Організаційні структури управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛІНІЙНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Лінійна організаційна структура управління відображає лінійні форми зв'язку між ланками управління. Весь комплекс функцій управління та вироблення управлінських рішень зосереджує лінійний менеджер, який відповідає за діяльність усього готелю (невеликого) або його структурних підрозділів (великого). Кожен підлеглий підрозділу безпосередньо підпорядковується лише одному керівникові - через нього надходять усі управлінські рішення. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження обслуговуючому персоналу, оминаючи їхнього безпосереднього керівника, тобто реалізується принцип єдиноначальства. На цій основі створюють ієрархію системи управління, наприклад: "керівник дільниці - менеджер служби - директор підприємства". Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівникові отримати й аналізувати інформацію, виробляти управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об'єктові не дають

Переваги:

· Прозірні й прості зв'язки між підрозділами (один канал зв'язків)

· Єдність і чіткість розпоряджень

· Чітка відповідальність керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу

· Оперативність у прийнятті рішень

· Отримання виконавцями розпоряджень і завдань, пов'язаних між собою і забезпечених ресурсами

Недоліки:

· Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання та досвід з усіх функцій управління й сфер діяльності, що водночас обмежує його можливості ефективно управляти організацією

· Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів із підлеглими, вищими та суміжними організаціями

· Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління та планування Невідповідність вимогам сучасного виробництва

Лінійній структурі управління властива простота, чіткість, узгодженість дій виконавців, оперативність і водночас менша гнучкість в адаптації до мінливого ринку готельних послуг. Кожен керівник має широку повноту влади, але незначні можливості розв'язання проблем, ґрунтовані на глибоких спеціалізованих знаннях.

ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Суть функціональної організаційної структури управління полягає у виконанні окремих функцій спеціалізованими органами управління й окремими спеціалістами, котрі мають значні управлінські повноваження. В організації управління готелями спеціалісти одного профілю об'єднуються здебільшого в структурні підрозділи (відділи), наприклад, у відділи маркетингу, прийому та розміщення, фінансів, комерційний та ін. Отже, загальне завдання управління готелем, починаючи від середнього рівня, поділяють за функціональним критерієм, звідси і походження назви "функціональна структура управління"

Переваги:

· Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом через передання низки функцій спеціалізованим ланкам Можливість централізованого контролю стратегічних результатів

· Відповідність структури стратегії Підвищення ефективності управління там, де завдання повсякденні та повторювані Швидке реагування на потреби практики створення нових функціональних служб.

Недоліки:

· Труднощі у підтримуванні постійних взаємозв'язків між різними функціональними службами

· Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих відділень

· Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування

· Порушення принципу єдиноначальності

· Виникнення проблем функціональної координації, можливість міжфункціонального суперництва, конфліктів

· Формування вузького погляду менеджменту та вироблення дрібних, часткових рішень

· Перенесення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління

· Випадки нераціонального визначення пріоритетів організації функціональними спеціалістами

· Функціональна короткозорість часто спрацьовує проти дієвого підприємництва, пристосування до змін

ЛІНІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Лінійно-функціональний тип управління усуває недоліки лінійного та функціонального типів. У цій структурі управління функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців, вони готують рішення для лінійного керівника, який прямо впливає на виконавців. Передбачено, що першому (лінійному) керівникові у виробленні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат з функціональних підрозділів (відділів, груп)

Комбіновані структури забезпечують розподіл праці, за яким лінійні ланки управління повинні приймати рішення та контролювати, а функціональні - консультувати, інформувати, організовувати, планувати.

Переваги:

· Вивільнення головного лінійного керівника від детального вивчення виробничих завдань й управлінських проблем

· Фахове опрацювання, дослідження й аналіз управлінських рішень у готелі завдяки використанню досвіду висококваліфікованих спеціалістів

· Можливість залучення для вивчення й удосконалення технологічного процесу послуг експертів, консультантів, науковців, спеціалістів-практиків

· персональна відповідальність кожного керівника за результати діяльності;

·  забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності

Недоліки:

· Тенденції до надмірної централізації прийняття управлінських рішень

· Відсутність тісного взаємозв'язку та взаємодії на горизонтальному рівні між структурними підрозділами готелю

· Ускладнена реалізація технологічних нововведень без залучення керівників вищої ланки

ЛІНІЙНО-ШТАБНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СИСТЕМА

При лінійних керівниках створюються штаби,до складу яких включають фахівців з різних видів діяльності, які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій.

Всі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам, вони не мають права приймати управлінські рішення, тільки сприяють розробці необхідних положень в межах конкретної функції управління.

ДИВІЗІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Створюється в тих випадках, коли відбувається зростання підприємства, ускладнюються технологічні процеси, відбувається диверсифікація виробництва відповідно до змін зовнішнього середовища. Тобто навколо певного виробництва формується організаційний підрозділ з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності.

Переваги:

· забезпечує управління багатопрофільним підприємством із загальною кількістю працівників до 100 тисяч і територіально віддаленими підрозділами;

· невтручання в оперативну діяльність виробничих підрозділів;

· можливість для вищого керівництва зосередитись на вирішенні стратегічних проблем;

· підвищення якості рішень, що приймаються (завдяки наближенню до місця виникнення проблеми);

· гнучкість до змін у зовнішньому середовищі;

· тісний взаємозв'язок виробництва зі службовцями

· внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки:

· дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

· розбіжність інтересів центру і дивізіонів;

· складність контролю з центру за порушеннями на місцях;

· збільшення витрат на утримання апарату управління.

МАТРИЧНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Матрична організаційна структура є тимчасовою оргструктурою, яка створюється для вирішення конкретного завдання. В такій структурі крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи як тимчасові колективи, які після завершення проекту розпускаються.

Матричний тип структури використовується фірмами, продукція яких має відносно короткий життєвий цикл і часто змінюється, тобто фірмами, яким необхідно мати добру маневреність у питаннях виробництва та стратегії.

Переваги:

· високий ступінь адаптації до змін у середовищі;

· можливість одночасного впровадження різних типів стратегічної ініціативи;

· значна активізація діяльності керівників і працівників управлінського персоналу;

· можливість прийняття керівником проекту швидких креативних рішень;

· забезпечення гнучкості та оперативності маневрування ресурсами при виконанні кількох програм в межах однієї фірми;

· гнучке та ефективне використання персоналу організації, спеціальних знань і компетентності співробітників;

· скорочення строків створення нової техніки та технології, зменшення вартості робіт, підвищення якості створених технічних систем.

Недоліки:

· обмежена сфера застосування;

· виникнення конфліктів на підставі “боротьби за владу” між функціональними керівниками і керівниками проектів;

· переваги кар'єрного зростання у співробітників проектного напрямку перед функціональними;

· високі вимоги до кваліфікації всіх членів проектних груп;

· необхідність постійного контролю керівника організації за співвідношенням поділу ресурсів;

· громіздкість та складність комунікаційного процесу.

ПРОЕКТНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Проектні структури в підприємствах, як правило, застосовуються тоді, коли виникає необхідність розробити і здійснити організаційний проект комплексного характеру, що охоплює, з одного боку, вирішення широкого кола спеціалізованих технічних, економічних, соціальних і інших питань, а з іншого - діяльність різних функціональних і лінійних підрозділів. До організаційних проектів можна віднести будь-які процеси цілеспрямованих змін у системі, наприклад, реконструкцію виробництва, розробку й освоєння нових видів продукції і технологічних процесів, будівництво об'єктів тощо.

Проектна структура управління - це тимчасова структура, яка створюється для вирішення конкретного комплексного завдання (розробки проекту і його реалізації). Зміст проектної структури управління полягає в тому, щоб зібрати в одну команду самих кваліфікованих співробітників різних професій для здійснення складного проекту у встановлений термін із заданим рівнем якості й у рамках виділених для цієї мети матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

управління структура організаційний

Переваги:

· інтеграція різних видів діяльності підприємства з метою одержання високоякісних результатів з визначеного проекту;

· комплексний підхід до реалізації проекту, вирішення проблеми;

· концентрація всіх зусиль на вирішенні одного завдання, на виконанні одного конкретного проекту;

· велика гнучкість проектних структур;

· активізація діяльності керівників проектів і виконавців у результаті формування проектних груп;

· посилення особистої відповідальності конкретного керівника як за проект у цілому, так і за його елементи.

Недоліки:

· при наявності кількох організаційних проектів чи програм проектні структури приводять до дроблення ресурсів і помітно ускладнюють підтримку і розвиток виробничого і науково-технічного потенціалу підприємства як єдиного цілого;

· від керівника проекту потрібно не лише управління всіма стадіями життєвого циклу проекту, але й врахування місця проекту в мережі проектів даної організації;

· формування проектних груп, що не є стійкими утвореннями, позбавляє працівників усвідомлення свого місця в організації;

· при використанні проектної структури виникають труднощі з перспективним використанням фахівців в даному підприємстві;

· спостерігається часткове дублювання функцій.

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Програмно-цільова структура управління складається в організації з тимчасових творчих колективів для виконання окремих програм або вирішення конкретних проблем. Створення творчих колективів не порушує цільності існуючої структури управління, а органічно вписуються до її складу.

Переваги:

· забезпечення системного наукового управління;

· організація роботи спеціалістів по цільовим програмам;

· розширюються функції служби маркетингу та підвищується її значимість.

· забезпечує комплексний системний підхід до вирішення певної проблеми;

· сприяє інтеграції інтелектуальних, матеріальних, фінансових, природних ресурсів для вирішення актуальних суспільних проблем;

· можливість залучення компетентних спеціалістів, які відповідають за реалізацію окремих завдань і заходів програми

Недоліки:

· труднощі узгодження цілей та заходів, що реалізуються в рамках окремих програм;

· зацікавленість у реалізації тільки тих цілей, що визначені в програмі;

· відсутність належного взаємозв'язку між розробниками і виконавцями програми.

Размещено на Allbest.ru