Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський комерційний технікум

Реферат на тему:

“Менеджмент як вид діяльності, навчальна і наукова дисципліна”

Виконав Куріпта Сергій

Студент групи ТКД1/нс-2013

Зміст

• Вступ
• 1. Суть і визначення терміну менеджмент
• 2. Завдання і виконуванні функції менеджменту та менеджера
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Необхідність в управлінській діяльності виникла ще на ранніх етапах становлення людського суспільства. Навіть первісні люди потребували певної організації своєї діяльності. Так, у процесі полювання, пошуку рослинної їжі виникала потреба у створенні груп мисливців, збирачів плодів тощо. З'являлися перші лідери (вожді), виникала необхідність в управлінських (хоч і примітивних) функціях (розроблення плану полювання, розташування мисливців під час полювання, заохочення членів колективу шляхом поділу здобичі та ін.). Але ця управлінська діяльність здійснювалася стихійно, непослідовно (щоразу мала різний характер), непродумано (не застосовувались єдині принципи та підходи, не бралися до уваги закономірності та попередній досвід). Тому звичайно ми не можемо стверджувати, що наука про менеджмент зародилась у первісні часи. За рабовласницького ладу, і навіть за феодалізму певних стійких, теоретично обґрунтованих підходів та механізмів менеджменту не було створено.

Потреба в науці про менеджмент з'явилася наприкінці XIX - на початку XX ст., що в першу чергу було зумовлено появою та розвитком машинного виробництва. Саме тоді почали формуватися великі підприємства, на яких працювали десятки, сотні, навіть тисячі людей. У зв'язку з цим виникли проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи стимулювання працівників, розроблення технологічних процесів, забезпечення точного обліку, контролю тощо. Саме розвиток машинного виробництва зумовив необхідність дослідження економістами, соціологами, психологами та технологами закономірностей управління людьми, з'ясування тенденцій розвитку виробничо-господарської діяльності під дією управлінського впливу, розроблення стандартних положень, інструкцій тощо. У процесі цих наукових досліджень було сформульовано перші принципові положення, вироблено механізми та рекомендації щодо управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, що в кінцевому підсумку і склало основу нової науки менеджмент.

Термін "менеджмент" в Україні почали активно використовувати на початку 90-х років XX ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної економічної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд із ним застосовується термін "управління". Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати. Управління -- це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління стійкими групами людей (т. зв. організаціями).

Управління організацією в умовах ринкової економіки значно складніше, ніж в умовах центральної командно-адміністративної системи. Це пов'язано з розширенням прав відповідальності та з необхідністю більш гнучкого пристосування до змін у зовнішньому середовищі. Всі різноманітні проблеми, які виникають перед організацією, неможливо вирішити без сучасного професійного менеджменту.

менеджмент лідер постулат

1. Суть і визначення терміну менеджмент

Менеджмент -- це особливий вид самостійної діяльності у фірмі будь-якого напряму діяльності, що працює в умовах ринкових відносин для забезпечення поставлених цілей при раціональному, економічному використанні матеріальних і трудових ресурсів на основі господарського й економічного механізму ринкових відносин.

Слова «менеджер» і «менеджмент» вживалися в англійській мові ще в минулому сторіччі. Але лише в другій чверті XX ст. вони поступово починають здобувати визначене значення, відповідно до якого менеджером є людина, що організує конкретну роботу, керуючись сучасними методами.

Менеджер не є автоматично керівником або входить до складу вищого керівництва підприємства. Менеджери працюють на всіх «ешелонах» керування і, за американськими поняттями, таким є людина, в завдання якої входить організація конкретної роботи в рамках визначеної кількості співробітників, що підкоряються йому.

Сучасний менеджмент -- це група осіб, що здійснюють у рамках організації підприємницькі управлінські функції.

Загальне для двох термінів пов'язане з координацією спільної праці. Предметом досліджень є відносини, що виникають у процесі управління. Вони виникають у виробничому колективі для організації трудового процесу, дотримання визначеного порядку, погоджених дій.

Управлінська праця виступає як сукупна праця. Діяльність з управління може вважатися ефективною, оскільки приносить певну частину прибутку підприємницької діяльності.

В основному на підприємствах розрізняють:

Тор management, тобто вища ланка керування (генеральний директор та інші члени правління);

Middle management -- середня ланка керування (керівники управлінь, департаментів, і самостійних відділів);

Lover management -- нижчі ланки керування (керівники підвідділів та інших аналогічних їм підрозділів).

Менеджмент -- специфічний орган функціонуючого комерційного підприємства. Якщо на Заході мова заходить про якесь підприємство, то люди мають на увазі насамперед менеджмент, тобто керівництво даного підприємства, тому що саме воно представляє підприємство в суспільстві.

Підприємство може діяти тільки через свої органи, а це означає через керівництво, або менеджмент. Будь-яке підприємство, незалежно від його правової форми, зобов'язане мати керівництво.

Визначення поняття «менеджмент» говорить про те, що менеджмент є економічним органом, який функціонує в сучасному індустріальному суспільстві.

Будь-яка дія, будь-яке рішення, прийняте менеджментом, -- це захід економічного характеру. Таким чином, ефективність менеджменту і діяльності менеджерів можна вимірювати лише за допомогою показників економічних результатів. Менеджмент -- скоріше практична діяльність, ніж наука або професія, хоча він охоплює як те, так і інше.

Останнім часом через сильну конкуренцію між підприємствами різних країн і перенасиченість майже всіх ринків у стилі керівництва підприємством (менеджменту) відбулися істотні зміни. Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше усіх реагував на зміну ситуації на ринку, то зараз гарним менеджером вважається фахівець, який для свого підприємства створює нові ринки, який не тільки пасивно реагує на зміни на ринку, а й сам змінює ринок. Не даремно говорять, що завдання менеджменту полягає в тому, щоб спочатку зробити бажане можливим, а потім і реальним.

Головне в менеджменті -- ставити перед собою мету, що відповідає інтересам підприємства -- Management by objectives («менеджмент постановкою цілей»). У цьому полягає принципова відмінність менеджерів від керівників підприємства старого стилю.

Відповідно до ще одного визначення менеджменту функція останнього полягає в тому, щоб створювати рентабельне підприємство на основі наявних людських і матеріальних ресурсів.

Підприємство повинне поставляти товари кращої якості за нижчою ціною або надавати кращі послуги, ніж послуги конкурентів. Менеджмент дозволяє підприємству бути чимось більшим, ніж сумою його окремих компонентів -- капіталу і співробітників. Утім, підприємство -- насамперед люди.

Звідси випливає третє визначення терміна: менеджмент -- це організація роботи людей, співробітників. Люди є найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві.

2. Завдання і виконуванні функції менеджменту та менеджера

Фінансові кошти, капітал для здійснення нових інвестицій при створенні нового підприємства можна одержати на ринку капіталів. А знайти компетентних співробітників набагато складніше. Ще грецький філософ Платон помітив, що гарне суспільство -- це більше, ніж сума його окремих частин.

Аналіз процесу управління підприємством дає змогу відокремити дві взаємопов'язані складові частини: функціонально-технологічну та організаційно-людську. Щодо функціонально-технологічного аспекту управління, то він є об'єктом вивчення таких дисциплін, як технологія, організація, маркетинг та ін.

Організаційно-людський аспект процесу управління, що є об'єктом вивчення менеджменту, виникає з потреби цілеспрямованості, узгодженості роботи членів колективу. Менеджмент можна визначити як процес впливу на колектив окремих працівників для досягнення бажаних результатів, цілей.

Слід зрозуміти, що робота менеджера охоплює різноманітні сторони виробничої діяльності людей, роботи машин, комп'ютерних пристроїв тощо.

Умовно можна розмежувати такі поняття: управління персоналом та управління матеріально-технічною базою виробництва.

Управління персоналом -- діяльність, що охоплює соціально-економічні питання, економічні відносини між людьми, а також моральні, етичні, релігійні та інші питання взаємопорозумінь між робітниками. Управління матеріально-технічною базою виробництва -- праця менеджерів з вироблення технічної та технологічної політики, управління постачанням і збутом, фінансами, а також ефективне використання управлінської інформації та прийняття рішень.

Менеджер, як правило, не є власником капіталу фірми, в якій він працює. Звичайно, він може володіти акціями фірми, а може й не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера.

Менеджери-лідери -- носії головного господарського мислення, орієнтованого на нововведення. Можна виділити такі головні риси менеджера-лідера:

-- доступність для кожного працівника;

-- знайомство з більшою кількістю працівників;

-- приділяє увагу системам заохочення;

-- відкидає кабінетний стиль керівництва, з'ясовує проблеми на місцях, бере на себе відповідальність;

-- делегує повноваження виконавцям;

-- провину за помилки приймає на себе, не втрачаючи часу на пошук винуватця, оскільки головне -- це виправити помилку.

До складу завдань управління підприємством відносяться:

-- створення умов щодо автоматизації виробництва;

-- залучення до виконання робіт працівників, які мають більш високу кваліфікацію;

-- формування системи високої зацікавленості співробітників фірми в досягненні наміченого результату шляхом впровадження комплексної системи заходів стимулювання й мотивації;

-- контроль ефективності функціонування фірми, координація роботи всіх її підрозділів;

-- вивчення спроможностей виходу на нові ринки;

-- формування політики розвитку фірми;

-- визначення необхідних ресурсів та забезпечення ними;

-- контроль за виконанням поставлених завдань.

Підсумковою метою управління підприємством є забезпечення прибутковості або доходності через оптимальну організацію виробничого процесу, включаючи розвиток технічної бази, ефективне використання кадрового потенціалу, творчої активності та особистої зацікавленості кожного працівника.

Таким чином, менеджмент є складовим елементом управління і порівняно з ним охоплює відносно вузьку сферу, що включає соціальні системи (людей), метою яких може бути виробництво товарів та їх реалізація, надання різних послуг споживачам у рамках певної організації, яка діє в ринкових умовах.

Для досягнення цієї мети у менеджменті застосовується сукупність функцій, принципів, методів, засобів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на соціальні системи (людей).

Широко розповсюджене поняття менеджменту як мистецтва управління. Воно базується на тому, що господарські організації -- це складні системи, на функціонування яких впливають різнобічні чинники зовнішнього й внутрішнього середовища. Тому вміння управляти таким складним механізмом потребує високої фахової підготовки.

Сьогодні менеджмент ґрунтується на наступних постулатах:

-- зовнішнє середовище організації (підприємства, фірми) надзвичайно змінювальне та рухливе;

-- кожний співробітник фірми -- насамперед особистість, а не «інструмент» для забезпечення прибутку;

-- управління -- складна сфера людської діяльності, якої слід навчатися протягом життя.

Висновок

Ефективне становлення ринкових відносин в Україні багато в чому визначається формуванням сучасних управлінських відносин, підвищенням керованості економіки. Саме менеджмент, управління забезпечує зв'язаність, інтеграцію економічних процесів в організації.

Менеджмент - найважливіше поняття в ринковій економіці. Його вивчають економісти, підприємці, фінансисти, банкіри і всі, хто стосується бізнесу.

„Управляти - означає вести підприємство до його мети, витягуючи максимум можливостей з існуючих ресурсів”. Фахівцям нового покоління необхідні глибокі знання по менеджменту, а для цього треба чітко представляти суть і поняття менеджменту.

Зміна умов виробничої діяльності, необхідність адекватного пристосування до неї системи управління, позначаються не тільки на удосконалюванні його організації, але і на перерозподілі функцій управління по рівнях відповідальності, формах їхньої взаємодії і т.д. Мова йде насамперед про таку систему управління (принципах, функціях, методах, організаційній структурі), що породжена об'єктивною необхідністю і закономірностями ринкової системи господарювання., зв'язаними з задоволенням у першу чергу індивідуальних потреб, забезпеченням зацікавленості працівників у найвищих кінцевих результатах, що ростуть з доходами населення, регулюванням товарно-грошових відносин, широким використанням новітніх досягнень науково-технічної революції. Усе це жадає від промислових фірм, адаптації до ринкових умов, подання виникаючих протиріч в економічному і науково-технічному процесах.

Першорядна задача менеджменту полягає в створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, що стимулюють працівників на нововведення. Керівники підприємств покликані стати ініціаторами в області реалізації технологічних і організаційних змін.

Тому, найважливішим фактором успіху, стає безупинне теоретичне і практичне навчання керівників нового типу: високопрофесійних, компетентних у широкому колі економічних, соціальних і технологічних питань, з високим почуттям відповідальності за результати діяльності підприємства.

Яким би прогресивним і передовим не був закордонний досвід, цінність його складається не тільки тим, щоб служити зразком для наслідування, але головним чином тим, щоб бути ключем до аналізу власного досвіду і практики, вміти в них розібратися й одержати матеріал для порівнянь і зіставлень.

Сучасна теорія і практика менеджменту, здобувають особливе значення:

По-перше, перехід української економіки на ринкові відносини вимагає вивчення форм і методів управління, на рівні основної господарської ланки - виробничого відділення (малі підприємства). Практичне використання такого досвіду, на вітчизняних підприємствах - одна з першочергових задач.

По-друге, широкий вихід вітчизняних малих підприємств на ринки, обумовлюють необхідність глибокого вивчення і знання практики менеджменту.

Це висуває високі вимоги до підготовки фахівців-менеджерів і в першу чергу тих, котрі будуть зайняті в економічній сфері діяльності і зв'язані з підготовкою і прийняттям рішень у цій області. Знання ними проблем теорії і практики менеджменту є обов'язковим.

Список використаної літератури

1. Бабаев Л.В. Малий бізнес. Ринок і суспільство. 1 - 2. М - МП. 1992.

2. Бакуров Т., Заславський С. Об'єднання малих і середніх підприємств.// Питання економіки, 1994. - № 11.

3. Бєляєв Ю.А. Енциклопедія починаючого підприємця. М.: Изд-во. РУНД, 1992.

4. Балабанов І.Т. „Основи фінансового менеджменту”, М., - 1995, (с. 284).

5. Віханський О.С., Наумов О.І. Менеджмент: Підручник, - М.: Гардарики, 1999. - (528с.).

6. Веснін В.Р. „Основи менеджменту”, М.: - 1997, (с. 412).

7. Галькевич Р.С., Набоков В.І. „Основи менеджменту”, М.: - 1998, (с.467).

Размещено на Allbest.ru