержуваних в результаті реалізації податкових схем вигід і ризиків. При цьому для кожного підприємства існує своє оптимальне співвідношення, яке визначається не лише об'єктивними обставинами та цільовими установками підприємства, але й суб'єктивними чинниками психологічного характеру (сприйняття прийнятного рівня ризику керівництвом підприємства).

Принцип альтернативності. Відповідно до цього принципу обґрунтування вибору найкращого варіанта заходів з оптимізації оподаткування має здійснюватися на альтернативній основі за різними варіантами організації господарської діяльності або оформлення господарських операцій. Так, наприклад, у разі потреби використання легкового автомобіля і за відсутності можливості його придбання альтернативними варіантами можуть бути: придбання транспортних послуг на стороні, оренда автомобіля у працівника підприємства, сторонньої фізичної особи або у громадянина-підприємця, чи використання автомобіля співробітника з виплатою компенсації або на безоплатній основі. Для того, аби вибрати найбільш прийнятний з погляду фінансового результату варіант, варто оцінити податкові наслідки кожного з них і порівняти отримані результати. Альтернативність податкового планування випливає з багатоваріантності шляхів досягнення господарських цілей у межах чинного законодавства і є одним із його ключових принципів.

Принцип комплексності. Планування всіх податкових платежів варто здійснювати в комплексі з урахуванням їх взаємного впливу. Навіть у тому випадку, коли предметом податкового планування є платежі з конкретного податку або збору, реальну ефективність запропонованих заходів можна оцінити лише зважаючи на відповідні зміни інших податків і зборів. Пов'язано це з тим, що різні податки і збори мають загальні елементи об'єктів оподаткування і податкових баз, причому самі податкові платежі можуть включатися до об'єкта оподаткування з інших податків і зборів. Так, наприклад, у разі використання довгострокового страхування життя працівників підприємства як засобу податкового планування виплат з оплати праці, слід враховувати не лише наслідки сплати податку на доходи фізичних осіб, але й вплив цього заходу на розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і на формування витрат підприємства як платника податку на прибуток. Власне кажучи, цей принцип є виявом системності оподаткування як економічної категорії.

Принцип перспективності. Відповідно до нього у процесі податкового планування варто враховувати можливі зміни законодавства в майбутньому. Безумовно, динамічний, а часом і непередбачуваний характер українського податкового законодавства не дозволяє зі 100-відсотковою вірогідністю спрогнозувати всі можливі зміни, проте при оцінці податкових наслідків господарських альтернатив, по можливості, на них слід зважати.

Принцип природності. Полягає в тому, що будь-який засіб податкового планування за своїм змістом має відповідати формі, мати логічний і природний вигляд, відповідати цілям діяльності суб'єкта господарювання. Ці ж вимоги висуваються і до документального забезпечення конкретних оптимізаційних схем. Невиконання цього принципу викликає обґрунтовані підозри контролюючих органів і збільшує ризик податкових перевірок. Тому кожне підприємство, яке турбується про свою ділову репутацію та не має бажання бути об'єктом пильної уваги податківців, повинне з обережністю підходити до застосування “неприродних” методів оптимізації, або й зовсім уникати їх. Це особливо актуально в нашій державі, коли кожен крок з метою зменшення податкових платежів сприймається як правопорушення і тягне за собою фінансову, адміністративну і, найважливіше, кримінальну відповідальність.

3. Методи податкового планування

У податковому плануванні застосовується група методів, які дозволяють спрогнозувати, розрахувати податкові платежі за альтернативними варіантами здійснення господарської діяльності й вибрати з наявних альтернатив оптимальний варіант оподаткування.

До методів податкового планування можна зарахувати як окремі податкові схеми (прийоми), так і систему прийомів, що використовуються у податковому плануванні, оскільки термін “метод” характеризується як прийом або система прийомів, що застосовуються в якій-небудь діяльності (науці, виробництві тощо). Разом з тим, з огляду на значну кількість схем оптимізації податкових платежів, до методів доцільно віднести тільки систематизовані прийоми (схеми).

Згідно з цим методи податкового планування розподіляють на загальні й спеціальні.

До загальних методів можна віднести методи, характерні для внутріфірмового планування підприємства в цілому й податкового планування як його складової, до спеціальних методів -- методи, що використовуються виключно в податковому плануванні підприємства при розробці проектів податкового планування.

Загальні методи податкового планування:

Розрахунково-аналітичний метод використовується в коригуванні планових показників під прогнозні зміни внутрішніх і зовнішніх факторів. У податковому плануванні застосовується при розрахунку податкового тягаря підприємства, визначенні сум податкових платежів у проектах податкового планування шляхом коригування вихідних показників проекту під прогнозні зміни податкового законодавства (наприклад, скасування пільг, підвищення або зниження ставок оподаткування тощо).

Нормативний метод у податковому плануванні використовується на стадії розрахунку податкового тягаря підприємства, податкових платежів у проектах податкового планування й дає змогу визначити суми податкових платежів на підставі чинних ставок і баз оподатковування. Розрахунок у нормативному методі здійснюється за формулою

С = ОБ * СП,

де С -- сума податку, грн;

ОБ -- оподатковувана податком база, грн; СП -- ставка податку.

Метод мікробалансів полягає у створенні бухгалтерської моделі господарсько-фінансової ситуації шляхом складання бухгалтерських кореспонденцій і визначення на їх основі проекту податкового планування з оптимальними показниками.

Здійснюється цей метод у такому порядку:

виділяється група господарських операцій, які мають безпосереднє відношення до проекту податкового планування;

за обраними господарськими операціями складаються бухгалтерські кореспонденції;

на підставі бухгалтерських кореспонденцій розраховується мікробаланс і визначається підсумкова сума прибутку;

зіставляються альтернативні проекти податкового планування й обирається проект з оптимальними показниками.

Цей метод використовується на заключній стадії податкового планування, коли відома сума податкових платежів за кожним проектом.

Метод графоаналітичних залежностей використовується на стадії виділенні основних факторів, які впливають на податковий тягар підприємства й вибору проекту податкового планування з оптимальними показниками.

Застосування матрично-балансового методу ґрунтується на тому, що баланс підприємства записується у вигляді матриці, потім послідовно підбираються й записуються в матрицю показники господарських операцій по альтернативних проектах податкового планування й вибирається проект з оптимальними показниками. Застосовується на стадії вибору проекту податкового планування з оптимальними показниками.

Статистичні методи мають широкий спектр застосування в податковому плануванні. Зокрема на основі використання різних методів статистичного аналізу (факторного, кореляційно-регресійного аналізу й т. п.) виділяються основні фактори, які впливають на розмір податкового тягаря підприємства, на основі яких проектуються напрямки оптимізації податкових платежів підприємства. Статистичні методи застосовуються також при розрахунку ефективності заходів податкового планування, зокрема при проведенні аналізу динаміки податкових платежів, розрахунку показників виконання бюджету податків тощо.

Методи економіко-математичного моделювання ґрунтуються на математичній побудові й описі моделі досліджуваного об'єкта, яким у податковому плануванні виступають альтернативні варіанти оподаткування.

Відповідно до цих методів будується економіко-математична модель розрахунку суми прибутку або витрат з урахуванням впливу податкових платежів за альтернативними варіантами оподаткування й обирається варіант із оптимальними показниками. Застосовується на етапі визначення податкового тягаря підприємства, розрахунку податкових платежів за проектами податкового планування й вибору проекту податкового планування з оптимальними показниками.

Спеціальні методи податкового планування використовуються на стадії підбору альтернативних варіантів оподаткування (розробки проектів податкового планування). До спеціальних методів податкового планування відносять: метод зниження бази оподаткування, метод перенесення бази оподаткування, метод заміни форм господарських відносин, метод поділу господарських відносин, метод відтермінування податкового платежу, метод використання територій, пільгового оподаткування метод використання нормативних положень облікової політики. Розглянемо їх детальніше.

Сутність методу зниження бази оподаткування полягає у використанні інструментів податкового планування таким чином, щоб зменшити базу оподаткування, на яку нараховується ставка оподаткування, і відповідно мінімізувати суму податку до сплати. Зниження бази оподаткування можливе при здійсненні операцій купівлі-продажу, обміну, дарування.

Сутність методу перенесення бази оподаткування (делегування податків структурі-сателіту - спеціально створеній структурі, діяльність якої направлена на зменшення фіскального податкового навантаження на основне підприємство) полягає в наявності двох і більше суб'єктів господарювання, один з яких має з певних податків менші ставки, ніж інші, або нульові ставки. Господарсько-фінансові відносини між цими підприємствами організовують таким чином, щоб база оподаткування зменшувалась у підприємства з більшими ставками податків. Делегувати податки можна за допомогою реєстрації підприємства на спеціальному режимі оподаткування (наприклад, за участю громадської організації інвалідів чи неприбуткової організації).

Сутність методу заміни форм господарських відносин полягає в тому, щоб замінити господарську операцію із високим рівнем оподаткування на господарську операцію з нижчим рівнем оподаткування, при чому кінцевий економічний результат цих взаємозамінних операцій повинен бути однаковим або близьким за змістом. Тобто мета господарської операції однакова, а ставки оподаткування при різному варіанті документального оформлення цієї операції - різні. З використанням цього методу податкового планування замінюють правовідносини між контрагентами (комплекс їхніх прав та обов'язків) виключаючи елементи фіктивності.

Сутність методу поділу господарських відносин подібна до методу заміни форм господарських відносин, однак відмінність між цими методами податкового планування суб'єктів господарювання полягає в тому, що при використанні методу поділу господарських відносин замінюють не всю операцію, а лише її частину. Цей метод застосовують у випадках, коли з точки зору оподаткування вигіднішим є поділити господарську операцію на частини, кожна з яких оподатковується за меншими ставками у порівнянні з усією операцією, а в сукупності досягається мінімізація оподаткування суб'єкта господарювання.

Сутність методу відтермінування податкового платежу полягає у перенесенні моменту виникнення зобов'язань з податків, єдиного соціального внеску та ін. платежів перед державою на наступний період, що в свою чергу зберігає обігові кошти підприємства.

Сутність методу використання територій пільгового оподаткування полягає у тому, щоб зареєструвати об'єкт оподаткування у так званій “податковій гавані”, де режими оподаткування досить м'які.

Сутність методу використання нормативних положень облікової політики полягає в тому, щоб в наказі про облікову політику підприємства передбачити розділ, в якому буде описано порядок ведення податкового обліку суб'єкта господарювання, або навіть окремо затвердити по підприємству положення про облік податкових та ін. обов'язкових платежів та внесків підприємства. В цьому розділі (або відповідно в положенні про податковий облік на підприємстві) варто розглянути різні підходи до оптимізації та мінімізації податкових та ін. платежів в бюджет за допомогою різних бухгалтерських механізмів, які впливають на визначення зобов'язань перед державою.

Висновок

Отже, податкове планування - це елемент податкової політики підприємства, який представляє собою процес аналізу різних податкових альтернатив і розробку на основі його результатів легальних, систематичних, планових дій, спрямованих на оптимізацію податкових зобов'язань у поточному та майбутніх податкових періодах з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Принципи податкового планування поділяють на загальні та спеціальні. До загальних принципів можна віднести принципи, властиві будь-якому виду планування (бюджетування) підприємства, і в тому числі податковому плануванню як підсистемі внутріфірмового планування підприємства.

До спеціальних принципів зараховують принципи, що визначають специфіку процесу податкового планування, тобто його характерні ознаки в системі внутрішньофірмового планування підприємства.

Методи податкового планування, також розподіляють на загальні й спеціальні.

До загальних методів можна віднести методи, характерні для внутріфірмового планування підприємства в цілому й податкового планування як його складової, до спеціальних методів -- методи, що використовуються виключно в податковому плануванні підприємства при розробці проектів податкового планування.

Впроваджуючи на підприємствах елементи податкового планування, необхідно вирішити питання його організаційного забезпечення, тобто закрі- пити за виконавцями функції податкового планування, для виконання яких необхідно обґрунтоване використання методів й безумовне дотримання принципів податкового планування.

Список використаної літератури

Бечко П.К. Податковий менеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П.К. Бечко, Н.В. Лиса. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 288 с. 3. Супруненко С.А. Податкове планування на підприємствах малого бізнесу / С.А. Супруненко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 4(94). - С. 135-144.

Білоіван О.В. Податкове планування підприємницької діяльності / О.В.Білоіван // Економіка та підприємство. - 2006 - № 5. - С. 339-345.

Єлісєєв А.В. Податкове планування. / А.В. Єлісєєв, М.П. Підлужний. - Дніпропетровськ: ВКК “Баланс-клуб”, 2008. - 208с.

Поддєрьогін А. М., Черненко В. К. Корпоративне податкове планування у фінансовому управлінні підприємством // Фінанси України.- 2011.- № 4.- С. 47 - 54. 4.

Ярема, Б. П. Податковий менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Б. П. Ярема, В. П. Маринець. - Львів : Магнолія 2006, 2009. - 224 с. - (Вища освіта в Україні). - ISBN 966-8340-63-9

Ходякова О.В., Лукґяненко А.С. Концепція реалізації ефективного податкового планування на підприємстві // Фінанси, грошовий обіг і кредит.- 2012.- №3. - с.213 - 218. податковий планування платіж

Размещено на Allbest.ru