Функції управління А. Файоля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Кафедра менеджменту і логістики

Реферат

на тему: «Функції управління А. Файоля»

Полтава 2016



Вступ

Розробка проблем наукового управління, що розгорнулася на початку XX століття і зосередила свою увагу на діяльності та спеціалізації керівника, зіткнулася з необхідністю аналізу побудови і створення принципів функціонування організації в цілому. Відповіддю на цю потребу практики стали роботи Анрі Файоля, який запропонував ряд організаційних принципів, необхідних для ефективного управління компанією.

Файоль вперше запропонував розглядати власне управлінську діяльність як самостійний об'єкт дослідження. Він виділив п'ять основних елементів, з яких, на його думку, складаються функції адміністрації: прогнозування, планування, організація, координування і контроль.

У Файоля адміністрування утворює лише одну з шести функцій управління і за ступенем важливості стоїть після п'яти інших видів діяльності - технічної, комерційної, фінансової, страхової та облікової.

Файоль першим відмовився від погляду на управління як "винятковий привілей" вищого керівництва. Він стверджував, що адміністративні функції існують на будь-якому рівні організації і їх виконують до певної міри навіть робітники. Тому чим вище рівень організаційної ієрархії, тим вище адміністративна відповідальність, і навпаки.

Функції - обов'язкові елементи управлінського процесу. Випадання одного з таких елементів веде до порушення всієї технології управління. Тоді як принципи втілюють суб'єктивний досвід керівника, тому можуть заміняться і доповнюватися. Файоль досяг популярності завдяки своїм ідеям, які, однак, були прийняті надто пізно. Лише в 1916 було опубліковано працю Файоля "Основні риси промислової адміністрації - передбачення, організація, розпорядництво, координування, контроль". Ця праця - основний внесок Файоля в науку про управління. Саме Анрі Файоль поєднав ідеї адміністрації Тейлора і старий принцип єдиноначальності, в результаті чого отримав нову схему управління, яка і лягла потім в основу сучасної теорії організації. Файоля називають батьком сучасної теорії менеджменту за те, що він був першим, хто піднявся над рівнем заводського цеху, узагальнив принципи і мистецтво управління адміністрації в цілому. На думку американських істориків менеджменту, Файоль є найбільш значною фігурою в науці управління першої половини XX ст. З його ім'ям головним чином пов'язане виникнення класичної (адміністративної) школи.

файоль управління функція принцип



1. Основні біографічні відомості Файоля

Анрі Файоль французький гірський інженер, теоретик і практик менеджменту, фундатор адміністративної (класичної) школи управління - народився в 1841 році в передмісті Стамбулу в Туреччині, де його батько керував будівництвом моста через бухту Золотий Ріг. Закінчивши в 1860 році Гірську школу він влаштувався на роботу в гірничо-видобувальну компанію Compagnie de Commentry-Fourchambeau-Decazeville, в якій з 1888 по 1918 рік займав пост керівника.

Усього через декілька років після публікації Тейлором своєї теорії наукової організації труда, в 1916 році, Файоль публікує роботу «Загальне і промислове управління», де він узагальнював напрацьовані ним схеми управління, створюючи логічно струнку систематичну теорію менеджменту. Саме Анрі Файоль з'єднав ідеї функціональної адміністрації Тейлора і старий принцип єдиноначальності, внаслідок чого отримав нову схему управління, яка і лягла потім в основу сучасної теорії організації.

Анрі Файоль (1841-1925) був за освітою гірським інженером. Будучи французом з походження, він усе життя пропрацював французькій гірничо-металургійному синдикат компанії «Комамбо», спочатку на посаді інженера, та був - у головному управлінні. З 1886 по 1918 рік був управляючим директором синдикату. У час його призначення посаду генерального управляючого компанія перебувала на межі банкрутства. На момент виходу Файоля у відставку (1918) концерн перетворився на одне з найбільших, ефективних підприємств, що викликало обороноздатності Франції в час першої Першої світової.

Знаходячись у відставці, Файоль створив і очолив Центр адміністративних досліджень, яка займалася виконанням замовлень з проведення досліджень, у різні сфери економічної діяльності (тютюнова промисловість, поштово-телеграфне відомство). Файоля нагородили орденом Почесного легіону та державними нагородами, мав високі наукові звання.

Файоль вважається родоначальником класичної школи. У межах своїх дослідженнях він виходив ні з американського, та якщо з європейського, зокрема французького, досвіду організації та управління виробництвом. Головну увагу він приділяв безпосередньо самому процесу управління, що він розглядав як функцію адміністрування, призначену надання допомоги адміністративному персоналу у досягненні мети організації.

Основним працею Файоля є його робота «Загальне і промислове управління», написана 1916 р.. У цій книжці узагальнив управлінський досвід минулого і створив логічно струнку систематичну теорію менеджменту.

У основі концепції Файоля лежало положення про те, що з усякому підприємстві є два організму: матеріальний і соціальний. Перший включає саму працю, кошти праці та предмети праці сукупності, під другим він розумів відносини людей процесі роботи. Ці стосунки держави й стали предметом досліджень Файоля, тобто свідомо обмежив область своїх пошуків.

Файоль намагався обгрунтувати необхідність, і можливість створення особливої науки управління людьми як доходній частині загального вчення про управління підприємством.

У центрі цієї системи -- адміністративна доктрина, що визначала суть адміністративних функцій, їхнє призначення, принципи адміністративного керування тощо. Основні теоретичні висновки Файоля щодо проблем удосконалення управління викладені в його книзі "Загальне і промислове управління" (1916). Відомі також його твори "Наукова організація праці" і "Позитивне управління".

Файоля називають батьком сучасної теорії менеджменту за те, що він був першим, хто піднявся над рівнем заводського цеху, узагальнив принципи і мистецтво управління адміністрації загалом. Крім того, його вважають самим видатним європейцем, що вніс свій внесок в основу «класичної » школи менеджменту.

2. Функції управління А. Файоля

А. Файоль заклав основи функціонального управління. Він розподілив весь комплекс управлінських робіт в організації на шість основних груп.

Група 1. Адміністративна діяльність управлінського апарату: планування, організація, керівництво, координація.

Група 2. Комерційна діяльність: покупка, продаж, обмін.

Група 3. Техніко-виробнича діяльність: виробництво, обробка, випробування, контроль.

Група 4. Фінансова діяльність: здійснення фінансового контролю.

Група 5. Діяльність з охорони праці й техніки безпеки.

Група 6. Діяльність з обліку стану справ на виробництві.

А. Файоль розробив прецесійну концепцію управління, виділив 6 управлінських функцій (передбачення, планування, організація, розподіл, координація, контроль).

А. Файоль висунув і обґрунтував положення про оптимальне співвідношення організаторських, технічних і соціальних здатностей і знань в осіб, що працюють на великих підприємствах. Обґрунтував необхідність виділення менеджменту в особливий вид діяльності.

А. Файоль підкреслював, що яким би не було підприємство, ці шість груп операцій, або суттєві функції, зустрічаються в ньому завжди. Саме Файоль був першим дослідником, який класифікував вивчення менеджменту, за його функціональними ознаками, і головним його внеском у теорію управління є розгляд останнього як універсального процесу, що складається з кількох взаємопов'язаних функцій. Наступне визначення управління дає А. Файоль: "Керувати -- значить:

- передбачати, тобто враховувати майбутнє і виробляти програму дій;

- організовувати, тобто будувати подвійний -- матеріальний і соціальний -- організм підприємства;

- розпоряджатися, тобто змусити персонал працювати добре;

- координувати, тобто зв'язувати, об'єднувати, гармонізувати всі дії та всі зусилля;

- контролювати, тобто піклуватися про те, щоб все здійснювалося згідно з встановленими правилами та даними розпорядженнями".

Ця концепція означає важливий поворот в управлінській думці і широко використовується сьогодні.

Управляти -- означає вести підприємство до мети, стараючись найкраще використати його ресурси. Управляти -- означає забезпечувати правильне використання шести основних функцій.

Адміністрування -- лише одна з шести функцій, якими управління повинно забезпечувати правильний хід виробництва. Але воно займає таке велике місце серед обов'язків, які покладені на керівника підприємства, що може іноді здатися, ніби роль останнього виключно адміністративна.

Завдяки передбаченню, організації, розпорядництву, узгодженню і контролю функція адміністрування бере участь у виконанні всіх інших. Таким чином, якщо функція адміністрування виконується належним чином, можна зробити припущення, що і з іншими також усе гаразд.

Перша умова, якій має задовольняти глава великого підприємства, -- бути добрим адміністратором, тобто вміти передбачати, організовувати, узгоджувати і контролювати. Друга умова полягає в тому, щоб глава підприємства був компетентним у спеціальній технічній функції, характерній для цього підприємства.

Інші якості і знання, які бажано було б бачити в усіх, найважливіших керівників підприємств, такі:

· здоров'я і фізична сила;

· інтелігентність і розумова сила;

· моральні якості: розважлива воля, тверда і наполеглива енергія і, якщо необхідно, сміливість, почуття відповідальності, почуття обов'язку і турбота про загальний інтерес;

· високий рівень загальної культури;

· загальне уявлення про всі найбільш істотні функції.

Адміністративна установка частково ґрунтується на особистій обдарованості, частково -- на поглибленому життєвому знанні принципів та правил адміністративної доктрини.

Адміністратор повинен передбачати, організовувати, розпоряджатися, узгоджувати і контролювати. Кілька правил, які полегшують цю його місію:

а) Передбачення. Передбачення полягає у підготовці майбутнього. Воно виявляється в програмі дій, що охоплює всі операції підприємства (технічні, комерційні, фінансові та ін.).

Програма дій складається з припущень на тривалий і на короткий періоди (десятирічних, річних, місячних, тижневих і навіть щоденних). Вона встановлюється начальниками служб у межах їхніх повноважень. Вона рекомендується первісно у вигляді спеціальних досліджень -- технічних, комерційних, фінансових, адміністративних, -- проведених функціонерами різних рангів ієрархічної драбини. Треба потім узгодити ці дослідження і привести їх у відповідність з загальними директивами підприємства. Це -- випадок найціннішого співробітництва між різними членами керівного персоналу.

Десятирічні припущення. Досить уживані, становлять собою програми на тривалий строк, що змінюються кожний рік з метою узгодження їх з річними припущеннями, значно точнішими, які вже враховують готівкове становище підприємства й обставини, що мають місце в момент їх встановлення.

Програма дій. Одночасно намічувана мета, лінія поведінки, якої треба додержуватися, етапи, що їх слід пройти, засоби, якими доведеться користуватися, -- це певна картина майбутнього, де близькі події позначені з відомою чіткістю, згідно з уявленням, що склалося про них, і де віддалені події здаються все більш і більш невизначеними; це хід підприємства, передбачений і приготовлений на відомий час.

Знаючи, що воно може і чого хоче, підприємство йде твердою ходою; воно приступає до поточних справ упевнено, з готовністю напружити всі сили проти несподіваностей і нещасть усякого роду, які можуть виникнути.

Програма оберігає підприємство не тільки від орієнтаційних помилок, які можуть викликатися важливими подіями, а й від змін, що відбуваються іноді просто внаслідок несталості вищих властей. Ця остання небезпека особливо гостро дає себе знати, в деяких державних установах, у яких керівництво нестійке і некомпетентне.

Вироблення доброї програми потребує від керівництва персоналом:

- вміння управляти людьми;

- великої активності;

- відомої моральної мужності;

- достатньої стійкості;

- необхідної компетентності у виробничій галузі, до якої належить підприємство;

- потрібної загальної досвідченості у справах.

Остання -- одна з найзначніших і найскладніших операцій у всякому виробництві.

б) Організація. Організувати підприємство -- це означає забезпечити його всім необхідним для роботи: матеріалами, обладнанням, капіталами, персоналом. У цій сукупності можна намітити два великих розділи: організм "матеріальний" і організм "соціальний".

Забезпечений необхідними матеріальними ресурсами персонал, соціальний організм має бути здатний виконувати всі операції, властиві підприємству.

Адміністрування соціального організму полягає в тому, щоб установити програму дій, в якій соціальний і матеріальний організми приводяться у відповідність з завданнями, засобами і потребами підприємства;спостерігати за виконанням програми; установити єдине компетентне й енергійне керівництво; сприяти доброму добору персоналу, підбору енергійних і компетентних людей на посади начальників окремих служб, функціонерів, які повністю відповідали б їх службовій ролі; точно визначити повноваження. Також важливими функціями є:

- об'єднувати роботу, узгоджувати зусилля;

- ясно, чітко і точно формулювати рішення;

- заохочувати дух відповідальності та ініціативи;

- справедливо й уміло винагороджувати виконані послуги;

- запобігати помилкам та непорозумінням;

- спонукати до додержання дисципліни;

- стежити за тим, щоб приватні інтереси були підпорядковані інтересам підприємства;

- звертати особливу увагу на єдність розпорядництва;

- установити загальний контроль;

- боротися зі зловживаннями регламентації, бюрократичного формалізму, паперової тяганини і т. д.

Такою є адміністративна місія, яка має виконуватися персоналом кожного підприємства. Вона проста на підприємстві елементарному; вона ускладнюється все більше в міру того, як підприємство стає значнішим, а персонал -- численнішим. Це правило підтверджується дійсним розвитком і вдосконаленням соціальних організмів.

Самі по собі, які б не були їхні якості і працездатність, керівники великих підприємств не можуть виконувати всі обов'язки, що стосуються, зокрема, розгляду кореспонденції, прийому відвідувачів, проведення нарад, різних заходів; вони повинні, крім того, забезпечити управління і контроль, стежити за дослідами, спрямованими на підготовку певних рішень, установлювати програму дій, стимулювати всілякі вдосконалення.

Питання добору персоналу хвилює різного роду підприємства, а особливо великі. Найбільш важлива справа зборів акціонерів -- призначення адміністративної ради, основна турбота якої -- мати хорошу головну дирекцію.

в) Розпорядництво Коли побудований соціальний організм, треба привести його в дію; це -- завдання розпорядництва. Воно розподіляється між різними керівниками підприємства, на кожному з яких лежить тягар відповідальності за свою ділянку.

Мета розпорядництва -- дістати найбільшу користь від функціонерів, що працюють на його ділянці, в інтересах підприємства як цілого.

Начальник, на якого покладено розпорядництво, повинен:

1) знати досконало свій персонал;

2) позбутися нездібних;

3) добре знати умови, що зв'язують підприємство і службовців;

4) подавати хороший приклад;

5) проводити періодичне інспектування соціального організму, користуючись при цьому зведеними таблицями;

6) скликати відповідальних працівників на наради, на яких вироблялися б єдність напряму діяльності й узгодженість зусиль;

7) не давати дрібницям поглинати його увагу;

8) прагнути до того, щоб серед персоналу панували активність і відданість справі.

1. Поглиблене знайомство з персоналом. Яке б не було його ієрархічне становище, керівник має розпоряджатися безпосередньо лише дуже невеликою кількістю підлеглих, здебільшого менше шести. Тільки найнижчий керівник (майстер або подібний до нього за посадою) іноді розпоряджається 20--30 особами, коли робота їхня проста.

Тому керівникові навіть великого підприємства неважко вивчити своїх прямих підлеглих і знати, чого він може чекати від них, який ступінь довіри може до них виявляти. Це вивчення потребує певного часу. Воно тим важче, чим вищий ранг підлеглих, чим різнорідніші їхні функції і рідше стикаються вони зі своїм начальником, як це буває нерідко і на вершині, особливо великих підприємств. Подібне вивчення неможливе за плинності персоналу.

2. Усунення нездібних. Щоб утримати єдність і правильність функціонування, керівник повинен усунути або запропонувати усунення будь-якого функціонера, котрий з певних причин став нездатним виконувати покладені на нього завдання. Це -- обов'язок керівника, хоч справа завжди складна, часто гнітюча. Такий обов'язок звернений до вищих моральних якостей начальника і, зокрема, до його громадянської мужності, яку нерідко виявити важче, ніж військову хоробрість.

3. Поглиблене ознайомлення з умовами, що зв'язують підприємство і функціонерів. Підприємство і його функціонери зв'язані умовами. Керівник повинен стежити за виконанням цих умов. Це змушує його до подвійної ролі: захищати інтереси підприємства перед функціонерами, з одного боку, та інтереси функціонерів перед власником -- з другого. Щоб виконати таке подвійне завдання, він повинен досконало знати умови, мати глибоке відчуття обов'язку, справедливості, такту й енергії.

4. Добрий особистий приклад. Приклади точності, відданості й активності, подані начальником, завжди виявляються для підлеглих могутнішим стимулом, ніж страх покарання. Вони дають моральну підставу застосовувати до злісних неслухів тим більше покарання.

Поганий приклад так само заразливий і, якщо він іде зверху, то має негативні наслідки для роботи в цілому...

5. Періодичний огляд соціального організму підприємства. Цей огляд полягає у розгляді частини за частиною усіх органів соціального організму. Це загальний огляд складових частин адміністративного механізму. Складання річної програми і розгляд пропозицій до нагород та просування по службі стає приводом періодично проводити такий огляд.

6. Наради і доповіді. На нараді важливих і безпосередніх своїх співробітників керівник може викласти програму, скористатися думками кожного, прийняти рішення, перевірити, чи правильно зрозуміли його розпорядження і наскільки зрозуміла кожному участь, яку він має взяти у їх виконанні.

7. Не давати дрібницям поглинати всю свою увагу. Великий недолік для начальника -- присвячувати багато часу таким дрібницям, які не менш успішно можуть виконати підлеглі функціонери, тимчасом як він сам не встигає розв'язати більш важливі проблеми.

г) Узгодження. Узгодження має своєю метою кожному елементу соціального організму надати можливість виконати свою часткову роль у згоді з іншими елементами.

Один з кращих засобів підтримувати особовий склад - завжди в дійовому стані і полегшити йому виконання його обов'язків полягає в скликанні "нарад начальників служб". У результаті такої наради кожен відділ знає точно, що він має виконувати в цілому, узгоджено з іншими відділами, і завдяки цьому між ними зникають колишні непроглядні перегородки.

д) Контроль. Мета контролю полягає в перевірці, чи все виконується відповідно до прийнятої програми, відданих наказів і встановлених принципів. Він має відмічати хибні погляди на справу і помилки з тим, щоб можна було їх виправити й уникнути повторення надалі.

Контроль застосовується до всього: до предметів, осіб і дій, а також практикується в усіх галузях.

З погляду адміністративного контроль повинен засвідчити, що програма існує, виконується, що соціальний організм в хорошому стані, що розпорядництво здійснюється згідно з прийнятими принципами, що адміністративне обладнання виконано і правильно функціонує.

Він проникає в аналогічні деталі і в усіх інших функціях -- технічних, комерційних, фінансових, рахункових і страхових. Ці операції контролю входять у коло обов'язків начальника та його співробітників на невеликому підприємстві; на великому -- вони частково передаються спеціальним функціонерам -- інспекторам, контролерам.

Основні умови, яким має відповідати контролер, такі: компетентність, почуття обов'язку, незалежне становище щодо контрольованого, розсудливість і такт. Він має утримуватися від втручання в управління і виконання справ.

Щоб контроль був дійовим, він повинен відбуватися вчасно і мати практичні наслідки. І навпаки, якщо свідомо нехтують практичними висновками, що випливають з нього, то такий контроль буде просто даремним.

Щоб перемогти адміністративну неграмотність, треба вдаватися до всіх засобів освіти. Інший спосіб, дієвість якого я перевірив, полягає у впровадженні на підприємстві ефективних знарядь адміністративної техніки.

3. Принципи управління А. Файоля

Наступним важливим внеском А. Файоля в теорію менеджменту є вироблення загальних принципів побудови структури організації. Однак, на думку А. Файоля, ці принципи повинні бути гнучкими і здатними пристосовуватися до будь-яких запитів, оскільки "в адміністративних засадах немає нічого негнучкого та абсолютного; все в них є питанням міри. Майже ніколи не використовується один і той самий принцип в схожих умовах: потрібно враховувати різні та зміні обставини, відмінності та заміну людей та багато інших змінних елементів".

Отже, для А. Файоля, джерелом ефективності системи управління є управлінські принципи, головним суб'єктом використання яких повинна бути адміністрація.

Цілком очевидно, що практично всі названі принципи є корисними для організацій і сьогодні, незважаючи на зміни, що відбулися. Анрі Файоль стверджував, що сформульовані ним принципи управління придатні для використання не лише в економіці, айв урядових закладах, армії тощо.

А. Файоль сформував 14 основних принципів, дотримання яких забезпечує ефективність управління:

1. Поділ праці. Ціль поділу праці - збільшення обсягу і підвищення якості виробництва при витраті одних й тих же зусиль.

2. Влада - відповідальність. Влада - це право віддавати розпорядження й чинність, що примушує підкорятися. Влада немислима без відповідальності, тобто без санкції - нагороди або кари, що супроводжують її дії. Усюди, де діє влада, виникає й відповідальність.

3. Дисципліна - це по суті, покора, ретельність, манера триматися, зовнішні знаки поваги, визначені відповідно до встановленої між підприємством і його службовцями угоди. Стан дисципліни в будь-якій соціальній організації залежить тільки від її керівників.

4. Єдність підпорядкування. Службовцеві може надавати наказ щодо будь-якого способу дії тільки один начальник... У жодному з випадків не буває пристосування соціального організму до дуалізму підпорядкування... Оскільки це правило не можна не визнавати фундаментальним, я його включаю в число принципів.

5. Єдність керівництва. Цей принцип можна виразити так: один керівник і одна програма для сукупності операцій, що переслідують ту саму ціль.

6. Підпорядкування особистих інтересів загальним. Цей принцип говорить, що на підприємстві інтереси службовців, або групи службовців, не повинні ставати вище від інтересів підприємства.

7. Винагорода персоналу. Винагорода персоналу є оплата виконаної роботи. Вона повинна бути справедливою й по можливості задовольняти персонал підприємства, наймача й службовця.

8. Централізація. Централізація не є системою управління, гарною або поганою сама по собі: вона може бути прийнята або відкинута залежно від тенденцій у керівника й від обставин. Але більше-менш вона існує завжди. Питання про централізацію або децентралізацію - питання міри. Справа зводиться до знаходження ступеня централізації, яка найбільш сприятлива для підприємства.

9. Ієрархія. Ієрархія - це ряд керівних посад, починаючи з низьких і закінчуючи найвищими.

10. Порядок. Загальновідома формула матеріального порядку: певне місце для кожної речі й усяка річ на своєму місці. Форма соціального порядку така сама: певне місце для кожної особи й кожна особа на своєму місці.

11. Справедливість. Для того щоб заохотити персонал до виконання своїх обов'язків з повною завзятістю й відданістю, треба ставитися до нього доброзичливо; справедливість є результатом поєднання доброзичливості із правосуддям.

12. Сталість складу персоналу. Плинність персоналу є одночасно причиною й наслідком поганого стану справ. Проте зміни в складі неминучі: вік, хвороби, відставки, смерть порушують склад соціальної організації; деякі службовці втрачають здатність виконувати свої функції, інші ж виявляються нездатними брати на себе більш відповідальну роботу. Таким чином, як і інші принципи, принцип плинності робочого складу має свою міру.

13. Ініціатива. Ініціативою називається можливість створення й здійснення плану. Воля пропозиції та її впровадження також належить до категорії ініціативи.

14. Єднання персоналу. Не треба розділяти персонал. Розділяти ворожі нам чинності для того, щоб їх послабити - справа митецька; але розділяти власні чинності на підприємстві - тяжка помилка.

Цікавим, що не втратив цінності в сучасному менеджменті, є погляд А. Файоля на організаційне планування, яке він розглядав як загальну функцію управління. Він відзначав труднощі планування в постійно мінливих умовах ринку. За Файолем, план повинен випливати не з можливого повторення минулого періоду, а з подання про неминучі зміни в майбутньому. З'являється поняття "невизначеності", причому не в змісті незнання, а постійної мінливості умов зовнішнього оточення, можливості виникнення нових зв'язків, швидкої й гнучкої переорієнтації виробництва й збуту.

Уже з 70-80-х років XX ст. повний облік і прорахунок заздалегідь, до дріб'язків стає мало реальним, тому завдання керівника полягає в створенні адаптивних, швидко реагуючих управлінських механізмів, а менеджера - в реалізації обмежених системних підходів.



Висновки

Класичне розмежування функцій управління на підприємстві розроблене А. Файолем, пройшло перевірку часом (з 1923 р.). Всі новомодні теорії управління, що стосуються цього питання, нічого кращого не змогли запропонувати. На практиці саме класифікація управлінських функцій за Файолем залишається в своїй основі без змін.

Застосування теорії Файоля у практичній роботі керівника дасть можливість:

- правильно визначати пріоритети у вашій роботі;

- правильно її планувати;

- швидко і ефективно виконувати коригуючі дії.

Знаючи ці теорії, керівник зможе поглянути на що стоять перед ним проблеми як би з боку. Це дозволить керівнику: визначитися у своєму оточенні і побачити вирішуються проблеми в їх взаємозв'язку з іншими, а, отже, знайти "точку відліку" для початку роботи і уточнити проблеми; оцінити доцільність своїх дій; уточнити, яких ресурсів не вистачає для ефективного вирішення проблем.

Все це допоможе знайти нові способи і шляхи вирішення проблем організації. Багато принципів управління до цих пір мають практичну цінність. Надалі багато дослідників займалися вивченням і теоретичним описом принципів управлінської діяльності, однак усі вони були тільки послідовниками Файоля, розвивається, доповнюється і конкретизувати його вчення.

Файоль вперше піддав серйозному науковому аналізу не роботу інших, а свої власні обов'язки і зони відповідальності. Він розглянув свої адміністраторські обов'язки з неупередженістю настільки ж цінною, як і рідкісною. Файоль розвинув думку Тейлора про те, що менеджмент і адміністрування повинні вивчатися з наукових позицій. Він показав, що вдосконалення управління не зводиться до підвищення продуктивності праці або до планування діяльності підпорядкованих організаційних одиниць, - воно має стати предметом більш пильної розгляду та практичного адміністративного освоєння людьми, які стоять на чолі організації. Концепція Файоля залишила помітний слід у розвитку менеджменту, і не тільки європейського. Розроблена ним теорія адміністрування, функції управління і деякі принципи поведінки до цих пір активно застосовуються в практичній діяльності.



Список використаних джерел

1. Виханский,О.С. Менеджмент: Підручник. - /О.С.Виханский, А.І. Наумов, - М.:Гардарики, 2001. - 528 с.с

2. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Навч. -метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 100 с.

3. Герчикова, І.Н. Управління персоналом / І.Н.Герчикова - М.:ЮНИТИ, 2000. - 501 с.

4. Кравченка, А.І. Історія менеджменту:Учеб. посібник для студентів вузів / А.І. Кравченка. - М.: Академічний Проект, 2000. - 352 с.

5. Менеджмент: підручник / під ред. проф. В.І.Корлева. - М.:Экономистъ, 2005 - 432 с.

6. Семенова, І.І. Історія менеджменту: Навчю посібник для вузів / І.І. Семенова. - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 222 с.

7. Воронкова Н.Г. Управління людськими ресурсами. [Електронний ресурс ] Режим доступу : http://pidruchniki.com/158407207846/menedzhment/upravlinnya_lyudskimi_resursami

Размещено на Allbest.ru

...