Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ВІДДІЛЕННЯ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ

Кафедра бухгалтерського обліку

Контрольна робота

з дисципліни: “Облік оплати праці”

Виконав (ла) студент (ка)

____ групи _____ курсу

Перевірив

Київ - 20__



Зміст

1. Організація роботи кадрової служби на підприємстві

2. Порядок прийняття на роботу сумісників, тимчасових та сезонних працівників

3. Облік витрат на страхування працівників

4. Правила складання і подання Довідки про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб за формою № 1 ДФ

5. Облік ЄСВ. Особливості нарахування та сплати ЄСВ із винагороди за договорами цивільно-правового характеру



1. Організація роботи кадрової служби на підприємстві

Робота з кадрами підприємства здійснюється спеціалізованим функціональним підрозділом підприємства - кадровою службою.

Слід зазначити, що в сучасній літературі, а також у практиці діяльності різних підприємств використовуються такі назви, як: відділ кадрів, служба кадрів, відділ по роботі з персоналом і т.д.

Усі ці назви мають однакове значення для діяльності підприємства і виконують функції організації роботи з персоналом конкретного підприємства.

Роль кадрової служби в апараті управління безупинно росте.

Так, у період становлення ринкової економіки в Україні виникає необхідність в обґрунтованому підборі, організації навчання, підвищенні кваліфікації, правильній оцінці і вихованні кадрів підприємства.

Особливо зростає роль кадрових служб щодо набору випускників технікумів, інститутів і університетів, які володіють сучасними знаннями з таких дисциплін, як: маркетинг, менеджмент, ринкова стратегія, ціноутворення і т.п.

Крім цього, необхідно також систематично підвищувати кваліфікацію як працівників апарату управління, так і працівників, зайнятих оперативною діяльністю.

За статусом служба управління персоналом є самостійним структурним підрозділом підприємства.

Керує діяльністю служби, як правило, директор з кадрів, у підпорядкуванні якого можуть знаходитися ряд відділів, секторів, або груп окремих працівників, утворених за функціональним принципом (відділ кадрів, сектор навчання і розвитку персоналу, група стимулювання і оплати праці, менеджер з комунікацій, інженер з техніки безпеки і т.д.).

Напрямки діяльності кадрової служби обумовлені тими ж чинниками, що і всього підприємства.

Вони визначають функції служби управління персоналом.

До функцій кадрової служби підприємства належать:

* визначення потреби в кадрах, планування кадрового забезпечення і руху кадрів;

* організація підбору, розміщення і виховання персоналу;

* дослідження і аналіз ділових, професійних і особистих якостей працівників підприємства;

* організація діловодства з роботи з персоналом;

* оцінка і атестація персоналу підприємства;

* організація навчання і підвищення кваліфікації персоналу;

* формування кадрового резерву, підготовка керівних кадрів і управління просуванням за службою;

* поліпшення умов роботи і рішення соціальних питань;

* розвиток мотивації, кар'єри працівників.

Організація роботи з персоналом у підприємстві повинна бути спрямована на виконання задач кадрової політики і являє собою певну систему різних видів кадрової роботи.

Начальник відділу кадрів "ЛУКОЙЛ - Київ" відзначив: "Наша компанія нараховує понад 1000 працівників, це наш найбільший капітал.

Крім адміністративних функцій, на відділ кадрів покладені обов'язки управління персоналом.

У навчально-курсовому підрозділі мають можливість навчатися і здобувати спеціальність не тільки наші співробітники, але й усі бажаючі.

Для цього є педагогічні кадри, матеріальна база, ліцензія Міністерства освіти і науки України".

Усі види роботи з персоналом у підприємстві пов'язані з функціями кадрової служби, взаємозалежні між собою, мають конкретний науковий і практичний зміст, а також мотивують працю працівників кадрової служби щодо їх виконання.

Слід зазначити, що робота кадрових служб має свою специфіку відповідно до особливостей керованого об'єкта, що характеризуються профілем його діяльності (виробнича, комерційна, фінансова і т.д.).

Рис 1. Організаційна структура служби управління персоналом

Структура кадрової служби може бути різною у залежності від специфіки, масштабів діяльності підприємства, стратегії і тактики роботи з персоналом.

Для малого приватного підприємства найбільш характерним є здійснення функцій кадрової служби одним працівником або сполучення посади кадровика з якою-небудь іншою (наприклад, часто функції кадрового діловодства виконує секретар, бухгалтер, юрист).

А функції менеджера з персоналу приймає на себе сам директор підприємства - сам підбирає працівників, сам призначає їм зарплату, сам вирішує, які курси підвищення кваліфікації їм необхідні і т.д.

Світовий досвід показує, що "критичною масою", при якій з'являється реальна потреба у створенні самостійного структурованого управління кадрами за допомогою професіонала в області людських ресурсів, можна вважати наявність у підприємстві 50-70 працівників.

Саме в цьому випадку відкриття посади менеджера з персоналу є економічно виправданим.

Середнє за чисельністю підприємство вимагає створення групи фахівців з кадрів (2-4 фахівця) або відділу кадрів.

У великій виробничій або комерційній структурі виникає необхідність у створенні розгалуженої служби управління персоналом по різних напрямках діяльності в області людських ресурсів, що очолюється директором по персоналу або заступником генерального директора (рис. 1).

Діяльність кадрової служби підприємства регламентується Положенням про кадрову службу

Проте, у реальній українській практиці рідко можна зустріти формально закріплені взаємозв'язки кадрового підрозділу з іншими структурами підприємства.

Разом з тим, у багатьох сучасних підприємствах налагоджено ці зв'язки, оскільки таке формальне закріплення є засобом щодо запобігання конфліктних ситуацій між структурними підрозділами.



Рис.2 Модель менеджера кадрової служби підприємства.

2. Порядок прийняття на роботу сумісників, тимчасових та сезонних працівників

Прийняття на роботу Із сезонними та тимчасовими працівниками укладають строкові трудові договори. При цьому, за ст. 23 КЗпП прийняття на роботу за строковим трудовим договором таких працівників можливе лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням:

-- характеру наступної роботи;

-- умов її виконання;

-- інтересів працівника;

-- в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Тобто, прийняти на роботу працівника тимчасово або сезонно можна тільки якщо робота відповідає вищезазначеним умовам.

Докладніше про укладання та застосування строкових трудових договорів, зокрема, договорів з тимчасовими та сезонними працівниками див. на с. 9 № 5/2011.

Сезонним і тимчасовим працівникам при прийнятті на роботу не встановлюється випробувальний термін з метою перевірки відповідності працівника наданій йому роботі (п. 5 Указу № 310 і п. 4 Указу № 311).

Сезонні працівники: Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. п. 1 Указу № 310.

Переліки сезонних робіт встановлюється Списком сезонних робіт. Роботи за галузями, які вважаються сезонними, наведені в Додатку.

Отже, строковий трудовий договір на виконання сезонної роботи може бути укладений з працівником тільки якщо його робота включена в Список сезонних робіт і не перевищує шестимісячного терміну.

Відповідно, сезонними працівниками вважаються ті, які виконують роботу, включену до Списку № 278 і яка не перевищує шести місяців

Якщо за Списком № 278 робота не відповідає сезонній, але не перевищує шести місяців, то з працівником, що приймається на таку роботу, укладається строковий трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, або на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП). Однак сезонною така робота вважатися не буде.

Тимчасові працівники: Тимчасовими робітниками та службовцями вважаються робітники та службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), -- до чотирьох місяців. п. 1 Указу № 311.

Звертаємо увагу, що тимчасові працівники, на відміну від сезонних, можуть виконувати будь-яку роботу, тобто списку тимчасової роботи законодавством не передбачено.

Разом з тим згідно з п. 12 Указу № 310 до тимчасових працівників, зайнятих на сезонних роботах, застосовується законодавство про тимчасових робітників і службовців.

3. Облік витрат на страхування працівників

Бюджетні установи є юридичними особами і в своїй діяльності здійснюють операції по загальнообов'язковому державному страхуванню у відповідності до діючого законодавства на загальних підставах.

Відповідно до діючого законодавства розрізняють такі види загальнообов'язкового державного страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

- страхування на випадок безробіття;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- інші види страхування (наприклад, медичне страхування), передбачені законами України.

Внески до цих фондів сплачують роботодавці та працівники за ставками, що встановлюються для них нормативними актами. Для обліку розрахунків по страхуванню призначені рахунки:

651 " Розрахунки із пенсійного забезпечення";

652 "Розрахунки із соціального страхування";

653 "Розрахунки із страхування на випадок безробіття";

654 "Розрахунки з інших видів страхування".

До Пенсійного фонду бюджетні установи сплачують суму нарахування на заробітну плату розмірі 33,2% від фактичних витрат на оплату праці, з яких утримується податок з доходів фізичних осіб.

Утримання із зарплати працівників становить 2% від суми нарахованої зарплати.

Для службовців, що мають статус державного службовця, а також працівників на посадах робота на яких дає право на отримання більш високих пенсій (науково-педагогічних працівників, народних депутатів, прокурорів та ін) утримання до Пенсійного фонду диференційоване:

1% - до 150 грн.

2% - 151-250 грн.

3% - 251-350 грн.

4% - 351-500 грн.

5% - більше 501 грн.

До Фонду соціального страхування нарахування на зарплату становить 1,5%. Утримується із зарплати працівників:

- 0,5%, якщо заробіток менше прожиткового мінімуму для працездатної особи;

- 1% якщо заробіток більше цієї суми.

До Фонду безробіття нарахування на зарплату становить 1,3%, а утримується з доходів працівника 0,5% незалежно від суми зарплати.

До Фонду страхування від нещасного випадку нараховується 0,2%, а утримання із зарплати до цього фонду не здійснюються.

Законодавством встановлені максимальні суми доходів працівників, що підлягають соціальному страхуванню.

Слід мати на увазі, що ставки нарахування на зарплату та утримань із неї до вказаних фондів можуть змінюватись на основі законодавчих актів.

Суми відрахувань на соціальне страхування щомісячно включається до фактичних видатків бюджетних установ і відносяться на ті самі рахунки, на які віднесено нараховану заробітну плату.

Витрати відображаються по коду КЕКВ-1120 "Нарахування на заробітну плату".

Аналітичний облік ведеться на картках аналітичного обліку за кожним фондом. Синтетичний облік ведеться в меморіальному ордері № 5.

Бюджетні установи складають та здають звітність цим організаціям на загальних підставах.

Кореспонденції рахунків з обліку розрахунків з фондами соціального страхування в Таблиці.

Таблиця 1

Кореспонденції рахунків з обліку внесків до фондів соціального страхування

Зміст	Кореспонденція рахунків
	Дт	Кт
1. Нарахування на заробітну плату до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, фонду зайнятості, Фонду страхування від нещасного випадку	80, 81, 82	651-654
2. Утримано внески із заробітної плати до вказаних фондів	661	651-653
3. Нараховано допомогу по листку непрацездатності:
за перші 5 днів (за рахунок установи)	80, 81, 82	661
За інші дні непрацездатності, починаючи з шостого (за рахунок фонду соціального страхування)	652	661
4. Перераховані внески до органів соціального страхування	651-654	311, 312, 313, 323, 316, 326



4. Правила складання і подання Довідки про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб за формою № 1 ДФ

Порядок заповнення і подання органам доходів і зборів форми податкової звітності "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку" (далі - Податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України.

Податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Податковий розрахунок подається до органу доходів і зборів за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів.

На непошкодженому паперовому носії формату А4 (кількість аркушів не обмежується) податковий розрахунок заповнюється машинописним текстом чи друкованими літерами без помарок, закреслень, виправлень і уточнень, вказуються порядкові номери сторінок.

У незаповнених полях інформаційного рядка проставляється прочерк. Подання ксерокопії розрахунку не дозволяється. Податковий розрахунок може бути наданий органу доходів і зборів в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок готується у двох примірниках:

- один примірник подається до органу доходів і зборів;

- другий - з підписом особи, відповідальної за приймання розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов'язковій реєстрації розрахунку в органі доходів і зборів, - повертається податковому агенту.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган доходів і зборів та мають відмітку у паспорті) - однією порцією.

Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати податок до бюджету, Податковий розрахунок у вигляді окремої порції за такий підрозділ подає юридична особа до органу доходів і зборів за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу доходів і зборів за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

5. Облік ЄСВ. Особливості нарахування та сплати ЄСВ із винагороди за договорами цивільно-правового характеру

кадровий менеджер персонал облік

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору та веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування займається Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) сплачується саме на його рахунки. Потім ці суми розподіляються серед фондів соціального страхування.

Для роботодавців ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску - 34,7%. На суму лікарняного нараховується ЄСВ у розмірі 33,2 %.

Для працівників які працюють на підприємствах, у фізичних осіб - підприємцях або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6%, а із сум лікарняного - 2 %.

Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачують єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6%.

Державні службовці сплачують внесок за ставкою 6,1%.

Для підприємців на загальній системі оподаткування та спрощенців встановлена однакова ставка внеску, що дорівнює 34,7% бази оподаткування.

Утримання та нарахування єдиного соціального внеску на винагороду за цивільно-правовим договором Згідно статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI платниками ЄСВ є роботодавці, які, зокрема, використовують працю фізичних осіб на умовах цивільно-правових договорів.

Базою оподаткування, згідно частини 1 пункту 1 статті 7 Закону «про ЄСВ» є винагорода за цивільно-правовим договором. Сума єдиного соціального внеску, яку треба сплатити до ПФ, складається з двох частин: ЄСВ, який сплачує роботодавець за свій рахунок.

Згідно статті 8 Закону «про ЄСВ» роботодавець сплачує до ПФ суму єдиного соціального внеску в розмірі 34,7% від винагороди. ЄСВ, який сплачує роботодавець за рахунок фізичної особи. Згідно пункту 8 статті 8 Закону «про ЄСВ» фізична особа сплачує за себе 2,6% винагороди за цивільно-правовим договором. Утримує та перераховує до бюджету цю суму сам роботодавець.

Размещено на Allbest.ru

...