Інноваційний потенціал підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економічний факультет

Кафедра економічної теорії і економіки підприємства

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

«Інноваційний потенціал підприємства»

Виконала:

Студентка 5 Магістри

Спеціальності «Облік і аудит»

Скоробач І.С.

Одеса-2016 рік

Вступ

Останнім часом дуже модною стала тема інноваційного розвитку підприємств. Саме на цьому шляху бачиться перспектива відродження економіки Росії і перетворення її в конкурентоспроможну "сутність". Однак, за оцінками фахівців, інноваційний потенціал більшості російських підприємств затребуваний сьогодні лише на 7-10% (в США - 62%, в Японії - 95%).

Величезні ресурси креативності персоналу залишаються "в тіні" і не реалізуються. Всі сучасні економічні теорії вказують на те, що інновації є джерелом розвитку лише за умови активного і ефективного їх використання, а також створення сприятливого середовища (атмосфери) для їх ініціювання (народження). [3] Від стану інноваційного потенціалу залежить вибір і реалізація інноваційної стратегії, і тому його грамотна оцінка дуже важлива.

Метою роботи служить конкретизація поняття інноваційного потенціалу підприємства, визначення його сутності і використовуваних методик оцінок.

1. Поняття інноваційного потенціалу

Саме слово "потенційний" запозичене в ХIХ столітті з французької мови, де potential в буквальному сенсі - "що може бути". Іншими словами, термін "потенціал" означає можливості тієї чи іншої системи, її внутрішні ресурси, потужність і енергію, які можуть бути мобілізовані для тих чи інших цілей при тих чи інших умовах. Якщо потенціал системи вдається оцінити кількісно, то можна говорити про рівень фактичного використання потенціалу при досягненні цілей, який дорівнюватиме відношенню задіяних ресурсів до всього потенціалу.

Поняття інноваційного потенціалу, забезпечує зростання системи за рахунок нововведень, в економічну модель вперше було введено ученим К. Фріменом. Нововведення по Фрімену являє собою систему заходів по розробці, освоєнню, експлуатації та вичерпання виробничо-економічного і соціально-організаційного потенціалу, що лежить в основі нововведень. Практичний аспект поняття "потенціал" знайшов своє відображення в роботах П. Дракера, де він досліджує джерела розвитку сучасної промисловості. Зокрема, Дракер відзначав, що інновації починаються з аналізу наявного потенціалу з метою його ефективного використання. Енциклопедія Britannica, присвячуючи поняттю "потенціал суспільства" цілу статтю, підкреслює, що потенціал складається з людських знань і уявлень, спрямованих на отримання заданого результату. Таким чином, потенціал пов'язується в цьому визначенні з людськими ресурсами, а саме - з їх інтелектуальною силою, з людьми творчого типу. У 70-х роках ХХ століття у провідних промислово-розвинених країнах були прийняті закони, які стимулювали як державну діяльність, так і діяльність підприємців, спрямовану на розвиток професійного та інтелектуального потенціалу робочої сили. Так, в Японії була впроваджена система "постійних маленьких поліпшень", названа Кайзен.

Вона спрямована на систематичне розвиток потенціалу підприємств з метою досягнення більш високих стандартів життєдіяльності фірми і особистості. У США широке звучання набула система збалансованих показників, що дозволяє знаходити потенційні можливості розвитку фірми та використовувати їх для інноваційного прориву. У Росії ж поки відсутня підприємницький підхід до інновацій.

По суті, на практиці встановлено пріоритет імітаційних схем освоєння тих чи інших нововведень, що призводить до реалізації сценарію "наздоганяючого розвитку" Росії. Інноваційний потенціал при цьому розуміється лише як здатність підприємств до сприйняття чужих нових ідей та імітації нових технологій, розроблених в економічно більш розвинутих країнах. Але даний підхід значно звужує поняття інноваційного потенціалу, а в практичному плані - різко відкидає Росію в розряд вічних аутсайдерів. Тільки наступальна і активна інноваційна політика могла б забезпечити нашій країні істотний прорив в науково-технічному розвитку, перевести її на якісно інший рівень життя. Це означає, що інноваційний потенціал повинен визначатися не тільки і не стільки імітаційної здатністю підприємств до сприйняття "чужих" нововведень і новацій, але і здатністю самим "творити майбутнє", виробляти самостійно поліпшують зміни і нові цінності. В цілому під інноваційним потенціалом підприємства слід розуміти всі його ресурси, які можна використовувати для інноваційних процесів: матеріальні, фінансові, кадрові, інформаційні, організаційні та технічні.

Що ж стосується персоналу, то його інноваційний потенціал пов'язаний зі здатністю працівників виробляти і ефективно реалізовувати як свої, так і сторонні нові ідеї та проекти. Інноваційний потенціал підприємства та персоналу - це, по суті, ключовий фактор майбутнього успіху фірми. Питання стратегії розвитку - це завжди питання змін, більш-менш радикальних. Безперервний пошук перспективних ідей і напрямків створює необхідну базу для здійснення оптимального вибору, чи йде мова про вибір портфеля товарів (послуг) для виробництва (реалізації) в майбутньому, або про прогнозної структурі активів корпорації, або про перспективні методи і технології управління і виробництва (операційної діяльності). Підприємство, яке володіє значним інноваційним потенціалом і / або усвідомлено прагне його формувати і розвивати, можна назвати інноваційним (інноваційно сприйнятливим).

Інноваційність підприємства є важливою конкурентною перевагою, бо дозволяє своєчасно захистити бізнес від назріваючих загроз з боку зовнішнього середовища через систему випереджального і безупинного пошуку нових можливостей виживання та розвитку. При цьому посилюються адаптивні здібності підприємства, розширюється горизонт прийняття управлінських рішень, зростають різноманітність і варіативність продуктів і технологій. Як правило, ринок завжди змінює ставлення до підприємства на більш позитивне, якщо воно стає більш цікавим, різноманітним і креативним (інноваційним). В інноваційному підприємстві заохочуються пошукові роботи і вироблення раціоналізаторських пропозицій, творчість і натхнення, азарт і уяву, нові думки та ідеї. Тут кожен співробітник постійно думає про вдосконалення своєї роботи (звідси - високий ступінь залученості персоналу), обговорює з колегами якість бізнес-процесів і продукції (робота в команді), прагне до отримання нових знань, розвиває свої творчі здібності, цікавість, небайдужість, ініціює нові ідеї та проекти.

І, навпаки, в підприємствах з низьким інноваційним потенціалом переважають рутинні одноманітні операції, а для працівників характерними рисами стають байдужість, дратівливість, конфліктність, синдром хронічної втоми. Таким чином, інноваційний потенціал підприємства можна розглядати, як міру його готовності виконати задачі, що забезпечують досягнення поставлених інноваційних цілей.

2. Сутність інноваційного потенціалу підприємства

Глава написана на основі Навчального посібника для студентів під редакцією Ніколаєвої Е.Ф. Інноваційна мета виступає як глобальна стратегія підприємства, як засіб досягнення більш високих цілей: отримання досить високого прибутку в довгостроковій перспективі, збереження, а потім і підвищення конкурентних можливостей на ринку або в боротьбі за держзамовлення, рішення кризової проблеми та проблеми виживання в цілому. Необхідно перевести потенціал підприємства з одного стану в інший, більш високе, достатнє для досягнення мети. В даний час в умовах посилення конкурентної боротьби для існування і процвітання організації все більшого значення набуває її здатність швидко пристосовуватися до мінливих техніці і технології, освоювати нові види продукції та ринки збуту. У зв'язку з цим стає важливою оцінка інноваційного потенціалу підприємства, тобто здатності до освоєння нововведень при існуючому рівні техніки, технології та організації виробництва.

Для побудови прогнозів, складання планів, прийняття ефективних рішень необхідно розташовувати об'єктивною інформацією про можливості підприємства в досягненні певних цілей в різних напрямках діяльності. Розвиток інноваційного підприємства як цілого може здійснюватися тільки через розвиток компонентів його внутрішнього середовища, тому необхідний аналіз внутрішнього середовища організації. Внутрішнє середовище організації побудоване з елементів, що утворять її виробничо-господарську систему і згрупованих у п'ять блоків:

1.проектний блок - напрями діяльності фірми і її результати у вигляді продуктів та послуг;

2.функціональний блок (блок виробничих функцій) - оператор перетворення ресурсів, організації та управління в продукти і послуги в процесі трудової діяльності співробітників підприємства на всіх стадіях життєвого циклу виробів;

3.ресурсний блок - комплекс матеріально-технічних, трудових, інформаційних і фінансових ресурсів підприємства;

4.організаційний блок - організаційна структура, технологія процесів по усіх функціях і проектам, організаційна культура;

5.блок управління - загальне керівництво організації, система і пр. Оцінка інноваційного потенціалу проводиться за схемою:

Під проектом або програмою мається на увазі випуск і реалізація нового продукту (послуги), напрямок діяльності. Оцінку інноваційного потенціалу організації можна провести двома шляхами:

1.приватна оцінка готовності організації до реалізації одного нового проекту;

2.інтегральна оцінка поточного стану організації відносно всіх або групи вже реалізованих проектів.

Стан інтегрального інноваційного потенціалу організації (П) визначається станом сукупності потенціалів проектів: П = (П1, П2, ..., ПП). Таких як - інтелектуальний потенціал, який визначається кількістю фахівців, зайнятих інноваційною діяльністю в загальній чисельності трудящих; науково-технічний заділ з інновацій (патенти, ноу-хау і т.д.); питома вага використовуваних нових методів при геологічному вивченні надр; питома вага нового обладнання та інструменту, нових технологій в загальній їх кількості; наявність сервісних послуг, що користуються платоспроможним попитом; питома вага нових видів діяльності в загальному обсязі виконуваних робіт. І т.п.

Стан потенціалу кожного проекту залежить від стану з виконанням за обсягом, якістю, своєчасності та економічності всіх виробничих і управлінських функцій: П = (Ф1, Ф2, ..., Фн). Стан кожної функції залежить від стану всіх необхідних ресурсів з урахуванням значущості компонентів: Ф = (Р1j, Р2j, ..., Pkj). В якості ресурсів, крім фінансових, матеріально-технічних, трудових і інформаційних, приймаються в розрахунок організаційна структура, технологія процесів виконання функцій і досвід вирішення завдань у цій області, так як всі функції тісно взаємопов'язані.

3. Методики оцінки інноваційного потенціалу

Задачі оцінки інноваційного потенціалу організації можуть бути поставлені в двох площинах:

1.приватна оцінка готовності організації до реалізації одного нового проекту;

2.комплексна оцінка поточного стану організації відносно вже реалізованих проектів.

У відповідності з тим, яким чином ставиться основна задача оцінки інноваційного потенціалу, застосовується одна з двох можливих методик оцінки: детальна чи діагностична. Детальний аналіз проводиться в основному на стадії обґрунтування інновації і підготовки проекту її реалізації і впровадження. Схема оцінки інноваційного потенціалу організації при детальному аналізі внутрішнього середовища має наступний:

*дається опис нормативної моделі стану інноваційного потенціалу організації, тобто чітко встановлюються ті якісні і кількісні вимоги до стану потенціалу по всіх блоках, що забезпечують досягнення вже поставленої інноваційної мети;

*установлюється фактичний стан інноваційного потенціалу по усіх вищевказаних блоках і їхніх компонентах;

*аналізується неузгодженість нормативних і фактичних значень параметрів потенціалу; виділяються сильні (відповідному нормативу) і слабкі (значно розбіжні з нормативом) сторони потенціалу;

*складається перелік робіт з посилення слабких сторін організації.

Обмеження в термінах, відсутність фахівців, здатних проводити системний аналіз, відсутність інформації про організацію (особливо при аналізі інноваційного потенціалу конкурентів) змушують використовувати діагностичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу організації. Необхідно зауважити, що проведення діагностичного аналізу вимагає визначених навичок і інформаційної бази. В якості діагностичні параметри використовується доступна інформація, що характеризує різні сторони діяльності компанії (наприклад, чисельність співробітників, середній рівень заробітної плати, продуктивність праці, собівартість продукції, якість продукції та послуг і т.д.). Схема діагностичного аналізу й оцінки інноваційного потенціалу організації така:

*оцінка управляючих впливів;

*оцінка стану зовнішнього середовища;

*ведення каталогу діагностичних параметрів, що характеризують зовнішні прояви (політичні, економічні, соціальні, технологічні);

*ведення каталогу структурних параметрів, що характеризують внутрішній стан організації;

*установлення взаємозв'язку структурних і діагностичних параметрів системи;

*спостереження діагностичних параметрів і обробка статистичних даних;

*оцінка структурних параметрів;

*визначення інтегральної оцінки потенціалу організації.

Для самостійної оцінки інноваційного потенціалу підприємства розроблені спеціальні запитальники, у яких експерти звичайно проставляють свої оцінки по 5ти бальній шкалі. Так само написані спеціальні програми та модулі для оцінки перспектив створення нових виробів і розвитку нових послуг своєї компанії.

Висновок

інноваційний конкурентний прогноз

Через розвиток потенціалу йде розвиток організації і її підрозділів, а також всіх елементів виробничо-господарської системи. Від стану інноваційного потенціалу залежить вибір і реалізація інноваційної стратегії, і тому його грамотна оцінка дуже важлива. У вузькому сенсі інноваційний потенціал підприємства - це сукупність наявних у підприємства засобів, можливостей для використання нововведень у виробничій, фінансовій, управлінської і комерційної діяльності у відповідності з базовими цілями його розвитку.

У широкому сенсі під інноваційним потенціалом підприємства слід розуміти відносини, які виникають на мікрорівні між працівниками з приводу досягнення базових цілей підприємства, закладених у стратегії його розвитку, за умови наявності інноваційних можливостей, які створюються за рахунок інших компонентів потенціалу. Інноваційна діяльність створює не тільки майбутній вигляд компанії, визначаючи її технології, випущені продукти, потенційних споживачів, оточення, але і основу її конкурентної позиції, а значить і стратегічної позиції на ринку. У своїй роботі я спробувала конкретизувати поняття інноваційного потенціалу організації, його сутності та визначити використовувані методики оцінок.

Список літератури

1.Інноваційна діяльність МП. - Режим доступу: http://www.dist-cons.ru/modules/innova/section3.html # 3.2

2.Миколаєва Е.Ф. «Інноваційний менеджмент»: Навчальний посібник, М.: Видавництво МГОУ, 2006р.

3.Ромашова І. Інноваційний потенціал підприємства [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.birzhaplus.ru/fin/?9566

Размещено на Allbest.ru