Школи управлінської думки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Запорізька Державна Інженерна Академія

Кафедра "Фінансів, банківської справи та страхування"

Реферат

з предмету: Менеджмент

на тему: Школи управлінської думки

Виконала: Самойленко Д.О.

Викладач: Бабич О.Б.

Запоріжжя 2016

Вступ

У спрощеному вигляді менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Менеджмент - це також галузь людського знання, яке допомагає здійснювати функції управління (планування, організацію, мотивацію, контроль, координацію). Отже, менеджмент є вдалим поєднанням наукових досягнень у суспільно-економічній галузі та мистецтва управління.

Підходи на основі виділення різних шкіл

У першій половині двадцятого століття одержали розвиток чотири чітко помітні школи управлінської думки. Хронологічно вони можуть бути перераховані в наступному порядку: школа наукового управління, адміністративна школа, школа психології і людських відносин і школа науки управління (або кількісна школа). Найпалкіші прихильники кожного з цих напрямків думали у свій час, що їм вдалося знайти ключ до найбільш ефективного досягнення цілей організації. Більш пізні дослідження та невдалі спроби застосувати теоретичні відкриття шкіл на практиці довели, що багато відповідей на запитання управління були лише частково правильними в обмежених ситуаціях. І тим не менше, кожна з цих шкіл внесла значний і відчутний внесок у цю область. Навіть найпрогресивніші сучасні організації досі використовують певні концепції і прийоми, виникли в рамках даних шкіл. Наша мета - допомогти вам оцінити еволюційний характер управлінської думки і визнати, що прийоми, які опинялися успішними в одних ситуаціях і в конкретний час, не завжди успішні в інші. Слід зрозуміти, що школи перетинаються в питаннях теорії і практики, і що в рамках однієї організації ви знайдете елементи всіх цих підходів.

Наукове управління (1885-1920)

Наукове управління найбільш тісно пов'язане з роботами П.У. Тейлора, Френка і Лілії Гілбрет і Генрі Гантта. Ці творці школи наукового управління думали, що, використовуючи спостереження, заміри, логіку й аналіз можна удосконалити багато операцій ручної праці, домагаючись їх більш ефективного виконання. Першою фазою методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. Тейлор, наприклад, прискіпливо вимірював кількість залізної руди та вугілля, які людина може підняти на лопати різного розміру. Гілбрети винайшли прилад і назвали його мікрохронометром. Вони використовували його в сполученні з кінокамерою для того, щоб точно визначити, які рухи виконуються при визначених операціях і скільки часу займає кожне з них. Про це написано в Прикладі. Ґрунтуючись на отриманій інформації, вони змінювали робочі операції, щоб усунути зайві, непродуктивні рухи і, використовуючи стандартні процедури і обладнання, прагнули підвищити ефективність роботи. Тейлор, наприклад, виявив, що максимальна кількість залізної руди і вугілля може бути перекинуто, якщо робітники користуватимуться лопатою-совком місткістю до 21 фунта (ок. 8,6 кг - прим. ред.). У порівнянні з більш ранньою системою це дало воістину феноменальний виграш.

Гілбрети. і Терблиги

Ще будучи учнем муляра, Гілбрет помітив, що люди, які вчили його класти цеглу, використовували три основні зв'язки рухів. Він замислився над тим, яка з цих рухів було найбільш ефективним; тому він методично вивчав ці рухи, а також використовувані інструменти. В результаті з'явився вдосконалений спосіб, який скоротив кількість рухів, необхідних для кладки одного цегли, з 18 до 4 з половиною, збільшивши тим самим продуктивність на 50%.

На початку 1900-х років Френк і його дружина Ліліан почали вивчати робочі операції, використовуючи кінокамеру в поєднанні з мікрохронометром. Мікрохронометр - це годинник, які винайшов Френк і які могли записувати інтервали, тривалістю до 1/2000 секунди. З допомогою стоп кадрів Гілбрети змогли виявити і описати 17 основних рухів кисті руки. Вони назвали ці рухи терблигами. Ця назва походить від прізвища Гілбрет, якщо її прочитати "задом наперед".

Наукове управління не нехтувало людським фактором. Важливим внеском цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавити працівників у збільшенні продуктивності й обсягу виробництва. Передбачалася також можливість невеликого відпочинку і неминучих перерв у виробництві, так що кількість часу, що виділяється на виконання певних завдань, була реалістичним і справедливо встановленим. Це давало керівництву можливість установити норми виробництва, що були здійсненні, і платити додатково тим, хто перевищував установлений мінімум. Ключовим елементом у даному підході було те, що люди, які робили більше, винагороджувалися більше. Автори робіт з наукового управління також визнавали важливість відбору людей, які фізично й інтелектуально відповідали виконуваній ними роботі, вони також підкреслювали велике значення навчання. управління мікрохронометр стимулювання

Наукове управління також виступало в захист відділення управлінських функцій обмірковування і планування від фактичного виконання роботи. Тейлор і його сучасники фактично визнавали, що робота з управління - це певна спеціальність, і що організація в цілому виграє, якщо кожна група працівників зосередиться на те, що вона робить успішніше всього. Цей підхід різко контрастував зі старою системою, при якій робочі самі планували свою роботу.

Концепція наукового управління стала серйозним переломним етапом, завдяки якому, управління стало широко визнаватися як самостійна галузь наукових досліджень. Вперше керівники-практики та вчені побачили, що методи і підходи, використовуються в науці і техніці, можуть бути ефективно використані в практиці досягнення цілей організації.

Класична, або адміністративна школа в управлінні (1920 -1950)

Автори, які писали про наукове управління, в основному присвячували свої дослідження тому, що називається управлінням виробництвом. Вони займалися підвищенням ефективності на рівні нижче управлінського. З виникненням адміністративної школи фахівці почали постійно виробляти підходи до удосконалення управління організацією в цілому.

Тейлор і Гілбрет починали свою кар'єру простими робітниками, що, безсумнівно, уплинуло на їхні уявлення про управлінні організацією. На відміну від них, автори, які вважаються творцями школи адміністративного управління, більш відомої як класична школа, мали безпосередній досвід роботи як керівників вищої ланки управління у великому бізнесі. Анрі Файоль, з ім'ям якого пов'язують виникнення цієї школи і якого інколи називають батьком менеджменту, керував великою французькою компанією з видобутку вугілля. Линдалл Урвик був консультантом з питань управління в Англії. Джеймс Д. Муні, який писав роботи спільно з А.К. Рейлі, працював під керівництвом Алфреда П. Слоуна в компанії "Дженерал Моторс". Отже, їх головною турботою була ефективність в більш широкому значенні слова - стосовно до роботи всієї організації.

Прихильники класичної школи, як і ті, хто писав про науковому управлінні, не дуже дбали про соціальні аспекти управління. Більш того, їх роботи в значній мірі виходили з особистих спостережень, а не ґрунтувалися на науковій методології. "Класики" намагалися поглянути на організації з погляду широкої перспективи, намагаючись визначити загальні характеристики і закономірності організацій. Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. При цьому вона виходила з ідеї, що дотримання цих принципів безсумнівно приведе організацію до успіху.

Ці принципи торкалися два основних аспекти. Одним з них була розробка раціональної системи управління організацією 6. Визначаючи основні функції бізнесу теоретики-"класики" були впевнені в тому, що можуть визначити кращий спосіб поділу організації на підрозділи або робочі групи. Традиційно такими функціями вважалися фінанси, виробництво і маркетинг. З цим було тісно пов'язано і визначення основних функцій управління. Головний внесок Файоля в теорію управління полягав у тому, що він розглянув управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємозалежних функцій, таких як планування і організація. В наступному розділі даної глави ми розглянемо більш докладно власне функції управління.

Друга категорія класичних принципів стосувалася побудови структури організації та управління працівниками. Прикладом може служити принцип єдиноначальності, згідно яким людина повинна одержувати накази тільки від одного начальника і підкорятися тільки йому одному.

Школа людських відносин (1930-1950)

Школа наукового управління та класична школа з'явилися на світ коща психологія знаходилася ще в зародковому стані. Багато хто на початку XX століття серйозно ставили під сумнів тоща нову фрейдовскую концепцію підсвідомого. Більше того, оскільки ті, хто цікавився психологією, рідко цікавилися управлінням, що існували тоді мізерні знання про людській свідомості були ніяк не пов'язані з проблемами трудової діяльності. Отже, хоча автори наукового управління і класичного підходу визнавали значення людського фактора, дискусії їх обмежувалися такими аспектами як справедлива оплата, економічне стимулювання і встановлення формальних функціональних відносин. Рух за людські відносини зародився у відповідь на нездатність повністю усвідомити людський фактор як основний елемент ефективності організації. Оскільки воно виникло як реакція на недоліки класичного підходу, школу людських відносин інколи називають неокласичною школою.

Наука управління або кількісний підхід (1950 - по теперішній час)

(Слід звернути увагу на відмінності перекладу і змісту двох понять - scientific management - "наукове управління", яке в американській літературі прямо зв'язується з "тейлоризмом" та його послідовниками, і - management science - "наука управління" - MS, яка зводиться до застосування кількісних методів або ж до дослідження операцій (operations research - OR). У цьому значенні часто використовується абревіатура MS/OR. У радянській літературі йому близьке за змістом до поняття "економіко-математичні методи". (Прим. наук. ред.)

Математика, статистика, інженерні науки і пов'язані з ними галузі знань внесли суттєвий внесок у теорію управління. Їх вплив можна простежити в застосуванні Фредеріком У. Тейлором наукового методу при аналізі роботи. Але до другої світової війни кількісні методи використовувалися в управлінні недостатньо.

Англійці повинні були відшукати спосіб найбільш ефективного використання обмеженого числа своїх бойових винищувачів і засобів протиповітряної оборони з тим, щоб уникнути знищення під час масованих німецьких повітряних ударів. Пізніше довелося шукати спосіб максимізації ефективності військових постачань по забезпеченню висадки союзників у Європі. Кількісні методи, згруповані під загальною назвою дослідження операцій, були використані при вирішенні цих та інших проблем, що включають війну підводних човнів і мінування японських портів.

Висновки

Управління є об'єктивною необхідністю будь-якої організації. Для того щоб організація могла реалізувати свої цілі, завдання повинні бути скоординовані через вертикальний розподіл праці, який і становить суть управління. Щоб організація діяла успішно, робота по управлінню має бути чітко відокремлена від неуправлінської. Тобто організації повинні призначати керівників і визначати коло їхніх обов'язків і відповідальності.

Список використаної літератури

1. Финансовый менеджмент. - М.: ЮНИТИ, 2006.

2. Менеджмент. - К.: Міжгалузевий ін-т управління, 2006. - 196 с.

3. Фінансовий менеджмент. - К.: ЦУЛ, 2002. - 496с.

4. Екологічний менеджмент. - К.: ЦНЛ, 2004. - 407с.

5. Менеджмент організацій. - К.: Либідь, 2003. - 448с.

Размещено на Allbest.ru