Система інформаційних та комунікаційних процесів підприємства. Розробка стратегічного плану випуску виробів

Керівники фірми мають використовувати як формальні, так і неформальні канали надходження інформації, оскільки це дозволяє скласти краще уявлення про стан справ в організації, прийняти більш виважене рішення для розв'язання проблемних ситуацій [14].

Інформаційне забезпечення процесу управління має відбуватися за добре налагодженою системою. Тільки так менеджери своєчасно отримуватимуть інформацію, котра потрібна їм для прийняття управлінських рішень. В залежності від того, якого роду відомості є ключовими для менеджера і як часто та з яких джерел вони мають йому надходити, а також від того, кому надсилатиметься уже опрацьована інформація (зокрема, вказівки щодо наступних дій), він мусить створити відповідну комунікаційну мережу. Комунікаційна мережа - це сукупність джерел та каналів надходження і поширення інформації, яку створює суб'єкт управління для того, щоб приймати обґрунтовані рішення і ефективно керувати. Вона здебільшого об'єднує особу, що приймає рішення та виконавців, які беруть участь у його підготовці та реалізації, а також надають інформацію про хід реалізації та чинники, що на нього впливають. Оскільки дії з підготовки, прийняття і реалізації рішення пронизують весь управлінський процес і циклічно повторюються, а це потребує постійних контактів, так званої «командної» роботи, то такі мережі ще називають командними комунікаціями. Члени команди (робочої групи) спільно працюють над виконанням одних і тих же завдань і те, як ці завдання будуть виконані і чи будуть задоволені працівники своєю працею, великою мірою залежить від структури комунікацій. Дослідження командних комунікацій дозволили виділити дві групи мереж, різниця між якими полягає у ступені централізації надходження і поширення інформації:

- централізовані мережі (вирішення проблем і прийняття рішень передбачає взаємодію з одним і тим же співробітником);

- децентралізовані мережі (члени команди вільно спілкуються між собою, в однаковій мірі опрацьовують інформацію і приймають узгоджені рішення).

Ефективність обох груп комунікаційних мереж залежить від того, якого роду задачі доводиться вирішувати їх командам. Зокрема, централізовані мережі показують високу ефективність при вирішенні простих задач. У цьому випадку члени команди просто передають інформацію лідерові, який і приймає рішення. Наприклад, при контролі за виконанням виробничої програми цеху інформація від майстрів чи начальників дільниць надходить до начальника цеху, який і приймає рішення щодо коригування календарних планів у випадку виникнення «вузьких місць».

У децентралізованих мережах інформація «обходить» всіх членів команди доти, доки хтось із працівників не збере всі її частини докупи і не знайде рішення. Це уповільнює вирішення простих задач. Але при ускладненні проблем децентралізовані мережі працюють швидше, ніж централізовані, оскільки в них інформація концентрується не у однієї особи, а циркулює в ході інтенсивних комунікацій і кожен член команди бере активну участь у прийнятті рішення.

Аналогічна картина спостерігається і щодо точності рішень, що приймаються командами. Централізовані мережі допускають менше помилок у простих питаннях, але у складних задачах точність рішень падає. У децентралізованих - навпаки. Отже, менеджеру для вирішення складних проблем треба забезпечувати вільний доступ до інформації всім членам команди, створювати децентралізовані комунікаційні мережі. А при розв'язанні рутинних задач більш адекватними будуть централізовані.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.

РОЗРОБКА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУ ВИПУСКУ ВИРОБІВ

Підприємство виробляє три види продукції: А, Б, В. Обсяг виробництва продукції в базовому році в натуральному виразі, її ціна та собівартість приведені в табл. 1.

Таблиця 1

Обсяг виробництва, ціна, собівартість продукції, що виробляється у базовому році

Найменування виробу	№ варіанта	Виробництво та реалізація виробів, одиниць	Ціна виробу. тис.гри.	Собівартість виробу, тис. грн.
А	4	5750	4,7	4,05
Б	4	1767	16,7	16,2
В	4	4350	6,25	5,5

На підприємстві розробляють стратегію на наступний період. Для цього були проведені маркетингові дослідження ринку збуту кожного виробу. Дослідження показали, що на всі вироби буде попит, але для кожного виробу його зміни різні. Дослідники ринку склали прогноз для кожного виробу, але вони не можуть гарантувати, що прогноз підтвердиться на 100 відсотків.

Залежно від обставин можуть бути деякі зміни в попиті. Тому дослідники представили основні прогнозні показники, які наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Прогнозна зміна (збільшення) попиту на продукцію підприємства в плановому році, %

Варіант	Зміна попиту на вироби
	А	Б	В
4	+ 13	+ 20	+ 15

У реальному житті можуть бути якісь проміжні варіанти зміни попиту, але якщо визначені базові варіанти та встановлені заходи для кожного варіанта, то можливо швидко корегувати свої дії з управління підприємством.

Оскільки попит на вироби змінюється по-різному, то може бути вигідним збільшити випуск деяких виробів за рахунок зменшення інших. Дані про можливе співвідношення змін у випуску виробів без капіталовкладень приведені у табл. 3. Така зміна може бути вигідна ще й тому, що оскільки рентабельність продукції, що випускається, різна, зміна співвідношення випуску виробів може дати збільшення прибутку в цілому по підприємству.

Таблиця 3

Вірогідність збільшення випуску окремих видів продукції за рахунок скорочення інших видів без додаткових капіталовкладень

Найменування виробів	Збільшення випуску, %	Зменшення випуску тільки по одному з виробів, %
		А	Б	В
А	10	--	15	20
Б	15	10	--	15
В	12	5	20	--

Збільшити обсяг випуску продукції можна також за рахунок більш повного використання обладнання (наприклад, у третю зміну), але при цьому зросте собівартість виробів. У табл. 4 приведене можливе співвідношення між збільшенням випуску продукції та зростанням собівартості.

Таблиця 4

Вірогідність збільшення випуску продукції за рахунок більш повного використання обладнання

Найменування виробів	Збільшення обсягу випуску продукції, %
	4	7	14	20
	Зростання собівартості, %
А	0,15	0,25	0,5	0,7
Б	0,11	0,28	0,52	0,65
В	0,3	0,6	0,8	1,1

Примітка: збільшення обсягу продукції після в результаті більш повного використання обладнання стосується тільки одного з видів продукції.

Збільшення випуску продукції може бути досягнуто також за рахунок капіталовкладень. Підприємство має змогу вкласти в розвиток виробництва до 1,5 млн. грн.

У табл. 5 наведені дані про можливе збільшення обсягу виробництва окремих виробів після реалізації капіталовкладень. Наприклад, якщо капіталовкладення дорівнюють 500 тис. грн, то можливо збільшити випуск одного з виробів: виробу «А» на 4 %, або виробу «Б» на 5 %, або «В» - на 3 %.

Таблиця 5

Вірогідність збільшення випуску продукції за рахунок капіталовкладень

Капіталовкладення, тис. грн	Найменування виробів
	А	Б	В
	Збільшення обсягу виробництва, %
500	4,0	5,0	3,0
1000	6,0	7,0	6,0
1500	8,0	10,0	9,0

Примітка. збільшення обсягу продукції після капіталовкладень стосується тільки одного з видів продукції

Витрачаючи кошти на придбання нового обладнання, можна збільшити обсяг виробництва, а відповідно й прибуток. Але прибуток можна збільшити за рахунок зниження собівартості у разі поліпшення організації виробництва, впровадження нових технологій, придбання напівфабрикатів, модернізації обладнання.

У табл. 6 наведені дані про витрати на реорганізацію виробництва, яка сприяє зниженню собівартості.

Таблиця 6

Вірогідне зниження собівартості продукції від впровадження нових методів роботи, напівфабрикатів, модернізації обладнання, %

Витрати на реорганізацію виробництва, тис. грн	Найменування виробів
	А	Б	В
250	0,2	0,11	0,17
500	0,32	0,22	0,3
750	0,44	0,35	0,4
1000	0,59	0,52	0,58
1500	0,73	0,68	0,83

Позначені в першій графі табл. 6 витрати відносяться тільки до одного виробу.

Керівництво підприємства дає завдання менеджеру забезпечити максимальний приріст прибутку в цілому по виробництву. Для досягнення мети менеджер у рамках прогнозного попиту використовуючи можливості капіталовкладень має забезпечити збільшення всіх або окремих видів виробів. Менеджер може також використати кошти на зменшення собівартості, збільшити випуск більш рентабельних виробів за рахунок зменшення менш рентабельних, або збільшити окремих видів продукції за рахунок більш повного використання обладнання. При вирішенні поставленого завдання менеджер має право використати всі можливості або декілька з них. Можна використати тільки одну можливість, якщо вона дозволить одержати найбільший приріст прибутку.

Усі рішення мають бути обгрунтовані, підкріплені розрахунками. Необхідно провести всі розрахунки за основним варіантом. У разі розробки одного або двох альтернативних варіантів бал оцінювання роботи буде підвищено.

Розрахунки супроводжуються пояснювальною запискою, де мають бути проаналізовані всі розглянуті шляхи вирішення проблеми. Одночасно треба визначити, яку стратегію проводить підприємство, та обґрунтувати своє припущення.

Рішення

Етап 1. Оскільки мета підприємства - одержати максимальний прибуток, то виконання завдання зводиться до визначення прибутку підприємства у плановому році (у порівнянні з базовим) за умов певних змін у ході виробництва Тому перш за все необхідно розрахувати прибуток підприємства в базовому році

Загальний прибуток підприємства (П₃) розраховуємо за формулою

П₃= П_А + П_Б + Пв грн. (1)

де ПА, ПБ, Пв = прибуток від реалізації виробів А, Б та В відповідно, грн..

Прибуток від реалізації одиниці окремого виробу ( П) визначається за формулою:

( П) = Ц - В, грн (2)

де Ц - ціна реалізації і-го виду продукції, грн;

В - витрати на виробництво одиниці і-го виду продукції, грн,

Прибуток від реалізації всієї партії кожного виробу визначається за формулою

П=П х О, грн (3)

Або

П= Д - C, грн, (4)

де О- обсяг випуску і-го виду продукції, грн;

Д - доход від реалізації і-го виду продукції, грн;

C- загальна собівартість виготовлення нго виду продукції, грн.

Доход від реалізації дорівнює обсягу виробництва у вартісному виді, що визначається за формулою:

Д = Ц х О , грн (5)

Загальна собівартість виготовлення і-го виду продукції розраховується за формулою:

C = В х О , грн (6)

Розрахунки загальної маси прибутку підприємства доцільно звести у таблицю.

Проведемо розрахунок обсягу виробництва у вартісному виразі виробу А (Д) за формулою 5:

(Д) = 5,750 x 4,7 = 27,03 млн. грн.

Загальну собівартість виробу А (С ) розраховуємо за формулою 6:

С = 5,75 х 4,05 = 23,29 млн. грн.

Масу прибутку виробу А (П) розраховуємо за формулою 4:

П = 27,03 - 23,29 = 3,74 млн. грн.

Розрахунки по виробам Б та В проводимо аналогічним чином, загальний прибуток підприємства визначаємо за формулою 1.

Результати розрахунків наведемо в табл. 7

Таблиця 7

Розрахунок базового загального прибутку, млн. грн.

Найменування виробу	Обсяг виробництва	Загальна собівартість	Маса прибутку
А	27,03	23,29	3,74
Б	29,51	28,63	0,88
В	27,19	23,93	3,26
В цілому по підприємству	83,72	75,84	7,88

Етап 2. Оскільки основні заходи, що спрямовані на збільшення прибутку підприємства пов'язані зі зростанням обсягів виробництва та зниженням собівартості, то слід визначити:

· наскільки збільшиться прибуток підприємства, якщо обсяг виробництва по кожному виробу збільшиться на 1 % (при інших рівних умовах збільшення обсягів виробництва на 1 % буде давати приріст маси прибутку також на 1 %);

· наскільки знизиться собівартість випуску по кожному виробу, якщо зниження собівартості складе 0,1 % (від маси базової собівартості).

Ці розрахунки дозолять порівнювати різні варіанти змін у виробничій програмі, прибутку та собівартості без значних додаткових розрахунків.

Розрахунки збільшення обсягів на 1 % та зниження собівартості на 0,1 % приведемо в табл. 8

Таблиця 8

Збільшення обсягів на 1 % та зниження собівартості на 0,1 %,

тис. грн.

Найменування виробу	Приріст прибутку при збільшенні обсягу виробництва на 1 %	Зниження собівартості на 0,1 %
А	37,38	23,29
Б	8,83	28,63
В	32,63	23,93

У табл. 8 приріст прибутку (П) при збільшенні обсягу виробництва виробу А на 1 % дорівнюватиме:

П= 3738 х 0,01= 37,38 тис грн.

Зниження собівартості виробництва виробу А (С) дорівнюватиме:

С = 23290 х 0,001 = 23,29 тис. грн.

Аналогічним чином проводимо розрахунки по виробам Б та В,

Етап 3. У процесі планування програми на наступний рік необхідно врахувати прогноз маркетологів щодо зміни попиту на продукцію (табл. 2), тому слід розрахувати можливий приріст прибутку при максимальному збільшенні обсягів виробництва

Етап 4. У табл. 6 приведені можливі величини зниження собівартості по виробам в результаті здійснення капіталовкладень. Враховуючи найбільш можливе зниження собівартості доцільно розрахувати зниження собівартості кожного виробу після залучення 1,5 млн. грн. Маркетологи прогнозують наступні зміни попиту на продукцію підприємства:

· на виріб А попит збільшиться на 13 %;

· на виріб Б попит збільшиться на 20 %;

· на виріб В попит збільшиться на 15%.

У такому випадку зміна прибутку за пунктами 3 та 4 буде наступною (табл. 9).

Таблиця 9

Приріст прибутку при максимально можливому збільшенні обсягів та зниженні собівартості (не враховуючи зростання обсягів)

Виріб	Ріст обсягу виробництва, %	Приріст прибутку при максимальному рості обсягів виробництва, тис. грн	Максимально можливе зниження собівартості, %	Максимально можливе зниження собівартості тис. грн
А	13	485,88	0,73	170,00
Б	20	176,70	0,68	194,65
В	15	489,38	0,83	198,58

У табл 9 максимально можливий приріст прибутку по виробу А (ї)визначаємо на основі даних маркетологів та розрахунків у табл 9:

= 37,38 х 13 = 485,88 тис. грн.

Максимально можливе зниження собівартості виробу А () розраховуємо згідно даних табл. 6 та розрахунків у табл. 8:

= 23,29 х 7,3 = 170 тис. грн.

Хоча за умовами табл. 6 максимально можливе зниження собівартості складає 0,73 %, але в останньому розрахунку помножуємо саме на 7,3 (а не на 0,0073), оскільки дані у табл. 8 відображають зниження собівартості на 0,1 %

Розрахунки по виробам Б та В проводимо аналогічним чином.

Етап 5. Аналізуємо дані отримані в результаті розрахунків пунктів 3 та 4 та визначаємо випуск якого виробу необхідно збільшувати в першу чергу. Пріоритетним є той виріб, по якому значення максимально можливого зростання прибутку та максимально можливого зниження собівартості найбільше.

Відповідно, щодо того виробу, по якому приріст прибутку буде максимальним необхідно впроваджувати заходи по збільшенню обсягів згідно табл. 3. Виріб, по якому зниження собівартості виявиться найбільшим буде пріоритетним при впровадженні заходів із залученням капіталовкладень.

У нашому прикладі, аналіз даних табл. 9 показує, що найбільший приріст прибутку буде у випадку збільшення обсягів виробництва по виробу В (табл. 9 графа 3). Це означає, що слід намагатися збільшувати обсяг виробництва по виробу В в першу чергу.

Максимально можливе зниження собівартості (табл. 9 графа 5) по виробництву виробу В.

Етап 6. Один з варіантів планування виробничої програми передбачає збільшення випуску одного виробу за рахунок скорочення випуску іншого (табл. 3).

На даному етапі слід обрати найбільш ефективний варіант змін у виробництві, якому відповідає найбільший приріст прибутку.

У нашому випадку збільшення обсягів виробництва починаємо зі збільшення обсягів по виробу В (див. пункт 5) за рахунок зниження обсягів випуску інших виробів. У першу чергу знижуємо обсяг виробництва виробу А, тому що збільшення згідно попередніх розрахунків (табл. 9 графа 3) по цьому виробу найменше.

Згідно вихідних даних (табл. 3) обсяг по виробу В можна збільшити лише на 12 %. З табл. 8 бачимо, що на 1 % зростання обсягів виробництва виробу В доводиться приріст прибутку 32,63 тис. грн; відповідно 1% зростання обсягів виробництва виробу В дадуть приріст прибутку (ПВ):

=12 x 32,63 = 391,6 тис. грн.

Значить збільшення обсягу виробу В на 12 % дозволить збільшити прибуток на 391,6 тис. грн.

Однак при цьому необхідно знизити обсяги випуску по виробу А на 5 %, що відповідно знизить прибуток. Згідно з табл. 8 бачимо, що на 1 % зниження обсягів виробництва виробу А доводиться зменшення прибутку на 37,38 тис. грн; відповідно 5 % зниження обсягів виробництва виробу А дадуть зміну прибутку ( ):

= 5 х 37,38 = 186,9 тис. грн.

Таким чином, при зниженні обсягів виробу А на 5 % прибуток знизиться на 186,9 тис. грн

Остаточний приріст прибутку підприємства () за умов збільшення випуску виробів В на 12 % та зменшення випуску виробів А на 5 % складе 182,7 тис. грн., тобто в такому випадку підприємство отримає збиток:

= 391,6 - 186,9 = 204,7 тис. грн.

Розглянемо варіант збільшення випуску виробів В за рахунок зменшення випуску виробу Б. По виробу Б обсяг виробництва можна знизити на 20 %. В цьому випадку прибуток () знизиться на 176,6 тис. грн (згідно з табл. 8):

= 8,83 x 20 = 176,6 тис. грн.

Тоді остаточний приріст прибутку () за умов збільшення випуску виробу В на 12 % та зменшенні випуску виробу Б на 20 % складе 215 тис. грн., тобто в такому випадку підприємство отримає збиток:

= 391,6- 176,6 = 215 тис. грн.

Порівнюємо можливий приріст прибутку за умов зменшення виробу Б або виробу А:

215 > 204,7 ,тобто

>

Робимо висновок, що більш доцільно збільшувати обсяг виробництва виробу В за рахунок зменшення обсягів виробництва виробу Б.

Етап 7. Після змін у виробництві при впровадженні першого заходу відбудуться зімни у показниках, отриманих в пункті 2, що виступали базою для аналітичної роботи.

Саме тому необхідно визначити нові обсяги виробництва, масу собівартості та прибутку, а також нові прирости обсягів на 1 % та зниження собівартості на 0,1 %.

Слід зазначити, що при зміні обсягів виробництва змінюється й собівартість продукції, Тому при перерахунках собівартості треба врахувати, що пропорційно зміненню кількості продукції змінюється й собівартість.

Така зміна носить об'єктивний характер, оскільки зі зростанням (або зниженням) обсягів виробництва зростуть (або зменшуються) змінні витрати на виробництво. У нашому прикладі зміни відбуваються тільки по виробам В (обсяг збільшується на 12 %) та Б (обсяг зменшується на 20 %). Показники обсягів виробництва, собівартості та прибутку після впровадження першого заходу зведені у табл. 10.

Таблиця 10

Обсяги виробництва, маса собівартості та прибутку після реалізації першого заходу, млн грн.

Найменування виробу	Обсяг виробництва	Загальна собівартість	Маса прибутку
А	27,03	23,29	3,74
Б	23,61	22,90	0,71
В	30,45	26,80	3,65
В цілому по підприємству	81,08	72,98	8,10

У табл. 10 обсяг виробництва виробу Б після впровадження першого заходу (О_Б) визначається на основі даних табл. 7, враховуючи його зменшення на 20 %:

О = 29,51 х 0,8 = 23,61 млн. грн., або

О = 29,51 - (29,51 x0,2) = 23,61 млн. грн.

У відповідності до зміни обсягів відбудуться зміни й у значенні загальної собівартості. Таким чином загальна собівартість виробу Б після реалізації першого заходу (С_Б) також зменшиться на 20 %:

С = 28,63 х 0,8 = 22,9 млн грн, або

С = 28,63 - (28,63 х 0,2) = 22,9 млн грн.

Масу прибутку по виробу Б після впровадження першого заходу ( П) визначаємо за формулою 4:

ПМ = 23,61-22,9 = 0,71 млн. грн.

Аналогічним чином розраховуються зміни й по виробу В. Щодо виробу А, то слід просто перенести дані з табл. 8, оскільки впроваджені заходи не стосуються цього виробу.

Розрахунки щодо змін у прирості обсягів на 1 % та зниженні собівартості на 0,1 % після впровадження першого заходу здійснюються на основі табл. 10 аналогічно табл. 8. Отримані розрахунки наведені у табл. 11.

Таблиця 11

Зміни у прирості обсягів на 1 % та зниженні собівартості на 0,1 % після реалізації першого заходу, тис. грн.

Найменування виробу	Приріст прибутку при збільшенні обсягу виробництва на 1 %	Зниження собівартості на 0,1 %
А	37,38	23,29
Б	7,07	22,90
В	36,54	26,80

Етап 8. Слід звернути увагу на те, що збільшення обсягів виробництва, а значить й прибутку того чи іншого виробу може бути виконано тільки в тому випадку, коли прогнозований попит обсягу виробництва для відповідного виробу більше або дорівнює можливому збільшенню випуску згідно з табл. 3. Якщо попит менший, то необхідно проводити корегування даних. Треба також розрахувати, наскільки можливо збільшити обсяги виробництва після реалізації першого заходу на наступних етапах вирішення завдання.

Для цього слід визначити відповідні коефіцієнти (К), що розраховуються наступним чином:

К = ,

де - індекс можливого зростання обсягів виробництва згідно з прогнозами маркетолога;

- індекс можливого зростання (або зниження) обсягів виробництва при реалізації першого заходу.

У нашому прикладі змінювали обсяги лише по двом виробам: Б та В. Згідно з прогнозами маркетологів доцільно збільшувати обсяг виробу В на 15%, а підприємство може збільшити обсяг без залучення капітальних вкладень на 12 %, тому коефіцієнт корегування обсягів по виробу В становить:

= 1,03

Тобто обсяг по виробу В можна збільшити ще на 3,0 %.

Щодо виробу Б, то прогнозований попит складав 20 %, а підприємство зменшили обсяги на 20 %, тому коефіцієнт корегування дорівнює:

=1,5

Тобто в подальшому можна планувати збільшення випуску виробу Б на 50 %.

Етап 9. Якщо в результаті попередніх розрахунків, попит на продукцію не був задоволений повністю або змін у обсягах не відбувалось зовсім, то слід перейти до варіанта збільшення обсягів за рахунок більш повного використання обладнання, тобто збільшення потужності підприємства. Більш повне використання обладнання передбачає, наприклад, роботу в третю зміну або залучення додаткових робочих. З іншого боку більш повне використання обладнання потребує й більше коштів на його обслуговування, ремонт тощо. Тому впровадження такого заходу веде за собою збільшення собівартості. Однак, необхідно врахувати попередні дані та вразі, якщо попит був незадоволений на 100 % перерахувати можливі зміни в обсягах виробництва по цим виробам.

Табл. 4 передбачає конкретні варіанти збільшення обсягів (4 %, 7 %, 14 %, 20 %), яким відповідає певна зміна собівартості по кожному з виробів. У результаті розрахунків може скластися ситуація, коли підприємству не має сенсу випускати додатково саме 4 % виробів або 7 % та ін. Відповідно, якщо випуск слід збільшити наприклад, менш ніж на 4 %, то й зміни у собівартості теж будуть нижчими ніж наведені у табл. 4. У таких випадках треба встановити, яке збільшення собівартості відповідатиме саме необхідному збільшенню обсягів виробництва по конкретному виробу. Для цього застосовується метод екстраполяції та інтерполяції.

Екстраполяція це один з методів прогнозування, який дозволяє визначити значення функції (в нашому випадку це собівартість) в точках поза певного інтервалу. В нашому завдання екстраполяцію слід застосовувати, якщо випуск обсягів виробництва певного виду продукції доцільно збільшувати або менше ніж 4 %, або більше ніж на 20 %.

Інтерполяція - засіб знаходження проміжних значень функції (в нашому випадку собівартість) в рамках певного інтервалу Так, наприклад, якщо необхідно збільшити обсяг на 5 % (а в нас є тільки точки інтервалу і 4 % та 7 %) або на 9 % (а інтервал: 7-14 %).

При застосуванні методів екстраполяції та інтерполяції в нашому завданні треба:

· визначити, до якого інтервалу входить значення необхідного (згідно з попередніми розрахунками) збільшення обсягів виробництва по конкретному виробу;

· знайти коефіцієнт, що характеризує співвідношення між необхідним відсотком збільшення обсягів виробництва певного виробу та максимально можливим відсотком інтервалу;

· скорегувати % збільшення собівартості на отриманий коефіцієнт.

При проведенні розрахунків нової собівартості необхідно пам'ятати, що само по собі збільшення обсягів виробництва вже веде до змін у собівартості Тому собівартість буде збільшуватися по двом причинам

· по-перше, за рахунок збільшення обсягів;

· по-друге, згідно з табл. 4 (або розрахункам по методу екстраполяції) за рахунок проведення певних заходів.

При впровадженні другого заходу слід пам'ятати, що більш повне використання обладнання (а значить й збільшення собівартості) можливо лише по одному з виробів. Тому необхідно обрати той виріб, на який буде спрямований цей захід. Оскільки кожне підприємство намагається знизити собівартість, то критерієм вибору стають мінімальні витрати. Можливо самим доцільним варіантом є більш повна загрузка обладнання по тим виробам на які був спрямований перший захід, але досягти 100 % задоволення попиту не вдалось.

У нашому випадку використовуючи можливості збільшення обсягів та собівартості (табл. 4) можна спробувати збільшити обсяг випуску виробу В до 15 %. Мінімальне збільшення впуску виробу В згідно табл 4. - 4%, а можливості підприємства лише 3 %. Для того, шоб визначити наскільки зміниться собівартість продукції при збільшенні обсягу не на 4 %, а на 3 % застосовуємо метод екстраполяції та розраховуємо відповідний коефіцієнт.

= 0,75

Тоді собівартість виробу В () згідно з табл. 4 та отриманого коефіцієнта зросте на 0,23 %:

= 0,3 х 0,75 = 0,23 %

Збільшення обсягу виробу В на 3 % згідно з табл. 11 дає такий приріст прибутку ():

= 36,54 x 3 = 109,62 тис. грн

Однак таке збільшення обсягу дає збільшення й собівартості на 3%. Таким чином, нова собівартість виробу В () (згідно з даними табл. 11) складе:

= 23,29 х 1,03 = 23,99 тис. грн.

Це означає, що 0,1 % собівартості складає 23,99 тис. грн. У даному випадку собівартість збільшується на 0,23% (згідно з розрахунками за методом екстраполяції), тому загальне збільшення собівартості по виробу В складе 55,18 тис. грн. (23,99 х 2,3 = 55,18 тис. грн..)

Приріст прибутку () складатиме:

= 109,62 - 55,18 = 54,44 тис. грн.

Таким чином, (згідно з табл. 10) остаточний новий обсяг виробництва виробу В (О_В)складе

О = 30,45 x 1,03 = 31,36 млн. грн.

Нова загальна собівартість виробу В(С) складе:

С = 26,8 х1,03 х 1,0023 = 27,67 млн. грн.

Нова маса прибутку по виробу В (П) складе:

П = 31,36 - 27,67 = 3,69 млн. грн.

Етап 10. Підприємство також має можливість залучити капітальні вкладення. Максимальна сума, яку може вкласти підприємство 1,5 млн. грн. Ці кошти можуть бути повністю витрачені або тільки частково. Розмір капіталовкладень перш за все визначається конкретними заходами, які реалізуються за допомогою цих капіталовкладень, збільшення обсягів чи зменшення собівартості.

У першу чергу слід проаналізувати можливість та доцільність вкладення коштів у збільшення обсягів (табл. 5). На основі попередніх розрахунків та даних маркетологів щодо зміни попиту необхідно визначити, випуск яких саме виробів та у якому обсязі можна збільшувати.

За умовами завдання реалізувати цей захід підприємство може лише по одному з виробів. Критерієм вибору, як знову є можливий максимальний прибуток. Використовуючи вихідні дані (табл.5) та дані попередніх розрахунків (табл.11) можна оцінити, яким буде збільшення прибутку в кожному випадку окремо по виробах. Але для попереднього аналізу в першу чергу доцільно звернути увагу на максимально можливе збільшення обсягів (а значить й прибутку), яке досягається при вкладанні всіх 1,5 млн. грн.

Ще одним заходом збільшення прибутку є зниження собівартості (табл.6). Для реалізації такого заходу також потрібні додаткові капіталовкладення. Для того, щоб оцінити собівартість якого виробу необхідно зменшувати, треба розрахувати максимально можливе зниження собівартості. Аналізуючи вихідні дані (табл. 6) та розрахункової дані (табл. 11) можна оцінити, якою буде економія при зниженні собівартості (а значить й зростання прибутку) в кожному випадку окремо по виробах. Але як і в попередній ситуації, в першу чергу слід звернути на максимально можливе зменшення собівартості.

Такий варіант засвоєння капітальних вкладень с найбільш простим, але за певних умов може виявитися і найбільш ефектнішим. Отже, можливі різні варіанти здійснення капіталовкладень

Аналіз табл. 5 та 6 показує, що як зростання обсягів, так і зниження собівартості нерівномірне. Так, наприклад, затративши 0,5 млн. грн. можна збільшити випуск продукції по виробу А на 4 %, а при вкладанні 1,5 млн. грн. тільки - 8 %. Аналогічний стан й зі зниженням собівартості. Це дозволяє на основі аналізу цих таблиць шляхом комбінації різних варіантів рішень досягти більш ефективного вкладення коштів.

Необхідно запропонувати та розрахувати декілька можливих комбінованих варіантів засвоєння додаткових коштів, щоб обрати найкращий або довести доцільність самого простого варіанта. При виборі тієї чи іншої комбінації треба зробити обґрунтування, чому саме таку комбінацію було обрано.

У нашому прикладі збільшувати обсяги можна вже лише по виробах Б (на 50 % згідно з попередніми розрахунками) та А (на 13 % згідно з прогнозами маркетологів). Однак збільшення обсягів по виробу Б дає збільшення прибутку менше, ніж по інших виробах (згідно табл. 11), а тому цей варіант не є ефективним і його слід відхилити.

Вклавши 1,5 млн грн можливо збільшити випуск по виробу А на 8 % Згідно з даними табл. 5 це дозволить збільшити прибуток () на 299,04 тис. грн:

= 37,38 x 8 = 299,04 тис. грн.

Капіталовкладення можна використовувати й на зниження собівартості.

Попередньо проаналізуємо максимально можливе зниження собівартості по всіх виробах.

Якщо вкласти кошти у виріб А, то максимально можливе зниження собівартості () складе 170,02 тис. грн. Розрахунки проводимо згідно табл. 6 та табл. 11, оскільки саме по цьому виробу відбувалися зміни:

=23,29 x 7,3 = 170,02 тис. грн.

При вкладанні коштів у виріб Б максимально можливе зниження собівартості () складе 155,72 тис. грн.:

= 22,9 *6,8 = 155,72 тис. грн.

За умов капіталовкладень у виріб В собівартість () максимально знизиться на 229,66 тис. грн. Розрахунки проводимо згідно табл. 6 та розрахунків у пункті 9:

= 27,67 x 8,3 = 229,66 тис. грн.

Попередні розрахунки показують, що зниження собівартості по виробам А, Б та В є недоцільне у порівнянні зі збільшенням виробу А. Тому приймаємо рішення щодо вкладення коштів у збільшення виробів А. Прийняте рішення найбільш просте з усіх можливих і скоріш за все це найкраще.

Розглянемо декілька можливих комбінацій капіталовкладень у різні заходи.

Варіант 1.

Збільшуємо обсяг виробництва виробу А на 4 % витративши при цьому 0,5 млн. грн. (табл. 5) й одночасно вкладемо 1,0 млн. грн. для зниження собівартості по виробу Б на 0,52 % (табл. 6).

У такому випадку зростання прибутку від збільшення обсягів виробу А () складе 149,52 тис. грн. Розрахунки проводимо згідно з даними табл. 11:

=37,38x4 = 149,52 тис. грн.

Крім того зниження собівартості виробу Б () складе 119,08 тис грн. Розрахунки проводимо згідно з даними табл. 11

= 22,9 х 5,2 = 119,08 тис. грн.

Таким чином загальна зміна прибутку () складе:

= 149,52 + 119,08 = 268,6 тис. грн.

Прибуток за комбінованим варіантом капіталовкладень є меншим, ніж у попередньому випадку, а тому вірогідно його застосування менш ефективне.

Варіант 2

Збільшуємо обсяг виробництва виробу А на 4 % витративши при цьому 0,5 млн грн (табл. 5) й одночасно вкладемо 1,0 млн. грн. на зниження собівартості по виробу В на 0,58 %.

У такому випадку зростання прибутку від збільшення обсягів виробу А () складе 149,52 тис. грн. Розрахунки проводимо згідно з даними табл. 11:

= 37,38x4 = 149,52 тис. грн.

Крім того зниження собівартості виробу В() складе 160,49 тис гри. Розрахунки проводимо згідно з розрахунками у пункті 9:

= 27,67 х 5,8 = 160,49 тис. грн.

Таким чином загальна зміна прибутку () складатиме:

= 149,52 + 160,49 = 310,01 тис. грн.

Прибуток при такому варіанті більший ніж у попередньому випадку, що говорить про його привабливість для підприємства.

Варіант 3.

На збільшення обсягу виробу А на 4 % витрачаємо 0,5 млн грн. Можливо знизити собівартість одразу по виробах А та В витративши в кожному випадку ще по 0,5 млн грн для кожного виробу. Зниження собівартості по виробу А складає 0,32 %, а по виробу В 0,3 %, що загалом складає 0,62 % Зниження собівартості по кожному виробу на 0,1 % приблизно рівномірні.

Таким чином, отримуємо наступні результати.

Зростання прибутку від збільшення обсягів виробу А () складе 149,52 тис грн. Розрахунки проводимо згідно з даними табл. 11:

= 37,38x4 = 149,52 тис. грн.

Зниження собівартості виробу В () складе 83,01 тис. грн. Розрахунки проводимо згідно з розрахунками у пункті 9.

= 27,67 х 3,0 = 83,01 тис. грн.

Зниження собівартості виробу А () складе 74,53 тис. грн. Розрахунки проводимо згідно з даними табл. 11.

= 23,29 х 3,2 = 74,53 тис грн.

Загальна зміна прибутку при реалізації перелічених заходів () складе

= 149,52 + 83,01 + 74,53 = 307,06 тис. грн.

Порівнюємо результати всіх запропонованих варіантів змін у виробництві за умов капіталовкладень (табл. 12).

Таблиця 12

Зміна прибутку в результаті впровадження заходів із застосуванням капіталовкладень

Заходи, що потребують капіталовкладень	Сума капіталовкладень, млн грн	Загальне збільшення прибутку в результаті вирова дження заходів, тис грн
Збільшення обсягу виробу А на 8 %	1,5	299,04
Збільшення обсягу виробництва виробу А на 4 % Зниження собівартості виробу Б на 0,52 %	0,5 1,0	268,6
Збільшення обсягу виробництва виробу А на 4 % Зниження собівартості виробу В на 0,58 %	0,5 1,0	310,01
Збільшення обсягу виробу А на 4 % Зниження собівартості виробу А 0,32% Зниження собівартості виробу В на 0,3 %	0,5 0,5 0,5	307,06

Аналізуючи табл. 12 робимо висновок, що найбільш доцільно вкласти додаткові кошти у збільшення обсягу виробу А на 4%, одночасно зі зниженням собівартості виробу В на 0,58%.

Етап 11. На останньому етапі виконання розрахункової частини необхідно перелічити всі заходи, які реалізуються та їх послідовність. Крім того необхідно розрахувати всі зміни прибутку, обсягів виробництва та собівартості по кожному виробу та по підприємству в цілому. У нашому випадку були реалізовані наступні заходи:

1. Заходи, які не вимагають додаткових капіталовкладень:

· збільшення обсягу виробу В на 12 % за рахунок зменшення обсягів виробу Б на 20 %;

· більш повне використання обладнання для забезпечення додаткового випуску виробу В на 8 %, в результаті чого собівартість збільшиться на 0,46 %;

2. Заходи, впровадження яких передбачає залучення додаткових капіталовкладень:

· збільшення обсягу виробу А на 4%

· зниження собівартості виробу В на 0,58 %.

У результаті проведених розрахунків зміни прибутку підприємства по кожному заходу складали (табл. 13).

Таблиця 13

Підсумкова таблиця реалізованих заходів

Запропоновані заходи	Приріст прибутку в результаті запропонованих заходів, тис. грн.
1. Заходи, реалізація яких не передбачає капіталовкладень
1.1. Збільшення обсягу виробу В на 12 % за рахунок зменшення обсягів виробу Б на 20 %	215
1.2. Збільшення випуску виробу В на 3 %, в результаті чого собівартість збільшиться на 0,23 %	54,44
2. Заходи, реалізація яких вимагає залучення капіталовкладень
2.1. Збільшення обсягу виробу А на 4% 2.2. Зниження собівартості виробу В на 0,58 %	310,01

У результаті впровадження всіх перелічених у табл. 13 заходів основні показники діяльності підприємства наступні:

Обсяги виробництва виробу А (О) в результаті збільшення за рахунок заходу 2.1 на 4,0% (табл. 13) складають

· у натуральному виразі:

О = 5750 x 1,04 = 5980 шт.

· у вартісному виразі:

О = 5980 х 4,7 = 28106 тис. грн..

Обсяги виробництва виробу Б (О) в результаті зменшаться за рахунок заходу 1.1 на 20,0% (табл. 13) складають

· у натуральному виразі:

О= 1767 x 0,8 = 1414 шт.

· у вартісному виразі:

О = 1414 х 16,7 = 23614 тис. грн..

Обсяги виробу В (О) збільшиться на 12% за рахунок заходу 1.1 та на 3% за рахунок заходу 1.2. (табл. 13) складають

· у натуральному виразі:

О = 4350 x 1,12 х 1,03 = 5018 шт.

· у вартісному виразі:

О= 5018 х 6,25 = 31363 тис. грн..

Загальна зміна обсягу складає 1,12 х 1,03 = 1,15, тобто обсяг виробу В збільшиться на 15 %.

Собівартість випуску виробу А (С) в результаті впровадження заходів 2.1 збільшиться на 4% (табл. 13) складе (згідно з табл. 7);

С = 23,29 x 1,04 = 24,22 млн. грн.

Собівартість одиниці виробу А (В) складатиме (з формули 6):

В = = 4,05 тис. грн.

Собівартість одинці виробу Б (С) в результаті впровадження заходів 1.1 зменшиться на 20% (табл. 13) складе (згідно з табл. 7)

С = 28,63 х 0,80 = 22,9 млн. грн.

Собівартість одиниці виробу Б (В) складатиме (з формули 6):

В = = 16,2 тис. грн.

Собівартість одинці виробу В в результаті впровадження заходів 1.1 збільшиться на 12%, заходу 1.2. - збільшиться на 3% та на 0,23%, заходу 2.1. - зменшиться на 0,58 (табл. 13) складе (згідно з табл. 7);

С = 23,93 x 1,12 х 1,03 х 1,0023 х 0,9942 = 27,51 млн. грн.

Собівартість одиниці виробу В (В) складатиме (з формули 6):

В = = 5,48 тис. грн.

Загальна зміна собівартості складає 1,12 х 1,03 х 0,9942 х 1,0023 = 1,15, тобто обсяг виробу В збільшиться на 15 %.

Розраховуємо прибуток по виробам за формуло 4:

· прибуток випуску виробу А(П) дорівнюватиме:

П = 28,11 - 24,22 = 3,89 млн. грн.

· прибуток випуску виробу Б(П);

П = 23,61 - 22,9 = 0,71 млн. грн.

· прибуток випуску виробу В(П)

П = 31,36 - 27,51 = 3,85

Зведемо дані отримані в результаті розрахунків основних показників підприємства у плановому році в табл. 14

Таблиця 14

Основні показники и плановому році, млн. грн.

Найменування виробу	Обсяг виробництва	Собівартість	Маса прибутку, млн. грн.
		Одиниці виробу, тис. грн.	Загальна, млн. грн.
	Одиниць	Млн. грн.
А	5,98	28,11	4,05	24,22	3,89
Б	1,414	23,61	16,2	22,9	0,71
В	5,018	31,36	5,48	27,51	3,85
У цілому по підприємству	12,412	83,08	25,73	74,63	8,45

Отже, дані розрахунків свідчать про ефективність впроваджених заходів, оскільки загальна маса прибутку збільшиться з 7,88 млн. грн. до 8,45 млн. грн., на 0,57 млн. грн.

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити такі висновки:

Комунікація - це процес передавання інформації від однієї особи до іншої (інших). Комунікаціями (спілкуванням) пронизана вся система управління організацією. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації.

Комунікаційним називають процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї. Отже, елементами комунікаційного процесу в першу чергу є особи, що обмінюються інформацією - відправник та отримувач.

Комунікації є невід'ємним атрибутом процесу управління. Вони зв'язують окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливість координувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущені помилки, доручати нові завдання тощо; з'єднують її із зовнішнім середовищем - дозволяють отримувати інформацію про стан ринку та поведінку на ньому суб'єктів господарювання, повідомляти партнерів по бізнесу і споживачів про свої наміри та впливати на їх поведінку. Отже, організаційні комунікації мають відбуватися у різних напрямках - всередину організації і назовні, в межах одного управлінського рівня (горизонтальні) і між рівнями (вертикальні), здійснюватися по діагоналі, якщо у обговорення шляхів усунення проблеми включаються суміжні підрозділи, а також бути вільними від усяких обмежень і відбуватися неформальним чином (через поширення чуток). Різке ускладнення системи виробництва і збуту (по наявних підрахунках, складність господарських зв'язків зросла за останні 30 років у 150-200 разів), інформаційний вибух (кількість інформації, необхідної для вирішення об'єктивно виникаючих завдань, зростає по експоненті з періодом подвоєння біля 5 років), - вимагають вирішення проблеми переходу до нових технологій управління, буз яких неможливо забезпечити реалізацію іноваційних процесів, підвищення конкурентоздатності.

Для задоволення потреб різних організаційних рівнів і функціональних сфер менеджменту існують такі головні типи інформаційних систем: 1) операційно-виконавчі; 2) офісні автоматизовані, 3) управлінські інформаційні системи; 4) системи підтримки рішення; 5) системи підтримки виконання рішень; 6) Інтернет-мережі.

В розрахунковій частині курсової роботи виконано розробку стратегічного плану випуску виробів. Дані розрахунків свідчать про ефективність впроваджених заходів на підприємстві, оскільки загальна маса прибутку збільшиться з 7,88 млн. грн. до 8,45 млн. грн., на 0,57 млн. грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрушків Б.М., О.Е. Кузьмін. Основи менеджменту. Львів: Світ, 1995.

2. Білоус О.Г., Панченко Е.Г. Менеджмент, конкурентоздатність і ефективність. К., 1992. - 238с.

3. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. - М.: Издательство «Триада, ЛТД», 1997. - 384 с.

4. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. - Львів: БаК, 2001. - 624 с.

5. Економічна теорія. Менеджмент / Під ред. Сегда А.В., Калинюк І.Ф., Фещенко В.В., К.: Вища школа, 2008. - 298с.

6. Курочкин А.С. Организация управления предприятием. - К.: МКА, 1996. - 184 с.

7. Ладанов И.Д. Практический менеджмент. В 3-х т. - М.: Дело. - 1992.

8. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. М.: Дело, 1992. - 700с.

9. Организация управления производством / Под ред. Г.А. Джавадова, М., 1991. - 270с.

10. Полторак В.А. Социология. Социология труда и управления. Харьков: Арт-Пресс, 1997. - 182с.

11. Терещенко В.І. Організація і управління. К.: Вища школа, 2009. - 320с.

12. Современная зарубежная социальная психология / Под.ред. Андреевой Г.М, Н.Н. Богомоловой. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 256с.

13. Социология: наука об обществе / Под.общ.ред. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлача. - Харьков: Институт востоковедения и международных отношений, 1996. - 688с.

14. Хміль Ф.І. Менеджмент. К.: Вища школа, 1995. - 352с.

Размещено на Allbest.ru

...