Моделі та стратегії інновацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ

«Інноваційний менеджмент»



1. Моделі поширення інновацій

Можна виокремити дві основні моделі інноваційного процесу. Перша - це модель дифузії нововведення на макрорівнів межах усієї економіки. Нагадаємо, що дифузія - це поширення вже колись опанованої і використовуваної інновації в нових умовах або нових галузях виробництва, у нових країнах. Унаслідок дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів.

Головною метою при цьому є оцінювання чинників середовища, які сприяють поширенню інновацій серед більшої кількості виробників, компаній, організацій чи гальмують його. Виникає проблема взаємодії нововведення з відповідним соціально-економічним оточенням, суттєвим елементом якого є конкуруючі технології, товари. На швидкість поширення (дифузії) інновацій мають великий вплив інноваційна політика держави, існування адекватної інформаційної бази, механізмів функціонування науки та її зав'язків з виробництвом, форми прийняття законодавчих рішень з питань нововведень, способів передавання інформації, механізмів стимулювання інноваційної діяльності, накопичений досвід упровадження нововведень. нововведення інноваційний стратегія

З моделлю дифузії нововведень тісно пов'язана науково-технічна діяльність, яка спрямована на використання і конкретизацію результатів наукових досліджень і розробок для роз-ширення й оновлення номенклатури та підвищення якості продукції з її наступною ефективною реалізацією на ринку. Об'єктом науково-технічної діяльності є саме дифузія нововведень у галузі техніки, технології, економіки, організації та управління, тобто розповсюдження і використання науково-технічних знань в усіх сферах науки, техніки, виробництва. Поняття науково-технічної діяльності розроблено ЮНЕСКО і є базовою категорією міжнародних стандартів у статистиці науки і техніки. Відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО НТД як об'єкт статистики охоплює три її види: а) наукові дослідження і розробки; б) науково-технічна освіта і підготовка кадрів; в) технічні послуги.

Науково-технічна діяльність лежить в основі інноваційної діяльності, яка тісно пов'язана з циклом реалізації і розповсюдження інновацій: роботи, що належать до даного циклу, є переважно прибутковими (серійне виробництво, освоєння інновації у споживачів, застосування різних каналів збуту інновацій).

Державна підтримка інноваційної діяльності відіграє істотну роль у дифузії нововведень і неперервному розвитку інноваційної активності підприємств, що безперечно позитивно впливає на економічне зростання суспільства.

До основних чинників, які визначають темпи і масштаби дифузії нововведень на макрорівні, належать:

* інтернаціональність науки. Результати наукових досліджень швидко стають відомими у світі і широко використовуються в зацікавлених країнах (секрет «японського дива»);

розвиток матеріально-виробничої бази відповідних галузей господарства;

розвиток експериментальної бази, що передбачає не тільки наявність устаткування і лабораторій, а й відповідне ставлення держави, яка підтримує і формує в суспільстві на основі відповідного законодавства й інших чинників необхідний інноваційний клімат. Наприклад, університет не має устаткування, але може за певних умов налагодити з тим чи іншим підприємством взаємозв'язки і використовувати його виробничу базу, лабораторії, устаткування для проведення експериментів;

кваліфікація робітників. Основа інновацій - це знання. Новації є безпосереднім продуктом людського розуму, активності, інтелекту. Тому створення необхідних умов (одержання інформації, стимулювання праці, навчання персоналу) є основою для зацікавленості в інноваціях працівників організацій;

розмір внутрішнього ринку, який визначається насамперед розміром національного багатства (внутрішній національний продукт), життєвим рівнем населення;

розвинута інфраструктура. Вона націлена насамперед на вирішення проблем забезпечення взаємозв'язку між економі-ними, соціальними і науково-технічними аспектами розвитку вежах єдиної інноваційної політики через інноваційну діяльність. Розвинута інфраструктура - це розвиток ринку інвестицій(капіталу), ринку цінних паперів, ринку конкуренції нововведень.

З 80-х років XX ст. стався інтенсивний сплеск інноваційної активності на міжнародному рівні - стали сформуватись національні інноваційні системи. Дослідники цього феномену підкреслюють, що всі розвинуті країни, які сформували національні інноваційні системи, відзначаються державним ре-рулюванням і підтримкою систем взаємозв'язку наукової, виробничої та освітньої складових. Наприклад, особливістю ампери-канських і японських університетів є їх тісний зв'язок промисловістю та іншими галузями господарства, який виявляється множиною засобів - від обміну спеціалістами і створення при університетах сітки консультаційних структур, які справ-лляють великий вплив на інноваційну діяльність, науково-дослідних лабораторій різних галузей господарства, до оперативних потреб виробництва, які находять відображення в навчальних планах університетів.

В історії дифузії інновацій США спостерігається тенденція розширення сфери розповсюдження та впровадження наукових досягнень у виробництво.

У світовому економічному просторі формується нова парадигма зростання на базі використання знань та інновацій якнайважливіших економічних ресурсів.

Таким чином, модель дифузії нововведень на макрорівні безпосередньо залежить від створення державою економічних, організаційно-правових та соціальних умов, через певну фінансово-кредитну, податкову, патентну, амортизаційну та іншу політику, яка стимулює як створення, так і впровадження, швидке поширення новацій. Звичайно, до різних товарів, технологій, соціально-економічних умов застосовуються різні варіанти інноваційної політики з точки зору її спрямованості і впливу на соціально-економічні процеси. До того ж під час дифузії нововведень необхідно брати до уваги можливість адаптації соціально-економічного середовища до певних циклічних змін.

Друга модель поширення інновацій характеризує внутрішньо організаційний шлях нововведення в окремо взятій фірмі (підприємстві) чи організації.

Упровадження інновації є завжди складним процесом для будь-якої організації, що зумовлюється невизначеністю, яка пов'язана із самим нововведенням: недостатньою інформацією про нього і його прибутковість, особливо на ранніх стадіях дифузії. Оцінити відносні переваги інновацій на ранній фазі їх дифузії особливо важко тоді, коли мова йде про радикальні нововведення. Тому значна кількість виробників, як свідчить практика, не завжди йдуть на ризик і віддають перевагу зниженню витрат виробництва за рахунок використання ресурсозберігаючих технологій та модернізації продукції.

На думку Й. Шум Петера, тільки очікування надприбутку рушійною силою прийняття рішення про впровадження нововведення на підприємстві.

До основних видів нововведення на підприємстві можна від-нести інновації продукції; технологічних процесів; персоналу;

управлінської діяльності.

Основу інноваційної політики на промислових підприємствах різних галузей становлять саме інновації продукту. Вони вирішальними з точки зору призначення підприємства - забезпечувати певні потреби суспільства. Але необхідно враховувати при цьому зв'язок з іншими видами інноваційної діяльності, бо продуктові інновації спричиняють нововведення технологічні, персоналу та управлінської діяльності. Останні, у свою чергу, забезпечують успішну та ефективну реалізацію продуктових інновацій.

Інновації продукції можуть розглядатися з погляду:

нового використання вже відомого продукту;

зміни зовнішнього вигляду вже відомого продукту;

фундаментальної зміни вже відомого продукту(поліпшення певних характеристик, підвищення якості, зниження витрат виробництва в результаті використання нових матеріалів або нових технологічних засобів);

винаходу справді нового продукту.

У свою чергу, кожний новий продукт може характеризуватися:

наявністю в нього нових технічних рішень, їх значущістю(науково-технічний аспект);

впливом на ринок, тобто ринковою новизною(економічний аспект).

Якщо нова модель продукту краще від існуючої за техніко-економічними характеристиками (за рахунок застосування нових наукових рекомендацій, винаходів і технічних рішень) і витратна її освоєння невеликі, а ринкова новизна в продукті відсутня, то його впровадження навряд чи забезпечить прибуток виробнику. Разом з тим ринкова новизна продукту може бути досягнута і без науково-технічних рішень - завдяки змінам у зовнішньому вигляді, розмірі, формах і т. ін.

Таким чином, рішення про випуск нового товару є складними ризиковим.

Рівень ризику за лежатиме від таких чинників:

ступеня оригінальності та складності концепції, яка визначає сприйнятливість ринку і витрати переходу для користувача(ринковий ризик);

рівня технічного здійснення нововведення (технологічний ризик);

ступеня знайомства самої фірми (підприємства) з технологією, інновацією та ринком (стратегічний ризик).

Виходячи з цього, упровадження нововведення на підприємстві проходить ряд етапів, які наведені в табл. 2.1.

Як свідчить табл. 2.1, на перших двох етапах інноваційного процесу визначається потреба в нововведенні і збирається відповідна інформація про нього, тобто стимулюється початок інноваційного процесу на конкретному підприємстві (фірмі). За оцінка-ми спеціалістів, від 25 до 39 % усіх нововведень упроваджується на основі отриманих даних про їх існування.

Темпи поширення нововведень позитивно пов'язані прибутковістю і негативно - з величиною капіталу, який необхідний для їх освоєння.

Таблиця 2.1

Внутрішньо-оріанізаційний шлях нововведення на підприємстві

Етапи опанування нововведенням	Сутність діяльності
І. Визначення необхідності інновації	Обізнаність із проблемою, визнання необхідності нововведенні; переконання членів організації в не-обрідності нововведення
II. Збирання інформації про інновацію	Первісна обізнаність з інновацією; розширення пошуку інформації про нововведення
III. Попередній вибір но-возведення	Оцінювання інформації про нововведення, вибір інновації
IV. Прийняття рішення про впровадження нововведення	Розроблення рішення про впровадження інновації, затвердження рішення про впровадження інновації виробництво
V. Упровадження	Пробне впровадження, повне впровадження і ви-колисання
VI. Інституціоналізація	Реутилізація, дифузія

На третьому етапі внутрішньо організаційного інноваційного процесу на підставі аналізу найістотніших властивостей но-возведення проводиться його попередній вибір. У табл. 2.2 наведено 18 характеристик, які справляють найбільший вплив на формування настанов керівництва і персоналу щодо відбору нововведення. Головним критерієм відбору є економічна ефективність ново-ведення, яка забезпечує виживання, результативність, конку-ренто спроможність і прибутковість підприємству (підприємцю).



Таблиця 2.2

Критерії торцювання	Стадії процесу
	Обізнаність проблемою	Формування настанов і вибір нововведення	Рішення про впровадження нововведення	Проблема впровадження	Тривале використання
1. Рівень фінансових витрат		+	+
2. Рівень віддачі на вкладений капітал		+	+	+
3. Дійовість для досягнення поставлених цілей підприємства		+
4. Ступінь ризику і невизначеності		+
5. Швидкість розповсюдження інформації про інновацію	+
6. Відповідність існуючим нормам цінностям		+
7. Складність інновації		+	+
8. Науковість		+	+
9. Відносна користь користувача			+
10. Місце виникнення інновації	+
11. Можливість упровадження ново-введення частинами				+
12. Можливість повернення до поперед-Ної практики	+
13. Рівень схильності персоналу до ново-введення			+
14. Вплив нововведення на міжособисті відносини				+
15. Можливість упровадження таємно		+
16. Характеристика особи, від якої за-лежить розповсюдження інформації про нововведення	+
17. Можливість подальшої модифікації нововведення					+
18. Можливість дифузії нововведення					+

Процес нововведення на підприємстві як діяльність зі створення комерційно вигідного товару (ініційованого ринком) здійснюється за такою схемою:

розроблення стратегічних цілей;

Критерії оцінювання нововведення на різних стадіях внутриішьо-органоаційного інноваційного процесу

виявлення потреб ринку в нових виробах та генерування

ідей нових товарів;

визначення можливостей фірми для створення цих виробів;

проведення досліджень з метою реалізації цих можливостей;

розроблення нового виробу (товару);

проектування, конструювання виробу;

випуск дослідного зразка;

пробний маркетинг (випробування дослідного зразка нарину);

запуск виробу в серійне виробництво.

Така схема організації процесу нововведення й управління ним у рамках підприємства передбачає тісну взаємодію функціональних підрозділів управлінської системи, особливо тих, що без-руть участь у розробленні, виробництві й реалізації нових товарів та обслуговуванні споживачів. На рис. 2.6 показана ця взаємодія.

Існують і інші підходи до визначення стадій процесу нововведень на підприємстві. Заслуговує на увагу така модель:

Одержання інформації про межу технології, товару наносові 8-подібної кривої.

Виникнення проблеми нововведення.

Розробка ідей, аналіз властивостей інновації.

Відбір ідей, оцінювання їх економічної ефективності.

Дослідження, розробка, впровадження.

Розробка програми технологічного переозброєння підприємства.

Виявлення вузьких місць виробництва.

Вибір організаційної форми структури виробництва та управління з метою впровадження нововведення.

Оперативне управління впровадженням інновації.



Етапи розробки нових продуктів	Внутрішньо фірмові служби і підрозділи
	Вище керівництво	Маркетинг	Фінанси	НАДДЕР	Виробництво	Інші служби (юридичні тощо)
Установлення цілей		^	^	^
Генерування ідей			^		^	^
Узагальнення ідей концепцій	¦				^	^
Розробка концепцій(продукту)					^
Оцінювання концепції(продукту)	¦
Кінцеве оцінювання продукту і розробка стратегії маркетингу	¦			^	^	^
Поточне оцінювання продукту	¦		^		^	^
Упровадження продукту на ринку		*

* Підрозділ, який несе основну відповідальність за даний етап

· розробки і впровадження нового продукту. Підрозділ, який бере участь у розробці та впровадженні нового

продукту.

^ Підрозділ, уповноважений стверджувати прийняття рішення.

Рис. 2.6. Розподіл уповноважених між внутрішньофірмовими службами під час розробки і впровадження нового продукту

За такої моделі впровадження нововведення на підприємстві центрі уваги перебуває постійний пошук нових ідей, який здійснюють спеціальні науково-дослідні підрозділи (лабораторії), вони створюють автоматизовані банки даних.

Вузькі місця на підприємстві виявляються з допомогою пас-поетизації робочих місць. Паспорт підприємства дає змогу характеризувати можливості ефективного використання виробничих потужностей, устаткування, використання спеціалістів; оцінити економічну і соціальну ефективність інновацій, аранжувати їх від-бір з урахування витрат.

Яка б модель інноваційного процесу не застосовувалась на підприємстві для розробки нововведення, важливим критерієм залишається ступінь її новизни. Саме від новизни інновації зале-жит конкурентоспроможність нововведення. Чим глибше підприємство занурюється у нові сфери діяльності, тим вище стає його стратегічний ризик, і чим вищий рівень новизни концепції та технології, тим вища інтенсивність нововведення і пов'язаного ним ризику, як це показано на рис. 2.7.

Слід зауважити, що рівень ризику, який пов'язаний технологічною інновацією, залежить також від джерела ідеї нового товару. Як свідчать численні європейські й американські дослідження, нововведення, які базуються на безпосередньому аналізі потреб, є успішнішими й ефективнішими.

Концепція Технологія	Традиційна	Поліпшуюча	Нова
Традиційна		>с,..
Поліпшуюча
Нова

Рис. 2. 7. Оцінка інтенсивності нововведення

Сучасною тенденцією в дослідженнях інновацій зондування дедалі віддаленій перспектив стратегічного розвитку підприємства. У кожній організації, яка займається бізнесом, у запасі має бути більше інноваційних ідей і проектів, ніж вона може здійснити. Організація, яка не приділяє належної уваги інноваціям, скоріше за все опиниться на хибному шляху, який веде до стагнації і загибелі. На підтвердження цього є вагомі аргументи з практики. Сучасний бізнес, як уже не раз зазначалось, діє у середовищі, що постійно змінюється. Світ став динамічнішим, а конкуренція глобальнішою. Зароджуютьсяновітні високі технології, напрям і наслідки розвитку яких важкопередбачити. Тому гнучкість організації, її адаптивність донововведень залишається єдиним ключовим чинникомвиживання і розвитку. При цьому велике значення має чинникчасу, який безпосередньо впливає не тільки на рентабельністьтовару, а й на місце, яке посяде організація на ринку серед своїхконкурентів.

Наприклад, завдяки гнучким виробничим системам заводкомпанії «Дженерал електрик», який виробляє понад 1 млн елек-тролічильників на рік, може дуже легко бути перепрограмованимпа виробництво будь-якого з 2 тис. різновидів виробів і добитисьпереваг над менш спритними конкурентами, стрімко переміщую-чись у нові сфери діяльності та виходячи з них, як тільки вониперестають приносити прибуток, а також швидко застосовуватинововведення для вдосконалення своєї продукції.

2. Типи інноваційних стратегій

Інноваційна стратегія - це один із засобів досягнення цілей організацій.

Стратегії взагалі і безпосередньо інноваційні спрямовані на розвиток і використання потенціалу організацій.

Відносно зовнішнього середовища

Інноваційними стратегіями можуть бути:

- інноваційна діяльність організації спрямована на отримання нових продуктів, робіт і послуг;

- застосування нових методів в НДДКР, виробництві, управлінні;

- перехід до нових організаційних структур;

- застосування нових видів ресурсів, нових підходів до використання традиційних ресурсів.

Відносно внутрішнього середовища інноваційні стратегії поділяються на декілька великих груп:

1) продуктові (портфельні, бізнес-транші);

2) функціональні (виробничі, сервісні);

3) ресурсні (фінансові, трудові, матеріальні, інформаційні);

4) організаційно-управлінські (технології, методи, системи управління).

Це спеціальні інноваційні стратегії.

Базові стратегії, як правило поділяються на:

1) стратегії інтенсивного розвитку ( наступальна);

2) стратегії інтеграційного розвитку (імітаційна);

3) стратегії диверсифікації;

4) стратегії скорочення (захисні, оборонні).

Базові стратегії відображають загальноприйняті напрямки розвитку конкурентних переваг фірми. Їх використовують в якості типових при підборі альтернативних стратегій.

Особливості інноваційних стратегій:

Інноваційні стратегії створюють особливо складні умови для проектного фірмового і корпоративного управління. До таких умов відносяться:

1. підвищення рівня невизначеності результатів

2. підвищення інвестиційних ризиків проектів

3. посилення змін в організації у зв'язку із інноваційною реструктуризацією

4. посилення протиріч в керівництві організації

Класифікація типів конкурентної поведінки фірми

Стратегічна поведінка поділяється на чотири типи:

1. Віолетина - характерна для великих компаній, що здійснюють масове виробництво, виходять на масовий ринок із своєю чи придбаною новою продукцією, випереджає конкурентів за рахунок серійності виробництва і ефекту масштабам.

2. Пацієнта - це пристосування до вузьких сегментів широкого ринку шляхом спеціалізованого випуску нової чи модернізованої продукції з унікальними характеристиками.

3. Експлерентна - це вихід на ринок з радикально новим інноваційним продуктом і захоплення частини ринку.

4. Комутаційна - пристосування до умов і попиту місцевого ринку, заповнення вільних ніш, не зайняту Віолетами і пацієнтами, освоєння нових видів послуг після появи нових продуктів і нових технологій, імітація новинок, їх просування.

Характеристика підприємств за типом стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки

Параметри	Тип конкурентної поведінки
	В	П	Е	К
	Леви, слони, гіпопотами	лиси	ластівки	миші
1. Рівень конкуренції 2. новизна галузі 3. які потреби обслуга. 4. профіль виробництва 5. розмір компанії 6. стійкість компанії 7. витрати на НАДДЕР 8. конкурентні переваги 9. динамізм розвитку 10. витрати 11. якість продукції 12. асортимент 13. Тип НДДКР 14. збутова мережа 15. реклама	Високий Нові Мас.Станд. Масове Великі Висока Висока Висока високий низькі середня середній покращуючий власна масова	низький зрілі Мас.Станд. Спеціалізов Дріб,вел,сер Висока Середні Прист. ринку середній середній висока вузький пристосув. Власна спеціалізована	Середній нові інноваційні спуціалізов. Серед.Дрібн низька висока витр.нововвед високий низькі середня відсутній проривний відсутня ----	середній нові, зрілі локальні універсал. дрібні низька відсутні гнучкість низькі низькі середня вузький ---- відсутня ----

Методика ідентифікації конкурентної поведінки. Порядок ідентифікацій організації, віднесення її до того чи іншого типу стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки наступний:

1. Складається характеристика організації, що аналізує її пропорції, галузі ринку.

2. За встановленими характеристиками дана організація описується з допомогою морфологічної матриці ідентифікації за типом стратегічної конкурентної поведінки.

3. Проводиться аналіз морфологічного опису з використанням характеристики підприємств за типом інноваційної поведінки, встановлюється відповідність одному чи декільком типам стратегічної конкурентної поведінки.



Література

1. Акмаева, Р.И. Инновационный менеджмент малого предприятия, работающего в научно-технической сфере: Учебное пособие / Р.И. Акмаева. - Рн/Д: Феникс, 2012. - 541 c.

2. Беляев, Ю.М. Инновационный менеджмент: учебник для бакалавров / Ю.М. Беляев. - М.: Дашков и К, 2013. - 220 c.

3. Вишняков, Я.Д. Инновационный менеджмент. Практикум: Учебное пособие / Я.Д. Вишняков, К.А. Кирсанов, С.П. Киселева. - М.: КноРус, 2013. - 326 c.

4. Голубков, Е.П. Инновационный менеджмент: Учебное пособие / Е.П. Голубков. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 184 c.

5. Горфинкель, В.Я. Инновационный менеджмент: Учебник / В.Я. Горфинкель, А.И. Базилевич, Л.В. Бобков. - М.: Вузовский учебник, ИНФРА-М, 2012. - 461 c.

6. Грибов, В.Д. Инновационный менеджмент: Учебное пособие / В.Д. Грибов, Л.П. Никитина. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 311 c.

Размещено на Allbest.ru

...