Сучасні вимоги до менеджменту готельного бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної інформації та країнознавства

РЕФЕРАТ

Менеджмент туристичної діяльності

Сучасні вимоги до менеджменту готельного бізнесу

Виконав Марцинюк В.О.

Перевірив Рибак.О.В

Хмельницький,2015



Зміст

Вступ

1. Сутність категорій менеджменту в готельному бізнесі

2. Основні вимоги до менеджерів в готельному бізнесі

3. Особливості менеджменту в готельному господарстві

Висновки

Література



Вступ

Наша країна перейшла до ринкових відносин у час, коли на міжнародному ринку сталися суттєві зміни в туристичній галузі, важливою складовою якої є готельний сервіс. Загалом у світі налічується близько 307 683 готелі, загальна кількість номерів у готелях світу досягла 11 333 199.

По офіційним даним, на сьогоднішній день в Україні нараховується понад 4,5 тис. готелів, пансіонатів, санаторіїв, будинків і таборів відпочинку, готових у високий сезон одночасно прийняти 620 тис. чол.

Уже цей показник виводить Україну в число країн з найбільш могутньою інфраструктурою для розвитку туристичного та готельного бізнесу.

Готельний бізнес на думку науковців, економістів і спостерігачів усього світу - це сфера людської діяльності, яка приречена на бурхливий розвиток у найближчі роки. Для створення нових і реконструювання старих підприємств галузі потрібні фахівці, озброєні новітніми досягненнями науки, такі, що вміло управляють великими колективами працівників, приймають ефективні, виважені професійні рішення, планують діяльність і реалізовують ідеї по-новому, адекватно реагують на негативні тенденції та явища макрооточення.

Природно, що для високої ефективності цього виду бізнесу, його рентабельності і прибутковості від зайнятих у ньому людей вимагаються, насамперед, компетентність і глибоке розуміння організації готельного бізнесу, в цілому менеджмент готельного бізнесу.

Щоб процвітати в готельному бізнесі, необхідні знання міжнародних правових норм і правил; практики туристичного і готельного менеджменту і маркетингу; кон'юнктури ринку; насамперед, потрібна професійна, заснована на потребах споживача готельних послуг, організація виробництва і реалізації продукту; потрібна повна і всебічна інформованість виробника готельних послуг відносно всього, що стосується клієнта, як споживача цих послуг.

Актуальність завдань щодо формування й впровадження новітніх організаційно-управлінських засад менеджменту зростає з поглибленням процесів входження України до високо розвиненого соціально-економічного, культурного й правового поля Європи й світу, в цілому вже опанованого досконало організованими, нормативно врегульованими та взаємопов'язаними туристичним системами та готельними мережами.

З урахуванням цього метою реферату є дослідження особливостей менеджменту підприємств готельного сервісу на сучасному етапі розвитку готельного господарства України.

Об'єктом дослідження даної роботи виступає процес управління, його функції, методи і принципи.

Для проведення дослідження даного об'єкта і предмета та реалізації вищевказаної мети необхідно вирішити наступні задачі:

1) Розглянути теоретичні основи менеджменту підприємств 2) Розглянути сучасні вимоги до менеджменту готельного бізнесу

У роботі використовувалися описові та аналітичні методи.

Основними джерелами при написанні роботи були фундаментальні дослідження науковців, досвід закордонних і вітчизняних відомих фахівців управління й економіки.



1. Сутність категорій менеджменту в готельному бізнесі

Ще донедавна поняття «менеджмент» було новим і незрозумілим для багатьох в нашій країні. Але з розвитком ринкових відносин, процесом приватизації державної власності, розширенням діяльності комерційних підприємств, зарубіжний досвід управління в сфері ринкової економіки став досить актуальним. Нова наука - «Менеджмент», (яка спочатку сприймалась як метод управління) набула значного поширення як така, що всебічно вивчає феномен управління, його методи і принципи.

Ряд науковців посилається на визначення «менеджменту», пропоноване тлумачним Оксфордським словником англійської мови, де це поняття трактується як:

- спосіб, манера спілкування з людьми;

- влада й мистецтво управління;

- особливого роду вміння й адміністративні навички;

- орган управління, адміністративна одиниця.

Відтак можна дійти висновку, що навіть в англійський мові цей термін трактується неоднозначне. Американський дослідник цієї проблеми П. Друкер підкреслює виключно американське походження цього поняття, а також його полісемантичний характер, тому що термін «менеджмент» включає в себе й визначену функцію, й соціальний статус осіб, які її виконують, й навчальну дисципліну, й галузь наукових досліджень. Разом з цим П. Друкер наголошує, що до організацій, діяльність яких не відноситься до сфери бізнесу, як правило, поняття «менеджмент» і «менеджер» не застосовуються. Відтак поняття «менеджмент» щодо поняття «управління» слід розглядати як частину від цілого [14, с.45].

Коли йдеться про менеджмент, у американців він майже завжди асоціюється із особою менеджера-функціонера - суб'єкта управління, що діє в системі певної організації. В більш широкому значенні вони застосовують термін «адміністрація», який більшою мірою відбиває знеособлену систему управління. Менеджер - це насамперед управлінець-професіонал, який усвідомлює, що він представник особливої професії із спеціальною підготовкою, а не просто інженер чи економіст, що займається управлінням. В розвинених країнах поняття «менеджмент» нерозривно пов'язане з поняття «бізнес».

Бізнес - це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом виробництва й реалізації певної продукції чи послуг. Управління бізнесом -- це управління комерційними й господарськими організаціями. Термін «менеджмент» застосовується до діяльності організацій різних типів, але якщо йдеться про державні органи різного рівня, то застосовується термін «державне управління».

Крім визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи до визначення терміну «менеджмент»:

менеджмент - це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності;

- менеджмент - це наука про управління людськими відносинами;

- менеджмент - це раціональний спосіб управління діловими організаціями;

- менеджмент - це особлива галузь наукових знань і професійної спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адміністративний штат;

менеджмент - це вміння добиватись поставлених цілей, використовуючи працю та інтелект інших людей;

- менеджмент - це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях;

- менеджмент - це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою справою у суспільстві [15, с. 68].

Менеджмент як наукова теорія виник і розвивається у зв'язку з необхідністю дослідження і пояснення таких явищ як процвітання або банкрутство організацій, визначення та застосування певних методів управління для забезпечення їх успішної діяльності.

Історія розвитку менеджменту пов'язана з двома підходами до процесу управління: перший акцентував увагу на управлінні операціями (технічному боці виробничого процесу), другий - на управлінні трудовими ресурсами, віддаючи пріоритет психологічним факторам, мотивації працівників й стимулюванню їх до діяльності.

Теоретико-наукову основу менеджменту можна визначити як акумульовані, логічно впорядковані знання, що являють собою систему принципів, методів і технологій управління, розроблених на базі інформації, отриманої як емпіричним шляхом, так і в результаті проведених досліджень в різних галузях науки.

Теорії менеджменту притаманні такі особливості:

орієнтація на вирішення практичних завдань;

міждисціплинарний характер;

впровадження в міжнародному масштабі.

Менеджмент - це інтеграційний процес. Найважливішим завданням якого в готельному бізнесі є організація виробництва й надання послуг високої якості з урахуванням інтересів споживачів та забезпечення стабільного становища підприємства на ринку послуг.

Менеджмент готельного бізнесу поєднує питання економіки, планування, організації діяльності, економічного аналізу, психології, права та інше[14, c.73].

Таким чинам, визначимо основні завдання теорії менеджменту:

- по-перше, вона повинна озброїти працівників, зайнятих практичною діяльністю, знаннями, які допоможуть підвищити рівень управління;

- по-друге, сприяти підвищенню кваліфікації менеджерів при підготовці претендентів на ці посади;

- по-третє, визначити сфери та проблеми, які вимагають подальшого вивчення з метою сприяння розвитку наукової бази.

У найширшому розумінні поняття «управління» - це цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої технології для досягнення поставленої мети.

Якщо вважати, що об'єкт - це предмет, на який спрямована діяльність людини, то предмет - це те, що виступає матеріальним джерелом діяльності. Діяльність - це робота, тобто систематичне застосування людських сил в якійсь галузі. Працювати означає приводити в дію, управляти. Управляти - тобто спрямовувати чиїсь вчинки. Вчинок - дія. Дія - вияв певної енергії. Відтак управління - це діяльність, спрямована на зміну об'єкта з урахуванням його здібностей, сил і енергії для того, щоб він міг функціонувати в оточуючому середовищі, спрямовувати вчинки і роботу даного об'єкта для реалізації поставлених цілей.

Управління в широкому розумінні - це загальна система відносин і явищ управління в природі та суспільстві, у вузькому - це технологічна організація об'єкта управління. Тоді як менеджмент у широкому розумінні - загальні принципи соціального управління; влада і мистецтво управління людьми; у вузькому - управління виробництвом, діяльністю по організації досягнення поставленої мети. Всі складові управління на підприємстві є взаємопов'язаними і взаємообумовленими, але все ж відносно самостійними. Для здійснення успішної управлінської діяльності суб'єктові необхідне володіння технічними, фаховими, організаційно-управлінськими, а також педагогічними знаннями, в тому числі й психолого-соціологічними.

Отже, здійснюючи процес управління, менеджер забезпечує найефективніше використання матеріальних і людських ресурсів організації для досягнення поставленої перед нею мети, що передбачає задоволення матеріальних потреб працівників, розвиток бізнесу, вирішення інших соціальних проблем.

Усі підприємства готельного бізнесу являють собою складні соціальні системи, всередині яких можна виділити дві складові: виробництво послуг і управління. Ці складові підпорядковані одна одній і перебувають у певних відносинах між собою. Вихідним моментом їхньої взаємодії є цілі функціонування цих організаційних утворень, для досягнення яких система управління впливає на сферу виробництва послуг. Існує і зворотній зв'язок між зазначеними складовими - зміни у сфері виробництва послуг зумовлюють корегування управлінського процесу. Керівники підрозділів і підпорядковані їм працівники вступають у певні відносини, які визначаються як управлінські й виступають предметом менеджменту. Управлінські відносини визначаються не лише стосунками між керівниками й підлеглими. Предметом дослідження менеджменту є всі види виробничих і міжособистісних стосунків між працівниками в межах підприємства.

Відносини між працівниками підприємства можна поділити на відносини субординації та координації. Відносини субординації - це відносини між працівниками та їхнім безпосереднім керівником, чиї вказівки є обов'язковими для виконання. У підприємствах готельного бізнесу це відносини між головним бухгалтером і працівниками бухгалтерії, між адміністратором залу ресторану та офіціантами, між завідуючим виробництвом та кухарями.

Відносини координації мають місце між працівниками різних підрозділів внаслідок їх спільної діяльності, між колегами в одному підрозділі.

Працівники, між якими виникають відносини координації, прямо не підпорядковані один одному й мають рівні права у здійсненні спільної діяльності.

Наприклад, в обслуговуванні групи туристів беруть участь працівники виробництва послуг проживання, кухарі, офіціанти, працівники екскурсійного бюро, перекладачі, працівники інших структурних підрозділів. У цьому разі вони є рівноправними партнерами, які вступають у відносини координації для досягнення загальної мети.



2. Основні вимоги до менеджерів в готельному бізнесі.

Виконуючи свої обов'язки, менеджер виступає у певній соціальній ролі, характер якої змінюється з розвитком суспільства.

У період, коли виконавці були в більшості своїй сірою безликою масою, мали низький рівень освіти й універсальні навички, весь час перебуваючи під страхом звільнення і в той же час у постійній готовності до бунту через нестерпні умови праці та життя, керівник мав бути безжалісним диктатором, який управляє персоналом за допомогою примусу.

З підвищенням культурного рівня працівників, усвідомленням ними себе як особистостей роль диктатора перестала відповідати реальним потребам практики управління. В цих умовах виникла нова роль - батька родини, який не тільки віддає розпорядження, карає чи винагороджує, а й створює сприятливий морально-психологічний клімат, вирішує міжособистісні конфлікти, підтримує своїх підлеглих.

Сучасні технологічні і соціальні процеси надзвичайно ускладнились, а знання і кваліфікація виконавців, їх незалежність настільки зросли, що диктаторські замашки і патерналізм практично виключені, неприпустимі, нині домінує ділове співробітництво і консультування. Менеджер стає організатором самостійної роботи підлеглих, об'єднаних у команди. Основні вимоги:

розуміння природи управлінських процесів, знання основних видів організаційних структур управління, функціональних особливостей і стилів роботи, володіння засобами підвищення ефективності управління;

здатність розібратися в сучасній інформаційній технології і засобах комунікації, необхідних для управлінського персоналу;

ораторські здібності та уміння висловлювати думки;

володіння мистецтвом управління людьми, добору і підготовки кадрів, регулювання стосунків серед підлеглих;

здатність налагоджувати стосунки фірми з її клієнтами, керувати ресурсами, планувати і прогнозувати діяльність фірми;

здатність до самооцінки власної діяльності, уміння робити правильні висновки і підвищувати кваліфікацію.

Розумові здібності: здатність давати оцінки, творче, комплексне, системне, аналітичне мислення.

Ставлення до оточуючих: контактність, комунікабельність, сила переконання, наполегливість, співробітництво, здатність працювати у команді.

Особисті риси: інтереси, мотивація, прагнення до успіху, гнучкість, товариськість, надійність.

Ставлення до праці: сприймання навантаження, ініціатива під час прийняття рішень, здатність до планування, організованість.

Потенційних обмежень в діяльності менеджера:

1. Невміння управляти собою. Кожний менеджер повинен навчитися управляти собою і ставитися до самого себе як до унікального ресурсу. Керівники, які не вміють цього робити (правильно "розряджатися", вирішувати конфлікти, уникати стресів, ефективно використовувати час, енергію і навички) не є ефективними.

2. Розмиті особистісні цінності. Менеджери щодня повинні приймати велику кількість рішень, які базуються на особистісних цінностях і принципах. Якщо особистісні цінності не зрозумілі для себе і оточуючих, то вони сприймуться у викривленому вигляді. В результаті ефективність прийняття і реалізації управлінських рішень знизиться.

3. Неясні власні цілі. Менеджер, не здатний визначити власні цілі, не може досягти успіху в управлінській діяльності.

4. Загальмований власний розвиток. Здатність до саморозвитку характеризується не тільки постійним навчанням, а й умінням використати отримані знання на практиці.

5. Невміння вирішувати проблеми (приймати рішення). Вирішення проблеми ніколи не було простою справою, але відповідні навички можуть бути значною мірою розвинуті.

6. Відсутність творчості у роботі. Нестандартний підхід до власної діяльності особливо необхідний сучасним менеджерам. Творча особистість підготовлена до роботи в умовах невизначеності. В свою чергу, менеджер, який має відносно низький творчий потенціал, рідко висуває нові ідеї, не здатний стимулювати творчість підлеглих, не бажає експериментувати.

7. Невміння впливати на людей. Ключову роль у питаннях впливу відіграє особистий фактор. Менеджери, які володіють впливом, мають переконливий зовнішній вигляд, поведінку, чітко висловлюють свої думки, впевнені у собі, дають чіткі вказівки, володіють невербальними формами впливу (жести, міміка тощо) мають істотні переваги при керуванні людьми. Менеджер, який не має взаєморозуміння з оточуючими, не вміє проявити себе, матиме низьку впливовість, не користуватиметься авторитетом у підлеглих і колег.

8. Нерозуміння специфіки управлінської праці. Менеджер досягає результату не власною працею, а через інших осіб - розуміння необхідності мотивації підлеглих зумовлює ефективність діяльності.

9. Низькі організаторські здібності (нездатність керувати). Йдеться про здатність менеджера "заряджати" енергією членів колективу, уміння оптимально організувати трудовий процес, розподілити обов' язки і забезпечити контроль і дисципліну виконання.

10. Невміння навчати. Кожний керівник повинен піклуватися про підвищення компетенції тих, ким він керує. Якщо менеджеру не вистачає здібностей і терпіння допомагати розвитку інших, управлінська діяльність гальмується.

11. Невміння формувати колектив. Якщо керівник не в змозі перетворити групу в кваліфікований і результативний колектив, формувати і розвивати його, забезпечувати гармонійне поєднання інтересів працівників, групи і організації - досягнення мети не буде забезпечене.

Управління належить до таких видів людської діяльності, які потребують специфічних людських властивостей, що роблять конкретну особу професійно придатною до управлінської діяльності.

Ці властивості не можна розглядати ізольовано, оскільки вони характеризують одну особу, хоча й з різних сторін. Тільки розглядаючи їх у взаємозв' язку, можна отримати уявлення про працівника, його придатність чи непридатність до управлінської діяльності. Саме комплексний підхід до визначення складу і змісту властивостей, які в сукупності здатні забезпечити якісне виконання менеджером своїх функціональних обов' язків, забезпечує модель сучасного менеджера.

Для того, щоб менеджер мав можливість ефективно керувати, виконувати функції центральної фігури управління, він повинен відповідати сучасній моделі. Перш за все слід виділити деякі загальні передумови, які визначають придатність людини до керівної посади, а вже потім формулювати вимоги до неї.

Найсуттєвішими загальними передумовами є мотиви, якими керується людина, яка прагне до управлінської діяльності, та її розумові здібності.

3. Особливості менеджменту в готельному господарстві

Відповідно до тлумачного словника Уэбстера, «індустрія гостинності - це сфера підприємництва, що складає з таких видів обслуговування, що спираються на принципи гостинності, що характеризуються щедрістю і дружелюбністю стосовно гостей». Отже, індустрію гостинності можна розглядати як розмаїтість форм підприємництва, що спеціалізуються на ринку послуг зв'язаному з прийомом і обслуговуванням гостей. Існує чотири основних функції менеджменту в готельному господарстві.

Функція планування.

Управлінська система туризму повинна базуватися на стратегічному (що проектується у майбутньому) баченні і передбаченні. На основі бачення (свого роду «малюнків», що показують нас у майбутньому), що є ведучою ідеєю менеджменту, розробляється політика готелю, що представляє загальні цілі і норми відносин, що забезпечують життєздатність і розвиток цієї структури.

Формування політики підприємства здійснюється найчастіше на вищому рівні керування. Усі положення політики готельного комплексу представляються у виді наступних пунктів:

- участь у розробці встановлюваних цілей для розвитку туризму в регіоні;

- поточний аналіз конкурентноздатності комплексу послуг, що робляться;

- розробка стратегії конкурентноздатності регіону, його особою позиції.

Під плануванням діяльності готельного підприємства розуміється систематичний, інформаційно-оброблюваний процес якісного, кількісного і тимчасового визначення майбутніх цілей, засобів і методів формування і керування розвитку підприємства в процесі планування прийняття рішень про те, яким повинні бути мети організації і що повинно робити її члени, щоб досягти цих цілей.

Процес планування здійснюється відповідно рівням організації.

Стратегічне планування (вищий рівень). Головна задача планування на цьому рівні полягає в тому, щоб визначити, як організація буде поводитися у своїй ринковій ніші.

На середньому рівні керування - займаються тактичним плануванням, визначати проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і задач.

Третій рівень - оперативне планування - стандарти діяльності, опис робіт. Ця така система, при якій кожний направляє свої зусилля на досягнення загальних і головних цілей організації.

За допомогою функції планування у визначеній мері зважується проблема невизначеності в організації. Планування допомагає менеджерам краще справитися з цією проблемою і більш ефективно реагувати на її виникнення.

Організаційна функція.

Функція організації керування забезпечує упорядкування технічної, економічної, соціально - психологічної і правової сторін діяльності будь-якого готельного підприємства. Вона націлена на упорядкування діяльності менеджера і виконавців.

З економічної точки зору організаційна діяльність веде до високої ефективності роботи підприємства. З погляду керування персоналом вона передає зміст роботи і розподіляє її по виконавцях. На прикладі готельних операторів, що поєднують у ланцюзі готельні комплекси країни, а іноді і ланцюга готелів по усьому світі - можна представити організаційну функцію керування туризмом. Так оператори готелів вирішують виробничу, торгову, інформаційну задачі. По кожній з них менеджер розподіляє обов'язки і установлює відповідальність, тобто, мова йде об установлення постійних і тимчасових взаємин між усіма підрозділами готельного ланцюга, визначеного порядку й умов її функціонування. Це процес об'єднання людей і засобів, для досягнення поставлених фірмою цілей.

Організація як функція керування створює робочу структуру, головним компонентом, який виступають люди. Процес організації структурує і формує підрозділу виходячи з розміру підприємства, його цілей, технології і персоналу. Це істотний ряд елементів, які необхідно структурувати для того, щоб організація могла виконати свої плани і тим самим, досягти своїх цілей.

Вищі керівники керують не більш ніж десятьма підлеглими, тоді як керівники нижчого рівня керування можуть контролювати більше число співробітників. У зв'язку з цим можна виділити два важливих фактори, що визначають норми керованості (кількість співробітників, яким може ефективно керувати один менеджер) - час і частоту, тобто, скільки часу менеджеру потрібно проводити з кожним співробітників і як часто це робити. Цей критерій багато в чому залежить від уміння менеджера спілкуватися з підлеглими, складності розв'язуваних задач, інтересу і зацікавленості у трудовому процесі.

Таким чином, організація процесу - друга функція керування. З усієї безлічі значень терміна «організація» у змісті управлінської функції найчастіше використовується два визначення:

1. Організація - структура системи у виді взаємин, прав, цілей, ролей, видів діяльності й інших факторів, що мають місце тоді, коли люди об'єднані спільною працею.

2. Організація - це процес, за допомогою якого створюється і зберігається структура підприємства.

Практика керування підтверджує, що висока результативність є причиною повного задоволення, а не наслідком його. У зв'язку з тим, що існують різні шляхи мотивації, менеджер повинний:

1. Установити набір критеріїв, що найбільше сильно впливають на поводження співробітника.

2. Створити атмосферу, сприятливу для мотивації робітників.

3. Активно спілкуватися зі своїми співробітниками, тому що зворотний зв'язок забезпечує міцну основу для мотивації.

Функція контролю.

Контроль - процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими. У процесі контролю менеджер не стільки віддає накази співробітникам, скільки оцінює успішність виконання намічених організацій планів і задоволення потреб внутрішнього і зовнішнього середовища.

Функція контролю в класичному менеджменті - вид управлінської діяльності, завдяки якій організацію можна утримувати на потрібному (вірному) шляху, порівнюючи показники її діяльності з установленими стандартами.

Функція контролю не є кінцевим пунктом усього процесу управлінської діяльності.

Менеджери високого рівня велику частину свого робочого часу витрачають на здійснення функцій планування і контролю. Менеджери ж більш низького рівня (лінійні), зайняті більше підбором кадрів і організацією праці.

Менеджерів будь-якого рівня оцінюють по двох основних критеріях результативності: можливість досягти бажаного результату й ефективності, можливість досягти цього результату з найменшими витратами.

Не існує ідеальної і єдиної моделі менеджменту, але всі рішення обумовлені необхідністю задоволення потреб клієнтів спираються на строго зафіксовану управлінську ієрархію.

Для кожного комерційного підприємства, менеджмент є унікальним. Є лише загальні закономірності і риси, що використовуються, як правило, усіма.

У сучасних умовах, система керування повинна бути простій і гнучкої, щоб бути конкурентноздатної. Воно повинно мати такі характеристики як:

- невелике число рівнів керування;

- невеликий підрозділ, укомплектований кваліфікованими фахівцями.

- виробництво послуг і організація роботи, орієнтована на споживачів.

Усі готелі мають чітку ієрархію менеджменту, у рамках якої всі його члени займають визначене місце у відповідності зі своїм статусом.

У нижчій частині ієрархії знаходяться люди, що зайняті безпосередньо роботою, до них відноситься виробничий персонал готелю, так називані індивідуальні учасники. Над ним піднімається багатошарова піраміда менеджерів, у якій виділяють три рівні:

1. Менеджери, що керують діяльністю тільки окремих співробітників, вони не контролюють діяльність менеджерів.

2. Менеджери, що керують роботою інших менеджерів, що знаходять методи рішення найбільш важливих задач.

3. Менеджери вищої ланки, що відповідають за постановку глобальних задач, формування стратегії розвитку і внутрішніх цінностей готельного підприємства. Вони відповідальні перед керівництвом готелю.

Існує п'ять базових операцій у роботі менеджерів, якою би діяльністю в індустрії гостинності вони не займалися:

1. Менеджер установлює мету, визначені конкретні задачі в кожній групі цілей, робить їх ефективними через повідомлення їх іншим співробітникам підприємства (готель, ресторан, турфирма), чия робота необхідна для досягнення даних цілей.

2. Менеджер виконує організаційну функцію, аналізуючи діяльність і приймаючи рішення необхідні для досягнення цілей. Він групує в організаційну структуру і вибирає персонал для їхнього виконання.

3. Менеджер виконує функцію аналізу оцінки й інтерпретації результатів роботи кожного співробітника підприємства.

4. Менеджер підтримує постійну комунікацію в колективі, забуваючи про прийоми мотивації.

5. Менеджер сприяє росту людей, включаючи самого себе.

Відповідальність за прийняття загальних управлінських рішень лежить на вищій ланці керування. Підрозділи є функціональними ланками, кожне з який використовує свою специфічну технологію, але вмісти, вони мають одну загальну мету - задоволення потреб клієнтів.

Підрозділи можуть бути зорієнтовані:

- на виробництво продукції ( пральня чи кухня);

- на надання послуг (служба чи покоївок ресторану).;

- на інформаційне обслуговування (служба бронювання, служба портьє).

Чим масштабніше підприємство, тим більше розгалужену структуру керування воно має, тому що там існують проміжні ланки, основною функцією якої є контроль.

Загальні рішення стратегічного характеру приймаються власниками чи підприємства генеральним директором. Генеральний директор є посередником між власниками підприємства і управляючим персоналом, з однієї сторони і готельного підприємства з іншої. Ця функція може бути охарактеризована як функція перекладу загальних задач у конкретні управлінські рішення. Крім того, на генеральному директорі лежать рішення задач, зв'язаних із загальними напрямками діяльності підприємства, у тому числі проведення фінансової політики. Керівництво вищої ланки приймає рішення, яку систему розрахунків із клієнтами використовувати на підприємстві.

Але частина цих питань може бути передана на розширення нижчестоящі керування, якщо на генерального директора покладено занадто багато повноважень і обов'язків.

Також у великих готельних підприємствах на додаток до керівництва вищої ланки використовують таку організаційну форму, як виконавчий комітет, що складається з керівників головних функціональних підрозділів (служб) готелю.

У нього входять керівники таких напрямків, як розміщення, харчування, маркетинг (комерційна служба), адміністративно - господарська робота. Кожний з керівників за ці напрямки несе відповідальність за рішення задач, що коштують перед ним.

Керівники середньої ланки (керівники структурних підрозділів), мають повноваження прийняття оперативних рішень у рамках своїх підрозділів.

Менеджмент у будь-якій організації (підприємстві) виконує чотири основні функції (планування, організація, мотивація, контроль), без яких керування організації не буде здійснюватися на належному рівні.

Крім основних функцій менеджмент має головну задачу, що забезпечує прибутковість, а значить ефективність роботи всіх підрозділів.

Готелі і готелі світового стандарту мають свою визначену структуру менеджменту, що здійснюється за допомогою визначених служб.

Кожна служба має менеджера, заступника менеджера, супервайзера і хостеса - це середня управлінська ланка готелю і готелю.

Але судьбоносні рішення для організації приймає тільки вища ланка керівництва в ієрархії керування.

Щоб керування на місцях було більш ефективним потрібно мати невелике число рівнів керування і підрозділи (служби) повинне бути мінімальним.

менеджмент організаційний планування управлінський



Висновки

Готельний бізнес є основною складовою туристичної галузі нашої держави. Розвиток внутрішнього та міжнародного туризму значною мірою пов'язаний з рівнем матеріально-технічної бази туристичних підприємств, розгалуженістю та різноманітністю їх мережі, якістю та обсягом послуг, пропонованих готельним господарством. Готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів - забезпечують їх житлом і побутовими послугами під час подорожі. Усі підприємства готельного бізнесу являють собою складні соціальні системи, всередині яких можна виділити дві складові: виробництво послуг і управління. Ці складові підпорядковані одна одній і перебувають у певних відносинах між собою. Вихідним моментом їхньої взаємодії є цілі функціонування цих організаційних утворень, для досягнення яких система управління впливає на сферу виробництва послуг. Існує і зворотній зв'язок між зазначеними складовими - зміни у сфері виробництва послуг зумовлюють корегування управлінського процесу. Керівники підрозділів і підпорядковані їм працівники вступають у певні відносини, які визначаються як управлінські й виступають предметом менеджменту. Таким чином, виникає потреба вміло враховувати наукові досягнення сучасного менеджменту фахівцям нині діючих підприємств готельного бізнесу різних форм власності, тому що в ньому розглянуті найпроблемніші питання галузевої діяльності, а саме: планування розвитку підприємств на основі результатів дослідження обсягів попиту й можливостей ринку; прогнозування прибутку й рентабельності; аналіз факторів безпосереднього й внутрішнього середовищ; визначення конкурентних позицій підприємств; сіткове управління і планування тощо.

Управління - процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати й досягти мету організації. Організація вважається успішною, якщо вона досягла своєї мети, щоб досягти її, вона повинна вижити завдяки результативності й ефективності.

Беручи до уваги, що нині політична воля керівників держави спрямована на створення сприятливих умов для розвитку малого й середнього бізнесу, вивчення пропонованої теми надасть чималої допомоги при створенні й розвитку приватних підприємств у сфері гостинності.

З урахуванням цього була сформована мета курсової роботи та вирішені задачі, а саме:

В рамках рішення першої задачі були розглянуті теоретичні основи менеджменту підприємств, зокрема підприємств готельного сервісу, та виявлені основні переваги впровадження передових наукових ідей у практику управління.



Література

1. ДСТУ 4269:2003 Національний стандарт України. Послуги туристичні. Класифікація готелів. - К.: Держспоживстандарт України №225. - 2004.

2. Блейк К.Р., Моутон Дж. Научные методы управления. -- К.: Наукова думка, 1990. - 245 с.

3.Байлик, Станислав Иванович. Гостиничное хозяйство : Учебник для студ. высш. учеб. заведен. / Станислав Байлик ; М-во образования и науки Украины. - 2-е изд., перераб. и доп. - К. : Дакор, 2009. - 365. 4. Чорненька, Н. В. Організація функціонування готельної індустрії/Організація туристичної індустрії / Н.В. Чорненька. :навчальний посібник. - К., 2008. - С.61-83. 5. Волков Ю. Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес. - М.: Феникс, 2003. - 348 с.

6. Дядечко, Л. П. Місце готельного господарства в обслуговуванні туристів/ Економіка туристичного бізнесу / Л.П.Дядечко:навчальний посібник.- К.,2007. - С.100-103.

7. Мальська, М.П. Дозвілля в туристичних комплексах і готелях/Міжнародний туризм і сфера послуг / М.П. Мальська, Н.И.Антонюк, Н.М.Ганич :підручник . - К. , 2008. - С.207-214.

8. Індустрія гостинності: суть, зміст і характерні особливості / Ю. Опанащук // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 8. - С. 168-169 9. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г. А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. Учебное пособие. Серия: Экономическое образование. - Минск: Новое знание, 2000 г. - 216 с.

10. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Книги - XXI, 2003. - 300 с.

11. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент: Экспресс-курс. / Пер. с англ. -СПб.: Питер, 2002. - 496 с.

12. Котлер Ф., БоуэнДж., МейкензДж. Маркетинг. Гостеприимство.Туризм. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 1063 с.

13. Лук'янова Л.Г., Дорошенко Л.Г., Мініч Ї.М.Уніфіковані технології готельних послуг: Навч. посіб. За ред. проф. В.К. Федорченка. - К.: Вища шк., 2001. - 237 с.

14. Нечаюк Л.І. , Телеш Н.О. Готельно-рестораний бізнес: Менеджмент: Навчальний посібник К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. - 348 с.

Размещено на Allbest.ru

...