Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
• Розділ 1. Теоретичні засади Консалтингу В ІНФОРМАЦІЙНІй ДІЯЛЬНОСТІ
• 1.1 Поняття і терміни консалтингу в інформаційній діяльності
• 1.2 Основні напрямки консалтингу в інформаційній діяльності та його можливості
• 1.3 Перелік основних моделей консалтингу в інформаційній діяльності
• Розділ 2. Інформаційний консалтинг в управлінні підприємствами в Україні
• 2.1 Характеристика DFD моделі інформаційного консалтингу
• 2.2 Характеристика SADT моделі інформаційного консалтингу
• 2.3 Порівняльна характеристика моделей інформаційного консалтингу
• РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОНСАЛТИНГУ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
• 3.1 Проблеми підприємств та вирішення їх ІТ-консультантами
• 3.2 Інформаційне забезпечення та етапи проведення ІТ-консалтингу на підприємствах за різними моделями
• 3.3 Перспективні моделі консалтингу в інформаційній діяльності
• Висновки
• РЕКОМЕНДАЦІЇ
• ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
• Вступ
• Актуальність тими. Однією з істотних особливостей сучасного бізнесу є те, що з розвиток нових технологій (у тому числі інформаційних) і зростанням конкуренції значно змінилася роль споживача. Змагання між виробниками привело до дроблення масового ринку на відносно невеликі ніші, де вже споживач диктує свої умови виробникам, а не навпаки. В результаті виробник вимушений безперервно пристосовуватися як до нових технологій, так і до запитів своїх клієнтів, що постійно міняються.
• Консалтинг в області інформаційних технологій є найбільш молодою областю. Багато підприємств і фірм досі вважають, що до IT консалтингу відносяться безпосередні роботи із впровадження конкрентої інформаційної системи. При цьому з уваги випускається те, що будь-яка автоматизація системи управління неможлива без попереднього проведення цілого ряду робіт, що безпосередньо впливають на вимоги до інформаційної системи.
• І саме ці роботи відносяться до IT консалтингу. Сьогодні ІТ-консалтинг розуміють швидше як налаштування бізнес-процесів підприємства з використанням інформаційних технологій.
• Використання в організації інформаційних технологій є важливою умовою для забезпечення її ефективної роботи. Практично неможливо знайти організацію, яка не використовує IT в управлінні. Система інформаційного забезпечення усіх процесів, існуючих на підприємстві, потрібна для збереження, обробки, передачі інформації про результати виконання цих процесів і своєчасного ухвалення управлінських рішень.
• Наявність і ефективність використання в компанії інформаційної системи безпосередньо впливає на ефективність бізнесу, його керованість і прозорість. Багато компаній прагнуть до вдосконалення системи управління саме за допомогою впровадження сучасних інформаційних систем.
• Висока динамічність розвитку інформаційних систем, вдосконалення і оновлення різних програмних застосувань, поява нових апаратних засобів вимагає високопрофесійного підходу до вибирання програмних засобів і їх вбудовування в існуючу в організації систему інформаційного забезпечення.

Отже, виходячи з даної проблеми, нами була обрана тема курсового дослідження «Шляхи розвитку та основні моделі консалтингової діяльності».

Об?єктом курсового дослідження є процеси розвитку та застосування основних моделей консалтингової діяльності.

Предметом курсового дослідження виступає теоретичний аналіз моделей консалтингу в інформаційній діяльності та пропозиції шляхів розвитку консалтингової діяльності.

Метою курсового дослідження є визначення шляхів розвитку та моделей консалтингу в інформаційній діяльності.

Виходячи з мети курсового дослідження, нами були поставлені наступні завдання:

? розглянути теоретичні засади консалтингу в інформаційній діяльності;

? визначити понття і терміни консалтингу в інформаційній діяльності;

? окреслити основні напрямки консалтингу в інформаційній діяльності та його можливості;

? розкрити перелік основних моделей консалтингу в інфораційній діяльності;

? розглянути інформаційний консалтинг в управлінні підприємством в Україні;

? проаналізувати характеристику DFD моделі інформаційного консалтингу;

? проаналізувати характеристику SADT моделі інформаційного консалтингу;

? зробити порівняльну характеристику моделей інформаційного консалтингу;

? визначити перспективи розвитку консалтингу в інформаційній діяльності;

? узагальнити проблеми підприємств та вирішення їх ІТ-консультантами;

? описати інформаційне забезпечення та етапи проведення ІТ-консалтингу на підприємствах за різними моделями;

? визначити перспективні моделі консалтингув інформаційній діяльності.

Дослідженнями теоретичних засад та прикладних аспектів інформаційного консалтингу, було розкрито в працях таких вчених, як Дж. Лодона, К. Лодона, С. Кларка, Р. Остіна, Ф. Макфарлана, A. Кассіді, А. Даніліна, А. Слюсаренко, Г. Кал?янова та ін.

Під час виконання курсової роботи застосовувалися наступні методи дослідження: системного аналізу і синтезу, методи абстрагування, статистичного і порівняльного аналізу, табличний та графічний методи, методи діалектичної і формальної логіки.

Інформаційною базою для написання цієї курсової роботи були використані періодичні видання і Internet ресурси, що несуть основні значення для загального утримання роботи.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, дев?яти підрозділів, висновків, рекомендацій, переліку літератури у кількості 25 джерел.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ЖЦ - життєвий цикл

ІК - інформаційний консалтинг

ІТ - інформаційні технології

ІС - інформаційні системи

КІС - корпоративні інформаційнісистеми

ПЗ - програмне забезпечення

СРЧ - система реального часу

СА - система адміністрування

AS IS - модель «як є»

Bpwin - програмний продукт, розроблений компанією ltd. Logic Works

CRM - Customer Relationship Management - управління взаєминами з клієнтами

CASE - Computer-Aided Software Engineering) -- набір інструментів і методів програмної інженерії для проектування програмного забезпечення, що допомагає забезпечити високу якість програм

CPN - Color Petri Nets - Методологія створення динамічної моделі бізнес-процеса, що дозволяє проаналізувати залежні від часу характеристики виконання процесу і розподіл ресурсів для потоків різної структури, що входять

DFD - Data Flow Diagrams - діаграми потоків даних

ERP - Enterprise Resource Planning System - система планування ресурсів підприємства

ERP - Enterprise Resource Planning, планирование ресурсов предприятия

EAM - Enterprise Asset Management є EAM-системою реального часу, повністю інтегрованою з автоматизованою системою управління підприємства

ERD - entity-relationship diagram - модель даних, яка дозволяє описувати концептуальні схеми за допомогою узагальнених конструкцій блоків.

FEACO - Європейська федерація асоціацій консультантів з організації виробництва

IDEF - IDEF Modeling Techniques - комбінація графічних і мовних символів та правил, розроблених для фіксації процесів і структури інформації в організації.

IDEF0 - техніка моделювання робіт.

IDEF1Х - техніка моделювання правил, даних.

IDEF3 - Integrated DEFinition for Process Description Capture Method методологія моделювання і стандарт документування процесів, що відбуваються в системі

IE - Information Engineering займається створенням, збором, обробкою, поширенням і презентацією інформації

MRP - Material Requirements Planning - планування потреби в матеріалах) - система планування потреб в матеріалах, одна з найбільш популярних у світі логістичних концепцій.

SCM - Supply Chain Management управління ланцюгами поставок

SADT (Structured Analysis and Design Technique) - методологія аналізу і проектування систем

SE - Software Engineering технологія створення софтвера

TO BE (SHOULD - BE, AS - TO - BE) - модель «як повинно бути»

PR - Паблик рилейшенз

Розділ 1. Теоретичні засади Консалтингу В ІНФОРМАЦІЙНІй ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Поняття і терміни консалтингу в інформаційній діяльності

Інформаційний консалтинг (ІК) - відносно новий вид ділових послуг на українському ринку. У сучасних умовах багато видів послуг надаються на основі інформаційних і телекомунікаційних технологій. Особливо велика їх частка при наданні консультаційних, освітніх, фінансових і страхових послуг. В економічно розвинених країнах більше 2/3 нових робочих місць останніми роками створюється у сфері послуг, причому в торгівлі, на транспорті і в поштовому зв'язку завдяки зростанню продуктивності праці помітного збільшення зайнятості не сталося. На початок XXI ст. чисельність зайнятих у сфері інформаційних послуг, виявившись надмірною, відчутно скоротилася, особливо в США [21, с. 178]. Проте всередині цієї сфери високими темпами зростає число фахівців нових професій, пов'язаних з інжиніринговими і консультаційними послугами.

До 1980-х рр. основним виробником інформаційно-консультаційних послуг були наукові установи і вищі навчальні заклади, більшість з яких працювала на некомерційній основі. Асортимент послуг був досить вузький: поширювані за передплатою інформаційні видання, бібліотечне обслуговування, підбір за запитами копій першоджерел, періодичні консультації тощо. Проте, вже на початку 1980-х рр. у розвинених країнах почали створюватися національні і глобальні мережі передачі даних, і все більш популярним видом інформаційно-консультаційних послуг ставав діалоговий пошук інформації у віддалених базах даних, швидко збільшувалося число невеликих інформаційних центрів й індивідуальних консультантів, що спеціалізувалися у певній сфері [21, с. 178].

Проте, консалтинг - це поняття ринкової економіки, отже, і відрізняється від науково-впроваджувальної діяльності так само, як ринкова економіка відрізняється від планово-централізованої.

Поняття «інформаційний консалтинг» поки ще має різні трактовки. Так, деякі спеціалісти з PR вважають ІК видом політичного консалтингу (Д. Ольшанський, В. Пеньков). Часто ІК ідентифікують з інформаційно-технологічним (ІТ) консалтингом (А. Бірюков). Деякі автори виділяють ІТ-консалтинг як самостійний напрям управлінського консалтингу, пов'язаний із розповсюдженням інтегрованих інформаційних систем класу управління ресурсами підприємства, а також з використанням інформаційних технологій, автоматизацією офісів і документообігу, автоматизацією бізнес-процесів, розробкою і супроводом спеціалізованого програмного забезпечення та баз даних, створенням і супроводом комп'ютерних систем та мереж, розробкою веб-сайтів, оцінкою ефективності функціонування інформаційних систем і технологій (Г. Калянов, О. Лучко, Ф. Хміль).

ІК, як підсистема управлінського консалтингу, є спеціалізованим видом послуг, орієнтованим на задоволення інформаційних потреб замовника, інформаційний супровід і підтримку бізнес-угод та напрацювання оптимальних шляхів використання інформаційних ресурсів у практиці управління організаційними змінами. Об'єктом ІК є стан інформаційного середовища консультованої організації; предметом - пошук можливостей задоволення різноманітних інформаційних потреб організації. Зважаючи на відсутність спеціального нормативного акта, який би визначав зміст та класифікацію консалтингових послуг, науковці та практики беруть до уваги досвід міжнародних консалтингових компаній та намагаються систематизувати знання в цій сфері [17, с. 26; 21, с. 69; 24, с. 37]. Найпоширенішою є класифікація Європейської федерації асоціацій консультантів з організації виробництва (FEACO), згідно з якою ІК відноситься до групи 8 менеджмент - консалтингових послуг внаслідок його спеціалізованого характеру. У роботах вітчизняних дослідників виділені і уточнені функції ІК, а саме: функція інформування, наукова, дослідницька (діагностична), посередницька, освітня [1, 49-51].

З метою повного розкриття поняття консалтингової діяльності, доцільно проаналізувати її основні принципи [23, с. 138-145]. Якщо на початку 1980-х рр. розглядалися тільки принципи, що стосуються професійних характеристик консалтингових послуг, то у міру просування до ринкової економіки вони доповнюються характеристиками консалтингу як підприємницької діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Принципи інформаційно-консалтингової діяльності

Сучасні дослідники виокремлюють такі принципи інформаційно-консалтингової діяльності (рис. 1.1) [3, с. 42-44].

Виявлення цих принципів дозволяє з повною впевненістю продемонструвати їх тісний зв'язок з ІК, який є підвидом управлінського консультування, і зробити висновок, що знання і дотримання цих принципів сприяє не тільки підвищенню ефективності результатів діяльності клієнтської організації, але й кращому розумінню консультантом своєї ролі.

Консультанти, як функціонально підготовлені фахівці, зайняті пошуком опрацьованої іншими дослідниками інформації.

Пошук і систематизація такої інформації, розпорошеної по наукових звітах вітчизняних і зарубіжних учених і практиків, у статтях і монографіях, що мають пряме або непряме відношення до предмету діяльності тих, хто відчуває в ній потребу - процес практично безкінечний, але необхідний для розгортання отриманої інформації в концепції, теорії, проекти, ефективні управлінські рішення.

Таким чином, спеціалісти ІК надають:

- своєчасну інформацію про продукцію та конкурентоспроможність виробників, про виставки та ярмарки, допомагають у пошуку партнерів та надають відомості про їх надійність;

- готують клієнтам інформаційні пакети з різних питань управлінської практики, економіки та організації виробництва, пошуку та найму виробничих приміщень, а також фінансової допомоги;

- організовують та проводять навчальні тренінги, семінари та стажування для працівників замовника.

Отже, ІК, як особливий вид консультаційних послуг, має інтеграційні властивості, дає можливість задіяти в консалтинговому процесі сучасні досягнення науки, узагальнити досвід і знання різних дослідників, застосувати їх в управлінських процесах.

1.2 Основні напрямки консалтингу в інформаційній діяльності та його можливості

Одним з ключових чинників розвитку інноваційної економіки і побудови інформаційного суспільства в Україні є індустрія інформаційних технологій (ІТ) як з точки зору їх використання в бізнесі і сфері державного управління, так і з точки зору створення нових ІТ - інструментів підтримки основної діяльності будь-яких організацій.

Останніми роками роль ІТ змінилася радикально, в окремих галузях вона еволюціонувала від допоміжної до вирішальної, стратегічної.

У сучасних умовах підтримати і поліпшити конкурентні позиції, операційну ефективність управлінських і виробничих процесів неможливо без використання ІТ, тому ІТ розглядаються як джерело формування і забезпечення конкурентних переваг.

Вони використовуються в рішенні різних завдань, склад яких унікальний для кожної організації і визначається загальним макросередовищем, нормативно-правовою базою, галузевою приналежністю, типом виробництва, масштабом бізнесу, місцем його ведення, позицією керівництва, бізнес стратегією і бізнес-завданнями, рівнем інформатизації, ІТ-бюджетом. ІТ дозволяють за допомогою вживаних інструментів і вдосконалення бізнес-процесів на їх основі здійсніти перехід до ведення бізнесу на новому технологічному рівні [6, с. 51].

В той же час, незважаючи на зусиль, що докладаються, далеко не завжди ІТ використовуються ефективно і продуктивно, а ІТ-проекти оцінюються як успішні і приносять очікувані результати. Це призводить до необхідності надання допомоги організаціям в рішенні сукупності проблем, пов'язаних з використанням ІТ, а також сприяння розвитку бізнесу шляхом підтримки досягнення довгострокових цілей і рішення оперативних завдань бізнесу за допомогою впровадження і застосування інформаційних систем (ІС) і ІТ, конкурентних переваг, що забезпечують досягнення, і економічної вигоди. Розробкою відповідних рекомендацій займаються ІТ-консультанти.

Склад узагальненого продуктового портфеля послуг ІТ-консалтингу великого системного інтегратора представлений в таблиці 2.1 [11, с. 75], в нім послуги класифіковані по основних напрямах ІТ-консалтингу. Цей портфель послуг не є вичерпним і містить найбільш типові консалтингові ІТ послуги, що надаються такими компаніями.

Таблиця 2.1 - Узагальнений продуктовий портфель послуг ІТ-консалтингу великих системних інтеграторів [11, с. 75]

Стратегічний консалтинг	Продуктовий ІТ-консалтинг	Інтеграційний консалтинг	Операційний консалтинг	Технічний консалтинг
Стратегічний ІТ-аудит. Розробка ІТ-стратегії. Формування портфеля ІТ-проектів. Розробка концепції розвитку окремих інформаційних систем з техніко-економічним обґрунтуванням. Розробка концепції розвитку ІТ-інфраструктури і її окремих елементів. Розробка концептуальної моделі управління ІТ в компанії, включаючи концепцію сорсинга у сфері ІТ. Розробка стратегії безпеки інформаційних активів організації. Розробка організаційно-функціональної структури і діяльності ІТ-служби. Навчання персоналу підприємства управлінню ІТ-службою на стратегічному рівні.	Аудит інформаційної системи організації. Розробка пропозицій по модифікації інформаційної системи організації. Розробка вимог до функціональності інформаційної системи. Вибір продуктового ІТ - рішення. Розробка технічної документації. Консалтингова підтримка організації і ведення проекту впровадження. Експертиза проектних рішень. Експертиза проектів впровадження. Навчання персоналу клієнтській організації методології впровадження вибраних ІТ-продуктів і їх використанню	Аудит ІТ-інфраструктури. Розробка вимог до інтеграційного рішення. Вибір інтеграційного рішення. Розробка технічної документації. Консалтингова підтримка організації і ведення інтеграційного проекту. Експертиза проектних рішень. Експертиза інтеграційних проектів.	Діагностика управління ІТ. Розробка рекомендацій по організації і вдосконаленню процесів управління ІТ. Розробка пропозицій по вдосконаленню організаційно-функціональної структури і діяльності ІТ-служби. Розробка каталогу ІТ-послуг організації. Розробка регламентів і нормативно-методичних документів по процесах управління ІТ і структурно-функціональної організації ІТ служби. Розробка рекомендацій по автоматизації процесів управління ІТ і вибір програмного рішення. Консалтингова підтримка організації і ведення проекту автоматизації процесів управління ІТ. Навчання персоналу клієнтській організації управлінню ІТ	Комплексний технічний аудит існуючої ІТ-інфраструктури і розробка пропозицій по її модернізації для підвищення надійності і продуктивності. Вибір програмно-апаратних рішень. Документування ІТ-інфраструктури. Планування проведення модернізації ІТ-інфраструктури із заданим рівнем надійності. Експертиза проектних рішень. Консалтингова підтримка організації і ведення проекту модернізації ІТ-інфраструктури із заданим рівнем надійності. Навчання персоналу роботі в умовах модернізованої ІТ-інфраструктури

У справжній роботі ІТ-консалтинг розглядається як напрям підприємницької діяльності, пов'язаний з наданням як взаємозв'язаних, так і незалежних консультаційних послуг у сфері ІТ. Можна виділити наступні головні причини, по яких організації вдаються до ІТ-консультування:

? необхідність проведення об'єктивної і неупередженої оцінки стану ІТ, виявлення існуючих проблем і отримання кваліфікованої допомоги по їх рішенню;

? потреби в залученні додаткових ресурсів;

? потреби по здійсненню змін в області ІТ, пов'язаних з розширенням / зміною спектру діяльності організації або сприяючих затвердженню позицій організації на ринку, підвищенню конкурентоспроможності;

? необхідність і прагнення використання знань і досвіду ІТ-консультантів.

Як правило, послуги ІТ-консалтингу вчиняються в проектній формі. Узагальнена мета таких проектів полягає в досягненні певних бизнес-целей клієнтської організації шляхом розробки і супроводу впровадження (при необхідності) в практичну діяльність методологічних, технологічних і технічних рішень в області ІТ. Залежно від конкретних видів діяльності виділимо такі ключові напрями ІТ-консалтингу, як стратегічний, продуктовий, інтеграційний, операційний, технічний консалтинг. Кожна група постачальників послуг ІТ-консалтингу має свій типовий продуктовий портфель консультаційних послуг.

Загальноприйнятої, універсальної класифікації консалтингових послуг у сфері ІТ не існує. Застосовуються різні підходи і системи їх класифікації. Наприклад, в Європейському довіднику консультантів по менеджменту приведена предметна класифікація консалтингових послуг, в якій група «Інформаційні технології» включає [12, с. 93]:

1. Системи автоматизованого проектування і автоматизовані системи управління.

2. Застосування комп'ютерів в аудиті і оцінці.

3. Електронна видавнича діяльність.

4. Інформаційно-пошукові системи.

5. Адміністративні інформаційні системи.

6. Проектування і розробка систем.

7. Вибір і установка систем.

8. Внутрішній аудит інформаційних систем.

9. Відновлення інформаційних систем.

Загальний перелік консалтингових послуг у сфері ІТ виглядає таким чином:

? консультування по типах і конфігурації апаратних засобів, їх установці, експлуатації, модернізації, використанні відповідного програмного забезпечення;

? аналіз інформаційних потреб користувачів і підготовка оптимальних рішень по створенню інформаційних систем і мереж;

? системний аналіз і консультування по вибору готового програмного забезпечення, надання послуг з впровадження і супроводу програмного забезпечення;

? консультації в області розробки і підтримки інформаційних систем і мереж органів державного управління усіх рівнів, діагностичних і експертних систем, систем для наукових досліджень, систем проектування і управління, розробки технологічних процесів обробки даних, інформаційного забезпечення.

Діяльність консультування і роботи в області комп'ютерних технологій містить: планування і проектування комп'ютерних систем, які об'єднують комп'ютерну техніку, програмне забезпечення і технології передачі даних. Послуги можуть включати відповідне навчання користувачів. До складу вказаного угрупування входить: діяльність по плануванню, проектуванню комп'ютерних систем; діяльність по обстеженню і експертизі комп'ютерних систем; діяльність по навчанню користувачів; діяльність по підготовці комп'ютерних систем до експлуатації; діяльність консультативна в області комп'ютерних технологій інша.

Власні класифікації консалтингових послуг мають аналітичні, консалтингові компанії і інші постачальники ІТ-послуг. Ці класифікації застосовуються в дослідженнях стану ІТ-ринку, аналізі конкурентів, при просуванні власних послуг на ринку. Стратегічний ІТ-консалтинг, в першу чергу, відповідає на питання «Що робити»?. До нього відносяться такі послуги як розробка ІТ-стратегії, проведення стратегічного ІТ-аудит, побудова ефективної ІТ служби, оцінка сукупної вартості володіння ІТ, формування ІТ-бюджету і управління портфелем інвестиційних ІТ-проектів.

Продуктовий ІТ-консалтинг сконцентрований на забезпеченні підтримки різних видів діяльності підприємства шляхом автоматизації відповідних бізнес-процесів за допомогою програмних застосувань (ERP, CRM, EAM, SCM, систем електронного документообігу та ін.) і потрібний при впровадженні будь-яких ліцензійних ІТ-рішень [16, с. 37].

Інтеграційний ІТ-консалтинг розглядає питання визначення способу і технологій інтеграції окремих компонентів інформаційної системи організації в єдине ціле з метою забезпечення адаптації ІТ-інфраструктури до бізнес-потреб організації.

Операційний ІТ-консалтинг торкається області оптимізації внутрішніх процесів управління ІТ-послугами організації і питань організації ефективної роботи ІТ-служби.

Технічний ІТ-консалтинг охоплює область вирішення технічних питань і проблем, пов'язаних із забезпеченням необхідного рівня надійності і продуктивності ІТ-інфраструктури.

При проведенні автоматизації бізнес-процесів організації, створенні і модифікації або розвитку ІС, модернізації і оновленні ІТ-інфраструктури приведені види ІТ-консалтингу і консалтингу в суміжних областях управління повинні застосовуватися в певній послідовності. Спочатку необхідно пропрацювати і вирішити питання стратегічного розвитку, включаючи і сферу ІТ, а потім організувати і виконати окремі проекти, включені до складу стратегії організації.

1.3 Перелік основних моделей консалтингу в інформаційній діяльності

На етапі побудова моделей діяльності підприємства здійснюється обробка результатів обстеження і побудова моделей діяльності підприємства наступних двох видів (рис. 1.2) [9, с. 117]:

Рисунок 1.2 - Основні моделі консалтингу в інформаційній діяльності [9, с. 117]

- модель «як є», що є «знімком» стану справ на підприємстві (оргштатна структура, взаємодії підрозділів, прийняті технології, автоматизовані і неавтоматизовані бізнес-процеси і так далі) на момент обстеження і що дозволяє зрозуміти, що робить і як функціонує це підприємство з позицій системного аналізу, а також на основі автоматичної верифікації виявити ряд помилок і вузьких місць і сформулювати ряд пропозицій по поліпшенню ситуації;

- модель «як повинно бути», інтегруючою перспективні пропозиції керівництва і співробітників підприємства, експертів і системних аналітиків і дозволяючою сформувати бачення нових раціональних технологій роботи підприємства.

Кожна з моделей включає повну структурну функціональну модель діяльності (наприклад, у вигляді ієрархії діаграм потоків даних з розробленими для усіх процесів нижнього рівня детальними їх специфікаціями на структурованій природній мові або у вигляді ієрархії SADT-діаграм), інформаційну модель (як правило, з використанням нотації «суть-зв'язок»), а також, у разі потреби, подієву (що описує поведінку) модель (з використанням діаграм переходів станів).

AS IS - модель «як є», модель існуючого стану організації.

Ця модель дозволяє систематизувати процеси, що протікають в даний момент, а також використовувані інформаційні об'єкти. На основі цього виявляються вузькі місця в організації і взаємодії бізнес-процесів, визначається необхідність тих або інших зміни в існуючій структурі.Таку модель часто називають функціональною і виконують з використанням різних графічних нотацій і case-засобів. На етапі побудови моделі AS - IS важливим вважається будувати максимально наближену до дійсності модель, засновану на реальних потоках процесів, а не на їх представленні, що ідеалізується.

Проектування інформаційних систем і управління процесами має на увазі побудову моделі AS IS і подальший перехід до моделі TO - BE, що є запорукою автоматизації «правильних», вдосконалених процесів.

TO BE (SHOULD - BE, AS - TO - BE) - модель «як повинно бути».

Як правило, ця модель створюється на основі AS IS, з усуненням недоліків в існуючій організації бізнес-процесів, а так само з їх вдосконаленням і оптимізацією. Це досягається за рахунок усунення виявлених на базі аналізу AS IS вузьких місць.

У традиційному реінжинірингу саме на основі моделі TO BE рекомендується робити автоматизацію бізнес-процесів і проектувати КІС. Мається на увазі, що це дозволяє істотно понизити ризик прояву автоматизації як виключно джерела витрат із-за автоматизації недосконалих процесів.

Рисунок 1.3 - Взаємозв'язок консалтингу і реінжинирінгу при проектуванні інформаційних систем [15, с. 206]

Взаємозв'язок консалтингу, реінжинирінгу і моделей «як є» і як «повинно бути» проілюстрована на рис. 1.3 [15, с. 206].

Перехід від моделі «як є» до моделі «як повинно бути» здійснюється наступними двома способами.

1. Вдосконалення технологій на основі оцінки їх ефективності. При цьому критеріями оцінки є вартісні і тимчасові витрати виконання бізнес-процесів, дублювання і суперечність виконання окремих завдань бізнес-процесу, міра завантаженості співробітників («легкий» реінжинирінг).

2. Радикальна зміна технологій і переосмислення бізнес-процесів («жорсткий» реінжинирінг). Наприклад, замість спроб поліпшення бізнес-процеса перевірки кредитоспроможності клієнта, може бути слід замислитися, а чи потрібна взагалі така перевірка?

Можливо витрати на такі перевірки кожного з клієнтів у багато разів перевищують збитки, які може понести компанія в окремих випадках недобросовісній (у разі, коли клієнтів багато, а суми закупівель незначні)!

Побудовані моделі є не просто реалізацією початкових етапів розробки системи і технічним завданням на наступні етапи.

Вони є самостійним відокремлюваним результатом, що має велике практичне значення, зокрема:

1. Модель «як є» включає існуючі неавтоматизовані технології, що працюють на підприємстві.

Формальний аналіз цієї моделі дозволить виявити вузькі місця в технологіях і запропонувати рекомендації по її поліпшенню (незалежно від того, передбачається на цьому етапі автоматизація підприємства або ні).

2. Вона дозволяє здійснювати автоматизоване і швидке навчання нових працівників конкретному напряму діяльності підприємства (оскільки її технологія міститься в моделі) з використанням діаграм (відомо, що «одна картинка коштує тисячі слів»).

3. З її допомогою можна здійснювати попереднє моделювання нового напряму діяльності з метою виявлення нових потоків даних, взаємодіючих підсистем і бізнес-процесів.

4. Розробка системного проекту Цей етап є першою фазою розробки власне системи автоматизації (саме, фазою аналізу вимог до системи), на якій вимоги замовника уточнюються, формалізуються і документуються.

Фактично на цьому етапі дається відповідь на питання: «Що повинна робити майбутня система»?. Саме тут лежить ключ до успіху усього проекту автоматизації.

У практиці створення великих програмних систем відомі немало прикладів невдалої реалізації саме із-за неповноти і нечіткості визначення системних вимог.

На цьому етапі визначаються:

? архітектура системи, її функції, зовнішні умови її функціонування, розподіл функцій між апаратною і програмною частями;

? інтерфейси і розподіл функцій між людиною і системою;

? вимоги до програмних і інформаційних компонент системи, необхідні апаратні ресурси, вимоги до бази даних, фізичні характеристики компонент системи, їх інтерфейси;

? склад людей і робіт, що мають відношення до системи;

? обмеження в процесі розробки (директивні терміни завершення окремих етапів, наявні ресурси, організаційні процедури і заходи, що забезпечують захист інформації).

Системний проект будується на основі моделі «як повинно бути» і включає функціональну модель майбутньої системи відповідно до одного із загальновживаних стандартів (наприклад, IDEF0 або IDEF3), інформаційну модель, наприклад, відповідно до стандарту IDEF1X, а також технічне завдання на створення автоматизованої системи. Після закінчення цього етапу (після узгодження системного проекту із замовником) змінюється роль консультанта.

Віднині він як би стає на бік замовника, і одній з його основних функцій на усіх наступних етапах робіт являтиметься контроль на відповідність вимогам, зафіксованим в системному проекті.

Необхідно відмітити наступну гідність системного проекту.

Для традиційної розробки характерне здійснення початкових етапів кустарними неформалізованими способами.

В результаті замовники і користувачі уперше можуть побачити систему після того, як вона вже більшою мірою реалізована.

Природно, ця система відрізняється від того, що вони чекали побачити.

Тому далі слідує ще декілька ітерацій її розробки або модифікації, що вимагає додаткових (і значних) витрат грошей і часу. Ключ до вирішення цієї проблеми і дає системний проект, що дозволяє [15, с. 208]:

? описати, «побачити» і скоректувати майбутню систему до того, як вона буде реалізована фізично;

? зменшити витрати на розробку і впровадження системи;

? оцінити розробку за часом і результатам;

? порозумітися між усіма учасниками роботи (замовниками, користувачами, розробниками, програмістами і так далі);

? поліпшити якість системи, що розробляється, а саме: створити оптимальну структуру інтегрованої бази даних, виконати функціональну декомпозицію типових модулів.

Системний проект повністю незалежний і відокремлюваний від конкретних розробників, не вимагає супроводу його творцями і може бути безболісно переданий іншим особам. Більше того, якщо з яких-небудь причин підприємство не готове до реалізації на основі проекту, він може бути покладений «на полицю» до тих пір, поки в нім не виникне необхідність.

Крім того, його можна використовувати для самостійної розробки або коригування вже реалізованих на його основі програмних засобів силами програмістів відділу автоматизації підприємства.

5. Розробка пропозицій по автоматизації підприємства На підставі системного проекту здійснюється:

? складання переліку автоматизованих робочих місць підприємства і способів взаємодії між ними;

? аналіз застосовності існуючих систем управління підприємствами для вирішення необхідних завдань і формування рекомендацій по вибору такої системи;

? спільне із замовником ухвалення рішення про вибір конкретної системи управління підприємством або розробці власної системи;

? розробка вимог до технічних засобів;

? розробка вимог до програмних засобів;

? розробка пропозицій по етапах і термінах автоматизації.

6. Розробка технічного проекту На цьому етапі на основі системного проекту і прийнятих рішень по автоматизації здійснюється проектування системи.

Фактично тут дається відповідь на питання: «Як (яким чином) ми будуватимемо систему, щоб вона задовольняла пред'явленим до неї вимогам»?. Цей етап розділяється на два підетапи:

- проектування архітектури системи, що включає розробку структури і інтерфейсів її компонент (автоматизованих робочих місць), узгодження функцій і технічних вимог до компонент, визначення інформаційних потоків між основними компонентами, зв'язків між ними і зовнішніми об'єктами;

- детальне проектування, що включає розробку специфікацій кожної компоненти, розробку вимог до тестів і плану інтеграції компонент, а також побудову моделей ієрархії програмних модулів і міжмодульних взаємодій і проектування внутрішньої структури модулів.

При цьому відбувається розширення системного проекту:

- за рахунок його уточнення;

- за рахунок побудови моделей автоматизованих робочих місць, що включають підсхеми інформаційної моделі і функціональні моделі, орієнтовані на ці підсхеми аж до ідентифікації конкретних сутей інформаційної моделі;

- за рахунок побудови моделей міжмодульних і внутрішньо-модульних взаємодій з використанням техніки структурних карт.

7. Наступні етапи У разі розробки власної системи наступні етапи є традиційними: по специфікаціях технічного проекту здійснюється програмування модулів, їх тестування і відладка і наступна комплексація в автоматизовані робочі місця і в систему в цілому.

При цьому схема інтегрованої бази даних, як правило, генерується автоматично на підставі інформаційної моделі.

Отже, інформаційний консалтинг сьогодні стає у низці найбільш значимих і затребуваних інструментів ефективного ведення бізнесу. Його поява надає право говорити про позитивні тенденції в розвитку управління соціально-культурними процесами в нашій країні.

Розділ 2. Інформаційний консалтинг в управлінні підприємствами в Україні

2.1 Характеристика DFD моделі інформаційного консалтингу

Діаграми потоків даних (DFD) є основним засобом моделювання функціональних вимог проектованої системи. З їх допомогою ці вимоги розбиваються на функціональні компоненти (процеси) і представляються у вигляді мережі, пов'язаної потоками даних. Головна мета таких засобів - продемонструвати, як кожен процес перетворить свої вхідні дані у вихідні, а також виявити стосунки між цими процесами. У DFD (Data Flow Diagram), модель системи визначається як ієрархія діаграм потоків даних, що описують процеси перетворення інформації від моменту її введення в систему до видачі кінцевому користувачеві. Діаграми верхніх рівнів ієрархії - контекстні діаграми, задають межі моделі, визначаючи її оточення (зовнішні входи і виходи) і основні дані процеси. Контекстні діаграми деталізуються за допомогою діаграм наступних рівнів.

Оскільки DFD не є стандартом, на теперішній час немає єдиної нотації зі своїми однозначно певними примітивами. Для представлення моделей застосовуються ряд різних нотацій DFD. Найбільшого поширення серед них набули нотації Гейна-Сарсона і Йодана/де Мазко (рис. 2.1) [8, с. 224].

Рисунок 2.1 - Найбільш поширені нотації DFD [8, с. 224]

Окрім цих нотацій є і інші. Наприклад, нотація вживана в CA BPwin має свої особливості. Незважаючи на існування декількох різних нотацій DFD усі вони відрізняються тільки тим набором графічних примітивів, які використовуються для побудови функціональних моделей.

ІС приймає ззовні потоки даних, перетворить їх за допомогою процесів обробки, породжуючи нові потоки, які можуть поступати на вхід до інших процесів, зберігатися в накопичувачах і передаватися з системи в зовнішнє середовище (рис .2.2) [4, с. 184].

Рисунок 2.2 - Ієрархія DF-діаграми в документообігу [4, с. 184]

Першим кроком при побудові ієрархії DFD, також як і в SADT являється побудова контекстних діаграм. Зазвичай при проектуванні відносно простих ІС будується єдина контекстна діаграма із зіркоподібною топологією, в центрі якої знаходиться так званий головний процес, сполучений з приймачами і джерелами інформації, за допомогою яких з системою взаємодіють користувачі і інші зовнішні системи.

Якщо ж для складної системи обмежитися єдиною контекстною діаграмою, то вона міститиме занадто велику кількість джерел і приймачів інформації, які важко розташувати на аркуші паперу нормального формату, і крім того, єдиний головний процес не розкриває структури розподіленої системи. Ознаками складності (у сенсі контексту) можуть бути:

– наявність великої кількості зовнішніх сутей (десять і більше);

– розподілена природа системи;

– багатофункціональність системи з угрупуванням функцій, що вже склалося або виявленою, в окремі підсистеми.

Для складних ІС будується ієрархія контекстних діаграм. При цьому контекстна діаграма верхнього рівня містить не єдиний головний процес, а набір підсистем, сполучених потоками даних. Контекстні діаграми наступного рівня деталізують контекст і структуру підсистем.

Ієрархія контекстних діаграм визначає взаємодію основних функціональних підсистем проектованою ІС як між собою, так і із зовнішніми вхідними і вихідними потоками даних і зовнішніми об'єктами (джерелами і приймачами інформації), з якими взаємодіє ІС.

Розробка контекстних діаграм вирішує проблему строгого визначення функціональної структури ІС на самій ранній стадії її проектування, що особливо важливо для складних багатофункціональних систем, в розробці яких беруть участь різні організації і колективи розробників.

Після побудови контекстних діаграм отриману модель слід перевірити на повноту початкових даних про об'єкти системи і ізольованість об'єктів (відсутність інформаційних зв'язків з іншими об'єктами).

Для кожної підсистеми, присутньої на контекстних діаграмах, виконується її деталізація за допомогою DFD. Кожен процес на DFD, у свою чергу, може бути деталізований за допомогою DFD або мініспецифікації. При деталізації повинне виконуватися правило балансування. Суть цього правила зводиться до того, що при деталізації підсистеми або процесу деталізуюча діаграма в якості зовнішніх джерел/приймачів даних може мати тільки ті компоненти (підсистеми, процеси, зовнішні суті, накопичувачі даних), з якими має інформаційний зв'язок підсистема, що деталізується, або процес на батьківській діаграмі;

Мініспецифікація (опис логіки процесу) повинна формулювати його основні функції так, щоб надалі фахівець, що виконує реалізацію проекту, зміг виконати їх або розробити відповідну програму.

Мініспецифікація є кінцевою вершиною ієрархії DFD. Рішення про завершення деталізації процесу і використання мініспецифікації приймається аналітиком виходячи з таких критеріїв:

– наявність у процесу відносно невеликої кількості вхідних і вихідних потоків даних (2-3 потоки);

– можливості опису перетворення даних процесом у вигляді послідовного алгоритму;

– виконання процесом єдиної логічної функції перетворення вхідної інформації у вихідну;

– можливості опису логіки процесу за допомогою мініспецифікації невеликого об'єму (не більше 20-30 рядків).

При побудові ієрархії DFD переходити до деталізації процесів слід тільки після визначення змісту усіх потоків і накопичувачів даних, яке описується за допомогою структур даних. Структури даних конструюються з елементів даних і можуть містити альтернативи, умовні входження і ітерації. Умовне входження означає, що цей компонент може бути відсутнім в структурі. Альтернатива означає, що в структуру може входити один з перерахованих елементів. Ітерація означає входження будь-якого числа елементів у вказаному діапазоні. Для кожного елементу даних може вказуватися його тип (безперервні або дискретні дані). Для безперервних даних може вказуватися одиниця виміру (кг, см і тому подібне), діапазон значень, точність представлення і форма фізичного кодування. Для дискретних даних може вказуватися таблиця допустимих значень.

Після побудови закінченої моделі системи її необхідно верифицировать (перевірити на повноту і узгодженість). У повній моделі усі її об'єкти (підсистеми, процеси, потоки даних) мають бути детально описані і деталізовані. Виявлені недеталізовані об'єкти слід деталізувати, повернувшись на попередні кроки розробки. У узгодженій моделі для усіх потоків даних і накопичувачів даних повинне виконуватися правило збереження інформації, що усі поступають куди-небудь дані мають бути лічені, а усі прочитувані дані мають бути записані.

2.2 Характеристика SADT моделі інформаційного консалтингу

SADT (Structured Analysis and Design Technique) - одна з найвідоміших методологій аналізу і проектування систем, введена в 1973 р. Росом (Ross). SADT успішно використовувалася у військових, промислових і комерційних організаціях для вирішення широкого спектру завдань, таких як програмне забезпечення телефонних мереж, системна підтримка і діагностика, довгострокове і стратегічне планування, автоматизоване виробництво і проектування, конфігурація комп'ютерних систем, навчання персоналу, вбудоване ПЗ для оборонних систем, управління фінансами і матеріально-технічним постачанням та ін. Ця методологія широко підтримується Міністерством оборони США, яке було ініціатором розробки стандарту IDEF0 як підмножини SADT. Це, разом із зростаючою автоматизованою підтримкою, зробило її доступнішою і простішою у вживанні [13, с. 217].

З точки зору SADT модель може грунтуватися або на функціях системи, або на її предметах (планах, даних, устаткуванні, інформації і так далі). Відповідні моделі прийнято називати активностными моделями і моделями даних. Активностная модель представляє з потрібною мірою подробиці систему активностей, які у свою чергу відбивають свої взаємини через предмети системи. Моделі даних дуальні до активностным моделей і є детальним описом предметів системи, пов'язаних системними активностями. Повна методологія SADT полягає в побудові моделей обох типів для точнішого опису складної системи. Проте, нині широке застосування знайшли тільки активностные моделі, їх розгляду і присвячений цей розділ.

Основним робочим елементом при моделюванні є діаграма. Модель SADT об'єднує і організовує діаграми в ієрархічні деревовидні структури, при цьому цьому чим вище рівень діаграми, тим вона менш деталізована. До складу діаграми входять блоки, що зображують активності модельованої системи, і дуги, що зв'язують блоки разом і зображуючі взаємодії і взаємозв'язки між блоками. SADT тpебует, щоб в діаграмі було 3-6 блоків: в цих межах діаграми і моделі зручні для читання, розуміння і використання. Замість однієї громіздкої моделі використовуються декілька невеликих взаємозв'язаних моделей, значення яких взаємодоповнюють один одного, роблячи зрозумілою структуризацію складного об'єкту. Проте така жорстка вимога на число блоків на діаграмі обмежує застосування SADT для ряду предметних областей.

Блоки на діаграмах зображаються прямокутниками і супроводжуються текстами на природній мові, що описують активності. На відміну від інших методів структурного аналізу в SADT кожна сторона блоку має цілком певне особливе призначення: ліва сторона блоку призначена для Входів, верхня - для Управління, права - для Виходів, нижня - для Виконавців. Таке позначення відбиває певні принципи активності: Входи перетворяться у Виходи, Управління обмежують або наказують умови виконання, Виконавці описують, за рахунок чого виконуються перетворення. Дуги в SADT представляють набори предметів і маркіруються текстами на природній мові. Предмети можуть полягати з активностями в чотирьох можливих стосунках: Вхід, Вихід, Управління, Виконавець. Кожен з цих стосунків зображається дугою, пов'язаною з певною стороною блоку, - таким чином, сторони блоку чисто графічно сортують предмети, що зображуються дугами. Вхідні дуги зображують предмети, використовувані і перетворювані активностями. Дуги, що управляють, зазвичай зображують інформацію, що управляє діями активностей. Вихідні дуги зображують предмети, в які перетворяться входи. Виконавські дуги відбивають (принаймні частково) реалізацію активностей (рис .2.3) [13, с. 226].

Рисунок 2.3 - Приклад SADT-блока [13, с. 226]

Блоки на діаграмі розміщуються за «ступінчастою» схемою відповідно до їх домінування, яке розуміється як вплив, що робиться одним блоком на інші. Крім того, блоки мають бути пронумеровані, наприклад, відповідно до їх домінування.

Номери блоків служать однозначними ідентифікаторами для активностей і автоматично організовують ці активності в ієрархію моделі.

Взаємовплив блоків може виражатися або в пересилці Виходу до іншої активності для подальшого перетворення, або у виробленні інформації, що управляє, приписуючої, що саме повинна робити інша активність.

Таким чином, діаграми SADT є приписуючими діаграмами, що описують як перетворення між Входом і Виходом, так і приписуючі правила цих перетворень.

У SADT потрібно тільки п'ять типів взаємозв'язків між блоками для опису їх стосунків:

? управління;

? вхід;

? управлінський зворотний зв'язок;

? вхідний зворотний зв'язок;

? вихід - виконавець.

Стосунки Управління і Входу є простими, оскільки вони відбивають інтуїтивно очевидні прямі воздействияы. Відношення Управління виникає тоді, коли Вихід одного блоку безпосередньо впливає на блок з меншим домінуванням.

Відношення Входу виникає, коли Вихід одного блоку стає Входом для блоку з меншим домінуванням.

Зворотні зв'язки складніші, оскільки вони відбивають ітерацію або рекурсію. Виходи з однієї активності впливають на майбутнє виконання інших функцій, що згодом впливає на початкову активність.

Управлінський Зворотний Зв'язок виникає, коли Вихід деякого блоку впливає на блок з великим домінуванням, а відношення Вхідного Зворотного Зв'язку має місце, коли Вихід одного блоку стає Входом іншого блоку з великим домінуванням.

Стосунки Вихід - Виконавець зустрічаються нечасто і представляють особливий інтерес. Вони відбивають ситуацію, при якій Вихід однієї активності стає засобом досягнення мети іншою активністю (рис. 2.4) [8, с. 331].

Рисунок 2.4 - Приклад відношення Вихід-виконавець [8, с. 331]

Дуги SADT, як правило, зображують набори предметів, тому вони можуть розгалужуватися і з'єднуватися разом по-різному. Розгалуження дуги означають, що частина її вмісту (чи увесь набір предметів) може з'явитися в кожному відгалуженні дуги.

Дуга завжди позначається до розгалуження, щоб дати назву усьому набору. Крім того, кожна гілка дуги може бути помічена відповідно до наступних правил:

вважається, що непомічена гілка містить усі предмети, вказані в мітці перед розгалуженням;

кожна мітка гілки уточнює, що саме містить ця гілка.

Злиття дуг вказує, що вміст кожної гілки бере участь у формуванні після злиття об'єднаної дуги.

Після злиття дуга завжди позначається для вказівки нового набору, крім того, кожна гілка перед злиттям може позначатися відповідно до наступних правил: вважається, що непомічені гілки містять усі предмети, вказані в загальній мітці після злиття; кожна мітка гілки уточнює, що саме містить ця гілка.

При створенні моделі одна і та ж діаграма креслиться кілька разів, що створює різні її варіанти.

Щоб розрізняти різні версії однієї і тієї ж діаграми, в SADT використовується схема контролю конфігурації діаграм, заснована на їх номерах. Якщо діаграма заміщає старіший варіант, то попередній номер поміщається в дужках для вказівки зв'язку з попередньою роботою.

Приклад SADT-діаграми, компанії, що моделює діяльність, займається розподілом товарів по замовленнях (рис. 2.5 та 2.6) [16,с . 83; 4, с. 296].



Рисунок 2.5 - Приклад діаграми Гейна-Сарсона [16, с. 83]



Рисунок 2.6 - Приклад SADT-діаграми [4, с. 296]

SADT, як і інші методології проектування, доцільно використовувати на ранніх етапах ЖЦ: для розуміння системи до її втілення. SADT дозволяє скоротити дорогі помилки на ранніх етапах створення системи, поліпшити контакт між користувачами і розробниками, згладити перехід від аналізу до проектування. Безперечна гідність SADT полягає в тому, що вона легко відбиває такі характеристики як управління, зворотний зв'язок і виконавці.

2.3 Порівняльна характеристика моделей інформаційного консалтингу

Як вже відзначалося, практично в усіх методах структурного аналізу використовуються три групи засобів моделювання:

? діаграми, що ілюструють функції, які система повинна виконувати, і зв'язки між цими функціями - для цієї мети найчастіше використовуються DFD або SADT (IDEF0);

? діаграми, що моделюють дані і їх взаємозв'язки (ERD);

? діаграми, що моделюють поведінку системи (STD).

Таким чином, найбільш суттєва відмінність між різновидами структурного аналізу полягає в методах і засобах функціонального моделювання. З цієї точки зору усі різновиди структурного системного аналізу можуть бути розбиті на дві групи - методи, що застосовують, і технологія DFD (у різних нотаціях) і використовуючі SADT-методологію.

Співвідношення застосування цих двох різновидів структурного аналізу в існуючих CASE -засобівах складає по матеріалах CASE Consulting Group 90% для DFD і 10% для SADT. За даними, заснованим на аналізі 127 існуючих CASE-пакетів, це співвідношення виглядає як 94% до 3%, відповідно. Що залишилися 3% CASE-засобів використовують методології, що не відносяться ні до одного з перерахованих різновидів. Представляється очевидним, що співвідношення такого ж порядку справедливе і для цифр поширеності даних методологій на практиці.

...