Технології фінансового планування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. Курс роботи полягає в наступному: фінансове планування на підприємстві відіграє особливу роль в забезпеченні фінансової стабільності, оскільки воно пов'язане з ресурсним чинником - формуванням, розміщенням і використанням фінансових ресурсів та отримання прибутку на вкладений у господарську діяльність капітал. Саме в процесі фінансового планування економічно обґрунтовується потреба підприємства у капіталі, яка ув'язується з джерелами фінансування та створюються передумови фінансової стабільності підприємства.Підприємствам потрібно вміло управляти активами і джерелами їх формування. Цьому має сприяти ефективна організація фінансового планування. Сучасні умови господарювання спонукають підприємства до максимального розширення прогнозування та фінансового планування, подальшого удосконалення методології й методики розроблення як прогнозів, так і планів. Фінансове планування в сучасних умовах покликане забезпечити відтворювальний процес відповідними за обсягом і за структурою фінансовими ресурсами і вибрати оптимальні напрями їх розподілу на базі фінансового аналізу, що представляє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану організації.

Метою даної роботи є дослідження сутності фінансового планування на підприємстві.

Виходячи з даної мети, були поставлені наступні завдання:

- дослідити сутність, значення та основні принципи фінансового планування на підприємстві;

- охарактеризувати методи та етапи здійснення фінансового планування;

- визначити основні види фінансового планування на підприємстві;

- здійснити аналіз фінансового планування ПАТ «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «ТЕМП»;

- проаналізувати ефективність організації фінансового планування на підприємстві.

Об'єктом дослідження виступає фінансова діяльність ПАТ «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «ТЕМП».

Предметом дослідження є процес фінансового планування фінансового планування на підприємстві.



1. Теоретичні аспекти фінансового планування на підприємстві

1.1 Зміст фінансової стратегії підприємства

фінансовий правовий планування

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Фінансова стратегія підприємства - система заходів щодо формування довгострокових цілей фінансово-господарської діяльності. Метою фінансової

стратегії є забезпечення стійкого становища підприємства на ринку, що

базується на ефективному формуванні та використанні фінансових ресурсів. У процесі складання фінансової стратегії необхідно визначити такі етапи:

- встановлення періоду формування стратегії;

- визначення стратегічних цілей;

- розроблення фінансової політики;

- конкретизація показників цілей стратегії;

- оцінка розробленої фінансової стратегії;

- реалізація фінансової стратегії.

Завданнями фінансової стратегії є:

· визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

· визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

· фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

· вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

- розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні основні етапи:

· визначення періоду реалізації стратегії;

· аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;

· формування стратегічної мети фінансової діяльності;

· розроблення фінансової політики підприємства;

· розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;

· оцінка розробленої фінансової стратегії.

Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить в першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства. Крім того, на нього діють такі фактори: динаміка макроекономічних процесів, зміни, що відбуваються на фінансовому ринку, галузева приналежність і специфіка виробничої діяльності підприємства.

В процесі формування фінансової стратегії велика увага приділяється аналізу факторів зовнішнього середовища, вивченню економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства та врахуванню факторів ризику.

Формування стратегічної мети фінансової діяльності підприємства є наступним етапом стратегічного планування, головним завданням якого є максимізація ринкової вартості підприємства. Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках - нормативах. До таких нормативів відносяться:

· середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел;

· мінімальна частка власного капіталу;

· коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

· співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.

На базі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямами фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна.

Фінансова політика підприємства - це сукупність методів фінансового менеджменту, яка здійснюється в короткостроковому періоді і враховує фактори, які діють у цей час.

Підприємство формує фінансову політику під впливом трьох груп факторів:

І група - фактори мікроекономічного характеру;

ІІ група - фактори макроекономічного характеру;

ІІІ група - специфічні фінансові фактори.

До першої групи відносяться: споживчий попит на продукцію (товари, послуги), які реалізовує підприємство та товарна пропозиція; рівень цін на товари; конкурентне середовище підприємства; ринкова частка підприємства та його конкурентоспроможність.

До другої групи відносяться: податкова політика; оплата праці; регулювання доходів та цін; кредитно-грошова політика; кон'юнктура ринків ресурсів та капіталів.

До третьої групи відносяться: фактори часу, інфляція, ризики. Врахування факторів ризику має важливе значення для формування фінансової стратегії. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються «центри відповідальності», визначаються права, зобов'язання і заходи відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.

Заключним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства є оцінка її ефективності. Така оцінка може бути основана на прогнозованих розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії, таких як зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо.

Ефективність фінансової стратегії досягається за:

· відповідності розробленої фінансової стратегії загальній стратегії підприємства - ступеню узгодженості цілей, напрямків і етапів реалізації цих стратегій;

· узгодженості фінансової стратегії підприємства з прогнозованими змінами у зовнішньому підприємницькому середовищі;

· реалізації розробленої підприємством фінансової стратегії щодо формування власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів тощо.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

· формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

· виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

· відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

· визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків фінансової діяльності підприємства, що здійснюється в процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу база для розроблення оперативних фінансових планів формується саме на стадії поточного фінансового планування.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

· прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);

· прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

· прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про фінансові результати показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс підприємства - це зведена таблиця, що в ній відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких джерел (пасивів) передбачається створення активів.

Структура балансу, що прогнозується (як правило, на плановий трирічний період) відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

1.2 Економічна сутність, завдання та методи фінансового планування на підприємстві

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими й маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування є:

* забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

* установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

* визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

* виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

* здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування взаємозв'язане з плануванням виробничо-господарської діяльності підприємств. Всі статті фінансового плану підприємства будуються на основі показників виробничого плану (обсягу виробництва продукції, кошторисах витрат на виробництво, капітальних вкладень тощо). Таким чином, виробничий план відіграє головну роль у фінансовому плануванні. Проте процес упорядкування фінансового плану не є арифметичним перерахунком планових виробничих показників у фінансові. Ці два види планування взаємозалежні й впливають один на одного.

За тривалістю дії фінансові плани розрізняють:

- перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);

- поточні (на 1 рік);

- оперативні (на квартал, місяць).

Діяльність, пов'язана із складанням кожного фінансового плану, передбачає виконання певних видів робіт з використанням відповідних методів.

Етапи фінансового планування:

1. Аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період;

2. Розрахунки доходів і видатків на плановий період;

3. Збалансування доходів і видатків фінансового плану.

Методи:

- Економічний аналіз;

- Коефіцієнтів, нормативний, економіко-математичні;

- Балансовий.

Економічний аналіз - це комплекс досліджень діяльності підприємства, при якому використовуються відповідні джерела інформації, обґрунтування правильності розроблених планів, вивчення окремих елементів економічної роботи, вимір впливу факторів причин і резервів, оцінка роботи і порівняння її результатів з витратами, узагальнення результатів аналізу з розробкою необхідних заходів для покращення роботи підприємства.

Зміст економічного аналізу тісно пов'язаний з розвитком і вдосконаленням системи управління. Для того, щоб економічний аналіз виконував свої функції, він повинен відповідати певним вимогам: оцінювати роботу підприємства відповідно до перспектив розвитку, забезпечити об'єктивну оцінку діяльності підприємства, мати систематичний характер.

Під методом економічного аналізу розуміють спосіб підходу до вивчення господарських процесів у становленні й розвитку. Характерною особливістю методу економічного аналізу є:

* використання системи показників, що всебічно характеризують господарську діяльність,

* вивчення причин змін цих показників,

* вивчення і вимір взаємозв'язків між цими показниками з метою підвищення соціально-економічної ефективності соціально-господарських об'єктів.

Метод економічного аналізу базується на загальнонаукових, формально-логічних і діалектико-логічних законах і категоріях.

Економічний аналіз використовує практично всі методи й прийоми, що застосовуються в економічних дослідженнях:

* порівняння - найбільш розповсюджений прийом аналізу. Існує декілька видів порівняння - за планом, з минулим періодом, з кращими зразками, із середніми значеннями;

* групування - розподіл сукупності одиниць спостережень за однорідними суттєвими для них ознаками. При групуванні економічних процесів використовують такі ознаки - форма власності, призначення продукції;

* абсолютні й відносні величини - в результаті зведення первинного статистичного матеріалу одержують абсолютні величини, на базі яких розраховують відносні величини;

* середні величини - відображають характеристику економічних явищ за однією ознакою;

* метод різниць - полягає в тому, що при проведенні факторного аналізу і розрахунку впливу кожного фактора, оцінка одного з факторів розраховується як різниця загального впливу і суми впливу всіх розрахованих факторів;

* індексний метод - використовується у випадку, коли початкові величини представлені не абсолютними величинами, а відносними, тобто індексними;

* деталізація - прийом розподілу загальних величин на складові частини.

Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені. Цей метод використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін. Перевага методу коефіцієнтів полягає в його простоті, водночас цьому методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце в попередній період; внутрішні резерви, як правило, не вишукуються.

Нормативний метод. Суть цього методу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах і визначаються джерела цих ресурсів. Норми й нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

Нормативний метод є більш ефективним при умові, що норми й нормативи відповідають наступним вимогам: вони мають бути науково обґрунтованими, прогресивними (орієнтованими на кращий досвід), тривалої дії, стабільними.

Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, що характеризують структуру й закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним й кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, виходячи з різних умов і шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками й факторами, які їх визначають.

Балансовий метод його зміст полягає в тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання. У сучасних умовах цей метод набуває особливого значення тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.

При використанні розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховують на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

* максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

* максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

* мінімум поточних витрат;

* мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

* максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один з варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

1) прогноз звіту про доходи і видатки;

2) прогноз руху грошових коштів;

3) прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Крім того, у фінансовому плані наводиться обґрунтування інвестиційних вкладень у підприємство та джерела їх отримання (залучення кредитів, фінансовий лізинг, акціонерний чи пайовий капітал тощо), звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства за останній звітний рік.

Вказують напрями інвестування (капітальне будівництво, придбання основних засобів, придбання інших необоротних активів, придбання нематеріальних активів, модернізація, модифікація (добудова, реконструкція основних засобів).

1.3 Зміст фінансового планування та порядок його складання

В ринкових умовах немає єдиних вимог щодо змісту, форм та видів фінансових планів, які розробляють підприємства. Тому на кожному з них можуть бути свої особливості у фінансовому плануванні.

Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат. Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах» оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів. Розбивка річного фінансового плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів.

До найбільш поширених видів фінансових планів можна віднести:

- прогноз (план) фінансових результатів;

- баланс доходів і витрат;

- план грошових потоків

- платіжний календар.

При розробці перших двох видів планів використовується прямо пропорційна залежність практично всіх змінних витрат та більшої частини поточних активів і поточних зобов'язань від виручки. Зростання обсягів продажу зумовлює збільшення активів, оскільки для нарощування виробництва та збуту потрібні додаткові кошти на утворення запасів, розширення потужностей та ін. Активна збутова політика збільшує дебіторську заборгованість, тому що підприємства надають відстрочки платежів своїм клієнтам. У свою чергу, збільшення активів викликає збільшення зобов'язань за оплатою за поставлені матеріали, сировину. Таким чином, зростає кредиторська заборгованість. Збільшення доходів приводить до зростання прибутків і податків.

Прогноз (план) фінансових результатів базується на прогнозі виручки від продукції, послуг, доходів від позареалізаційних операцій, сум витрат на виробництво і реалізацію продукції, витрат на позареалізаційні операції та загальногосподарських витрат (Додаток 1).

Важливим моментом фінансового прогнозування є визначення тенденцій зміни витрат по підприємству залежно від змін обсягів виробництва. Одночасно проводиться прогнозний аналіз прибутку з метою визначення беззбиткового обсягу виробництва і продажу, встановлення бажаного обсягу прибутку, запасу фінансової стійкості. Підприємство може мати декілька варіантів плану фінансових результатів, які будуть орієнтовані на зміну ситуації. Наприклад, альтернативні варіанти можуть розроблятися залежно від зміни цін, динаміки обсягу продажу, динаміки змінних і постійних витрат. План фінансових результатів оформляється у вигляді таблиці.

Плановий баланс розробляється з метою виявлення змін у структурі активів і капіталу. Таким чином можна оцінити платоспроможність, фінансову стійкість підприємства в перспективі. Оскільки плановий баланс відображає фінансовий стан на кінець планового періоду, то в разі отримання незадовільних показників необхідно коригувати бізнес-план в цілому. Цей процес буде тривати доти, доки не буде досягнуто очікуваного результату.

Отже, плановий баланс - це важливий документ, який фіксує якість всієї попередньої планової роботи.

Структуру планового балансу наведено (Додаток 2).

Перелік статей балансу може тією чи іншою мірою деталізувати форму балансу. Це залежить від особливостей діяльності й зацікавленості підприємств.

Фінансовий план у формі балансу доходів і витрат найбільш поширений у плановій практиці.

Основне завдання цього плану - визначити всі доходи і надходження коштів та всі витрати і відрахування. А потім на цій основі визначається або дефіцит фінансових ресурсів, або їх надлишок. У першому випадку підприємство розробляє заходи щодо пошуку джерел фінансування, а в другому - поповнює резерви.

До балансу доходів і витрат розробляється допоміжний документ - перевірочна таблиця.

Основне призначення цієї таблиці - пов'язати заплановані витрати з конкретними джерелами фінансування.

Баланс доходів та витрат і перевірочну таблицю представлено (Додаток 3).

Кожен з планів, які розглядаються в цьому розділі, відображає той чи інший фінансовий аспект виробничо-господарської діяльності підприємства. У різних варіаціях ці планові документи застосовуються в практиці управлінської роботи.

У зарубіжних корпораціях узагальнюючим плановим документом, який пов'язує план виробництва продукції, організаційно-технічного розвитку, збуту з фінансовим забезпеченням їх виконання, є бюджет.

Бюджет корпорації визначається як план, що охоплює всі аспекти господарських операцій на майбутній період, і є офіційним викладенням політики фірми, її цілей, встановлених вищим керівництвом. У типовій фірмі розробляється багато видів бюджетів, які можна об'єднати в чотири основні групи:

1) кошторис доходів і витрат;

2) кошторис капітальних витрат;

3) касовий бюджет;

4) балансовий кошторис.

Кошторис доходів і витрат відображає заплановані доходи й експлуатаційні та інші витрати. Останні можуть бути дуже різноманітними і залежать від принципів класифікації витрат. Кошторис доходів і витратна відміну від балансу доходів і витрат включає доходи від реалізації продукції та інші доходи і передбачає покриття всіх витрат, пов'язаних з виробництвом продукції та іншими операціями.

Кошторис капітальних витрат відображає капітальні витрати на реконструкцію і розвиток, машини й обладнання, на поповнення товарно-матеріальних запасів тощо. Як в довгостроковому, так і в короткостроковому плануванні такі кошториси регламентують напрями використання інвестиції.

Касовий бюджет - це прогноз надходження грошових коштів, з якими співставляють фактичні грошові операції. Аналогом касового бюджету у нас є план грошових потоків та платіжний календар.

Бюджет фірми служить засобом контролю над майбутніми операціями, оскільки керівники мають можливість порівнювати фактичні результати діяльності з нормативами, які були встановлені у бюджеті.



1.4 Сутність та значення оперативного фінансового планування

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підпри-

ємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (Додаток5).

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

- який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

- імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємства.



2. Фінансове планування на ПАТ «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «ТЕМП»

2.1 Загальна характеристика підприємства

ПАТ «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний (МБДЕ) завод «Темп» є правонаступником ВАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп», заснованого вiдповiдно до рiшення Мiнiстерства машинобудування, ВПК i конверсiї України вiд 29.07.1994 р. №1075.

ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» є цiлiсним, неподiльним комплексом. Фiлiй, представництв не має Мiсцезнаходження ? 42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. Першогвардiйська, 86.

Основними видами дiяльностi ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» є виробництво гальмiвного обладнання для залiзних i трамвайних локомотивiв та рухомого складу, виробництво вакуумних насосiв, агрегатiв, компресорiв та гiдравлiчних систем, рiзноманiтних металевих виробiв та предметiв господарського призначення.

ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» співпрацює з Укрзалізницею і виготовляє замовлення залізничників, а саме: кран кінцевий КК-190, крани роз'єднувальні КР-372, КР-379, КР-383, стоп-кран та інше. У 2002 році фахівці підприємства освоїли виготовлення рукава гальмівного Р-17Б. Згідно укладених договорів дана продукція поставляється на вагоноремонтні заводи України, які знаходяться в м. Стрий Львівської області, м. Дарниця, м. Дніпропетровськ. Також компанія экспортує товари в такі країни як: Білорусія, Казахстан, Латвія, Росія.

ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» здійснює свою діяльність в галузі машинобудування (додаток 6), яка є одним з ключових напрямів розвитку української промисловості.

Зазначимо, що у 2011 р. порівняно з 2010 індекс виробництва машинобудівної продукції склав 55,1%, водночас у промисловості загалом - 78,1%, тобто зменшення обсягів виробництва і реалізації продукції у машинобудуванні було майже вдвічі більшим, ніж у промисловості. Можна припустити, що однією із причин такого становища є недостатня увага керівників підприємств до питань, пов'язаних із структурою їх ресурсного потенціалу, яка впливає на здатність підприємств оперативно реагувати на потреби ринку і функціонувати в прибутковому режимі.

Необхідно зазначити, що протягом досліджуваного періоду частка виробництва ПАТ «Лебединського МБДЕ заводу «Темп» у загальному обсязі промисловості регіону підвищується, що проявляється у збільшенні валюти балансу та виручки від реалізації.

2.2 Стратегічне планування

В умовах сучасних складних виробничих і управлінських процесів, підвищеної нестабільності зовнішнього середовища, зростання і глобалізації особливого значення набуває стратегічне планування підприємством, яке передбачає формування обґрунтованої стратегії на основі глибокого осмислення визначальних економічних, технологічних, соціальних та інших перетворень. У зв'язку з цим, очевидною і актуальною є потреба розвитку науково-теоретичних досліджень в цій області, їх вивчення і обґрунтоване вживання на практиці.

Основні фінансово-економічні показники діяльності ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» за 2012-2013 рр. наведені в (додаток 5), аналіз яких дає більш повну картину про діяльність товариства.

Відповідно до (додатку 7) спостерігається зростання чистого доходу на 11584 тис. грн. у 2013 р. порівняно з 2011 роком, за рахунок збільшення випуску основної продукції. В той же час спостерігається і значне збільшення собівартості реалізованої продукції у 2,75 рази. Варто зазначити, що прибуток підприємстві збільшився у 2013 році порівняно з 2011 на 116,47%.

Середньорічна вартість основних засобів протягом трьох років поступово зростала на 15522 тис. грн. у 2013 році порівняно з 2011-им роком, що свідчить про оновлення основних виробничих фондів.

Стосовно структури власних і позикових ресурсів, то на підприємстві спостерігається збільшення вартості власного капіталу на 20999 тис. грн. Варто звернути увагу на той факт, що на початку аналізованого періоду в даного підприємства були взагалі відсутні кошти. Аналізуючи середньорічну вартість зобов'язань необхідно сказати про те, що у структурі переважають поточні зобов'язання над довгостроковими. В той же час протягом досліджуваного періоду довгострокові зобов'язання збільшилися на 2462 тис. грн., а поточні ? на 2135 тис. грн. порівняно з 2011 роком.

Стосовно структури власних і позикових ресурсів, то на підприємстві спостерігається збільшення вартості власного капіталу на 20999 тис. грн. Варто звернути увагу на той факт, що на початку аналізованого періоду в даного підприємства були взагалі відсутні кошти. Аналізуючи середньорічну вартість зобов'язань необхідно сказати про те, що у структурі переважають поточні зобов'язання над довгостроковими. В той же час протягом досліджуваного періоду довгострокові зобов'язання збільшилися на 2462 тис. грн., а поточні ? на 2135 тис. грн. порівняно з 2011 роком.

Отже, важливо зазначити, що стратегiчним напрямком розвитку ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» є збереження обсягiв виробництва основної продукцiї, впровадження енергозберiгаючих технологiй, зниження питомих витрат на сировину та енергiю у виробництвi продукцiї та наданнi послуг, пiдтримка устаткування у екологiчно безпечному станi. Але варто брати до уваги, що значний вплив на дiяльнiсть товариства має зростання цiни на сировину, матерiали та енергоносiї. Крiм того, великий вплив надає рiвень свiтових цiн на основну продукцiю пiдприємства, оскiльки значна

Стосовно структури власних і позикових ресурсів, то на підприємстві спостерігається збільшення вартості власного капіталу на 20999 тис. грн. Варто звернути увагу на той факт, що на початку аналізованого періоду в даного підприємства були взагалі відсутні кошти. Аналізуючи середньорічну вартість зобов'язань необхідно сказати про те, що у структурі переважають поточні зобов'язання над довгостроковими. В той же час протягом досліджуваного періоду довгострокові зобов'язання збільшилися на 2462 тис. грн., а поточні ? на 2135 тис. грн. порівняно з 2011 роком.

Отже, важливо зазначити, що стратегiчним напрямком розвитку ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» є збереження обсягiв виробництва основної продукцiї, впровадження енергозберiгаючих технологiй, зниження питомих витрат на сировину та енергiю у виробництвi продукцiї та наданнi послуг, пiдтримка устаткування у екологiчно безпечному станi. Але варто брати до уваги, що значний вплив на дiяльнiсть товариства має зростання цiни на сировину, матерiали та енергоносiї. Крiм того, великий вплив надає рiвень свiтових цiн на основну продукцiю пiдприємства, оскiльки значна частина доходу (близько 30%) надходить вiд реалiзацiї продукцiї на експорт.

2.3 Поточне планування

Поточне планування охоплює річний період і включає сукупність всіх планів за різними видами діяльності підприємства.

Основою складання планів з конкретних напрямів діяльності підприємства є завдання, які визначаються в натуральних або грошових кількісних показниках. Перш за все, при плануванні орієнтуються на вузькі місця, де обмежена маневреність дій (виробництво, збут, фінанси, робоча сила).

Після завершення розробки планів з окремих напрямів проводиться аналіз та виявляються невідповідності. Так як плани взаємозалежні, виникає необхідність відповідного коректування.

При високій якості поточного планування виробництво приносить стабільний високий прибуток, за рахунок якого може створюватись додаткова вартість, накопичуватимуться резерви і, відповідно, збільшуватиметься вартість підприємства. Даний процес відбуватиметься до тих пір, поки не настане істотна несприятлива для діяльності підприємства зміна внутрішніх і зовнішніх умов. Далі зміна вартості підприємства визначатиметься якістю стратегічного управління.

При розробці поточного плану виконують комплекс організаційних та планово-розрахункових робіт:

1. Детально аналізуються виробничо-господарська діяльність та хід виконання перспективних і довгострокових планів за минулі роки, що дозволяє визначити досягнутий організаційний рівень виробництва.

2. Зіставляються якість і асортимент продукції, що випускається, з якістю та асортиментом продукції інших конкуруючих підприємств, що дозволяє розробити заходи щодо поліпшення якості продукції чи послуг.

3. Розробляються заходи і програми по зростанню ефективності виробництва (впровадження прогресивної технології, механізація та автоматизація виробництва, спеціалізація і кооперування, удосконалення системи управління, планування та організації виробництва).

4. Здійснюється збір пропозицій працівників підприємства щодо поліпшення якості продукції та всієї роботи колективу, організації праці, виробництва і підвищення його ефективності.

5. Уточнюються діючі та розробляються нові прогресивні техніко-економічні норми і нормативи використання обладнання, витрат робочого часу, норми витрат матеріалів, палива, енергії та інших виробничих ресурсів.

Аналіз показників, що характеризують джерела формування запасів і затрат в повній мірі дозволяють пояснити дані зміни (додаток 9).

Відповідно до (додатку 6) загальна величина основних джерел формування запасів і затрат має тенденцію до зростання, в той же час власний оборотний капітал підприємства взагалі відсутній, що демонструють від'ємні його значення.

При розробці послідовності планування на підприємстві необхідно враховувати фактори зовнішнього та внутрішнього середовища в їх тісному взаємозв'язку, розподіл залучених підприємством фінансових ресурсів, обсягів фінансових вкладень за конкретними напрямками діяльності підприємства, структурними підрозділами та проектами, що реалізуються підприємством.

2.4 Оперативне планування

Аналізуючи валюту балансу та виручку від реалізації ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» за період з 2012 по 2013 роки можна зробити наступні висновки, виходячи з даних таблиці 2.1. На підприємстві спостерігається стійка тенденція до збільшення валюти балансу, так за вказаний період валюта балансу зросла на 19090 та 2537 тис. грн. у 2012 та 2013 році відповідно, що становить 255,90 та 9,56%. Одночасно із збільшенням валюти балансу спостерігається зростання виручки від реалізації продукції, що також є позитивним моментом в діяльності підприємства. Починаючи з 2011 по 2012 рік виручка від реалізації продукції збільшилась на 5687 тис. грн., що становить 42,86%. Але в 2012 році все ж таки в порівнянні з 2012 роком спостерігається незначне зменшення темпів зростання порівняно з попереднім роком майже на 1,89%. Загалом, проведений аналіз свідчить про розширення діяльності ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп».

Основні фінансово-економічні показники діяльності ПАТ «Лебединський МБДЕ завод «Темп» за 2012-2013 рр. наведені в (додаток 7), аналіз яких дає більш повну картину про діяльність товариства.

При середній якості оперативного планування виробництво приноситиме прибуток, за рахунок якого створюватиметься додана вартість і, відповідно, зростатиме вартість підприємства. Даний процес, незалежно від якості стратегічного планування, відбуватиметься до того часу, поки на діяльність компанії не впливатимуть несприятливі чинники зовнішнього і внутрішнього середовища. Подальші успіхи діяльності підприємства, що відзначатимуться зростанням її вартості, залежатимуть від якості стратегічного управління.



3. Напрямки вдосконалення фінансового планування на підприємстві

Основними напрямками фінансової реструктуризації на підприємстві можна вважати такі:

- оптимізація структури капіталу;

- управління дебіторською й кредиторською заборгованістю;

- поліпшення фінансових показників основних груп оцінки фінансового стану: ліквідності та платоспроможності, рентабельності, фінансової стійкості, ділової активності;

- розробка стратегічних напрямків інвестиційного розвитку, в тому числі припинення тих інвестицій, які не є життєво необхідними й обґрунтованими з позицій розвитку ринку, та підвищення інвестиційної привабливості підприємства;

- зменшення запасів оборотних активів шляхом виявлення й реалізації надлишкових та інші.

Надання знижок клієнтам є важливим інструментом у процесі управління дебіторською заборгованістю. Знижки клієнтам надаються у таких випадках: здійснення передплати за продукцію або швидкої оплати; купівля великих обсягів продукції; придбання продукції нижчої якості; залучення нових клієнтів, підтримання ділових стосунків з постійними клієнтами тощо.

Швидка оплата за продукцію вивільняє кошти, які можуть бути знову інвестовані у виробництво, що призводить до підвищення дохідності підприємства. Проте розмір знижок не повинен перевищувати вигід від швидкої чи попередньої оплати. У зв'язку з цим у процесі формування кредитної політики менеджменту підприємства доцільно розробити шкалу знижок відповідно до термінів швидкої оплати і шкалу штрафів за прострочені платежі.

Обов'язковою умовою ефективного управління дебіторською заборгованістю є контроль за фінансовим станом дебіторів, який має на меті визначити поточний фінансовий стан дебіторів, наявні та потенційні проблеми й можливість боржників погасити заборгованість. Дана інформація дає можливість прискорити процес розрахунків.

Політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення - складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає стан економіки, конюнктури ринку, політика конкурентів, посередники, покупці. Процес ціноутворення повинен відображати загальні цілі підприємства, бути тісно повґязаними із ними.

Принцип економічності полягає в тому що витрати на планування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами. Враховуючи те, що планування це - досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим. Воно може здійснюватися шляхом розробки раціональних форм бюджетів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, а головне - ефективною організацією всього процесу фінансового планування.

Принцип гнучкості - полягає в тому, розроблена система планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніх умов стану підприємства. Необхідність реалізації цього принципу зумовлена постійними змінами зовнішнього середовища та потребою своєчасної адаптацією планів до них. Для забезпечення найповнішої реалізації принципу гнучкості доцільно використовувати систему змінного планування. Її зміст полягає у коригуванні із закінченням встановленого планового періоду планів на наступні періоди. Так, якщо плани розробляються на рік з поділом на квартали та місяці, то із закінченням кожного місяця і кварталу плани на наступні періоди переглядаються з урахуванням змін зовнішнього середовища. Окрім цього гнучкість планування досягається створенням резервів, організацією процесу планування, за якої менеджери можуть обґрунтовано зміцнювати затверджені документи.

Точність - досягнення максимально високої точності економічних параметрів, за оптимальних витрат на процес планування.

Повнота - планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також всі етапи, дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде з сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і як наслідок цього зривів або порушення фінансово-господарської діяльності підприємства.



Висновки

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

...