Виробнича потужність підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виробнича потужність підприємства



Зміст

Вступ

1. Сутність виробничої потужності підприємства як економічної категорії та її види

2. Система показників виробничої потужності підприємства

3. Методи визначення виробничої потужності підприємства

• 4. Оцінка основних виробничих фондів та рівень використання виробничих потужностей на ПАТ "Яготинський маслозавод"
• 5. Шляхи підвищення ефективності використання виробничої потужності на підприємсті
• Висновки
• Список використаних джерел

• Вступ
• Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів щодо випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності позичає провідне місце у виявленні та оцінці резервів виробництва.
• Актуальність даної теми полягає в тому, що виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку й переробку сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури асортименту та якості за умови найбільш повного використання виробничих площ, обладнання, прогресивної технології та організації виробництва. У зв'язку з цим об'єктивна оцінка виробничих можливостей підприємств, а також параметрів і характеристик виробничої потужності мають вирішальне значення для прийняття рішень. Вивчення виробничої потужності, спрямоване на пошук шляхів більш ефективного її використання, стає усе більш актуальним, а сама ця проблема набуває великого значення.
• Об'єктом курсової роботи є економічна діяльність ПАТ "Яготинський маслозавод".
• Предметом дослідження курсової роботи є теоретико-методичні засади визначення виробнича потужність підприємства та методичні принципи її розрахунку.
• Метою курсової роботи є дослідження виробничої потужності підприємства та методичних принципів її розрахунку, а також формування шляхів підвищення використання виробничої потужності на підприємстві.
• Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути сутність виробничої потужності підприємства;

- розкрити види та чинники формування виробничої потужності підприємства;

- визначити особливості розрахунку виробничої потужності підприємства;

- розглянути методи визначення виробничої потужності;

- зробити оцінку основних виробничих фондів підприємства ПАТ "Яготинський маслозавод";

- провести аналіз основних показників використання виробничої потужності підприємства на ПАТ "Яготинський маслозавод";

- запропонувати шляхи підвищення ефективності використання виробничої потужності на підприємстві.

У процесі роботи використовувались наступні методи: аналіз абстрагування конкретизація, аргументація, порівняння , класифікація та метод узагальнення, за допомогою якого було зроблено загальні висновки.

Джерелами інформації є: монографічні, навчальні, наукові видання, законодавчо-нормативна база, публікації в періодичних виданнях та відповідні електронні ресурси.



1. Сутність виробничої потужності підприємства як економічної категорії та її види

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства. Виробнича потужність є змінною величиною. Вона залежить від продуктивності праці, впровадження нової техніки, оснастки, вдосконалення технологічних процесів, організації виробництва і праці та інших факторів.

Важливим елементом здійснення виробничих процесів на підприємстві є наявність та належне використання відповідних засобів праці. Вони становлять матеріально-технічну базу кожного підприємства. Головна частина засобів праці, виходячи з їхнього значення та питомої ваги в загальній сумі засобів підприємства, одержала назву основних фондів.[6]

Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності є

забезпечення підприємства, поряд з матеріальними і трудовими ресурсами, необхідними основними фондами - будинками, спорудами, устаткуванням, транспортними й іншими засобами. Під основними засобами (фондами) розуміють матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних чи соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і пращ на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів.[7]

Дослідженню питань, пов'язаних з обґрунтуванням, плануванням і аналізом рівня використання виробничої потужності, резервами поліпшення її використання на підприємствах і в галузях, присвячені праці багатьох учених, серед яких: І.Б. Швець, Й.М. Петрович, Р.П. Атаманчук, А.С. Федонін, Г.А. Швиданенко, Л.Й. Ітін. Дослідження науковців пов'язані переважно з обґрунтуванням виробничої потужності у стабільних умовах виробництва або на підприємствах, які тривалий час виготовляють продукцію з незмінними технічними та споживчими якостями.

Д.А. Штефанич та Г. Гигельс, В.С. Маврищев і К.І. Невельська пропонують під виробничою потужністю розуміти "максимально можливий випуск продукції високої якості в номенклатурі і асортименті, передбачених на плановий період, або обсяг переробки сировини при повному використанні обладнання і виробничих площ, враховуючи застосування передової технології, поліпшення організації виробництва і праці". Такі ж погляди на поняття "виробничої потужності" у розробників "Методических указаний к разработке Государственных планов экономического и социального развития СССР" П.С. Данилова та Н.П. Коновалової [16]. Виробничу потужність як потенційно можливий обсяг випуску продукції в одиницю часу роботи обладнання на встановлену дату за допомогою організованої сукупності наявних у підприємства засобів праці, здатних злагоджено функціонувати в часі і просторі, при досягнутому рівні їх технологічного освоєння робітниками [18] пропонують розуміти І.М .Петрович та Р.П. Атаманчук. Дане визначення виробничої потужності розглядає виробничу потужність як функцію сукупності засобів праці, яка характеризує потенційні можливості щодо максимального випуску продукції та економічний потенціал засобів праці. М.А. Вахрушина стверджує, що лише основні засоби можна оцінювати кількісно. Показник виробничої потужності дає якісну оцінку їх стану. Також вона стверджує, що виробнича потужність характеризує роботу основних засобів при умовах, де можна максимально використати потенційні можливості виробничого обладнання.

За радянських часів виробнича потужність визначалася по номенклатурі і в асортименті, передбачених планом так стверджують автори навчального посібника "Экономика социалистической промышленности". З часом плановий асортимент і номенклатуру почали змінювати на ближчий до оптимального залежно від профілю підприємства. Інколи розрахунок виробничих потужностей діючого підприємства здійснюється з урахуванням складу та структури основних виробничих засобів. А.С. Федонін та Г.А. Швиданенко вважають, що асортимент і номенклатура продукції підприємства також можуть бути результативними показниками. Факторним в такому випадку буде наявність виробничих площ, технологічного обладнання і процесів. Тому асортимент і номенклатура встановлюється з урахуванням наявних основних засобів. З цього можна зробити висновок, що на новоствореному підприємстві в основу розрахунку виробничої потужності закладено асортимент і номенклатуру продукції, а на діючому - наявні основні засоби. Саме від наявних основних засобів, від їх досконалості і дієздатності залежить можливість підприємства виготовляти максимальну кількість продукції. Активна частина основних виробничих засобів є основним фактором формування виробничої потужності підприємств. Проте не слід виключати інших факторів, зокрема умов, в яких діє підприємство в даний період [18, с. 6]. Визначення виробничої потужності як максимальної продуктивності засобів праці сприяє розумінню виробничої потужності як технічної категорії, незалежно від соціально-економічного ладу. Технічний підхід до визначення виробничої по- тужності має певні недоліки, серед яких - відрив від виробничих відносин та від умов, в яких вони функціонують. Тому для визначення суті виробничої потужності слід також враховувати суспільно-економічні умови, в яких вони функціонують [11], оскільки процес виробництва завжди проходить при певних суспільних умовах. Така позиція не суперечить науковим поглядам Є.Г. Лібермана. Він в своєму підручнику "Организация и планирование производства на машиностроительных предприятиях" також робить акцент на врахуванні соціально-економічних умов функціонування виробничого обладнання. Він пропонує враховувати спеціалізацію виробництва, його виробничу структуру, ступінь прогресивності технологічних процесів, режим роботи підприємства і його цехів, використання робочого часу, якість обслуговування робочих місць, планування виробництва, кваліфікацію працівників та використання досвіду новаторів виробництва [19, с. 208].

Узагальнюючи вищесказане під виробничою потужністю, слід розуміти можливість підприємства виготовляти продукцію певної якості і в максимальних обсягах і номенклатурі, які задовольняють потреби народного господарства, відповідають складу та виробничо-технічній характеристиці наявних засобів праці, повному їх використанні за весь календарний фонд часу по прогресивних нормах продуктивності обладнання, враховуючи нові технології і раціональні норми організації праці на підприємстві. Це особливо важливо в умовах інтенсивного господарювання, коли мова йде про найбільш раціональне використання всіх видів ресурсів і, перш за все, капітальних вкладень, які спрямовуються на приріст.

Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для докорінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка користується попитом на вітчизняному та світовому ринках.

Наука та практика господарювання виокремлюють різні види потужності підприємства: за даними балансу виробничих потужностей, за метою розрахунку та залежно від розвитку і поточного стану виробництва.

За даними балансу виробничих потужностей виділяють:

· вхідна - виробнича потужність на початок планового або звітного періоду;

· вихідна - виробнича потужність на кінець планового або звітного періоду;

· середньорічна - це потужність якою володіє підприємство на початок і кінець року з урахуванням приросту і вибуття наявних потужностей;

· ввідна - введена в експлуатацію виробнича потужність з початку певного періоду;

· вивідна - виведена з експлуатації виробнича потужність з початку певного періоду;

· балансова - потужність, яка за своє кількістю відповідає умовам співставлення різних за потужністю одиниць обладнання, які співпрацюють в єдиному технологічному процесі.

За метою розрахунку розрізняють:

· перспективна;

· проектна;

· ефективна;

· резервна;

· поточна.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді (в перспективі).

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства. Вона буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту на цю продукцію.

Ефективна виробнича потужність характеризується тим, що в конкурентних реальних умовах може забезпечити отримання максимального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній. Наприклад, на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, яка не користується попитом. В цій ситуації таку технологічну лінію краще не включати в роботу, тоді підприємство отримає певну економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. фонд промисловий обсяг потужність

Резервна виробнича потужність створюється у певних галузях національної економіки (газовій, транспортній,харчовій тощо) для виконання цільових завдань в екстремальних ситуаціях для покриття так званих "пікових" та сезонних навантажень.

Поточна (фактично досягнута, діюча) потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників.

Залежно від розвитку і поточного стану виробництва:

· пускова - потужність в період пуску виробництва;

· фактична - потужність, що склалася у поточних умовах пуску виробництва;

· планова - розраховується на плановий період на основі техніко-економічних показників виробництва.

Виробнича потужність має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва та залежно від зміни факторів, які її визначають. Врахування таких факторів особливо актуально в постійно змінюваних умовах зовнішнього та внутрішнього середовища, які обумовлені економічними процесами ринкової трансформації. И.М. Петрович, Р.П. Атаманчук, Т.А. Фролова такими факторами вважають: кількісний і якісний склад обладнання, ступінь прогресивності технології, рівень спеціалізації підприємства та організації виробництва, якість сировини та матеріалів, рівень пропорційності в пропускній здатності між групами машин, підвищення рівня уніфікації і стандартизації готової продукції, освоєння техніки працівниками підприємства.

Г. Гигельс додає такий фактор, як технічні норми обладнання, які відображають найбільш досконалі технологічні режими і краще освоєння техніки. Достатньо однобокі погляди на питанні факторів виробничої потужності у С.В. Мочерного та М.А. Вахрушиної. Вони роблять акцент безпосередньо на обладнанні і практично не звертають уваги ні на продукцію, ні на виробничі площі, ні на працівників. Вони вважають, що величина виробничої потужності залежить від кількості ведучого обладнання та його продуктивності, фонду роботи обладнання та планового асортименту продукції.

До факторів, які впливають на величину виробничої потужності, також відносять: якість продукції, що виробляється, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року, прогресивні техніко-економічні норми продуктивності і використання обладнання, зняття продукції з виробничих площ, норматив тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, структуру основних виробничих фондів та питому вагу їх активної частини, ступінь прогресивності технологічних процесів, режим роботи підприємства, використання робочого часу, планування виробництва і кваліфікація працівників, використання досвіду новаторів виробництва.

У нових умовах економічного розвитку все більш актуальним є питання формування якісно нових виробничих потужностей промислових підприємств, здатних гнучко реагувати на зміну факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Хоча розвиток промисловості в даний час перебуває на стадії використання створених раніше потужностей і застарілої структури виробництва, процеси оновлення матеріально-технічної бази вже почалися.

Проте вони носять стихійний характер, відбуваються безсистемно, не мають відповідного науково-методичного й організаційного забезпечення, що іноді призводить до негативних результатів. Розв'язання цієї наукової та практичної проблеми можливе на основі дослідження й оцінки факторів формування та використання виробничих потужностей. Здійсненню економічних перетворень та ефективному використанню виробничих потужностей перешкоджає недостатня вивченість економічних процесів і їх закономірностей, що існують у виробництві, що обумовлює необхідність розробки нових підходів до управління процесами формування й використання виробничих потужностей промислових підприємств.

2. Система показників виробничої потужності підприємства

При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому для оцінки реального стану її використання потрібна система показників.

Як система показників в цілому, так і окремі з них повинні відповідати певним вимогам. У першу чергу кожний із показників, який входить до тієї чи іншої групи, має чітко визначене призначення в системі аналізу та використовується для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей. Розглянемо методи розрахунку і призначення кожного із показників, які входять до тієї чи іншої групи та системи в цілому.[8]

Серед показників першої групи слід виділити коефіцієнт використання проектної потужності (Кпп), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.

Зовсім інше значення має коефіцієнт використання діючої виробничої потужності (Кдп). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'язанні питань планування та організації виробництва. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед, потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної та фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.[10]

Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Рівень використання середньо-розрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності (Кнп):

Кнп = Вп / Впн, (2.1)

де Впн - розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства.

Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них належать коефіцієнти змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання та показник середнього часу роботи однієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання (Кзм) є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:

Кзм = Ті / Фд, (2.2)

де Ті - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції;

Фд - дійсний річний фонд часу.

Коефіцієнт завантаження устаткування на виробничу програму (Кз.у) характеризує досягнуту пропорційність між структурою трудомісткості продукції і структурою парку устаткування з урахуванням прийнятого режиму роботи.

Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Показник, який характеризує середній час роботи машини (год.), обчислюється як:

F = Ті / Свст, (2.3)

де Ті - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції;

Свст - кількість встановленого обладнання.

Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів та груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності (Кпр), який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, зайнятого у виготовленні продукції (Спр), до загальної кількості встановленого обладнання (Свст).

Якщо

Спр = Свст,

то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнту завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.

Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження - ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязі виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин та структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.

Визначивши за допомогою коефіцієнта пропорційності рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.

Найбільш доцільно використовувати таку формулу визначення коефіцієнта пропорційності (Кпр):

Кпр = Кзм.вст / Кзм.н, (2.4)

де Кзм. вст - коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;

Кзм. н - нормативний коефіцієнт змінності.

Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Одним із таких показників є фондовіддача. Цей показник має прямий зв'язок із показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.

Фондовіддача визначається за формулою:

Фв = ВП(ТП) / Sср, (2.5)

де ВП(ТП) -- обсяг валової (товарної) продукції підприємства, грн.;

Sср - середньорічна вартість основних засобів, грн.

За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які в свою чергу характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності.

Визначаються також показники фондомісткості та фондоозброєності підприємства.

Фондомісткість:

Фм =Sср / ВП (ТП). (2.6)

Фондоозброєність:

Фоз = Sср / Ч , (2.7)

де Ч - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Ефективність використання активної частини основних засобів характеризує такий вартісний показник як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.[9]

Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.

Застосування системи показників для проведення аналітичної оцінки використання виробничих потужностей діючих підприємств дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємства і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

3. Методи визначення виробничої потужності підприємства

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.[12]

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:

плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;

кількість одиниць обладнання;

продуктивність обладнання;

трудомісткість виробничої програми;

досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку.[13]

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окрему потужність доменного, сталеплавильного та прокатного виробництва. [17]

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).[18]

Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи (корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.(Рис. 3.1)



Рис.3.1 Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства.

У загальному вигляді виробнича потужність (Вп ) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

Впі = Пв Ф'еф КУс , (3.1),

Впі = Ф'еф КУс/Тр , (3.2)

де Впі - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;

Пв - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;

Ф'еф - ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

КУС - середньорічна кількість устаткування;

Тр - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

Тр=tо/Кв.н. (3.3)

де tо - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

Кв.н - коефіцієнт виконання норм часу.

Потужність можна визначити також за формулою:

Впі = (Ф'еф КУс Кв.н.)/ tо (3.4)

Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.

На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:

Впі=Ф'еф/r (3.5)

де r - такт робочої лінії чи конвеєра.

В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за такою формулою:

Впі = (Ф'еф РМ) / Тр (3.6)

В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

Впі = (Ф'еф КУс) / Тр.пр (3.7)

де Тр.пр -- технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу - представника на даній групі устаткування.[21]

Отже, для розрахунку виробничої потужності на підприємстві потрібно мати такі дані: плановий фонд робочого часу одиниці обладнання; кількість одиниць обладнання; продуктивність обладнання; трудомісткість виробничої програми; досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку. Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємства та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

• 4. Оцінка основних виробничих фондів та рівень використання виробничих потужностей на ПАТ "Яготинський маслозавод"
• В молочній промисловості України багато підприємств входять в певні об'єднання. Зокрема "Молочний Альянс" об'єднує в собі ПАТ Пирятинський сирзавод, ПАТ Баштанський сирзавод, ПАТ Городенківський сирзавод, ПАТ "Золотоніський маслоробний комбінат", ПАТ "Яготинський маслозавод", філія ПАТ "Яготинський маслозавод" "Яготинське для дітей", ПАТ "Варвамаслосирзавод", ПАТ "Новоархангельський сирзавод", ПАТ "Тростянецький молочний завод" (Вінницька область), ТОВ "Еталонмолпродукт", ПАТ "Надія" та інші.
• Флагманом молочної промисловості України можна справедливо вважати ПАТ "Яготинський маслозавод", який входить до об'єднання "Молочний Альянс". Виробничі потужності підприємства розташовані в місті Яготин, Київської області.(Див. Додаток А)
• Пiдприємство виробляє масло тваринне, цiльномолочну продукцiю. Продукцiя виробляється вищого гатунку та користується попитом у споживачiв, про що свiдчать замовлення на виробництво та реалiзацiю. Готова продукцiя реалiзується в межах району, областi, України. Клiєнтами є оптовi покупцi та дрiбнi пiдприємцi. Молочна галузь в даний час набула значного розвитку.
• При ПАТ "Яготинський маслозавод" створені сільськогосподарські дочірні підприємства "Київська Русь", "Лан", "Супоївське", "Богданівське", "Яготинський маслозавод" "Яготинське для дітей", а також торговельне підприємство "Яготинський молочний продукт"..
• Основна частка акцій ПАТ "Яготинський маслозавод" належить ЗАТ "Молочний ал'янс" - 99,2091%. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Еталон Ессет Менеджмент" володіє 0,0074% пакету акцій товариства. Решта акцій (0,7834%) належать акціонерам-фізичним особам, їх кількість становить 1441 особу.
• На ринку продажу покупцям пропонується широкий асортимент якiсної молочної продукцiї в розфасованоу виглядi. У зв'язку з тим, що молокопереробних пiдприємств в областi досить багато, вiдповiдно i конкуренцiя як на сировинному, так i на ринку готової продукцiї досить висока (Табл.4.1).
• Таблиця 4.1
• Таблиця характеристика товарів ПАТ "Яготинський маслозавод" в порівнянні з конкурентами

№ п/п	Параметри	ПАТ "Галактон"	Свято-шинський МЗ	ПАТ "Яготинський маслозавод"	Середньо-зважений бал
1	Упаковка	5	3	4	0,15
2	Смакові якості	5	4	5	0,2
3	Оформлення	4	4	4	0,1
4	Ціна	5	4	5	0,4
5	Обсяг збуту	4	4	4	0,15
6	Кваліфікація персоналу	4	4	4	0,2

• До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т. п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів праці (Табл. 4.2).[2]
• Таблиця 4.2
• Основні виробничі фонди ПАТ "Яготинський маслозавод"

Найменування основних засобів	Власні основні засоби (тис.грн)	Орендовані основні засоби (тис.грн)	Основні засоби, всього (тис.грн)
	на початок періоду	на кінець періоду	на початок періоду	на кінець періоду	на початок періоду	на кінець періоду
1.Виробничого призначення	183670	174745	0	0	183670	174745
будівлі та споруди	43412	43823	0	0	43412	43823
машини та обладнання	135934	124131	0	0	135934	124131
транспортні засоби	4324	6791	0	0	4324	6791
інші	0	0	0	0	0	0
2. Невиробни-чого призначення	0	0	0	0	0	0
будівлі та споруди	0	0	0	0	0	0
машини та обладнання	0	0	0	0	0	0
транспортні засоби	0	0	0	0	0	0
інші	0	0	0	0	0	0
Усього	183670	174745	0	0	183670	174745
Опис	Терміни та умови користування основними засобами (за основними групами): згідно податкового кодексу. Первісна вартість основних засобів: 272715. Ступінь зносу основних засобів 36%. Ступінь використання основних засобів 100%. Сума нарахованого зносу: 97970. Суттєві зміни основних засобів зумовлені: немає інформації про всі обмеження на використання майна емітента: немає обмежень.

• Відтворення основних фондів підприємства використовуються як грошові, так і натуральні показники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не тільки як носії вартості, але і як сукупність певних засобів праці.
• Виробничі процеси, за допомогою яких предмети праці перетворюються у готовий продукт, є основними й утворюють основне виробництво.
• Матеріальними об'єктами виробничої структури підприємств є цехи, дільниці, лабораторії. У них виробляється, проходить технічний контроль і випробовується кінцева продукція, другорядна продукція, матеріали і напівфабрикати, перетворюються види енергії.
• ПАТ "Яготинський маслозавод" складається з таких структурних пiдроздiлiв: основне виробництво; допомiжне виробництво; апарат управлiння; непромисловий персонал.
• До складу основного виробництва входять: дiльниця по виробництву масла тваринного, незбираної i нежирної молочної продукції; маслоробна дiльниця; сироварно-цiльномолочна дiльниця; приймально-апаратна дільниця; лабораторія; дiльниця по виробництву морозива; тарний склад; склад готової продукції. Допомiжне виробництво включає в себе: механiчну дільницю; компресорне господарство; енергодiльницю. До складу непромислового персоналу входить персонал торгiвлі та транспортного обслуговування центрозавозу продукцiї в торгiвельну мережу та центровивозу сировини.
• ПАТ "Яготинський маслозавод" виробляє 70 видiв молочної продукцiї, для забезпечення населення Яготинського району та м. Києва і Київської областi, надає транспортнi послуги на замовлення населення.
• Дiє роздрiбна та оптова торгiвля переважно продовольчим асортиментом. Серед основної продукції підприємства наступна:

· сири тверді та м'які;

· вершки;

· молоко;

· масло рослинне;

· молоко сухе знежирене;

· сметана;

· кисломолочна продукція;

· морозиво.

Серед асортименту продукції є 5 видів, які формують переважну частку як обсягу виробництва у натуральному виразі, так і у вартісному. Інформація про обсяги виробництва та реалізації продукції за основними видами наведена в таблиці 4.2.



Таблиця 4.2

Таблиця обсягів виробництва та реалізації продукції за основними видами

№ п/п	Основний вид продукції	Обсяг виробництва	Обсяг реалізованої продукції
		у натуральній формі, т	у грошовій формі (тис. грн.)	у % до всієї виробленої продукції	у натуральній формі, т	у грошовій формі (тис. грн.)	у % до всієї реалізованої продукції
1	Молоко 2,6%,п/ет 900 гр.	10458,5	98147,7	16	10428,3	97850,5	13
2	Молоко 2,6%,пет/пляшка 900 гр.	5179,9	58158,8	8	5169,5	58052,9	7
3	Масло 82,5% фас. 200 гр.	590	22305,7	8	594,9	22841,1	6
4	Масло 69,2% фас. 200 гр.	570	18269,4	6	539	17411,7	8
5	Закваска 2,5% 0,45 кг	1805,8	14426	5	1807,9	14491,2	5
	Всього	18604,2	211307,6	43	18539,6	21037,4	39

На ПАТ "Яготинський маслозавод" істотно розширити асортимент дозволило встановлення лінії розфасовки молока в ПЕТ-пляшку потужністю 6000 пляшок/рік та введення в експлуатацію 17 нових танків для приготування кисломолочної продукції.

Аналіз даних фінансової звітності ПАТ "Яготинський маслозавод" показав, що балансова вартість основних засобів зростає в динаміці, але ефективність їх використання зменшується (табл. 2.4). [2]

Таблиця 4.3

Динаміка показників використання основних засобів підприємства

Показник	2011	2012	2013	Відхилення, 2012 від 2011	Відхилення, 2013 від 2012
				±	%	±	%
Балансова вартість основних засобів на початок періоду, тис. грн	9446,7	17817	25657	8370,3	88,61	7840	44,00
Балансова вартість основних засобів на кінець періоду, тис. грн	17817	25657	53585	7840	44,00	27928	108,85
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн	13631,85	21737	39621	8105,15	59,46	17884	82,27
Середньооблікова чисел. працівн., чол.	671	722	729	51	7,60	7	0,97
Фондомісткість, грн./грн.	0,10	0,12	0,14	0,02	19,12	0,03	24,22
Фондоозброєність, тис.грн	70,63	178,17	412,72	107,54	152,26	234,55	131,64
Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства	0,33	0,34	0,5	0,01	3,05	0,16	48,29
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,52	0,53	0,41	0,01	2,37	-0,13	-23,66
Коефіцієнт придатності основних засобів	0,48	0,47	0,59	-0,01	-2,55	0,13	26,74
Коефіцієнт оновлення осно засобів	0,61	0,49	0,59	-0,12	-19,69	0,09	19,13
Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,06	0,02	0,03	-0,04	-68,82	0,01	61,54
Коефіцієнт приросту осн засобів	0,89	0,44	1,09	-0,45	-50,34	0,65	147,37
Фондовіддача основних засобів, грн./грн	10,28	8,63	6,95	-1,65	-16,05	-1,68	-19,50
Рентабельність основних засобів, %	0,51	0,05	0,17	-0,46	-90,33	0,12	245,82

Проведений аналіз показав, що ефективність використання оборотних активів зростає в динаміці, зростає швидкість перетворення їх на готівку, зменшується термін обороту в днях, збільшується їх прибутковість.

Витрати звiтного перiоду у підприємства складаються iз (Рис. 4.1):

- собiвартостi реалiзованої молочної продукцiї, послуг - 85,44% всiх витрат;

- адмiнiстративних витрат - 1,76%;

- витрат на збут - 5,23%;

- iнших операцiйних витрат (собiвартiсть реалiзованих виробничих запасiв та iншi) - 1,6%;

- фiнансових витрат - 5,08%;

- iнших витрат - 0,06%;

- витрат з податку на прибуток - 0,82%;

- надзвичайних витрат - 0,0004%.

Рис. 4.1 Витрати звiтного перiоду ПАТ "Яготинський маслозавод"

Таким чином, можемо зробити висновок щодо позитивної динаміки нарощування як обсягів виробництва продукції, так і її реалізації, а отже і зростання прибутковості діяльності.

Функціонування виробничої структури суттєво відрізняється від діяльності основних підрозділів підприємства. Його особливості полягають у тому, що результат діяльності інфраструктури являє собою послугу виробничого характеру, її продукція не існує самостійно, поза виробничим процесом. Особливістю елементів виробничої інфраструктури є також їхня територіальна належність.

При сучасній системі організації промисловості, коли відсутні спеціалізовані підприємства технічного обслуговування, Підприємство змушене розвивати власний комплекс цехів, господарств та служб для технічного обслуговування основних виробництв.[20]

На виробничу структуру ПАТ "Яготинський маслозавод" впливає ряд факторів. Головні з них такі:

1) галузева належність, номенклатура продукції, її техніко-економічні особливості, використані ресурси;

2) тип виробництва, рівень спеціалізації і кооперування;

3) структура засобів праці, технології;

4) ступінь складності конструкції і технологічність продукції;

5) організація обслуговування обладнання, його ремонт і модернізація;

6) мобільність виробничого процесу, тобто його спроможність оперативно переходити на випуск нової продукції;

7)характер відтворювального процесу в підрозділах підприємства.

Ці фактори визначають специфіку виробничої структури підприємства. Ринкові умови господарювання вимагають передусім нової виробничої структури відтворення фондів підприємства. Виробнича структура ПАТ "Яготинський маслозавод" представлена на схемі. (Див. Додаток Б)

Виробничі процеси, за допомогою яких предмети праці перетворюються у готовий продукт, є основними й утворюють основне виробництво. Матеріальними об'єктами виробничої структури підприємств є цехи, дільниці, лабораторії. У них виробляється, проходить технічний контроль і випробовується кінцева продукція, другорядна продукція, матеріали і напівфабрикати, перетворюються види енергії.

До складу виробничого процесу входить виготовлення проміжної та готової продукції. А це належить до технологічного процесу. Отже технологічний процес є складовою частиною виробничого процесу.

Будь яку технологію можна уявити, як сукупність технологічних процесів.

Технологічний процес і набір сучасного обладнання забезпечує високу і стабільну якість продукту, що дає змогу задовільнити вимоги найвибагливіших замовників, а також дозволяє в цілому механізувати виробничий процес та забезпечити систему безпеки праці.[24]

Обслуговуючі відділи виконують роботи, які насамперед забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів (робіт, послуг). Основне їх призначення -забезпечення необхідних умов для нормального функціонування основних та допоміжних галузей господарства, продовження процесу виробництва (робіт, послуг), підтримання основних засобів у технічно справному стані, забезпечення транспортних технологічних зв'язків між етапами робіт, ремонт будівель і споруд, будівництво нових об'єктів виробничого і житлово-комунального призначення, надання інших соціальних послуг населенню.[27]

Чисельність персоналу на підприємстві визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, ступенем їх механізації та автоматизації, комп'ютеризації. Ці фактори задають її нормативну (планову) величину. Але на практиці персонал більш характеризується величиною за списком (фактичною), тобто чисельністю працівників, які офіційно працюють зараз на організацію. До складу кількості за списком входять як постійні (прийняті на роботу безстрокового чи на строк обумовлений контрактом чи договором), так і тимчасові (прийняті на строк до 2 місяців, чи для заміни тимчасово відсутньої особи - на 4 місяці) та сезонні (прийняті на роботу, що носить сезонний характер) працівники. Структура управління на ПАТ "Яготинський маслозавод".(Див. Додаток В)

Середньооблікова чисельність працівників на ПАТ "Яготинський маслозавод" складає 847 особи.

Реалізація послуг має велике значення для діяльності товариства "Яготинського маслозаводу", так як забезпечує отримання підприємствами необхідного прибутку, задоволення попиту різноманітних споживачів молокопродукцією, а отже, потреб населення.

Для здійснення продажу молочних товарів однією із комерційних функцій, такі підприємства повинні розробити орієнтири (показники) для реалізації товарів. Основою розробки цих орієнтирів по реалізації товарів повинно стати маркетингове дослідження потреб, попиту, місткості ринку, аналіз ринкової ситуації, визначення долі оптового підприємства на ринку. В якості інформаційної бази необхідно використовувати систему розрахунків маркетингової інформації, для розрахунків застосовувати сучасні методи аналізу, використовуючи сучасну обчислювальну техніку, що забезпечує багатоваріантність показників, облік наслідків, обумовлених запланованими маркетинговими підприємствами.

5. Шляхи підвищення ефективності використання виробничої потужності на підприємсті

Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів.

Важко переоцінити значення ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей. Вирішення цього завдання означає збільшення виробництва продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, нагромаджень підприємств.

Успішне функціонування основних фондів і виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори поліпшення їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей припускає, що, з одного боку, буде збільшено час роботи діючого устаткування в календарний період, а з іншого - підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання виробничої потужності підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

1) збільшення екстенсивного завантаження;

2) підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.

По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.

По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

На основі аналізу теоретичних основ підвищення використання виробничих потужностей підприємства, попередньо проведеного аналізу діяльності досліджуваного підприємства ПАТ "Яготинський маслозавод" визначимо основні напрями підвищення виробничих потужностей підприємства.

Отже, резервами збільшення (факторами підвищення) виробничих потужностей для підприємства можуть бути:

1) Фактори, що пов'язані з використанням виробничого устаткування, сировини і матеріалів, та основних засобів:

- збільшення обсягу виробництва продукції, що випускається за рахунок більш повного використання виробничих потужностей підприємства;

- скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, раціонального використання обладнання, сировини, матеріалів, палива, електроенергії;

- застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для виробництва продукції;

- звільнення від зайвого і невстановленого устаткування, продавши або здавши його в оренду ;

- впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, в результаті чого зростає продуктивність праці ;

2) Фактори, пов'язані з використанням трудових ресурсів:

- проведення масштабної і ефективної політики у сфері підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу;

- здійснення заходів, спрямованих на поліпшення робочого клімату в колективі.

До істотних проблеми, які впливають на діяльність ПАТ "Яготинський маслозавод": 1. Потреби в молочній сировині.

2. Реалізація та збут готової продукції для отримання прибутку.

3.Високі ціни енергоносіїв, пакувальних та інших матеріалів, які впливають на собівартість продукції.

Основними рекомендаціями з підвищення ефективності використання виробничих потужностей на ПАТ "Яготинський маслозавод" є наступні:

- позбавлення від старої і невживаною техніки та придбання нової, більш продуктивної шляхом придбання її в лізинг, що є можливим і більш ефективним, порівняно з кредитом;

- зниження внутрішньо змінних простоїв;

- пошук обсягів робіт, і вихід в інші регіони;

- пошук альтернативних засобів використання електроенергії;

- збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження середньорічної вартості цих засобів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у процесі діяльності підприємства основних засобів.

- підвищення якості сировини, маючи на увазі збільшення кількості корисних речовин в сировині і його технологічність, можливості видобутку продукту. З підвищенням якості сировини вихід товарної продукції підвищується, а при тих самих діючих основних виробничих засобах підвищується фондовіддача. З урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної практики це дозволяє збільшити фондовіддачу на 20-25%.

...