Класифікаційні підходи до операційних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Класифікаційні підходи до операційних систем

2. Задача 1

3. Задача 2

4. Задача 3

5. Задача 4

6. Задача 5

Список використаної літератури



1. Класифікаційні підходи до операційних систем

Дії, в результаті яких виробляються товари і надаються послуги, мають загальну назву - "операційна функція".

Підприємства (організації) розрізняються за видами діяльності, які входять в операційну функцію:

ь Організації, які виробляють товар (такі організації є крупними споживачами сировини). Продукція розрахована на масового споживача.

ь Організації, які надають послуги (витрачають незначну кількість вхідних матеріалів). Але послуги, як правило, індивідуальні та розраховані на вимогу споживача.

Використовуючи методологію системного підходу встановлено, що будь-яке підприємство (організація) являє собою відкриту систему, яка перетворює вхідні величини, тобто сировину, напівфабрикати, працю та інше на вихідні в продукцію, послуги тощо.

Повна система виробничої діяльності підприємства називається операційною і є центральною ланкою будь-якого підприємства по випуску продукції та наданню послуг.

В цій системі, яка створена на основі раціонального розподілу праці та поєднання в часі і просторі предметів, засобів та самої праці, реалізується операційна функція, тобто сукупність дій по переробці сировини та отримання продукту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Принципова схема операційної системи

Принципова схема операційної системи має вигляд (рис. 2.2).

Операційна система складається з трьох підсистем:

ь Переробна (виконує виробничу роботу з перетворенням вхідних величин на вихідні параметри).

ь Забезпечення (безпосередньо не пов'язана із виробництвом товару, виконує функцію забезпечення переробної підсистеми).

ь Планування і контролю (отримує інформацію із зовнішнього середовища про стан систем і видає рішення про те, як повинна працювати вся система).

Існуючі класифікації операційних систем засновані на характері виходу й типу процесу переробки ресурсів, який використовується. Наприклад:

Таблиця 2.1. Класифікація операційних систем

Тип переробної системи	Характер товару, який виробляється
	Продукція	Об'єкт, який надає послуги
Дискретний Проектне виробництво	Будівельна	СМУ, РСУ, каменяр
Дрібносерійне виробництво	Столярна	Деревообробні комбінати, столяр
Масове виробництво	Автозаводи	Цех складання, токар-напівавтоматник
Безперервний	Нафтопереробки Вугільна	Переробний комбінат

Проектовані, створені та експлуатовані вданий час операційні системи, що відносяться до різноманітних сфер людської діяльності, характеризуються складністю, що зростає, як у кількісному, так і в якісному аспектах. Для полегшення вивчення операційних систем необхідно мати їхню розгорнуту класифікацію, основною задачею якої є спрощення процесу дослідження виявлення існуючих обмежень на функціонування і створення внутрішніх критеріїв організації операції.



Промислові операційні системи охоплюють будь-які підприємства (організації) по випуску продукції і надання послуг.

В цій системі, створеній на основі раціонального поділу праці і співвідношення в часі і просторі предметів, засобів і самої праці, реалізується операційна функція, тобто дії по конвертуванню вхідних матеріалів в товари і послуги.

Основні ознаки класифікації операційних систем:

1. За природою (типом середовища)

Технічна операційна система - це система, що складається з комплектуючих частин, сполучених між собою, призначена для самостійного виконання заданих функцій: виробництва конкретного виду продукції (або вчинення конкретного виду роботи) із можливим задоволенням визначених потреб споживачів.

2. За рівнем невизначеності природи (середовища)

Жорсткі системи - це системи, що потребують однозначної відповідності між процесами і продуктами, де перелік необхідних ресурсів є кінцевим і завершеним.

Такі технології дозволяють забезпечувати найбільше високу поточну ефективність, у той же час вони дуже вразливі стосовно чинників зовнішнього середовища.

Багатоваріантний тип системи припускає наявність декількох альтернативних комбінацій вихідних ресурсів та декілька альтернатив основних технологій.

Слід зазначити, що ці два типи операційних систем прийнято називати однорідними і гетерогенними. Дана класифікація є гранично агрегованою, а значить, і абсолютною, у той же час необхідною для вирішення стабільних і інноваційних завдань операційного менеджменту.

Одним із методів спрощення операційної системи є метод відкидання варіантів. Він складається з таких етапів:

І. З множини ресурсних комбінацій вибирається найбільш доступна, найдешевша.

II. З множини технологічних рішень вибирається рішення, прив'язане саме до даних ресурсів.

III. Вибирається модель зв'язку процесів і продуктів, що є найменш варіантною.

Визначення типу системи - управлінська задача, що потребуває періодичного поновлення.

Необхідно звернути увагу на те, що головною ознакою гетерогенних систем є наявність декількох основних технологій.

Наведена класифікація умовна, особливо це стосується продукції сфери послуг, де часом важко віднести ту чи іншу послугу до конкретного виду виробництва.

Вибір типу виробничого процесу залежить від обсягів продукції, яка випускається.

Тип виробництва впливає на особливості його організації, управління й економічні показники. Організаційно-технічні особливості типів виробництва впливають на економічні показники підприємства й ефективність його діяльності.

Із покращенням технічного оснащення праці і зростанням обсягу випуску продукції при переході від одиничного до серійного і масового типів виробництва зменшується частка ручної праці, зростають витрати, пов'язані з експлуатацією устаткування. Це призводить до зниження собівартості продукції і зміни її структури. Собівартість продукції при різних типах організації виробництва залежить від таких факторів:

· концентрації виробництва однакової продукції;

· підвищення технологічності конструкцій і впровадження прогресивних типових технологічних процесів;

· застосування продуктивного устаткування;

· упровадження досконалих форм організації виробничих процесів - безперервно-потокових механізованих і автоматизованих потокових ліній;

· ступеня ефективності організації праці й управління виробництвом.

2. Задача 1

Використовуючи вихідні дані наведені в таблиці 3.1, необхідно:

1. Розрахувати тривалість технологічного циклу обробки партії деталей при різних видах руху предметів праці (послідовному, паралельному, послідовно-паралельному);

2. Визначити найбільш ефективний варіант руху, який забезпечує найменшу тривалість технологічного циклу;

3. Побудувати графіки руху партії деталей по операціям для кожного виду руху.

Таблиця 1.1

Показники	Варіант
	10
1. Кількість предметів праці у партії (m), шт.	4
2. Кількість операцій (n)	6
3. Тривалість обробки 1 предмета праці на операції (ti), хв.
1 операція	1
2 операція	4
3 операція	2
4 операція	5
5 операція	2
6 операція	3

Рішення: При послідовному русі обробка кожного наступного виробу починається після закінчення обробки попереднього. Такий вид руху застосовується переважно в одиничному та дрібносерійному типах переробної підсистеми.

При послідовному русі предмети праці обробляються партіями: передавання партії з операції на операцію здійснюється тільки після того, як буде виконана попередня операція. При послідовному русі окремі предмети праці певний час пролежують на кожній операції в очікуванні закінчення обробки всієї партії рис. 1.1. При цьому устаткування на кожній операції працює без простоїв.

Тривалість обробки:

(1.1.)

Тривалість технологічного циклу визначається по формулі:

(1.2.)

де і - індекс операції,

n - кількість операцій у виробничому процесі,

m - кількість предметів праці у партії,

t_i - трудомісткість операції, хв.

Тому тривалість обробки деталей (Т_ц) становить:

хв.

При паралельному виді руху обробка виробів здійснюється одночасно. Паралельний вид руху застосовується у масовому виробництві (потоковому виробництві).

Для паралельного виду організації виробничого процесу характерним є перехід кожної деталі на наступну операцію негайно після завершення попередньої, рис. 1.2.

Тривалість циклу обробки Тц дорівнює:

Тц = А + Б + В (1.3).

A = t1+t2+t3+t4 (1.4).

Б = (m - 1) t4 (1.5).

В = t5 (1.6).

А = 1 + 4 + 2 + 5+2 = 14 хв.

Б = (4-1) Ч 5 = 15 хв.

В = 3 хв.

Т_ц = 14 + 15 + 3 =32 хв.

Т_ц = t₁ + t₂ + t₃ + t₄ + (m - 1)t₄ + t₅ (1.7)

t₁+t₂+t₃+t₄+t₅ = t_заг.

Т_ц = t_заг. +(m - 1) t₄ (1.8)

Т_ц = t_заг. +(m - 1) t_гол. (1.9)

де t₄ - це найбільш тривала операція (головна), позначимо її t_гол.

Т_ц = 17 + (4-1) Ч5 =32 хв.

При такому виді організації мають місце простої обладнання, оскільки є перерви між обробкою деталей на менш тривалих операціях.

При послідовно-паралельному - з використанням обидвох видів руху. Але якщо у перших двох випадках організація виготовлення є простою, то при послідовно-паралельному русі необхідно виконання певних умов, які будуть розглянуті нижче.

Послідовно-паралельний вид руху поєднує у собі переваги послідовного та паралельного рухів виробів у виробництві. При послідовно-паралельному русі предмети праці обробляються партіями. Цей вид руху предметів праці характерний для серійного типу переробної підсистеми.

При побудові графіка потрібно дотримуватись таких правил: 1) якщо наступна операція більш тривала, ніж попередня, тоді вона починається пізніше на час, який дорівнює часові обробки одного виробу на попередній операції; 2) якщо наступна операція менш тривала, ніж попередня, тоді вона завершується пізніше на час, який дорівнює часові обробки одного виробу на цій операції. Графік обробки партії виробів наведений у рис. 1.3.

Тривалість обробки:

(1.10)

де - сума часу відповідно більш тривалих та менш тривалих операцій.

Більш тривалою вважається операція, яка у технологічному процесі розташована між двома менш тривалими за часом операціями.

Менш тривалою вважається операція, яка у технологічному процесі розташована між двома більш тривалими за часом операціями.

Якщо операція розташована з одного боку між більш тривалою за часом, а з іншого боку менш тривалою за часом операціями, то вона вважається ніякою (нейтральною).

Для першої та останньої операцій при визначенні більш та менш тривалої операції на початку та у кінці технологічного процесу приймаються дві нульові операції: t0=0; tn+1=0.

Більш тривалими операціями вважаються:

2-а операція - 4 хв.;

4-я операція - 5 хв.;

Менш тривала операція:

3-а операція - 1 хв.;

1-а й 5-а операції - нейтральні.

Тривалість обробки:

хв.

Найбільш ефективним варіантом руху обробки партії є паралельний вид руху. Його тривалість менше послідовного руху на 34 хв. й на 9 хв. менш послідовно-паралельного руху. Отже він забезпечує найменшу тривалість технологічного циклу. Перевагою паралельного виду руху є найкоротша тривалість циклу обробки партії виробів, а недоліком - простої обладнання в межах обробки партії деталей, зумовлених різною тривалістю операцій.



3. Задача 2

Дані про реалізацію продукції та додаткове обстеження ринку показали зміну попиту на конкретний виріб. Керівництво магазину вирішило змінити ціну на продукцію. Використовуючи дані, наведені у табл. 2.1, необхідно:

1. Обґрунтувати доцільність діяльності магазину за допомогою визначення точки беззбитковості для реалізованої продукції та представити результати розрахунку графічно,

2. Визначити який фінансовий результат отримає магазин при базовому обсязі реалізації продукції,

3. Прорахувати скільки одиниць продукції необхідно реалізувати, щоб отримати чистий прибуток у розмірі 10 000 грн. за умови, що за реалізацію одиниці продукції були введені комісійні в розмірі 3 грн.,

4. Визначити який фінансовий результат отримає магазин при базовому обсязі реалізації продукції, якщо він змінить ціну,

5. Оцінити вигідність зміни ціни на продукцію, якщо магазин працює в умовах інфляції,

6. Прорахувати та обґрунтувати що очікує магазин у випадку, коли він залишить незмінною ціну продажу виробів в умовах інфляції,

7. Визначити при якому обсязі реалізації продукції магазин в умовах інфляції отримає базовий прибуток (результат розрахунку п. 2), якщо він змінить ціну продажу продукції,

8. Обґрунтувати доцільність проведення додаткової рекламної компанії у розмірі 7 000 грн., водночас ціни на продукцію повинні бути збільшені на 7 %.

Таблиця 2.1

Показники	Варіанти
	1
1. Обсяг реалізації продукції, шт.	8000
2. Ціна 1 виробу, грн.	25
3. Змінні витрати на 1 виріб, грн.	17
4. Постійні витрати, тис. грн.	42
5. Інфляція, %	3
6. Зміна ціни, %: - збільшення - зменшення	4 -

Рішення: 1. Метод аналізу порога рентабельності при прийнятті управлінських рішень це - розподіл усіх витрат на реалізацію продукції в залежності від зміни обсягу реалізації на постійні та змінні. Постійні витрати не відносяться при калькулюванні на собівартість одиниці продукції.

Постійні витрати - це ті витрати, що залишаються незмінними при значних змінах обсягу реалізації продукції (наприклад, оренда, страхові внески, амортизація власних основних фондів, утримання управлінського персоналу, електроенергія на освітлення приміщень тощо).

Змінні витрати - це ті витрати, що змінюються пропорційно обсягу реалізації продукції (наприклад, сировина, матеріали, паливо тощо).

Аналітично критичний (беззбитковий) обсяг реалізації можна визначити за формулою:

(2.1)

де В^пост. - загальна величина постійних витрат, пов'язаних з реалізацією цієї продукції, грн.;

Ц_од. - ціна одиниці продукції, грн.;

В_од.^змін. - змінні витрати на одиницю продукції, грн.

тис. шт.

Q = 8,0 тис. шт.

- загальна виручка від реалізації перевищує загальні витрати, тому діяльність магазину доцільна.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції (m) визначається за формулою:

(2.2)

грн.

Графічна інтерпретація методу беззбитковості продукції у рис 2.1.

Рисунок 2.1. Графічна інтерпретація методу беззбитковості продукції

де Q_беззб. - беззбитковий обсяг виробництва продукції, шт.;

Ц_од. - ціна одиниці продукції, грн.;

В^пост. - загальна величина постійних витрат, пов'язаних з виробництвом цієї продукції, грн.;

В_од.^змін. - змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

В^змін. - загальна величина змінних витрат на виготовлення продукції, грн.;

В^сум. - сумарні витрати на виготовлення продукції

В^сум = В^пост + В^змін., грн.;

ВР - виручка від реалізації продукції, грн.

2. Визначимо який фінансовий результат отримає магазин при базовому обсязі реалізації продукції.

Виручка від реалізації продукції (ВР):

грн.

Змінні витрати (В^змін.): грн.

Маржинальний прибуток (М):

грн.

Прибуток (П): грн.

3. Комісійні відносять до складу змінних витрат, тому змінні витрати на 1 виріб зросте й буде складати В_од.^змін = 17 + 3 = 20 грн.

Обсяг виробництва та реалізації продукції, який забезпечить отримання певного розміру прибутку визначається за формулою:

(2.3)

де П - розмір прибутку, який підприємство хоче отримати.

шт.

4. Якщо керівництво магазину вирішить збільшити ціну на 4 %, тоді ціна за одиницю продукції складає: грн.

Виручка від реалізації продукції (ВР):

грн.

Змінні витрати (В^змін.): грн.

Маржинальний прибуток (М):

грн.

Прибуток (П):грн.

Як бачимо, в результаті збільшення ціни на 4 % збільшився маржинальний прибуток и прибуток від реалізації продукції на 6000 грн. Така ситуація сприятлива для діяльності магазина.

5. Якщо магазин працює в умовах інфляції, то постійні та змінні витрати на виготовлення продукції зростають на величину інфляції:

В_од.^змін._інфл.= В_од.^змін.+В_од.^змін. Ч І_інфл., (2.4)

В^пост_інфл.= В^пост.+ В^пост. Ч І_інфл (2.5)

В_од.^змін._інфл.= В_од.^змін. Ч 1,03 = 17 Ч 1,03 = 17,51 грн.

В^пост_інфл = В^пост. Ч 1,03 = 42000 Ч 1,03 = 43260 грн.

Виручка від реалізації продукції (ВР):

грн.

Змінні витрати (В^змін.): грн.

Маржинальний прибуток (М):

грн.

Прибуток (П): грн.

Як бачимо, якщо магазин працює в умовах інфляції, то його змінні витрати на одиницю продукції зростуть на 0,51 грн., а постійні витрати - на 1260 грн. Прибуток магазину збільшився у порівнянні з базовою ціною реалізації продукції на 660 грн., а у порівнянні з збільшеною ціною на 4 % зменшиться на 5340 грн. Тому у даній ситуації збільшення ціни доцільно.

6. Якщо керівництво магазину залишить незмінною ціну продажу виробів в умовах інфляції, то:

Виручка від реалізації продукції (ВР):

грн.

Змінні витрати (В^змін.): грн.

Маржинальний прибуток (М):

грн.

Прибуток (П): грн.

Як бачимо, якщо керівництво магазину залишить незмінною ціну продажу виробів в умовах інфляції, то вона зменшиться на 13340 грн. у порівнянні зі збільшеною ціною на 4 %, але зменшиться на 7340 грн. коли магазин працював у звичайних умовах. Тому, керівництву необхідно знайти оптимальне рішення для збільшення прибутку магазину.

7. Обсяг реалізації продукції при якому магазин в умовах інфляції отримає базовий прибуток 24000 тис. грн., якщо ціна на продукцію збільшиться на 4 %) визначаємо по формулі 2.3.

шт.

Тому доцільно керівництву магазина для отримання базового обсягу реалізації в умовах інфляції й при ціні на продукцію збільшеної на 4 % зменшить обсяг реалізації.

8. Якщо керівництво вирішить провести рекламну компанію, бюджет якої дорівнює 7 000 грн., водночас ціни на продукцію збільшиться на 7 %, тоді:

а) якщо магазин до проведення рекламної компанії працює в звичайних умовах, то ціна на продукцію грн., змінні витрати грн.

Виручка від реалізації продукції (ВР):

грн.

Маржинальний прибуток (М):

грн.

Прибуток (П): грн.

Як бачимо ціна на одиницю продукції зросте на 1,75 грн., а виручка від реалізації продукції збільшиться на 14000 грн., тому проведення даної рекламної компанії ефективно. Наслідком її проведення є збільшення маржинального прибутку та прибутку від реалізації продукції на 7000 грн.

б) якщо магазин до проведення рекламної компанії збільшить ціну на 4 %, то ціна на продукцію грн., змінні витрати грн.

Виручка від реалізації продукції (ВР):

грн.

Маржинальний прибуток (М):

грн.

Прибуток (П): грн.

Як бачимо ціна на одиницю продукції зросте на 2,82 грн., але збільшиться в порівнянні з проведенням рекламної компанії у звичайних умовах на 1,07 грн. Виручка від реалізації продукції збільшиться на 8560 грн., але збільшится на 22560 грн., якщо магазин працює в звичайних умовах.

Тому проведення даної рекламної компанії ефективно, але більш ефективною вона є у звичайних умовах. Наслідком її проведення є збільшення маржинального прибутку та прибутку від реалізації продукції на 5000 грн., це більше чим проведення рекламної компанії у звичайних умовах на 15560 грн.

4. Задача 3

Підприємство спеціалізується на виготовленні жіночого одягу. В табл. 3.1 наведений перелік робіт по підготовці виробництва до випуску нової продукції. Побудувати сітьовий графік та визначити його параметри аналітичним та табличним способами. Показати критичний шлях на сітьовому графіку та визначити його тривалість.

Код роботи	Код попередніх робіт	Тривалість робіт
А	-	10
Б	А	4
В	А	2
Г	А	3
Д	Г	1
Е	Г	13
Ж	В	2
3	Б	11
И	Б	14
К	Б	3
Л	Е	7
М	Д,Ж	4
Н	Д,Ж	4
О	И,З	2
П	К	5
Р	П	3
С	О,Р	5
Т	Н	9
У	Л,М	6
Ф	Л,М	7
X	Ф	7
Ц	П	4
Ч	С,Т,У	5
Ш	Ц,Ч	8
Щ	Х,Ш	5

Рішення: Сітковий графік - це сіткова модель з розрахованими часовими параметрами. Основними елементами сіткової моделі є робота і подія.

Основною умовою побудови сіткової моделі є дотримання технологічної послідовності й вимог техніки безпеки під час виконання робіт.

Для цього необхідно чітко знати:

1. Які роботи необхідно виконати (номенклатуру робіт);

2. Які умови необхідно забезпечити (які роботи закінчити), щоб можна було починати кожну з робіт;

3. Які роботи доцільно виконувати паралельно;

4. Які роботи можна починати тільки після закінчення даної роботи.

Розрахунок сіткового графіку полягає в надходженні критичного шляху і визначення резервів часу.

Критичний шлях - повний шлях, що має найбільшу тривалість. Його довжина визначає тривалість робіт. Роботи, що лежать на критичному шляху, називають критичними.

При розрахунку сіткового графіка визначаються

Ранній початок роботи Т_рн:

Т_рн(i-j) = Т_р(i) (3.1.)

Раннє закінчення роботи Т_ро:

Т_ро(i-j) = Т_р(i) + t_(i-j) (3.2.)

Пізній строк початку роботи Т_пн:

(Т_пн(i-j) = Т_п(j) - t_(i-j)) (3.3.)

Ранній строк закінчення роботи Т_по:

Т_по(i-j) = Т_п(j) (3.4.)

Повний резерв часу R_п:

R_п(i-j) = Т_п(j) - Т_р(i) - t _(i-j) (3.5.)

Вільний резерв часу R_с:

R_с(i-j) = Тр(j) - Т_р(i) - t_(i-j) (3.6)

Таблиця 3.2. Таблиця розрахунку сіткового графіка

№	К-сть робіт	Код	t	Tрн	Тро	Тпн	Тпо	Rп	Rс
1	0	1-2	1	0	1	0	1	0	0
2	1	2-3	4	1	5	5	9	4	0
3	1	2-4	2	1	3	13	15	12	0
4	1	2-5	3	1	4	1	4	0	0
5	1	3-9	11	5	16	12	23	7	0
6	1	3-10	14	5	19	9	23	4	0
7	1	3-11	3	5	8	14	17	9	0
8	1	4-8	2	3	5	15	17	12	0
9	1	5-6	1	4	5	16	17	12	0
10	1	5-7	13	4	17	4	17	0	0
11	1	6-13	4	5	9	20	24	15	0
12	1	6-14	4	5	9	17	21	12	0
13	1	7-12	7	17	24	17	24	0	0
14	1	8-13	4	5	9	20	24	15	0
15	1	8-14	4	5	9	17	21	12	0
16	1	9-15	2	16	18	23	25	7	3
17	1	10-15	2	19	21	23	25	4	0
18	1	11-26	5	8	13	17	22	9	0
19	1	12-20	6	24	30	24	30	0	0
20	1	12-21	7	24	31	24	31	0	0
21	2	13-20	6	9	15	24	30	15	15
22	2	13-21	7	9	16	24	31	15	15
23	2	14-19	9	9	18	21	30	12	0
24	2	15-18	5	21	26	25	30	4	0
25	1	16-17	3	13	16	22	25	9	0
26	1	16-23	4	13	17	31	35	18	0
27	1	17-18	5	16	21	25	30	9	5
28	2	18-24	5	26	31	30	35	4	4
29	1	19-24	5	18	23	30	35	12	12
30	2	20-24	5	30	35	30	35	0	0
31	2	21-22	7	31	38	31	38	0	0
32	1	22-26	5	38	43	38	43	0	0
33	1	23-25	8	17	25	35	43	18	18
34	3	24-25	8	35	43	35	43	0	0
35	2	25-26	5	43	48	43	48	0	0

Уся робота може бути виконана не менше ніж за 48 часових одиниць.

Роботи 1-2, 2-5, 5-7, 7-12, 12-20, 12-21, 20-24, 21-22, 22-26, 24-25, 25-26 лежать на критичному шляху й підлягають ретельному контролю.

5. Задача 4

Використовуючи вихідні дані наведені в таблиці 3.4, визначити:

1. Витрати підприємства на постачання необхідних ресурсів, які були замовлені;

2. Витрати підприємства на зберігання запасів;

3. Сумарні витрати підприємства;

4. Оптимальний обсяг партії замовлення;

5. Навести графік залежності витрат на постачання, зберігання та сумарних витрат від обсягу партії замовлення.

Таблиця 4.1

Показник	Варіант
	3
1. Сумарна чиста потреба в ресурсі за визначений період, од.	410
2. Період, тижні	4
3. Кількість тижнів у році	52
4. Питомі витрати на зберігання одиниці запасу в одиницю часу, грн.	0,4
5. Питомі витрати на постачання однієї замовленої партії ресурсів, грн.	90

Рішення: 1. Витрати, пов'язані з доставкою усіх партій (L_д):

(4.1.)

де Сд - витрати, пов'язані з доставкою однієї партії,

Q - потреба підприємства у матеріалі за період Т,

N - розмір партії поставки.

Тоді витрати підприємства на постачання необхідних ресурсів, які були замовлені дорівнюють:

грн.

2. Витрати на зберігання матеріалів (L_зб):

(4.2.)

де С_зб - витрати на зберігання одиниці матеріалу в одиницю часу,

Т - кількість днів у періоді.

грн.

3. Загальні витрати (L) в залежності від розміру партії поставки:

(4.3.)

грн.

4. Оптимальний розмір партії поставки (N_опт) по формулі Уілсона:

(4.4.)

Загальні витрати при оптимальній партії поставки:

(4.5.)

Графічне подання сумарних витрат за період часу (річні витрати) залежно від розміру партій поставки характеризує графік наведений у рис 4.1



Рисунок 4.1. Графік залежності витрат на постачання, зберігання та сумарних витрат від обсягу партії замовлення

6. Задача 5

Керівництво підприємства, яке нейтральне до ризику приймає рішення купувати продукцію чи виробляти самостійно.

У випадку закупівлі продукції при високому попиті, ймовірність якого б₁, підприємство отримає додаткові надходження у розмірі ₁. При низькому попиті на продукцію (ймовірність якого б₂) додаткові надходження складатимуть ₂. операційна система класифікація беззбитковість

У разі самостійного виробництва продукції при низькому попиті додаткові надходження складатимуть ₃, а при високому попиті - ₄.

Таблиця 5.1

Показники	Варіант
	6
1. Ймовірність:
- високого попиту	0,6
- низького попиту	0,4
2. Надходження:
1, тис. грн.	60
2, тис. грн.	8
3, тис. грн.	10,5
4, тис. грн.	13
5, тис. грн.	1,25
3. Витрати:
1, тис. грн.	3
2, тис. грн.	5
3, тис. грн.	2

Використовуючи вихідні дані, наведені у табл. 5.1, необхідно:

1. Побудувати "дерево рішень" та обґрунтувати який варіант доцільно обрати підприємству (купувати продукцію чи виробляти її самостійно);

2. Пояснити чи зміниться вибір варіанту, якщо врахувати наступну додаткову інформацію: необхідні витрати (транспортні, оформлення замовлення та ін.) на закупівлю продукції складають ₁, а витрати на виробництво (сировина, матеріали, заробітна плата, електроенергія та ін.) - ₂. У випадку високого попиту при самостійному виробництві необхідні додаткові інвестиції на розширення підприємства (придбання додаткового обладнання, наймання додаткової робочої сили, оренда додаткового приміщення та ін.) - ₃, але при цьому додаткові надходження становитимуть ₅.

Побудуємо дерево рішень:

Маємо наступні надходження:

- в разі високого попиту:

а) в разі самостійного виробництва: П = р ₄ = 13,0 тис. грн.;

б) в разі закупівлі: П = а ₁р ₁ = 0,6*60,0 = 36,0 тис. грн;

- в разі низького попиту:

а) в разі самостійного виробництва: П = р ₃ =10,5 тис. грн.;

б) в разі закупівлі: П = а ₂р ₂ = 0,4*8,0 = 3,2 тис. грн;

Як бачимо, вигідніше виробляти продукцію самостійно ніж купувати.

Якщо врахувати додаткову інформацію отримаємо наступні дані:

Маємо наступні надходження:

- в разі високого попиту:

а) в разі самостійного виробництва:

П = р ₄ + р ₅ - v₃ - v₂ = 13 + 1,25-2 - 5 = 7,25тис. грн.;

б) в разі закупівлі:

П = а ₁р ₁ - v₁ = 0,6*60,0-3 = 36,0 тис. грн;

- в разі низького попиту:

а) в разі самостійного виробництва:

П = р ₃ - v₁ = 10,5-3 = 7,5 тис. грн.;

б) в разі закупівлі:

П = а ₂р ₂ - v₁ = 0,6*8,0-3 = 1,8 тис. грн;

У випадку самостійного виробництва при найгірших обставинах прибуток становитиме 7,5 тис. грн., а при закупівлі - лише 1,8 тис. грн.



Список використаної літератури

1. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. - СПб.: Питер, 2000. - 320 с.

2. Воробьев Л.А. Основы управления производством. - Минск: Финансы, учет, аудит, 1998. - 196 с.

3. Казанцев А.К., Подлесных В.И., Серова Л.С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. - М., 2000. - 254 с.

4. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент: Учебник. - СПб.: Спец. лит., 1998. - 365 с.

5. Котлер Ф. Управление взаимодействия работника и клиента в сфере услуг. Лексингтон, MA: Лексингтонские книги.

6. Котлер Ф. Маркетинг Менеджмент: Анализ, Планирование, Внедрение, Контроль. СПб: Питер, 1998. 549-550 с.

7. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: Підруч. для студ. економ. спец. / За ред. проф. О.Л. Яременка. - К.: ВД "Профессионал", 2004. - 416 с.

8. Шостак Л.Г. Услуги через структурное изменение, Журнал Маркетинга - №51 (Январь), 34-43 с.

Размещено на Allbest.ru

...